Постанова

від 06.06.2024 по справі 914/3244/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2024 р. Справа №914/3244/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянувши апеляційну скаргу Львівської міської ради

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2024 (повний текст рішення складено 14.02.2024., суддя Крупник Р.В.)

у справі № 914/3244/23

за позовом Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «На Музики», м. Львів

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасових металевих гаражів

за участю представників:

від позивача Коржевич У.Р.

від відповідача Маєвська М.В.

31.10.2023 Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «На Музики» (далі ОК «ГБК «На Музики») про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасових металевих гаражів.

В обґрунтування своїх позовних вимог міська рада покликається на те, що в ході проведеного 19.07.2023 обстеження земельної ділянки, орієнтовною площею 0,2318 га на вул. Я. Музики, біля буд. 5А в м. Львові, встановлено, що відповідач самовільно зайняв та фактично використовує земельну ділянку для обслуговування металевих гаражів за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання в користування та за відсутності вчиненого правочину щодо такої ділянки. Обставини самовільного встановлення тимчасових металевих гаражів встановлені рішенням Господарського суду Львівської області та постановою Західного апеляційного господарського суду у справі №914/2500/20.

Господарський суд Львівської області в рішенні від 05.02.2024 відмовив у задоволенні позовних вимог Львівської міської ради, з огляду на те, що спір між Львівською міською радою та Обслуговуючим кооперативом «Гаражно-будівельний кооператив «На Музики» з приводу зайняття земельної ділянки у м. Львові на вул. Музики, 5 шляхом встановлення на ній металевих гаражів, був предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій у справі №914/2500/20, і постанова Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 набрала законної сили. Натомість у даній справі, Львівська міська рада, шляхом зміни способу захисту, однак при збереженні ідентичності підстав позову, намагається переглянути спірні правовідносини, не наводячи і не надаючи жодних доказів того, що такі змінилися з моменту ухвалення рішень у справі №914/2500/20, отож, за відсутності таких доказів, перегляд спірних правовідносин без врахування справи №914/2500/20 і надання їм оцінки іншої ніж та, що була надана у вказаній справі, порушуватиме принцип правової визначеності.

Львівська міська рада не погодилася з таким рішенням місцевого господарського суду та оскаржила його в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі позивач, як на підставу для скасування рішення місцевого господарського суду покликається на таке:

-в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно немає жодної інформації про зареєстроване право власності на гаражні бокси. Більше того, відповідно до листа ОКП «БТІ та ЕО» № 3457 від 23.08.2023 інформація про реєстрацію металевих гаражів за адресою: м. Львів,вул. Музики, 5А в БТІ відсутня. Тим не менше, саме Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «На Музики» звертався до Франківської районної адміністрації з метою звернення останньої до Львівської філії ДП «Національні системи» для внесення до словника іменованих об`єктів - Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «На Музики». Оскільки право власності на 41 гаражний бокс не зареєстроване за фізичними особами-членами кооперативу, Львівська міська рада не в змозі звернутись до відповідних осіб із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою;

-у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від17.08.2000 № 507, міститься визначення терміну «будівля», їх перелік та класифікація - гаражі до будівель не належать і не є нерухомістю. З огляду на те, що гаражі не мають статусу нерухомого майна, відповідно не підлягають реєстрації як об`єкт права, відтак, члени кооперативу не набудуть права власності на 41 гаражний бокс, а отже, в силу закону, не зможуть виступати відповідачами. Таким чином, на переконання скаржника, належним відповідачем виступає саме Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «На Музики»;

-факт самовільного встановлення тимчасових металевих гаражів на вул. Я.Музики, біля буд. 5А вже був об`єктом судового дослідження у справі №914/2500/20. Водночас, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області 30.07.2019 склало акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, згідно з яким на території Франківського району міста Львова, на несформованій земельній ділянці комунальної власності територіальної громади міста Львова, що розташована в кварталі вулиці Музики - Боткіна - Граб?янки, територія КОАТУУ 4610136900, зона 07 квартал 007 розташовані металеві гаражі обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «На Музики», код ЄДРПОУ 42523270; доступ на територію кооперативу здійснюється через заїзд, облаштований між будинками вулиці Музики,5 - Музики, 9; на заїзді встановлено знак - «В`їзд заборонено» з написом «крім членів» гаражного кооперативу «На Музики» та мешканців приватного сектору»; металеві гаражі кооперативу пронумеровано, загальна кількість гаражів 41; відомості про зареєстроване право оренди (користування) земельною ділянкою комунальної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під гаражним кооперативом - відсутні. Вказане свідчить, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,0500 га самовільно зайнята обслуговуючим гаражним кооперативом «На Музики» шляхом встановлення металевих гаражів (боксів) членів кооперативу, чим порушено вимоги статей 125, 126 Земельного кодексу України. Отже, обставина самовільного встановлення тимчасових металевих гаражів на вул. Я. Музики, біля буд.5 А визначена у рішенні Господарського суду Львівської області та постанові Західного апеляційного господарського суду у справі №914/2500/20;

-приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, у відповідності до ч. 2 ст. 212 ЗК України, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Тому одним з належних способів захисту прав власності Львівської міської ради, як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такої забудови, яку позивач вважає самочинною. Належним відповідачем за такою вимогою є Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «На Музики», оскільки гаражні бокси не мають власників та є тимчасовими металевими спорудами.

29.04.2024 позивач подав суду клопотання про долучення доказів, до якого додав рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі № 380/20814/23.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «На Музики» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апелянта та зазначив, що в тексті оскаржуваного рішення судом встановлено всі обставини справи, оцінено всі наявні докази, встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 19.05.2021 у справі № 914/2500/20, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2021, у задоволенні позовних вимог Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та третьої особи з самостійними вимогами Львівської міської ради відмовлено. Так, в рішенні у справі № 914/2500/20 Господарський суд Львівської області, зокрема, покликався на рішення виконавчого комітету та розпорядження Радянської районної ради народних депутатів м. Львова, на підставі яких встановлювались металеві гаражі, що були предметом дослідження Львівського окружного адміністративного суду під час розгляду справи №465/4407/18 та відображено у рішенні від 24.04.2020. Відповідач вважає, що оскаржуване позивачем рішення відповідає нормам ст. 236, 237, 238 ГПК України, відтак, підстави для скасування такого відсутні.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображений у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

В дане судове засідання прибули представники сторін, які підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам справи, не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду, з огляду на таке:

Рішеннями виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Львова Львівської області №790 від 23.11.1976, №401 від 06.07.1982, №702 від 16.11.1982, №45 від 25.01.1983, №186 від 15.03.1983, №194 від 15.03.1983, розпорядженням виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів №197 від 26.10.1982, №111 від 21.06.1983, №137 від 12.05.1985, №301 від 12.09.1988, рішенням Виконкому Радянської районної ради депутатів трудящих №712 від 12.08.1975, №795 від 23.11.1976, дозволено фізичним особам тимчасово встановити збірно-розбірні металеві гаражі для зберігання легкових автомобілів на вулиці Кулібіна (станом на сьогодні вулиця Музики).

05.10.2018 частина власників вказаних металевих гаражів створила та зареєструвала ОК «ГК «На Музики». Як вбачається зі списку присутніх на установчих зборах ГК «На Музики» від 01.08.2018 участь у створенні кооперативу взяло 25 фізичних осіб, при тому, що на момент створення, на вулиці Музики, 5 у м. Львові знаходився 41 гаражний бокс, що підтверджується Протоколом установчих зборів №1 від 01.08.2018.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статуту ОК «ГК «На Музики» (в редакції станом на момент створення) кооператив діє відповідно до Конституції України, ЦК України, Закону України «Про кооперацію», інших чинних законодавчих актів України та цього статуту; засновниками кооперативу є фізичні особи, які прийняли рішення про його створення.

За умовами п. 1 розд. 3 статуту кооператив був створений з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу, на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю, поділу між ними витрат та можливих ризиків.

Статут кооперативу зазнавав неодноразово змін; 03.08.2020 було затверджено нову редакцію статуту та змінено найменування кооперативу на ОК «ГБК «На Музики» (ця назва існує на момент розгляду даної справи); 25.03.2023 було змінено втретє редакцію статуту кооперативу.

Відповідно до п. 2 розділу 3 статуту кооперативу видами його діяльності, зокрема, є будівництво та обслуговування гаражів; експлуатація та ремонт службових приміщень, підсобних та технічних споруд, комунікацій та інших інженерних мереж; забезпечення охорони гаражів, що належать членам кооперативу та майна кооперативу, тощо. Завданнями кооперативу за умовами розділу 4 статуту, зокрема, є проведення діяльності, на яку кооператив має право відповідно до мети створення кооперативу та вимог чинного законодавства України, у тому числі будівництво, обслуговування гаражів, здійснення заходів щодо приватизації земельної ділянки, яка виділена кооперативу; ведення обліку членів кооперативу.

З матеріалів справи вбачається, що після створення кооперативу 15.11.2018 його засновникам видано 22 технічні паспорти на гаражні бокси, які знаходяться на вул. Музики, 5 у м. Львові (т.1 а.с. 92-113). Проте, реєстрація права власності на гаражі, як об`єкти нерухомості, за вказаною адресою не здійснювалася. Вказана інформація підтверджується листом ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №3457 від 23.08.2023 (т.1 а.с.138), який серед іншого вказав, що така інформація надана відповідно до архівних даних станом на 29.12.2012, однак, представниками сторін не долучено жодних доказів, які б підтверджували реєстрацію права власності на гаражні бокси на вул. музики, 5 у м. Львові після 29.12.2012.

19.07.2023 представниками Львівської міської ради було проведено обстеження земельної ділянки у м. Львові на вул. Музики біля будинку 5А, загальною орієнтовною площею 0,2318 га та встановлено, що відповідач самовільно зайняв і фактично використовує земельну ділянку для обслуговування тимчасових металевих гаражів на вул. Музики біля буд. 5, за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, що зафіксовано в акті обстеження земельної ділянки за №284 від 19.07.2023, до якого додається план-схема земельних ділянок.

Разом з тим, протягом 2020-2021 років господарськими судами першої та апеляцйіної інстанцій розглядалася справа №914/2500/20 за позовом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до ОК «ГБК «На Музики» про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, в межах якої Львівська міська рада звернулася до суду, як третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спору, з позовними вимогами про зобов`язання ОК «ГБК «На Музики» повернути земельну ділянку на вул. Музики, 5 у м. Львові, покликаючись на неправомірність користування кооперативом спірною земельною ділянкою, внаслідок розміщення на ній металевих гаражів.

Розглянувши позовні вимоги Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та Львівської міської ради, Господарський суд Львівської області 19.05.2021 ухвалив рішення у справі № 914/2500/20 (залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2021), яким в задоволенні заявлених позовних вимог відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зокрема, Львівської міської ради у справі № 914/2500/20, суд виходив з того, що:

1) при створенні кооперативу, спірні металеві гаражі вже були розташовані на земельній ділянці на вул. Музики, 5 та належали фізичним особам. Частина власників металевих гаражів створили в подальшому кооператив, однак доказів передачі цими членами своїх гаражів кооперативу суду не надано;

2) позов у справі пред`явлено до кооперативу, як неналежного відповідача, позаяк в матеріалах справи відсутні докази користування кооперативом спірною земельною ділянкою шляхом розміщення на ній гаражів. Щодо членів кооперативу та інших осіб, що розмістили на спірній земельній ділянці металеві гаражі, то такі є окремими суб`єктами цивільних правовідносин і до них позовні вимоги не пред`явлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За умовами ч. 1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Означені правові норми вказують на те, що розпорядження особою своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Суд забезпечує захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються, шляхом здійснення провадження у справах.

Стаття 391 ЦК України презюмує право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Такий спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника (титульного володільця), які не пов`язані з позбавленням його володіння майном (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.05.2023 у справі №916/743/20, від 13.09.2022 у справі №910/9727/21).

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з негаторним позовом, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №910/9727/21, від 25.05.2021 у справі №910/91/20).

Досліджуючи питання належності спірної земельної ділянки позивачу, суд звертає увагу на положення частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України (надалі ЗК України), згідно із якими землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до статті 80 ЗК України територіальні громади реалізують право власності на землі комунальної власності безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Отже, спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Львова, адже розташована у межах відповідної територіальної громади. Правомочностями власника згаданої земельної ділянки наділена Львівська міська рада, як орган місцевого самоврядування.

В разі виникнення спору щодо приналежності земельної ділянки в межах населеного пункту до комунальної власності або відповідних доводів особи, яка заперечує це, судам слід виходити з того, що за умов правового регулювання статті 83 ЗК України право власності територіальної громади (комунальної власності) на земельні ділянки в межах населених пунктів є спростовною презумпцією.

Обов`язок щодо спростування цієї презумпції належними, допустимими та достовірними доказами покладається саме на ту особу, яка її заперечує, а оцінка таких доказів здійснюється судами з урахуванням вимог статті 86 ГПК України. При цьому для особи, яка заперечує цю обставину, не достатньо лише послатися на те, що спірна земельна ділянка не є комунальною власністю, переклавши тягар доведення на орган місцевого самоврядування, а необхідно саме спростувати зазначену презумпцію, що відповідає правовим висновкам, наведеним Верховним Судом у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20.

Зі змісту вказаної постанови Верховного Суду вбачається, що відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на земельну ділянку, що відповідає положенням пункту 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI.

Правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, представницький орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з введенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України. Водночас, за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №5245-VІ державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об`єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто до 01.01.2013. Разом з тим, відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Таким чином, доводи відповідача про те, що Львівська міська рада не є власником спірної земельної ділянки, оскільки така не зареєстрована за міськрадою, правомірно відхилено судом першої інстанції, оскільки міська рада, як особа, яка реалізує повноваження власника, в силу закону наділена правом звертатися до суду за захистом права комунальної власності територіальної громади шляхом звернення до суду з позовними вимогами про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою.

Львівська міська рада вважає її право порушеним, внаслідок розміщення кооперативом на спірній земельній ділянці металевих гаражів за відсутності для цього законних підстав.

Самовільним зайняттям земельної ділянки, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як вбачається з обставин, встановлених у справі № 914/2500/20, які є преюдиційними, та не спростовано жодною зі сторін, Львівська міська рада не передавала кооперативу у користування спірну земельну ділянку.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про кооперацію» кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

За умовами статті 2 вказаного Закону обслуговуючим кооперативом є кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу (ст. 19 загаданого вище Закону).

Зі змісту статуту кооперативу вбачається, що метою та завданням кооперативу є задоволення потреб та обслуговування його членів користувачів (власників) гаражних боксів.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій у справі №914/2500/20 встановлено преюдиційну обставину, що при створенні кооперативу, спірні металеві гаражі вже були розташовані на земельній ділянці на вул. Музики, 5 у м. Львові, належали фізичним особам і жодних доказів передачі цими особами своїх гаражів кооперативу судам не надано.

Отож, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що кооператив не встановлював на земельній ділянці на вул. Музики, 5 у м. Львові металеві гаражі, оскільки матеріали справи свідчать про те, що такі були встановлені фізичними особами на підставі рішень виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Львова Львівської області №790 від 23.11.1976, №401 від 06.07.1982, №702 від 16.11.1982, №45 від 25.01.1983, №186 від 15.03.1983, №194 від 15.03.1983, розпоряджень виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів №197 від 26.10.1982, №111 від 21.06.1983, №137 від 12.05.1985, №301 від 12.09.1988, рішень Виконкому Радянської районної ради депутатів трудящих №712 від 12.08.1975, №795 від 23.11.1976, якими дозволено фізичним особам тимчасово встановити збірно-розбірні металеві гаражі для зберігання легкових автомобілів на вулиці Кулібіна (станом на сьогодні вулиця Музики).

Водночас, в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано жодних доказів передання кооперативу металевих гаражів членами кооперативу як майнових паїв, внесків, придбання кооперативом спірних гаражів чи набуття їх у власність на інших підставах, як і не надано доказів того, що обставини даної справи змінилися з моменту ухвалення судами рішень у справі №914/2500/20.

Та обставина, що відповідач звертався до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради із проханням внести до словника іменованих об`єктів кооператив не підтверджує факт користування останнім спірною земельною ділянкою.

Таким чином, з огляду на відсутність доказів зайняття та користування саме кооперативом спірною земельною ділянкою шляхом розміщення на ній металевих гаражів, місцевий господарський суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Львівської міської ради, зазначивши при цьому, що члени кооперативу та інші особи, які розмістили на спірній земельній ділянці металеві гаражі, є окремими суб`єктами цивільних правовідносин, однак позовні вимоги до них не пред`явлено.

Відхиляючи доводи скаржника, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

З урахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні вимог апеляційної скарги Львівської міської ради відмовити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2024 у справі № 914/3244/23 залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 18.06.2024.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік