Ухвала

від 13.02.2024 по справі 350/479/23

РОЖНЯТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 350/479/23

Номер провадження 2-з/350/3/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2024 року селище Рожнятів

Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мушинського Віктора Тадеушовича про забезпечення позову, -

установив:

В провадженні Рожнятівського районного суду знаходиться цивільна справа за позовом за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа:Спаська сільська рада Калуського району про усунення порушень правил добросусідства, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

13.02.2023 представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку ОСОБА_3 , кадастровий номер 2624882901010020031, площа 0,2256 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку та споруд, в місці розташування стічної канави, в тому числі: заборонити використовувати для сільськогосподарських потреб, перекопувати, впорядковувати, засипати земельну ділянку, проводити будівельні та будь-які інші роботи у межах стічної канави до закінчення розгляду справи та набуття рішення суду законної сили.

Свою заяву про забезпечення позову обґрунтовує тим, що між земельними ділянками відповідача та ОСОБА_4 проходить канава для відведення стічних вод, яка не доходячи до земельної ділянки позивача повертає на земельну ділянку відповідача. Відповідач на своєму подвір`ї засипав стічну канаву, перекопав її, загородив і зробив огород, чим створив перешкоду щодо відведенню ґрунтових вод по стічній канаві, в результаті чого вода із стічної канави тече по земельній ділянці позивача, між його літньою кухнею і парканом, який стоїть на межі земельних ділянок позивача та відповідача і далі через подвір`я позивача до річки. Вода із стічної канави підмиває фундамент літньої кухні, що може спричинити руйнування літньої кухні. Під час розгляду даної справи, в кінці 2023 року, відповідач на своїй земельній ділянці, у місці де стічна канава повертає на його подвір`я, поставив бетоні блоки, зробив грядки на місці стічної канави для вирощування сільськогосподарської продукції. Відповідач у справі може вчинити і інші дії на місці стічної канави, що утруднить виконання рішення суду, чи призведе до подання нових позовів.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

За змістом частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Положеннями статті 150 ЦПК України визначені види забезпечення позову та зазначається, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Нормами статті 80 ЦПК встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК унормовано обов`язок доказування і подання доказів, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, а також чи не перешкоджає такий вид забезпечення здійсненню господарської діяльності юридичної особи чи фізичної особи-підприємця.

Суд звертає увагу позивача, що предметом спору є усунення порушення правил добросусідства, з приводу користуванні існуючою водостічною канавою для відведення стічних вод, що проходить через його господарство в АДРЕСА_1 .

Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги.

Таким чином, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.

В заяві про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку ОСОБА_3 , кадастровий номер 2624882901010020031, площа 0,2256 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку та споруд, в місці розташування стічної канави, в тому числі: заборонити використовувати для сільськогосподарських потреб, перекопувати, впорядковувати, засипати земельну ділянку, проводити будівельні та будь-які інші роботи у межах стічної канави, що за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, тому вжиття даного виду заходів забезпечення позову є фактичним вирішенням справи по суті до її розгляду.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна/закриття рахунків чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 932/14900/19.

При цьому в заяві, відсутнє достатнє обґрунтування, що невжиття заходів забезпечення позову, саме у вигляді накладення арешту на земельну ділянку та заборони використовувати для сільськогосподарських потреб, перекопувати, впорядковувати, засипати земельну ділянку, проводити будівельні та будь-які інші роботи у межах стічної канави може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд звертає увагу, що звернення до суду із заявою про забезпечення позову може відбуватись на будь-якій стадії судового процесу, а отже заявник не позбавлений можливості в подальшому повторно звернутися до суду з вмотивованою та обґрунтованою заявою про забезпечення позову.

За змістом ст.353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпечені позову.

Керуючись статтями 149-153, 353 ЦПК України, суд -

постановив:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мушинського Віктора Тадеушовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Спаська сільська рада Калуського району про усунення порушень правил добросусідства, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя: