Ухвала

від 14.05.2024 по справі 216/1685/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 травня 2024 року

м. Київ

справа № 216/1685/21

провадження № 61-6303ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 грудня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ТОВ «Сітісервіс-КР» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в якому з урахуванням уточнень просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 5 705,77 грн, інфляційні втрати - 720,91 грн, 3% річних - 264,44 грн.

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 21 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2023 року,позов задовольнив частково, стягнув солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сітісервіс-КР» заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 5 460,02 грн, суму інфляційних збитків - 671,01 грн та 3% річних - 246,74 грн, в задоволенні решти вимог відмовив. Вирішив питання розподілу судових витрат.

Верховний Суд ухвалою від 22 травня 2023 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2023 року.

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою від 28 грудня 2023 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області заяву повернув особі, яка її подала.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, але ухвалою від 25 березня 2024 року Дніпровський апеляційний суд повернув апеляційну скаргу заявнику.

У квітні 2024 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 грудня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2024 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на такі обставини.

Щодо касаційного оскарження ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 грудня 2023 року.

Приписи пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України наділяють, зокрема, учасника справи оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

В частині першій статті 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Отже, ухвала суду першої інстанції про повернення заяви може бути оскаржена в касаційному порядку лише після її перегляду в апеляційному порядку.

Колегія суддів акцентує увагу суду на тому, що відповідно до приписів частини першої статті 381 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.

Інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень дає підстави для висновку про те, що суд апеляційної інстанції не переглядав в апеляційному порядку ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 грудня 2023 року, оскільки не приймав постанову за результатами такого розгляду.

За таких обставин ухвала Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 грудня 2023 року на цьому етапі не підлягає касаційному оскарженню, в зв`язку з чим у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали першої інстанції слід відмовити на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Щодо оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2024 року.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

22 листопада 2023 року Конституційний Суд України у рішенні у справі № 10-р(II)/2023 визнав пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).

Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Ціна позову у цій справі заявлена у розмірі 6 691,12 грн, тобто не перевищує суму двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01 січня 2024 року був встановлений у розмірі 3 028,00 грн (3 028,00 х 250 = 757 000,00).

Відповідно до переліку, визначеного в частині першій статті 258 ЦПК України, ухвала суду є різновидом судового рішення.

Отже, зазначене судове рішення у цій справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню.

Касаційна скарга не містить посилань на виняткові обставини, за наявності та доведеності яких можуть бути переглянуті в касаційному порядку судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову нижче суми двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі потребує належних, фундаментальних обґрунтувань.

З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником ненаведені, а колегія суддів наявність таких винятків не встановила.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу rаtione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року.

З урахуванням того, що заявник подав касаційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі в частині оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2024 року також слід відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 грудня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров