Рішення

від 22.01.2024 по справі 953/2470/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/2470/23

н/п 2/953/490/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Шаренко С.Л.,

при секретарі - Реуцької Н.В.,

за участю:

прокурора - Тімонової Л.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповіді

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

Представника відповідача

Циркунівської сільської військової

адміністрації - Зінченко О.В.,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація) до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Циркунівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області, треті особи: державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов`язання повернути земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В :

Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація)звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 30.07.2009 «Про затвердження технічної документації на передачу земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_3 для ведення садівництва в АДРЕСА_1 », яким передано ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку, з кадастровим номером 6325185001:00:038:0193, площею 0,1200 га для ведення садівництва за адресою АДРЕСА_1 (6310136600:14:015:0041 по АДРЕСА_2 );

- визнати недійсним виданий ОСОБА_3 державний акт серії ЯЛ №183779, зареєстрований 13.08.2010 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 011070300228, на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325185001:00:038:0193, площею 0, 1200 га для ведення садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:015:0041, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 12.01.2022 №20, зареєстрований рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чижової Н.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 62818905 від 12.01.2022;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:14:015:0041, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у власність держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківської обласної державної адміністрації).

На обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Київською окружною прокуратурою м. Харкова вивчено стан дотримання вимог земельного законодавства на території Київського району м. Харкова, зокрема щодо надання у приватну власність земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Під час перевірки встановлено, що рішенням Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 30.07.2009 «Про затвердження технічної документації на передачу земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_3 для ведення садівництва в АДРЕСА_1 » ОСОБА_3 затверджено технічну документацію по встановленню меж та оформленню у приватну власність земельної ділянки.

Пунктом 2 рішення Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 30.07.2009 передано ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку, з кадастровим номером 6325185001:00:038:0193, площею 0,1200 га для ведення садівництва за адресою АДРЕСА_1 .

На виконання вказаного ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №183779, зареєстрований 13.08.2010 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №011070300228 (кадастровий номер 6325185001:00:038:0193). Відповідно до висновку оцінювача про вартість земельної ділянки від 25.01.2023 вартість об`єкту становить 4 110 000 грн.

Згідно з інформацією Державного реєстру прав власності на нерухоме майно щодо вказаної земельної ділянки відомості відсутні.

В подальшому на підставі рішення Харківської міської ради від 14.07.2021 №151/21 «Про упорядкування найменувань місць розташування земельних ділянок» у зв`язку із включенням територій до меж міста, земельній ділянці з кадастровим номером 6325185001:00:038:0193 присвоєно адресу: АДРЕСА_2 , та змінено кадастровий номер на 6310136600:14:015:0041.

12.01.2022 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу № 20 земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:015:0041, розташованої по АДРЕСА_2 . Рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чижової Н.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 62818905 від 12.01.2022 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку.

Прокурор керівник прокуратури вважає, що рішення Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області незаконні та підлягають скасуванню, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:14:015:0041 знаходяться в межах земель лісогосподарського призначення ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», при цьому жодних погоджень щодо вилучення земельної ділянки із земель лісового фонду ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» не надавалося.

Крім того, керівник прокуратури зазначив, що згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України передача земельних ділянок із земель державної власності на території обласної державної адміністрації у межах міст обласного значення належить до повноважень обласної державної адміністрації. Таким чином, саме Харківська обласна державна адміністрація є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а саме, функції розпорядника земель державної власності. На час передачі земельної ділянки ОСОБА_3 Харківська районна державна адміністрація була органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а саме, функції розпорядника земель державної власності.

21.02.2023 прокурором направлено запит до Харківської районної державної адміністрації чи надавався дозвіл Харківською районною державною адміністрацією на передачу у приватну власність земельної ділянки, з кадастровим номером 6325185001:00:038:0193 (6310136600:14:015:0041), площею 0,1200 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа Харківської районної державної адміністрації від 28.03.2023 №01-26/881 рішення стосовно передачі у приватну власність земельної ділянки, з кадастровим номером 6325185001:00:038:0193 (6310136600:14:015:0041) не приймались.

Таким чином, земельна ділянка, що передана у приватну власність ОСОБА_3 відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства та згода на її вилучення державою не надавалась, а розпорядження такою землею не відноситься до повноважень органу місцевого самоврядування, тобто Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області.

05.06.2023 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначила, що вважає, позовні вимоги необґрунтованими, незаконними, такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Так, дійсно рішенням Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 30.07.2009 «Про затвердження технічної документації на передачу земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_3 для ведення садівництва в АДРЕСА_1 », затверджено технічну документацію по встановленню меж та оформлення у приватну власність на земельну ділянку гр. ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 та передано безоплатно у приватну власність останньої земельну ділянку загальною площею 0,12 га за вказаною адресою.

Відповідно до п.п. 1 п. а ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування», який діяв станом на 30 липня 2009 року, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.

Згідно зі статтею 57 ЛК України в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення селищної ради, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером: 6325185001:00:038:0193, площею 0,1200 га за адресою: АДРЕСА_1 станом на 30 липня 2009 року перебувала у комунальній власності Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, вирішення питання щодо безоплатної передачі вказаної земельної ділянки вирішувалось на сесії ради у встановленому законом порядку, тому не може бути визнано незаконним, а тому позов в цій частині вимог задоволенню не підлягає, бо земельна ділянка відносилась до земель Циркунівської сільської ради, що підтверджено планом.

Відповідач також зазначила, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що станом на 2009 рік земельна ділянка з кадастровим номером: 6325185001:00:038:0193 перебувала в межах земель лісогосподарського призначення ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», відомості про вказані обставини в матеріалах справи відсутні, а це є головним.

На підставі рішення XXXII сесії V скликання Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 30 липня 2009 року видано державний акт серія ЯЛ№ 183779 на ім`я ОСОБА_3 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 6325185001:00:038:0193, площею 0,1200 га за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення садівництва, зареєстрований 13 серпня 2010 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 011070300228.

Крім того відповідач зазначає, що державний акт ЯЛ № 183779 на ім`я ОСОБА_3 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером : 6325185001:00:038:0193 видано спеціально уповноваженим державним органом, до компетенції якого належить прийняття рішень щодо оформлення прав на землю Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру. Тобто, державою в особі уповноваженого органу прийнято рішення щодо передачі у приватну власність спірної земельної ділянки відповідно до виданого державного акту серії ЯЛ № 183779. На теперішній час, є всі підстави вважати, що дане рішення державного органу є законним та обґрунтованим, оскільки прокуратурою окрім позову в рамках цивільного судочинства не внесено відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактами виявлених порушень в діяннях державних службовців Держгеокадастру чи Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області при передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером: 6325185001:00:038:0193, площею 0,1200 га за адресою: АДРЕСА_1 , цільовим призначенням для ведення садівництва.

Таким чином відповідач вважає, що дії прокурора, пов`язанні із поданням позову до суду, направленні лише на відібрання належної їй на праві приватної власності земельної ділянки, а не з`ясування усіх обставин справи.

Також відповідач зазначила, що рішенням XXV сесії VI скликання Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 07 листопада 2012 року надано згоду на передачу майна, яке знаходиться в комунальній власності Циркунівської сільської ради до комунальної власності міста Харкова в зв`язку зі змінами та встановленням нових меж м. Харків.

У зв`язку з приєднанням до міста Харків, 25 лютого 2021 року ОСОБА_3 звернулася до секретаря міської ради з заявою про упорядкування місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером: 6325185001:00:038:0193, для ведення садівництва, за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Харківської міської ради від 14 липня 2021 року «Про упорядкування найменувань місць розташування земельних ділянок» у зв`язку Із включенням територій до меж міста» № 151/21 земельній ділянці з кадастровим номером: 6325185001:00:038:0193 присвоєно адресу: АДРЕСА_2 та змінено кадастровий номер на 6310136600:14:015:0041.

При цьому, при присвоєнні юридичної адреси Харківською міською радою проводилась перевірка всіх документів щодо виділу спірної земельної ділянки ОСОБА_3 , на підставі висновку земельної комісії було присвоєно нову юридичну адресу та новий кадастровий номер.

Позивач проігнорував вказані обставини та не вказав Харківську міську раду в якості відповідача по справі, хоча на підставі саме за документів Харківської міської ради укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, а тому, на думку відповідача, доводи та докази Харківської міської ради є необхідними для прийняття справедливого та законного рішення.

12 січня 2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером : 6310136600:14:015:0041, зареєстрований 12 січня 2022 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чижовою Н.А., реєстр № 62818905.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером : 6310136600:14:015:0041 має частковий перетин з межами кв. 159 виділ 3 Південного лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція « та становить 0,1024 га з 0,12 га, які на законній підставі належать ОСОБА_1 .

