Рішення

від 30.01.2024 по справі 908/1826/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/157/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2024 Справа № 908/1826/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі:

Головуючий суддя Проскуряков К.В.,

Судді Азізбекян Т.А.,

Боєва О.С.,

при секретарі судового засідання Соколові А.А.,

розглянувши матеріали справи

За позовом: Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" (електронна пошта: reception.prego7@zp.gov.ua; 3014513125@mail.gov.ua; пр. Металургів, буд. 11, м. Запоріжжя, 69032; код ЄДРПОУ 05478717)

До відповідача: Громадської організації "ІНФОРМАЦІЯ_1" (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2; АДРЕСА_1)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент управління активами Запорізької міської ради (електронна пошта: reception.dua@zp.gov.ua; вул. Зелінського, буд. 3, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 45013287)

про стягнення штрафу в розмірі 10 740,00 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Золотько О.І., довіреність № 41 від 07.08.2023, юрисконсульт 1 категрії;

від відповідача: Нерсесян Ю.П., довіреність № 1 від 01.08.2023, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 15.01.2010 Заводським РВ УМВС України в Запорізькій області;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Шевкопляс Т.В., посвідчення № 1426 від 08.11.2023, виписка з ЄДРПОУ 04053915, представник

Вільний слухач: ОСОБА_1., посвідчення № НОМЕР_2 від 30.12.2015;

Вільний слухач: Шалагінова В.О., посвідчення № 1440 від 04.12.2023, головний спеціаліст юридичного відділу;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

02.06.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" до Громадської організації "ІНФОРМАЦІЯ_1" про виселення з нежитлового приміщення, повернення та стягнення штрафу в розмірі 10 740,00 грн.

02.06.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.06.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 908/1826/23 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.07.2023 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії. Розгляд справи відкладався.

17.07.2023від Громадської організації "ІНФОРМАЦІЯ_1" до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечив проти позовних вимог та просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

24.07.2023 від Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погодився із запереченнями відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву та підтримав позовні вимоги.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.08.2023 № 908/1826/23 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент управління активами Запорізької міської ради, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 05.09.2023. Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 22.08.2023 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

10.08.2023 від Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" через систему "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 10.08.2023 (вх. № 17204/08-08/23 від 10.08.2023) про долучення до матеріалів справи доказів направлення копії позовної заяви з додатками та відповіді на відзив на адресу Департамент управління активами Запорізької міської ради.

Ухвалою суду від 22.08.2023 призначено колегіальний розгляд справи № 908/1826/23.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду № П-597/23 від 25.08.2023, враховуючи категорію справи, її складність, та з метою забезпечення всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/1826/23.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 25.08.2023, справу № 908/1826/23 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Азізбекян Т.А., Боєва О.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.08.2023 у наступному складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Азізбекян Т.А., Боєва О.С. справу № 908/1826/23 прийнято до свого провадження у порядку загального позовного провадження. Вирішено перейти до повторного проведення підготовчого провадження. Підготовче засідання призначено на 10.10.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

На початку судового засідання 10.10.2023 представник відповідача надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи копію витягу з протоколу № 77 засідання постійної комісії з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації, архітектури та земельних відносин від 20.09.2023.

Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 10.10.2023 № 908/1826/23 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 13.11.2023 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області 13.11.2023 № 908/1826/23 розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 28.11.2023 о 10 год. 00 хв.

27.11.2023 від Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" через систему "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 27.11.2023 (вх. № 25373/08-08/23 від 27.11.2023) про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про виселення з нежитлового приміщення та повернення його Комунальному підприємству "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.11.2023 провадження у справі № 908/1826/23 в частині позовних вимог про виселення Громадської організації "ІНФОРМАЦІЯ_1" з нежитлового приміщення №23 підвалу (літера А-5) загальною площею 35,12 кв.м. у м. Запоріжжя по вул. Патріотичній, буд. 66 та повернення його Комунальному підприємству "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" закрите у зв`язку з відсутністю предмету спору. Закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 11.12.2023 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 11.12.2023 № 908/1826/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Азізбекян Т.А., Боєва О.С. оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 11.01.2024 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

11.01.2024 від Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" до суду надійшло клопотання № б/н від 11.01.2024 (вх. № 697/08-08/24 від 11.01.2024) про повернення на стадію підготовчого провадження у справі № 908/1826/23.

Ухвалою суду від 11.01.2024 розгляд справи № 908/1826/23 повернуто на стадію підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 30.01.2024 о 10 год. 30 хв.

30.01.2024 від ГО "ІНФОРМАЦІЯ_1" до суду надійшло клопотання № б/н від 30.01.2024 (вх. № 2236/08-08/24 від 30.01.2024) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: відповідь Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 23592/033/29/02 від 09.01.2024 «Про розгляд листа», лист ГО ІНФОРМАЦІЯ_1" № 17 від 17.01.2024 на ім`я КП «ВРЕЖО № 7» та відповідь КП «ВРЕЖО № 7» № 161 від 29.01.2024 на ім`я ГО ІНФОРМАЦІЯ_1".

Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 30.01.2024 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

У судовому засіданні головуючий суддя оголосив про надходження додаткових доказів та з`ясував наявність у сторін клопотань, додаткових заяв та можливість перейти до розгляду справи по суті у цьому судовому засіданні.

Представники позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача зазначили про відсутність додаткових заяв та клопотань.

Від представників сторін надійшла спільна письмова заява № б/н від 30.01.2024 (вх. № 2234/08-08/24 від 30.01.2024) про закриття підготовчого провадження та початок розгляду справи по суті у цьому судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи колегія суддів вирішила спільну письмову заяву сторін задовольнити, закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті у цьому судовому засіданні.

Представник позивача підтримав позовні вимоги зазначивши, що 01.04.2013 між Міським комунальним підприємством «Основаніє» (Позичкодавець) та Громадською організацією «ІНФОРМАЦІЯ_1» (Користувач) укладений договір позички № 20 (договір), у відповідності до п. 1.1. якого позичкодавець за актом приймання-передачі передав, а користувач прийняв у безоплатне користування терміном на 2 роки 11 місяців (до 01.03.2016) предмет позички - нежитлове приміщення №23 підвалу (літера А-5) загальною площею 35,12 кв.м. у м. Запоріжжя по вул. Патріотичній, буд. 66, яке є власністю територіальної громади м. Запоріжжя та знаходиться на балансі позичкодавця, яку користувач зобов`язується за актом приймання-передачі повернути позичкодавцеві після закінчення строку, встановленого цим Договором. Додатковими угодами до договору позички замінено сторону договору Міське комунальне підприємство «Основаніє» на Комунальне підприємство "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" (позивач), продовжено строк дії Договору до 01.01.2022 та змінено вартість об`єкта позички на 107 400,00 грн. 01.02.2020 введено в дію Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-IX. Згідно ч. 2 ст. 9 зазначеного закону, заборонено передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування або позичку. Таким чином, договори позички, укладені до введення в дію Закону 157-IX, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який їх було укладено. Проте, після закінчення строку користування позички відповідач об`єкт позички у передбачений термін позивачу не повернув. Після прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі № 908/1826/23 ГО "ІНФОРМАЦІЯ_1" передала, а КП "ВРЕЖО № 7" прийняло нежитлове приміщення №23 підвалу (літера А-5) загальною площею 35,12 кв.м. у м. Запоріжжя по вул. Патріотичній, буд. 66, що підтверджується підписаним актом прийому-передачі від 03.11.2023 (додаток № 1 до договору оренди № 12/1 від 03.11.2023). Однак, відповідачем порушено строк повернення позички, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від вартості об`єкту позички на підставі п. 5.3. договору на суму 10 740,00 грн.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву посилаючись на те, що ГО "ІНФОРМАЦІЯ_1" є неприбутковою організацією, для проведення своєї статутної діяльності фінансується з коштів Бюджету Запорізької міської територіальної громади за КПКВК 0813192 «Надання фінансової підтримки громадським об`єднанням ветеранів і осіб з інвалідністю, діяльність яких має соціальну спрямованість». Згідно з Планом використання бюджетних коштів на 2023 рік ОІВтаЗС Вознесенівського району затверджені витрати на оплату комунальних послуг, укладені договори на комунальні послуги: з ОСББ Патріотична 66», Концерном «Міські теплові мережі», заборгованості за комунальні послуги немає. Організація у своїй діяльності опікується проблемами інвалідів та вдів померлих воїнів війни, постійно здійснює надання моральної та матеріальної допомоги інвалідам війни, сім`ям загиблих, вітання до знаменних та пам`ятних дат, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову про стягнення штрафу на суму 10 740,00 грн.

Представник позивача не погодився із запереченнями відповідача посилаючись на відповідь на відзив в якій зазначив, що термін дії договору закінчився 01.01.2022. Відповідно до пункту 3.4. договору при настанні дати, вказаної в п.4.2. цього договору, користувач зобов`язався протягом двох календарних днів повернути позичкодавцю об`єкт позички в такому самому стані, в якому він перебував на момент його передачі користувачу. У зв`язку з порушенням строків повернення позички, просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Станом на 30.01.2024 відповідач заперечень на відповідь на відзив суду не надав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача запропонованих ухвалами суду письмових пояснень щодо позову або відзиву із викладенням своїх аргументів та міркувань суду не надав. У судовому засіданні усно підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд позов задовольнити.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

30.01.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2013 між Міським комунальним підприємством «Основаніє» (Позичкодавець) та Громадською організацією «ІНФОРМАЦІЯ_1» (Користувач) укладений договір позички № 20 (договір).

Згідно з п. 1.1. договору, на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.02.2013 № 61/1 позичкодавець за актом приймання-передачі передав, а користувач прийняв у безоплатне користування на строк, що обумовлений цим договором, позичку, яка є власністю територіальної громади м. Запоріжжя та знаходиться на балансі позичкодавця, яку користувач зобов`язався повернути позичкодавцеві після закінчення строку, встановленого цим договором.

Пунктом 1.2. договору визначено, що об`єктом позички за цим договором є нежитлове приміщення №23 підвалу (літера А-5) загальною площею 35,12 кв.м. по вул. Патріотичній, буд. 66, м. Запоріжжя.

При передачі і поверненні майна сторони складають акт приймання-передачі майна, який підписується їх представниками (п. 3.1. договору).

Відповідно до п.3.2. договору, набуття права користування майном виникає з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна, який є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п. 3.4. договору, при настанні дати, вказаної в п.4.2. цього договору, користувач зобов`язався протягом двох календарних днів повернути позичкодавцю об`єкт позички в такому самому стані, в якому він перебував на момент його передачі користувачу.

Пунктом 3.5. договору сторони передбачили, що об`єкт позички вважається поверненим позичкодавцеві користувачем з моменту підписання акту приймання-передачі об`єкту позички уповноваженими представниками сторін та скріплення цього акту їх печатками.

Розділом 4 договору визначено, що строк, на який надається позичка, становить 2 роки 11 календарних місяців з моменту її передачі (п. 4.1). Кінцевою датою користування позичкою вважається «01» березня 2016 року (п. 4.2).

Відповідно до п. 5.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань згідно з цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства.

Пунктом 5.3. договору визначено, що при порушенні користувачем строку повернення позички він повинен сплатити на поточний рахунок позикодавця штраф у розмірі 10% від вартості об`єкту позички, встановленої цим Договором «…».

Згідно з актом від 01.04.2013, вартість нежитлового приміщення за договором становить 58 948,44 грн.

Додатковими угодами від 08.04.2016 та 12.04.2019 сторонами продовжені строки дії договору до 01.01.2022 та змінено вартість об`єкта позички на 107 400,00 грн.

01.02.2020 р. введено в дію Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-IX. Згідно з ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону, заборонено передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування або позичку.

Таким чином, договори позички, укладені до введення в дію Закону 157-IX, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який їх було укладено.

З матеріалів справи вбачається, що з метою обстеження та встановлення факту використання приміщення користувачем, а саме: приміщення № 23 підвального поверху (літера А-5) загальною площею 35,12 кв.м. по вул. Патріотичній, буд. 66, м. Запоріжжя, яке перебуває в господарському віданні Комунального підприємства «ВРЕЖО № 7» та користуванні за договором позички № 20 від 01.04.2013 у ГО «ІНФОРМАЦІЯ_1», 04.01.2022 о 13:00 год. представниками позивача здійснено виїзд за місцезнаходженням об`єкта позички, за результатом якого складений акт обстеження (а.с. 10).

У вищевказаному акті зазначено, що о 13:00 доступ до нежитлового приміщення відсутній. У зазначені дату та час прийняття приміщення не відбулось з причини неявки користувача. У телефонному режимі було встановлено, що відповідач приміщення повертати не буде, так як надав до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради пакет документів для укладення договору оренди.

02.05.2022 представниками позивача здійснено повторний виїзд за місцезнаходженням об`єкта позички, доступ до нежитлового приміщення відсутній, в телефонній розмові Користувач повідомив що приміщення повертати не планує, так як надав документи для укладення договору оренди, про що складено Акт обстеження предмету позички (а.с. 11).

Оскільки після закінчення строку дії договору відповідач не повернув предмет позички, позивач звернувся до Господарського суду з позовом про виселення ГО «ІНФОРМАЦІЯ_1» з нежитлового приміщення № 23 підвалу (літера А-5) загальною площею 35,12 кв.м. по вул. Патріотичній, буд. 66, м. Запоріжжя, його повернення КП «ВРЕЖО № 7» та стягнення штрафу у розмірі 10% на суму 10 740,00 грн.

Як встановлено судом, під час розгляду справи ГО "ІНФОРМАЦІЯ_1" передала, а КП "ВРЕЖО № 7" прийняло нежитлове приміщення №23 підвалу (літера А-5) загальною площею 35,12 кв.м. у м. Запоріжжя по вул. Патріотичній, буд. 66, що підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним актом прийому-передачі від 03.11.2023 (додаток № 1 до договору оренди № 12/1 від 03.11.2023).

Таким чином, предметом розгляду справи є стягнення штрафу в розмірі 10% від вартості об`єкту позички на підставі п. 5.3. договору на суму 10 740,00 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Зобов`язанням відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 827 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу, які регулюють правовідносини найму (оренди).

Остаточний строк договору сторони погодили в додатковій угоді від 12.04.2019 - до 01.01.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

01.02.2020 введено у дію Закон України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до ч. 2 ст. 9 якого заборонено передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування або позичку.

Таким чином, дія укладеного сторонами договору позички припинилась 01.01.2022 внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, і не може бути продовжена за аналогією до правовідносин оренди комунального майна, оскільки передавати комунальне майно в безоплатне користування або позичку заборонено.

За приписами п. 3 ч. 2 ст. 833 Цивільного кодексу України користувач зобов`язаний повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 530 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підставі акту прийому-передачі від 03.11.2023 ГО "ІНФОРМАЦІЯ_1" передала, а КП "ВРЕЖО № 7" прийняло нежитлове приміщення №23 підвалу (літера А-5) загальною площею 35,12 кв.м. у м. Запоріжжя по вул. Патріотичній, буд. 66, тобто з порушенням строків визначених п. 3.4. договору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу на суму 10 740,00 грн., суд приходить до висновку, що вказана сума розрахована вірно, відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку як і доказів сплати суми штрафу у повному обсязі або частково суду не надав.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила такі висновки:

"Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.".

Суд наголошує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи що відповідач є неприбутковою організацією, для проведення своєї статутної діяльності фінансується з коштів Бюджету Запорізької міської територіальної громади за КПКВК 0813192 «Надання фінансової підтримки громадським об`єднанням ветеранів і осіб з інвалідністю, діяльність яких має соціальну спрямованість», організація у своїй діяльності опікується проблемами інвалідів та вдів померлих воїнів війни, постійно здійснює надання моральної та матеріальної допомоги інвалідам війни, враховуючи, що відповідач вживав активних заходів до укладення договору оренди відповідно до умов чинного законодавства, який було укладено вже під час розгляду цієї справи судом, тобто спірне приміщення залишилося у користуванні Відповідача; Позивач не надав доказів понесення будь-яких збитків внаслідок несвоєчасного повернення об`єкта позички, суд дійшов висновку про наявність обставин, які мають істотне значення у справі та наявність підстав для зменшення штрафу до 10%, а саме до суми у розмірі 1 074,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

При зверненні до суду з позовною заявою КП «ВРЕЖО № 7» сплачений судовий збір у розмірі 5 368,00 грн. за дві позовні вимоги платіжною інструкцією № 4210 від 31.05.2023 на суму 5 368,00 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи, що ухвалою суду від 28.11.2023 провадження у справі № 908/1826/23 в частині позовних вимог про виселення з нежитлового приміщення та повернення його КП «ВРЕЖО № 7» закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору, та наявність відповідного клопотання позивача, суд вважає за можливе повернути позивачу судовий збір у розмірі 2 684,00 грн., сплачений платіжною інструкцією № 4210 від 31.05.2023 на суму 5 368,00 грн., про що постановити відповідну ухвалу суду.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору на суму 2 684,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Громадської організації "ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_1) на користь Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" (пр. Металургів, буд. 11, м. Запоріжжя, 69032; код ЄДРПОУ 05478717) штраф у розмірі 1 074 (одна тисяча сімдесят чотири) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному у період з 09.02.2024 по 13.02.2024, повний текст рішення складено та підписано 14.02.2024.

Головуючий суддя К.В. Проскуряков

Суддя Т.А. Азізбекян

Суддя О.С. Боєва