Рішення

від 27.10.2023 по справі 612/586/21

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 612/586/21

(2/199/344/23)

РІШЕННЯ

Іменем України

27.10.2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого судді Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання Куземі О.Г.,

за участю представника позивача Ганга Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державного реєстратора Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області Воронкіної Ольги Валеріївни про скасування рішень державного реєстратора, припинення права оренди,

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2021 року до Близнюківського районного суду Харківської області звернувся позивач із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 01 січня 2008 року між позивачем, як орендарем, та ОСОБА_3 , як орендодавцем, було укладено договір оренди земельної ділянки №380, який зареєстровано у відділі Держкомзему в Близнюківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис від 21 серпня 2012 року №632068254001320. За умовами такого договору позивач отримав в оренду на платній основі земельну ділянку площею 5,67 га із кадастровим номером 6320682500:01:000:0502, яка належить орендодавцю на підставі Державного акту направо приватної власності на землю серія Р2 №746640 від 27 грудня 2002 року. Строк оренди спливає 21 серпня 2027 року. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому новим орендодавцем в порядку спадкування стала дочка померлої ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого новим орендодавцем в порядку спадкування стала відповідач. Пунктом 3.6 вищевказаного договору оренди визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання цього договору. Крім того, згаданий договір оренди є чинним і не розривався сторонами. Однак, 09 листопада 2021 року стороні позивача з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що 31 серпня 2021 року державним реєстратором Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області Воронкіною О.В. здійснено державну реєстрацію права та їх обтяжень (індексний номер 60202090 від 06 вересня 2021 року) права оренди земельної ділянки площею 5,67 га із кадастровим номером 6320682500:01:000:0502 на підставі договору оренди від 30 серпня 2021 року строком на 10 років, укладеним між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ОСОБА_2 , як орендарем. На підставі вищевказаного рішення державним реєстратором вчинено запис про інше речове право №43812185 від 31 серпня 2021 року. На підставі викладеного, посилаючись на те, що в період дії договору оренди позивача відповідачем ОСОБА_1 було укладено інший договір оренди тієї ж земельної ділянки, а тому прийняте державним реєстратором рішення про реєстрацію такого другого договору оренди порушує діюче право оренди позивача, останній звернувся до суду із даним позовом, в якому просив скасувати згадане рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 06 вересня 2021 року з одночасним припинення права оренди земельної ділянки ОСОБА_2 . Судові витрати позивач просив покласти на відповідачів.

Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 22 листопада 2021 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу відповідний строк для усунення недоліків його позову.

Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 22 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 17 січня 2022 року у зв`язку із повним та своєчасним усуненням позивачем недоліків його позову позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 17 січня 2022 року задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалами Близнюківського районного суду Харківської області від 07 лютого 2022 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції, прийнято до спільного розгляду з первісним зустрічний позов ОСОБА_1 до СТОВ «ЛАН», ОСОБА_2 , Державного реєстратора Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області Воронкіної Ольги Валеріївни про скасування запису про державну реєстрацію, а також продовжено строк підготовчого провадження.

Ухвалами Близнюківського районного суду Харківської області від 21 лютого 2022 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції.

На підставі розпорядження голови Верховного Суду «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Запорізької, Харківської областей)» від 06 квітня 2022 року №16/0/9-22 та у відповідності до ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» матеріали даної цивільної справи надійшли до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, де 09 серпня 2022 року у відповідності до ст.ст.14, 33, 34 ЦПК України були розподілені та передані для розгляду по суті судді АвраменкоА.М.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2022 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2022 року задоволено клопотання представника позивача про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції.

Ухвалами Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2023 року, постановленими без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, залишено без розгляду клопотання позивача за зустрічним позовом/відповідача за первісним позовом про призначення у справі судової експертизи, а також закрито підготовче провадження, а справу призначеного до судового розгляду по суті.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2023 року за заявою представника первісного позивача (представника зустрічного відповідача) зустрічного позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН», ОСОБА_2 , Державного реєстратора Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області Воронкіної Ольги Валеріївни про скасування запису про державну реєстрацію залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги свого довірителя підтримав, наполягав на задоволенні позову в повному обсязі викладених у ньому підстав та обставин. Також представником позивача подані суду додаткові письмові пояснення, в яких представник, посилаючись на принципи добросовісності та заборону суперечливої поведінки, вказав, що орендодавці, зокрема і відповідач ОСОБА_1 , протягом 2012-2021 років систематично отримували від позивача орендну плату за договором оренди землі від 01 січня 2008 року, що виключає можливість оцінки такого договору як неукладеного. Відповідач ОСОБА_1 безсумнівно знала про укладення вказаного договору оренди, однак 30 серпня 2021 року уклала іншій договір оренди тієї ж земельної ділянки, що свідчить про недобросовісність дій вказаного відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, натомість подала відзив, в якому просила відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що була впевнена, що земельна ділянка, яка перейшла ї її власність в порядку спадкування, не перебувала в оренді, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповіді на відзив представник позивача просив задовольнити позов в повному обсязі, пославшись на необґрунтованість відзиву, спробою ввести суд в обману, оскільки відповідач ОСОБА_1 є правонаступником попередніх орендодавців, а договір оренди земельної ділянки №380 від 01 січня 2008 року є чинним дотепер. Твердження відповідача про те, що вона не знала про оренду успадкованої нею земельної ділянки позивачем не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 після набуття права власності на земельну ділянку повідомила про це позивача. Також позивач відкрила рахунок у банку для отримання орендної плати на земельну ділянку, надавши реквізити рахунку позивачу. Подвійна реєстрація права оренди пов`язана зі зміною процедури державної реєстрації права оренди земельних ділянок, яка відбулась 01 січня 2013 року. Так, до 2013 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок здійснювалась територіальними органами земельних ресурсів шляхом внесення відомостей до поземельної книги та записів до книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, які складали Державний реєстр земель. З 2013 року державна реєстрація договорів оренди землі не здійснюється у Державному реєстрі земель, замість цього проводиться державна реєстрація права оренди земельних ділянок у запровадженому з 2013 року Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому законодавством не було передбачено автоматичного перенесення відомостей про реєстрацію договорів оренди земельних ділянок з Державного реєстру земель до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, навіть за умови не відображення права оренди позивача у витязі ДЗК та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно таке право є дійсним.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, натомість подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що відповідач був впевнений, що земельна ділянка не перебувала в оренді, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідач державний реєстратор Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області Воронкіна О.В. в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась. Натомість подала відзив на позов, в якому просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з тих підстав, що під час реєстрації заяви ОСОБА_2 про державну реєстрацію за ним права оренди державним реєстратором шляхом взаємодії з Державним реєстром речових прав було отримано відомості Державного земельного кадастру за номером №49069723 від 31 серпня 2021 року (відомості в реєстраційній справі в електронному вигляді), в яких були наявні лише відомості про право власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 . Будь-яка інформація щодо реєстрації іншого речового права, в тому числі за позивачем, відсутня. А тому рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права оренди ОСОБА_2 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, а твердження позивача щодо незаконності даного рішення та необхідності його скасування є безпідставними.

За таких обставин, керуючись нормами ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд справи по суті за наведеної явки учасників справи.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 01 січня 2008 року між ОСОБА_3 , як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки №380, за умовами якого об`єктом оренди стала земельна ділянка із кадастровим №6320682500:01:000:0502 та площею 5,67 га, яка належала орендодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 №746640 від 27 грудня 2002 року. Строк оренди становить 15 років і діє з моменту державної реєстрації договору, яка відбулась 21 серпня 2012 року у відділі Держкомзему в Близнюківському районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 серпня 2012 року за №632068254001320. При цьому п.3.6 договору визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання цього договору. Земельна ділянка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (цільове призначення земельної ділянки землі сільськогосподарського призначення). Викладені обставини підтверджуються копією договору оренди земельної ділянки, копією акту визначення меж земельної ділянки в натурі, копією Державного акту на право приватної власності на землю, копією схеми розташування земельної ділянки, копією кадастрового плану.

Крім того, зі змісту копії листа управління у Лозівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 15 листопада 2021 року №444/433-21 судом встановлено, що відповідно до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі 21 серпня 2012 року за №001320 зроблено запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320682500:01:000:0502, укладеного між ОСОБА_3 , як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, реєстраційний номер 632068254001320. Строк дії договору до 21 серпня 2027 року. В книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі відсутні записи щодо реєстрації договору оренди вищевказаної земельної ділянки з іншими особами.

01 січня 2008 року сторонами вищевказаного договору оренди земельної ділянки підписано акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду позивачу, що підтверджується копією відповідного акту.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , земельну ділянку із кадастровим №6320682500:01:000:0502 після смерті якої успадкувала її дочка ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, а також копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , земельну ділянку із кадастровим №6320682500:01:000:0502 після смерті якої успадкувала її дочка відповідач ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, а також копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

30 серпня 2021 року між відповідачем ОСОБА_1 , як орендодавцем, та відповідачем ОСОБА_2 , як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки, предметом якого стала та ж сама земельна ділянка сільськогосподарського призначення із кадастровим №6320682500:01:000:0502 та площею 5,6745 га. Строк оренди визначено тривалістю у 10 років. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Викладені обставини підтверджуються копією договору оренди земельної ділянки та копіями інших матеріалів реєстраційної справи щодо земельної ділянки.

06 вересня 2021 року державним реєстратором Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області Воронкіною О.В. за індексним №60202090 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме про державну реєстрацію за ОСОБА_2 на підставі вказаного абзацом вище договору оренди земельної ділянки від 30 серпня 2021 року права оренди земельної ділянки із кадастровим №6320682500:01:000:0502 та площею 5,6745 га (номер запису про інше речове право 43812185 від 31 серпня 2021 року). Викладені обставини підтверджуються копією рішення державного реєстратора, копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копією інших матеріалів реєстраційної справи щодо земельної ділянки.

Крім того, судом також встановлено, що позивач своїх зобов`язання за договором оренди земельної ділянки №380 від 01 січня 2008 року виконує належним чином, сплачуючи спочатку первісному орендодавцю, а потім і його правонаступникам, останнім з яких є відповідач ОСОБА_1 , обумовлену договором орендну плату. При цьому відповідач ОСОБА_1 таку орендну плату приймає і вже після укладення з відповідачем ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки від 30 серпня 2021 року. Викладені обставини підтверджуються копіями банківських реквізитів, відомостей про нарахування коштів, платіжних доручень, платіжних відомостей.

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вищевказаних договорів, врегульовані нормами Конституції України, ЦК України, ЗК України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073 (далі Порядок №2073).

Так, відповідно до ст.124 Конституції України, ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Положеннями ст.158 ЗК України передбачено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.

Нормою ст.35 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникненняцивільних правта обов`язків,зокрема,є договори та інші правочини.

За змістом ст.ст.12, 13 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до ст.395 ч.1 п.3 ЦК України речовим правом на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

За змістом ст.ст.759, 760 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Згідно ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Положеннями ст.93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам. Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років.

Нормою ст.102-1 ч.ч.1, 4 ЗК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України. Особа, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, має право володіти та користуватися земельною ділянкою в повному обсязі відповідно до договору. Строк користування земельною ділянкою державної, комунальної та приватної власності для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) не може перевищувати 50 років.

За змістом ст.ст.1, 3-5 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.ст.13, 14, 16, 19 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Відповідно до ст.770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Згідно норми ст.32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно положень ст.ст.125, 126 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин укладення договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2008 року) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

В свою чергу пунктами 1-4, 12, 13 Порядку №2073 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин укладення договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2008 року) встановлено, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок. Державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів. Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів. Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

Пунктом 1 ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, зокрема за умови, що реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року №1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі.

За змістом ст.ст.125, 126 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин укладення договору оренди земельної ділянки від 30 серпня 2021 року) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В свою чергу, за змістом ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право оренди земельної ділянки.

Нормою ст.10 ч.3 п.п.1, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор : встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Відповідно до ст.26 ч.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Положеннями ст.24 ч.1 п.5, ч.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що підставою для відмови в державній реєстрації прав є суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Частиною 3 ст.102-1 ЗК України передбачено, що земельна ділянка, що перебуває в оренді, не може бути передана її власником іншій особі на праві емфітевзису, суперфіцію.

Згідно ст.396 ЦПК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

В свою чергу, нормою ст.392 глави 29 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннями ст.24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець зобов`язаний, окрім іншого, не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Згідно ст.27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право на усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Відповідно до ст.152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Нормою ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Частиною 3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому п.1 ч.7 ст.37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року по справі №823/2042/16.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (частина третя статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі»). Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частини перша та друга статті 15 ЦК України). Якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 01 січня 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала її право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем. У такому випадку суд може захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати його право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити.

Отже, за відсутності реєстрації права оренди первинного орендаря у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди землі за договором оренди, укладеним у період дії первинного договору, підлягають задоволенню, якщо на час ухвалення рішення суду первинний орендар матиме чинне право оренди та зможе його зареєструвати.

Наведений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі №610/1030/18-ц, а також у постановах Верховного Суду від 30 липня 2020 року по справі №357/7734/18, від 17 листопада 2021 року по справі №395/1368/19, від 07 грудня 2022 року по справі №365/499/18, від 24 травня 2023 року по справі №357/7840/18, від 22 червня 2023 року по справі №399/666/20.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою (постанови від 20 березня 2019 року по справі №587/2110/16-ц, від 10 квітня 2019 року по справі №587/2135/16-ц, від 02 жовтня 2019 року по справі №587/2331/16-ц та від 15 січня 2020 року по справі №587/2326/16-ц).

У постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі №229/4059/19 зроблено висновок, що на час укладення (07 вересня 2011 року) та реєстрації (20 липня 2017 року) оспорюваного договору емфітевзису земельної ділянки між відповідачами був чинним договір оренди цього ж об`єкта, укладений 11 листопада 2007 року з позивачем (строком на 15 років). Отже, право користування земельною ділянкою, яке виникло та існує в позивача на підставі раніше вчиненого правочину, було порушене внаслідок укладення договору про користування цією ж земельною ділянкою між відповідачами, і таке право підлягає захисту.

Стосовно обставин спірних правовідносин сторін у даній цивільній справі, то в ході судового розгляду встановлено, що між позивачем, як орендарем, та первісним орендодавцем ОСОБА_3 , правонаступником якої в кінцевому рахунку в порядку спадкування є відповідач ОСОБА_1 , було укладено договір оренди земельної ділянки №380 від 01 січня 2008 року, за умовами якого об`єктом оренди стала земельна ділянка із кадастровим номером 6320682500:01:000:0502. При цьому 21 серпня 2012 року у відповідності до вимог чинного на той час законодавства відбулась державна реєстрація такого договору оренди, строк дії якого за встановлених обставин збігає лише 21 серпня 2027 року. Набуте позивачем таким чином до 01 січня 2013 року право оренди земельної ділянки за законом є чинним і на час розгляду справи. В той же час, 30 серпня 2021 року, тобто під час дії означеного договору оренди земельної ділянки №380 від 01 січня 2008 року, між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як орендодавцем та орендарем відповідно, було укладено договір оренди земельної ділянки, предметом якого стала та ж сама земельна ділянка сільськогосподарського призначення із кадастровим №6320682500:01:000:0502. А 06 вересня 2021 року державним реєстратором Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області Воронкіною О.В. за індексним номером 60202090 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права оренди вказаної земельної ділянки за відповідачем ОСОБА_2 . При цьому таке оспорюване позивачем рішення державного реєстратора, вочевидь, було прийнято без належної перевірки наявності суперечності між заявленим ОСОБА_2 та вже зареєстрованим за позивачем речовими правами на нерухоме майно (земельну ділянку із кадастровим №6320682500:01:000:0502), тобто без урахування речового права (права оренди) позивача щодо тієї ж земельної ділянки, яке виникло раніше та існує дотепер, а тому оспорюване рішення державного реєстратора безсумнівно порушує права позивача, створюючи останньому перешкоди у використанні та підтвердженні свого речового права у вигляді права оренди на земельну ділянку. Таким чином, позовні вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими, доведеними, а обраний спосіб захисту у вигляді скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права належним та ефективним, а тому позов підлягає задоволенню, однак частковому шляхом скасування оспорюваного рішення державного реєстратора.

Частковість задоволення позовних вимог, яка полягає у відмові в припиненні права оренди земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 , зумовлена тим, що чинна на момент розгляду справи редакція ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» більше не містить такої обов`язкової вимоги, а отже і способу захисту, як необхідність припинення рішенням суду відповідного речового права у випадку скасування цим рішенням суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Заперечення відповідачів проти позову, викладені у їх відзивах, суд оцінює критично та не приймає до уваги, оскільки вони не спростовують наведених судом вище правових позицій та висновків, а отже і результатів розгляду справи.

Складаючи повний текст даного рішення суду за наслідками розгляду по суті спору сторін, та наводячи у ньому мотивовану оцінку аргументів відповідачів, заявлених як підстави для відмови у задоволенні позову, суд у відповідності до норм ст.10 ч.4 ЦПК України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» враховує практику Європейського суду з прав людини як джерело права, відповідно до якої Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово посилався на те, що згідно ст.6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, ст.6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. (див. Ruiz Torija v. Spain, рішення від 9 грудня 1994 року, Серії А №303-А, с.12, §29; Hirvisaari v. Finland, рішення від 27 вересня 2001 року, заява №49684/99, §30; Van de Hurk v. the Netherlands (Ван де Гурк проти Нідерландів), §61; Garcia Ruiz v. Spain (Гарсіа Руїз проти Іспанії), §26; Jahnke and Lenoble v. France (Янке і Ленболь проти Франції) (dec.); Perez v. France (Перез проти Франції), §81; Салов проти України, рішення від 06 вересня 2005 року, заява №65518/01, п.89)

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормами ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в рівних частках, тобто по 756,67 гривень з кожного із співвідповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.11-13, 15, 16, 392, 395, 396, 759, 760, 770, 792 ЦК України, ст.35 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.93, 102-1, 125, 126, 152, 158 ЗК України, ст.ст.1, 3-5, 13, 14, 16, 19, 24, 27, 32, 35 Закону України «Про оренду землі», п.п.1-4, 12, 13 Порядку №2073, ст.ст.3, 4, 10, 24, 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН» (ЄДРПОУ 30412866; адреса місцезнаходження: 64862, Харківська область, Близнюківський район, с. Добровілля) до ОСОБА_1 (РНОКППП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), Державного реєстратора Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області Воронкіної Ольги Валеріївни (адреса місцезнаходження: 61801, Харківська область, Лозівський район, смт.Близнюки, вул. Свободи, 30) про скасування рішень державного реєстратора, припинення права оренди задовольнити частково.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 60202090) від 06 вересня 2021 року, прийняте Державним реєстратором Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області Воронкіною Ольгою Валеріївною (номер запису про інше речове право 43812185, вид іншого речового права право оренди земельної ділянки) на підставі договору оренди землі (серія та номер: б/н), укладеного 30 серпня 2021 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ОСОБА_2 , як орендарем, щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6320682500:01:000:0502, площею 5,6745 га.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

У порядку розподілу судових витрат стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКППП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), Державного реєстратора Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області Воронкіної Ольги Валеріївни (адреса місцезнаходження: 61801, Харківська область, Лозівський район, смт.Близнюки, вул. Свободи, 30) в рівних частках судовий збір в розмірі 2270 гривень, тобто по 756,67 гривень з кожного із співвідповідачів.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко