Рішення

від 13.02.2024 по справі 826/11255/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2024 року Київ № 826/11255/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека низький цін» до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека низьких цін плюс» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Інспекція з питань захисту прав споживачів у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.06.2016 ВП № 50717129 Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність постанови від 30.12.2015 № 000025 на підставі, якої, оскаржуваною постановою від 22.06.2016, відкрито виконавче провадження № 50717129.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2016 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2016 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 826/11010/16.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва 22.12.2022 скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 справу прийнято до провадження, поновлено провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Також, вказаною вище ухвалою замінено Святошинський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві на процесуального правонаступника - Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ: 34999049; місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9) та замінено Інспекцію з питань захисту прав споживачів у місті Києві на процесуального правонаступника - Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві (код ЄДРПОУ: 40414833; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 12.).

Відповідачем відзив на позов та третьою особою пояснення щодо позову до суду не надіслано, хоча відповідач та третя особа належним чином повідомлені про поновлення провадження у справі.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Постановою старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 22.06.2016 відкрито виконавче провадження № 50717129 з примусового виконання постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві від 30.12.2015 № 000025 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека низьких цін плюс» на користь держави штрафу в розмірі 1178116,35 грн.

Незгода позивача із вказаною вище постановою зумовила звернення до суду з даним позовом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (в редакції чинній станом на час винесення прийняття постанови).

Відповідно до частини другої статті 2 Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі Закон) примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Згідно частини першої статті 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту восьмого частини другої статті 17 Закону відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Згідно частини третьої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконання таких рішень (постанов) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Отже, постанова від 30.12.2015 №000025 є виконавчим документом в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV.

Зі змісту постанови від 30.12.2015 № 000025 вбачається, що така постанова оформлена відповідно до вимог статті 18 Закону. Суд наголошує, що станом на час прийняття оскаржуваної постанови, постанова від 30.12.2015 № 000025 позивачем оскаржена не була.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що виконавче провадження № 50717129 відкрито за заявою стягувача.

Частинами першою та другою статті 25 Закону визначено, що державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Отже, винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Підстави для винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження визначені частиною першої статті 26 Закону.

Так, Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред`явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Судом не встановлено наявності обставин визначених частиною першої статті 26 Закону станом на час прийняття оскаржуваної постанови.

Суд зауважує, позивач обґрунтовує протиправність оскаржуваної постанови протиправністю постанови від 30.12.2015 № 000025 про накладення штрафу і не згодою із накладенням штрафу.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2016 у справі №826/11010/16 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека низький цін плюс» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві, Святошинський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві від 30.12.2015 №000025 про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів». Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2016 у справі № 826/11010/16 набрала законної сили 26.12.2016.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 49 Закону, якому консолідує пункт 5 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (в редакції чинній станом на час вирішення справи) виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Отже, скасування постанови від 30.12.2015 №000025 про накладення штрафу, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

З огляду на те, що станом на час прийняття оскаржуваної постанови у відповідача були відсутні підстави визначені Законом для відмови у відкритті виконавчого провадження, оскільки скасування постанови про накладення штрафу, що слугувала підставою для відкриття виконавчого провадження оскаржуваною постановою є підставою для закінчення виконавчого провадження, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Інші доводи позивача щодо не вірного оформлення оскаржуваної постанови (невірно вказано стягувача, зазначення «грн.» замість «коп..») не знайшли свого підтвердження при розгляді справи і також не свідчать про протиправність цієї постанови.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека низький цін» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.