Окрема думка

від 13.02.2024 по справі 817/859/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

13 лютого 2024 року

м. Київ

справа №817/859/16

адміністративне провадження №К/9901/22745/21

Окрема думка судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Берназюка Я.О. на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 8 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер Майнінг Компані" до Державної служби геології та надр України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Рівненська обласна рада, Державна служба України з питань праці, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку; окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Суть спору та ухвалені рішення

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Держгеонадр щодо нерозгляду у встановлений законодавством строк заяви ТОВ "Амбер Майнінг Компані" від 4 березня 2016 року на отримання спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою надр покладів бурштину на ділянці "Труска Гребля" у Сарненському районі Рівненської області.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2018 року касаційну скаргу ТОВ "Амбер Майнінг Компані" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року повернуто заявникові.

6 січня 2021 року (майже через три роки) додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року, задоволено заяву ТОВ "Амбер Майнінг Компані" про ухвалення додаткового рішення, згідно з яким зобов`язано Держгеонадра повторно розглянути заяву ТОВ "Амбер Майнінг Компані" від 4 березня 2016 року на отримання спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою надр покладів бурштину на ділянці "Труска Гребля" у Сарненському районі Рівненської області.

13 липня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за скаргою Держгеонадра з огляду на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

8 лютого 2024 року (майже через три роки) Верховний Суд закрив касаційне провадження з огляду на те, що правовідносини у справах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та у справі, яка є предметом касаційного перегляду, не є подібними і питання ухвалення додаткового судового рішення у цих справах не вирішувалось.

Мотиви незгоди з позицією, викладеною Верховним Судом в ухвалі від 8 лютого 2024 року у справі №817/859/16.

Суд керувався помилковим підходом до тлумачення та застосування п. 5 ч. 1 ст. 339 КАС України, згідно з якою суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Стосовно помилкового підходу до тлумачення та застосування п. 5 ч. 1 ст. 339 КАС України.

1. Суд не врахував те, що правовідносини у справі, яка розглядається, та у постановах Верховного Суду, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, є подібними.

У цих справах подібні сторони (позивач - суб`єкт господарювання, відповідач - Держгеонадр), подібний предмет спору (фактично, намір суб`єкта господарювання реалізувати своє право на користування надрами), а також ідентичні акти законодавства, що підлягають застосуванню (зокрема, Кодекс України про надра та Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615).

Як зазначено у п. 45.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19 стосовно мотивів відмови у питанні закриття касаційного провадження: відмінність у предметах і підставах позовів означає, що спірні правовідносини не є тотожними, однак це не спростовує їх змістовну подібність, зумовлену, зокрема, подібним матеріально-правовим регулюванням прав і обов`язків учасників спірних правовідносин.

2. Суд не врахував положення ч. 3 ст. 341 КАС України, згідно з якою суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені п.п. 1, 4-7 ч. 3 ст. 353, абз. 2 ч. 1 ст. 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Зазначене положення КАС України варто тлумачити наступним чином: Верховний Суд може закрити касаційне провадження з підстав, визначених п. 5 ч. 1 ст. 339 КАС України, виключно після перевірки та прийняття рішення із зазначенням відповідних мотивів стосовно:

1. відсутності жодної підстави вважати, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню відповідно до п.п. 1, 4-7 ч. 3 ст. 353 КАС України (підстави обов`язкового скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд);

2. відсутності висновків Верховного Суду, сформованих після подання касаційної скарги (у цій справі - 18 червня 2021 року), які стосуються предмету спору та/або пов`язані з підставами касаційного оскарження у справі, що розглядається.

3. Суд не врахував практики Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду стосовно застосування п. 5 ч. 1 ст. 339 КАС

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 листопада 2023 року у справі №140/304/23, підставами для відмови у закритті касаційного провадження відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 339 КАС України є: Верховним Судом в ухвалі під час розгляду матеріалів касаційної скарги вже вирішувалося питання про наявність підстав, визначених ст. 338 КАС України, для відкриття касаційного провадження; наведені у якості підстави для закриття касаційного провадження доводи заявника про нерелевантність обставин справи та правовідносин, у яких виник спір у цій справі, та тих, на які посилався скаржник у касаційній скарзі для підтвердження неправильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, є непереконливими, оскільки відповідні правові висновки Верховного Суду зроблені, хоча за нерелевантних, але схожих обставин, а тому потребували ретельної перевірки; перевірка необхідності врахування судами попередніх інстанції у цій справі висновків Верховного Суду, викладених у інших справах, є лише однією з підстав для відкриття касаційного провадження; Суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження дійшов висновку, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.

Схожі висновки зроблені Верховним Судом також у постанові 30 січня 2024 року у справі №160/25184/21, а також ухвалах від 17 серпня 2021 року у справі №420/5/20, від 10 вересня 2021 року у справі №580/5238/20, від 08 жовтня 2021 року у справі №240/19318/20, від 05 травня 2022 року у справі №260/962/20, від 08 листопада 2022 року у справа №420/2429/20 та від 23 лютого 2023 року у справі №140/1784/22.

4. Суд не врахував та, відповідно, не оцінив того, що касаційна скарга Держгеонадр (крім обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права) містить також мотиви стосовно порушення судами норми процесуального права, а саме - ч. 1 ст. 252 КАС України. Таке порушення, на думку скаржника, полягає у тому, що суд першої інстанції виніс додаткове рішення, яким змінив суть основного рішення.

Цим додатковим рішенням, фактично, розглянуто і задоволено касаційну скаргу позивача, яка була повернута ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2018 року, та переглянуто по суті постанову суду апеляційної інстанції у цій справі від 10 січня 2018 року, якою апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року без змін (у постанові Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року зазначено: не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову).

5. Суд не врахував того, що закриття касаційного провадження відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 339 КАС є винятковим випадком, який передбачає відступ Верховного Суду від такої конституційної засади судочинства, визначеної п. 8 ч. 2 ст. 129 Основного Закону України, як забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення.

Вирішуючи питання про таке закриття, Суд має враховувати, що, ухвалюючи рішення про відкриття касаційного провадження за скаргою однієї із сторін, Верховним Судом вже зроблено висновок про відсутність підстав для (1) залишення такої касаційної скарги без руху, (2) її повернення або (3) відмови у відкритті касаційного провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 334 КАС України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі лише за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.

Крім того, у особи, яка подала касаційну скаргу виникають законні (легітимні) очікування на розгляд справи Верховним Судом, а також переконання того, що касаційна скарга такої особи, оформлена належним чином та містить належні доводи (підстави) для відкриття касаційного провадження.

Закриваючи касаційне провадження, Верховний Суд, фактично, позбавляє особу її процесуальних прав, передбачених ч. 1 ст. 337 КАС України: особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.

6. Суд перед закриттям касаційного провадження відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 339 КАС повинен перевірити дотримання такої передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України гарантії судочинства як змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Важливо, що відповідно до ч. 4 ст. 340 КАС України підготовчі дії, визначені п. 2 ч. 1 цієї статті, зокрема, вирішення письмових клопотань учасників справи, вчиняються з дотриманням прав всіх учасників справи подати свої міркування та заперечення щодо їх вчинення.

Таким чином, вважаю, що Верховний Суд не мав правових та фактичних підстав для закриття касаційного провадження у справі №817/859/16, а повинен був здійснити касаційний перегляд додаткового рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року та постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року. Такий перегляд як для учасників справи, так і сторонніх спостерігачів, сприяв би підвищенню рівня довіри до суду, а також надав би можливість відповісти Верховному Суду на головне запитання: чи оскаржувані судові рішення відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України ґрунтуються на засадах верховенства права, є законними та обґрунтованими.

Суддя Я.О. Берназюк