Постанова

від 29.02.2024 по справі 216/1685/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1897/24 Справа № 216/1685/21 Суддя у 1-й інстанції - Кузнецов Р.О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Зубакової В.П., Тимченко О.О.

сторони:

позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІСЕРВІС-КР»

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасниківсправи занаявними усправі матеріаламицивільну справуза апеляційноюскаргою відповідача ОСОБА_2 наухвалу Центрально-Міськогорайонного судум.КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від27жовтня 2023 року, постановлену суддею Кузнецовим Р.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви зазначив, що 21.04.2022 Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було ухвалено рішення по справі №216/1685/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

17.03.2023 Дніпровським апеляційним судом винесено постанову, в якій зазначено, що згідно Договору №1406/05-18 про надання послуг з управління будинком ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР»є управління будинком є нікчемним правочином. Про що мені стало відомо 28.09.2023 з Листа ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» від 04.09.2023 №429, яким ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» у відповідь на колективну скаргу від 29.08.2023 за вх.№Л-234/100 відмовило в надані копій документів, підтверджуючих особу на ім`я « ОСОБА_4 » та її повноваження на підписання Договору управління будинком в умовах відсутності нотаріального посвідчення Договору управління будинком згідно вимог ч.2 ст.1031 ЦК України, а такожвідсутності рішення Зборів співвласників Житлового будинку від 03.06.2018 щодо уповноваження особи на ім`я « ОСОБА_4 » на підписання Договору управління будинком, що є нововиявленою істотною обставиною для справи згідно п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України, яка не була встановлена Судом першої інстанції, у зв`язку із чим рішення суду від 21.04.2022 підлягає перегляду.

17 квітня 2023 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою. Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.04.2023 вищезазначену заяву залишено без руху та надано час заявнику для усунення недоліків не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.

15.05.2023 ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області заяву повернуто заявнику.

31.07.2023 заявник повторно звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яку залишено без руху на підставі ухвали суду від 02.08.2023, проте недоліки не усунено.

27 вересня 2023 року заявник, не усунувши недоліки втретє звернувся до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

26 жовтня 2023 року ОСОБА_2 не усунувши недоліки по попереднім ухвалам суду, а саме не сплативши судовий збір, вчетверте подав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2023 року заява ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, повернута заявнику.

ОСОБА_2 , будучи незгодним з ухвалою суду подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, постановлену з порушенням норм Конституції України, норм матеріального і процесуального права, просить її скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При цьому, скаржник зазначає, що кількість його заяв про перегляд рішення суду від 21.04.2022 за нововиявленими обставинами зумовлено виключно послідовним виявленням чисельних обставин у справі, що мають істотне значення для справи, які не були виявлені і досліджені судом першої інстанції у справі 21.04.2022 внаслідок одночасного розгляду справи разом з розглядом судом інших справ:№216/1407/21; №404/4269/20; 216/1968/21; 216/1552/21 з 08.00 годин до 08.20 годин 21.04.2022.

ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції, застосовуючи в оскаржуваному судовому рішенні ч.3 ст.44 ЦПК України навмисно визнав як начебто зловживання подання ним відповідних заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами всупереч статті 6 Конвенції.

Вказує, що ухвала суду не відповідає, встановленим ч.1, 2 ст.2, ст..ст.3,10, 263 ЦПК України вимогам щодо здійснення цивільного судочинства, а також законності і обґрунтованості судових рішень, що зумовили неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справі, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки переглядається ухвала, визначена у п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.367ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції, повертаючи ОСОБА_2 заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, виходив з того, що заявником ОСОБА_2 подано заяву для вирішення питання, яке вже вирішено судом, що розцінено судом, як зловживання процесуальними правами та в силу вимог ч.3 ст.44ЦПК України є підставою для повернення заяви.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржувані ухвалі та не може погодитись з доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Аналіз зазначених норм вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Проте, слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Тобто, цивільне процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.

Згідно положень частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За частиною другою статті 44ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

У Постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №761/27076/19 (провадження №61-14448св20) зазначено, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи встановлення явної неповаги до суду чи учасників справи.

Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, «injuria». Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Термін «зловживання правом» свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права (Постанова Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі №311/2121/19 (провадження №61-11958св20)).

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права. Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №345/2935/21 (провадження №61-2472св22).

Зловживання процесуальними правами це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам цивільних процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у цивільних справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах.

Наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №757/61850/18-ц (провадження №61-22707св19) та від 15 липня 2021 року у справі №420/698/21 (провадження №К/9901/18953/21).

Європейський суду з прав людини застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання (ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява №67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви №61164/00 і №18589/02).

Відповідно до практики ЄСПЛ право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1статті 6 Конвенції.

При цьому Конвенція покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.

ЄСПЛ також вказує, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права. Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.

Відповідно до критеріїв, визначених ЄСПЛ, зміст цього права полягає лише в доступності особі на національному рівні засобу юридичного захисту, здатного забезпечити втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод (рішення ЄСПЛ у справах: «Зінченко проти України», заява №63763/11, «Мельник проти України, заява №72286/01, «Ухань проти України», заява №30628/02. Проте належна реалізація права за статтею 13 Конвенції не гарантує задоволення заяви, клопотання або скарги по суті, які задовольняються лише в разі підтвердження підстав для цього в межах установленої законом процедури.

Так, матеріалами справи встановлено, що 17 квітня 2023 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яка ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.04.2023 була залишена без руху та надано час заявнику для усунення недоліків не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.

15.05.2023 ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області заяву повернуто заявнику у зв`язку з не усуненням недоліків ухвали без руху.

Ухвалу від 15 травня 2023 року про повернення заяви ОСОБА_2 оскаржив в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року апеляційна скарга ОСОБА_2 залишена без задоволення, ухвала Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2023 року залишена без змін.

31.07.2023 заявник повторно звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яку також залишено без руху на підставі ухвали суду від 02.08.2023, проте недоліки не усунено.

27 вересня 2023 року заявник, не усунувши недоліки втретє звернувся до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

26 жовтня 2023 року ОСОБА_2 не усунувши недоліки по попереднім ухвалам суду, а саме не сплативши судовий збір, вчетверте подав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами.

Оскаржуваною ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2023 року заява ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами повернута заявнику з підстав, встановлених у ч.3 ст.44 ЦПК України.

Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії ОСОБА_2 , який не виконує вимоги суду, викладені в ухвалі без руху, подаючи нові заяви з тими самими вимогами та обґрунтуванням підстав для звільнення від сплати судового збору, свідчать про зловживання процесуальними правами, його неповагу до судів першої і апеляційної інстанцій, безпідставне перешкоджання виконанню судового рішення, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя та інтересам позивача по справі, що є зловживанням процесуальними правами та підставою у розумінні положень частини 3 ст.44 ЦПК України для повернення заяви.

Отже, з урахуванням встановлених та наведених вище обставин справи, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції законною і належним чином обґрунтованою та не знаходить підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Центрально-Міськогорайонного судум.КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від27жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 лютого 2024 року.

Головуючий:

Судді: