Рішення

від 05.12.2023 по справі 205/10829/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

05.12.2023 Єдиний унікальний номер 205/10829/21

Єдиний унікальний номер 205/10829/21

Провадження № 2/205/785/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Українська боргова компанія», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2021 року позов було прийнято до розгляду суду та відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову було задоволено частково.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів було задоволено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2022 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів було повернуто заявникові.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2022 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів було задоволено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2022 року у задоволенні клопотання ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про призначення судового засідання в режимі відеоконференції було відмовлено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів було задоволено частково.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 травня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів було задоволено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2023 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до судового розгляду.

Позивач у своєму позові посилалася на те, що 26 вересня 2007 року між нею і ТОВ «Укрпромбанк» було укладено кредитний договір № 708/ФКВ-07, відповідно до умов якого вона отримала кредит розмірі 25000 доларів США строком на 240 місяців зі сплатою 12,3 % річних для придбання квартири. 26 вересня 2007 року також нею було укладено кредитний договір № 709/ФК-07, згідно з умовами якого вона отримала кредит у розмірі 860 грн. 22 коп. строком на 240 місяців та сплатою 19,86 % річних для оплати витрат на страхування предмета забезпечення. На підставі договору купівлі-продажу від 26 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бойченко Т.М., їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . З метою забезпечення належного виконання зобов`язань по кредитному договору, 26 вересня 2007 року між позивачем і ТОВ «Укрпромбанк» було укладено іпотечний договір № 708/Zфквіп-07, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бойченко Т.М., предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , яку оцінено сторонами договору у розмірі 253005 грн. У листопаді 2021 року їй стало відомо, що 28 жовтня 2021 року між ТОВ «ФК «Довіра і Гарантія» та ТОВ «Українська боргова біржа» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна в порядку ст. 38 ЗУ «Про іпотеку». Відповідно до вказаного договору належна їй на підставі договору купівлі-продажу квартира АДРЕСА_1 була придбана ТОВ «Українська боргова біржа». Як стало відомо позивачеві з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 28 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. як державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на належну позивачеві квартиру. Вважає, що спірний договір купівлі-продажу від 28 жовтня 2021 року укладений із суттєвим порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, продавець ТОВ «ФК «Довіра та Грантія» не набув права власності на майно, що відчужувалося, оскільки не повідомляв боржника та іпотекодавця про порушення зобов`язань за кредитними договорами; ціна продажу є нижчою реальної ринкової вартості нерухомого майна, а оплата його вартості за договором фактично не здійснювалася; квартиру було відчужено без дозволу Органу опіки та піклування, враховуючи, що в квартирі зареєстрована та проживає неповнолітня дитина; позивача жодного разу не було повідомлено про відступлення права вимоги за кредитними та іпотечним договорами. Також вказувала, що оцінювачем не було здійснено візуальний огляд квартири, а вартість продажу квартири не була погоджена з нею. Згідно з відповіддю ДП «Укрпошта» поштові відправлення в автоматизованій системі Укрпошти відсутні, тому копії поштових описів вкладень та повідомлень про вручення не мають братися до уваги судом. Просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна в порядку ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», укладений між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Українська боргова компанія», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. і зареєстрований в реєстрі за № 2714; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 . У своїй заяві до суду представник позивача справу просив розглядати за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» свого представника у судове засідання не направив, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином. У письмових поясненнях зазначив, що 15 липня 2020 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір № 2286/К/1 купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого право вимоги за кредитними договорами, які були укладені ТОВ «Укрпромбанк», перейшло до відповідача. 15 липня 2020 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» і ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 26 вересня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойченко Т.М., предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» і ОСОБА_1 . В наслідок невиконання позичальником умов кредитного договору, станом на 15 липня 2020 року розмір її заборгованості становив 1547294 грн. 26 коп. 11 вересня 2020 року на адресу позивача ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» направила вимогу про усунення порушень та повідомлення про відступлення прав за договором іпотеки, які були направлені 22 вересня 2020 року цінним листом з описом вкладення, проте, ОСОБА_1 поштове відправлення отримано не було. 20 листопада 2020 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» повторно направило позивачеві вимогу про усунення порушень від 04 листопада 2020 року. ОСОБА_1 жодних дій на погашення заборгованості не вчиняла. 28 жовтня 2021 року іпотекодержателем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна в порядку ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» з ТОВ «Українська боргова компанія». Позивачеві завчасно та у належний спосіб було повідомлено про заміну кредитора за кредитним договором та вимогу про усунення порушень, які нею залишено без задоволення. При укладенні спірного договору купівлі-продажу переважне право позивача на придбання предмета іпотеки порушено не було, тому відсутні правові підстави для визнання недійсним договору. Вартість предмету іпотеки відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 25 жовтня 2021 року становила 300000 грн. Ціна реалізованого іпотечного майна встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, тому це не є підставою для визнання правочину недійсним. Також зазначили, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося на підставі застереження в іпотечному договорі. Сторони досягли згоди про позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотекодержателем від власного імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених ЗУ «Про іпотеку». Договір про іпотеку було укладено 26 вересня 2007 року, тобто, до народження дитини, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому попередній дозвіл органу опіки і піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається. Така згода необхідна при укладення договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватися, або володіють, діти, а не в тому випадку, коли реєстрацію місця проживання дитини була вчинена без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки. Згідно з умовами договору іпотеки сторони дійшли згоди вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження, що міститься в самому договорі, зазначений пункт договору не оспорювався позивачем. Відповідачами було надано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Пономарьовій Д.В. документи, необхідні для здійснення реєстрації права власності на квартиру, які передбачені ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зазначеним законом також визначено спосіб захисту порушеного права при скасуванні рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав необхідно одночасне припинення зареєстрованих прав, тобто, за відсутності вимоги про припинення права власності у державного реєстратора відсутні підстави здійснення реєстрації нерухомого майна за позивачем. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Представник відповідача у своїй заяві до суду справу просив розглядати за його відсутності, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач ТОВ «Українська боргова компанія» свого представника у судове засідання не направив, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, про причини не направлення представника судові не повідомив, відзив на позов не надав, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В. у судове засідання не з`явилася, про час та дату судового розгляду повідомлена належним чином, у своїй заяві просила справу розглядати за її відсутності та ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 26 вересня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 708/ФКВ-07, відповідно до умов якого банк надав позивачеві кредит у розмірі 25000 доларів США на придбання квартири на вторинному ринку строком на 240 місяців, а позивач зобов`язалася повернути кредитні кошти і сплатити 12,3 % річних, комісію за надання кредиту у розмірі 1 % від суми кредиту, комісію за управління кредитом у розмірі 0,15 % від сум кредиту (т. 1 а.с. 41-47).

26 вересня 2007 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Український промисловий банк» було укладено кредитний договір № 709-ФК-07, згідно з яким банк надав позичальникові кредит у розмірі 860 грн. 22 коп. на оплату витрат на страхування предмета забезпечення строком на 240 місяців з датою повернення 25 вересня 2027 року та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,86 % річних (т. 1 а.с. 31-38).

На підставі договору купівлі-продажу від 26 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бойченко Т.М. і зареєстрований в реєстрі за № 7067, ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 (раніше Дніпропетровськ) (т. 1 а.с. 21-22), право власності на яку у встановленому законом порядку було зареєстровано в КП «ДМБТІ» (т. 1 а.с. 25).

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором 26 вересня 2007 року між позивачем і ТОВ «Український промисловий банк» було укладено іпотечний договір № 708/Zфквіп-07, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бойченко Т.М. і зареєстрований в реєстрі за № 7076, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , яку оцінено сторонами договору у розмірі 253005 грн. (т. 1 а.с. 50-53).

Згідно з умовами п. 4.1 іпотечного договору № 708/Zфквіп-07 від 26 вересня 2007 року іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме при повному або частковому неповерненні суми кредиту (чергового платежу по кредиту) та/або несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки; якщо у триденний строк після загибелі, пошкодження чи втрати предмета іпотеки іпотекодавець не здійснить його заміну; порушення іпотекодавцем обов`язків за цим та/або кредитним договором та невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання основного зобов`язання; якщо інша, ніж іпотекодержатель, особа набула право стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.2 зазначеного іпотечного договору № 708/Zфквіп-07 від 26 вересня 2007 року у випадку порушення іпотекодацем обов`язків за цим та/або кредитним договором іпотекодержатель надсилає іпотекодавцеві письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Умовами пункту 4.3 іпотечного договору № 708/Zфквіп-07 від 26 вересня 2007 року сторони погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя, передбачених п. 4.4 цього договору, яким передбачено, що у випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених п. 4.1 цього договору, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги зокрема шляхом продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Пунктом 4.4.2 іпотечного договору сторони погодили, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі незалежної експертної оцінки предмета іпотеки.

На підставі договору від 30 червня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. і зареєстрованого в реєстрі за № 2258, активи та кредитні зобов`язання ТОВ «Український промисловий банк» було передано ПАТ «Дельта Банк» (т. 1 а.с. 133-138).

15 липня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір № 2286/К/1 купівлі-продажу майнових прав, у тому числі за кредитними договорами (т. 1 а.с. 148-149).

15 липня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір № 2286-К про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. і зареєстрований в реєстрі за № 1146, відповідно до умов якого до новий кредитор набув право вимоги банку до позичальників, заставодавців, іпотекодавців, поручителів, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб, включаючи правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника (т. 1 а.с. 142-143), у тому числі за договором іпотеки 708/Zфквіп-07 від 26 вересня 2007 року (т. 1 а.с. 144 оберт-145).

Листом від 11 вересня 2020 року вих. № 708/ФКВ-07/ZD104 (т. 1 а.с. 155 оберт, 156) ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» 22 вересня 2020 року направила цінним листом з описом вкладення на адресу ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав за договором іпотеки та вимогу про усунення порушень та дострокове повернення кредитних коштів та інших належних платежів, в якому зазначило про намір продати предмет іпотеки, поштове відправлення з якими не було отримано позивачем і було повернуто відправникові 07 жовтня 2020 року (т. 1 а.с. 154).

Листом від 04 листопада 2020 року № 708/ФКВ-07/F104 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» повторно 20 листопада 2020 року (т. 1 а.с. 158 оберт) направило боржникові повідомлення про відступлення прав за договором іпотеки (т. 1 а.с. 159) та вимогу про усунення порушень та сплати заборгованості за кредитним договором і про намір продати предмет іпотеки (т. 1 а.с. 159 оберт-160).

17 грудня 2020 року поштове відправлення було повернуто відправникові у зв`язку із закінченням терміну зберігання (т. 1 а.с. 157).

Згідно з довідкою № 1/4259 від 27 жовтня 2021 року розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 708/ФКВ-07 від 26 вересня 2007 року складає 1547294 грн. 27 коп. (т. 1 а.с. 160 оберт).

27 жовтня 2021 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» надало дозвіл на укладення договору купівлі-продажу предмету іпотеки за іпотечним договором № 708/Zфквіп-07 від 26 вересня 2007 року (т. 1 а.с. 161).

28 жовтня 2021 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» і ТОВ «Українська боргова компанія» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна в порядку ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. і зареєстрований в реєстрі за № 2714, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» як іпотекодержатель продало, а ТОВ «Українська боргова компанія» купило предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 128-129).

Згідно з ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатись своєю власністю.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За статтею 16ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Так, відповідно до частини першої статті 215ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Оспорюваний правочин ЦК України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відповідно до ст.655ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст.316ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст.317ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст.319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі ст.1ЗУ «Проіпотеку» іпотека вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст.7ЗУ «Проіпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст.24ЗУ «Проіпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст.33ЗУ «Проіпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст.38ЗУ «Проіпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35ЗУ «Проіпотеку» іпотекодержатель не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Позивач стверджує, що їй не було направлено повідомлення про відступлення права вимоги та повідомлення про намір іпотекодержателя продати предмет іпотеки належну їй квартиру АДРЕСА_1 , а нотаріусу не було надано оригінали поштового відправлення та касові чеки, копії вказаних повідомлень та опису поштового вкладення, а тому вони не є належним доказом їх направлення.

Відповідності до висновку Верховного Суду, сформульованого у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання. В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном.

З матеріалів цивільної справи судом встановлено, що нотаріальна справа щодо посвідчення договору купівлі-продажу предмета іпотеки (т. 1 а.с. 127-196) містить копії поштових повідомлень про направлення поштового відправлення цінним листом з описом вкладення та поштові конверти зі штемпелем відділення поштового зв`язку № 102 у м. Дніпрі від 07 жовтня 2020 року та 17 грудня 2020 року із зазначенням причин повернення «за закінченням терміну зберігання» (т. 1 а.с. 154, 157), неотримання яких суд оцінює як ухилення позивача від їх отримання. Також позивачем не заперечувався факт неналежного виконання умов кредитного договору та повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними, тому суд критично оцінює твердження позивача про порушення відповідачем ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» процедури повідомлення її про намір продати предмет іпотеки через невиконання умов договору, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Зазначення ОСОБА_1 відсутності відомостей в системі АТ «Укрпошта» відомостей про відстеження поштових відправлень не може бути належним доказом ненаправлення ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» поштової кореспонденції, оскільки шестимісячний строк зберігання відомостей в системі минув у квітні 2021 року та червні 2021 року відповідно, а з позовом вона звернулася 08 грудня 2021 року, посилаючись на зазначену обставину як на одну із підстав позовних вимог.

За змістом частини першої статті 38 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про всій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

З приводу непогодження з позивачем ціни договору, за якою відповідачем ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було здійснено відчуження предмета іпотеки, та продаж квартири за заниженою ціною, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 5, 6 ст.38ЗУ «Проіпотеку» дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обґрунтування позивача в цій частині не заслуговують на увагу, а вказана обставина не є підставою для визнання недійним договору купівлі-продажу майна.

З приводу зазначення позивачем про відсутність дозволу органу опіки та піклування, наданого відповідачеві ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на вчинення правочину, оскільки у квартирі зареєстрована неповнолітня дитина, суд зазначає наступне.

На момент укладення кредитного договору № 709/ФКВ-07 від 26 вересня 2007 року та іпотечного договору № 708/Zфквіп-07 від 26 вересня 2007 року у квартирі АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки, малолітніх осіб, або інших осіб зареєстровано не було, про що свідчить застереження п. 5 договору купівлі-продажу квартири від 26 вересня 2007 року, зокрема, що на момент укладення цього договору щодо квартири не існує будь-яких прав третіх осіб, у тому числі права власності або права користування нею малолітніми, неповнолітніми дітьми…, раніше зареєстровані особи зняті з реєстрації. (т. 1 а.с. 21). З копії свідоцтва про народження вбачається, що син позивача, ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20), тобто, після укладення кредитних договорів, договору купівлі-продажу та договору іпотеки.

При цьому, суд зауважує, що задоволення вимог іпотекодержателя відбулося шляхом продажу предмету іпотеки в порядку ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», тобто відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі). Таке право іпотекодержателя на продаж предмету іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань виникло на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), згоду на яке надано іпотекодавцем шляхом підписання відповідного договору до виникнення прав третіх осіб на користування предметом іпотеки, а зміни до договору іпотеки ОСОБА_1 та іпотекодержателем не вносилися. За таких обставин, вказана підстава не є визначальною для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Крім цього, позивачем не надано доказів належного повідомлення іпотекодержателя про реєстрацію у квартирі неповнолітньої або інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна в порядку ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» від 28 жовтня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 2714, не знайшли свого підтвердження, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна в порядку ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» від 28 жовтня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 2714, не можуть бути задоволені, оскільки вони мають похідний характер від позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна в порядку ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» від 28 жовтня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 2714, недійсним, у задоволенні яких ОСОБА_1 відмовлено.

На підставі ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

З урахуванням того, що позивачеві у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати у справі слід віднести за її рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 203, 215 ЦК України, ЗУ «Про іпотеку», ч. 2 ст. 141, ст.ст. 263, 264, ч.ч. 1-7 ст. 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239, юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8, поверх 3, офіс 34) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» (ЄДРПОУ 37535394, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12), третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна (місцезнаходження за адресою: 03150, м. Київ, вул. Василя Тютюнника, буд. 49, прим. 23) про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора відмовити.

Судові витрати по справі, понесені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), віднести за її рахунок.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: