Рішення

від 05.02.2024 по справі 914/3244/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2024 Справа № 914/3244/23

За позовом:Львівської міської ради, м. Львівдо відповідача:Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «На Музики», м. Львівпро:звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасових металевих гаражів

Суддя Крупник Р.В. Секретар Зусько І.С.Представники сторін:від позивача:Барда Ю.М. представник;від відповідача:Прох С.Р. представник; Маєвська М.В. адвокатка;

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Львівська міська рада (надалі Позивач, Міська рада) звернулась до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «На Музики» (надалі Відповідач, Кооператив) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасових металевих гаражів.

Ухвалою від 02.11.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 04.12.2023.

У підготовчому засіданні 04.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, оголошено перерву в судовому засіданні до 08.01.2024.

В судовому засіданні 08.01.2024 суд розкрив сторонам інформацію, що дружина рідного брата судді Крупника Р.В. працює в юридичному департаменті Львівської міської ради. Внаслідок розкриття інформації заяви про відвід судді Крупника Р.В. не поступало, представники сторін підтвердили, що довіряють такому складу суду розглядати дану справу.

Ухвалою від 08.01.2024 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 05.02.2024.

У судове засідання 05.02.2024 представник позивача з`явився, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання 05.02.2024 також з`явилися, просили відмовити у задоволенні позову.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що 19.07.2023 проведено обстеження земельної ділянки, орієнтовною площею 0,2318 га по АДРЕСА_1 , та встановлено, що відповідач самовільно зайняв та фактично використовує земельну ділянку для обслуговування металевих гаражів за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання в користування та за відсутності вчиненого правочину щодо такої ділянки. Обставини самовільного встановлення тимчасових металевих гаражів встановлені рішенням Господарського суду Львівської області та постановою Західного апеляційного господарського суду у справі №914/2500/20.

Як стверджує позивач, у межах справи №914/2500/20 досліджувалось питання передання відповідачеві металевих гаражів членам кооперативу як майнових прав, внесків, придбання кооперативом гаражів чи набуття їх у власність. Проте, саме відповідач виступає належним суб`єктом правовідносин у всіх правочинах. У реєстрі речових прав на нерухоме майно немає відомостей про зареєстроване право власності на гаражні бокси, а відповідно до листа ОКП «БТІ та ЕО» №3457 від 23.08.2023 інформація про реєстрацію відповідних гаражів за адресою: АДРЕСА_1 , в БТІ відсутня. У той же ж час, саме відповідач звертався до Франківської районної адміністрації з метою внесення до словника іменованих об`єктів: ОК «ГБК «На Музики».

Зважаючи на це, позивач просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, орієнтовною площею 0,2318 га по АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самовільно встановлених металевих гаражів.

Аргументи відповідача.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог з таких підстав:

1. Позивач уже звертався до суду із позовом про повернення відповідачем самовільно зайнятої земельної ділянки, у задоволенні якого відмовлено судовими рішеннями у справі №914/2500/20. Обставини, встановлені у цій справі є преюдиційними для розгляду справи №914/3244/23 та вказують на наявність підстав для відмови у задоволенні позову. Кооператив зауважує, що розмір спірної земельної ділянки у цій справі (0,0500 га) та справі №914/3244/23 (0,2318 га) значно відрізняється.

2. Акт обстеження земельної ділянки та долучена до нього схема не можуть вважатися належними та допустимими доказами, оскільки вони не є затвердженими, а інвентаризація земель у м. Львові востаннє проводилась у 1998 році. Акт містить значну кількість недоліків, які стосуються його повноцінного оформлення, підписання повноважними особами та ін.

3. Позивач не має права звертатись до суду із негаторним позовом, адже не надав доказів реєстрації права власності на спірну земельну ділянку. Остання не має кадастрового номера та належить до комунальної власності територіальної громади м. Львова.

4. Металеві гаражі не є самовільно збудованими на самовільно зайнятій земельній ділянці, а зведені на підставі розпоряджень та рішень органу влади для ветеранів та інвалідів Великої Вітчизняної Війни, якими було створено Кооператив. У період прийняття цих рішень земельна ділянка не реєструвалась у відповідних реєстрах.

5. Члени кооперативу користуються гаражними боксами та мають виготовлені на них технічні паспорти. Реєстрація права власності на гаражні бокси є їх правом особи, а не обов`язком.

6. На земельній ділянці площею 0,0500 га дійсно розташовано 41 металевий гараж, однак Кооператив створено за участі 25 осіб, які є його членами та користувачами металевих гаражів з 1975 року. Жодними доказами не підтверджено, що Кооперативу належаь металеві гаражі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Рішеннями виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Львова Львівської області №790 від 23.11.1976, №401 від 06.07.1982, №702 від 16.11.1982, №45 від 25.01.1983, №186 від 15.03.1983, №194 від 15.03.1983, розпорядженням виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів №197 від 26.10.1982, №111 від 21.06.1983, №137 від 12.05.1985, №301 від 12.09.1988, рішенням Виконкому Радянської районної ради депутатів трудящих №712 від 12.08.1975, №795 від 23.11.1976, дозволено фізичним особам тимчасово встановити збірно-розбірні металеві гаражі для зберігання легкових автомобілів по АДРЕСА_2 (станом на сьогодні вулиця Музики).

05.10.2018 частина власників вказаних металевих гаражів створила та зареєструвала ОК «ГК «На Музики». Як вбачається зі Списку присутніх на установчих зборах ГК «На Музики» від 01.08.2018 участь у створенні Кооперативу взяло 25 фізичних осіб, при тому, що на момент створення, на АДРЕСА_1 знаходився 41 гаражний бокс, що підтверджується Протоколом установчих зборів №1 від 01.08.2018.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Статуту ОК «ГК «На Музики» (в редакції станом на момент створення) Кооператив діє відповідно до Конституції України, ЦК України, Закону України «Про кооперацію», інших чинних законодавчих актів України та цього Статуту. Засновниками Кооперативу є фізичні особи, які прийняли рішення про його створення.

Кооператив створюється з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів Кооперативу, на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю, поділу між ними витрат та можливих ризиків (п. 1 розд. 3 Статуту).

Судом встановлено, що Статут та найменування ОК «ГК «На Музики» зазнавали змін. Зокрема, 03.08.2020 було затверджено нову редакцію Статуту та змінено найменування Кооперативу на ОК «ГБК «На Музики» (ця назва існує на момент розгляду даної справи). Втретє редакцію Статуту Кооперативу було змінено 25.03.2023.

Пунктом 2 розділу 3 Статуту Кооперативу (в редакції від 25.03.2023) передбачено види його діяльності: будівництво та обслуговування гаражів; експлуатація та ремонт службових приміщень, підсобних та технічних споруд, комунікацій та інших інженерних мереж; забезпечення охорони гаражів, що належать членам Кооперативу та майна Кооперативу; управління нерухомим майном згідно з прийнятими рішеннями правління, затвердженими рішеннями Загальних зборів (зборів Уповноважених).

Розділ 4 Статуту Кооперативу встановлює такі основні завдання Кооперативу: акумуляція фінансових коштів і матеріальних ресурсів членів Кооперативу для вирішення статутних положень та завдань; надання інформаційно-консультативних послуг членам Кооперативу; забезпечення протипожежної, екологічної, санітарної, електробезпеки та утилізації відходів на території Кооперативу; проведення діяльності, на яку Кооператив має право відповідно до мети створення Кооперативу та вимог чинного законодавства України, у тому числі будівництво, обслуговування гаражів, здійснення заходів щодо приватизації земельної ділянки, яка виділена Кооперативу; ведення обліку членів Кооперативу.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що після створення Кооперативу, а саме 15.11.2018 його засновникам видано 22 технічні паспорти на гаражні бокси, які знаходяться у АДРЕСА_1 , зокрема:

1. ОСОБА_1 гаражний бокс № НОМЕР_1 (а.с. 92);

2. ОСОБА_2 гаражний бокс № НОМЕР_2 (а.с. 93);

3. ОСОБА_3 гаражний бокс № НОМЕР_3 (а.с. 94);

4. ОСОБА_4 гаражний бокс № НОМЕР_4 (а.с. 95);

5. ОСОБА_5 гаражний бокс № НОМЕР_5 (а.с. 96);

6. ОСОБА_6 гаражний бокс № НОМЕР_6 (а.с. 97);

7. ОСОБА_7 гаражний бокс № НОМЕР_7 (а.с. 98);

8. ОСОБА_8 гаражний бокс № НОМЕР_8 (а.с. 99);

9. ОСОБА_9 гаражний бокс № НОМЕР_9 (а.с. 100);

10. ОСОБА_10 гаражний бокс № НОМЕР_10 (а.с. 101);

11. ОСОБА_11 гаражний бокс № НОМЕР_11 (а.с. 102);

12. ОСОБА_12 гаражний бокс № НОМЕР_12 (а.с. 103);

13. ОСОБА_13 гаражний бокс № НОМЕР_13 (а.с. 104);

14. ОСОБА_14 гаражний бокс № НОМЕР_14 (а.с. 105);

15. ОСОБА_15 гаражний бокс № НОМЕР_15 (а.с. 106);

16. ОСОБА_16 гаражний бокс № НОМЕР_16 (а.с. 107);

17. ОСОБА_17 гаражний бокс № НОМЕР_17 (а.с. 108);

18. ОСОБА_18 гаражний бокс № НОМЕР_18 (а.с. 109);

19. ОСОБА_19 гаражний бокс № НОМЕР_19 (а.с. 110);

20. ОСОБА_20 гаражний бокс № НОМЕР_20 (а.с. 111);

21. ОСОБА_21 гаражний бокс № НОМЕР_21 (а.с. 112);

22. ОСОБА_22 гаражний бокс № НОМЕР_22 (а.с. 113).

Однак, реєстрація права власності на гаражі, як об`єкти нерухомості, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , не здійснювалася, що вбачається зі змісту листа ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №3457 від 23.08.2023 (а.с.138). Згаданий орган вказав, що відповідна інформація надана відповідно до архівних даних станом на 29.12.2012. Проте, представниками сторін не долучено жодних доказів, які б підтверджували реєстрацію права власності на гаражні бокси на АДРЕСА_1 після 29.12.2012.

19.07.2023 представниками позивача проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною орієнтовною площею 0,2318 га та встановлено, що відповідач самовільно зайняв та фактично використовує земельну ділянку для обслуговування тимчасових металевих гаражів на вул. Музики біля буд. 5, за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Вказане вбачається зі змісту Акта обстеження земельної ділянки №284 від 19.07.2023, до якого додається план-схема земельних ділянок.

Судом також встановлено, що протягом 2020-2021 років господарськими судами розглядалася справа №914/2500/20 за позовом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до ОК «ГБК «На Музики» про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

У межах справи №914/2500/20 Львівська міська рада подала позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до ОК «ГБК «На Музики» про зобов`язання повернути земельну ділянку на АДРЕСА_1 . Підставами позовних вимог були обставини неправомірного користування Кооперативом вказаною земельною ділянкою через те, що на ній знаходяться металеві гаражі.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.05.2021 у справі №914/2500/20, залишеним без змін згідно постанови Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 в задоволенні позовних вимог ГУ Держегеокадастру та позовних вимог Львівської міської ради відмовлено повністю.

Постанова суда апеляційної інстанції в касаційному порядку не оскаржувалася.

Як вбачається з рішень судів у справі №914/2500/20, вони відмовили в задоволенні позовних вимог Львівської міської ради через те, зокрема, що:

1) при створенні Кооперативу, спірні металеві гаражі вже були розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , та належали фізичним особам. Частина власників металевих гаражів створили в подальшому Кооператив. Однак доказів передачі цими членами своїх гаражів Кооперативу суду не надано.

2) позов у справі пред`явлено до Кооперативу, як неналежного відповідача, оскільки у матеріалах справи немає доказів користування Кооперативом спірною земельною ділянкою шляхом розміщення на ній гаражів. Щодо членів Кооперативу та інших осіб, що розмістили на спірній земельній ділянці металеві гаражі, то такі є окремими суб`єктами цивільних правовідносин і до них позовні вимоги не пред`явлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ОЦІНКА СУДУ.

Згідно із частиною 1 статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом наведених положень, розпорядження особою своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Суд забезпечує захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються, шляхом здійснення провадження у справах.

При цьому, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення особою позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (правова позиція ВПВС, викладена в постанові від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц).

Як вбачається з матеріалів даної справи:

1) Предметом позову є матеріально-правовими вимогами немайнового характеру про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою орієнтовною площею 0,2318 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самовільно встановлених на ній металевих гаражів.

2) Підставами позову є обставини самовільного зайняття та використання Кооперативом відповідної земельної ділянки шляхом встановлення та обслуговування тимчасових металевих гаражів за відсутності для цього правових підстав.

Проаналізувавши відповідні позовні вимоги, а також докази подані на їх підтвердження, дослідивши заперечення відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Такий спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника (титульного володільця), які не пов`язані з позбавленням його володіння майном (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.05.2023 у справі №916/743/20, від 13.09.2022 у справі №910/9727/21).

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з негаторним позовом, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №910/9727/21, від 25.05.2021 у справі №910/91/20).

Досліджуючи питання належності спірної земельної ділянки позивачу, суд звертає увагу на положення частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України (надалі ЗК України), згідно із якими землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до статті 80 ЗК України територіальні громади реалізують право власності на землі комунальної власності безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Таким чином, спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Львова, адже розташована у межах відповідної територіальної громади. Правомочностями власника згаданої земельної ділянки наділена Львівська міська рада, як орган місцевого самоврядування.

У своїй постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 Верховний Суд вказав, що у разі виникнення спору щодо приналежності земельної ділянки в межах населеного пункту до комунальної власності або відповідних доводів особи, яка заперечує це, судам слід виходити з того, що за умов правового регулювання статті 83 ЗК України право власності територіальної громади (комунальної власності) на земельні ділянки в межах населених пунктів є спростовною презумпцією.

Обов`язок щодо спростування цієї презумпції належними, допустимими та достовірними доказами покладається саме на ту особу, яка її заперечує, а оцінка таких доказів здійснюється судами з урахуванням вимог статті 86 ГПК України. При цьому для особи, яка заперечує цю обставину, не достатньо лише послатися на те, що спірна земельна ділянка не є комунальною власністю, переклавши тягар доведення на орган місцевого самоврядування, а необхідно саме спростувати зазначену презумпцію.

Відповідачем не спростовано належними, допустимими та достовірними доказами презумпцію належності позивачу земельної ділянки, яка знаходиться у межах міста Львова. Доводи про те, що спірна земельна ділянка не зареєстрована за Львівською міською радою, а тому остання не може вважатися її власником, відхиляються судом, з огляду на таке.

Так, в уже згаданій вище постанові суд касаційної інстанції вказав, що відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на земельну ділянку.

Цьому висновку відповідає також положення пункту 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI, згідно із яким: «державна реєстрація речових прав на земельні ділянки … здійснюється в порядку, встановленому законом», що з урахуванням змісту пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №5245-VI лише визначає порядок державної реєстрації права, однак не змінює моменту, з якого земля вважається комунальною власністю відповідних територіальних громад в силу закону.

Правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, представницький орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України. При цьому за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №5245-VІ державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об`єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто до 01.01.2013. Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Наведене повністю спростовує твердження відповідача про те, що у позивача не виникло право комунальної власності на спірну земельну ділянку в межах населеного пункту, оскільки не було зареєстроване у встановленому законом порядку.

Отже, суд доходить висновку, що у цій справі позивач, як особа, яка реалізує повноваження власника, в силу закону наділений правом звертатися до суду за захистом права комунальної власності територіальної громади шляхом заявлення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою.

Як уже зазналося вище, пред`явлення негаторного позову покладає на позивача обов`язок довести також факт порушення діями відповідача його права власності чи законного володіння, а на суд перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Однак, в ході розгляду справи Міською радою не доведено існування обставин порушення саме Кооперативом права комунальній власності територіальної громади міста Львова, що підтверджується наступним.

Так, зі змісту позову прослідковується, що, на думку позивача, порушення права комунальної власності полягає у тому, що Кооператив використовує спірну земельну ділянку внаслідок встановлення та обслуговування тимчасових металевих гаражів за відсутності для цього законних підстав.

За змістом статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Міська рада не передавала Кооперативу спірну земельну ділянку у користування, що не спростовується жодною зі сторін справи.

Аналогічна обставина встановлена і судовими рішеннями у справі №914/2500/20, а тому в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню при розгляді цієї справи.

Приписи статті 6 Закону України «Про кооперацію» (надалі Закон №1087-IV) визначають, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

Згідно із положеннями статті 2 Закону №1087-IV обслуговуючий кооператив кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Як убачається зі змісту Статуту відповідача, Кооператив є створений з метою задоволення різноманітних потреб своїх членів. Завдання Кооперативу також полягають в обслуговуванні членів Кооперативу користувачів (власників) гаражних боксів.

Стаття 19 Закону №1087-IV встановлює, що кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Суд робить висновок, що Кооператив не встановлював на земельній ділянці на АДРЕСА_1 металеві гаражі, оскільки матеріалами справи підтверджується та обставина, що такі були встановлені фізичними особами на підставі рішень виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Львова Львівської області №790 від 23.11.1976, №401 від 06.07.1982, №702 від 16.11.1982, №45 від 25.01.1983, №186 від 15.03.1983, №194 від 15.03.1983, розпоряджень виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів №197 від 26.10.1982, №111 від 21.06.1983, №137 від 12.05.1985, №301 від 12.09.1988, рішень Виконкому Радянської районної ради депутатів трудящих №712 від 12.08.1975, №795 від 23.11.1976, якими дозволено фізичним особам тимчасово встановити збірно-розбірні металеві гаражі для зберігання легкових автомобілів по АДРЕСА_2 (станом на сьогодні вулиця Музики).

Господарськими судами у справі №914/2500/20 теж встановлено преюдиційну обставину, що при створенні Кооперативу, спірні металеві гаражі вже були розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , належали фізичним особам і жодних доказів передачі цими особами своїх гаражів Кооперативу судам не надано.

Необхідно зазначити, що при розгляді даної справи, позивачем також не надано доказів передання Кооперативу металевих гаражів членами Кооперативу як майнових паїв, внесків, придбання Кооперативом спірних гаражів чи набуття їх у власність на інших підставах (в т.ч. встановлення чи спорудження нових гаражних боксів; набуття у власність за набувальною давністю металевих гаражів, котрі були встановлені фізичними особами, які не увійшли в склад засновників Кооперативу і ін). Крім цього, позивачем не надано жодних доказів того, що обставини даної справи змінилися з моменту ухвалення судами рішень у справі №914/2500/20.

А тому в даній справі суд доходить висновку, аналогічно тому, якому дійшли суди у справі №914/2500/20, а саме про відсутність доказів зайняття та користування саме Кооперативом спірною земельною ділянкою шляхом розміщення на ній металевих гаражів. Щодо членів Кооперативу та інших осіб, що розмістили на спірній земельній ділянці металеві гаражі, то такі є окремими суб`єктами цивільних правовідносин, однак позовні вимоги до них не пред`явлено. Відтак позов подано до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в його задоволенні.

Той факт, що відповідач звертався до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради із проханням внести до словника іменованих об`єктів Кооператив, жодним чином не спростовує вказаного вище висновку, як і не підтверджує факт користування останнім спірною земельною ділянкою.

Крім цього, суд наголошує на тому, що відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України серед основних засад (принципів) господарського судочинства є верховенство права, невід`ємним елементом та органічною складовою якого є принцип правової визначеності.

Вказаний принцип, серед іншого, передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії», №28342/95).

В основі принципу правової визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (остаточності рішень), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Як зазначив ЄСПЛ в пункті 46 рішення у справі №32053/13 «Устименко проти України», згідно принципу res judicata жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

В постанові від 18.10.2022 у справі №914/4108/21 Касаційний господарський суд дійшов правового висновку, що якщо спір між сторонами було вирішено по суті і відповідне рішення набрало законної сили, то повторний перегляд правовідносин між цими сторонами (в т.ч. шляхом обрання іншого способу захисту), без урахування справи, яку було вирішено, порушує принцип правової визначеності як одну з найважливіших засад гарантування державою реалізації прав людини на справедливий суд.

З огляду на це суд зазначає, що спір між Львівською міською радою та Кооперативом з приводу зайняття земельної ділянки у м. Львові на вул. Музики, 5 через те, що там встановлено металеві гаражі було розглянуто і вирішено судами при розгляді справи №914/2500/20, і постанова Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 набрала законної сили. В справі, що розглядається, Львівська міська рада шляхом зміни способу захисту, однак при збереженні ідентичності підстав позову, намагається переглянути спірні правовідносини, не наводячи і не надаючи жодних доказів того, що такі змінилися з моменту ухвалення рішень у справі №914/2500/20. Відтак, за відсутності цих доказів, перегляд спірних правовідносин без урахування справи №914/2500/20 і надання їм оцінки іншої ніж та, що була надана у вказаній справі, порушуватиме принцип правової визначеності.

Вказане слугує додатковою підставою для відмови в позові.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір за подання позову покладається на Львівську міську раду.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 42, 46, 73, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 222, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Покласти на Львівську міську раду судовий збір за подання позовної заяви.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2024.

Суддя Крупник Р.В.