Рішення

від 05.02.2024 по справі 296/10642/23

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/10642/23

2/296/578/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2024 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Драча Ю.І.,

за участю секретаря судового засідання Алексеєнко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання цивільну справу за позовом Поліського національного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за невідпрацьовану частину робочого часу

В С Т А Н О В И В:

Поліський національний університет звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за невідпрацьовану частину робочого часу в сумі 14262,57 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивач та відповідач перебували у трудових відносинах. У 2023 році відповідачу відповідно до наказу «Про надання щорічних відпусток працівникам університету» від 14.06.2023 за № 102/к/тм надано щорічну основну відпустку за період роботи з 07.05.2023 по 06.05.2024 у кількості 46 календарних днів, з яких 25 дні надано у рахунок невідпрацьованої частини року. Відповідачу проведено оплату відпустки, виходячи із розрахунку її середньомісячного заробітку. 29.08.2023 після використання відпустки відповідач подала заяву на звільнення та відповідно до наказу «Про звільнення ОСОБА_2 » від 30.08.2023 за № 496/к/тр була звільнена із займаної посади за власним бажанням. На день звільнення відповідачки сума нарахованої їй заробітної плати не була достатньою для погашення заборгованості за невідпрацьовані дні відпустки, розмір заборгованості становив 14 262,57 грн. У позасудовому порядку вирішити даний спір виявилось неможливим, у зв`язку з чим виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 26.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.

21.11.2023 відповідачем по справі ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що відповідач не визнає позовні вимоги та вважає їх безпідставними, оскільки нарахована сума заробітної плати відповідала вимогам законодавства та не може кваліфікуватись як безпідставно нарахована (а.с. 13-16).

29.11.2023 представником позивача подано відповідь на відзив (а.с. 25-27).

19.12.2023 відповідачем по справі ОСОБА_1 подані заперечення (а.с. 40-41).

04.01.2024 представником позивача подано відповідь на заперечення (а.с. 43-44).

01.02.2024 відповідачем по справі ОСОБА_1 подано заяву про розгляд справи за її відсутності. У задоволенні позову просить відмовити.

05.02.2024 представником позивача подано заяву про розгляд справи за відсутності позивача.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази в справі та оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.09.2003 року відповідач по справі була зарахована на посаду старшого викладача кафедри бухгалтерського обліку Державного агроекологічного університету, що вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 .

З копії трудової книжки також вбачається, що Державний агроекологічний університет було перейменовано у Житомирський національний агроекологічний університет на базі Державного агроекологічного університету на підставі Указу Президента України від 27.08.2008 року № 769/2008, який у свою чергу перейменовано в Поліський національний університет відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України від 03.03.2020 року № 329.

30.08.2023 ОСОБА_1 звільнена за власним бажанням, ст. 39 КЗпП відповідно до наказу від 30.08.2023 № 496/к/тр (а.с. 21).

Відповідно до п. 2 Наказу № 496/к/тр від 30.08.2023 передбачено, що бухгалтерії при нарахуванні розрахункових утримати кошти з ОСОБА_3 за 25 к.д. використаної, але не відпрацьованої щорічної основної відпустки за період роботи з 07.05.2023 по 30.08.2023 (а.с. 4).

Представником позивача подано до суду копію наказу про внесення змін до пункту 2 наказу «Про звільнення ОСОБА_2 від 30.08.2023 № 496/к/тр» відповідно до якого змінено періоди роботи з «з 07.05.2023 по 30.08.2023» на «з 07.05.2023 по 06.05.2024». однак, слід зазначити, що на копії даного наказу не зазначено ні дати його прийняття ні номеру.

Позивачем зазначено, що на день звільнення відповідачки сума нарахованої їй заробітної плати не була достатньою для погашення заборгованості за невідпрацьовані дні відпустки, розмір заборгованості становив 14 262,57 грн. Однак, на обґрунтування вказаних обставин позивачем не надано до суду первинних бухгалтерських документів для підтвердження зазначених обставин.

Порядок та умови надання щорічних основних та додаткових відпусток визначено в статті 79 КЗпП України та ст. 10 Закону України «Про відпустки». В цих нормах законодавства зазначено, що у перший рік роботи після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві працівник має право на щорічні основні та додаткові відпустки повної тривалості; щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного року; крім того є категорія працівників, яким надаються відпустки за їх бажанням в зручний для них час і до настання шестимісячного терміну. Як правило, такі відпустки надаються працівникам наперед, а при звільненні потрібно проводити відрахування із заробітної плати.

Згідно з положеннями статті 22 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року. Відрахування, передбачене частиною першою цієї статті, не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв`язку з: 1) призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу; 2) переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України; 3) відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв`язку з істотною зміною умов праці; 4) змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників; 5) виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, що перешкоджають продовженню даної роботи; 6) нез`явленням на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні; 7) поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; 8) направленням на навчання; 9) виходом на пенсію. Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Ця стаття визначає загальні умови існування цивільно-правових зобов`язань, що виникають у зв`язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.

Положення 83 глави ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Разом із тим, згідно із статтею 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відповідач отримала спірні кошти відповідно до положень КЗпП України та Закону України «Про відпустки», тобто з достатньої правової підстави.

До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є заробітною платою і платежами, що прирівнюються до неї, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Такі ж висновки щодо застосування статті 1215 ЦК України викладені у: постановах Верховного Суду України від 22 січня 2014 року, справа N 6- 151цс13, від 02 липня 2014 року, справа N 6-91 цс 14; постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року, справа N517/186/17, від 28 березня 2018 року, справа N 173/166/17, від 03 травня 2018 року, справа N 473/2859/17.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Грошова компенсація за відпустку згідно із Законом України «Про оплату праці» та Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №5 від 13.01.2004 року (пп. 2.2.12.) є елементом, який входить до фонду оплати праці і за своєю природою в цих правовідносинах є платежем, який прирівнюєтья до заробітної плати, оскільки є компенсаційною виплатою.

Оскільки кошти перераховувались позивачем для передачі відповідачу не безпідставно, а відповідно до правової підстави, за відсутності рахункової помилки зі сторони позивача і недобросовісності з боку набувача (відповідача), тому застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, відповідно до якої зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно з якою суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в цьому випадку відсутні підстави для задоволення позову.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ч. 1 ст. 79, п. 2 ч.2 ст. 127, ч.3 ст. 233 КЗпП, ч. 5 ст. 10, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці», ч. 1 ст. 22 Закону України «Про відпустки», ст. ст. 1212, 1215 ЦК України, ст.ст. 4, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Поліського національного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за невідпрацьовану частину робочого часу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Відомості про учасників справи :

Позивач: Поліський національний університет, код ЄДРПОУ 00493681, юридична адреса: 10008, м. Житомир, бульвар Старий,7.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Ю. І. Драч