Постанова

від 14.02.2024 по справі 484/3838/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

14.02.24

22-ц/812/8/24

Провадження № 22-ц/812/8/24 Суддя першої інстанції Закревський В.І.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 лютого 2024 року м. Миколаїв Справа № 484/3838/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання Лівшенку О.С.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Ремського Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв його представник ОСОБА_1 , на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 грудня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Закревського В.І., в залі судового засідання в м. Первомайськ, повний текст якого складено 12 грудня 2023 року, за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Степківське» про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

20 липня 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв адвокат Кравченко О.С., звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Степківське» (далі ПП «Степківське») про розірвання договору оренди землі.

Позовні вимоги мотивував тим, що йому на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки належать земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Степківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

01 вересня 2010 року між ним та приватним сільськогосподарським підприємством «Росія» (далі ПСП «Росія»), яке в подальшому було реорганізовано в ПП «Степківське», було укладено договір оренди землі, за яким він передав належні йому земельні ділянки в оренду відповідачу. Договір було зареєстровано 28 грудня 2010 року у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Степківській сільській раді за реєстровим № 041048300016.

Згідно умов договору орендна плата сплачується орендарем у формі та розмірі 4% від вартості земельної ділянки або натурою, пшениця 800 кг, ячмінь 800 кг, соняшник 200 кг, цукор 50 кг, оранка присадибної ділянки, ритуальні послуги 1000 грн, протягом терміну дії договору, але не пізніше, як у строк до 1 грудня щороку.

Протягом дії договору відповідач систематично порушував його умови в частині сплати орендної плати.

Так, починаючи з дня укладення оспорюванного договору по сьогоднішній день, відповідачем фактично не сплачувалися жодні кошти за використання земельних ділянок.

Як вбачається з відповіді Первомайської ДПІ ГУ ДПС у Миколаївській області, з 2010 року по 2022 рік включно, відповідач звітує до органів ДПС відносно нібито нарахованих доходів на його користь, як сплату останньому коштів за надання майна в лізинг.

Однак фактично, жодні кошти позивачу сплачені не були. Вказане свідчить про систематичну несплату відповідачем орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди.

Крім того, маючи сумніви щодо використання відповідачем належних позивачу земельних ділянок за цільовим призначенням, ним було направлено на адресу відповідача адвокатський запит № 127 від 28 червня 2023 року, відповідно до якого просив надати інформацію про те, яка сільськогосподарська продукція вирощувалась відповідачем на протязі 2010-2013 років на належних позивачу земельних ділянках.

Відповіді на зазначений запит так і не було отримано.

Недотримання ПП «Степківське» умов договору в частині використання земель не за цільовим призначенням тягне за собою також розірвання договору оренди землі у судовому порядку.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив суд розірвати договір оренди землі від 01 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_2 та ПСП «Росія» (на теперішній час ПП «Степківське»).

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення судумотивовано тим,що видатковікасові ордерина виплатугрошей,розрахунок орендноїплати земельнихділянок згіднодоговору орендиземлі,та діїорендаря заобставин цієїсправи свідчатьпро погодженнясторонами порядкусплати орендноїплати замайбутні періоди.При цьому позивач відповідно до статті 81 ЦПК України не надав належні та допустимі докази на підтвердження позову, зокрема в частині несплати орендної плати, а також факту порушення орендарем умов укладеного між сторонами договору, не спростував наданих відповідачем доказів, а відтак підстав для розірвання договору судом не встановлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 , в інтересах якого діяв його представник ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що з огляду на правову природу орендної плати як обов`язкової та визначальної для правової природи договору оренди земельної ділянки умови, орендна плата не може бути замінена на інші платежі і врахування орендної плати, як платежу у інших зобов`язальних правовідносинах між тими самими сторонами може бути лише на підставі інших погоджених сторонами правочинів та договорів, зокрема додаткового договору до договору оренди або змін договору оренди тощо.

Факту укладення таких письмових змін до договору оренди або будь-яких інших письмових договорів щодо зарахування орендної плати за іншими зобов`язаннями відповідачем доведено не було.

За таких обставин, посилання відповідача щодо правомірності його дій в частині зарахування орендних платежів на погашення заборгованості позивача за договором позики не можна визнати обґрунтованим та зробленим на підставі наявних у справі доказів.

Також судом першої інстанції було безпідставно долучено до справи, як належний та допустимий доказ розрахунок орендної плати відповідача, та посилання на нього при ухваленні рішення, як на належне виконання відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати, оскільки зазначені в ньому дані ґрунтуються виключно на поясненнях відповідача в односторонньому порядку та є лише припущеннями.

Крім того судом першої інстанції було взято до уваги, як доказ належного виконання відповідачем умов договору, видаткові касові ордери.

Однак приймаючи зазначені касові ордери як доказ виконання відповідачем умов договору суд дослідив їх лише поверхово без врахування положень законодавства України, щодо належного їх оформлення.

Вказані касові ордери не відповідають вимогам Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а тому безпідставно були прийняті судом першої інстанції як належний та допустимий доказ.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 липня 2023 року було зобов`язано відповідача надати до суду належне документальне підтвердження обробітку належних на праві власності ОСОБА_2 земельних ділянок.

Однак відповідачем також не було виконано і дану вимогу суду та жодних доказів про вирощування сільськогосподарських культур на належних позивачу земельних ділянках або здійснення пов`язаної з цим діяльності надано не було.

Таким чином, оскільки відповідач не надав до суду жодного доказу використання належних позивачу земельних ділянок, можна вважати, що останнім були порушені вимоги пункту 1 розділу «Умови використання земельної ділянки» та пункт 4 розділу «Інші права та обов`язки сторін» оспорюваного договору, за яким орендар повинен використовувати земельну ділянку шляхом вирощування сільськогосподарської продукції.

Однак судом першої інстанції при розгляді справи по суті не було досліджено факту використання відповідачем належних позивачу земельних ділянок, упущено той факт, що відповідач так і не надав будь-яких доказів на підтвердження їх використання та у своєму рішенні жодним чином не згадав зазначену позивачем підставу розірвання договору оренди, як не використання земельних ділянок.

Таким чином, судом першої інстанції при розгляді справи не було дотримано принципів справедливості, об`єктивності, неупередженості та повноти дослідження доказів.

ПП «Степківське» надало відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві зазначало, що з доводами апеляційної скарги відповідач не погоджується та вважає, що вони не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню.

Позивач вимог щодо виплати несплаченої орендної плати не заявляв, розрахунків заборгованості не надавав, тобто визнав, що така заборгованість відсутня. Таким чином, якщо позивачем не визначено період не виплаченої орендної плати та розмір заборгованості, не можливо дійти до висновку щодо обґрунтованості наявності підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки саме за обставин систематичної несплати орендної плати.

Факт користування орендарем земельною ділянкою підтверджується самим договором оренди, крім того, метою здійснення господарської діяльності підприємства є саме обробіток наданих в оренду земельних ділянок та отримання прибутку від такої діяльності.

Позивачем не надано доказів того, що відповідач не обробляє передану в оренду земельну ділянку, та взагалі такий факт не стосується предмету заявленого позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №263530, серії ЯИ №263531, серії ЯИ №263532, серії ЯИ №263533, серії ЯИ №263534 від 11 червня 2010 року, є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Степківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області площею 0,4900 га, кадастровий номер 4825487000:03:000:0184, площею 2,9700 га кадастровий номер 4825487000:03:000:0185, площею 0,1600 га кадастровий номер 4825487000:06:000:1489, площею 0,0010 га кадастровий номер 4825487000:06:000:1798, площею 0,0100 га кадастровий номер 4825487000:06:000:2104.

01 вересня 2010 року між позивачем та ПСП «Росія» в особі голови господарства Маляренко О.Ю., укладено договір оренди землі, зареєстрований державним реєстратором прав Первомайського реєстраційного округу (офісу) у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Степківській сільській раді 28 грудня 2010 року за реєстровим № 04104830016, за умовами якого позивач надав відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,631 га, в тому числі рілля - 3,46 га, сад - 0,16 га, багаторічних насаджень - 0,01 га, виноградник - 0,01 га, яка розташована в межах Степківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, строком на 49 років.

Відповідно до умов Договору оренди землі від 01 вересня 2010 року, орендна плата сплачується орендарем у формі та розмірі 4 відсотків від вартості земельної ділянки, або вигляді натуральної оплати: пшениця - 800 кг, ячмінь - 800 кг, соняшник 200 кг, цукор 50 кг, оранка присадибної ділянки, ритуальні послуги 1 000 грн.

На земельній ділянці об`єктів нерухомого майна та інших об`єктів інфраструктури немає. Межі земельної ділянки позначені на кадастровому плані, який додається до договору і є його невід`ємною частиною. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки в договорі не зазначена. Земельна ділянка, яка передається в оренду, немає недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції. Орендар сплачує орендну плату протягом терміну дії договору, але не пізніше, як у строк до 01 грудня щороку.

Розділом Договору «Зміна умов договору і припинення його дії» визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку. Дія Договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки, за мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, ліквідації юридичної особи - орендаря. Договір оренди припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Дія Договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків визначених цим договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є судове рішення про його розірвання.

Згідно з наданим ПСП «Росія» розрахунком орендної плати за період з 2010 року по 2058 рік, виходячи з нормативно грошової оцінки земельних ділянок станом на час укладення договору оренди від 01 вересня 2010 року, яка становить 12860.99 грн, орендна плата щомісячно складає 514.43 грн, загальна сума до виплати становить 21425.74 грн.

Відповідно до наданих відповідачем видаткових касових ордерів на підтвердження виплати орендної плати встановлено, що:

-за видатковим касовим ордером від 06 березня 2010 року № 31 ОСОБА_2 від ПСП «Росія» отримав в зазначену дату 10000 грн, підстава такої виплати «позика в рахунок земельного паю за 2010-2058 роки»;

-за видатковим касовим ордером від 28 липня 2010 року № 130 ОСОБА_2 від ПСП «Росія» отримав в зазначену дату 09000 грн, підстава такої виплати «позика в рахунок земельного паю за 2010-2058 роки»;

-за видатковим касовим ордером від 25 серпня 2015 року № 189 ОСОБА_2 від ПСП «Росія» отримав в зазначену дату 03000 грн підстава такої виплати «позика в рахунок орендної плати за 2010-2058 роки»;

- за видатковим касовим ордером від 14 грудня 2015 року № 252 ПСП «Росія» видало ОСОБА_2 02000 грн, підстава такої виплати зазначена як «позика в рахунок оренди зем. паю за 2010-2058 роки».

Позивачем надано до суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 27 червня 2023 року з даних якого вбачається, що ПП «Степківське» як орендар земельних ділянок позивача задекларувало сплату доходу у вигляді орендної плати за землю станом за 2010 рік 11591.32 грн (2047.32 + 2519.00+ 4092.00+2933.00), з утриманням податків сума складає 10538.43 грн, станом на 2015 рік 31658.00 (8949.00+11579+6630.00+ 4500.00) з утриманням податків сума складає 27208.40 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначав, що 07 червня 2022 року ПСП «Росія» було реорганізовано в ПП «Степківське», до якого перейшли всі права та обов`язки за оспорюваним договором оренди землі. З цими обставинами погоджувався й позивач.

Згідно зістаттею 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1статті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже,стаття 15 ЦК Українивизначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у разі його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим чи, навпаки, як це має місце при використанні презумпції, - існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Відповідно до частини 1статті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1)письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (частини 2 статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зістаттею 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групидоказів).

Відповідно достатті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Частинами 2 та 3статті 13 ЦК Українипри здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Правовідносини, пов`язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією регулювалисяЗК України,Законом України «Про оренду землі»,Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

Відповідно до частини 1 статті152та частини 1 статті153ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ізстаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно достатті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно достатті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно із статтями21,22 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі»визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини 1статті 141 ЗК Українипідставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 дійшов висновку, що частинами 1 і 2статті 651 ЦК Українипередбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положенняЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної платизастосуванню підлягають положення частини 2статті 651 ЦК України.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1статті 3 ЦК Україниналежать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17).

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023року у справі № 542/51/22.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи відомо, що ОСОБА_2 набув право власності на чотири земельні ділянки з моменту отримання 11 червня 2010 року державних актів на право власності на земельну ділянку, а 01 вересня 2010 року уклав договір оренди землі з відповідачем, за яким передав зазначені земельні ділянки, загальною площею 3.631 га в оренду відповідачу, а тому набув право на отримання орендної плати з цього часу.

За умовами укладеного договору орендна плата вноситься у строк до 01 грудня кожного року.

Отже, у спірних правовідносинах строком є виплата орендної плати саме до 01 грудня кожного року і невиконання відповідачем обов`язку сплатити орендну плату у строк, визначений умовами договору, і є несплатою орендної плати.

Згідно зістаттею 531 ЦК Україниборжник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 704/236/17, від 22 червня 2021 року у справі № 364/546/19 та від24 травня 2023 року у справі № 542/51/22.

В позовній заяві позивач стверджувала, що орендар за Договором з часу підписання договору та на час звернення його до суду з позовом, тобто з 2010 по 2022 роки не сплачував орендну плату, отже не виконував умови Договору щодо виплати орендної плати.

Відповідач,заперечуючи доводипозивача,стверджував,що оренднаплата буласплачена позивачув 2010та 2015 рокахнаперед замайбутні роки,що підтверджується наданиминим судупершої інстанціївидатковими касовимиордерами,за якимипозивач отрималаорендну платув загальномурозмірі 21425.74 грн.

В матеріалах справи наявні копії видаткових касових ордерів стосовно виплат грошових сум від ПСП «Росія» ОСОБА_2 .

Проте, суд першої інстанції, приймаючи зазначені платіжні документи як доказ виконання обов`язків орендаря по виплаті орендної плати, не надав належну оцінку доводам позивача та цим письмовим доказам.

Зокрема, по-перше, в усіх чотирьох наданих видаткових касових ордерах підставою для виплати визначених сум грошових коштів зазначено «позика в рахунок земельного паю за 2010-2058 роки», по-друге, за двома касовими ордерами виплати проведено 06 березня 2010 року та 28 липня 2010 року, тобто в той час коли між сторонами були відсутні правовідносини, що виникли на підставі укладеного договору від 01 вересня 2010 року, та більш того, на той час ОСОБА_2 не був власником земельних ділянок, переданих в оренду; по-третє, умовами укладеного сторонами договору розмір орендної плати визначено у розмірі 4% від вартості земельних ділянок (нормативно грошової оцінки), однак відповідачем не надано доказів на підтвердження вартості нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, переданих в оренду. Отже зміст наданих відповідачем видаткових касових ордерів свідчить про те, що виплати за цими документами відповідачем проводились не на виконання обов`язків орендаря по сплаті орендної плати саме за договором оренди землі укладеного 01 вересня 2010 року, а з приводу інших правовідносин сторін.

Також судомпершої інстанціїбезпідставно зробленовисновок проте,що позивач ознайомленийта погодиврозрахунок орендноїплати заземельні ділянкизгідно договоруоренди землівід 01вересня 2010року,за якимнараховано заоренду земельногопаю за49років заперіод з2010по 2058роки,за якимдо виплатипозивачу визначено21425.74грн.з оглядуна те,що такийрозрахунок наданий тапідписаний тільки відповідачем, позивачем такий розрахунок не погоджувався, оскільки його підпис на наданому документі відсутній.

Зазначені факти свідчать про систематичне порушення орендарем (відповідачем) своїх зобов`язань щодо своєчасної сплати коштів орендодавцю (позивачу) згідно договору оренди. Враховуючи, що ці порушення виникають два і більше разів, закон передбачає підстави для розірвання відповідного договору.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами виплату орендної плати. Надані відповідачем документи не підтверджують факт виплати орендної плати ОСОБА_2 за майбутні періоди.

Доводи ОСОБА_4 про нецільове використання відповідачем земельних ділянок не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять доказів порушення відповідачем умов використання земельної ділянки, а відтак ґрунтуються на припущеннях позивача.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин та при оцінці доказів, наданих сторонами, порушив норми процесуального права, а тому безпідставно відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі від 01 вересня 2010 року.

Відповідно достатті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена, з ПП «Степківське» на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору при подачі позову у розмірі 1073.60 грн та за подання апеляційної скарги 1610.40 грн, а всього 2684.00 грн.

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв його представник ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Розірвати договір оренди землі від 01 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Росія» (натепер Приватне підприємство «Степківське»), зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Степківській сільській раді 28 грудня 2010 року за № 041048300016.

Стягнути з Приватного підприємства «Степківське» на користь ОСОБА_2 2684.00 гривень судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 14 лютого 2024 року.