Постанова

від 12.02.2024 по справі 910/15118/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/15118/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Компанії Mulready ventures limited

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Коробенко Г.П., судді - Тищенко А.І., Скрипка І.М.)

від 21.11.2023

за заявою Компанії Mulready ventures limited

про забезпечення позову до подання позовної заяви

Особи, які можуть отримати статус учасника справи:

1. Компанія Mulready ventures limited (позивач)

2. Національний банк України (відповідач)

3. Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача)

4. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача)

5. Приватне акціонерне товариство "Білоцерківська теплоелектроцентраль" (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача)

6. Білоцерківська міська рада (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача)

7. Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача)

8. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача)

9. Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейський центр консалтингу та оцінки" (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача)

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

1. У вересні 2023 року Компанія Mulready ventures limited (далі - Компанія) звернулась до Господарського суду міста Києва із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до його пред`явлення шляхом:

- заборони Національному банку України (далі - НБУ) продавати нерухоме майно єдиного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба (стара назва вул. Запорожця Петра), будинок № 361, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 252945532103, загальною площею 41 765,7 кв. м, устаткування, обладнання, машини та інвентар, мережі та передавальні пристрої, транспортні засоби (1 461 одиниця обладнання та 28 одиниць автотранспорту), які належать на праві власності Приватному акціонерному товариству "Білоцерківська теплоелектроцентраль" (далі - Товариство) та складають предмети іпотеки за іпотечним договором від 16.02.2015 (далі - договір іпотеки 1), укладеним між НБУ та Товариством, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрованим за номером 746, та іпотечним договором від 17.06.2015 (наступна іпотека) (далі - договір іпотеки 2), укладеним між НБУ та Товариством, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В., зареєстрованим за номером 2928, за винятком їх продажу (реалізації) на електронних торгах (аукціоні) за найвищою ціною внаслідок конкуренції учасників таких торгів (аукціону);

- заборони Білоцерківській міській раді, її органам (в тому числі виконавчому комітету Білоцерківської міської ради) та посадовим особам вчиняти які-небудь юридично значимі дії (в тому числі: укладати та підписувати які-небудь договори (в тому числі, договір купівлі-продажу тощо), придбавати у власність, проводити розрахунки, оформлювати право власності, складати акти приймання-передачі, приймати та передавати будь-які документи) щодо придбання нерухомого майна єдиного майнового комплексу загальною площею 41 765,7 кв. м, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Запорожця Петра (нова назва вул. Івана Кожедуба), 361, устаткування, обладнання, машини та інвентар, мережі та передавальні пристрої, транспортні засоби (1 461 одиниця обладнання та 28 одиниць автотранспорту), які належать на праві власності Товариству та складають предмети іпотеки за договором іпотеки 1 і договором іпотеки 2, за винятком дій щодо їх придбання на електронних торгах (аукціоні) за найвищою ціною внаслідок конкуренції учасників таких торгів (аукціону).

2. Заява обґрунтована таким:

- Компанія має намір звернутись до суду із позовом до НБУ з вимогами: визнати незаконним та скасувати рішення правління НБУ № 57 від 01.08.2023 щодо звернення стягнення на предмети іпотеки за іпотечними договорами 1, 2, у рахунок погашення заборгованості АТ "Банк "Фінанси та Кредит" перед НБУ за кредитним договором шляхом продажу НБУ предметів іпотеки від свого імені на підставі статті 38 Закону України "Про іпотеку" Білоцерківській міськраді за ціною, визначеною ТОВ "Європейський центр консалтингу та оцінки", 298 562 956,00 грн з урахуванням ПДВ; зобов`язати НБУ організувати проведення електронних торгів з продажу предметів іпотеки за іпотечними договорами 1, 2;

- підставою для подання майбутнього позову є продаж НБУ предметів іпотеки від свого імені на підставі статті 38 Закону України "Про іпотеку" Білоцерківській міській раді за ціною, визначеною ТОВ "Європейський центр консалтингу та оцінки" - 298 562 956,00 грн, без проведення торгів (аукціону), за найнижчою ціною внаслідок відсутності конкуренції покупців, що є зловживанням правом, яке має на меті заподіяння матеріальної шкоди Компанії, як акціонеру Товариства, та майновому поручителю за договорами застави від 16.02.2015 та від 17.06.2015, збитків (майнової шкоди) у розмірі вартості належних йому на праві власності простих іменних акцій Товариства в кількості 1 120 871 штук загальною номінальною вартістю 6 445 008,25 грн у бездокументарній формі, що становить 8,40 % статутного капіталу Товариства;

- продаж НБУ предметів іпотеки Білоцерківській міськраді унеможливить виконання рішення суду за позовом про зобов`язання НБУ організувати проведення електронних торгів з продажу предметів іпотеки за іпотечними договорами 1, 2;

- заявник буде вимушений звертатися з іншими позовами до НБУ та Білоцерківської міськради про визнання недійсним договору купівлі-продажу щодо предметів іпотеки, скасування державної реєстрації комунальної власності Білоцерківської міської територіальної громади на спірне майно (предмети іпотеки), вчинення інших дій щодо повернення у іпотеку незаконно проданого Білоцерківській міськраді предметів іпотеки.

Фактичні обставини справи, установлені судами

3. 16.02.2015 НБУ, АТ "Банк "Фінанси та Кредит" і Товариство уклали іпотечний договір 1, яким забезпечено вимоги іпотекодержателя (НБУ), що випливають з генерального кредитного договору про надання стабілізаційного кредиту від 16.02.2015 року № 44, укладеного між іпотекодержателем та позичальником (АТ "Банк "Фінанси та Кредит"), а також всіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього, а також з усіх окремих договорів (та змін до них), які укладені в рахунок генерального кредитного договору про надання стабілізаційного кредиту, в тому числі, щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов.

4. 17.02.2015 НБУ, АТ "Банк "Фінанси та Кредит" і Товариство уклали іпотечний договір 2, яким забезпечено вимоги іпотекодержателя (НБУ), що випливають з генерального кредитного договору про надання стабілізаційного кредиту від 17.06.2015 року № 47, укладеного між іпотекодержателем та позичальником (АТ "Банк "Фінанси та Кредит"), а також всіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього, а також з усіх окремих договорів (та змін до них), які укладені/будуть укладені в рахунок генерального кредитного договору про надання стабілізаційного кредиту, в тому числі, щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов.

5. Рішенням Господарського суду Київської області від 22.05.2023 у справі №911/3981/16, позов НБУ задоволено повністю. В рахунок погашення заборгованості ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" у сумі 1 439 568 515,35 грн звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечними договорами 1, 2.

6. Товариство оскаржило рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2023 у справі № 911/3981/16 до апеляційного суду.

7. Компанія з листа заступника голови НБУ Ярослава Матузки № 63-0005/56789 від 04.08.2023 "Про надання інформації" дізналась, що за результатами розгляду листів Білоцерківської міськради від 09.05.2023 №1284/01-07, 12.06.2023 № 1684/01-07, 14.06.2023 № 1724/01-07 та 28.07.2023 № 81/02-15 правління НБУ погодило звернення стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором 1 шляхом продажу НБУ предметів іпотеки від свого імені на підставі статті 38 Закону України "Про іпотеку" Білоцерківській міськраді за ціною, визначеною ТОВ "Європейський центр консалтингу та оцінки" - 298 562 956,00 грн з урахуванням ПДВ.

8. Компанія є учасником Товариства, якому належать на праві власності прості іменні акції останнього в кількості 1 120 871 штук загальною номінальною вартістю 6 445 008,25 грн, що становить 8,40 % статутного капіталу Товариства, що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах.

9. 16.02.2015 і 17.06.2015 (наступна іпотека) НБУ та Компанія уклали договір застави корпоративних прав на частку в статутному капіталі юридичної особи, відповідно до пункту 1.1 якого застава за цим договором забезпечує виконання вимог заставодержателя (НБУ) за кредитом, згідно з генеральними кредитними договорами про надання стабілізаційного кредиту від 16.02.2015 року № 44 та від 17.06.2015 року № 47, відповідно.

10. Господарський суд Київської області вирішує спір у справі №911/1253/18 за позовом НБУ до Компанії про звернення стягнення за договором застави корпоративних прав на частку в статутному капіталі, що належить Компанії.

11. На офіційному веб-сайті Білоцерківської міськради в розділі "Проекти рішень" за веб-посиланням https://bc-rada.gov.ua/node/2096 під номером 1195 від 06.09.2023 опубліковано проект рішення Білоцерківської міської ради "Про придбання у комунальну власність Білоцерківської міської територіальної громади майна" щодо повідомлення НБУ (іпотекодержателя) про готовність придбати в комунальну власність Білоцерківської міської територіальної громади в особі Білоцерківської міськради: нерухоме майно єдиного майнового комплексу, що зазначене в іпотечних договорах 1, 2.

12. У проекті рішення Білоцерківської міськради "Про придбання у комунальну власність Білоцерківської міської територіальної громади майна" зазначено про придбання в комунальну власність Білоцерківської міської територіальної громади в особі Білоцерківської міської ради майна за ціною 298 562 956,00 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

13. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 заяву Компанії про забезпечення позову до пред`явлення позову задоволено частково.

Вжито заходи забезпечення позову і заборонено Білоцерківській міськраді, її органам (в тому числі виконавчому комітету) та посадовим особам вчиняти які-небудь юридично-значимі дії (в тому числі: укладати та підписувати які-небудь договори (в тому числі, договір купівлі-продажу тощо), придбавати у власність, проводити розрахунки, оформлювати право власності, складати акти приймання-передачі, приймати та передавати будь-які документи) щодо придбання нерухомого майна єдиного майнового комплексу загальною площею 41 765,7 кв. м, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Запорожця Петра (нова назва вул. Івана Кожедуба), 361, устаткування, обладнання, машини та інвентар, мережі та передавальні пристрої, транспортні засоби (1 461 одиниця обладнання та 28 одиниць автотранспорту), які належать на праві власності Товариству та складають предмети іпотеки за іпотечними договорами 1, 2, за винятком дій щодо їх придбання на електронних торгах (аукціоні) за найвищою ціною внаслідок конкуренції учасників таких торгів (аукціону).

14. Ухвала суду обґрунтована таким:

- запропоновані заявником заходи забезпечення позову в частині, що стосуються заборони НБУ, фактично зупиняють дію рішення НБУ щодо звернення стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором, що є неможливим у розумінні статті 137 ГПК України, яка містить пряму вказівку щодо недопущення забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) НБУ, а також встановлення для НБУ, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій;

- обґрунтованими є доводи заявника, що у разі, якщо до закінчення розгляду судом справи за позовною заявою, яку заявник має намір подати, НБУ відчужить предмет іпотеки Білоцерківській міськраді без проведення торгів, за ціною 298 562 956,00 грн, то заявник не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що зробить неможливим виконання рішення суду та істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника;

- визначені заявником заходи забезпечення позову гарантуватимуть виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог, та гарантуватимуть ефективний захист оспорюваних прав та інтересів заявника, за захистом яких останній має намір звернутись до суду.

15. 21.11.2023 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою ухвалу суду першої інстанції скасував та у задоволенні заяви Компанії про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовив.

16. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована таким:

- суд першої інстанції правильно застосував положення частини шостої статті 137 ГПК України, статей 53, 74 Закону України "Про Національний банк України" в частині відмови у вжитті заходів забезпечення позову шляхом заборони НБУ продавати нерухоме майно єдиного майнового комплексу;

- заборона Білоцерківській міськраді, її органам та посадовим особам вчиняти які-небудь юридично-значимі дії, придбавати у власність, проводити розрахунки, оформлювати право власності, складати акти приймання-передачі, приймати та передавати будь-які документи щодо придбання нерухомого майна, яке належить на праві власності Товариству та складають предмети іпотеки за іпотечними договорами 1, 2 фактично призводить до заборони виконання НБУ рішення його правління;

- вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову безпосередньо впливають на здійснення повноважень НБУ, оскільки процедура реалізації іпотечного майна в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку" є складовою процедури виконання рішення правління НБУ щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу будь-якій особі-покупцеві. Не зазначення в оскаржуваній ухвалі, що заборона не стосується НБУ не спростовує того, що вжиті заходи безпосередньо впливають на здійснення НБУ своїх повноважень;

- вжиття заходів забезпечення позову у тому вигляді, в якому зазначено в ухвалі від 03.10.2023, фактично спрямоване на "обхід" встановлених законодавчих обмежень, свідчить про втручання в діяльність НБУ та направлене на зупинення процедури виконання рішення правління Національного банку № 57 від 01.08.2023;

- суд першої інстанції вжив заходи забезпечення позову, які є тотожними позовним вимогам - заборона реалізації предмету іпотеки в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", що є порушенням частини одинадцятої статті 137 ГПК України, оскільки суд фактично презюмував заборону НБУ на реалізацію предмету іпотеки та, відповідно, презюмував наявність у позивача права заборони такої реалізації, що є предметом майбутнього позову і такі вимоги повинні бути вирішені за наслідками розгляду справи по суті.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

17. 14.12.2023 до Компанія звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду в іншому складі суду.

18. Компанія у касаційній скарзі посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм права, а саме:

- частин першої - четвертої статті 120 ГПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки суд ухвалив постанову за відсутності заявника, належним чином не повідомленого про дату, час та місце судового засідання. Направлення процесуальних документів адвокату Лакусті О.І. є безпідставним, оскільки Компанія не уповноважувала цього адвоката представляти її інтереси в Північному апеляційному господарському суді у цій та/або інших справах;

- частин першої - другої, п`ятої статті 236 ГПК України, оскільки суд не перевірив та не дослідив зібрані у справі докази, не з`ясував чи дійсно правління НБУ прийняло рішення № 57 від 01.08.2023, не встановив фактичні обставини щодо дати прийняття, форми та змісту такого рішення правління НБУ, а також не з`ясував фактичні обставини щодо зв`язку такого рішення (в разі його наявності) з вжитою ухвалою від 03.10.2023 у цій справі забороною Білоцерківській міськраді вчиняти дії;

- частини одинадцятої статті 137 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що вжиття заходів забезпечення шляхом заборони Білоцерківській міськраді вчиняти які-небудь юридично-значимі дії щодо придбання нерухомого майна, яке належить на праві власності Товариству та складає предмет іпотеки за іпотечними договорами 1, 2 є тотожним задоволенню майбутнього позову про зобов`язання НБУ організувати проведення електронних торгів.

19. Також скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції помилково послався на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.08.2023 у справі № 910/17778/21, оскільки правовідносини не є подібними зі справою, яка переглядається.

20. 05.01.2024 до Верховного Суду від НБУ надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому сторона заперечила проти вимог касаційної скарги та просила відмовити в її задоволенні.

21. Відзив мотивовано таким:

- представник Компанії - Лакуста О.І. був належним чином повідомлений і обізнаний про наявність апеляційного провадження, оскільки на його адресу було надіслано копію апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції повідомив його телефонограмою. Про обізнаність Лакусти О.І. з апеляційним провадженням свідчить також його безпосереднє звернення до суду апеляційної інстанції із заявою від 17.11.2023. Ордер, наявний в матеріалах справи, не містить будь-яких обмежень на представництво інтересів Компанії;

- аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів та незгоди з оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції, що виходить за межі повноважень Верховного Суду;

- рішення правління НБУ № 57 не є тим доказом, який є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, адже заявник в суді першої інстанції взагалі на нього не посилався. НБУ наділений правом на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу нормою статті 38 Закону України "Про іпотеку", а не рішенням правління НБУ;

- положення частини шостої статті 137 ГПК України чітко передбачають, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) НБУ, а також встановлення для НБУ, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій. Заборона на втручання в діяльність НБУ також передбачена частиною першою статті 53 Закону України "Про Національний банк України";

- заборона Білоцерківській міськраді придбати майно, призвела до неможливості НБУ вчинити дії щодо реалізації такого майна на користь міськради, що підтверджує висновок суду апеляційної інстанції про тотожність позовної вимоги та заходу забезпечення позову, який не може бути задоволено в силу частини одинадцятої статті 137 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

22. Розглянувши подану касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

23. Відповідно до частини другої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

24. Північний апеляційний господарський суд ухвалами від 01.11.2023 відкрив апеляційне провадження за апеляційними скаргами НБУ та Білоцерківської міськради на ухвалу суду першої інстанції від 03.10.2023. В ухвалі суд апеляційної інстанції вказав дату та час судового засідання (на 12 год 45 хв 21.11.2023) та повідомив учасників апеляційного провадження, що явка представників не є обов`язковою, нез`явлення представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги.

25. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (частина третя статті 120 ГПК України).

26. 17.11.2023 представник Компанії - Лакуста О.І. звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою, в якій повідомив, що між ним та Компанією 14.11.2023 укладено договір про розірвання договору про надання професійної правничої допомоги від 12.06.2023, а тому повноваження Лакусти О.І., як представника компанії, припинились.

27. Вказана заява свідчить, що Лакуста О.І. був обізнаний щодо апеляційного провадження з перегляду ухвали суду першої інстанції від 03.10.2023, оскільки заява подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції в межах розгляду справи № 910/15118/23.

28. Відповідно до пункту 1 частини першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.

29. Згідно з частиною другою статті 8 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09.06.2017, у межах дотримання принципу законності адвокат зобов`язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнта.

30. Відповідно до частини другої статті 26 Правил адвокатської етики адвокат повинен з розумною періодичністю інформувати клієнта про хід та результати виконання доручення і своєчасно відповідати на запити клієнта про стан його справи. Інформація має подаватися клієнту в обсязі, достатньому для того, щоб він міг приймати обґрунтовані рішення стосовно суті свого доручення та його виконання.

31. Тобто в силу положень Правил адвокатської етики обов`язком адвоката є діяти в інтересах клієнта, зокрема, щодо інформування останнього про хід та стан його справ в обсязі, достатньому для того, щоб він міг приймати обґрунтовані рішення стосовно своїх справ, зокрема, і щодо їх ведення в суді. Обов`язок щодо належного інформування клієнта має бути в повній мірі виконано і в разі розірвання договірних відносин (на момент розірвання), адже клієнт має володіти достатньою інформацією щодо стану своїх справ для ефективної реалізації власних прав.

32. Отже, дотримання адвокатом своїх обов`язків з належного і достатнього інформування клієнта у цій справі презюмується в силу положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правил адвокатської етики, зокрема, і щодо повідомлення адвокатом клієнту про наявність апеляційного провадження з перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 03.10.2023.

33. Новий представник скаржника у суді касаційної інстанції, адвокат Мартиновський О.В., у касаційній скарзі не заперечує факту обізнаності Компанії (надання попереднім представником повної інформації клієнту щодо апеляційного перегляду), а лише наголошує на недотриманні порядку передачі судових та позасудових документів, який регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

34. Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном (стаття 1 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах).

35. Відповідно до статті 15 Конвенції, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з`явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що: a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

36. Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 у справі № 910/8543/17 сформував висновок, що вказана норма застосовується за умов необхідності повідомлення юридичної особи-нерезидента, який є відповідачем у справі, про наявність справи, яка розглядається судом, для надання особі можливості вжиття заходів захисту, а саме, належного ознайомлення зі справою та вимогами інших сторін, підготовки власної позиції, доказів, доводів та міркувань тощо. Положення Конвенції не допускають винесення судом рішення у справі до виконання певних умов у разі неявки відповідача.

37. У справі, що переглядається, Компанія є ініціатором розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, поданої до звернення з позовом. Тобто заявник та інші особи ще не набули статусу учасників справи.

38. Крім того, після звернення з відповідним позовом Компанія набуде статусу позивача у справі, а не відповідача, забезпечення права якого на обізнаність щодо судового провадження гарантує Конвенція.

39. У контексті можливості реалізації Компанією своїх процесуальних прав суд звертається до рішень Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України" та від 14.10.2007 у справі "Трух проти України" за якими сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

40. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

41. У Практичному керівництві зазначається, що суд кожної країни відповідно до національного законодавства визначає, чи підлягає документ відправленню за кордон. Звертається увага на те, що національна належність, місцезнаходження юридичної особи - нерезидента не є вирішальним для застосування Конвенції.

Тобто національне законодавство та судова практика можуть передбачати випадки, коли суд не направляє відповідачам-нерезидентам судові документи за кордон (пункти 46, 47 постанови Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №905/947/21).

42. У постанові Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/5257/21 сформовано висновок, що в Україні існує усталена судова практика, відповідно до якої судові документи можуть не відправлятися за кордон для вручення у разі, якщо іноземна юридична особа має представника на території України, призначеного відповідно до вимог ГПК України, або має офіційне представництво на території України.

43. Компанія, як ініціатор розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, розриваючи правовідносини зі своїм представником (Лакустою О.І., який був обізнаний з наявністю апеляційного провадження і мав обов`язок повідомити про це клієнта) на стадії апеляційного перегляду, самостійно вирішує (користується процесуальними правами) приймати участь в судовому засіданні, чи ні.

44. Верховний Суд зазначає, що доводи представника Компанії Мартиновського О.В. зводяться до необхідності повідомлення заявника за правилами Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах. При цьому сам скаржник не спростовує, що Компанія була обізнана щодо наявності апеляційного провадження у цій справі.

45. Норми процесуального законодавства щодо належного повідомлення учасників справи (статті 120, 242 ГПК України) спрямовані перш за все на доведення до відома учасника інформації стосовно судового провадження (обізнаності), а не на дотримання формальної процедури (надсилання кореспонденції за правилами Конвенції), тривалість якої може бути значною, що не сприяє дотриманню одного із основоположних принців господарського судочинства - розумності строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

46. Компанію в суді касаційної інстанції представляє Мартиновський О.В., згідно з наданим ордером серія АІ № 15510499 від 11.12.2023 він діє на підставі договору про надання правової допомоги від 10.11.2022. Договором повноваження адвоката не обмежуються. Тобто Компанія під час розгляду заяви про забезпечення позову у суді першої інстанції та перегляду цієї справи в суді апеляційної інстанції, крім представника Лакусти О.І. мала також і іншого представника - Мартиновського О.В., який представляє інтереси скаржника у Верховному Суді.

47. Пояснень щодо неможливості участі представника Компанії Мартиновського О.В. у розгляді апеляційних скарг НБУ і Білоцерківської міськради скаржник не наводить.

48. Скасування судового рішення лише з підстав встановлення факту процесуального порушення, яке жодним чином не вплинуло та не могло вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення є нічим іншим, як проявом правового пуризму (постанова Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 923/382/14, від 17.06.2020 у справі № 921/490/18).

49. Отже, враховуючи (І) обізнаність попереднього адвоката Компанії, Лакости О.І., щодо наявності апеляційного провадження, (ІІ) його обов`язок повідомити відповідну інформацію клієнту, (ІІІ) відсутність заперечень самої Компанії про обізнаність стосовно апеляційного провадження, (ІV) наявність в Україні іншого представника Компанії, який мав повноваження з 10.11.2022, доводи скаржника щодо порушення норм статті 120 ГПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є необґрунтованими.

50. Також Верховний Суд звертає увагу, що явка учасників в суді апеляційної інстанції не визнавалась обов`язковою, а тому Компанія на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо участі у судовому засіданні.

51. Стосовно доводів скаржника щодо не дослідження рішення правління НБУ № 57 від 01.08.2023, то Верховний Суд зазначає таке.

52. По-перше, на стадії розгляду заяви про забезпечення позову, поданої до звернення з позовом, суд обмежений в праві витребувати будь-які докази (Глава 10 Розділу І ГПК України не передбачає такого права). Тому вирішення питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову здійснюється на підставі наданих заявником доказів. Дослідження доказів відбувається на стадії розгляду справи по суті (частина перша статті 210 ГПК України).

53. По-друге, суд розглядає заяву про забезпечення позову, подану до пред`явлення позову, на підставі наданих заявником доказів.

54. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18).

55. При цьому не надання заявником доказів на підтвердження фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходу забезпечення позову, спростовують його ж доводи щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову та суперечать позиції заявника стосовно необхідності вжиття заходів забезпечення позову. А тому такі доводи відхиляються судом, як необґрунтовані.

56. Доводи скаржника щодо порушення частини одинадцятої статті 137 ГПК України також визнаються необґрунтованими з огляду на таке.

57. За встановленими судами обставинами НБУ є іпотекодержателем за договорами іпотеки 1, 2. НБУ ухвалив рішення про звернення стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором 1 шляхом продажу Білоцерківські міськраді предметів іпотеки від свого імені на підставі статті 38 Закону України "Про іпотеку" (скаржник не спростовує цього факту, оскільки це і є підставою звернення із заявою про забезпечення позову).

58. Компанія визначила предмет майбутнього позову, як зобов`язання НБУ організувати проведення електронних торгів з продажу предметів іпотеки, а забезпечити позов просила шляхом заборони Білоцерківській міськраді вчиняти дії щодо набуття у власність майна, що є предметом іпотеки, крім придбання на електронних торгах (аукціоні) за найвищою ціною внаслідок конкуренції учасників таких торгів (аукціону). Тобто метою майбутньої позовної вимоги та вимоги заяви про забезпечення позову є проведення електронних торгів з продажу предметів іпотеки.

59. Отже, суд апеляційної інстанції, враховуючи встановлені конкретні обставини цієї справи у їх сукупності, дійшов правильного висновку, що вжитий судом першої інстанції захід забезпечення позову за змістом є тотожним позовним вимог, що в силу частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається. А тому доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими.

60. Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи скаржника щодо помилкового врахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.08.2023 у справі № 910/17778/21, оскільки він стосується пунктів 1, 2 частини сьомої статті 137 ГПК України (накладення арешту на майно (активи) і встановлення заборони або обов`язку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, або банку, що ліквідується), а у цій справі підлягає застосуванню частина шоста статті 137 ГПК України (щодо неможливості забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) НБУ).

61. Водночас посилання суду апеляційної інстанції на вказаний висновок не призвело до неправильного застосування ним частини шостої статті 137 ГПК України. При цьому скаржник у касаційній скарзі не зазначає про порушення вказаної норми права, а тому його доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції щодо неможливості вжиття заходів забезпечення позову через заборону, передбачену частиною шостою статті 137 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

63. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

64. Перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанов суду апеляційної інстанції - без змін.

Розподіл судових витрат

65. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Компанії Mulready ventures limited залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі № 910/15118/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко