Ухвала

від 29.02.2024 по справі 484/3838/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

29.02.24

22-з/812/12/24

Провадження № 22-з/812/12/22

У Х В А Л А

29 лютого 2024 року м. Миколаїв Справа № 484/3838/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання - Біляєвій В.М.,

без участі учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв Кравченка Олександр Сергійович , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Степківське» про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

20 липня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Кравченко О.С., звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Степківське» (далі - ПП «Степківське») про розірвання договору оренди землі.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник - Кравченко Олександр Сергійович , задоволено.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 грудня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Розірвано договір оренди землі від 01 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ПСП «Росія» (натепер - ПП «Степківське»), зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Степківській сільській раді 28 грудня 2010 року за № 041048300016.

Стягнуто з ПП «Степківське» на користь ОСОБА_1 2 684.00 гривень судового збору.

14 лютого 2024 року Кравченко О.С , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , направив засобами поштового зв`язку до Миколаївського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, де заявник просив суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ПП «Степківське» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Заява обґрунтована тим, що на підставі договору про надання правничої допомоги та представництво інтересів у суді від 28 грудня 2023 року, адвокат Кравченко О.С. надав позивачу правничу допомогу та представляв його інтереси під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до акту наданих послуг від 13 лютого 2024 року до вищевказаного договору загальна сума розміру гонорару за надану правову (правничу) допомогу адвоката становить 6 000 грн. Також опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, міститься у рахунку-фактурі № 13/02-2024 від 13 лютого 2024 року

Після завершення розгляду справи у суді апеляційної інстанції, позивачем було сплачено адвокату гонорар на загальну суму 6 000 грн, що підтверджується довідкою № 13/02-2024 від 13 лютого 2024 року.

Учасники справи в судове засідання не з`явились про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. На адресу апеляційного суду через засоби електронного зв`язку надійшла заява від представника відповідача адвоката Ремського Є.В. про розгляд справи без його участі, де також просив відмовити в задоволені клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. З огляду на приписи частини 2 статті 372 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу без участі учасників справи.

Відповідно до частин 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (частина 3 статті 246 ЦПК України).

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі та обов`язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 7 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 сформував такі загальні підходи до стягнення витрат у суді касаційної інстанції. «Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України».

У постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції об`єднаної палати Верховний Суд указав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат , зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

Застосовуючи зазначені висновки та правові норми до правовідносин, що виникли у цій справі, колегія суддів звертає увагу, що позивач не зазначав письмово та його представник в судовому засіданні не висловлював будь-якого прохання про необхідність стягнення судових витрат; до ухвалення у справі постанови не надав доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказав жодних причин, які унеможливлюють подання ним відповідних доказів до ухвалення судового рішення, та не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення постанови за апеляційною скаргою. Не наведені обставини поважності причин неподання відповідних доказів щодо правничої допомоги й у поданій представником позивача заяві про ухвалення додаткового судового рішення.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (стаття 126, частина 1 статті 127 ЦПК України).

Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу чи в строк визначений частиною 8 статті 141 ЦПК України не надав суду доказів щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи - підстав до стягнення зазначених витрат не вбачається.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 та від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18.

Наведене вище дає підстави вважати, що позивач не подав заяви, яка б у розумінні положень частини 8 статті 141 ЦПК України надала суду апеляційної інстанції правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Відтак, оскільки позивач не дотримався процесуальних норм закону, після того, як за апеляційною скаргою ухвалена постанова, у суду апеляційної інстанції відсутні процесуальні підстави для вирішення питання про розподіл витрат відповідно до статті 270 ЦПК України, а заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв Кравченко О.С. , слід залишити без розгляду.

Керуючись статями 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв Кравченко Олександр Сергійович , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Степківське» про розірвання договору оренди землі, залишити без розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М.Яворська

Повний текст ухвали складено 29 лютого 2024 року.