Постанова

від 20.05.2024 по справі 921/140/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2024 р. Справа №921/140/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіІ.Б. Малех

І.Ю. Панова,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підволочиського районного споживчого товариства (РайСТ) за №45 від 04.03.2024 року (вх. № 01-05/714/24 від 11.03.2024 року)

на рішення господарського суду Тернопільської області від 08.02.2024 року (суддя І.П. Шумський; повний текст рішення складено 14.02.2024 року)

у справі № 921/140/23

за позовом: Підволочиського районного споживчого товариства (РайСТ)

до відповідача: Скалатської об`єднаної територіальної громади (надалі Скалатська ОТГ) в особі Скалатської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (надалі АТ "Укртелеком")

про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Подільської сільської ради від 26.11.2003 №39 "Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в с.Поділля по вул. Центральна, 54"; визнання за Підволочиським районним споживчим товариством права власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю "Будинок торгівлі" по вул. Центральна, 54, с.Поділля Скалатської ОТГ площею 575,6 кв.м,

за участю:

від позивача: не з`явився;

від відповідача (в режимі відеоконференції): Гуцалюк А.Р. адвокат (ордер серії ВО №1076215 від 12.04.2024 року);

від третьої особи: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

27.02.2023 року Підволочиське районне споживче товариство (РайСТ) звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Скалатської об`єднаної територіальної громади (надалі Скалатська ОТГ) в особі Скалатської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: АТ "Укртелеком" про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Подільської сільської ради від 26.11.2003 №39 "Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в с. Поділля по вул. Центральна, 54"; визнання за Підволочиським районним споживчим товариством права власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю "Будинок торгівлі" по вул. Центральна, 54, с.Поділля Скалатської ОТГ площею 575,6 кв.м.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 1976 року і по даний час володіє, користується, обліковує в складі основних засобів нежитлову будівлю - Торговий будинок в с.Поділля, вул. Центральна, 54, на який нараховує амортизаційні відрахування, здійснює в ньому господарську діяльність та сплачувало земельний податок.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.02.2024 року у справі №921/140/23 у позові відмовлено.

Суд першої інстанції встановив, що Підволочиським РайСТ не надано доказів, що стали підставою для прийняття цього об`єкта нерухомості на баланс позивача. Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Підволочиське районне споживче товариство (РайСТ) (код 01767324) зареєстроване як юридична особа тільки - 21.04.1993. А у графі дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа - відомості відсутні. Суд визнав помилковою позицію повивача щодо преюдиційності рішення Господарського суду Тернопільської області у справі №921/23/21 з тих підстав, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 було змінено мотивувальну частину цього рішення, в якій апеляційний суд виснував, що з огляду на неправильно обраний позивачем спосіб захисту, відпала необхідність дослідження судом фактичних обставин щодо належності спірного майна Підволочиському районному споживчому товариству, оскільки такі висновки мотивувальної частини судового рішення можуть сприйматися як преюдиційні під час розгляду інших справ за участі сторін цього спору. Таким чином, наявність обставин, визначених статтею 344 ЦК України, з якими пов`язується можливість набуття права власності на спірне нерухоме майно підлягала доведенню позивачем на загальних підставах.

За висновками суду, позивач не довів таких елементів інституту набувальної давності як: давність і добросовісність, що виключає можливість визнання за ним права власності на підставі ст 344 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Зазначає про безпідставність тверджень суду щодо відсутності преюдиційності постанови Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 року у справі № 921/23/21 щодо фактів встановлених господарським судом Тернопільської області у рішенні від 11.08.2021 року. Вважає, що відповідач та третя особа не надали суду доказів правомірності набуття права власності. Вказує на те, що судом не здобуто доказів і не надано їх відповідачем та третьою особою про недобросовісність заволодіння спірним приміщенням, а також не використання його в господарській діяльності, безперервності та відкритості його користування. Зазначає, що в матеріалах справи є докази, що позивач з 1976 року добросовісно заволодів майном відкрито, безперервно володіє, обліковує на своєму балансі в складі основних засобів, нараховує амортизаційні відрахування, здійснює правомочності власника, використовує будівлю в господарській діяльності та сплачував земельний податок. Просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.02.2024 року у справі № 921/140/23 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, оскаржене рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим. Звертає увагу на те, що позивач має довести доказами обставину добросовісного заволодіння чужим майном. Вказує на те, що відсутність первинних документів у позивача свідчить про недобросовісність заволодіння майном. Зазначає, що позивач не надав доказів, яким чином він заволодів майном, а відтак неможливо встановити обставину добросовісного заволодіння. Просить залишити без змін рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.02.2024 року у справі № 921/140/23, апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа подала відзив на апеляційну скаргу, в якій заперечує доводи скаржника, а оскаржене рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтованим. Зазначає, що суд першої інстанції жодним чином не визнавав преюдиційність рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.08.2021 року у справі 921/23/21 в частині наявності титула законного володільця у позивача щодо спірного приміщення, а наявність у відповідача та третьої особи титула власника на спірне приміщення суд першої інстанції встановив на підставі доказів, що надані відповідачем та третьою особою. Просить залишити без змін рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.02.2024 року у справі №921/140/23, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача просив залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач та третя особа не делегували своїх представників в судові засідання.

Третя особа подала клопотання (вх. №01-04/3017/24 від 06.05.2024 року) про розгляд справи № 921/140/23 без участі представника АТ "Укртелеком".

Позивач не повідомив про причини неявки в судове засідання.

З`ясовуючи обставини про ознайомлення позивача з датою, часом та місцем розгляду справи №921/140/23, суд встановив таке.

08.05.2024 року ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 року про відкладення розгляду справи №921/140/23 на 20.05.2024 року о 12 год 00 хв. доставлено до електронного кабінету позивача, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників справи, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасника справи, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності позивача та третьої особи.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів та відповідно до змісту оскаржуваного у справі рішення - приміщення магазину в с. Поділля по вул. Центральна, 54 збудоване в 1969 році.

Згідно з Довідкою Підволочиського районного споживчого товариства №4 від 27.01.2023, споживче товариство з 1976 року і по даний час обліковує на балансі, у складі основних засобів торговий будинок в с. Поділля.

За змістом письмової відповіді позивача за № 139 від 23.10.2023 року на запит відповідача такі документи не збереглись.

Документи, що стосуються будівлі магазину в АДРЕСА_1 до архівного відділу Підволочиської РДА станом на 28.12.2020 року не надходили.

Позивачем надано статут Підволочиським РайСТ, затверджений рішенням звітно виборних зборів уповноважених райовиків від 17.12.1988 року.

Як вбачається з інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Підволочиське районне споживче товариство (РайСТ) зареєстроване як юридична особа 21.04.1993 року.

03.12.2020 року представник Підволочиського РайСТ звернувся до Бюро технічної інвентаризації Підволочиського району із адвокатським запитом №74, на який надано відповідь про те, що:

- 97/100 приміщення магазину з підвалом під літ "А", що знаходиться в с. Поділля по вул. Центральна, 54, загальною площею 575,6 кв.м. зареєстровано за Подільською сільською радою на підставі рішення її виконкому від 26.11.2003 №39, про що 08.04.2004 видано свідоцтво серії САА №756114;

- 3/100 приміщення магазину з підвалом під літ "А", що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 575,6 кв.м. зареєстровано за ВАТ "Укртелеком" на підставі рішення виконкому від 26.11.2003 №39, про що 08.04.2004 видано свідоцтво серії САА №756115;

- також долучені копії витягів №3303802 та №3303870 від 08.04.2004 про реєстрацію права власності на магазин по вул. Центральна,54 с. Поділля Підволочиського району за Подільською сільською радою та ВАТ "Укртелеком" з частками власності 97/100 та 3/100 відповідно;

- у копії Експлікації внутрішніх площ до плану побудови, літера "А" по АДРЕСА_1 , зазначено, що їх загальна площа складає 575,6 кв.м, в тому числі 34,3 кв.м підвал, 16,1 кв.м - АТС.

В ході розгляду справи суд встановив таке.

За твердженням позивача, серед отриманої ним технічної документації з БТІ Підволочиського району, ним виявлено два різних, на його думку, рішення Подільської сільської ради від 26.11.2003 року під одним і тим же номером -39.

Одним рішенням визнано право власності на приміщення магазину, що знаходиться в АДРЕСА_1 , за Подільською сільською радою у частці 97%.

Зі змісту другого рішення вбачається, що визнання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в АДРЕСА_1 за ВАТ "Укртелеком" в частці 3%.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача, Архівним відділом Підволочиської районної державної адміністрації надано копію рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради Підволочиського району від 23.11.2003 року №39 "Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в с.Поділля по вул.Центральна, 54".

За змістом вказаного примірника рішення Виконавчого комітету Подільської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області №39 від 26.11.2003 року "Про надання права власності на приміщення магазину, що знаходиться в селі Поділля по вул. Центральна, 54", виконком сільської ради, розглянувши матеріали про визнання права власності на приміщення магазину, збудоване у 1969 році, що знаходиться в АДРЕСА_1 , вирішив:

1. Визнати право власності на приміщення магазину, збудоване у 1969 році, що знаходиться в АДРЕСА_1 , у таких частках: Подільська сільська рада 97%, Підволочиський цех електрозв`язку №7 Тернопільської дирекції УДПЕЗ "Укртелеком" 3%.

2. Просити бюро технічної інвентаризації Підволочиського району зареєструвати приміщення магазину, що знаходиться в селі Поділля по вул. Центральна, 54 та видати свідоцтво на право власності.

Усі три примірники рішення Виконавчого комітету Подільської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області №39 від 26.11.2003 року за змістом не суперечать одне одному, а останнє містить його повний текст.

Дане рішення оскаржується позивачем у справі, що розглядається.

В матеріалах справи №921/140/23 наявні копії технічної документації на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 , копії Свідоцтв про право власності на нерухоме майно серії САА №756114 від 08.04.2004 та серії САА №756115 від 08.04.2004, де власниками зазначені Подільська сільська рада та ВАТ «Укртелеком" з частками власності 97/100 та 3/100 відповідно, а також копії витягів свідоцтв №3303802 та №3303870 від 08.04.2004 про реєстрацію права власності на магазин по вул. Центральна, 54 с. Поділля Підволочиського району за Подільською сільською радою та ВАТ «Укртелеком» з частками власності 97/100 та 3/100 відповідно.

У довідці Підволочиського райСТ №4 від 27.01.2023 року зазначено про обліковування на балансі споживчого товариства з 1976 року "торгового будинку" в с.Поділля.

Враховуючи те, що Подільська сільська рада увійшла до складу Скалатської об`єднаної територіальної громади в особі Скалатської міської ради на підставі розпорядження голови обласної державної адміністрації №414-од від 14.07.2015 "Про добровільне об`єднання територіальних громад" та рішення Скалатської міської ради №7 від 25.11.2020 "Про утворення старостинських округів Скалатської міської ради, відповідачем у справі визначено Скалатську об`єднану територіальну громаду в особі Скалатської міської ради.

Третьою особою у справі, з часу прийняття оспорюваного позивачем у даній судовій справі рішення виконкому №39 від 26.11.2003 року, реалізовувались правомочності як власника частини приміщення в с.Поділля по вул.Центральна, 54, в якій здійснюється господарська діяльність по наданню телекомунікаційних послуг.

20.01.2004 року на її замовлення виготовлено Технічний паспорт на 3/100 будівлі в с.Поділля по вул. Центральна, 54, а 01.03.2012 року з нею укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться в комунальній власності для обслуговування належної частини будівлі строком на 10 років, з правом його поновлення.

Згідно долучених до справи матеріалів справи право власності на частину будівлі та право оренди землі третьою особою відповідним чином зареєстровано.

Постановою зборів уповноважених Підволочиського районного споживчого товариства від 27.03.2013 року затверджено перелік стратегічного, нестратегічного майна Підволочиського районного споживчого товариства.

Як вбачається зі змісту вказаного переліку у графі «Торговий дім с. Поділля» відсутній запис про свідоцтво на право власності.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.08.2021 у справі №921/23/21 Підволочиським РайСТ відмовлено у позові, заявленому до відповідачів: Скалатської міської ради, ПАТ "Укртелеком" про: визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради №39 від 26.11.2003р.; визнання незаконним та скасування Свідоцтва про право власності серії САА №756114 від 08.04.2004р. за Подільською сільською радою та серії САА №756115 від 08.04.2004р. за ВАТ Укртелеком; скасування державної реєстрації за відповідачами права власності на будівлю магазину в с.Поділля по вул. Центральна, 54.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 мотивувальну частину рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.08.2021 у справі №921/23/21 змінено, а в іншій частині залишено без змін. У цій постанові апеляційний господарський суд зазначив, що з огляду на неправильно обраний позивачем спосіб захисту, відпала необхідність дослідження судом фактичних обставин щодо належності спірного майна Підволочиському районному споживчому товариству, оскільки такі висновки мотивувальної частини судового рішення можуть сприйматися як преюдиційні під час розгляду інших справ за участі сторін цього спору.

З метою одержання документів, на підставі яких прийнято рішення виконкому Подільської сільської ради №39 від 26.11.2003, представник позивача звернулася з адвокатським запитом від 09.12.2020 №75 (том І а.с.64) до Архівного відділу Підволочиської районної державної адміністрації з проханням надати копії рішень виконавчого комітету Подільської сільської ради №39 від 26.11.2003 про визнання права власності на приміщення магазину що знаходиться в селі Поділля по вул. Центральна, 54 за Подільською сільською радою у частці 97% та ВАТ «Укртелеком» в частці 3% та копії документів, які слугували підставою їх (рішень) прийняття, а також інших наявних у відділі документів щодо торгового будинку (магазину) по АДРЕСА_1 (том І а.с.64).

Архівний відділ Підволочиської районної державної адміністрації у відповідь на адвокатський запит листом №48/01-16 від 28.12.2021 повідомив, що по документах архівного фонду "Подільська сільська рада депутатів трудящих Підволочиського району Тернопільської області " у книгах протоколів сесій сільської ради та протоколів засідання виконавчого комітету за 1973 рік рішення №6 від 03.03.1973 відсутнє, інші наявні документи, що стосуються будинку торгівлі (магазину) в с. Поділля по вул. Центральна, 54 у архівний відділ не надходили.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 328 Цивільного кодексу України Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом частини 1 статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки Цивільний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року, то відповідно до пунктів 1, 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 року.

Якщо строк давнісного володіння почався раніше 01.01.2001 (раніше, ніж за три роки до набуття чинності ЦК), то у строк, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише період після 01.01.2001, а тому, враховуючи встановлений частиною 1 статті 344 ЦК десятирічний строк набуття права власності на нерухоме майно, положення цієї статті можуть застосовуватися лише після 01.01.2001.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 14.05.2019 року, справа №910/17274/17, викладено такий висновок щодо застосування норм права:

« 66. Умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 Цивільного кодексу України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

67. За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Верховний Суд у Постанові від 16.01.2020 року у справі № 916/455/19 дійшов наступних висновків:

«Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього».

У справі, яка розглядається в даному апеляційному провадженні, встановлено, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.08.2021 у справі №921/23/21 Підволочиським РайСТ відмовлено у позові, заявленому до відповідачів: Скалатської міської ради, ПАТ "Укртелеком" про: визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Подільської сільської ради №39 від 26.11.2003р.; визнання незаконним та скасування Свідоцтва про право власності серії САА №756114 від 08.04.2004р. за Подільською сільською радою та серії САА №756115 від 08.04.2004р. за ВАТ Укртелеком; скасування державної реєстрації за відповідачами права власності на будівлю магазину в АДРЕСА_1 .

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 мотивувальну частину рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.08.2021 у справі №921/23/21 змінено, а в іншій частині залишено без змін.

З аналізу тексту згаданої постанови Західного апеляційного господарського суду у справі № 921/23/21 випливає, що під час розгляду справи №921/23/21 судом не було встановлено обставин, які не підлягають доказуванню у справі 921/140/23.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про помилковість позиції повивача стосовно преюдиційності рішення Господарського суду Тернопільської області у справі №921/23/21 для даної справи з тих підстав, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 було змінено мотивувальну частину цього рішення, в якій апеляційний господарський суд виснував, що з огляду на неправильно обраний позивачем спосіб захисту, відпала необхідність дослідження судом фактичних обставин щодо належності спірного майна Підволочиському районному споживчому товариству, оскільки такі висновки мотивувальної частини судового рішення можуть сприйматися як преюдиційні під час розгляду інших справ за участі сторін цього спору.

Таким чином, у даному спорі наявність обставин, визначених статтею 344 ЦК України, з якими пов`язується можливість набуття права власності на спірне нерухоме майно підлягала доведенню позивачем на загальних підставах.

За змістом наявної у справі копії листа №48/01-16 від 28.12.2021 архівного відділу Підволочиської районної державної адміністрації, наданого у відповідь на адвокатський запит від 09.12.2020 №75, по документах архівного фонду "Подільська сільська рада депутатів трудящих Підволочиського району Тернопільської області " у книгах протоколів сесій сільської ради та протоколів засідання виконавчого комітету за 1973 рік рішення №6 від 03.03.1973 відсутнє, інші наявні документи, що стосуються будинку торгівлі (магазину) в с. Поділля по вул. Центральна, 54 у архівний відділ не надходили.

В матеріалах даної судової справи відсутні докази стосовно часу початку володіння позивачем спірним об`єктом нерухомості.

Посилаючись на прийняття спірного об`єкта на баланс з 1976 року, позивач не вказує, на якій підставі це було зроблено.

В листі Підволочиського РайСТ №139 від 23.10.2023 року, адресованому відповідачу, зазначено, що документи, на підставі яких в 1976 році будівля по АДРЕСА_1 була прийнята на баланс товариства, не збереглись за плином часу.

З приводу давності користування позивачем спірним майном суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Підволочиське районне споживче товариство (РайСТ) (код 01767324) зареєстроване як юридична особа 21.04.1993, а у графі дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа - відомості відсутні. Позивачем не подано доказів використання спірного майна (приміщення магазину по АДРЕСА_1 ) у власній господарській діяльності, як і доказів понесення витрат на його утримання, як то: оплата житлово-комунальних послуг, здійснення поточного чи капітального ремонту, нарахування амортизаційних відрахувань, тощо. Позивач не оформив також необхідного землекористування для обслуговування будівлі.

Аналізуючи вищенаведені норми права та встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності правових підстав щодо володіння спірним нерухомим майном, а відповідно й наявності у нього добросовісності такого володіння, тобто, не довів таких елементів інституту набувальної давності як: давність і добросовісність, що виключає можливість визнання за ним права власності на підставі статті 344 Цивільного кодексу України.

Отже, висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законним та обгрунтованим.

За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Тернопільської області від 08.02.2024 року у справі №921/140/23.

За приписами частини 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Підволочиського районного споживчого товариства (РайСТ) за №45 від 04.03.2024 року (вх. № 01-05/714/24 від 11.03.2024 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Тернопільської області від 08.02.2024 року у справі №921/140/23 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяІ.Б. Малех

СуддяІ.Ю. Панова