Постанова

від 07.02.2024 по справі 761/14803/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/3658/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 761/14803/23

07 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Музичко С.Г.

- Болотова Є.В.

при секретарі - Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою Київської міської ради на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2023 року, постановленої під головуванням судді Пономаренко Н.В., у цивільній справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова Марія Сергіївна про скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, знесення самочинного будівництва,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2023 року Київська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова М.С. про скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, знесення самочинного будівництва, в якому просила:

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме договору купівлі-продажу від 21.01.2021 року № 170, видавник: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, м. Київ;

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності від 21.01.2022 року № 62991-23 та здійсненої на його підставі у Реєстрі прав власності на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2563037780000) з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на нього;

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_1 знести об'єкт самочинного будівництва: гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 20 кв.м. та повернути Київській міській разі земельну ділянку площею 0,003 га (33 кв.м.), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:157:0005 з приведенням її у придатний для використання стан.

Позов мотивовано тим, що Київська міська рада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 під будівництво ні ОСОБА_1 , ні іншим юридичним чи фізичний особам у власність чи користування не приймала. Враховуючи викладене, вважає що рішення приватного нотаріуса щодо реєстрації приватної власності на об'єкт нерухомого майна може призвести до незаконного набуття прав на земельну ділянку, а отже підлягає скасуванню. Позивач вказував, що у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку, незаконно набувши право власності на об'єкт нерухомого майна, вона не могла розпоряджатися спірним майном, зокрема шляхом продажу відповідачу.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2023 року провадження у справі закрито відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Київська міська рада звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначала, що Київська міська рада не виконує контрольних функцій у сфері містобудування, а виключно є власником земельної ділянки, яка подала позовну заяву з метою захисту своїх прав та інтересів. Правовідносини, пов'язані з усуненням перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою підпадають під визначення приватноправових і з урахуванням суб'єктивного складу сторін мають вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства. Вказував, що суд першої інстанції помилково керувався висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 07.07.2023 року у справі № 160/11383/22, оскільки у вказаній справі виникли інші правовідносини. У даній справі позовна заява подана саме Київською міською радою, а не структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі ДАБК, а відтак посилання суду на вказану постанову Верховного Суду, яка стосується видачі приписів структурним підрозділом органу місцевого самоврядування - є хибним.

В судовому засіданні представники Київської міської ради - Родзієвський Д.І., Глущенко А.В. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в адміністративному судочинстві в порядку, визначеному КАС України, а дана справа не є спором, який віднесений до категорії справ, які розглядаються в порядку цивільного судочинства.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодиться не може з огляду на наступне.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, зазвичай, фізична особа.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Таким чином, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Аналогічні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19), від 5 травня 2020 року у справі № 761/21898/16-ц (провадження № 14-5цс20), від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19).

Звертаючись до суду з позовом, Київська міська рада вказувала, що вона жодних рішень щодо передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 під будівництво ні ОСОБА_1 , ні іншим юридичним чи фізичним особам у власність чи користування не приймала.

Право власності на об'єкт нерухомого майна ОСОБА_1 набув на підставі договору купівлі-продажу гаража, серія та номер: 170, виданий 21.01.2022, який був укладений з фізичною особою ОСОБА_3 .

Право власності на об'єкт нерухомого майна ОСОБА_3 набула на підставі неналежних документів на самовільн6о зайнятій земельній ділянці, а саме: на підставі довідки № 31, виданої ГБК «Киянівський» від 08.06.1995 року, зареєстрованої 30.06.1995 року Київським міським бюро технічної інвентаризації і записаного в реєстрову книгу № 30 за реєстровим № 14585, на земельній ділянці, яка належить на праві власності територіальній громаді міста Києва і є комунальною власністю.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 80 ЗК України суб`єктом права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

В силу вимог статті 83 ЗК України та прикінцевих та перехідних положень Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» власником цієї земельної ділянки є територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради.

Частинами другою статті 83 ЗК України передбачено, що у комунальній власності усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво або за її рахунок.

За змістом частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

З огляду на зміст наведених приписів, реалізуючи право державної власності на земельну ділянку, відповідний орган державної влади наділений повноваженнями звернутися до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки, тобто за захистом майнових прав у приватноправових відносинах.

Вказане узгоджується і з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 червня 2019 року у справі № 917/375/18 (провадження № 12-12гс19), про те, що спір власника земельної ділянки (або її частини) щодо захисту майнового права на неї з особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на цій ділянці, розглядається за правилами господарського або цивільного судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Оскільки всі заявлені позивачем вимоги спрямовані на захист цивільного права держави в особі уповноважених нею органів та з огляду на характер правовідносин і суб`єктний склад сторін спору ця справа в цілому підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на те, що судом зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи та порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2023 року підлягає скасуванню з поверненням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст. 268, 374, 379, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Київської міської ради -задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених у ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 12 лютого 2024 року.

Головуючий: Судді: