Постанова
від 13.02.2024 по справі 911/1375/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2024 р. Справа№ 911/1375/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 13.02.2024 у справі №911/1375/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Бровари-Молоко»

на рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2023, повний текст якого складений 25.08.2023,

у справі № 911/1375/23 (суддя Гребенюк Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Бровари-Молоко»

про стягнення 487 647,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 238 971,38 грн. за поставлену за укладеним шляхом підписання заяви-приєднання №302/04/21 від 06.04.2021 договором про постачання електричної енергії споживачу, але неоплачену електричну енергію, інфляційних втрат в сумі 64 190,50 грн. та процентів річних в сумі 184 485,91 грн.

В суді першої інстанції відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.08.2023 у справі № 911/1375/23 позов задоволений повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 238 971,8 грн., інфляційні втрати в розмірі 64 190,50 грн., 0,2 % в день (ч. 2 ст. 625 ЦК України згідно умов договору) в сумі 184 485,91 грн. та 7 379,24 грн. судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт постачання електричної енергії у спірний період на заявлену до стягнення суму підтверджений матеріалами справи, з огляду на що позивач має право на отримання як плати за поставлену електричну енергію, так і нарахованих за її несвоєчасну оплату процентів річних та інфляційних втрат у заявлених до стягнення сумах.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 21.09.2023 Товариство з додатковою відповідальністю «Бровари-Молоко» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2023 у справі № 911/1375/23, відмовивши позивачу у стягненні інфляційних втрат та зменшивши розмір задоволених до стягнення нарахувань за прострочення сплати з розрахунку 0,2% в день до 100 000,00 грн.

Крім того, скаржником заявлене клопотання про поновлення строку оскарження вищевказаного рішення.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- виконаний позивачем розрахунок інфляційних втрат містить недоліки. Крім того при проведення вказаного розрахунку позивачем не було враховано, що станом на 01.03.2022 сума заборгованості відповідача становила 207 080,04 грн., а не 238 971,38 грн. як вказано у розрахунку;

- є всі підстави вважати, що передбачена договором санкція в розмірі 0,2 % в день від простроченого боргу є пенею, її розмір 184 485,91 грн. неспівмірний з сумою основного боргу, а її стягнення з відповідача, враховуючи умови військового стану, буде непомірним тягарем. Вказане свідчить про наявність підстав для зменшення такої суми до 100 000,00 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2023, справу № 911/1375/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 910/1375/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/1375/23.

05.10.2023 від Господарського суду Київської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Бровари-Молоко» на рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2023 у справі № 911/1375/23 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом подання до суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору у розмірі 4 026,00 грн.

10.10.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум» до суду надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Бровари-Молоко».

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4388/22 від 30.10.2023 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/1375/23.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 30.10.2023, справу № 911/4388/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І..

07.11.2023 від Товариства з додатковою відповідальністю «Бровари-Молоко`до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. на підготовці для підтримання кваліфікації в НШСУ розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4533/23 від 13.11.2023 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/1375/23.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 13.11.2023, справу № 911/1375/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Бровари-Молоко» на рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2023 у справі № 911/1375/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А. Шаптала Є.Ю., задоволено клопотання Товариства з додатковою відповідальністю «Бровари-Молоко» про поновлення строку оскарження рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2023 у справі № 911/1375/23 та поновлено апелянту вказаний строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Бровари-Молоко» на рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2023 у справі № 911/1375/23,зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2023 у справі № 911/1375/23 до перегляду його у апеляційному порядку, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.12.2023 о 15:10 год.

13.12.2023 до суду від позивача надішли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких позивач, з посиланням на те, що:

- твердження апелянта про те, що 0,2 % в день за період прострочення в оплаті основного боргу є пенею не доведено та спростовується укладеними між сторонами договором про постачання електричної енергії та комерційною пропозицією;

- у договорі сторони чітко визначились із правовою природою правовідносин 0,2% за кожен день прострочення, що виключає застосування визначення пені;

- апелянтом не доведено належними та допустимими доказами наявність тих обставин, які на його думку, є підставою для зменшення 0,2% в день за період прострочення в оплаті основного боргу з 184 485,92 грн. до 100 000,00 грн., зокрема не надано доказів на підтвердження відсутності фінансової можливості для реального виконання судового рішення;

- позивачем було помилково нараховано інфляційні втрати за березень 2022 року, з огляду на що позивач надає розрахунок інфляційних втрат за період з квітня 2022 року по березень 2023 року (51 135,68 грн.),

просить апеляційну скаргу задовольнити частково, змінити рішення у частині стягнення інфляційних втрат та стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 51 135,68 грн., в іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

В судовому засіданні 13.12.2023 оголошено перерву до 13.02.2024 о 10:00 год.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відрядженні розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/552/24 від 12.02.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1375/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Бровари-Молоко» на рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2023 у справі № 911/1375/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А. Станік С.Р..

13.02.2024 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зауважив на раніше викладеній правовій позиції щодо правової природи передбаченої договором санкції в розмірі 0,2 % в день від простроченого боргу.

Станом на 13.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти її задоволення заперечив.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - частковій зміні, з наступних підстав.

06.04.2021 позивач (постачальник) та відповідач (споживач) шляхом підписання заяви-приєднання №302/04/21 уклали договір про постачання електричної енергії Споживачу, який розміщено в мережі Інтернет за посиланням https://ltke.com.ua/ua/postavka-elektroenergi/#promo_dogonline (далі Договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.3.1. Договору, початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в Заяві-приєднання, яка є Додатком 1 до цього Договору.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем Комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору.

Згідно з до п.5.2. Договору, механізм визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в Комерційній пропозиції, яка є Додатком №2 до цього Договору.

Відповідно до п.5.6. Договору оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у Комерційній пропозиції, яка є Додатком 2 до цього Договору. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Відповідно до п. 4 додатку 2 до Договору споживач здійснює оплату згідно наступного графіку: І платіж 50 % від заявленого обсягу до 10 числа поточного місяця постачання; ІІ платіж 25 % від заявленого обсягу до 20 числа поточного місяця постачання; ІІІ платіж 25 % від заявленого обсягу до 28 числа поточного місяця постачання.

Відповідно до п. 6 додатку № 2 до Договору оплата здійснюється у строк, визначений згідно пункту «Графік оплати» цієї комерційної пропозиції. Кінцевий розрахунок здійснюється впродовж 3 (трьох) банківських днів після відправки постачальником акту здачі-приймання електричної енергії на електронну адресу споживача. У разі, якщо день проведення платежу припадає на вихідний, святковий або останній банківський день місяця, днем для здійснення платежу вважається день, що передує вихідному, святковому та останньому банківському дню. У разі відсутності оплати за погодженим графіком впродовж 3 (трьох) банківських днів сума не отриманого платежу збільшується на 0,2 % за кожен день прострочення.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що:

- на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу в період з липня 2021 року по березень 2022 року електроенергію на загальну суму 675 279,10 грн., що підтверджується актами здачі-приймання електричної енергії: від 31.07.2021 на суму 74637,97 грн., від 31.08.2021 на суму 79355,29 грн., від 30.09.2021 на суму 62247,13 грн., від 31.10.2021 на суму 71415,74 грн., від 30.11.2021 на суму 67915,91 грн., від 31.12.2021 на суму 104929,28 грн., від 31.01.2022 на суму 99357,04 грн., від 28.02.2022 на суму 83529,40 грн., від 31.03.2022 на суму 31891,34 грн.

- відповідач частково оплатив поставлену електроенергію на загальну суму 361 569,74 грн., а саме 03.09.2021 було сплачено 6000,00 грн.; 17.09.2021 було сплачено 62000,00 грн., 20.09.2021 року було сплачено 11255,28 грн.; 20.10.2021 було сплачено 30699,01 грн.; 20.10.2021 було сплачено 31548,12 грн.; 25.11.2021 було сплачено 42602,97 грн.; 02.12.2021 було сплачено 10891,09 грн.; 21.12.2021 року було сплачено 38 955,45 грн.; 22.12.2021 було сплачено 16930,69 грн.; 20.01.2022 було сплачено 23 862,38 грн.; 25.01.2022 було сплачено 38603,96 грн.; 18.02.2022 року було сплачено 48220,79 грн.

Позивач 21.04.2022 направив на адресу відповідача лист № 21/04-03 та 18.05.2022 року лист № 18/05-06 з вимогою про сплату заборгованості в сумі 238 971,38 грн., який був залишений без реагування з боку відповідача.

З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 238 971,38 грн., а також нараховані інфляційних втрат в сумі 64 190,50 грн. та процентів річних в сумі 184 485,91 грн.

Суд першої інстанції при розгляді спору сторін по суті визнав доведеним, як факт несвоєчасного виконання відповідачем обов`язку щодо оплати поставленої за Договором електричної енергії , так і те, що, з огляду на вказані прострочення, позивач має право на стягнення основного боргу, інфляційних втрат та річних у заявлених до стягнення сумах.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 64 190,50 грн. та процентів річних в сумі 184 485,91 грн., а відтак, враховуючи, що рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 238 971,38 грн. апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цих частинах рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 238 971,38 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 275 ЦК України та ст.ст. 6, 7 ст. 276 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 визначено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.5.7. Договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором, споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти від простроченої суми відповідно до статті 625 ЦК України, розмір яких зазначається у Додатку 2 до цього Договору.

Відповідно до п.6 Додатку до Комерційної пропозиції №302/04/21 від 06.04.2021 до Договору у разі відсутності оплати за погодженням графіком впродовж 3 (трьох) банківських днів сума не отриманого платежу збільшується на 0,2 % за кожен день прострочення.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач нараховує відповідачу інфляційні втрати та річні в розмірі 0,2 % за кожен день прострочення визначаючи правову природу останніх, як визначені ч. 2 ст. 625 ЦК України проценти.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що є всі підстави вважати, що передбачена Договором санкція в розмірі 0,2 % в день від простроченого боргу є пенею, так як існує правова позиція Верховного Суду України, яка полягає в тому, що відсотки за користування грошовими коштами, які за умовами договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, з а своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені (постанови від 12.12.2011 у справі № 07/238-10, від 24.12.2013 у справі № 07/238-10).

Щодо вказаного колегія суддів зазначає про таке.

Правова позиція щодо того, що ч. 3 ст. 625 ЦК України передбачено можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом, передбаченим договором, викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18.

Водночас у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18 відступлено від вказаних висновків Верховного Суду, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18.

Згідно з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 27.09.2023 у справі № 904/2295/22:

- зі змісту частини другої статті 625 ЦК України випливає, що проценти, передбачені цією частиною, мають такі ознаки: 1) проценти є грошовою сумою; 2) їх розмір визначається законом або договором, тобто цей розмір є наперед відомим; 3) проценти підлягають сплаті у разі прострочення виконання грошового зобов`язання;

- та обставина, що законом диспозитивно встановлений розмір процентів (три проценти) саме за період прострочення протягом року, не означає, що ознакою процентів є їх нарахування саме за річною ставкою, оскільки встановлення договором розміру процентів за інший період (день, місяць тощо) завжди можна математичним способом перетворити у проценти за річною ставкою (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 (пункт 30)). Зазначений висновок підтверджується численною судовою практикою , за якою у разі, коли період прострочення не є кратним року, здійснюється перерахунок річних процентів шляхом їх множення на кількість днів прострочення та ділення на кількість днів у році.

Отже, вказаним спростовуються посилання апелянта на те, що передбачена Договором санкція в розмірі 0,2 % в день від простроченого боргу є пенею.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок річних в розмірі 0,2 % колегія суддів визнає його арифметично вірним.

Щодо наявності підстав для зменшення розміру річних колегія суддів зазначає наступне.

За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Правова позиція про можливість зменшення розміру процентів річних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, де вказано, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд за певних умов з урахуванням конкретних обставин справи може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Так, у договорі, вимоги про стягнення основного боргу, пені, штрафу та відсотків річних за яким були предметом розгляду у справі № 902/417/18, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів, а загальна сума заявлених позивачем до стягнення пені, штрафу та відсотків річних майже в два рази перевищила суму основного боргу станом на дату звернення позивача до суду з позовом та який був сплачений відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі.

Саме з огляду на вказані обставини та враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

З огляду на те, що річний розмір відсотків які сторонами погоджені у Договорі фактично становить 72 % річних колегія суддів вважає, що у даному випадку суд має право на їх зменшення.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

У апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що сума процентів є неспівмірною з сумою основного боргу, а їх стягнення не відповідає завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів зазначає, що відповідач укладаючи Договір був вільним у погодженні його умов, зокрема і щодо визначення розміру річних.

При цьому розмір річних, право на отримання яких позивач має право знаходиться у прямій залежності від періоду прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті електричної енергії, а відтак саме внаслідок дії відповідача розмір річних є значним.

Отже, колегія суддів вважає, що підстави для зменшення розміру річних відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення процентів річних в сумі 184 485,91 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи позивач розраховує інфляційній втрати за період з березня 2022 року по березень 2023 року, виходячи з суми основного боргу 238 971,38 грн., проте, як вірно зазначено відповідачем у апеляційній скарзі, у березні 2022 року заборгованість відповідача була меншою за визначену позивачем суму, так як до суми основного бору 238 971,38 грн. позивачем було включено і плату за поставлену у березні 2023 року теплову енергію (3 891,24 грн.) строк оплати якої станом на 01.03.2023 ще не настав.

З вказаного приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 додатку 2 до Договору споживач здійснює оплату згідно наступного графіку: І платіж 50 % від заявленого обсягу до 10 числа поточного місяця постачання; ІІ платіж 25 % від заявленого обсягу до 20 числа поточного місяця постачання; ІІІ платіж 25 % від заявленого обсягу до 28 числа поточного місяця постачання.

Отже, виходячи з положень Договору 50 % від заявленого у березні 2023 року обсягу відповідач мав сплатити до 10.03.2023, 25 % - до 20.03.2023, а 25% - до 28.03.2023 і саме з урахуванням вказаних положень позивач мав нараховувати інфляційні втрати.

При цьому у письмових поясненнях позивача на апеляційну скаргу він, серед іншого, зазначив про те, що ним було помилково нараховано інфляційні втрати за березень 2022 року, з огляду на що позивач надає розрахунок інфляційних втрат за період з квітня 2022 року по березень 2023 року (51 135,68 грн.) (позивач зазначив про те, що саме такий період нарахування був визначений ним у позові - примітка суду) та просить апеляційну скаргу задовольнити частково, змінити рішення у частині стягнення інфляційних втрат та стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 51 135,68 грн., в іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Колегія суддів зазначає про те, що твердження позивача про те, що у позові ним було заявлено до стягнення інфляційні втрати за період з квітня 2022 року по березень 2023 року спростовуються змістом самого позову.

При цьому слід зауважити на тому, що за змістом положень п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи те, що на стадії апеляційного розгляду позивач не має права зменшити розмір позовних вимог, у колегії суддів відсутні підстави для зміни періоду нарахування інфляційних втрат у цій справі.

При перевірці виконаного позивачем розрахунку інфляційних втрат, колегія суддів зазначає про таке.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 та від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18 вказавши, що:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується залежно від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці (пункт 38.1 постанови).

У пункті 38.2 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 об`єднана палата визначила методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

При цьому, при з`ясуванні підставності нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов`язується строк виконання грошового зобов`язання; дослідити обставини виконання зобов`язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з`ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов`язання перед кредитором (пункт 28 постанови ОП КГС від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19).

При зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці). Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та постановах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №924/534/19 та від 23.09.2021 у справі №924/2/21.

За таких обставин при розрахунку інфляційних втрат за березень 2022 року слід виходити з суми заборгованості, які існувала станом на 15.03.2022, яка становить суму більшу, ніж 238 971,38 грн. та складається з суми заборгованості яка існувала станом на 28.02.2022 (207 080,04 грн.) та 50 % від запланованого у березні 2023 року обсягу постачання електричної енергії - 7 500,00 кВт/год (у додатку 1 до Договору визначено запланований у березні обсяг постачання 15 000,00 кВт/год - примітка суду) вартість якого фактично є меншою ніж вартість спожитої у березні 2023 року електричної енергії, так як згідно з актом здачі-приймання електричної енергії за березень 2022 року у вказаному період було спожито 7 254,00 кВт/год.

Водночас при перевірці виконаного позивачем розрахунку інфляційних втрат колегією суддів встановлено, що позивачем допущено помилку, а саме невірно визначено індекс інфляції за листопад 2022 року, так як зазначено його розмір 100,8 замість 100,7.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню за уточними розрахунком колегії суддів в сумі 63 889,81 грн.

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

Де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

IIc (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) = 1.26735338

Інфляційне збільшення:

238 971,38 x 1.26735338 - 238 971,38 = 63 889,81 грн.

Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунком колегії суддів в сумі 63 889,81 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2023 у справі № 911/1375/23 підлягає зміні, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 238 971,38 грн. основного боргу, 63 889,81 грн. інфляційних втрат та 184 485,91 грн. процентів річних, в задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю «Бровари-Молоко» задовольняється частково.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з позовом та цією апеляційною скаргою покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Бровари-Молоко» на рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2023 у справі № 911/1375/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2023 у справі № 911/1375/23 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2023 у справі № 911/1375/23 в такій редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бровари-Молоко» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Академіка Богомольця, буд. 5, ідентифікаційний код 00445825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум» (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 8, код 37780084) основний борг в сумі 238 971 (двісті тридцять вісім тисяч дев`ятсот сімдесят одна) грн. 38 коп., інфляційні втрати в розмірі 63 889 (шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят дев`ять) грн. 81 коп., 0,2 % в день (ч. 2, ст. 625 ЦК України згідно умов договору) в сумі 184 485 (сто вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят п`ять) грн. 91 коп. та 7 310 (сім тисяч триста десять) грн. 21 коп. судового збору.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.»

4. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2023 у справі № 911/1375/23 в частині, яка не була змінена цією постановою.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум» (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 8, код 37780084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бровари-Молоко» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Академіка Богомольця, буд. 5, ідентифікаційний код 00445825) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 6 (шість) грн. 77 коп.

6. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 13.02.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Р. Станік

С.А. Гончаров

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення13.02.2024
Оприлюднено16.02.2024
Номер документу116982701
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Судовий реєстр по справі —911/1375/23

Постанова від 06.03.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 06.03.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 26.02.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Постанова від 13.02.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Постанова від 13.02.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 12.02.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 12.02.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 13.11.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 31.10.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 10.10.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні