Постанова

від 13.02.2024 по справі 216/1685/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1853/24 Справа № 216/1685/21 Суддя у 1-й інстанції - Кузнецов Р.О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Тимченко О.О.

секретар судового засідання Юрченко Г.О.

сторони справи

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР»

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні, в порядкуспрощеного позовногопровадження, відповіднодо ч.2ст.247ЦПК Українибез фіксаціїсудового засіданняза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу,без участіучасників справи, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 листопада 2023 року, постановлену суддею Кузнецовим Р.О. у м.Кривому Розі Дніпролпетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),

УСТАНОВИВ

В провадженні Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області перебувала заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №216/1685/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.08.2023 заяву залишено без руху та надано заявнику не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків вказаних у мотивувальній частині ухвали, а саме: надати до суду докази сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі. У задоволенні клопотання про звільнення від судового збору відмовлено.

31.10.2023 ухвалою суду заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.

07 листопада 2023 року на адресу суду надійшла заява про роз`яснення ухвали Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.08.2023 у цивільній справі №216/1685/21 про залишення заяви без руху, оскільки вказана ухвала є незрозумілою.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 просив суд роз`яснити наступне: 1. «Які закони України визначають право та обов`язок Суду першої інстанції при ухваленні судового рішення застосовувати ухвали Верховного Суду ?»; 2. «Які закони України визначають поняття: «майновий стан», «скрутне матеріальне становище» та вичерпний перелік документів, що мають надавати фізичні особи на підтвердження свого «майнового стану» та «скрутного матеріального становища», а також - які закони визначають який саме «майновий стан» має враховуватись судом при вирішенні питань щодо звільнення від сплати судового збору?»; 3. «Які закони України визначають порядок обчислення від прожиткового мінімуму для працездатних осіб розміру судового збору до справляння особами, що втратили працездатність і є непрацездатними громадянами, встановлений законом прожитковий мінімум для яких відрізняється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб?».

Ухвалою Центрально-Міськогорайонного судум.КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від17листопада 2023року відмовлено ОСОБА_1 у роз`ясненні судового рішення.

ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухвалою суду подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При цьому, скаржник зазначає, що ухвала суду не відповідає, встановленим ч.1, 2 ст.2, ст.ст.3, 10, 263 ЦПК України вимогам щодо здійснення цивільного судочинства, а також законності і обґрунтованості судових рішень, що зумовили неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Скаржник вважає, що ухвала суду прийнята всупереч приписів ст.27 ЦК України, правочини, що обмежують можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов`язки, є нікчемними, а правові акти органів державної влади не можуть обмежувати можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права, при тому, що, згідно ч.2 ст.3 Конституції України утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави, а згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а згідно ст.21 Конституції України права людини є невідчужуваними та непорушними, ч.2 ст.22 Конституції України вказує на те, що конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а відповідно до положень ч.1 ст.55 Конституції України права людини і громадянина захищаються судом, відповідно ж статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожному надано право на справедливий суд.

ОСОБА_1 зазначає, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції фактично керувався роз`ясненнями п.21 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.18.2009, що не тільки є незаконним, а й стосувалось роз`яснень ст.221 ЦПК України в діючий станом на 18.12.2009 редакції, що втратила чинність, згідно Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ та стосувалась здійснення судами роз`яснення виключно рішень суду по суті розглянутих справ, і яка жодним чином не стосується роз`яснення судових рішень, визначених ч.1 ст.258 ЦПК України в редакції на момент постановлення оскаржуваного судового рішення, відповідно до приписів ст.271 ЦПК України.

Скаржник вказує, що суд першої інстанції жодним чином не зазначив порядок з`ясування учасниками справи правомірності мотивації судових рішень у разі відсутності, встановленої законом можливості оскарження вищезазначеної ухвали суду від 02.08.2023 про залишення позову без руху, в умовах, встановленого ч.1 ст.129 Конституції України, ст..2 ЦПК України обов`язку суду здійснювати судочинство згідно верховенства права, а також дії встановленої ч.5 ст.27 Господарського кодексу України, щодо заборони суду першої інстанції, як органу державної влади: « … приймати акти або вчиняти дії, спрямовані на економічне посилення існуючих суб`єктів господарювання, монополістів…», до яких відноситься і ТОВ «СІТІСЕРВІС КР», як монополіст по наданню послуг з управління житловим будинком АДРЕСА_1 .

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 в роз`ясненні ухвали суду без руху від 02.08.2023 виходив з того, що ухвала суду викладена в чіткій, формі, є повністю зрозумілою, а доводи заявника, не можуть вирішуватись в порядку ст.271 ЦПК України, оскільки торкаються питань, які не були предметом судового розгляду, а тому в задоволенні заяви необхідно відмовити.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не може погодитись з доводами ОСОБА_1 , викладеними в апеляційній скарзі, виходячи з наступних підстав.

Відповідно доположень п.п.1-4ч.1ст.258ЦПК Українисудовими рішеннямиє: ухвали; рішення; постанови; судові накази.

Згідно норм ч.2 ст.258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

За змістом ч.3 ст.258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Згідно статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Як роз`яснено в пункті 21Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі", роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

При цьому, у заяві про роз`яснення рішення повинно зазначатися, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.

Отже, роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.

Суд зазначає, що роз`ясненню підлягають судові рішення у разі, якщо без такого роз`яснення їх тяжко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання рішення внаслідок неясності його резолютивної частини. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні його змісту. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання судового рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст судового рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина судового рішення має відповідати його резолютивній частині.

Також, роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання, тобто таке судове рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його нерозуміння під час виконання.

В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому його суть і не торкаючись питань, які не були предметом розгляду.

Так, матеріалами справи встановлено, що ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 серпня 2023 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подачу заяви від 31 липня 2023 року про перегляд судового рішення від 21.04.2022 і за нововиявленими обставинами і заява ОСОБА_1 залишена без руху для надання суду доказів сплати судового збору, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання заявником ухвали без руху (а.с.206-207, т.2).

В ухвалі без руху зазначено, що вона окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

У ч.1 ст.353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку (41 пункт) ухвали про залишення заяви без руху відсутні у цьому переліку.

За змістом положень ч.2 ст.353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала суду першої інстанції від 02.08.2023 викладена в чіткій, формі, є повністю зрозумілою, у ній зазначені норми Закону України №3674-VІ «Про судовий збір», який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, окрім того, оскаржувана ухвала не є рішенням по суті спору, а відтак вона не підлягає роз`ясненню в порядку ст.271 ЦПК України, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 у роз`ясненні судового рішення.

Доводи апеляційноїскарги незнайшли свогопідтвердження тане даютьпідстав длявисновку пропорушення судомнорм процесуальногоправа,яке призвелоабо моглопризвести доухвалення незаконногосудового рішеннята зводяться до невірного розуміння скаржником вимог законодавства та власного тлумачення норм процесуального права.

Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 13 лютого 2024 року.

Головуючий:

Судді: