Постанова

від 13.02.2024 по справі 911/1375/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2024 р. Справа№ 911/1375/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 13.02.2024 у справі №911/1375/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум»

на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2023, повний текст якого складений 13.09.2023,

у справі № 911/1375/23 (суддя Гребенюк Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Бровари-Молоко»

про стягнення 487 647,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 08.09.2023 у справі № 911/1375/23 заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 16 000,00 грн., в задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.

Частково задовольняючим заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що:

- витрати на правничу допомогу у вигляді «гонорару успіху» визначені пунктом 2 додаткової угоди №2 від 02.05.2023 в розмірі 24 382,38 грн. не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини вказаної справи матиме надмірний характер. Вказане свідчить про відсутність підстав для відшкодування «гонорару успіху» за рахунок відповідача та, відповідно, про задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що підлягає розподілу між сторонами за заявою представника позивача (вх.№17085/23 від 08.09.2023);

- розподілу між сторонами підлягають понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн. як такі, що є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), та підтверджені наданими доказами.

06.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2023 у справі № 911/1375/23, в якій позивач просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2023 у справі № 911/1375/23 в частині відмови у стягненні «гонорару успіху» у розмірі 24 382,38 грн. та ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути з відповідача на користь відповідача «гонорар успіху» у розмірі 24 382,38 грн.

У апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права та помилково застосовані норми матеріального права, які призвели до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, проте жодних обґрунтувань вказаних тверджень в апеляційній скарзі не наведено.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 06.10.2023, справу № 911/1375/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2023 у справі № 911/1375/23 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом подання до суду апеляційної інстанції доказів надання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів відповідачу.

26.10.2023 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4388/22 від 30.10.2023 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/1375/23.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 30.10.2023, справу № 911/4388/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2023 у справі № 911/1375/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2023 у справі № 911/1375/23, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2023 у справі № 911/1375/23 призначено на 13.12.2023 о 15:00 год.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. на підготовці для підтримання кваліфікації в НШСУ розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4533/23 від 13.11.2023 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/1375/23.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 13.11.2023, справу № 911/1375/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Бровари-Молоко» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2023 у справі № 911/1375/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А. Шаптала Є.Ю..

В судовому засіданні 13.12.2023 оголошено перерву до 13.02.2024 о 10:00 год.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відрядженні розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/552/24 від 12.02.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1375/23.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 12.02.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Бровари-Молоко» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2023 у справі № 911/1375/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А. Станік С.Р.

13.02.2024 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зауважив на раніше викладеній правовій позиції.

Станом на 13.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Станом на 13.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу відповідача підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з наступних підстав.

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Бровари-Молоко», в якому просило стягнути з відповідача основний борг в сумі 238 971,38 грн. за поставлену за укладеним шляхом підписання заяви-приєднання №302/04/21 від 06.04.2021 договором про постачання електричної енергії споживачу, але неоплачену електричну енергію, інфляційні втрати в сумі 64 190,50 грн. та проценти річних в сумі 184 485,91 грн.

Крім того, у позові позивач навів попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат до яких серед іншого віднесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.08.2023 у справі № 911/1375/23 позов задоволений повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 238 971,8 грн., інфляційні втрати в розмірі 64 190,50 грн., 0,2 % в день (ч. 2 ст. 625 ЦК України згідно умов договору) в сумі 184 485,91 грн. та 7 379,24 грн. судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт постачання електричної енергії у спірний період на заявлену до стягнення суму підтверджений матеріалами справи, з огляду на що позивач має право на отримання як плати за поставлену електричну енергію, так і нарахованих за її несвоєчасну оплату процентів річних та інфляційних втрат у заявлених до стягнення сумах.

29.08.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про винесення додаткового рішення, в якій заявник просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 382,38 грн., які складаються з: витрат на підготовку, складення та подання позовної заяви в сумі 12 000,00 грн., витрат на попереднє консультування позивача, вивчення наданих позивачем документів, вивчення судової практики, визначення та погодження з позивачем правової позиції у справі в сумі 4 000,00 грн. та гонорару успіху в сумі 24 382,38 грн.

У поданому клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідач просив суд зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу на 24 382,38 грн. (тобто на суму гонорару успіху - примітка суду).

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 08.09.2023 у справі № 911/1375/23 заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 16 000,00 грн., в задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі додаткове рішення суду першої інстанції позивачем оскаржується лише в частині відмови у стягнення «гонорару успіху» в сумі 34 382,38 грн., а відтак, враховуючи, що додаткове рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 16 000,00 грн. апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині додаткове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування додаткового рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції додаткового рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 16 000,00 грн.

Водночас колегія суддів зазначає про те, що, враховуючи положення ч. 14 ст. 129 ГПК України які встановлюють, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат та те, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2023 у справі № 911/1375/23 змінено, за наслідками розгляду цієї апеляційної скарги оскаржуване додаткове рішення буде змінено і в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 16 000,00 грн.

З матеріалів справи слідує, що 02.05.2023 позивач та адвокат Іванченко А.В. уклали договір про надання правничої допомоги № 0313-1, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором та у відповідності із законодавством України.

Відповідно до п. 5.1. договору про надання правничої допомоги № 0313-1за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар, сума якого узгоджується за згодою сторін та підтверджується актами надання послуг.

У додатковій угоді № 2 до договору про надання правничої допомоги № 0313-1 сторонами погоджено вартість послуг адвоката.

З акту про приймання передачі наданої правничої допомоги від 28.08.2023 за договором про надання правничої допомоги № 0313-1 слідує, що адвокатом Іванченко А.В. надано такі послуги:

- підготовка, складення та подання позовної заяви до Господарського суду Київської області про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Бровари-Молоко» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум» коштів у розмірі 487647,79 грн. на суму 12 000,00 грн.;

- попереднє консультування клієнта, вивчення наданих клієнтом документів, вивчення судової практики, визначення та погодження із клієнтом правової позиції у справі на суму 4000,00 грн.;

- оплата професійної правничої допомоги за прийняття рішення на користь клієнта (гонорар успіху) передбаченого п. 2 додаткової угоди № 2 в розмірі 5% суми, яку було стягнуто, а саме: 24382,38 грн.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Щодо «гонорару успіху» в сумі 24 382,38 грн. слід зазначити наступне.

Частинам 1 та 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань.

Отже, при встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху», ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Колегія суддів зазначає, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро, як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Колегія суддів зазначає про те, що:

- за висновками Великої Палати Верховного Суду щодо можливості стягнення «гонорару успіху», які викладені у постанові від 12.05.2020 по справі № 904/4507/18, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність;

- предмет спору у даній справі та зміст позовних вимог не охоплюють значну кількість обставин та фактів, які підлягають ретельному дослідженню, не потребують детального вивчення судової практики, адже категорія даного спору не відноситься до складної, спір стосується стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію та не містить велику кількість документів, які необхідно було б вивчити при здійсненні підготовчої роботи;

- у спірному випадку адвокат за надану позивачу у цій справи правову допомогу отримав гонорар в сумі 16 000,00 грн.

- в свою чергу гонорар (винагорода) адвоката оплачується саме за надану ним правову допомогу, тобто надану послугу, однак в даному випадку, гонорар адвоката у випадку прийняття позитивного рішення на користь позивача (24 328,38 грн.) не є гонораром чи винагородою адвоката в розумінні умов укладеного між позивачем та адвокатам договору та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки для його отримання адвокатом не надається правова допомога (послуга);

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що витрати на правничу допомогу у вигляді «гонорару успіху» визначені пунктом 2 Додаткової угоди №2 від 02.05.2023 в розмірі 24 382,38 грн. не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини вказаної справи матиме надмірний характер, та, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, прийшов до висновку про відсутність підстав для відшкодування «гонорару успіху». Додаткове рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

За змістом положень ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, як встановлено вище, враховуючи положення ч. 14 ст. 129 ГПК України, які встановлюють, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат та те, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2023 у справі № 911/1375/23 змінено, за наслідками розгляду цієї апеляційної скарги додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2023 у справі № 911/1375/23 підлягає зміні, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 990,13 грн.

Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.11.2023 у справі № 911/1638/22 підлягає зміні.

За змістом ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване додаткове судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, проте, враховуючи, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 рішення Господарського суду Київської області від 25.08.2023 у справі № 911/1375/23 змінено, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2023 у справі № 911/1375/23 підлягає зміні, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 990,13 грн..

Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум» задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2023 у справі № 911/1375/23 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2023 у справі № 911/1375/23 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2023 у справі № 911/1375/23 в такій редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бровари-Молоко» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Академіка Богомольця, буд. 5, код 00445825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум» (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 8, код 37780084) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 990 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто) грн. 13 коп. В задоволенні заяви в іншій частині - відмовити.».

4. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1375/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 13.02.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Р. Станік

С.А. Гончаров