Постанова

від 06.02.2024 по справі 922/3802/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/3802/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.

за участю представників сторін:

позивача Стратулат С.Д.

відповідача не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "ВЕРІДІАН" (вх. №2790Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2023 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі № 922/3802/23 (повний текст яких складено 28.11.2023 та 12.12.2023 відповідно в приміщенні господарського суду Харківської області суддею Чистяковою І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-ВЕКТОР" (67633, Одеська область, Одеський район, с. Латівка, вул. Світла, буд. 3-Б, ідентифікаційний код 43435133)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРІДІАН" (61038, м. Харків, вул. Батицького Маршала, буд. 8, офіс 5, ідентифікаційний код 44772281)

про стягнення 1 612 511,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Н-ВЕКТОР" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРІДІАН" (відповідач) про стягнення з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви та заяви про зменшення розміру позовних вимог основного боргу - 1 236 161,60 грн, інфляційних втрат - 8 953, 95 грн, 3% річних - 21 095,21 грн та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 346 301,13 грн, всього: 1 612 511,89 грн.

Крім того, позивач просить з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог повернути позивачу судовий збір в сумі 12 576,09 грн, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 12 361,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу, докази понесення яких будуть надані після ухвалення рішення по суті позовних вимог відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про перевезення вантажу №20012023 від 20.01.2023 щодо сплати наданих послуг з перевезення вантажу.

10.10.2023 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача до господарського суду Харківської області надійшла заява про закриття провадження у справі (вх.№27555), в якій він просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 50 000,00 грн у зв`язку зі сплатою відповідачем згідно платіжної інструкції №243 від 01.09.2023, інші вимоги просив суд залишити без змін.

30.10.2023 до господарського суду Харківської області від представника позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог (вх.№29579), в якому він просив суд залишити без розгляду подану заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення 50 тис. грн. основного боргу та зменшує розмір позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу на 50 000 грн, а саме просив суд стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 1 236 161,60 грн, повернути позивачу судовий збір в сумі 12 576,09 грн, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 12 361,60 грн та підтверджені документально витрати на професійну правничу допомогу, які будуть надані після ухвалення рішення по суті позовних вимог відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.11.2023 у справі № 922/3802/23 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРІДІАН" (61038, м. Харків, вул. Батицького Маршала, буд. 8, офіс 5, ідентифікаційний код 44772281) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-ВЕКТОР" (67633, Одеська область, Одеський район, с. Латівка, вул. Світла, буд. 3-Б, ідентифікаційний код 43435133) основний борг - 1 236 161,60 грн, інфляційні втрати - 8 953,95 грн, 3% річних - 21 095,21 грн та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 346 301,13 грн, всього: 1 612 511,89 грн. Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 24 187,68 грн покладено на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРІДІАН" (61038, м. Харків, вул. Батицького Маршала, буд. 8, офіс 5, ідентифікаційний код 44772281).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРІДІАН" (61038, м. Харків, вул. Батицького Маршала, буд. 8, офіс 5, ідентифікаційний код 44772281) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-ВЕКТОР" (67633, Одеська область, Одеський район, с. Латівка, вул. Світла, буд. 3-Б, ідентифікаційний код 43435133) судовий збір в сумі 24 187,68 грн.

Заяву представника позивача про повернення судового збору (вх.№29579 від 30.10.2023) - задоволено частково.

Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова ухвалено повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Н-ВЕКТОР" (67633, Одеська область, Одеський район, с. Латівка, вул. Світла, буд. 3-Б, ідентифікаційний код 43435133) з Державного бюджету судовий збір у розмірі 750,01 грн, сплачений до Господарського суду Харківської області платіжною інструкцією № 735 від 21.08.2023, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі № 922/3802/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-ВЕКТОР" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРІДІАН" (61038, м. Харків, вул. Батицького Маршала, буд. 8, офіс 5, ідентифікаційний код 44772281) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-ВЕКТОР" (67633, Одеська область, Одеський район, с. Латівка, вул. Світла, буд. 3-Б, ідентифікаційний код 43435133) судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 71 455,36 грн, з яких основна винагорода - 23080 грн та гонорар успіху - 48375,36 грн.

Не погодившись із вищевказаними рішеннями, відповідач - ТОВ "ВЕРІДІАН" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2023 у справі № 922/3802/23 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Також просить скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2023у справі № 922/3802/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Н-ВЕКТОР" про покладення на ТОВ "ВЕРІДІАН" витрат на правову допомогу адвоката відмовити.

В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено того, що відповідачем не отримувалось від позивача жодних рахунків за договором перевезення вантажу № 20012023 від 23.01.2023, також позивачем не надавалось відповідачеві оригіналів рахунків на перевезений товар, актів приймання передачі наданих послуг, підписаний обома сторонами, товарно транспортних накладних з відміткою про розвантаження у пункті призначення, що є порушенням п.п. 4.1, 4.2 договору, в зв`язку з цим, на думку апелянта, висновок суду першої інстанції про те, що на день подачі позовної заяви до суду відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання є хибним та не ґрунтується на фактичних обставинах справи та нормах чинного законодавства.

Крім того, апелянт зазначає, що враховуючи невиконання позивачем умов п. 4.1. та 4.2. договору та ту обставину, що Указом президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан в Україні, який неодноразово було продовжено, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, приймаючи до уваги те що підприємство відповідача розташоване у м. Харкові, яке перебуває під постійним обстрілом військ російської федерації, враховуючи, що позивач не надав доказів понесення збитків від несвоєчасного виконання зобов`язань відповідачем, апелянт вважає що існують підстави для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій у повному обсязі.

Щодо до додаткового рішення апелянт зазначає, що вартість виконаних представником заявника робіт є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не є співмірною зі складністю справи. Суд першої інстанції постановляючи оскаржуване додаткове судове рішення у справі та покладаючи на відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 71 455,36 грн, з яких основна винагорода - 23080 грн. та гонорар успіху - 48375,36 грн., не надав зазначеному належної оцінки.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ВЕРІДІАН" (вх. №2790Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2023 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі № 922/3802/23 та призначено справу до розгляду на 06.02.2024.

08.01.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому в якому він проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

06.02.2024 від представника ТОВ «ВЕРІДІАН» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку перебування представника відповідача на лікарняному (доказів зазначеного подано не було).

Крім того, в тексті даного клопотання представником відповідача зазначено про те, що після подання апеляційної скарги, між ТОВ «ВЕРІДІАН» (Первісний боржник), ТОВ «Н-ВЕКТОР» (Кредитор) та ТОВ «ЛАЙМЕЛ МАКС» (Новий боржник») було укладено Договір № 271223 про переведення боргу від 27.12.2023, за умовами якого було здійснено заміну боржника у зобов`язанні, що виникло з договору перевезення вантажу № 20012023 від 20 січня 2023 року. На виконання умов вказаного договору ТОВ «ЛАЙМЕЛ МАКС» було сплачено на користь ТОВ «Н-ВЕКТОР» суму коштів у розмірі 200 000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними інструкціями. Крім того, як зазначає представник відповідача, наразі між ТОВ «ВЕРІДІАН» та ТОВ «Н-ВЕКТОР» тривають перемовини щодо можливості укладення мирової угоди у справі № 922/3802/23, в зв`язку з цим апелянт просить надати сторонам час для врегулювання існуючого спору.

В судове засідання, призначене на 06.02.2024, з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке судова колегія відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ст. 2 ст. 202 ГПК України передбачає, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема, перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Частинами 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Крім того, представник позивача в судовому засідання суду апеляційної інстанції заперечував проти оголошення перерви.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, відповідач не був позбавлений права забезпечити участь іншого представника в судове засідання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності зазначеного представника.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам та розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕРІДІАН (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Н-ВЕКТОР (Експедитор) було укладено договір перевезення вантажу № 20012023 (далі договір).

Згідно з п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Експедитор бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж, (надалі іменується "Вантаж" (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення до пункту призначення, які вказуються в додатках до цього Договору, та видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (надалі іменується "Вантажоодержувач"), а Замовник бере на себе зобов`язання сплатити за перевезення вантажу плату в строк та на умовах встановлених цим Договором та заявками до нього.

Відповідно до п. 4.1., 4.2. договору вартість (ціна) послуг з перевезення вантажу, встановлюється в заявках до Договору, що є невід`ємними частинами Договору. Розрахунки між Експедитором і Замовником здійснюються шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Експедитора. При цьому Замовник оплачує Експедитору 80% від вартості перевезеної партії протягом 2-х (двох) банківських днів з моменту вигрузки вантажу в пункті призначення та отримання рахунку. Замовник проводить остаточний розрахунок після підписання Сторонами акту приймання-передачі наданих послуг та надання Замовнику наступних документів: оригінал рахунку на перевезений Товар; оригінал акту-приймання передачі наданих послуг, підписаного обома Сторонами; оригінал товарно-транспортної накладної з відміткою про розвантаження в пункті призначення.

Моментом виконання оплати вважається день зарахування коштів на рахунок Експедитора (п.4.3. договору).

Акт приймання-передачі наданих послуг повинен бути наданий Експедитором Замовнику протягом 3-х робочих днів з моменту надання послуг. Замовник протягом 3-х робочих днів з моменту отримання, повинен підписати такий акт, або у разі незгоди з актом, надати Експедитору свої письмові мотивовані заперечення. Якщо протягом 5-ти робочих днів Замовник не надасть таких заперечень, акт вважається підписаним, послуги Експедитора вважаються наданими якісно та в повному обсязі та прийнятими Замовником без претензій (п.4.4. договору).

Згідно з п. 7.1. договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін.

Відповідно до п. 7.2. договору строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього Договору та закінчується 31.12.2023.

Згідно з п. 7.4. договору закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Сторони погодили, що при реалізації цього договору (після його підписання) в разі отримання будь-якою із його Сторін факсимільним або електронним зв`язком документів, з відповідним відтиском печатки, що в тій чи іншій мірі стосується виконання Сторонами цього Договору - вони мають силу оригіналу до моменту отримання самого оригіналу документу (п.7.5. договору).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивач надав послуги з перевезення вантажу на загальну суму 2 446 577,26 грн, а відповідач прийняв дані послуги, про що свідчать підписані сторонами Акти надання послуг за № 1 від 30.01.2023 на загальну суму 316 860,00 грн, № 4 від 30.01.2023 на загальну суму 315 095,57 грн, № 29 від 03.02.2023 на загальну суму 240 468,34 грн, № 38 від 07.02.2023 на загальну суму 241 860,34 грн, № 39 від 08.02.2023 на загальну суму 367 361,87 грн, № 43 від 10.02.2023 на загальну суму 149 972,00 грн, №66 від 14.02.2023 на загальну суму 210 250,30 грн, № 93 від 16.02.2023 на загальну суму 297 714,41 грн, № 103 від 21.02.2023 на загальну суму 306 994,43 грн та товарно-транспортні накладні, які додані до цих актів.

Проте, відповідач оплатив послуги частково на загальну суму 1 160 415,66 грн, що підтверджується наявними у справі платіжними інструкціями, випискою карткового рахунку 361 за 2023 рік та підписаним сторонами Актом взаємних розрахунків від 21.02.2023, відповідно до якою станом на 07.06.2023 у відповідача наявна заборгованість у розмірі 1 286 161,60 грн.

У порядку досудового врегулювання спору між сторонами, позивач направив на електрону адресу відповідача претензію вих. №13/06 від 13.06.2023, у відповідь на яку відповідач надав гарантійний лист вих. №1/08 від 01.08.2023, в якому повністю визнав заборгованість на загальну суму 1 286 161,94 грн за договором та зобов`язався повністю сплатити її до 22.08.2023.

Проте, як стверджує позивач, станом на день звернення до суду з цим позовом відповідач заборгованість у розмірі 1 286 161,94 грн за договором не сплатив, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом про стягнення з відповідача з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог основного боргу - 1 236 161,60 грн, інфляційних втрат - 8 953, 95 грн, 3% річних - 21 095,21 грн та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 346 301,13 грн, всього: 1 612 511,89 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою наявний у матеріалах справи договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України та статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

За умовами частини 1 статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 931 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи зміст укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що строк, протягом якого відповідач зобов`язаний виконати обов`язок по сплаті позивачу вартості наданих послуг, настав.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги згідно вказаного договору в сумі 1 236 161,60 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Щодо решти вимог про стягнення інфляційних втрат - 8 953,95 грн, 3% річних - 21 095,21 грн та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 346 301,13 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Так, відповідно до статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.1. договору у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Відповідно до п. 5.10. договору за несвоєчасну оплату наданих послуг Замовник платить Експедитору пеню, що обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем прав позивача внаслідок несвоєчасної оплати наданих позивачем послуг за договором, а тому позивач правомірно нарахував до стягнення 3% річних, інфляційні втрати та пеню.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені, колегія суддів дійшла висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснено позивачем арифметично вірно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат - 8 953,95 грн, 3% річних - 21 095,21 грн та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 346 301,13 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо тверджень апелянта про те, що позивачем не було надано жодної заявки до договору, яка б містила узгоджену сторонами вартість послуг з перевезення вантажу, що свідчить про відсутність узгодженої вартості (ціни) щодо кожного окремого перевезення та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у даній справі колегія суддів зазначає, що відповідач визнав в повному обсязі надані позивачем послуги, про що надав гарантійного листа вих. №01/08 від 01.08.2023, яким визнав суму заборгованості 1 286 1614,94 грн., та гарантував сплатити її до 22.08.2023.

Щодо тверджень відповідача про те, що ним не отримувалось від позивача жодних рахунків за договором перевезення вантажу № 20012023 від 23.01.2023 року, також позивачем не надавалось відповідачеві оригіналів рахунків на перевезений товар, актів - приймання передачі наданих послуг, підписаний обома сторонами, товарно - транспортних накладних з відміткою про розвантаження у пункті призначення колегія суддів зазначає, що акти та рахунки відповідно до п. 7.5 договору № 20012023 перевезення вантажу від 20.01.2023, були направлені відповідачу електронним зв`язком шляхом направлення документів через електронну пошту, в матеріалах справи є всі копії підписаних актів виконаних робіт / послуг, надані до матеріалів справи платіжні інструкції відповідача сформовані з посиланням на рахунки та укладений договір. Зазначені первинні документи підписані представниками обох сторін без будь-яких зауважень та заперечень та скріплені печатками підприємств.

Також в матеріалах справи наявне клопотання про залучення доказів про направлення рахунків, актів, та інших документів, а тому порушень п. 4.2. договору з боку позивача відсутні.

Щодо тверджень відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій у повному обсязі колегія суддів зазначає, що саме лише посилання на військову агресію російської федерації проти України без належного обґрунтування неможливості виконання прийнятого на себе зобов`язання з підтвердженням відповідними доказами не може визнаватися судом належними підставами для невиконання постачальником умов договору поставки.

До апеляційної скарги відповідачем не надано жодних доказів, на підставі яких відповідач звільняється від стягнення з нього штрафних санкції.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 910/9258/20 (постанова від 01.06.2021,абз. 2, п. 8.6.1), сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Також, відповідач не надав доказів того, що порушення виконання зобов`язання було зумовлено форс-мажорними обставинами, які не залежали від відповідача.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21 зазначив, що зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій є правом, а не обов`язком суду. Дане право реалізується судом з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів, а довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане із цим клопотання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним у додатковому рішенні у даній справі, щодо часткової обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правову допомогу, огляду на наступне.

22.11.2023 через підсистему "Електронний суд" у встановлений законом строк від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. №32105), в якій останній просить суд ухвалити додаткове рішення у справі про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 184 331,00 грн.

Також, 24.11.2023 через підсистему "Електронний суд" у встановлений законом строк від представника позивача надійшла заява (вх.№32252) про долучення до матеріалів справи акту про надання правової допомоги (приймання-передачі робіт та послуг) від 22.11.2023 за договором про надання правової допомоги № 01/06/2023 від 01.06.2023.

01.12.2023 через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх. № 33015), в якому відповідач посилаючись на рішення №13/1/7 Про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару від 21 липня 2021 року вважає, що розумним та обґрунтованим розміром витрат на оплату послуг адвоката у цій справі буде 3 (три) мінімальних заробітних плати (3 х 6700 = 20 100 грн), в решті витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 164 231,00 грн просить відмовити наполягаючи на тому, що у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості документів, які б потребували значного часу для дослідження позовна заява не містить, справа не є складною, а тому вартість виконаних представником заявника робіт є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та вислухавши пояснення представника відповідача, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами першою та другою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

У позовній заяві позивачем зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 24937,69 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн та розмір гонорару успіху 10% від суми стягнення, докази понесення яких позивач зобов`язався надати з дотриманням строків, визначених ч. 8 ст. 129 ГПК України.

23.11.2023, у строк встановлений в частині 8 статті 129 ГПК України, через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правову допомогу, яку зареєстровано 24.11.2023 за вх.№ 32252, до якої додано відповідні докази.

Також, 24.11.2023, у строк встановлений в частині 8 статті 129 ГПК України, через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява (вх.№32252) про долучення до матеріалів справи акту про надання правової допомоги (приймання-передачі робіт та послуг) від 22.11.2023 за договором про надання правової допомоги № 01/06/2023 від 01.06.2023.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 129 ГПК України визначений порядок розподілу судових витрат, частиною 1 вказаної статті визначений порядок розподілу судового збору, частиною 4 - інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Так, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В даному випадку відповідачем подано до суду вищевказане клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За твердженням представника позивача, ним було надано правові послуги загальною вартістю 184 331,00 грн, на підтвердження понесення яких представником позивача надано договір про надання правової допомоги № 01/06/2023 від 01.06.2023 та Акт про надання правової допомоги (приймання-передачі робіт та послуг) за договором про надання правової допомоги № 01/06/2023 від 01.06.2023.

Так, 01.06.2023 між Адвокатським об`єднанням СІГНА ЛІГАЛ ГРУП (Об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю Н-ВЕКТОР (Клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги № 01/06/2023 від 01.06.2023, згідно п. 1.1. якого Об`єднання приймає на себе повноваження та зобов`язання надавати Клієнту професійну правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, встановлених цим Договором. Здійснення Об`єднанням повноважень та виконання обов`язків за Договором реалізується одним або кількома адвокатами-учасниками Об`єднання.

Згідно з п. 4.1. договору розмір оплати за надання правової (правничої) допомоги визначається в Додатку №1 до Договору, який у разі його підписання сторонами, є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до Додатку 1 до договору про надання правової допомоги № 01/06/2023 від 01.06.2023 визначено, що:

- за складання заяв по суті справи орієнтовна кількість годин, що може бути витрачена на виконання від 4 до 20 год, розмір гонорару за 1 годину роботи - 2000 грн,

- за складання інших процесуальних документів орієнтовна кількість годин, що може бути витрачена на виконання від 0,5 до 8 год, розмір гонорару за 1 годину роботи - 1000 грн,

- представництво інтересів в суді (включаючи участь в судових засіданнях, процесуальних діях, підготовку до них, подання процесуальних документів, отримання судових рішень), орієнтовна кількість годин, що може бути витрачена на виконання в межах процесуальних строків та строків встановлених судом, розмір гонорару за 1 годину роботи - 2000 грн.

22.11.2023, після ухвалення рішення суду у цій справі, між Об`єднанням та позивачем підписано Акт про надання правової допомоги (приймання-передачі робіт та послуг) за договором про надання правової допомоги № 01/06/2023 від 01.06.2023, з переліком наданих адвокатом послуг, на загальну суму 184 331,00 грн, з яких: 23 080,00 грн основна винагорода та 161 251,00 грн додаткова винагорода (гонорар успіху у розмірі 10 % від суми стягнення судовим рішенням - 1 612 511,89 грн).

Зокрема, згідно Акту про надання правової допомоги (приймання-передачі робіт та послуг) від 22.11.2023 надано наступні послуги на суму 23 080,00 грн, з яких:

- складання та подання/направлення позовної заяви, позовної заяви про уточнення позовних вимог (включаючи всі необхідні дії для її підготовки, здійснення розрахунків, ксерокопія документів, додатків), кількість годин, що була витрачена на виконання - 8 годин, розмір гонорару за одну годину роботи 2000 грн всього 16000 грн,

- складання інших процесуальних документів (складання та подання/направлення заяви про участь в режимі відеоконференції, 1 заява), кількість годин, що була витрачена на виконання - 1 година, розмір гонорару за одну годину роботи 1000 грн всього 1000 грн,

- складання інших процесуальних документів (складання та подання/направлення заяви про зменшення позовних вимог, 1 заява), кількість годин, що була витрачена на виконання - 1 година, розмір гонорару за одну годину роботи 1000 грн всього 1000 грн,

- представництво інтересів в суді (включаючи участь в судових засіданнях, З-х засіданнях: 16.10.2023р. - 23хв. 06.11.2023р. 25 хв., 20.11.2023р. -1,04 хв., всього: 1,54 хв.), кількість годин, що була витрачена на виконання - 1 година, розмір гонорару за одну годину роботи 2000 грн) всього 3080 грн,

- складання заяв по суті справи (складання та подання заяви про ухвалення додаткового рішення, розрахунок витраченого часу, відправка відповідачу копії заяви з додатками), кількість годин, що була витрачена на виконання - 1 година, розмір гонорару за одну годину роботи 2000 грн всього 2000 грн,

У даному випадку позивачем фактично не сплачено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 184 331,00 грн, адже у вказаному вище Акті про надання правової допомоги (приймання-передачі робіт та послуг) від 22.11.2023 до договору сторони узгодили, що Клієнт сплачує гонорар у розмірі 184 331 грн Об`єднанню протягом 10 (десяти) днів, з моменту стягнення коштів з боржника.

У п. 6.5 постанови від 03.03.2019 у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що професійну правничу допомогу у цій справі №922/3802/23 надано позивачу адвокатом Стратулатом Сергієм Дмитровичем на підставі ордеру серії ВН № 1277466 від 22.08.2023, який було видано позивачем для представництва та захисту інтересів позивача у Господарському суді Харківської області на підставі договору про надання правової допомоги № 01/06/2023 від 01.06.2023.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

У пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначено, що у визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 6 статті 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи викладене, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру колегія суддів дійшла висновку про покладання на відповідача витрат на професійну правничу допомогу з основної винагороди в сумі 23080 грн.

Щодо додаткової винагороди за позитивний результат (гонорару успіху) у розмірі 161 251,00 грн (10% від суми стягнення за судовим рішенням), колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, згідно якої з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху», у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

Отже, колегія суддів вважає, що заява позивача щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення 161 251,00 грн (10% від суми стягнення за судовим рішенням) не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою в суді, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.

Враховуючи викладене, беручи до уваги складність і обсяг справи та виконаної адвокатом роботи, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, зокрема те, що відповідач під час розгляду справи частково сплатив заборгованість, що була заявлена до стягнення та у гарантійному листі за вих. 1/08 від 01.08.2023 визнав заборгованість в сумі 1 286 161,94 грн, яка була предметом спору у цій справі, з урахуванням поданих відповідачем заперечень щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу та доводів стосовно їх неспівмірності, колегія суддів не покладає на відповідача весь заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу (гонорар успіху) та обмежує його до розміру 48 375,36 грн (3% від суми стягнутої за рішенням суду). В іншій частині заяви такі витрати не підлягають покладенню на відповідача, а тому заява позивача в частині стягнення решти суми гонорару успіху не підлягає задоволенню.

Щодо тверджень апелянта про те, що вартість виконаних представником заявника робіт є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не є співмірною зі складністю справи, колегія суддів зазначає, що даним доводам судом першої інстанції вже надано обґрунтовану оцінку судом першої інстанції та частково відмовлено у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу (гонорар успіху) та обмежено його до розміру 48 375,36 грн (3% від суми стягнутої за рішенням суду) з посиланням на неспівмірність заявленої суми гонорару успіху складності справи.

Щодо частини основної винагороди адвоката колегія суддів зазначає, що у заяві позивача про ухвалення додаткового рішення зазначені підстави та надані докази щодо реальних витрат на правову допомогу, що відповідає висновку Об`єднаної палати Верховного Суду викладеному у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у якому зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою скасування рішень суду, ухвалених з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "ВЕРІДІАН" (вх. №2790Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2023 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі № 922/3802/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2023 у справі № 922/3802/23 залишити без змін.

Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі № 922/3802/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 13.02.2024.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко