Рішення

від 23.01.2024 по справі 921/507/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 січня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/507/23

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

за участі секретаря судового засідання Шмир А.І.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт", 33028, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд.28Б, офіс 32

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня", 46002, м. Тернопіль, вул. Клінічна, буд.1А

про визнання протиправними дії щодо односторонньої відмови від договору №10 від 24.01.2023; визнання недійсним одностороннього правочину щодо односторонньої відмови від договору та стягнення збитків в розмірі 135 620,00 грн.

За участі представників:

Позивача: Перепечай К.В.;

Відповідача: не з`явився

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня" про визнання протиправними дії щодо односторонньої відмови від договору №10 від 24.01.2023; визнання недійсним одностороннього правочину щодо односторонньої відмови від договору та стягнення збитків в розмірі 135 620,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.07.2023 прийнято позовну заяву ТОВ "Рівнестандарт" до Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня" про визнання протиправними дії щодо односторонньої відмови від договору №10 від 24.01.2023; визнання недійсним одностороннього правочину щодо односторонньої відмови від договору та стягнення збитків в розмірі 135 620,00 грн. - до розгляду та відкрито провадження у справі №921/507/23 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання на 25 серпня 2023року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на недобросовісні дії відповідача, які були вчинені не відповідно до умов укладеного Договору №10 від 24.01.2023 між контрагентами та норм чинного законодавства, що унеможливило досягнення матеріального результату за правочином, оскільки припинив його дію в односторонньому порядку.

16.08.2023 на адресу Господарського суду Тернопільської області від Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня" надійшов відзив на позов б/н від 12.08.2023 /вх. №6710/, в якому відповідач просить у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі та вказує на те, що позивачем було визначено метрологічні характеристики приладів для виконання необхідних робіт згідно укладеного договору, що свідчить про прийняття останнім в роботу отриманого листа-заявки, зокрема відряджено повноважного представника для проведення ЗВТ. Разом з тим, зазначає, що ТОВ "Рівнестандарт" не зверталося до КНП "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня" із уточненням щодо необхідності взяття на роботу отриманого листа-заявки, а одразу приступив до виконання, зокрема відрядив повноважного представника. Однак, як вказує відповідач, з моменту вибуття повноважного представника позивача, зокрема після 27.03.2023 протягом 15 робочих днів з моменту проведення повірки ЗВТ позивач обов`язку визначеного п. 6.2. Договору не виконав, а саме: не було оформлено результати проведеної повірки, у зв`язку з чим керуючись п. 12.1. Договору відповідач прийняв рішення про розірвання правочину №10 про надання послуг з технічного огляду та випробувань (повірки засобів вимірювальної техніки) від 24.01.2023, в односторонньому порядку.

25.08.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 25.0.2023 /вх. №6919/ про відкладення судового розгляду в зв`язку з перебуванням уповноваженого представника на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.08.2023 відкладено підготовче засідання у справі №921/507/23 на 22 вересня 2023 року.

29 серпня 2023 року на адресу суду від ТОВ "Рівнестандарт" надійшла відповідь на відзив б/н від 21.08.2023 /вх. №7004/ в якій позивач зазначає, що відповідач не довів наявності права на одностороннє розірвання Договору №10 від 24.01.2023, оскільки відповідно до наказу №12/23 від 27.03.2023, який був підписаний для відрядження Тараніна О.Е. на об`єкт відповідача, метою відрядження було: погодження графіку надання послуг згідно договору, визначення виду послуги (повірка, калібрування, визначення метрологічних характеристик) відносно кожного ЗВТ згідно договору, отримання підписаного зі сторони замовника оригіналу примірника договору. Тобто, метою, як зауважує позивач, направлення інженера за місцезнаходженням відповідача було саме погодження порядку надання послуг відповідно до номенклатури та обсягів, визначених Додатком №1 до Договору, для забезпечення ефективного та своєчасного виконання умов Договору. Разом з тим, позивач у відповіді на відзив зазначає, що не є та не може вважатися порушенням Договору ненадання послуг за листом - заявкою в межах 15 робочих днів, оскільки початком перебігу строку для надання послуг з повірки є момент надання визначеного обладнання Замовником, незалежно від дати направлення листа-заявки.

01 вересня 2023 року до суду надійшли від КНП "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня" заперечення на відповідь на відзив б/н від 29.08.2023, в яких відповідач заперечує всі наведені у відповіді обставини, вважає їх надуманими та підробленими, оскільки в результаті ознайомлення із додатками, що були приєднані до відповіді, вбачається підроблення документів (формування документа пройденою датою), а відповідні обставини будуть підтверджені проведеною експертизою.

20 вересня 2023 року від позивача до суду надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, в якому просить визнати поважними причини неподання як доказу копії листа Мінекономіки №3421-08/46120-09 від 30.08.2023 та долучити його до матеріалів справи.

22 вересня 2023 року на адресу суду надійшло від позивача клопотання б/н від 22.09.2023/вх. №7669/ про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.09.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/507/23 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 20 жовтня 2023 року.

Ухвалою суду від 20.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/507/23 до судового розгляду по суті на 14 листопада 2023 року.

Ухвалою господарського суду від 01.12.2023, в зв`язку з перебуванням судді Сидорук А.М. у відпустці, повідомлено учасників судового процесу, що розгляд справи №921/507/23 по суті відбудеться 26 грудня 2023 року.

В судовому засіданні 26.12.2023 представник ТОВ "Рівнестандарт" - адвокат Перепечай Катерини Віталіївни в режимі відеоконференції не вийшла на зв`язок з судом у зв`язку із технічними проблемами (відсутність звукового сигналу та відео), з`єднання з представником позивача за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" не відбулось. В телефонному режимі представник просила суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26.12.2023 повідомлено учасників судового процесу, що розгляд справи по суті у справі № 921/507/23 відбудеться 16 січня 2024 року о 16 год. 00 хв. в режимі відео конференції у приміщенні господарського суду, який знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 14,а, зал судових засідань № 2, 5 поверх.

Представник позивача в судовому засіданні 16.01.2024 підтримала позовні вимоги в повному обсязі з врахуванням поданої відповіді на відзив б/н від 21.08.2023 /вх. №7004 від 29.08.2023/.

Представник відповідача заперечив проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши вступне слово уповноважених представників сторін в судовому засіданні, суд 16.01.2024 оголосив перерву до 23.01.2023.

В судовому засіданні 23.01.2024 в режимі відеоконференції представник позивача підтримала позовні вимог в повному обсязі.

Відповідач явки свого уповноваженого представника 23.01.2024 не забезпечив, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в судовому засіданні 16.01.2024.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; норми ч. 1 та 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представника відповідача за матеріалами справи.

Суд закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати. У судовому засіданні 23.01.2024 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне:

21 грудня 2022 року Комунальне некомерційне підприємство "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня" оприлюднило Оголошення про проведення процедури закупівлі UA-2022-12-21-014901-а на закупівлю послуг 71630000-3 Послуги з технічного огляду та випробування (повірка засобів вимірювальної техніки - надалі повірка ЗВТ).

За результати проведеного 30.12.2022 аукціону переможцем стало - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт".

24.01.2023 між Комунальним некомерційним підприємством "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня" (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" (Учасник - переможець, далі Виконавець) укладено Договір №10, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги: ДК 021:2015: 71630000-3 Послуги з технічного огляду та випробувань (Повірка ЗВТ) (далі - Послуги), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити зазначені Послуги (п.1.1.).

Відповідно до п.1.2. Договору сторони встановили, що надання Послуг з повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки (далі ЗВТ) здійснюється Виконавцем за наявності підтверджувальних документів, які засвідчують проходження наданих ЗВТ оцінки відповідності вимогам відповідних технічних регламентів, або наявності відбитка повір очного тавра на ЗВТ чи запису з відбитком повір очного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або свідоцтва про повірку законодавчо регульованого ЗВТ.

Згідно з п. 1.3.-.1.6. даного правочину, при необхідності за згодою сторін в процесі надання Послуг за цим договором можуть надаватися додаткові пов`язані послуги (градуювання, юстування тощо).

За умови надання Виконавцем Послуг визначаються згідно з графіками, списками на калібрування та/або листами-заявками.

На вимогу Замовника Виконавець складає та надає підписаний зі свого боку "Розрахунок вартості Послуг", який у випадку його складання є невід`ємним додатком до даного Договору (додаток 1) та Протокол погодження договірної ціни (додаток 2).

Вид послуги (повірка, калібрування, визначення метрологічних характеристик) відносно кожного ЗВТ та/або випробувального обладнання (далі - ВО), визначається Замовником у графіках, списках на калібрування, листах-заявках.

Якість наданих Виконавцем Послуг повинна відповідати вимогам Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність", наказу Мінекономрозвитку України "Про затвердження Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів" №193 від 08.02.2016, ДСТУ ISO/IEC 17025 "Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій" та діючим документам на методики повірки, калібрування та іншим нормативними документам (п.2.1. Договору).

Згідно п.2.3. Договору, Замовник погоджується на використання методів калібрування, які застосовує Виконавець згідно зі сферою акредитації.

Відповідно до п.3.1. Договору, ціна правочину включає в себе вартість Послуг, наданих Виконавцем протягом дії Договору та складає 271 240,00 грн (двісті сімдесят одна тисяча двісті сорок гривень нуль копійок) без ПДВ. Вартість Послуг визначається Виконавцем в рахунках та/або в "Розрахунку вартості послуг".

Оплата вартості Послуг за Договором здійснюється відповідно до виставленого Виконавцем рахунку протягом 30 календарних днів з дати підписання Сторонами Акту(ів) здачі-приймання наданих Послуг (далі - Акт(и)).

Розділом 5 Договору "Місце та строки надання Послуг" сторони погодили, що надання Послуг здійснюється у стаціонарних або пересувних лабораторіях Виконавця або безпосередньо у Замовника (п.5.1.).

Послуги надаються поетапно. Номенклатура та обсяги надання Послуг за кожним етапом визначаються листами-заявками Замовника (п.5.2.).

Строк надання Послуг: по 31.12.2023 (п.5.3.).

Пунктом 11.1. Договору контрагенти погодили, що він набуває чинності з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Зміни, доповнення до Договору, а так само продовження і розірвання Договору оформлюються в письмовій формі як додаткові угоди та підписуються уповноваженими представниками Сторін (п. 12.3. Договору).

18.05.2023 листом №334 від 18.05.2023 про дострокове розірвання Договору №10 від 24.01.2023 з електронної пошти відповідача: miskdut@ukr.net направлено на електронну адресу позивача: rivnestandart2019@gmail.com проект Додаткової угоди №1 до Договору №10 від 24.010.2023, за п. 1 якої Сторони дійшли згоди достроково припинити дію укладеного між сторонами правочину.

У відповідь на вказаний лист позивач 26.05.2023 директор ТОВ "Рівнестандарт" листом №66 повідомив, що підприємство готове виконати взяті на себе договірні зобов`язання відповідно до умов Договору №10 від 24.01.2023, а правові підстави для розірвання правочину відсутні. Окрім того, як зазначає позивач, вказаним листом ТОВ "Рівнестандарт" просило повідомити про час і дату, коли Виконавець матиме можливість доступу до ЗВТ з метою надання відповідних послуг.

15.06.2023 відповідач з електронної адреси miskdut@ukr.net направив на електронну адресу позивача: rivnestandart2019@gmail.com Повідомлення №378 від 08.06.2023 про розірвання договору в односторонньому порядку з посиланням на невиконання ТОВ "Рівнестандарт" умов договору та повідомив, що керуючись п. 12.1 Договору прийнято рішення про розірвання договору №10 про надання послуг з технічного огляду та випробувань (повірки засобів вимірювальної техніки) від 24.01.2023 в односторонньому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним; примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач стверджує, що односторонній оспорюваний правочин вчинений відповідачем з порушенням положень статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки не містить правових підстав для одностороннього розірвання Договору №10 від 24.01.2023, що враховуючи приписи статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання одностороннього оспорюваного правочину недійсним.

Оскільки, позивач вважав, що одностороння відмова відповідача від Договору не відповідає вимогам чинного законодавства та умовам Договору і є протиправною та безпідставною, останній звернувся до суду з даним позовом з вимогами про: визнання протиправними дії щодо односторонньої відмови від договору №10 від 24.01.2023; визнання недійсним одностороннього правочину щодо односторонньої відмови від договору та стягнення збитків в розмірі 135 620,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначаєнаступне:

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов`язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Отже, зміст принципу свободи договору розкривається в ст. 627 Цивільного кодексу України. Він є однією з фундаментальних засад цивільно-правового принципу диспозитивності, через який суб`єкти цивільного права набувають і здійснюють свої цивільні права вільно на свій розсуд (ч. 1 ст. 12 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором надання послуг.

Згідно ст. 901-903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

З матеріалів справи вбачається, що Комунальне некомерційне підприємство "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня" надіслало на електронну адресу ТОВ "Рівнестандарт" лист №378 від 08.06.2023 про дострокове розірвання договору та проект Додаткової угоди №1 до договору №10 від 24.01.2023.

У наведеному листі в обґрунтування підстав для розірвання Договору №10 від 24.01.2023 відповідач посилався на те, що подальша співпраця із Товариством є неможливою та згідно п. 12.1. Договору, оскільки відповідно до пункту 6.2. Договору ТОВ "Рівнестандарт" як Виконавець за Договором зобов`язувалось надавати послуги не довше ніж протягом 15 робочих днів згідно листа-заявки, який був направлений на електронну адресу позивача 15.03.2023.

Проаналізувавши зміст листа №378 від 08.06.2023, суд дійшов висновку, що викладене у вказаному листі рішення відповідача про дострокове розірвання договору за своєю правовою природою є правочином - односторонньою відмовою від договору.

За змістом частини першої ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ч. 3 ст. 202 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 5 ст. 202 Цивільного кодексу України, до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Зі змісту статті 215 Цивільного кодексу України вбачається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статей 11, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2). У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3).

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1).

За змістом наведених положень закону одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Умовами п.12.1. Договору сторони передбачили, що дія цього Договору припиняється за наступних умов:

- закінченням строку на який був укладений Договір та повним виконанням Сторонами своїх зобов`язань;

- за згодою Сторін;

- достроково, в односторонньому випадку, у разі невиконання, чи неналежного виконання зобов`язань Виконавцем, повідомивши про це його у строк до 10 робочих днів;

- з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Разом з тим, у самому листі №334 від 18.05.2023 відповідача міститься посилання на конкретне порушення, що спричинило за собою розірвання ТОВ "Рівнестандарт" від договору в односторонньому порядку.

У своєму відзиві на позов відповідач вказував на невиконання позивачем п.6.2. Договору, що відповідно до п. 12.1. договору є підставою для його розірвання в односторонньому порядку.

Відповідно до п.6.2. Договору сторони погодили, що Виконавець зобов`язаний:

- забезпечити якість надання Послуг відповідно до п. 2.1. цього Договору;

- забезпечити виконання робіт (послуг) з повірки ЗВТ протягом (не більше) 15 робочих днів з моменту надання ЗВТ (за винятком ЗВТ, тривалість повірки яких перевищує даний термін) та повинен оформити результати повірки згідно вимог "Порядку проведення повірки законодавчо регульованих ЗВТ, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів", затвердженого наказом Мінекономрозвитку України №193 від 08.02.20216р.

- після закінчення надання послуг з метрологічної повірки протягом 3 (трьох) робочих днів Виконавець зобов`язаний поставити на засобах вимірювальної техніки клеймо, здійснити запис про проходження повірки у паспорті ЗВТ та медичного обладнання (за наявності), видати свідоцтво про повірку ЗВТ, медичного обладнання;

- після проведення повірки у разі виявлення непридатності ЗВТ або медичного обладнання Учасник повинен протягом 3-х (трьох) робочих днів видати свідоцтв або відповідну довідку про непридатність засобу вимірювальної техніки або медичного обладнання.

Законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 08.10.2020 у справі № 910/11397/18.

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження порушення позивачем умов укладеного договору, зокрема, тих, які були передбачені сторонами у п.6.2. договору.

Зокрема, в матеріалах справи наявні листи №66 від 26.05.2023 та №70 від 21.06.2023 позивача, адресовані відповідачу, в яких Підприємством повідомлено про необхідність у встановленому порядку повідомити про час і дату, коли ТОВ "Рівнестандарт" матиме можливість приступити до надання послуг щодо контролю необхідних параметрів джерел УФ медичного обладнання 120 штук бактерицидних випромінювачів, оскільки доступ до даного обладнання не є вільним (не відкритий і не загальнодоступний) і самостійно доступитися до нього у Товариства немає ні можливості, ні правових підстав.

При цьому, в матеріалах справи відсутні відповідно до п.5.2. Договору листи-заявки КНП "Тернопільська міська дитяча лікарня" (Замовника) згідно яких визначаються номенклатура та обсяги надання Послуг за кожним етапом, які б направлялися на адресу позивача.

Разом з тим, відповідач вказує на те, що 15.03.2023 на електрону адресу позивача було направлено лист-заявку №190 про проведення відповідачем такої послуги як контроль вихідних параметрів джерел УФ медичного обладнання - бактерицидних випромінювачів в кількості 120 штук та з моменту вибуття повноважного представника Товариства, а саме 27.03.2023 протягом 15 робочих днів з моменту проведення повірки ЗВТ, як це передбачено п. 6.2. Договору не було оформлено результати проведеної повірки.

При цьому позивач вказує на те, що даний лист надійшов з електронної адреси, яка не є офіційною адресою відповідача, відправником якого зазначено ОСОБА_1 , однак без електронного підпису відправника, щоб дозволило б ідентифікувати відправника та його статус, що є порушенням норм Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та умов Договору №10 від 24.01.2023, який не містить положень, які б дозволяли сторонам обмінюватися документами в іншій формі.

Представник відповідача вказав, що лист-заявку №190 від 15.03.2023 щодо надання послуг відправлено ОСОБА_1 , яка є штатним працівником КНП "Тернопільської дитячої комунальної лікарні" та згідно з наявного в матеріалах справи витягу з наказу №65-к від 30.01.2023 прийняту на посаду інженера з метрології.

Окрім того, уповноважений представник відповідача зазначив, що вчинені дії, зокрема: відрядження 27.03.2023 працівника ТОВ "Рівнестандарт" для проведення повірки ЗВТ, свідчать про прийняття ним в роботу отриманого листа-заявки.

Однак, як вбачається з долучених до матеріалів справи документів, зокрема наказу №12/23 від 27.03.2023 "Про відрядження" метою відрядження працівника Товариства ОСОБА_2 на об`єкт КНП "Тернопільська міська дитяча лікарня" було погодження графіку надання послуг згідно договору; визначення виду послуги (повірка, калібрування, визначення метрологічних характеристик) відносно кожного ЗВТ згідно договору та отримання підписаного зі сторони замовника оригіналу примірника договору.

У Службовій записці інженер ОСОБА_2 від 27.03.2023 повідомив Директора ТОВ "Рівнестандарт", що за результатами відрядження вид метрологічних послуг та графік їх надання не визначено.

У той же час, відповідач у листі-повідомленні №378 від 08.06.2023 про розірвання договору в односторонньому порядку зазначає, що згідно п. 6.2. Договору позивач зобов`язувався надавати послуги не довше ніж протягом 15 робочих днів згідно листа-заявки, тобто з 15.03.2023.

При цьому, аналіз умов Договору №10 від 24.01.2023 свідчить, що позивач (Виконавець) зобов`язаний забезпечити виконання робіт (послуг) з повірки ЗВТ протягом 15 робочих днів з моменту надання ЗВТ, а не з моменту отримання листа-заявки.

У долученому до матеріалів справи позивачем листі Міністерства економіки України №3421-08/46120-09 від 30.08.2023 повідомлено, що проведений контроль вихідних параметрів, зазначений у зверненні позивача від 21.08.2023 №ПЕ-16034936, не є процедурами повірки згідно з методиками повірки ЗВТ і тому за його результатами не може бути оформлено документ за результатами повірки згідно з Порядком повірки згідно з методиками повірки визначеними у Нормах часу, необхідного для проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, затверджених наказом Мінекономрозвитку від 21.12.2015 №1719, зареєстрованим у Мін`юсті 14.01.2016 за №51/28181.

Суд зазначає, що п. 1.6. Договору сторони визначили, що вид послуги (повірка, калібрування, визначення метрологічних характеристик) відносно кожного ЗВТ та/або випробувального обладнання, визначається Замовником у графіках, списках на калібрування, листах-заявках.

Отже, беручи до уваги вищенаведене та умови укладеного між сторонами Договору №10 від 24.01.2023, відповідно до яких не визначено окремих строків для надання послуг інших ніж повірка та враховуючи те, що контроль вихідних параметрів джерел УФ медичного призначення - бактерицидних опромінювачів не є процедурою повірки, то відповідно до п.5.3. даного правочину така послуга може бути надана позивачем у строк по 31.12.2023.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. В даному випадку суд враховує правові позиції, наведені у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Зважаючи на викладене, здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів у порядку ст. 76-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що дії відповідача пов`язані з розірванням Договору в односторонньому порядку, вчинені з порушеннями норм діючого договору та чинного законодавства, порушують права ТОВ "Рівнестандарт", а тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Укладаючи Договір №10 від 24.01.2023 з КНП "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня", позивач розраховував і повинен був, згідно з Додатком до договору №1 від 24.01.2023 Розрахунок вартості Послуг з повірки засобів вимірювальної техніки, отримати прибуток у розмірі 271 240,00 грн, і тільки неправомірні дії відповідача (неправомірні дії щодо односторонньої відмови від Договору) стали єдиною і достатньою, на думку позивача, причиною, яка позбавила його можливості отримати даний прибуток.

Відтак позивач просить стягнути з відповідача матеріальні збитки у вигляді не отриманого прибутку (упущена вигода) у розмірі 135 620,00 грн.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визнаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Відповідно до приписів ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

Натомість наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.

Суд зауважує, що вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та базуватися на прогнозах, а повинні мати чітке документальне обґрунтування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення.

Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц (провадження №61-22106св18)).

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц і постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18 зі спору про відшкодування збитків, що виник з подібних правовідносин).

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

За приписами ч. 4 ст. 623 ЦК України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Таким чином, позивач, вимагаючи відшкодування збитків, повинен довести три перші умови відповідальності: факт протиправної поведінки відповідача, розмір збитків, причинний зв`язок між ними. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню позивачем; відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди.

Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Водночас неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Щодо розрахунку упущеної вигоди у формі не отриманого прибутку в розмірі 135 620,00 грн позивач вказує, що відповідно до калькуляції вартості одиниці часу на надання послуг за Договором №10 від 24.01.2023 з відповідачем, затвердженої директором ТОВ "Рівнестандарт" 24.01.2023, з урахуванням вартості 1 людино-години в розмірі 250,00 грн плановий прибуток складає 125,00 грн, а відсоткове співвідношення розміру прибутку до вартості послуг складає 50%.

Отже, враховуючи ціну укладеного правочину відповідно до положень п. 3.1., яка складає 241 240,00 грн та калькуляції, розмір прибутку, який планувало отримати позивач складає 135 620,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2023 КНП "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня" уклало Договір №07-12/538 з Державним підприємством "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на надання послуг повірки засобів вимірювальної техніки, код за ДК021:2015:71630000-3 - послуги з технічного огляду та випробувань та згідно з Специфікацією, яка є Додатком №1 до даного правочину, перелік послуг повірки відповідає переліку, викладено в Додатку до Договору №10 від 24.01.2023, укладеного ТОВ "Рівнестандарт".

Разом з тим, укладаючи Договір №10 від 24.01.2023, ТОВ "Рівнестандарт" дійсно мало правомірні очікування на їхнє належне виконання контрагентом, тобто на те, що у підприємства буде можливість виконати договірні зобов`язання відповідно до умов правочину, за що отримати оплату.

Отже, господарський суд дійшов висновку про наявність в діях відповідача всіх елементів цивільного правопорушення: протиправної поведінки, завданих збитків та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відповідач не довів відсутності вини у своїх діях.

Суд зауважує, що прийнявши на себе зобов`язання відповідно до умов укладеного Договору №10 від 24.01.2023, відповідач створив для позивача правомірне очікування на можливість отримання доходу (прибутку) від виконання цього договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначено, якщо договір було розірвано неправомірно однією зі сторін, то порушені права контрагента, в залежності від встановлених судом обставин, можуть відновлюватися або спонуканням винної сторони до виконання обов`язків в натурі, або компенсацією збитків, завданих незаконним розірванням (якщо виконання в натурі є неможливим або сторона не просить про це через втрату інтересу до виконання в натурі).

Враховуючи встановлення факту відсутності у відповідача права односторонньої відмови від Договору №10 від 24.01.2023, беручи до уваги наявність у діях відповідача усіх елементів цивільного правопорушення як умови для настання цивільно-правової відповідальності, а також зважаючи на доведення матеріалами справи належними та допустимими доказами матеріального виразу збитків у формі упущеної вигоди, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 135 620,00грн збитків.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України витрати позивача на судовий збір в сумі 8 052,00 грн підлягають стягненню з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня", ідентифікаційний код 04528442 щодо односторонньої відмови від договору №10 від 24.01.2023, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт", ідентифікаційний код 38888641, що виражені в повідомленні про розірвання договору в односторонньому порядку (лист № 378 від 08.06.2023).

3. Визнати недійсним односторонній правочин Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня", ідентифікаційний код 04528442 щодо односторонньої відмови від договору №10 від 24.01.2023, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт", ідентифікаційний код 38888641, що виражені в повідомленні про розірвання договору в односторонньому порядку (лист № 378 від 08.06.2023).

4.Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня", 46002, м. Тернопіль, вул. Клінічна, буд.1А, ідентифікаційний код 04528442 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт", 33028, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд.28Б, офіс 32, ідентифікаційний код 38888641135620,00 грн збитків та 8 052,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

5.Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. ст.256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 14.02.2024.

Суддя А.М. Сидорук