Постанова

від 13.02.2024 по справі 442/2366/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 442/2366/21

провадження № 61-9416св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Новокропивницька сільська рада Дрогобицького району Львівської області, ОСОБА_2 , Східницька територіальна громада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 травня 2022 року, ухвалене у складі судді Медведика Л. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новокропивницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, ОСОБА_2 , Східницької територіальної громади, в якому просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Новокропивницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області від 07 травня 2015 року № 331.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 07 травня 2015 року Новокропивницька сільська рада Дрогобицького району Львівської області прийняла рішення № 331 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 , земельної ділянки, площею 0,1428 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташовану в АДРЕСА_1 . Зазначеним рішенням також вирішено передати цю земельну ділянку, кадастровий номер 46212851000:01:002:0448, у власність ОСОБА_2

ОСОБА_1 вважає, що цим рішенням порушуються її законні права та інтереси, оскільки ОСОБА_2 , як сусід, не погоджував із нею межі земельної ділянки, натомість починаючи з 2012 року у них виникають постійні конфлікти і спори. У місцевому фонді документацій із землеустрою відсутня технічна документація із землеустрою на ім`я ОСОБА_2 щодо цієї земельної ділянки.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що сама по собі відсутність погодження меж земельної ділянки не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Отже, відсутність погодження меж земельної ділянки не може бути підставою для визнання незаконним та скасування прийнятого Новокропивницькою сільською радою рішення від 07 травня 2015 року № 331.

Крім того, у ОСОБА_1 відсутній державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1855 га, а із схеми накладання земельних ділянок, наданої нею, не вбачається розмір земельної ділянки ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У червні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просила суд скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що відсутність у ОСОБА_1 державного акта на право власності на земельну ділянку не може бути підставою того, що право ОСОБА_1 на належну їй земельну ділянку не підлягає захисту, оскільки вона є власником житлового будинку на АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу від 11 серпня 2006 року.

Також, судом апеляційної інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про призначення в справі експертизи на предмет накладання меж земельних ділянок.

Підставою касаційного оскарження рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 травня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20), та у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 263/11779/16-ц (провадження № 61-25486св18), а також вказує на порушення судами норм процесуального права, зокрема недослідження зібраних у справі доказів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Барнацький П. С. подав через систему «Електронний суд» до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У липні 2023 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У липні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до договору купівлі-продажу від 11 серпня 2006 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку на АДРЕСА_1 (а. с. 14)

Рішенням Новокропивницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області від 07 травня 2015 року № 331 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0, 1428 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, розташованої на АДРЕСА_1 та передано безоплатно у його власність зазначену земельну ділянку, кадастровий номер 4621285100:01:002:0448 (а. с. 15).

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 квітня 2013 року у справі № 1306/7260/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 20 жовтня 2014 року, позов Дрогобицького міжрайонного прокурора до Новокропивницької сільської ради, ОСОБА_1 , треті особи: Управління Держземагенства у Дрогобицькому районі Львівської області, реєстраційної служба Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації державного акта, задоволено.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 187624 від 29 липня 2008 року, виданий ОСОБА_1 .

Скасовано державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 487624 від 29 липня 2008 року, виданого ОСОБА_1 .

З ухвали Апеляційного суду Львівської області від 20 жовтня 2014 року у справі № 1306/7260/12 вбачається, що 13 березня 2008 року Новокропивницькою сільською радою приймалося рішення № 226, яким ОСОБА_1 було передано безкоштовно у власність земельну ділянку площею саме 0,16 га, а не 0,1855 га, як зазначено у державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 487624 від 29 липня 2008 року, виданому на ім`я ОСОБА_1 на підставі витягу з вище згаданого рішення Новокропивницької сільської ради № 226, який був підроблений сільським головою ОСОБА_3 , що стало підставою для порушення кримінальної справи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до пунктів «г», «е» частини першої статті 91 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина друга, пункту «б» частини третьої статті 152 ЗК України).

Згідно з частиною другою статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Частиною п`ятою статті 158 ЗК України передбачено, що у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку під набутими у власність будинком або спорудою, то визнання незаконними таких рішень і їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) зроблено висновок, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14 (провадження № 14-552цс18) та у справі № 350/67/15 (провадження № 14-652цс18) зазначено, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, необхідно вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки, правового значення вони не мають.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту межування земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки

рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 квітня 2013 року у справі № 1306/7260/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 20 жовтня 2014 року, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 187624 від 29 липня 2008 року, виданий ОСОБА_1 та скасовано державну реєстрацію цього державного акта.

З ухвали Апеляційного суду Львівської області від 20 жовтня 2014 року у справі № 1306/7260/12 вбачається, що 13 березня 2008 року Новокропивницькою сільською радою приймалося рішення № 226, яким ОСОБА_1 було передано безкоштовно у власність земельну ділянку площею 0,16 га, а не 0,1855 га, як зазначено у державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 487624 від 29 липня 2008 року, виданому на ім`я ОСОБА_1 на підставі витягу з вище згаданого рішення Новокропивницької сільської ради № 226, який був підроблений сільським головою ОСОБА_3 , що стало підставою для порушення кримінальної справи.

Отже, у ОСОБА_1 відсутній державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1855 га, а із схеми накладання земельних ділянок, наданої позивачкою, не вбачається розмір земельної ділянки ОСОБА_1 .

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник