Рішення

від 08.02.2024 по справі 921/140/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 лютого 2024 року м. ТернопільСправа № 921/140/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Підволочиського районного споживчого товариства (РайСТ) (вул. Зелена, 1, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800)

до відповідача Скалатської об`єднаної територіальної громади в особі Скалатської міської ради (вул. Грушевського, 2, м. Скалат, Тернопільська область, 47851)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар Т.Шевченка, 18, м. Київ, 01601)

про: - визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Подільської сільської ради від 26.11.2003 №39 "Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в АДРЕСА_1 ";

- визнання за Підволочиським районним споживчим товариством права власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю "Будинок торгівлі" по вул. Центральна, 54, с.Поділля Скалатської ОТГ площею 575,6 кв.м.

За участю представників від:

Позивача: не з`явився

Відповідача: Гуцалюк А.Р., Питель Т.І.

Третьої особи: Олійник Т.П.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Підволочиське районне споживче товариство звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою (вх.№153 від 27.02.2023) до Скалатської об`єднаної територіальної громади в особі Скалатської міської ради про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Подільської сільської ради від 26.11.2003 №39 "Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в с.Поділля по вул. Центральна, 54" та про визнання за Підволочиським районним споживчим товариством права власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю "Будинок торгівлі" по вул. Центральна, 54 с.Поділля Скалатської ОТГ площею 575,6 кв.м.

В обґрунтування заявлених вимог позивач у позовній заяві вказує на те, що Підволочиське районне споживче товариство з 1976 року і по даний час володіє, користується, обліковує в складі основних засобів нежитлову будівлю - Торговий будинок в с.Поділля, вул. Центральна, 54, на який нараховує амортизаційні відрахування, здійснює в ньому господарську діяльність, сплачувало земельний податок, тощо.

Поряд з цим, з листа Бюро технічної інвентаризації Підволочиського району від 08.12.2020 №94 та долучених до листа документів, позивачу стало відомо, що виконавчим комітетом Подільської сільської ради 26.11.2003 прийнято рішення №39 "Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в с. Поділля по вул. Центральна, 54 за Подільською сільською радою". На підставі вказаного рішення виконавчого комітету за Подільською сільською радою (правонаступником якої на даний час є Скалатська міська рада) та ВАТ "Укртелеком" 08.04.2004 оформлені Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №756114 та серії САА №756115 і проведено реєстрацію права власності на приміщення магазину, що знаходиться в селі Поділля по вул. Центральна, 54 за Подільською сільською радою у частці 97%, та за ВАТ "Укртелеком" в частці 3%.

Позивач стверджує, що в рішенні Господарського суду Тернопільської області від 11.08.2021 та постанові Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі №921/23/21 встановлено, що Підволочиське РайСТ є належним володільцем Торгового будинку по вул. Центральна, 54 с. Поділля, яке відкрито, добросовісно користується, володіє і здійснює в ньому господарську діяльність без перерви з 1976 року і по даний час. Попередній власник вказаного приміщення не відомий, жодних претензій щодо власності на спірну будівлю до Підволочиського РайСТ не надходило. А оскільки рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.08.2021 у справі №921/23/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021, рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради від 26.11.2003 №39 визнано неправомірним, а тому й документи, якими оформлене відповідне право, є неправомірними і недійсними також, порушують права Підволочиського РайСТ, як законного володільця Будинку торгівлі (магазин) в с. Поділля по вул. Центральна, 54.

Вважає, що обставини, встановлені рішенням суду у справі №921/23/21, відповідно до ст.75 ГПК України не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи.

Крім того, позивач вказує на те, що у постанові Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі №921/23/21 встановлено, що у справі, яка переглядалася, задоволення позовних вимог Підволочиського РайСТ про визнання незаконними та скасування рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради від 26.11.2003 №39, а також Свідоцтв про право власності серії САА №756114 від 08.04.2004 та серії САА №756115 від 08.04.2004; скасування державної реєстрації права власності за Подільською сільською радою та ВАТ "Укртелеком", не призвело б до відновлення законного володіння, користування та розпорядження Підволочиським РайСТ спірним майном, а отже, зазначена вимога не є ефективним засобом захисту прав позивача у вказаній справі, поскільки ефективним способом захисту порушеного права належного володільця спірного майна з 1976 року є визнання права власності.

У зв`язку із наведеними обставинами, та посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.04.2020 у справі №552/1354/18, позивач просить суд відповідно до ст.344 ЦК України визнати за ним право власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

При цьому також вказує, що оскільки при підтвердженні висновків Господарського суду Тернопільської області щодо незаконності рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради від 26.11.2003 №39, в резолютивній частині постанови Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі №921/23/21 таке рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради не визнано недійсним, тому, при заявленні даного позову, окрім визнання права власності на нежитлову будівлю "Будинок торгівлі" по вул. Центральна, 54 с. Поділля, Підволочиське РайСТ, позивач просить також визнати недійсним рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради від 26.11.2003 №39 "Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в с. Поділля по вул. Центральна, 54".

Позиція відповідача.

Скалатська міська рада проти позову повністю заперечує з підстав, викладених зокрема, у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив, інших зверненнях до суду.

Вважає, що позивач не надав жодного доказу використання ним приміщення магазину по вул. Центральна, 54 в с. Поділля у власній господарській діяльності, як і доказів понесення витрат на його утримання, як то оплата житлово-комунальних послуг, здійснення поточного чи капітального ремонту, нарахування амортизаційних відрахувань, тощо.

Крім того, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Підволочиське РайСТ зареєстроване 21.04.1993 року. Однак позивач не надав доказів на підтвердження того, що він є правонаступником організації, яка з 1976 року (як він вказує в своїй довідці вих.№4 від 27.01.2023) та по 21.04.1993 використовувала приміщення даного магазину.

Зазначає, що позивач, як володілець приміщення магазину по вул. Центральна, 54, в с.Поділля, яке обліковується в нього на балансі, за період з дати прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради №39 від 26.11.2003 і до листопада 2020 року, коли він здобув відомості про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за іншими юридичними особами (близько 17 років) міг знати і, більше того, зобов`язаний був знати про розміщення у частині приміщення телекомунікаційного обладнання АТС ПАТ "Укртелеком", оскільки ПАТ "Укртелеком" з 2004 року відкрито здійснює правомочності власника 3/100 будинку, розташованого за адресою вул. Центральна, 54, с. Поділля, здійснюючи власну господарську діяльність з надання телекомунікаційних послуг фізичним та юридичними особам села Поділля, а кімната площею 16,1 кв.м, в якій знаходилося обладнання АТС, була зачиненою. А отже, позивач щонайменше 16 років не міг мати вільного доступу до цього приміщення, яке він вважає своїм, з огляду на зазначені вище обов`язки цікавитись та утримувати приналежне йому майно.

На думку відповідача, у позивача була можливість, більше того, обов`язок дізнатися про порушення його прав щонайменше з 2006 року, однак з відповідним позовом до суду товариство звернулося лише 22.01.2021, тобто з пропуском встановленого статтею 71 ЦК УРСР 1963 року трьохрічного строку позовної давності.

Посилання на статтю 344 ЦК України відповідач вважає недоречним, оскільки, за словами позивача, приміщення торгового будинку обліковується на його балансі з 1976 року, а отже, дані відносини мають регулюватися Цивільним кодексом Української РСР від 18.07.1963, в якому поняття "набувальна давність" відсутнє. Відповідно до п.1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України даний кодекс набрав чинності 01.01.2004. Тобто, на момент прийняття оскаржуваного рішення ЦК України ще не набрав чинності, а отже не може застосовуватися до даних правовідносин.

Поряд з цим, у запереченнях на відповідь на відзив (вх.№3104 від 10.10.2023) відповідач вказує на те, що відповідно до ст. 344 ЦК України позивач має довести доказами обставину добросовісного заволодіння чужим майном. Якщо позивач знав у момент набуття, що майно чуже (законно належить іншій особі), таке набуття не є добросовісним, відповідно неможливо застосувати набувальну давність. Водночас, позивач не надає доказів яким чином він заволодів майном, а лише вказує, що таке обліковується в нього на балансі. Баланс є документом, який обліковує, фіксує активи товариства і не відноситься до категорії первинних документів господарських операцій, не відображає на якій підставі набуте те чи інше майно.

Рішення від 03 березня 1973 року №6 Подільської сільської ради депутатів трудящих Підволочиського району Тернопільської області, яке за твердженнями позивача було підставою для взяття на баланс приміщення магазину, до суду не подано, його зміст не відомий. А оскільки у той час інститут приватної власності не існував, то відповідач вважає, що ймовірно приміщення було надане позивачу в користування для спеціальної мети, а власником залишався орган влади.

Позиція третьої особи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Укртелеком", у письмових поясненнях та інших зверненнях, які адресовано суду повністю заперечує щодо заявлених позивачем вимог.

Зокрема, вказує на те, що у Підволочиського РайСТ відсутні підстави стверджувати, що в силу вимог ст.75 ГПК України йому не потрібно доказувати обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог у справі №921/140/23.

Так, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.08.2021 у справі №921/23/21 у задоволенні позову Підволочиського РайСТ до Скалатської об`єднаної територіальної громади в особі Скалатської міської ради та Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради №39 від 26.11.2003, визнання незаконними та скасування Свідоцтв про право власності серії САА №756114 від 08.04.2004 та серії САА №756115 від 08.04.2004, скасування державної реєстрації права власності Подільської сільської ради на 97/100 та ПАТ "Укртелеком" на 3/100 частини нежитлової будівлі магазину по вул. Центральна, 54 с. Поділля, було відмовлено у зв`язку з тим, що позовні вимоги заявлено з пропуском позовної давності.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі №921/23/21 рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.09.2021 змінено - викладено мотивувальну частину рішення від 11.09.2021 в редакції даної постанови, в іншій частині рішення від 11.09.2021 залишено без змін. При цьому, суд апеляційної інстанції у справі №921/23/21 дійшов висновку, що місцевий господарський суд мав відмовити у задоволенні позовних вимог не з підстав пропущення строку позовної давності, а посилаючись на те, що позивачем при поданні позову неправильно обраний спосіб захисту, що також зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених обставин. З огляду на наведені вище обставини, апеляційним судом зазначено, що відпала необхідність дослідження фактичних обставин щодо належності спірного майна Підволочиському районному споживчому товариству, оскільки такі висновки мотивувальної частини судового рішення можуть сприйматися як преюдиційні під час розгляду інших справ за участі сторін цього спору.

На переконання третьої особи, звертаючись із даним позовом, Підволочиським РайСТ не додано до позовної заяви жодних доказів, які би підтверджували законність та обґрунтованість його позовних вимог.

До того ж, у справі №921/23/21 Підволочиське РайСТ стверджувало, що є власником Спірної будівлі, а в цій справі стверджує, що Спірна будівля є чужим майном, до якого у Підволочиського РайСТ є інтерес про набуття права власності за набувальною давністю.

Право власності на об`єкт нерухомості за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду за сукупності умов, визначених статтею 344 Цивільного кодексу України. Такими умовами є добросовісність заволодіння майном, відкритість і безперервність володіння протягом установленого законом строку.

Зазначає, що інформація, викладена у довідці Підволочиським РайСТ №4 від 27.01.2023 про перебування Спірної будівлі на балансі цього товариства в складі основних засобів з 1976 року і по даний час, спростовується тією фактичною обставиною, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських нормувань Підволочиське РайСТ зареєстроване як юридична особа 21.04.1993, а тому не може з 1976 року обліковувати на своєму балансі Спірну будівлю, збудовану у 1969 році (рік будівництва вказано у Рішенні Виконкому від 26.11.2003).

Вважає, що Підволочиське РайСТ жодним доказом не довело, що добросовісно заволоділо Спірною будівлею, у якої вже майже 20 років є законні власники: 97/100 належить відповідачу як правонаступнику Подільської сільської ради, а 3/100 належить Укртелекому.

Право власності Укртелекому на 3/100 частин будинку (Спірної будівлі), розташованого за адресою: вул. Центральна, 54, село Поділля Тернопільського (раніше - Підволочиського) району Тернопільської області, підтверджується Свідоцтвом про право власності серія САА № 756115 від 08.04.2004, виданим Подільською сільською радою і було зареєстроване Підволочиським районним бюро технічної інвентаризації 08.04.2004 за реєстраційним номером 5423945 в книзі 03, номер запису 01, а також - у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 26.04.2018, номер запису про право власності 25969892.

Укртелеком з 2004 року реалізує правомочності власника, в тому числі володіє, 3/100 Спірної будівлі, а саме кімнатою АТС площею 16,1 кв.м., здійснюючи власну господарську діяльність з надання телекомунікаційних послуг фізичним та юридичним особам села Поділля.

Крім того, Укртелеком законно користується земельною ділянкою, відведеною для обслуговування 3/100 Спірної будівлі, що підтверджується договором оренди землі від 01.03.2012, укладеним ПАТ "Укртелеком" та Подільською сільською радою на 10 років, Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ВАТ "Укртелеком" 2006 рік, що розроблений на замовлення Укртелекому, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.02.2014, Витягом від 28.02.2014 №639 з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки на території Подільської сільської ради ПАТ "Укртелеком".

Наведене, на думку третьої особи, спростовує твердження Підволочиського РайСТ про відкрите та безперервне володіння усією Спірною будівлею.

У постанові Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі №921/23/21 позивачу роз`яснено, що ефективним способом захисту порушеного права належного володільця спірного майна є визнання права власності. Визнання права власності, як спосіб захисту цього права, врегульовано ч. 1 ст. 392 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Однак даний позов обґрунтовано не нормою статті 392 Цивільного кодексу України, а нормою ч.1 ст. 344 Цивільного кодексу України, якою визначено одну із підстав для набуття права власності (набувальна давність), але не спосіб захисту права власності.

Вважає, що станом на 26.11.2003 право власності Підволочиського РайСТ на чужу Спірну будівлю за набувальною давністю не могло виникнути, адже норма статті 393 Цивільного кодексу України ("Визнання незаконним правового акта, що порушує право власності") ще не була чинною, відповідно Рішення Виконкому від 26.11.2003 не могло порушити неіснуючі право чи інтерес Підволочиського РайСТ щодо Спірної будівлі.

Таким чином, на думку третьої особи, вимога Підволочиського РайСТ про визнання недійсним Рішення Виконкому від 26.11.2003, не відповідає як визначеному ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способу захисту цивільного права та інтересу, так і роз`ясненню, викладеному у Постанові від 21.12.2021, щодо ефективного способу захисту порушеного права. Просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач у відповіді на відзив і пояснення третьої особи, та інших своїх письмових зверненнях, серед іншого додатково зазначив, що протягом тривалого часу спірне нерухоме майно обліковувалось на балансі товариства, позивач використовував його у своїй господарській діяльності, зокрема шляхом надання в оренду. Земельна ділянка площею 0,07 га під об`єктом магазин в с. Поділля Підволочиського району обліковувалась у державній статистичній звітності форми 6-зем станом на 01.01.2016 за Підволочиським РайСТ, яким відповідно сплачувався земельний податок за вказану ділянку (принаймні до 2002 року). Долучив додаткові докази на підтвердження обставин безперервності володіння означеним нерухомим майном в с. Поділля.

Вказує на те, що Подільська сільська рада, розпорядившись спірним нерухомим майном - приміщенням магазину, що знаходиться в с. Поділля, вул. Центральна, 54, у спосіб, зазначений у відповідному рішенні №39 від 26.11.2003 "Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в с. Поділля, вул. Центральна, 54", діяла всупереч інтересам позивача як володільця такого майна, чим порушила права та законні інтереси Підволочиського районного споживчого товариства.

Окрім того, у Подільської сільської ради відсутні правові підстави для набуття права власності на частину спірної будівлі, оскільки частина 2 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції станом на 26.11.2003, визначала, що підставами набуття права комунальної власності органами місцевого самоврядування є: передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку встановленому законом, яких не мала Подільська сільська рада. Інших підстав набуття права комунальної власності законом не передбачено, а тому самовільне визнання виконавчим комітетом рішенням №39 від 26.11.2003 права власності за Подільською сільською радою на 97/100 частки спірної будівлі, видача Свідоцтва про право власності та реєстрація права власності є незаконними.

Також звертає увагу суду на те, що згідно наданої Архівним відділом Підволочиської районної державної адміністрації копії рішення від 26.11.2003 №39, визнано право власності за Підволочиським цехом електрозв`язку №7 Тернопільської дирекції УДПЕЗ "Укртелеком" - 3%, який не був юридичною особою.

Оформлення права власності на частину спірного приміщення за ВАТ "Укртелеком" (тепер ПАТ "Укртелеком") з видачею Свідоцтв про право власності та проведенням реєстрації права власності також суперечить розділу 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності нерухоме майно, діючого на час прийняття оскаржуваного рішення та реєстрації права власності, яким передбачалось вичерпний перелік випадків оформлення органом місцевого самоврядування права власності на об`єкти нерухомого майна з видачею свідоцтв, в т.ч. для юридичних осіб лише новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об`єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об`єкта і введення його в експлуатацію, або на підставі документів, що підтверджують їх право власності (пп. а) п.6.1 р.6 Тимчасового положення), які відсутні у третьої особи.

Щодо пропуску строку позовної давності, то позивач вказує, що чинним законодавством України не встановлений строк позовної давності на позови про визнання права власності. Стосовно вимоги про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради від 26.11.2003 №39, то ні відповідач, ні третя особа не надали доказів повідомлення позивача про прийняття вказаного рішення, видачі свідоцтв про прав власності, державної реєстрації права власності за відповідачем та третьою особою.

Процесуальні дії суду у справі.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у справі №921/140/23 задоволено апеляційну скаргу Підволочиського районного споживчого товариства (РайСТ) та скасовано ухвалу Господарського суду Тернопільської області (суддя Чопко Ю.О.) від 13.03.2023 у справі №921/140/23 про повернення позовної заяви Підволочиського районного споживчого товариства №18 від 17.02.2023 (вх.№153 від 27.02.2023) без розгляду на підставі ч.4 ст.174 ГПК України; справу №921/140/23 передано на розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

На підставі розпорядження заступника керівника апарату від 30.06.2023, згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2023, справу №921/140/23 передано на розгляд судді Шумському І.П.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.07.2023 позовну заяву №18 від 17.02.2023 Підволочиського районного споживчого товариства (РайСТ) залишено без руху та встановлено заявнику строк для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення копії відповідної ухвали.

Після усунення заявником недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 24.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/140/23; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання на 21.08.2023 року о 10 год. 20 хв.; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Укртелеком"; встановлено строки відповідачу - для подання відзиву на позов, третій особі - для подання письмових пояснень по справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.07.2023, у зв`язку із перебуванням судді Шумського І.П. з 01.08.2023 у відпустці, підготовче засідання у справі №921/140/23 призначено на 14.09.2023 о 11:20 год.

Ухвалами суду від 14.09.2023 прийнято до розгляду: відзив Скалатської міської ради (вх. №6670 від 15.08.2023); пояснення третьої особи у справі щодо позову за №10-08/49 від 16.08.2023 (вх.№6723 від 16.08.2023), з додатками; відповідь Підволочиського районного споживчого товариства (РайСТ) на відзив №121 від 06.09.2023 (вх.№7676 від 12.09.2023), з додатками; підготовче засідання у справі відкладено на 10:20 год. 09.10.2023; продовжено строк підготовчого провадження у відповідності до ч.3 ст.177 ГПК України.

Ухвалою від 03.10.2023, у зв`язку із перебуванням судді Шумського І.П. з 09.10.2023 у відпустці, підготовче засідання у справі №921/140/23 призначено 02.11.2023 о 11:40 год., про що учасників справи належним чином повідомлено.

02.11.2023 через систему "Електронний суд" відповідач надіслав клопотання б/н від 02.11.2023 (вх. №8805 від 02.11.2023) про витребування доказів. Відповідно до даного клопотання просив суд:

- витребувати у Підволочиського районного споживчого товариства вул. Зелена, 1, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800, ЄДРПОУ 01767324 документи на підставі яких в 1974 році будівля по вул. Центральна, 54 в с. Поділля поставлена на баланс;

- витребувати у Підволочиського районного споживчого товариства вул. Зелена, 1, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800, ЄДРПОУ 01767324 баланс основних засобів за період з 1976 року по 06 жовтня 2023 року.

З огляду на тимчасову непрацездатність судді Господарського суду Тернопільської області Шумського І. П., підготовче засідання 02.11.2023 у справі №921/140/23 не відбулось.

Ухвалою суду від 07.11.2023 підготовче засідання у справі № 921/140/23 призначено на 11:20 год. 23.11.2023.

Ухвалою суду 23.11.2023 прийнято до розгляду пояснення третьої особи у справі щодо позову за №10-08/56 від 06.10.2023 (вх. №8103 від 10.10.2023); заперечення Скалатської міської ради б/н від 06.10.2023 (вх. №8104 від 10.10.2023); пояснення Підволочиського районного споживчого товариства (РайСТ) №138 від 23.10.2023 (вх. №8623 від 26.10.2023) без вказаних додатків. Підготовче засідання у справі №921/140/23 відкладено на 11:40 год. 07.12.2023. Розгляд клопотань відповідача про приєднання доказів від 01.11.2023 №03-1920/03-04 та про витребування доказів від 01.11.2023 №03-1919/03-04 відкладено на 07.12.2023. Запропоновано позивачу до 06.12.2023 письмово повідомити суд: про обставини, які повинно підтвердити, запитуване позивачем в архіві рішення місцевої ради №6 за 1973 рік, а також про обставини справи та докази, про які позивачем ще не зазначено і не надано відповідно; про необхідність у отриманні рішення №6 від 03.03.1973 року; повідомити про наявність електронного кабінету. Запропоновано відповідачу до 06.12.2023 надати суду: документи, які стали підставою для прийняття рішення №39 від 26.11.2003; докази використання своєї частини спірного приміщення з 08.04.2004; докази оформлення землекористування на ділянку для обслуговування своєї частини спірного приміщення по вулиці Центральна, 54 с. Поділля Скалатської ОТГ; докази надіслання на адресу інших учасників справи клопотань про долучення доказів та про приєднання доказів; пояснення з приводу запитуваних в архіві документів Подільської сільської ради за 1973 рік та чи звертався відповідач за ними до Тернопільської районної військової адміністрації.

Ухвалою суду 07.12.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Скалатської міської ради за №03-1919/03-04 від 01.11.2023 про витребування у позивача доказів; прийнято до розгляду клопотання відповідача за №03-1920/03-04 від 01.11.2023 про приєднання доказів до матеріалів справи, з додатками; закрито підготовче провадження по справі №921/140/23 та призначено її до розгляду по суті на 11:00 год. 28 грудня 2023 року.

07.12.2023 (після проведення підготовчого засідання у справі) на адресу суду від позивача надійшов лист з додатками за №142 від 06.12.2023 (вх. № 9869 від 07.12.2023).

25.12.2023 на адресу суду від позивача надійшло клопотання за №165 від 20.12.2023 (вх. №10359 від 25.12.2023) про повернення до стадії підготовчого провадження до початку судового розгляду по суті.

28.12.2023 через канцелярію суду представник відповідача подав лист б/н від 27.12.2023 (вх. № 10465 від 28.12.2023) відповідно до якого просить долучити до матеріалів справи докази про надсилання позивачу та третій особі клопотання з додатками від 01.11.2023.

Ухвалою від 28.12.2023 судом відкладено розгляд справи №921/140/23 по суті та розгляд клопотання Підволочиського районного споживчого товариства (РайСТ) від 20.12.2023 №165 (вх. №10359 від 25.12.2023) про повернення до стадії підготовчого провадження відкладено на 11:00 год. 18 січня 2024 року. Запропоновано позивачу до 15.01.2024 надати суду згадані в клопотанні Підволочиського районного споживчого товариства (РайСТ) від 20.12.2023 №165 (вх. №10359 від 25.12.2023) письмові пояснення, а також докази їх надіслання на адресу інших учасників.

16.01.2024 на адресу суду від Підволочиського РайСТ надійшов лист №1 від 12.01.2024 (який згідно відтиску поштового штемпеля на конверті відправлено 12.01.2024), у якому повідомив про те, що письмові пояснення Підволочиського РайСТ викладені у листі з додатками №142 від 06.12.2023, які отримані судом. Докази направлення письмових пояснень відповідачу та третій особі долучені до пояснення від 06.12.2023 №142. Крім того, відповідач підтвердив отримання 06.12.2023 інформації від Архівного відділу №5 Тернопільської РВА листом, датованим 04.12.2023 №1240 щодо рішення Подільської сільської ради від 03.03.1973 №6.

Ухвалою суду від 18.01.2024 відповідно до ч.4 ст. 170 ГПК України повернуто без розгляду Підволочиському районному споживчому товариству лист від 06.12.2023 №142 (вх.№9869 від 07.12.2023), з додатками, та клопотання від 20.12.2023 №165 (вх. №10359 від 25.12.2023) про повернення до стадії підготовчого провадження, з додатками, у зв`язку із відсутністю у позивача зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС. Розгляд справи по суті відкладено на 10:50 год. 08 лютого 2024 року. Зазначено повторно про необхідність подання позивачем до 07.02.2024 суду доказів в підтвердження реєстрації його електронного кабінету у відповідності до вимог статті 6 ГПК України.

Ухвалою суду від 18.01.2024 розгляд справи по суті відкладено на 08.02.2024 року.

02.02.2024 (вх.№969 від 02.02.2024) та 04.02.24 (вх.№989 від 05.02.2024) року через вже зареєстрований електронний кабінет позивачем подано клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження у зв`язку з не долученням та не розглядом судом пояснень Підволочиського РайСТ від 06.12.2023 №142 (вх.№9869 від 07.12.2023) із додатками, які мають суттєве значення для вирішення справи і не могло бути своєчасно подано.

А також 02.02.2024 позивачем через електронний кабінет надіслано додаткові пояснення, з долученими письмовими копіями документів (вх.№ 964 від 02.02.2024).

В засідання 08.02.2024 року представники відповідача і третьої особи прибули, проти задоволення клопотань та доручення нових доказів заперечили.

Представник позивача в судове засідання 08.02.2024 року не прибув, письмово зазначивши про його проведення без участі заявника.

Розглянувши звернення позивача, заслухавши пояснення учасників судового засідання 08.02.2024 суд ухвалив відмовити:

-в задоволенні клопотань позивача про повернення до стадії підготовчого провадження 02.02.2024 (вх.№969 від 02.02.2024) та 04.02.24 (вх.№989 від 05.02.2024);

-у прийнятті документів, долучених позивачем до додаткових пояснень (вх.№ 964 від 02.02.2024).

Так, нормами чинного ГПК України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.

Відповідно до правового висновку, викладеного зокрема у постанові Верховного Суду від 14.03.23 року у справі №921/174/21 суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Посилання заявника, як на причину необхідності такого повернення, на - не долучення та не розгляд судом його письмових пояснень (а фактично супровідного листа) від 06.12.2023 №142 (вх.№9869 від 07.12.2023) із додатками є необґрунтованим, оскільки вони розглянуті і вирішенні судом ухвалою від 18.01.2024 року.

Інших підстав для повернення до стадії підготовчого провадження, які б суд міг визнати вагомими у відповідних клопотаннях Підволочиського РайСТ не наведено.

Щодо долучених позивачем до додаткових пояснень (вх.№ 964 від 02.02.2024) письмових документів слід зазначити наступне.

Вказані документи вже надавались позивачем із згаданими вище поясненнями (а фактично супровідним листом) від 06.12.2023 №142 (вх.№9869 від 07.12.2023) після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, і були повернуті заявнику ухвалою від 18.01.2024 року, з підстави недотримання вимог ч. 4 ст. 170 ГПК України.

Водночас, згідно з п.2 ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право подавати докази.

Відповідно до п.4 ч.2 цієї статті учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.2 ст.80 ГПК України).

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст.80 ГПК України).

Згідно з ч.8 вказаної статті докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).

Ухвалою суду від 23.11.2023 позивачу було запропоновано до 06.12.2023 письмово повідомити суд: про обставини, які повинно підтвердити, запитуване позивачем в архіві рішення місцевої ради №6 за 1973 рік, а також про обставини справи та докази, про які позивачем ще не зазначено і не надано відповідно; про необхідність у отриманні рішення №6 від 03.03.1973 року; повідомити про наявність електронного кабінету.

Ухвалою від 07.12.2023 було закрито підготовче провадження по справі №921/140/23 та призначено її до розгляду по суті вперше на 28 грудня 2023 року.

Згадані вище документи були позивачем долучені до додаткових пояснень від 02.02.2024, а саме:

-копії адвокатського запиту та відповіді на нього за 2020 рік;

-копію договору оренди від 01.04.2023 та акт приймання-передачі а оренду об`єкта нерухомості, стороною яких є позивач;

- копії платіжних документів про отримання позивачем коштів

Перелічені документи оформлені задовго до закінчення підготовчого провадження у даній справі і позивачем не наведено причин їх несвоєчасного подання, які б суд визнав поважними.

Окрім того, позивачем додано:

-копію запит Підволочиського РайСТ вих.№152 від 01.12.2023 до Архіву Підволочиської ОТГ щодо надання архівної копії рішення Подільської сільської ради №6 від 03.03.1973р.;

-копію відповіді на запит за №1240 від 04.12.2023, у якій вказується про те, що по документах архівного фонду Тернопільської районної державної адміністрації "Подільська сільська рада Підволочиського району Тернопільської області" рішення Подільської сільської ради від 03.03.1973 року не значиться;

-засвідчену позивачем копію рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради №6, однак від 27.03.1973.

Як вбачається із змісту засвідченої позивачем копію рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради №6 від 27.03.1973, воно не має відношення до спірних правовідносин.

Враховуючи згадані приписи ст.ст.42, 76, 80 ГПК України, критерії належності доказів та їх своєчасного подання, суд відмовляє у прийнятті доказів, долучених до додаткових пояснень позивача (вх.№ 964 від 02.02.2024).

Сам текст цих пояснень оголошено судом в засіданні 08.02.2024 року.

Суд, у судовому засіданні 08.02.2024, після виходу до нарадчої кімнати, ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до змісту оскаржуваного у справі рішення - приміщення магазину в с. Поділля по вул. Центральна, 54 збудоване в 1969 році.

Згідно з Довідкою Підволочиського районного споживчого товариства №4 від 27.01.2023, споживче товариство з 1976 року і по даний час обліковує на балансі, у складі основних засобів торговий будинок в с. Поділля.

Водночас Підволочиським РайСТ не надано доказів, що стали підставою для прийняття цього об`єкта нерухомості на баланс позивача.

За змістом письмової відповіді позивача за № 139 від 23.10.2023 на запит відповідача такі документи не збереглись.

Документи, що стосуються будівлі магазину в с. Поділля по вул. Центральна, 54 до архівного відділу Підволочиської РДА станом на 28.12.2020 не надходили (довідка архівного відділу т.1 а.с.46).

Позивачем надано статут Підволочиським РайСТ, затверджений рішенням звітно виборних зборів уповноважених райовиків від 17.12.1988.

Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Підволочиське районне споживче товариство (РайСТ) (код 01767324) зареєстроване як юридична особа тільки - 21.04.1993. А у графі «дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа» - відомості відсутні.

03.12.2020 представник Підволочиського РайСТ адвокат Помазанська С.І., звернулася до Бюро технічної інвентаризації Підволочиського району із адвокатським запитом №74, із відповіді на який випливає, що:

- 97/100 приміщення магазину з підвалом під літ "А", що знаходиться в с. Поділля по вул. Центральна, 54, загальною площею 575,6 кв.м. зареєстровано за Подільською сільською радою на підставі рішення її виконкому від 26.11.2003 №39, про що 08.04.2004 видано свідоцтво серії САА №756114;

- 3/100 приміщення магазину з підвалом під літ "А", що знаходиться в с.Поділля по вул. Центральна, 54, загальною площею 575,6 кв.м. зареєстровано за ВАТ "Укртелеком" на підставі рішення виконкому від 26.11.2003 №39, про що 08.04.2004 видано свідоцтво серії САА №756115;

- також долучені копії витягів №3303802 та №3303870 від 08.04.2004 про реєстрацію права власності на магазин по вул. Центральна,54 с. Поділля Підволочиського району за Подільською сільською радою та ВАТ "Укртелеком" з частками власності 97/100 та 3/100 відповідно;

- у копії Експлікації внутрішніх площ до плану побудови, літера "А" по вул. Центральна, 54, в с. Поділля, зазначено, що їх загальна площа складає 575,6 кв.м, в тому числі 34,3 кв.м підвал, 16,1 кв.м - АТС.

Як вказує позивач, серед отриманої ним технічної документації з БТІ Підволочиського району, ним виявлено два різних, на його думку, рішення Подільської сільської ради від 26.11.2003 року під одним і тим же номером -39.

Одним рішенням, написаним від руки, визнано право власності на приміщення магазину, що знаходиться в селі Поділля по вул. Центральна, 54, за Подільською сільською радою у частці 97% (т.1 а.с.54). А з другого рішення, оформленого друкованим текстом, вбачається визнання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в селі Поділля по вул. Центральна, 54 за ВАТ "Укртелеком" в частці 3% (т.1 а.с.57).

Поряд з цим, у відповідь на адвокатський запит представника позивача, Архівним відділом Підволочиської районної державної адміністрації надано копію рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради Підволочиського району від 23.11.2003 №39 "Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в с.Поділля по вул. Центральна, 54" (т.1 а.с.47).

Так, відповідно до вказаного примірника рішення Виконавчого комітету Подільської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області №39 від 26.11.2003 "Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в селі Поділля по вул. Центральна, 54", виконком сільської ради, розглянувши матеріали про визнання права власності на приміщення магазину, збудоване у 1969 році, що знаходиться в селі Поділля по вул. Центральна, 54, вирішив:

1. Визнати право власності на приміщення магазину, збудоване у 1969 році, що знаходиться в селі Поділля по вул. Центральна, 54, у таких частках: Подільська сільська рада 97%, Підволочиський цех електрозв`язку №7 Тернопільської дирекції УДПЕЗ "Укртелеком" 3%.

2. Просити бюро технічної інвентаризації Підволочиського району зареєструвати приміщення магазину, що знаходиться в селі Поділля по вул. Центральна, 54 та видати свідоцтво на право власності.

Усі три примірники рішення Виконавчого комітету Подільської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області №39 від 26.11.2003 за змістом не суперечать одне одному, а останнє містить його повний текст.

З урахуванням наведеного, а також норм ст.ст.1,31 Закону України "Про Національний архівний фонд та архівні установи" та Правил роботи архівних установ України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.04.2013 №656/5 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.04.2013 за №584/23116, під час розгляду даного спору суд бере до уваги копію примірника рішення Виконавчого комітету Подільської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області №39 від 26.11.2003, наданої позивачу Архівним відділом Підволочиської районної державної адміністрації (т.1 а.с.47) .

Дане рішення оскаржується позивачем у справі, що розглядається.

Як вказує позивач, в рішенні спірна нежитлова будівля названа як "магазин", в той час у наданому Бюро технічної інвентаризації Підволочиського району оціночному акті, який є складовою частиною технічної документації, нежитлова будівля в с. Поділля по вул. Центральна, 54 названа як "Будинок торгівлі", що, на його думку, відповідає її обліку в основних засобах Підволочиського РайСТ.

Поряд з цим, у представленій довідці позивача №4 від 27.01.2023 зазначено про обліковування на балансі споживчого товариства з 1976 року "торгового будинку" в с.Поділля.

Водночас, двох об`єктів за такою адресою і такої площі в с. Поділля не має.

Доказів на підтвердження протилежного суду не надано та фактично визнається самим позивачем.

Так, у своєму позові він зазначає, що оскаржуване рішення порушує права та законні інтереси Підволочиського РайСТ як законного володільця саме названого в цьому акті нерухомого майна.

Як вказує позивач, до отримання листа з Підволочиського БТІ (№94 від 08.12.2020), споживчому товариству не було відомо про прийняте рішення від 26.11.2003 №39, видачу свідоцтв та реєстрацію права власності за Подільською сільською радою та ВАТ "Укртелеком" на будинок в с.Поділля по вул. Центральна, 54, володільцем якого являється Підволочиське РайСТ, що встановлено рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.08.2021 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі №921/23/21.

Судові рішення у справі №921/23/21, на думку позивача мають преюдиційне значення для спору, що вирішується. А саме судами у справі №921/23/21 вже встановлено: незаконність рішення Виконавчого комітету Подільської сільської ради від 26.11.2003 №39; правомірність володіння позивачем спірним нерухомим майном.

Окрім того, позивачем як орендодавцем укладено договір оренди щодо користування приміщенням магазину.

Усе наведене слугувало підставою для звернення із даним позовом про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Подільської сільської ради від 26.11.2003 №39 та визнання за Підволочиським районним споживчим товариством права власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю "Будинок торгівлі" по вул. Центральна, 54, с.Поділля Скалатської ОТГ площею 575,6 кв.м.

Оскільки Подільська сільська рада увійшла до складу Скалатської об`єднаної територіальної громади в особі Скалатської міської ради на підставі розпорядження голови обласної державної адміністрації №414-од від 14.07.2015 "Про добровільне об`єднання територіальних громад" та рішення Скалатської міської ради №7 від 25.11.2020 "Про утворення старостинських округів Скалатської міської ради, відповідачем у справі визначено Скалатську об`єднану територіальну громаду в особі Скалатської міської ради.

З`ясовано також, що третьою особою у справі, з часу прийняття оскаржуваного у справі рішення, реалізовувались правомочності як власника частини приміщення в с.Поділля по вул. Центральна, 54, в якій здійснюється господарська діяльність по наданню телекомунікаційних послуг.

Зокрема, 20.01.2004 на її замовлення виготовлено Технічний паспорт на 3/100 будівлі в с.Поділля по вул. Центральна, 54, а 01.03.2012 року з нею укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться в комунальній власності для обслуговування належної частини будівлі строком на 10 років, з правом його поновлення.

Право власності на частину будівлі та право оренди землі третьою особою відповідним чином зареєстровано (т.1 а.с.177-203).

Згідно з поясненнями представників місцевої територіальної громади в судовому засіданні 08.02.2024 (не спростованими поданими позивачем доказами) з Підволочиським РайСТ договір оренди землі для обслуговування спірної будівлі не укладався.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.08.2021 у справі №921/23/21 Підволочиським РайСТ відмовлено у позові, заявленому до відповідачів: Скалатської міської ради, ПАТ "Укртелеком" про: визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради №39 від 26.11.2003р.; визнання незаконним та скасування Свідоцтва про право власності серії САА №756114 від 08.04.2004р. за Подільською сільською радою та серії САА №756115 від 08.04.2004р. за ВАТ Укртелеком; скасування державної реєстрації за відповідачами права власності на будівлю магазину в с.Поділля по вул. Центральна, 54 (т.1 а.с. 60).

Відповідно до змісту рішення суду, на час прийняття оскаржуваних рішень та реєстрації права власності, Підволочиське РайСТ був належним володільцем згаданого вище об`єкта нерухомості.

З наведеного суд дійшов висновку, що Подільська сільрада, розпорядившись спірним нерухомим майном - приміщенням магазину, що знаходиться в с. Поділля, вул. Центральна, 54, у спосіб, зазначений у відповідному рішенні № 39 від 26.11.2003 Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в с. Поділля, вул. Центральна, 54, діяла всупереч інтересам позивача як володільця такого майна, чим порушила права та законні інтереси Підволочиського районного товариства.

Водночас суд також виснував про те, що в процесі розгляду даної справи позивачем, який вважає себе належним володільцем спірного приміщення, не подано, а судом не здобуто жодних доказів використання такого майна (приміщення магазину по вул. Центральна,54 с.Поділля) у власній господарській діяльності, як і доказів понесення витрат на його утримання, як то: оплата житлово-комунальних послуг, здійснення поточного чи капітального ремонту, нарахування амортизаційних відрахувань, тощо.

З урахуванням клопотань відповідачів про застосування строку позовної давності суд констатує, що у позивача була можливість, більше того обов`язок, дізнатися про порушення його прав відповідачем 2 - ПАТ Укртелеком, щонайменше з 2006 року, однак, з відповідним позовом до суду Підволочиське РайСТ звернулося лише 22.01.2021, тобто з пропуском встановленого статтею 71 ЦК УРСР 1963 року трьохрічного строку позовної давності.

Тому суд, з цієї підстави, не вбачав підстав для задоволення позову.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 мотивувальну частину рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.08.2021 у справі №921/23/21 змінено, а в іншій частині залишено без змін (т.1 а.с. 69).

Зокрема апеляційним судом зазначено, що за змістом статті 392 ЦК України судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Однак, як убачається з наявних матеріалів справи та пояснень представника позивача в судових засіданнях, у позивача відсутні будь-які правовстановлюючі документи на спірне майно.

В той же час, апеляційна судова колегія вказала, що позивачем не заявлялись позовні вимоги про визнання за Підволочиським районним споживчим товариством права власності на спірне майно.

Таким чином задоволення визначених позивачем вимог не призвело б до відновлення законного володіння, користування та розпорядження Підволочиським РайСТ спірним майном, а отже зазначені вимоги не є ефективним засобом захисту прав позивача у цій справі.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд мав відмовити у задоволенні позовних вимог не з підстав пропущення строку позовної давності, а посилаючись на те, що позивачем при поданні позову неправильно обраний спосіб захисту, що також зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених обставин.

Окрім того, колегія апеляційного суду вважала, що з огляду на наведені вище обставини, відпала необхідність дослідження судом фактичних обставин щодо належності спірного майна Підволочиському районному споживчому товариству, оскільки такі висновки мотивувальної частини судового рішення можуть сприйматися як преюдиційні під час розгляду інших справ за участі сторін цього спору (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №906/1336/19 від 08.06.2021).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухваленні рішення, висновки суду.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення (ч.1 ст. 15 ЦК України).

За приписами ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - ГПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Визначення предмета та підстав спору є виключним правом позивача, а не суду (ст.162 ГПК України).

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Слід зауважити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені статтею 16 ЦК України, відповідно до якої такими є, зокрема: визнання права, визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

В силу вимог, ст.129 Конституції України, ст.ст. 2,7,13,14,74 ГПК України позивач - як сторона справи повинен, на умовах змагальності довести, поданими належним чином доказами обґрунтованість заявлених вимог та наявність для цього підстав.

Позивачем у даній справі заявлено вимоги про:

- визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Подільської сільської ради від 26.11.2003 №39

- та визнання за Підволочиським районним споживчим товариством права власності на нежитлову будівлю "Будинок торгівлі" по вул. Центральна, 54 с.Поділля Скалатської ОТГ площею 575,6 кв.м.

З підстав, передбачених ст.344 ЦК України - за набувальною давністю.

Проте, відповідно до поданих учасниками справи доказів, позивачем не доведено належним чином підстав для задоволення його звернення до суду.

Так, згідно з положеннями статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, за яким право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

В пункті 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України зазначено, що правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки Цивільний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року, то відповідно до пунктів 1, 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 року.

Отже, якщо строк давнісного володіння почався раніше 01.01.2001 (раніше, ніж за три роки до набуття чинності ЦК), то у строк, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише період після 01.01.2001, а тому, враховуючи встановлений частиною 1 статті 344 ЦК десятирічний строк набуття права власності на нерухоме майно, положення цієї статті можуть застосовуватися лише після 01.01.2001.

Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 20.02.2008 у справі №6-27245св07, та у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №924/925/17.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Відповідна правова позиція відображена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2019 у справі №920/999/16, від 16.01.2020 у справі №916/455/19.

Як вказує позивач, в рішенні Господарського суду Тернопільської області від 11.08.2021 та постанові Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі №921/23/21 встановлено, що Підволочиське РайСТ є належним володільцем Торгового будинку по вул. Центральна, 54 с. Поділля, яке відкрито, добросовісно користується, володіє і здійснює в ньому господарську діяльність без перерви з 1976 року і по даний час.

Позивач вважає, що обставини, встановлені рішенням суду у справі №921/23/21, відповідно до ст.75 ГПК України не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи.

Проте такі твердження позивача суд вважає помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Об`єднана палата КГС ВС у постанові від 18.06.2021 у справі №910/16898/19 виснувала, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

У пункті 7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19 (провадження №12-17гс20) зазначено, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Так, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.08.2021 у справі №921/23/21 відмовлено у задоволенні позову Підволочиського районного споживчого товариства до відповідачів: Скалатської об`єднаної територіальної громади в особі Скалатської міської ради та Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", про:

1) визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради №39 від 26.11.2003р. "Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в АДРЕСА_1 ";

2) визнання незаконним та скасування Свідоцтва про право власності серії САА №756114 від 08.04.2004р. за Подільською сільською радою та серії САА №756115 від 08.04.2004р. за ВАТ "Укртелеком";

3) скасування державної реєстрації права власності Подільської сільської ради на 97/100 частини нежитлової будівлі магазину по вул. Центральна, 54 с. Поділля, записи про яку здійснено в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 08.04.2004р. за реєстраційним номером майна №5423945 номер запису 01 в книзі 03 та державну реєстрацію права власності ПАТ "УКРТЕЛЕКОМ" на 3/100 частини нежитлової будівлі магазину по вул. Центральна, 54 с. Поділля, записи про яку здійснено в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 08.04.2004р. за реєстраційним номером майна №5423945 номер запису 01 в книзі 03 і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.04.2018р. за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1543705661246.

При цьому судом констатовано, що позивачем заявлено позовні вимоги з пропуском позовної давності, що з урахуванням положень статті 80 ЦК УРСР 1963 року є підставою для відмови в позові.

Як убачається із змісту судових рішень у справі №921/23/21 Підволочиське РайСТ оскаржувало перелічені акти вважаючи, що приміщення по вул. Центральна, 54 с. Поділля належить йому як власнику.

В той же час, приписи ст. 344 ЦК України, на підставі якої Підволочиське РайСТ звернулось з наступним позовом регулює набуття права власності на чуже майно.

Окрім того, залишаючи без змін резолютивну частину рішення Господарського суду Тернопільської області у справі №921/23/21, апеляційний суд змінив його мотивувальну частину.

Зокрема у постанові від 21.12.2021 апеляційним судом вказано, що місцевий господарський суд мав відмовити у задоволенні позовних вимог не з підстав пропущення строку позовної давності, а посилаючись на те, що позивачем при поданні позову неправильно обраний спосіб захисту, що зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених обставин.

Далі апеляційний суд виснував, що з огляду на неправильно обраний позивачем спосіб захисту, відпала необхідність дослідження судом фактичних обставин щодо належності спірного майна Підволочиському районному споживчому товариству, оскільки такі висновки мотивувальної частини судового рішення можуть сприйматися як преюдиційні під час розгляду інших справ за участі сторін цього спору (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №906/1336/19 від 08.06.2021).

Отже, під час розгляду справи №921/23/21 не було встановлено обставин, що не підлягають доказуванню у справі 921/140/23.

Таким чином наявність обставин, визначених статтею 344 ЦК України, з якими пов`язується можливість набуття права власності на спірне нерухоме майно підлягала доведенню позивачем на загальних підставах.

Водночас доказів стосовно часу початку володіння позивачем спірним об`єктом нерухомості не надано.

Посилаючись на прийняття спірного об`єкта на баланс з 1976 року позивач не вказує на підставі чого це було зроблено.

Листом Підволочиського РайСТ №139 від 23.10.2023, адресованого відповідачу позивач повідомляє, що документи, на підставі яких в 1976 році будівля по вул. Центральна, 54 в с. Поділля поставлена на баланс останнього, не збереглись за плином часу.

Наявність щодо цього рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради за 1973 рік, за отриманням якого сторони звертались до архівних установ, також виключає набуття права власності за ст 344 ЦК України, оскільки набувальна давність не передбачає існування у позивача титулу.

З приводу давності користування позивачем спірним майном слід також зазначити, що відповідно до даних Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Підволочиське районне споживче товариство (РайСТ) (код 01767324) зареєстроване як юридична особа тільки - 21.04.1993.

А у графі «дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа» - відомості відсутні.

Як і у справі №921/23/21 позивачем не подано доказів використання такого майна (приміщення магазину по вул. Центральна, 54 с. Поділля) у власній господарській діяльності, як і доказів понесення витрат на його утримання, як то: оплата житлово-комунальних послуг, здійснення поточного чи капітального ремонту, нарахування амортизаційних відрахувань, тощо.

Позивач не оформив також необхідного землекористування для обслуговування будівлі.

Відповідно до змісту ст. 344 ЦК України, п. 8 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, відповідної правової позиції Верховного Суду десятирічний строк набуття права власності на нерухоме майно, може застосовуватися лише після 01.01.2001 (без врахування часу що сплинув до цього).

З 2004 року відповідач та третя особа у справі вже оформили право власності на приміщення по вул. Центральна, 54 в с. Поділля, а третя особа ще й фактично здійснювала свою господарську діяльність в належній їй частині будівлі.

Усе наведене спростовує твердження Підволочиського РайСТ про відкрите та безперервне володіння спірною будівлею. Зокрема позивачем не доведено таких елементів інституту набувальної давності як: давність і добросовісність, що виключає можливість визнання за ним права власності на підставі ст 344 ЦК України.

Вимога про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Подільської сільської ради від 26.11.2003 №39 "Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в АДРЕСА_1 " до задоволення також не підлягає, оскільки позивачем у даній справі не доведено обставин наявності у нього порушеного права, за захистом якого він звернувся у обраний спосіб.

За таких обставин, в задоволенні позову слід відмовити.

З приводу заяви відповідача про застосування строку позовної давності слід зазначити наступне.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Враховуючи підстави відмови в задоволенні позову, обставини перебігу позовної давності у даній справі не підлягають дослідженню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 13, 20, 73-80, 86, 91, 129, 202, 233, 236-240 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 14 лютого 2024 року.

Рішення надіслати сторонам, третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та її представнику до їх електронних кабінетів в ЄСІТС.

Суддя І.П. Шумський