Рішення

від 15.02.2024 по справі 921/507/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

15 лютого 2024 рокуСправа № 921/507/23

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

за участі секретаря судового засідання Шмир А.І.

розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" /адвокат Перепечай Катерина Віталіївна/ про ухвалення додаткового рішення про судові витрати у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт", 33028, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд.28Б, офіс 32

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня", 46002, м. Тернопіль, вул. Клінічна, буд.1А

про визнання протиправними дії щодо односторонньої відмови від договору № 10 від 24.01.2023; визнання недійсним одностороннього правочину щодо односторонньої відмови від договору та стягнення збитків в розмірі 135 620,00 грн.

За участі представників сторін:

Позивача: Перепечай К.В., адвокат, (в режимі відеоконференції);

Відповідача: не з`явився

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня" про визнання протиправними дії щодо односторонньої відмови від договору №10 від 24.01.2023; визнання недійсним одностороннього правочину щодо односторонньої відмови від договору та стягнення збитків в розмірі 135 620,00 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.01.2024 визнано протиправними дії Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня", ідентифікаційний код 04528442 щодо односторонньої відмови від договору №10 від 24.01.2023, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт", ідентифікаційний код 38888641, що виражені в повідомленні про розірвання договору в односторонньому порядку (лист № 378 від 08.06.2023); визнано недійсним односторонній правочин Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня", ідентифікаційний код 04528442 щодо односторонньої відмови від договору № 10 від 24.01.2023, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт", ідентифікаційний код 38888641, що виражені в повідомленні про розірвання договору в односторонньому порядку (лист № 378 від 08.06.2023); стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня", 46002, м. Тернопіль, вул. Клінічна, буд.1А, ідентифікаційний код 04528442 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт", 33028, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд.28Б, офіс 32, ідентифікаційний код 38888641135620,00 грн збитків та 8 052,00 грн судового збору.

24.01.2024 через систему "Електронний суд" до суду від представника ТОВ "Рівнестандарт" адвоката Перепечай К.В. надійшла заява б/н від 23.01.2024 (вх. №689) про ухвалення додаткового рішення, в якій представник позивача просить стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" понесені ним судові витрати за професійну правничу допомогу у справі №921/507/2 у розмірі 25 000 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп).

Ухвалою суду 23.01.2024 заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" адвоката Перепечай К.В. б/н від 23.01.2024 /вх. №689 від 24.01.2023/ про стягнення судових витрат призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.02.2024.

Представник позивача в судовому засіданні 15.02.2024 підтримала заяву щодо ухвалення додаткового рішення з розподілу витрат на професійну правничу допомогу з підстав викладеній у ній.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Явка сторін судом обов`язковою не визнавалась.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне:

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Великою Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката в сумі 25 000,00 грн позивач надав суду:

- копію договору про надання правової допомоги від 07.07.2023;

- копію Додатку до Договору від 07.07.2023;

- копію ордеру;

- копію Звіту про надану правову допомогу від 23.01.2024.

Щодо порядку обчислення гонорару.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, суд засвідчує, що реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч. ч. 3, 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 визначеного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

07 серпня 2023 року між Адвокатським бюро "Миколи Бляшина" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" було укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого Адвокатське бюро (Захисник) зобов`язується надати правову (правничу) допомогу Клієнту щодо представництва інтересів в судах та іншу допомогу пов`язану зі справою за позовом до Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня" щодо визнання дій протиправними, визнання одностороннього правочину недійсним та стягнення збитків.

Відповідно до п. 3.1. Договору, вартість правової допомоги (гонорар) погоджується Сторонами і вказується в додатку до цього Договору чи безпосередньо в акті, або вказується в рахунку за підписом Захисника.

При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід захисника, важливість справи для Клієнта та інші істотні обставини. Гонорар визначений за цим договором сторонами є розумним і співмірним та враховує витрачений адвокатом час (п.3.2.2. Договору).

Згідно із п. 3.3. даного правочину, гонорар за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включає підготовку до її розгляду, збір доказів, підготовку процесуальних документів по справі при потребі, участь в судових засіданнях при потребі, тощо, вартість послуг помічника адвоката та інших витрат Захисника.

Надання правової допомоги та розмір гонорару засвідчується Актом, який складається в порядку та на умовах, що визначені в цьому договорі або звітом, який складає Захисник (п.3.9. Договору).

Згідно із Додатком від 07.07.2023 до договору про надання правової допомоги від 07.07.2023, який відповідно до п. 8 є невід`ємною частиною договору і набуває чинності з моменту укладення і дії до повного виконання, Сторонами з урахуванням принципу свободи договору погоджено, що розмір гонорару за представництво інтересів Клієнта в сді першої інстанції та іншу допомогу пов`язану зі справою за позовом до Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня" щодо визнання дій протиправними, визнання одностороннього правочину недійсним та стягнення збитків складає 25 000,00 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп.) (п.1. Додатку до договору).

Відповідно до п. 5, 6 Додатку до Договору від 07.07.2023Сторонами при визначені розміру гонорару та порядку його сплати, враховано та узгоджено, що розмір гонорару є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, втому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, складність справи, кваліфікацію і досвід Захисника, фінансовий стан Клієнта та всі інші істотні обставини. Гонорар визначений за цим Договором сторонами є розумним та враховує витрачений Захисником час.

Гонорар за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включає підготовку до ї розгляду, збір доказів, підготовку процесуальних документів по справі (при потребі), участь в судових засіданнях (при потребі), тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, інших витрат Захисника.

Отже, Додатком до Договору від 07.07.2023 була встановлена фіксована сума гонорару Адвокатського бюро, яка не залежить від витрат часу, обсягу підготовлених та поданих документів чи ухвалення судом рішення на користь Клієнта, а тому ці обставини не впливають на вартість наданої професійної правничої допомоги та, відповідно, на розмір судових витрат.

Фактичне отримання вказаних послуг позивачем підтверджується доданим Звітом про надану правову допомогу, який містить інформацію про час, витрачений на вчинення необхідних дій та обсяг наданих послуг і виконаних робіт, зокрема: 1. Аналіз наданих ТОВ "Рівнестандарт" документів на предмет можливості підготовки позову. Підготовлено позовну заяву, яку узгоджено із ТОВ "Рівнестандарт". Підготовлено додатки, надано замовнику реквізити для сплати судового збору, забезпечено направлення позову з використанням ЄСІТС на адресу відповідача та на адресу суду (5 год. 30 хв.); 2. Підготовлено клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, направлено засобами поштового зв`язку до суду та відповідачу (0 год. 30 хв.); 3. Отримано відзив Відповідача, проаналізовано доводи відзиву та долучені документи (0 год. 30 хв.); 4. Отримано від клієнта додаткові докази, підготовлено відповідь на відзив, направлено засобами поштового зв`язку до суду та Відповідачу (2 год. 00 хв.); 5. Отримано заперечення Відповідача, проаналізовано доводи (0 год. 15 хв.); 6. Отримано додаткові докази, підготовлено клопотання про доручення доказів, направлено засобами поштового зв`язку до суду та Відповідачу (0 год. 30 хв.); 7. Підготовлено та подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи (0 год. 10 хв.); 8. Забезпечено представництво інтересів клієнта під час підготовчого засідання та розгляду справи по суті (2 год. 30 хв.); 9. Підготовлено заяву про ухвалення додаткового рішення для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу з додатками (1 год. 00 хв.). Всього 12 год. 55 хв..

Окрім того, до Звіту про надану правову допомогу долучено опис витрат на суму 219, 00 грн, що підтверджується наданими поштовими відправленнями від 28.07.2023, 21.08.2023 та 15.09.2023.

Звіт про надану правову допомогу між позивачем та Адвокатським бюро "Миколи Бляшина" сторонами було підписано 23 січня 2024 року.

Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу пов`язані із розглядом справи даної справи становлять 25 000,00 грн.

Суд наголошує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Відповідач з клопотанням про неспівмірність понесених позивачем судових витрат не звертався.

Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги рівень складності даної справи, об`єм вчинених представником позивача дій, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача по стягненню з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" про ухвалення додаткового рішення про судові витрати задовольнити.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня"(46002, м. Тернопіль, вул. Клінічна, буд.1А, код ЄДРПОУ 04528442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" (33028, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд.28Б, офіс 32, код ЄДРПОУ 38888641) 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення підписано 26 .02.2024.

СуддяА.М. Сидорук