На підтвердження вказаних доводів суду надано схему розташування земельних ділянок кв. 159 Південного лісництва, згідно матеріалів лісовпорядкування 2013 рік на території Харківської міської ТГ Харківського району Харківської області, за даними якої орієнтовна площа перетину земельної ділянки, площею 0,12 га з кадастровим номером: 6310136600:14:015:0041 складає 0,1024 га. Різниці складає 0,1076 га та ця земля належить ОСОБА_1 , але позивач бажає «орієнтовно» забрати все.

Крім того, позивач не надає доказів, коли саме та чим було конкретно визначено територію земель лісогосподарського призначення ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» в площі та координатах, адже станом на 2009 року виділені землі визначені цільовим призначенням «для ведення садівництва».

Додана прокурором до матеріалів позову схема розташування земельних ділянок відносно земель лісогосподарського призначення ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» датована 19 січня 2021 року, а тому постає незрозумілим коли саме та на підставі чого земельна ділянка 6310136600:14:015:0041 стала перебувати у віданні ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», а також коли саме та на підставі чого вказаній земельній ділянці присвоєно цільове призначення земель «лісогосподарського призначення», зазначені відомості в матеріалах позову та доданих до нього документів відсутні. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості щодо інвентаризації земельної ділянки за кадастровим номером 6310136600:14:015:0041, віднесення до земель лісогосподарського призначення.

План, наданий позивачем в якості доказу складений на 4 роки пізніше, чим винесено рішення Циркунівської сільської ради, а тому необхідно перевірити приналежність земельної ділянки на момент винесення рішення про передачу його ОСОБА_3 у 2009 році, а не просто прикласти документ, який не відноситься до спірного періоду. Крі того, відповідач зауважила, що законом не заборонено право приватної власності на землі лісогосподарського призначення, про що зазначає і сам позивач.

Посилання позивача на правомірність негаторного позову про повернення земельної ділянки спростовується самим же позивачем - вказівкою на те, що це спосіб захисту постійного користувача спірної земельної ділянки, шляхом її повернення. У даній справі не йде мова про зайняття земельної ділянки. Більше того - навіть не йде мова про виділення земельної ділянки у власність, бо виділялася ділянка попередньому власнику 14 років тому.

Відповідач зазначає, що купила земельну ділянку у законний спосіб, зареєструвавши право власності на рівні державної реєстрації. Зараз власником ділянки є відповідач ОСОБА_1 , тому наведені позивачем норми та вимоги щодо власника ділянки не підлягають застосуванню.

Крім того, відповідач просила застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

19.06.2023 від представника відповідача Циркунівської сільської військової адміністрації до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зазначив, що з вимогами керівника прокуратури Циркунівська сільська військова адміністрація категорично не згодна. Вважаємо, що при поданні позовної заяви позивачем вказано підстави та обставини, які не відповідають дійсності.

Так, позивач при поданні позовної заяви вказують, що земельна ділянка начебто у 2009 році відносилася до земель лісогосподарського призначення, однак вказана обставина не відповідає дійсності, з наступних підстав: викопіювання з планшету № 6 лісовпорядкування 2013 року кв 159 Південного лісництва «ДП Харківська лісова науково дослідна станція», яке надано до матеріалів справи, повністю суперечить планово картографічним матеріалам, які маються у розпорядженні Циркунівської сільської військової адміністрації, стосовно меж земельної ділянки, яка вказана у викопіюванні, та начебто, є частиною земельної ділянки лісогосподарського призначення. Згідно до планово картографічних матеріалів, земельна ділянка за кадастровим номером 6325185001:00:038:0193 на момент передачі у приватну власність, була представлена городами, відповідно відносилася до категорії земель сільськогосподарського призначення. Жодних даних щодо можливого перетинання з земельними ділянками лісогосподарського призначення не малося. Циркунівська сільська рада надавала у приватну власність земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення, без перетину із землями лісництва.

Рішення про передачу у власність сільською радою приймалось на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого зі всіма необхідними органами виконавчої влади. За проектом земельна ділянка на момент передачі у власність відносилась до земель сільськогосподарського призначення і не потребувала зміни категорії та цільового призначення, не перебувала у користуванні. Таким чином, вважаємо, що земельна ділянка з кадастровим номером 6325185001:00:038:0193 була передана у власність у повній відповідності до законодавства, що діяло на той час.

У такому контексті верховенство права означає, що органи державної влади не можуть діяти свавільно та зобов`язані дотримуватись правил, які даватимуть можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах. На підставі зазначеного особа може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат абзац 6 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Велика палата) від 2 березня 2015 року № 2137VIII від 23 січня 2020 року № 1 -р/2020).

При цьому, відповідач, не допустив жодних неправомірних дій, які б сприяти наданню йому спірної земельної ділянки у користування та його право ґрунтується на відповідних діях та актах відповідних державних органів, що цілком справедливо створювало для відповідача уяву про отримання легітимності під час відповідного оформлення його прав.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, вважаємо, що звернення прокурора із позовом в інтересах держави у спосіб визнання недійсним розпорядження, прийнятого самою державою в особі органу місцевого самоврядування, внаслідок чого було укладений спірний договір оренди не може обмежуватися лише констатацією факту та перелічуванням загальних інтересів суспільства, які визначені відповідними нормативними актами.

На підставі зазначеного, представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

23.06.2023 від Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова надійшла відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 в якому зазначив, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:14:015:0041 знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція». Зазначене підтверджується листом Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 19.01.2022 № 38, згідно з яким земельна ділянка з кадастровими номерами 6310136600:14:015:0041 має частковий перетин з межами кв. 159 виділ 3 Південного лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» та становить 0,1024 га із загальної площі ділянки 0, 12 га згідно матеріалів лісовпорядкування 2013 року на території м. Харкова, що знаходяться у постійному користуванні цього підприємства. Також, разом з листом від 19.01.2022 ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» надано прокурору викопіювання з планшетів лісовпорядкування 2003 і 2013 років кварталу 159 Південного лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», що підтверджуються накладення спірної земельні ділянки на землі лісового фонду. Згідно відповіді Держлісагентства від 04.08.2022, жодних погоджень щодо вилучення вказаної земельної ділянки з постійного користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» Держлісагентством не надавалося.

Згідно з пунктом 5 розділу VIII «Прикінцевих положень» VIII України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. За змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Правову позицію, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними документами на підтвердження права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, зазначено у постановах Верховного суду від 07.11.2018 у справі №488/6211/14, від 20.01.2021 у справі №369/473/15.

Таким чином, доводи відповідача, що спірна земельна ділянка станом на 2009 рік відносилась до категорії земель сільськогосподарського призначення, є неспроможними.

Крім того, керівник прокуратури зазначив, що позовні вимоги прокурора жодним чином не стосуються Харківської міської ради, оскільки нею не приймалось оспорюване рішення, не оформлявся відповідний державний акт на землю та Харківська міська рада не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу. Також, Харківська міська рада не є та ніколи не була власником спірної земельної ділянки. Враховуючи викладене, підстави для залучення Харківської міської ради як співвідповідача у справі відсутні. Разом з цим, належними відповідачами у справі є первісний, кінцевий набувачі земельної ділянки ( ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ), а також орган місцевого самоврядування, який розпорядився спірною земельною ділянкою (у зв`язку з воєнним станом повноваження Циркунівської сільської ради тимчасово покладені на Циркунівську сільську військову адміністрацію).

Щодо способу захисту права держави на спірне майно та пропорційності втручання у мирне володіння майном керівник прокуратури у відповіді на відзив зазначив, що обраний спосіб захисту в даному випадку спрямований на поновлення порушених прав, оскільки при усунення порушення права власності держави на цю ділянку відповідачем, підлягає поновленню порушене право власності держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, та Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція», яке є постійним користувачем спірної земельної ділянки, шляхом повернення спірної земельної ділянки.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 З К України).

Таким чином, власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. пункти 78-81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.11.2018 у справі №488/6211/14 звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

З огляду на викладене, загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес особи у збереженні земельної ділянки у власності.

Зазначене свідчить про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:14:015:0041, розташована по АДРЕСА_2 , передана у приватну власність не з волі законного власника, держави, за відсутності згоди позивачів та прийнятого компетентним органом виконавчої влади рішення про її передачу в приватну власність. Враховуючи викладене, з урахуванням обставин справи та практики ЄСПЛ, необхідно зазначити, що втручання держави з метою повернення земельної ділянки з власності добросовісного набувача державі є законним та пропорційним. Отже, спірна земельна ділянка підлягає поверненню державі. З урахуванням вищевикладеного, керівник прокуратури просив суд відхилити доводи відповідача та задовольнити позов прокурора у повному обсязі.

23.06.2023 від Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова надійшла відповідь на відзив представника відповідача Циркунівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області, в якому прокурор зазначив, що вважаю доводи, викладені у відзиві на позовну заяву прокурора, необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:14:015:0041 знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».

Зазначене підтверджується листом Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 19.01.2022 № 38, згідно з яким земельна ділянка з кадастровими номерами 6310136600:14:015:0041 має частковий перетин з межами кв. 159 виділ 3 Південного лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» та становить 0,1024 га із загальної площі ділянки 0, 12 га згідно матеріалів лісовпорядкування 2013 року на території м. Харкова, що знаходяться у постійному користуванні цього підприємства. Також, разом з листом від 19.01.2022 ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» надано прокурору викопіювання з планшетів лісовпорядкування 2003 і 2013 років кварталу 159 Південного лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», що підтверджуються накладення спірної земельні ділянки на землі лісового фонду. Згідно відповіді Держлісагентства від 04.08.2022, жодних погоджень щодо вилучення вказаної земельної ділянки з постійного користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» Держлісагентством не надавалося.

Згідно з пунктом 5 розділу VIII «Прикінцевих положень» VIII України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. За змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Правову позицію, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними документами на підтвердження права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, зазначено у постановах Верховного суду від 07.11.2018 у справі №488/6211/14, від 20.01.2021 у справі №369/473/15.

Таким чином, доводи представника відповідача, що спірна земельна ділянка станом на 2009 рік відносилась до категорії земель сільськогосподарського призначення, є неспроможними.

Щодо пропорційності втручання у мирне володіння майном, керівник прокуратури зазначив, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.11.2018 у справі №488/6211/14 звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

З огляду на викладене, загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес особи у збереженні земельної ділянки у власності.

Зазначене свідчить про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:14:015:0041, розташована по АДРЕСА_2 , передана у приватну власність не з волі законного власника, держави, за відсутності згоди позивачів та прийнятого компетентним органом виконавчої влади рішення про її передачу в приватну власність. Враховуючи викладене, з урахуванням обставин справи та практики ЄСПЛ, необхідно зазначити, що втручання держави з метою повернення земельної ділянки з власності добросовісного набувача державі є законним та пропорційним. Отже, спірна земельна ділянка підлягає поверненню державі. З урахуванням вищевикладеного, прокурор просив суд відхилити доводи представника відповідача та задовольнити позов прокурора у повному обсязі.

23.06.2023 від керівника прокуратури також надійшли письмові пояснення, в яких прокурор щодо характеру позовних вимог прокурора зазначив.

Обраний спосіб захисту в даному випадку спрямований на поновлення порушених прав, оскільки усунення порушення права власності держави на цю ділянку відповідачами, підлягає поновленню порушене право власності держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, та Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція», яке є постійним користувачем спірної земельної ділянки, шляхом повернення спірної земельної ділянки.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Таким чином, власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. пункти 78-81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.11.2018 у справі №488/6211/14 звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного суду, наведеного у пункті 143 постанови від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц: «Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов. Такий позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.»

Отже, негаторний позов прокурора про повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення її законному власнику, державі, є ефективним способом захисту прав, і позовна давність до спірних правовідносин не застосовується.

Щодо обізнаності прокурора та позивачів про порушення інтересів держави прокурор зазначив, що Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках:

1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

У даних спірних правовідносинах позивачі, Державне агентство лісових ресурсів України та Харківська обласна державна (військова) адміністрація, як уповноважені органи влади не були обізнані про дії та рішення щодо відчуження Циркунівською сільською радою земельної ділянки з кадастровим номером 6325185001:00:038:0193 (нині - 6310136600:14:015:0041) у приватну власність у 2009 році. Стороною договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного у 2022 році, позивачі також не були. Про факт незаконного відчуження вказаної земельної ділянки у приватну власність прокурор дізнався у 2022 році під час опрацювання листа ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 19.01.2022, згідно з яким підтверджується накладення спірної земельні ділянки на землі лісового фонду, а також з відповіді Держлісагентства від 04.08.2022, з якої вбачається, що жодних погоджень щодо вилучення вказаної земельної ділянки з постійного користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» Держлісагентством не надавалося. Таким чином, прокурор дізнався про порушення інтересів держави у 2022 році в рамках реалізації ним повноважень, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме: шляхом витребування відповідної інформації та документів з ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» та Держлісагентства. Враховуючи викладене, підстави для застосування позовної давності у вказаній справі відсутні, у зв`язку з чим просить суд у задоволенні заяв відповідачів про застосування строків позовної давності відмовити, а позовні вимоги прокурора, задовольнити.

В судовому засіданні прокурор Л.Тімонова, позов підтримала, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, а також просили застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

Представника відповідача Циркунівської сільської військової адміністрації -Зінченко О.В., в судовому засіданні просив суд в задоволенні позовних вимог прокурора відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, а також просив застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, причину не явки суду не повідомила, про день та час розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином.

Представник третьої особи ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» в судове засідання не з`явився, причину не явки суду не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Суд, заслухавши прокурора, відповідачів, дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторона, що рішенням Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 30.07.2009 «Про затвердження технічної документації на передачу земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_3 для ведення садівництва в АДРЕСА_1 » ОСОБА_3 затверджено технічну документацію по встановленню меж та оформленню у приватну власність земельної ділянки. (а.с. 25)

Пунктом 2 рішення Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 30.07.2009 передано ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку, з кадастровим номером 6325185001:00:038:0193, площею 0,1200 га для ведення садівництва за адресою АДРЕСА_1 .

На виконання п. 3 вказаного рішення, ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №183779, зареєстрований 13.08.2010 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 011070300228 (кадастровий номер 6325185001:00:038:0193). (а.с 28-29).

Рішення Харківської міської ради від 14.07.2021 №151/21 «Про упорядкування найменувань місць розташування земельних ділянок» у зв`язку із включенням територій до меж міста, земельній ділянці з кадастровим номером 6325185001:00:038:0193 присвоєно адресу: АДРЕСА_2 , та змінено кадастровий номер на 6310136600:14:015:0041. (а.с 30-31).

12.01.2022 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу, земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:015:0041, розташованої по АДРЕСА_2 , який зареєстрованого в реєстрі за № 20, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чижовою Н.А. Відповідно до реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі вказаного договору купівлі-продажу, за ОСОБА_1 08. зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку. (а.с. 32-40).

Згідно листа Державного агентства лісових ресурсів від 19.01.2022 № 38 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:14:015:0041має частковий перетин в межах кв. 159 виділ 3 Південного лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція». Орієнтовна площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:015:0041 з межами кв. 159 виділ 3 Південного лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» становить 0,1024 га із загальної площі 0,12 га. (а.с. 17-18).

Таким чином, оскільки прокурором встановлено, що на час відчуження вказана земельна ділянка належала до земель лісогосподарського призначення, прокурор перший заступник керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова Сергій Шевцов повідомив Державне агентство лісових ресурсів України та Харківську обласну державну адміністрацію про необхідність захистити інтереси держави шляхом звернення до суду позовом. (а.с. 44-49). Оскільки останні не реалізували право на захист, прокурор звернувся з вказаним позовом в інтересах держави.

Згідно зістаттею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частиною другоюстатті 4 ЦПК Українипередбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другоюстатті 131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12розділу III ЦПК України(стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»; далі - Закон № 1697-VII). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII).

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або ж у тому разі, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia, заява № 42454/02, § 35)).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені уЗаконі № 1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).

Урішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд Українизазначив, що державні інтереси закріплюються як нормамиКонституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 2 статті 121Конституції Українина прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано устатті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру»(тут і далі - в редакції, чинній на час звернення позивача до суду), який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацом першим частини другоїстатті 23 зазначеного Законупрокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, якимзакономнадано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Згідно з абзацом першим частини третьоїстатті 23 зазначеного Законупрокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права, зокрема юридичних осіб. (дописати).

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина другастатті 1 ЛК України; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третястатті 1 ЛК України).

Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цьогокодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі (частина четвертастатті 1 ЛК України).

За змістом частини другоїстатті 3 ЗК України(тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні відносини, що виникають при використанні лісів регулюютьсяЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу.

Самостійною категорією земель за основним цільовим призначенням є землі лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першоїстатті 19 ЗК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (частина першастатті 5 ЛК України).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першоїстатті 164 ЗК України).

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин треба визначати згідно з нормами земельного та лісового законодавства про використання й охорони лісового фонду (постанови Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14 та Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 40)).

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів (пункт «а» частини другоїстатті 55 ЗК України).

До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (пункт 5розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України).

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14).

Відповідно до статей317і319 ЦК Українисаме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (стаття 8 ЛК України).

До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому пункту 12розділу Х «Перехідні положення» ЗК України) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (абзац перший пункту 12розділу Х «Перехідні положення» ЗК України).

Місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону (пункт 2 частини першоїстатті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території; передають у власність, надають у постійне користування для не лісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними(пункти 4, 5 частини першоїстатті 31 ЛК України).

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (частини перша та другастатті 149 ЗК України).

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті (частина шостастатті 149 ЗК України).

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті (частина п`ятастатті 149 ЗК України).

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначенихстаттею 150 цього Кодексу(частина дев`ятастатті 149 ЗК України).

В межах розгляду даної справи встановлено, оскільки не спростовано відповідачами, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення (має частковий перетин з межами квартал 159 виділ 3 Південного лісництва ДП «Харківська ЛНДС») та перебувала у постійному користуванні ДП « Харківська лісова науково-дослідна станція»», рішення про її вилучення з постійного користування вказаного підприємства та про зміну цільового призначення земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Циркунівська сільська військова адміністрація Харківського району Харківської області (Цтркунівська сільська рада Харківського району Харківської області) не мала повноважень на прийняття спірного рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , оскільки відповідно до статті149 Земельного кодексу Україниповноваження щодо вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, належало не органам місцевого самоврядування, а органам державної влади. Тобто, спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею власника, томурішення Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 30.07.2009 «Про затвердження технічної документації на передачу земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_3 для ведення садівництва в АДРЕСА_1 » яким передано ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 6325185001:00:038:0193, площею 0,1200 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 (63101136600:14:015:0041) по АДРЕСА_2 є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу Українипорушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Суд прийшов до висновку про скасування рішення Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 30.07.2009 «Про затвердження технічної документації на передачу земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_3 для ведення садівництва в АДРЕСА_1 » яким передано ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 6325185001:00:038:0193, площею 0,1200 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 (63101136600:14:015:0041) по АДРЕСА_2 , вважає, що похідна вимога про визнання недійсним державного акту направо власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 18779 також підлягає задоволенню.

Крім того, на теперішній час спірна земельна ділянка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21.01.2022, № 20, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та договором купівлі-продажу (а.с 32-35, 38-40).

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, міст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 210 ЗК України, угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Отже, враховуючи те, що зазначений договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20.01.2022 укладено на підставі правовстановлюючого документу, який судом визнано не дійсним, таким чином договір купівлі-продажу також вважається недійсним.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, абзац п`ятий пункту 143).

Згідно частини другої статті 393 ЦК України якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Оскаржувані рішення щодо надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою та затвердження проєкту землеустрою, видані одним відповідачем у цій справі в інтересах іншого відповідача у цій справі, є незаконними відповідно до встановлених обставин справи, що не спростовано в суді апеляційної інстанції, та з огляду на істотний публічний інтерес до предмету спору, який у даному випадку згідно Закону України «Про прокуратуру» захищає прокурор.

За змістом правового висновку Верховного Суду щодо необхідності оцінки конкретного способу захисту цивільного права та його ефективності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункти 38-40), тощо) випливає визначене у ст. 2 ЦПК України завдання суду оцінити зміст права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, характер його порушення, невизнання або оспорення, наслідки цього у їх зв`язку із заявленими у позові способами захисту такого права чи інтересу.

Оскарження таких наказів та державного акту, передбачене законом (частина друга статті 55 Конституції України, пункт 10 частини другої статті 16, частина друга статті 393 ЦК України) має наслідком досягнення захисту порушеного права позивача та забезпечує його відновлення у взаємодії з іншими заявленими способами захисту.

Враховуючи зазначений вище правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (пункти 7.29-7.30), встановлення підстав для захисту порушених прав на землю в межах негаторного позову перебуває у зв`язку із законністю рішень органів держави або місцевого самоврядування, на підставі яких відбулись, зокрема, зміни у реєстраційному підтверджені державою такого права за позивачем. Оскільки незаконність таких рішень має бути встановлена компетентним органом, то оскарження до суду таких рішень з вимогою їх скасування хоч і не є обов`язковою умовою реалізації відповідного негаторного позову, але й не суперечить ефективним цілям цього позову, особливо якщо такі рішення стосуються особи, до якої фактично звернений негаторний позов. Також треба враховувати, що визнання судом недійсними чи скасування таких рішень є відповідно до умов частини третьої статті 26 Закону про державну реєстрацію підставою для відновлення реєстраційного підтвердження державою права на земельну ділянку, за захистом якого звернувся позивач, що також є елементом відновлення порушеного права (визнання його державою).

Якщо позивач звертається з декількома позовними вимогами, які відповідають способам захисту, передбаченим законом, та не суперечать одна одній (їх реалізація не суперечать одна одній), можуть бути розглянуті в межах одного судового провадження, то той факт, що задоволення однієї якоїсь окремо взятої з цих вимог не призведе до ефективного відновлення порушеного права чи інтересу позивача, за умови, що задоволення їх всіх до такого відновлення призведе, а кожна окремо не заважає реалізації найбільш ефективної, не дає підстав для відмови у задоволенні такої окремо взятої вимоги, зокрема, якщо вона є реалізацією позивачем частини другої статті 55 Конституції України та пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України. Протилежне суперечить принципам доступу до правосуддя, які захищає ЄСПЛ (наприклад, параграфи 22-23 рішення від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» («Airey v. Ireland»), серія А, № 32, заява № 6289/73).

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

В силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки ОСОБА_1 при її купівлі, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що ця ділянка знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення. Немає жодних підстав вважати, що відповідачка не могла співвіднести чіткі законодавчі заборони з конкретним об`єктом на місцевості та власними діями щодо останнього.

Аналогічні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, провадження № 14-76цс18, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, провадження № 14-95цс18, від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, провадження № 14-71цс18, від 27 вересня 2023 року у справі № 621/394/20, провадження № 61-5014св23.

Задоволення позовних вимог позивача відповідно до закону призводить до відновлення порушеного права, за захистом якого він звернувся, та за відсутності сумнівів щодо конституційності застосованих судом норм матеріального права в цілому відповідає позитивному обов`язку Держави забезпечити ефективний захист основоположних конституційних прав, що відповідає змісту правових висновків, висловлених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98).

А тому суд приходить до висновку, що вимога про зобов`язання відповідача ОСОБА_1 повернути земельну ділянку у власність держави в особі Харківської обласної військової адміністрації підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідачі про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень Земельного Кодексу України та Лісового Кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, а також пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц). Власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку. (Постанова Верховного суду від 04.02.2020 у справі № № 911/3311/17.

Таким чином, суд не вбачає підстав, для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

У відповідності зі ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідачів на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. 21 ЦК України, ст. ст. 13, 21, 56, 84, 149 Земельного кодексу України, ст. 27 Лісового кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація) до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Циркунівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області, треті особи: державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов`язання повернути земельну ділянку - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати пункт 27 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» №166/11 від 23.02.2011, в частині затвердження ОСОБА_4 матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, площею орієнтовно 1200,0 кв.м, по АДРЕСА_3 для ведення садівництва.

Визнати незаконним та скасувати рішення Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 30.07.2009 «Про затвердження технічної документації на передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_3 для ведення садівництва в АДРЕСА_1 », яким передано ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку, з кадастровим номером: 6325185001:00:038:0193, площею 0,1200 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 (6310136600:14:015:0041 по АДРЕСА_2 ).

Визнати недійсним виданий ОСОБА_3 державний акт серії ЯЛ № 183779, зареєстрований 13.08.2010 у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 011070300228, на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 6325185001:00:038:0193, площею 0,1200 га для ведення садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:015:0041, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 20.01.2022, зареєстрованого в реєстрі за № 20, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чижовою Н.А.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:14:015:0041, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у власність держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківської обласної державної адміністрації).

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Циркунівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області (за рахунок державних асигнувань) на користь Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова сплачений судовий збір у розмірі 69702 грн. 00 коп. по 23234 грн. з кожного.

Учасники справи:

Позивачі:

Керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова (м. Харків, вул. Смуська, 76);

Державне агентство лісових ресурсів України (ЄДРПОУ 37507901, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9а);

Харківська обласна державна адміністрація (Харківська обласна військова адміністрація) (ЄДРПОУ 23912956, м. Харків, вул. Сумська, 64);

Відповідачі:

ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4 );

ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 );

Третя особа: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція» (ЄДРПОУ 00994058, територія П`ятихатки, а/с 9424).

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.Л. Шаренко