Ухвала

від 14.02.2024 по справі 607/3105/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

14.02.2024 Справа №607/3105/24 Провадження №2/607/1387/2024

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунець Н.Р., при вирішенні питання про прийняття позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2024 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить: стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в сумах: 1. 67 675 доларів США, що складається із: 42 000 доларів США основного боргу, 25200 доларів США процентів за користування позикою у період дії договору з 01.08.2021 по 30.11.2021, 3% річних за період з 01.12.2021 по 24.02.2022 у розмірі 475 доларів США; 2.73314 Євро 60 центів, що складається із: 45 500 Євро основного боргу, 27 300 Євро процентів за користування позикою у період дії договору з 01.08.2021 по 30.11.2021, 3% річних за період з 01.12.2021 по 24.02.2022 у розмірі 514,6 Євро 60 центів; 3. 200000 грн у рахунок відшкодування моральноїшкоди.

Згідно з частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Під час вивчення матеріалів позовної заяви встановлено, що вони не відповідають вимогам ст. ст.175,177 ЦПК України.

Так, у порушення ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Проте, разом із позовною заявою позивач подала клопотання про звільнення її від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» оскільки розмір судового збору за подання позовної заяви перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік. Вказала, що її майновий стан не дозволяє сплатити судовий збір, адже на праві власності вона володіє лише один одним об`єктом нерухомого майна, а її доходи є незначними.

Вирішуючи вказане клопотання позивача зазначаю наступне.

Відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється нормами ЦПК України та Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом дій, зазначених у ст. 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Разом з тим, ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено право суду, а не обов`язок звільнення від сплати судового збору, а відповідна заява сторони розглядається, виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до суду, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика, у тому числі у справах проти інших держав, має застосовуватись органами державної влади, зокрема судами. Згідно з рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи від 14.05.1981 № R (81) 7 щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя та сталої практики Європейського суду з прав людини вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя, а попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.

Також Європейський суд з прав людини виходить з того, що судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що може бути сплачений заявником. Адже невиправдано великий розмір, який не враховує фінансового становища заявників, а обчислюється на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя, про що свідчить рішення Європейського суду з прав людини в справі ФК «Мретебі» проти Грузії.

При розгляді справ Європейський суд з прав людини установлює, чи був дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи та правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді.

Звертаючись із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, позивач зазначає, що її майновий стан не дозволяє сплатити судовий збір, адже 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік перевищує суду збору за подання позовної заяви та на праві власності вона володіє лише один одним об`єктом нерухомого майна, підтвердженням чого є Індивідуальна відомість Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 та Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Водночас, на переконання суду вказані документи не свідчать про важкий майновий стан позивача, який міг би бути підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки не відображають майновий стан позивача у повному обсязі.

Долучена до матеріалів справи Індивідуальна відомість Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 , не є належним доказом скрутного матеріального становища позивача, та відповідно, не свідчить про неможливість сплати судового збору за звернення до суду із позовом, оскільки не підтверджує відсутність у неї інших доходів та не містить відомостей про загальний майновий стан позивача, яка може мати й інші джерела доходу.

Більше того, у вказаній відомості відображена інформація лише за період з січня 2023 по вересень 2023 року, водночас відомості за жовтень, листопад, грудень 2023 року відсутні.

Суд зауважує, що наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає позовну заяву.

Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Наведені позивачем обставини не можуть бути підставою для звільнення її від сплати судового збору, оскільки надані відомості не характеризують її майновий стан у повному обсязі. Інших доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору та відсутності коштів призначених для сплати судового збору на момент подання позовної заяви, таких як довідка про доходи з фіскальних органів, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо, позивачем ОСОБА_1 суду не надано.

З огляду на те, що позивачем не доведено належним та достатніми доказами неможливість сплати судового збору за звернення до суду з даним позовом, беручи до уваги суму боргу, яку позивач просить суд стягнути з відповідача за договором позики, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Так, як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру: стягнення боргу за договором позики; стягнення моральної шкоди.

Розміри ставок судового збору визначені у частині другій статті четвертої Закону України «Про судовий збір».

Згідно п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою підприємцем, справляється судовий збір в розмірі 1-го відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140,00 грн).

Позивачем зазначено ціну позову 5717934,24 грн.

Відтак позивач повинна сплатити судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, відповідно до п.п. 3 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 15140,00 грн.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених устаттях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону, позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк п`ять днів з дня вручення ухвали для усунення вищевказаних недоліків, зокрема:

1. сплатити судовий збір за подання до суду позовної заявимайнового характеру у розмірі 15140,00грн та подати суду оригінал квитанції про сплату судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягненняборгу задоговором позикита моральноїшкоди залишити без руху, надавши позивачу строк п`ять днів з дня отримання копії ухвали суду, для усунення вказаних недоліків.

У випадку невиконання вимог даної ухвали заява буде вважатись неподаною і підлягатиме поверненню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя Н. Р. Кунець