Ухвала

від 13.02.2024 по справі 758/4651/13-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/4651/13-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2024 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ЕКСПОБАНК» на дії державного виконавця, заінтересовані особи Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В :

27.06.2019 ПАТ «КБ «ЕКСПОБАНК» звернулося до Подільського районного суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №758/4651/13-ц, виданого 20.08.2015 Подільським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користьПАТ «КБ «ЕКСПОБАНК» боргу в сумі 26 567 191,92 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2019 головуючим суддею у справі було визначено ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 09.09.2019 скаргу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2021 справу було передано у провадження судді Рибалки Ю.В., оскільки суддю ОСОБА_2 згідно з рішенням Вищої ради правосуддя №798/0/15-21 від 08.04.2021 звільнено з посади судді Подільського районного суду міста Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2024 справу передано у провадження судді Подільського районного суду міста Києва Ковбасюк О.О., оскільки згідно з наказом № 4/02-02 від 11.01.2024 суддю Рибалку Ю.В. відраховано зі штату Подільського районного суду міста Києва.

Ухвалою суду від 18.01.2024 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Як встановлено судом, судове засідання, призначене для розгляду справи по суті на 23.01.2024 об 11 год. 30 хв., було відкладено на 13.02.2024 о 15 год. 00 хв. у зв`язку з неявкою учасників справи.

Однак у судове засідання 13.02.2024 учасники справи повторно не з`явилися та про причини неявки суд не повідомили.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, будь-яких заяв та клопотань від учасників справи, у тому числі від представника скаржника, до суду не надходило, про причини неявки вони суд не повідомляли, після надходження справи до суду заяв про розгляд справи за їх відсутності не подавали.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами та обов`язками, але зобов`язана здійснювати їх добросовісно, відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 43, 44 цього Кодексу.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під «добросовісністю» необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989 ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06.09.2007, заява №3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Таким чином, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.09.2020 у справі №740/1734/18, у якій Верховний Суд звернув увагу на те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне.

Тобто, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Також вказані норми законодавства не містять вказівки і на те, що для визнання неявки в судове засідання повторною попередня неявка повинна бути такою, що відбулася лише з невідомих суду причин, або з причин, що визнані судом неповажними.

Правове значення в цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.08.2020 у справі №405/8125/15-ц, від 16.03.2020 у справі №390/1076/18-ц, від 19.09.2018 у справі №760/1143/16-ц, від 27.06.2018 у справі№ 201/15122/15-ц.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги те, що скаржник, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, повторно не з`явився у судове засідання та не повідомив суд про причини неявки, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення скарги без розгляду.

Згідно з ч.2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 257-261, 353, 354 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ЕКСПОБАНК» на дії державного виконавця, заінтересовані особи Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 , залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяОлена КОВБАСЮК