Постанова

від 13.02.2024 по справі 916/3945/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3945/19

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м.Чорноморськ, Одеська обл. Чабан І.А., за довіреністю;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп», м. Чорноморськ, Одеська обл. адвокат Селезньов О.В., на підставі ордера

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м. Чорноморськ, Одеська обл.

на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 року, м. Одеса, суддя Шаратов Ю.А., про стягнення судових витрат, повний текст ухвали складено та підписано 27.11.2023 року

у справі №916/3945/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп», м. Чорноморськ, Одеська обл.

до відповідача: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м. Чорноморськ, Одеська обл.

про стягнення 4 474 313 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог, рішень судів, ухвали про залишення позову без розгляду, заяви про розподіл судових витрат та додаткової ухвали суду першої інстанції.

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», у якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором виконання робіт з реконструкції І поверху гуртожитку № 3 під житлові приміщення, розташовані за адресою: м.Чорноморськ, пров. Шкільний, 4-а від 22.12.2017 року № 17/255-А в розмірі 4 474 313 грн.

Зокрема, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином було здійснено свої господарські зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати за виконані позивачем будівельно-підрядні роботи за вказаним вище договором.

Господарський суд Одеської області рішенням від 16.12.2021 року у справі №916/3945/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 року, позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» 4 175 276 грн. 17 коп. боргу, 7 015 грн. 38 коп. витрат на проведення експертизи та 62 629 грн. 14 коп. судового збору; у задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Державне підприємство "Морський торгівельний порт "Чорноморськ" з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилося, звернулося із відповідною касаційною скаргою на вказані вище судові рішення до суду касаційної інстанції, за наслідками перегляду яких Верховний Суд постановою від 08.09.2022 року у справі № 916/3945/19 касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торгівельний порт "Чорноморськ" задовольнив, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 року та рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2021 року у справі № 916/3945/19 скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 11.10.2022 року прийняв справу №916/3945/19 до свого провадження, постановив розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначив дату підготовчого засідання.

19.10.2023 року Господарський суд Одеської області ухвалою у справі №916/3945/19 після неодноразової неявки повноважного представника позивача в судове засідання позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про стягнення заборгованості за договором виконання робіт з реконструкції І поверху гуртожитку № 3 під житлові приміщення, розташовані за адресою: м. Чорноморськ, пров. Шкільний, 4-а від 22.12.2017 року № 17/255-А в розмірі 4 474 313 грн. залишив без розгляду в порядку вимог ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

24.10.2023 року до Господарського суду Одеської області від Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» надійшло клопотання про стягнення судових витрат (вх. № 2-1616/23), у якій заявник просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» на свою користь 534 901 грн. 38 коп., з яких 300 000 грн. вартість проведеної судово-будівельної експертизи, 100 672 грн. судовий збір за подання Державним підприємством «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» апеляційної скарги у справі № 916/3945/19 та 134 229 грн. 38 коп. судовий збір за подання Державним підприємством «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» касаційної скарги у справі № 916/3945/19.

Обґрунтовуючи зазначене клопотання, відповідач, посилаючись на вимоги ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, наголосив, що оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» до Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» залишено без розгляду на підставі ч. 4 п. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України внаслідок необґрунтованих дій позивача, які полягали в неявці його повноважного представника в судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, неподанні позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомленні останнім про причини такої неявки, а також враховуючи, що дана справа розглядалася в Господарському суді Одеської області повторно, останній вважає, що понесені ним судові витрати потребують відшкодування за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» в порядку вимог ст. 123 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд Одеської області додатковою ухвалою від 13.11.2023 року у справі №916/3945/19 заяву Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про відшкодування судових витрат (вх. № 2-1616/23 від 24.10.2023 року) задовольнив частково; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» 100 672 грн. судового збору за подання Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» апеляційної скарги по справі № 916/3945/19, 134 229 грн. 38 коп. судового збору за подання Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» касаційної скарги по справі № 916/3945/19 та 50 000 грн. витрат на проведення судової будівельної експертизи; відмовив Державному підприємству «Морський торговельний порт «Чорноморськ» у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» витрат на проведення судово-будівельної експертизи в розмірі 250 000 грн.

Частково задовольняючи вимоги заявника, викладені у клопотанні про розподіл судових витрат, місцевий господарський суд вказав, що наявні правові підстави для відшкодування заявнику за рахунок позивача витрат на сплату судового збору за подання відповідачем апеляційної та касаційної скарг на судові рішення у заявленому розмірі. Проте, з приводу компенсації відповідачу витрат на проведення судової будівельної експертизи, суд першої інстанції дійшов висновку, що потребують відшкодування та стягнення з позивача на користь відповідача лише витрати у розмірі 50000 грн., оскільки решта витрат у розмірі 250000 грн. не відповідають критеріям дійсної необхідності (неминучості), пов`язаності із розглядом справи з підстав, визначених судом, у зв`язку із чим стягнення не потребують.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м.Чорноморськ, Одеська обл. з додатковою ухвалою суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 року у справі №916/3945/19 в частині відмови Державному підприємству «Морський торговельний порт «Чорноморськ» у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» на його користь витрат на проведення судової будівельної експертизи у розмірі 250000 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» 300000 грн., як вартість проведеної судової будівельної експертизи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваної ухвали неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в додатковій ухвалі, не відповідають фактичним обставинам та є прийнятими при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Зокрема, в апеляційній скарзі, скаржник, посилаючись на вимоги ст. 123, 127, 129, 130 Господарського процесуального кодексу України, вказав, що ним, під час нового розгляду справи судом, було надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, який становить 300000 грн. та складається з витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи, яку відповідачем було замовлено самостійно з метою спростування позовних вимог позивача, та за проведення якої Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр експертних сервісів» було сплачено 300000 грн.

Також, як зазначено відповідачем, починаючи з 22.03.2023 року позивач та його представники не скористались своїм правом та не надали до суду клопотання про зменшення судових витрат, які заявлено Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» до розподілу за результатом розгляду даної справи Господарським судом Одеської області.

Відтак, на переконання апелянта, враховуючи те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» залишено судом першої інстанції без розгляду, відповідач, у випадку встановлення судом необґрунтованих дій позивача, як загальної підстави для стягнення понесених судових витрат, має стягнути такі судові витрати на його користь у повному розмірі, без прив`язки до пропорційності задоволених / незадоволених позовних вимог та оцінки необхідності проведення експертизи та обґрунтованості питань, які поставлено на вирішення експерту.

Одночасно з цим скаржник зауважив, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі з приводу дійсної необхідності питань, поставлених на вирішення експерту, є передчасними, оскільки відповідач замовив проведення судової будівельно-технічної експертизи у даній справі саме з урахуванням висновків Касаційного господарського суду та мотивів, з яких справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (постанова КГС ВС від 08.09.2022 року у даній справі), а також з метою надання вичерпних доказів по справі та належного обґрунтування своєї правової позиції.

Так, на думку Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», враховуючи, що під час «першого» розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій неодноразово було відмовлено відповідачу в призначенні повторної судової будівельно-технічної експертизи, а під час призначення судової будівельно-технічної експертизи ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2020 року по даній справі не було враховано зауваження представника відповідача до переліку питань, які було поставлено на вирішення експерта, то після направлення даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції останнім самостійно було замовлено проведення будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставлено питання з урахуванням висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 08.09.2022 року у даній справі.

Отже, як вважає скаржник, якби Господарський суд Одеської області розглядав дану справу по суті, то відповіді експерта, викладені у Висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 24.10.2022 року № 006-КВВ/22, наданого відповідачем, спростували б всі пункти позовної заяви та інших заяв по суті позивача та є беззаперечними контраргументами його позовних вимог.

Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.12.2023 року у справі №916/3945/19 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м. Чорноморськ, Одеська обл. на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 року, призначив справу до судового розгляду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 року прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 року про стягнення судових витрат у справі №916/3945/19 до свого провадження колегією суддів у новому складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів Принцевської Н.М., Ярош А.І.

26.12.2023 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» надійшов відзив (вх. №4015/23/Д1), у якому позивач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 року у справі №916/3945/19 без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, за доводами відзиву, позивач вказав, що у даній справі вже було проведено будівельно-технічну експертизу з аналогічних питань на виконання ухвали Господарського суду Одеської області, при цьому вартість даної експертизи становить 7015 грн. 38 коп., що, в свою чергу, майже в 43 рази менше, ніж нібито вартість експертизи, яку проведено відповідачем самостійно.

При цьому позивачем зауважено, що на веб-сайті Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України наявна орієнтовна вартість проведення судових експертиз (експертних досліджень) у 2023 році та встановлено вартість однієї експертогодини у 2023 році 238 грн. 98 коп., а тому, з урахуванням фактично витраченого часу на проведення судової експертизи, орієнтовна середня вартість експертиз (будівельно-технічна та оціночно-будівельна) становить 14 000 грн.

Таким чином, на переконання Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп», виходячи з вказаної ставки, експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр експертних сервісів» експертиза мала проводитися 1589,23 годин (300 000 грн / 188,77 грн/год = 1589,23 год.), що в свою чергу складає 66,21 днів безперервної роботи 24/7, а якщо застосувати до вказаних розрахунків норми КЗпП (40 годин на тиждень), то виходить, що експертне дослідження проводилося 39,73 тижні (1589,23 / 40 = 39,73), що в свою чергу складає 9,14 місяців.

Враховуючи викладене вище, позивач вважає, що у даному разі наявний факт завищеної ціни за проведення будівельно-технічної експертизи, зазначеної у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат від 22.03.2023 року.

Окрім наведеного, позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр експертних сервісів» не має власного веб-сайту, а отже неможливо дізнатись орієнтовний кошторис на експертні дослідження, а відповідно до відкритих даних наявних в мережі інтернет вказане Товариство є нібито збитковою організацією та не має штату працівників, що може свідчити про фіктивність укладеного договору та вартості виконаної роботи.

Також, на переконання позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр експертних сервісів» не є безпосереднім виконавцем будівельно-технічної експертизи, вказану експертизу виконано Державним підприємством «Інформаційні судові системи» відокремлений структурний підрозділ «Центр судової експертизи та експертних досліджень», а отже доказами фактичних витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи слугують квитанції та/або платіжні доручення про оплату послуг саме Державному підприємству «Інформаційні судові системи» відокремлений структурний підрозділ «Центр судової експертизи та експертних досліджень».

В той же час, посилаючись на висновки Європейського суду з прав людини щодо судових витрат, викладених у низці судових справ, а також на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.01.2021 року у справі №521/3011/18, Товариство з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» вважає, що для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Відтак, позивач наголошує, що судом першої інстанції було враховані усі обставини та практику вищих інстанцій при постановленні оскаржуваної додаткової ухвали.

В судовому засіданні, яке відкладалося, представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, з мотивів, викладених письмово, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, додаткову ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задовольнити вимоги відповідача про стягнення витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи у повному обсязі.

Представник позивача проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував з мотивів, викладених письмово у відзиві. Просив суд у її задоволенні відмовити, оскаржувану додаткову ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши сторін по справі, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м. Чорноморськ, Одеська обл. не потребує задоволення, а додаткова ухвала Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 року про розподіл судових витрат у справі №916/3945/19 в оскаржуваній частині не потребує скасування, враховуючи таке.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» у якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором виконання робіт з реконструкції І поверху гуртожитку № 3 під житлові приміщення, розташовані за адресою: м. Чорноморськ, пров. Шкільний, 4-а від 22.12.2017 року № 17/255-А в розмірі 4 474 313 грн., мотивуючи свій позов тим, що відповідачем неналежним чином було здійснено свої господарські зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати за виконані позивачем будівельно-підрядні роботи за вказаним вище договором.

Господарський суд Одеської області рішенням від 16.12.2021 року у справі № 916/3945/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 року позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з Державного підприємства „Морський торгівельний порт „Чорноморськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» 4 175 276 грн. 17 коп. боргу, 7 015 грн. 38 коп. витрат на проведення експертизи та 62 629 грн. 14 коп. судового збору; у задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Державне підприємство "Морський торгівельний порт "Чорноморськ" з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилося, звернулося із відповідною касаційною скаргою на вказані вище судові рішення до суду касаційної інстанції, за наслідками перегляду яких Верховний Суд постановою від 08.09.2022 року у справі № 916/3945/19 касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торгівельний порт "Чорноморськ" задовольнив, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 року та рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2021 року у справі № 916/3945/19 скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 11.10.2022 року прийняв справу № 916/3945/19 до свого провадження, постановив розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначив дату підготовчого засідання.

04.11.2022 року до Господарського суду Одеської області від Державного підприємства "Морський торгівельний порт "Чорноморськ" надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у якому відповідач просив суд відкласти судовий розгляд справи, оскільки ним, з метою надання додаткових доказів у даній справі та обґрунтування правової позиції по суті справи, самостійно ініційовано питання про проведення експертною установою судової будівельно-технічної експертизи, висновок з якої на адресу Державного підприємства ще не надійшов.

На підтвердження наведеного, відповідачем суду першої інстанції було надано заявку про проведення судової будівельно-технічної експертизи від 30.09.2022 року №703/06-23, адресованої директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр експертних сервісів», м. Київ.

З прохальної частини вказаної заявки вбачається, що на вирішення експерта поставлено наступні питання:

1. Чи дотримано ТОВ «Салтора Груп» умови договору № 17/255-А від 22.12.2017 стосовно строків та порядку виконання реконструкції І поверху гуртожитку № 3 за адресою: м. Чорноморськ, пров. Шкільний, 4-А ?

2. Чи могло ТОВ «Салтора Груп» згідно умов договору та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва проводити роботи з реконструкції І поверху гуртожитку № 3 за адресою: м. Чорноморськ, пров. Шкільний, 4-А за проектною документацією, виготовленою ТзДВ «Миколаївський Діпроміст» від 2011 року за умови, що в дозволі на виконання будівельних робіт з реконструкції № ОД 112183250500 від 21.11.2018 року роботи з реконструкції повинні були виконуватись згідно проектної документації, розробленої ПП «Уют плюс» ?

3. Чи могло ПП «Уют плюс» здійснювати авторський нагляд під час проведення будівельних робіт на підставі проектної документації, виготовленої ТзДВ «Миколаївський Діпроміст», в якій воно не було генеральним проектувальним та не приймало участі в розробці його окремих розділів ?

4. Який перелік та обсяг фактично виконаних будівельних робіт виконало ДП «МТП «Чорноморськ» (ремонтно-будівельне управління Порту) самостійно власними силами та засобами згідно Актів «приемки выполненных строительных работ с расчетами единичной стоимости» № 187, 260, 247, 202 за формою КБ-2в?

5. Чи підтверджують Акти «приемки выполненных строительных работ с расчетами единичной стоимости» № 187, 260, 247, 202 за формою КБ-2в виконання ремонтних робіт на І поверсі гуртожитку № 3 за адресою: м. Чорноморськ, пров. Шкільний, 4-А?

6. Скільки робітників будівельних спеціальностей потрібно було залучити щоденно для виконання робіт, що перелічені в Акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 р. за формою КБ-2в, та довідці про вартість виконання робіт та витрати за грудень 2018 р. за формою КБ-3, складені ТОВ «Салтора Груп», з урахуванням тривалості робочого часу 8 годин на день та без урахування вихідних?

В подальшому, 29.11.2022 року відповідач звернувся до Господарського суду Одеської області з письмовими поясненнями (вх. 2607/22), до яких долучив висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 24.10.2022 року № 006-КВВ/22, здійсненої Державним підприємством «Інформаційні судові системи» відокремлений структурний підрозділ «Центр судової експертизи та експертних досліджень» на підставі договору про надання послуг з проведення експертизи від 07.10.2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр експертних сервісів» та Державним підприємством «Інформаційні судові системи» відокремлений структурний підрозділ «Центр судової експертизи та експертних досліджень».

Виходячи зі змісту експертного висновку, на вирішення експерту заявником поставлені питання, аналогічні питанням із заявки від 30.09.2022 року №703/06-23.

24.03.2023 року до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат (вх. №9562/23), відповідно до якого Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» вказало, що за орієнтовним розрахунком розмір судових витрат відповідача складає 300000 грн., оскільки за проведення судової будівельно-технічної експертизи, за результатами якої останнім було отримано висновок експерта від 24.10.2022 року, Державне підприємство сплатило 300000 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

На підтвердження вказаного, відповідачем суду першої інстанції було надано договір про надання послуг з проведення судових експертиз та експертних досліджень від 23.09.2022 року № 20/61-Оз, укладений між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Експертних Сервісів», відповідно до п. 1.1, 2.1, 2.2 якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати замовнику послуги за кодом 021-2015 75230000-7 «Послуги у сфері юстиції» щодо проведення експертиз, вид, яких визначається замовником у Специфікації (Додаток № 1 до цього договору), яка є його невід`ємною частиною. Послуги включають в себе проведення наступних видів судових експертиз: судова економічна експертиза; судова будівельно-технічна експертиза; судова експертиза менеджменту; науково-правова експертиза; судова експертиза з дослідження ринків, цін та ціноутворення. Обсяги послуг зазначені в технічній специфікації, що є Додатком 1 до договору, визначаються замовником в залежності від виробничої необхідності та визначаються в заявці, адресованій виконавцю.

Відповідно до п. 4.1, 4.3, 6.4.5 договору, його ціна становить 1 800 000 грн. без ПДВ. Ціна за одиницю послуги зазначена у специфікації. Замовник сплачує виконавцю аванс у розмірі 50 % від вартості кожної окремо експертизи, проведення якої було замовлено згідно заявки замовника протягом 5 банківських днів з дня отримання від виконавця оригіналу належним чином оформленого рахунку, який надається протягом 5 робочих днів з дати отримання заявки на проведення експертизи від замовника. Остаточний розрахунок у розмірі 50 % кожної окремо експертизи, проведення якої було замовлено згідно заявки замовника, здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця за фактом надання послуг (виконання експертизи) за умовами п. 5.3 цього договору протягом 10 (десяти) банківських днів на підставі оригіналу належним чином оформленого рахунку за умови підписання сторонами Акту приймання передачі наданих послуг та за наявності зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної (для платників ПДВ). Замовник має право залучати до проведення відповідних експертиз експертів (фахівців), які мають право проводити відповідні експертизи, на підставі цивільно-правових договорів.

Вказаний договір підписано контрагентами та скріплено їх печатками.

Зі Специфікації (Додатку 1 до договору від 23.09.2022 року № 20/61Оз) вбачається, зокрема, що вартість судової будівельно-технічної експертизи складає 300 000 грн.

На виконання умов вказаного вище договору про проведення експертизи, Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр Експертних Сервісів» було сплачено грошові кошти у розмірі 300 000 грн., що підтверджується наступними документами, а саме: 150 000 грн. за платіжним дорученням від 05.10.2022 року № 1262; 150 000 грн. за платіжною інструкцією від 02.12.2022 року № 1580.

13.04.2023 року за вх. 12108/23 позивачем до Господарського суду Одеської області подано письмові заперечення на попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат відповідача, у яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» зазначило про фіктивність укладеного договору про здійснення експертних послуг та завищення вартості виконаної роботи.

19.10.2023 року Господарський суд Одеської області ухвалою у справі №916/3945/19 після неодноразової неявки повноважного представника позивача в судове засідання позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про стягнення заборгованості за договором виконання робіт з реконструкції І поверху гуртожитку № 3 під житлові приміщення, розташовані за адресою: м. Чорноморськ, пров. Шкільний, 4-а від 22.12.2017 року № 17/255-А в розмірі 4 474 313 грн. залишив без розгляду в порядку вимог ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

24.10.2023 року до Господарського суду Одеської області від Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» надійшло клопотання про стягнення судових витрат (вх. № 2-1616/23), у якій заявник просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» на свою користь 534 901 грн. 38 коп., з яких 300 000 грн. вартість проведеної судово-будівельної експертизи, 100 672 грн. судовий збір за подання Державним підприємством «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» апеляційної скарги у справі № 916/3945/19 та 134 229 грн. 38 коп. судовий збір за подання Державним підприємством «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» касаційної скарги у справі № 916/3945/19.

Обґрунтовуючи зазначене клопотання відповідач, посилаючись на вимоги ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, наголосив, що оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» до Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» залишено без розгляду на підставі ч. 4 п. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України внаслідок необґрунтованих дій позивача, які полягали в неявці його повноважного представника в судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, неподанні позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомленні останнім про причини такої неявки, а також враховуючи, що дана справа розглядалася в Господарському суді Одеської області повторно, останній вважає, що понесені ним судові витрати потребують відшкодування за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» в порядку вимог ст. 123 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач із клопотанням відповідача про розподіл судових витрат у справі №916/3945/19 частково не погодився, тому 10.11.2023 року звернувся до Господарського суду Одеської області із письмовими запереченнями на заяву про відшкодування судових витрат від 24.10.2023 року (вх. №40962/23), у яких просив суд відмовити у задоволенні вимоги про стягнення вартості проведеної судово-будівельної експертизи в розмірі 300 000 грн.

Обґрунтовуючи вказане заперечення, Товариство з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» послалося на те, що витрати на проведення будівельно-технічної експертизи у зазначеному відповідачем розмірі - 300 000 грн. є неспівмірними із складністю роботи, її часом та обсягом.

Також позивач наголосив, що у даній справі вже було проведено будівельно-технічну експертизу з аналогічних питань на виконання ухвали Господарського суду Одеської області та вартість такої експертизи склала 7 015 грн. 38 коп., що в свою чергу майже в 43 рази менше ніж вартість експертизи, яку проведено відповідачем самостійно.

Водночас, позивач звернув увагу суду першої інстанції на ту обставину, що на веб-сайті Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України міститься орієнтовна вартість проведення судових експертиз (експертних досліджень) у 2023 році та визначено, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 16.01.2023 року № 230/5, встановлено вартість однієї експертогодини у 2023 році 238,98 грн. з урахуванням фактично витраченого часу на проведення судової експертизи та орієнтовна середня вартість експертиз будівельно-технічна та оціночно-будівельна 14 000 грн. При цьому, відповідно до кошторису Незалежного інституту судових експертиз, будівельно-технічна експертиза від 11 000 грн., кошторису Експертно-оціночної компанії «СИСТЕМА» - від 3 000 грн.

Разом з тим, позивач вказав, що відповідно до п. 1 наказу Міністерства юстиції України від 24.01.2022 року № 199/5, установлено, що з урахуванням індексу споживчих цін за 2021 рік вартість однієї експертогодини у 2022 році становить 188,77 грн.

Таким чином, на переконання позивача, виходячи із вказаної ставки, експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр експертних сервісів» експертиза мала проводитися 1589,23 годин (300 000 грн / 188,77 грн.год = 1589,23 год.), що в свою чергу складає 66,21 днів безперервної роботи 24/7, а якщо застосувати до вказаних розрахунків норми КЗпП (40 годин на тиждень), то виходить, що експертне дослідження проводилося 39,73 тижні (1589,23 / 40 = 39,73), що в свою чергу складає 9,14 місяців.

Відтак, на думку позивача, вищевикладені розрахунки та орієнтовні кошториси інших експертних установ підтверджують завищену ціну за проведення будівельно-технічної експертизи зазначену у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат від 22.03.2023 року.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю «САЛТОРА ГРУП» зазначило, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр експертних сервісів» не є безпосереднім виконавцем будівельно-технічної експертизи, оскільки вказану експертизу виконано Державним підприємством «Інформаційні судові системи» відокремленим структурним підрозділом «Центр судової експертизи та експертних досліджень», а отже доказами фактичних витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи слугують квитанції та/або платіжні доручення про оплату послуг саме Державному підприємству «Інформаційні судові системи» або його відокремленому структурному підрозділу «Центр судової експертизи та експертних досліджень».

Поряд із наведеним, позивач наголосив у запереченні на те, що експертиза була проведена з власної ініціативи відповідача, вже після порушення провадження у даній справі, без обговорення кола питань, які слід поставити на вирішення експерта ані з позивачем, ані з судом, проте Державне підприємство не було позбавлене можливості звернутись до суду першої інстанції із відповідним клопотанням про призначення у справі експертизи, однак таких дій не вчинило.

Підсумовуючи наведене, позивач зазначив, що витрати відповідача в розмірі 300 000 грн. пов`язані із проведенням експертизи, не є такими, що були дійсно необхідними та неминучими, а тому вони не підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Господарський суд Одеської області оскаржуваною додатковою ухвалою від 13.11.2023 року у справі №916/3945/19 заяву Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про відшкодування судових витрат (вх. № 2-1616/23 від 24.10.2023 року) задовольнив частково; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» 100 672 грн. судового збору за подання Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» апеляційної скарги по справі № 916/3945/19, 134 229 грн. 38 коп. судового збору за подання Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» касаційної скарги по справі № 916/3945/19 та 50 000 грн. витрат на проведення судової будівельної експертизи; відмовив Державному підприємству «Морський торговельний порт «Чорноморськ» у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» витрат на проведення судово-будівельної експертизи в розмірі 250 000 грн.

З такою ухвалою в частині відмови місцевим господарським судом у стягненні з позивача 250000 грн. за проведення судової будівельно-технічної експертизи не погодився відповідач, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою.

Відтак, предметом апеляційного перегляду у даному випадку є додаткова ухвала Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 року про розподіл судових витрат у справі №916/3945/19 в частині відмови заявнику судом першої інстанції у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» витрат на проведення судово-будівельної експертизи в розмірі 250 000 грн.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній додатковій ухвалі про розподіл судових витрат.

Оскільки у даному разі Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» додаткова ухвала Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 року про розподіл судових витрат у справі №916/3945/19 оскаржується лише в частині відмови відповідачу судом першої інстанції у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» витрат на проведення судово-будівельної експертизи в розмірі 250 000 грн., питання щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» судових витрат за подання апеляційної та касаційної скарг на рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2021 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 року у справі № 916/3945/19 в силу вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України не досліджуються та не переглядаються.

Відтак, по суті доводів апеляційної скарги відповідача, судова колегія наголошує про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Так, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи (п. 1 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В той же час, відповідно до ч. 4 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Частинами 2, 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно із ч. 1, 5-7 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Частина 1 ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (ч. 1 ст. 71 цього Закону).

Так, наявними у матеріалах господарської справи письмовими доказами підтверджується, що між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Експертних Сервісів» 23.09.2022 року було укладено договір про надання послуг з проведення судових експертиз та експертних досліджень № 20/61-Оз, відповідно до п. 1.1, 2.1, 2.2 якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати замовнику послуги за кодом 021-2015 75230000-7 «Послуги у сфері юстиції» щодо проведення експертиз, вид, яких визначається замовником у Специфікації (Додаток № 1 до цього договору), яка є його невід`ємною частиною. Послуги включають в себе проведення наступних видів судових експертиз: судова економічна експертиза; судова будівельно-технічна експертиза; судова експертиза менеджменту; науково-правова експертиза; судова експертиза з дослідження ринків, цін та ціноутворення. Обсяги послуг зазначені в технічній специфікації, що є Додатком 1 до договору, визначаються замовником в залежності від виробничої необхідності та визначаються в заявці, адресованій виконавцю.

Відповідно до п. 4.1, 4.3, 6.4.5 договору, зокрема, його ціна становить 1 800 000 грн. без ПДВ.

Зі Специфікації (Додатку 1 до договору від 23.09.2022 року № 20/61Оз) судовою колегією також вбачається, що вартість судової будівельно-технічної експертизи складає 300 000 грн. та на виконання умов вказаного вище договору про проведення експертизи, Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр Експертних Сервісів» було сплачено грошові кошти у розмірі 300 000 грн., що підтверджується наступними документами, а саме: 150 000 грн. за платіжним дорученням від 05.10.2022 року № 1262; 150 000 грн. за платіжною інструкцією від 02.12.2022 року № 1580.

При цьому на вирішення експерта відповідачем самостійно було поставлено наступні питання: 1. Чи дотримано ТОВ «Салтора Груп» умови договору № 17/255-А від 22.12.2017 стосовно строків та порядку виконання реконструкції І поверху гуртожитку № 3 за адресою: м. Чорноморськ, пров. Шкільний, 4-А ?

2. Чи могло ТОВ «Салтора Груп» згідно умов договору та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва проводити роботи з реконструкції І поверху гуртожитку № 3 за адресою: м. Чорноморськ, пров. Шкільний, 4-А за проектною документацією, виготовленою ТзДВ «Миколаївський Діпроміст» від 2011 року за умови, що в дозволі на виконання будівельних робіт з реконструкції № ОД 112183250500 від 21.11.2018 року роботи з реконструкції повинні були виконуватись згідно проектної документації, розробленої ПП «Уют плюс» ?

3. Чи могло ПП «Уют плюс» здійснювати авторський нагляд під час проведення будівельних робіт на підставі проектної документації, виготовленої ТзДВ «Миколаївський Діпроміст», в якій воно не було генеральним проектувальним та не приймало участі в розробці його окремих розділів ?

4. Який перелік та обсяг фактично виконаних будівельних робіт виконало ДП «МТП «Чорноморськ» (ремонтно-будівельне управління Порту) самостійно власними силами та засобами згідно Актів «приемки выполненных строительных работ с расчетами единичной стоимости» № 187, 260, 247, 202 за формою КБ-2в?

5. Чи підтверджують Акти «приемки выполненных строительных работ с расчетами единичной стоимости» № 187, 260, 247, 202 за формою КБ-2в виконання ремонтних робіт на І поверсі гуртожитку № 3 за адресою: м. Чорноморськ, пров. Шкільний, 4-А?

6. Скільки робітників будівельних спеціальностей потрібно було залучити щоденно для виконання робіт, що перелічені в Акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 р. за формою КБ-2в, та довідці про вартість виконання робіт та витрати за грудень 2018 р. за формою КБ-3, складені ТОВ «Салтора Груп», з урахуванням тривалості робочого часу 8 годин на день та без урахування вихідних?

Таким чином, відповідач скористався наданим йому процесуальним правом (с. 101 Господарського процесуального кодексу України) на проведення експертизи з власної ініціативи.

Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 22.11.2023 року у справі №712/4126/22 висловила позицію щодо можливості відшкодування стороні витрат на складення висновку експерта, яка замовила його самостійно, за якою виснувала, що системний аналіз наведених вище положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке:1) витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат; 2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи; 3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду; 4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що початок «вирішення спору» щодо своїх «прав та обов`язків цивільного характеру» пов`язується з поданням цивільного позову (рішення від 21 червня 2007 року у справі «Редька проти України» (Redka v. Ukraine), заява № 17788/02, від 10 грудня 2009 року у справі «Васильчук проти України» (Vasilchuk v. Ukraine), заява № 31387/05).

Період, коли тривало провадження щодо процесуальних питань, має розглядатись як частина розгляду справи по суті та, відповідно, як частина вирішення спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2018 року у справі «Літвінюк проти України» (Litvinyk v. Ukraine), заява № 55109/08).

Відтак, на думку суду касаційної інстанції, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. А тому, сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема, якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Водночас, відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Так, судами у даній справі встановлено, що після направлення справи №916/3945/19 на новий розгляд судом касаційної інстанції до суду першої інстанції Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр Експертних Сервісів» було сплачено грошові кошти у розмірі 300 000 грн. за проведення експертного дослідження, що підтверджується платіжним дорученням від 05.10.2022 року № 1262 на суму 150 000 грн. та платіжною інструкцією від 02.12.2022 року № 1580 на суму 150 000 грн.

Проте, 19.10.2023 року Господарський суд Одеської області ухвалою у справі №916/3945/19 після неодноразової неявки повноважного представника позивача в судове засідання позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтора Груп» до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про стягнення заборгованості за договором виконання робіт з реконструкції І поверху гуртожитку № 3 під житлові приміщення, за адресою: м. Чорноморськ, пров. Шкільний, 4-а від 22.12.2017 року № 17/255-А в розмірі 4 474 313 грн. залишив без розгляду в порядку вимог ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, залишаючи позовні вимоги без розгляду, місцевий господарський суд не врахував висновки, викладені експертом як належні докази під час розгляду справи, оскільки їх не досліджував та не надавав їм правової оцінки, бо спір по суті не розглядався.

Водночас, судова колегія зазначає, що не вбачається будь-яких перешкод для відшкодування стороні витрат на складення експертного висновку, підготовленого та отриманого на замовлення сторони у справі, за умови, якщо він відповідає вимогам ст. 98 Господарського процесуального кодексу України та безпосередньо пов`язаний з розглядом справи та якщо суд врахував цей висновок експерта як доказ.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали правомірно здійснено аналіз питань поставлених експерту заявником та відповідні висновки відповіді на них в порядку обумовленості їх вимогами чинного процесуального законодавства, а саме ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, частина друга якої передбачає, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань; предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Отже, переглядаючи оскаржувану в цій частині додаткову ухвалу суду першої інстанції про розподіл судових витрат, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що лише поєднані фактично за сенсовим змістом питання під №4 та №5 за своєю суттю належать до питань, які без спеціальних знань вирішити неможливо, а саме, визначити перелік та обсяг фактично виконаних будівельних робіт за актами форми КБ-2в.

В той же час, низка інших питань, поставлених відповідачем перед експертом, на які останнім надані відповіді у вигляді експертного висновку, за своєю суттю не кореспондуються з вимогами ч. 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, а тому витрати на їх дослідження є такими, що не відповідають критеріям дійсної необхідності та пов`язаності із розглядом справи у якій фактично предметом спору є встановлення обставин на підтвердження обставин виконання або невиконання умов договору підряду з боку відповідача, з огляду на що, доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі про те, що самостійно замовляючи експертне дослідження останній керувався лише вказівками суду касаційної інстанції по даній справі та те, що надані відповіді експерта спростовують правову позицію позивача за умови розгляду судом першої інстанції даної справи по суті, відхиляються колегією суддів як такі, що не заслуговують на увагу також і з огляду на те, що залишаючи позовну заяву без розгляду, місцевий господарський суд наданому відповідачем висновку експерта не надавав та не міг надавати жодної правової оцінки. Проте, в оскаржуваній ухвалі, суд надав процесуального аналізу лише питанням, які перед експертом ставилися.

Таким чином, аналізуючи у даному разі предмет апеляційного перегляду оскаржувану частково додаткову ухвалу, апеляційний господарський суд вважає, що витрати відповідача у розмірі 250000 грн., пов`язані з проведенням судової експертизи з власної ініціативи, не є такими, що були дійсно необхідними та неминучими, а тому вони не потребують відшкодування за рахунок позивача.

Разом з тим, судова колегія наголошує, що суд першої інстанції, постановляючи в оскаржуваній частині ухвалу про розподіл судових витрат не здійснював зменшення витрат за проведення експертного дослідження замовленого відповідачем самостійно або за клопотанням позивача, а об`єктивно, з урахуванням вимог процесуального закону, відмовив у задоволенні вимог заявника, враховуючи їх часткову необґрунтованість та недоведеність.

До того ж, в силу вимог ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд наділений дискреційними повноваженнями щодо покладення обов`язку по відшкодуванню судових витрат, незалежно від їх виду, на сторону, яка або зловживала під час розгляду справи своїми процесуальними правами, або спір виник внаслідок її неправомірної дії, тощо. Тобто, визначеного чинним процесуальним законодавством обов`язку у суду із зазначених вище підстав не передбачено, а тому, доводи апеляційної скарги апелянта з цього приводу не приймаються колегією суддів до уваги.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що твердження Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м. Чорноморськ, Одеська обл., викладені ним в апеляційній скарзі щодо передчасності висновків суду першої інстанції, викладених в частково оскаржуваній ухвали про розподіл судових витрат стосовно відшкодування витрат на проведення експертного дослідження, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду додаткової ухвали в оскаржуваній частині у даній справі, з огляду на що така додаткова ухвала не потребує скасування або зміни, оскільки постановлена у відповідності до вимог процесуального закону.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м. Чорноморськ, Одеська обл. не потребує задоволення, а додаткова ухвала Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 року про стягнення судових витрат у справі №916/3945/19 в оскаржуваній частині відповідає нормам процесуального права і достатніх правових підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 123, 126, 127, 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», м. Чорноморськ, Одеська обл. на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 року про стягнення судових витрат у справі №916/3945/19 залишити без задоволення, додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 року про стягнення судових витрат у справі №916/3945/19 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 13.02.2024 року.

Повний текст постанови складено 14 лютого 2024 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош