Рішення

від 13.02.2024 по справі 200/6493/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2024 року Справа№200/6493/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді КошкошО.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

Адвокат Лазоренко Тетяна Володимирівна в інтересах ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернулася через Електронний суд до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Донецькій області (ідентифікаційний код 44070187, 05043, м.Київ, Львівська пл, 8) про визнання протиправними дії Головного управління ДПС в Донецькій області щодо нарахування боргу ФОП ОСОБА_1 по єдиному внеску (за кодом бюджетної класифікації 71040000 єдиний внесок для фізичних осіб підприємців, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) у сумі 44 184,01 грн, зобов`язання вилучити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суму недоїмки єдиного внеску) у розмірі 44 184,01 грн. В обґрунтування зазначено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на загальній системі оподаткування. Після спроби зареєструвати припинення підприємницької діяльності дізнався про від`ємне сальдо 44184,01 грн з єдиного внеску для фізичних осіб-підприємці. У суму входять наступні нарахування: 1267,95 грн за ІІІ квартал 2014 року, 1267,95 грн за ІV квартал 2014 року, 1267,95 грн за І квартал 2015 року, 1323,47 грн за ІІІ квартал 2015 року, 8448,00 грн за 2017 рік , 2457,18 грн за І квартал 2018 року, 2457,18 грн за ІІ квартал 2018 року, 2457,18 грн за ІІІ квартал 2018 року, 2457,18 грн за ІV квартал 2018 року, 2754,18 грн за І квартал 2019 року, 2754,18 грн за ІІ квартал 2019 року, 2754,18 грн за ІІІ квартал 2019 року, 2754,18 грн за ІV квартал 2019 року, 2078,12 грн за І квартал 2020 року, 1039,06 грн за ІІ квартал 2020 року, 3178,12 грн за ІІІ квартал 2020 року, 2200,00 грн за ІV квартал 2020 року. Вважає, що оскільки був працевлаштований з 01.07.2014 -01.10.2015; за 2017 рік; 01.01.2018 - 31.12.2020, а роботодавцем сплачувався єдиний внесок, позивач звільнений від сплати єдиного внеску. Зазначає, що не проводив господарську діяльність та не мав доходу від неї. Про недоїмку дізнався у 2023 році.

20 листопада 2023 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що за даними інформаційно-комунікаційної системи Податковий блок ДПС України, ФОП ОСОБА_1 з 12.02.2013 по теперішній час перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Донецькій області, Східна Державна податкова інспекція (Калінінський район м.Донецьк 563). Має стан 0 платник податків за основним місцем обліку. У періодах з моменту реєстрації по 30.09.2013 та з 01.10.2015 по теперішній час застосовував загальну систему оподаткування, а з 01.10.2013 по 30.09.2015 знаходився на спрощеній системі оподаткування 2 група єдиного податку. Станом на 12.12.2023 за даними інтегрованої картки платника податків інформаційно-комунікаційної системи Податковий блок ДПС України, ФОП ОСОБА_1 має заборгованість з єдиного внеску (за кодом бюджетної класифікації 71040000 єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, в тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) у сумі 44184,01 грн., в тому числі: 1267,95 грн. за III квартал 2014 року, термін сплати до 20.10.2014 (включно); 1267,95 грн. за VI квартал 2014 року, термін сплати до 20.01.2015 (включно); 1267,95 грн. за I квартал 2015 року, термін сплати до 20.04.2015 (включно); 1267,95 грн. за II квартал 2015 року, термін сплати до 20.07.2015 (включно); 1323,47 грн. - III квартал 2015 року, термін сплати до 1910.2015 (включно); 8448,00 грн. за 2017 рік, термін сплати до 09.02.2018 (включно); 2457,18 грн. за I квартал 2018 року, термін сплати до 19.04.2018 (включно); 2457,18 грн. за II квартал 2018 року, термін сплати до 19.07.2018 (включно); 2457,18 грн. за III квартал 2018 року, термін сплати до 19.10.2018 (включно); 2457,18 грн. за VI квартал 2018 року, термін сплати до 21.01.2019 (включно); 2754,18 грн. за I квартал 2019 року, термін сплати до 19.04.2019 (включно); 2754,18 грн. за II квартал 2019 року, термін сплати до 19.07.2019 (включно); 2754,18 грн. за III квартал 2019 року, термін сплати до 21.10.2018 (включно); 2754,18 грн. за VI квартал 2019 року, термін сплати до 20.01.2020 (включно); 2078,12 грн. за I квартал 2020 року, термін сплати до 21.04.2020 (включно); 1039,06 грн. за II квартал 2020 року, термін сплати до 20.07.2020 (включно); 3178,12 грн. за III квартал 2020 року, термін сплати до 19.10.2020 (включно); 2200,00 грн. - за VI квартал 2020 року, термін сплати до 19.01.2021 (включно). Таким чином, заборгованість по єдиному внеску у сумі 44184,01 грн. утворилась за рахунок несплати розрахункових сум нарахувань, здійснених на центральному рівні, що відповідає нормам діючого законодавства. Повідомив, що платником не надавалась звітність за 2014 2022 роки, а вимоги про сплату ЄСВ не формувались та не направлялись. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, ідентифікаційний код НОМЕР_1 . Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 взятий на облік 13.02.2013 як платник податків та платник єдиного внеску на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру від 12.02.2013 №22660000000073204. У періодах з моменту реєстрації по 30.09.2013 та з 01.10.2015 по теперішній час позивач застосовував загальну систему оподаткування, а з 01.10.2013 по 30.09.2015 знаходився на спрощеній системі оподаткування 2 група єдиного податку.

У період з 10.01.2006 по 31.10.2006 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ОНИКС» на посаді менеджера, з 10.01.2006 прийнятий на посаду директора ТОВ «Оникс Строй», з 01.07.2010 прийнятий на посаду директора за сумісництвом до ТОВ «НВК Монополія», 05.08.2013 звільнений, з 02.09.2013 по 01.12.2014 прийнятий на посаду директора ТОВ «НВК Монополія», з 04.12.2014 по 05.12.2018 прийнятий на посаду директора ТОВ «ЮКОН 2004», з 26.09.2019 прийнятий на посаду заступника директора з підготовки будівництва в Комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м.Києва», що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 .

В індивідуальних відомостях про застраховану особу позивача, що сформована станом на 13.11.2023, наявні суми отриманої позивачем заробітної плати та позитивні позначки про сплату страхових внесків у періодах:

07.2014 (ТОВ «НВК «Монополія» код ЄДРПОУ 33863905, ТОВ «Автомобіліст-2008» код ЄДРПОУ 36113765),

08.2014 11.2015 (ТОВ «Автомобіліст-2008» код ЄДРПОУ 36113765),

12.2015 02.2016 (ТОВ «Юкон-2004» код ЄДРПОУ 33261074),

03.2016 12.2018 (ТОВ «Юкон-2004» код ЄДРПОУ 33261074, ТОВ «Автомобіліст-2008» код ЄДРПОУ 36113765)

01.2019 07.2019 (ТОВ «Автомобіліст-2008» код ЄДРПОУ 36113765),

09.2019 03.2022 (КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м.Києва код ЄДРПОУ 05445267)

Маючи намір припинити підприємницьку діяльність, позивач звернувся до контролюючого органу із запитом щодо надання детального розрахунку нарахованих сум єдиного внеску. У відповіді повідомлено, що заборгованість по єдиному внеску складає 44184 грн, в т.ч.:

1267,95 грн за ІІІ квартал 2014 року, терміном сплати до 20.10.2014 (включно);

1267,95 грн за ІV квартал 2014 року, термін сплати до 20.01.2015 (включно);

1267,95 грн за І квартал 2015 року, термін сплати до 20.07.2015 року (включно);

1323,47 грн за ІІІ квартал 2015 року, термін сплати до 19.10.2015 року (включно)

8448,00 грн за 2017 рік , терміном сплати до 09.02.2018 (включно);

2457,18 грн за І квартал 2018 року, термін сплати до 19.04.2018 (включно);

2457,18 грн за ІІ квартал 2018 року, термін сплати до 19.07.2018 (включно);

2457,18 грн за ІІІ квартал 2018 року, термін сплати до 19.10.2018 (включно);

2457,18 грн за ІV квартал 2018 року, термін сплати до 21.01.2019 (включно);

2754,18 грн за І квартал 2019 року, термін сплати до 19.04.2019 (включно);

2754,18 грн за ІІ квартал 2019 року, термін сплати до 19.07.2019 (включно);

2754,18 грн за ІІІ квартал 2019 року, термін сплати до 21.10.2019 (включно);

2754,18 грн за ІV квартал 2019 року, термін сплати до 20.01.2020 (включно);

2078,12 грн за І квартал 2020 року, термін сплати до 21.04.2020 (включно);

1039,06 грн за ІІ квартал 2020 року, термін сплати до 20.07.2020 (включно);

3178,12 грн за ІІІ квартал 2020 року, термін сплати до 19.10.2020 (включно);

2200,00 грн за ІV квартал 2020 року, термін сплати до 19.01.2021 (включно).

24 травня 2023 року адвокат в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС в Донецькій області (повноваження якого покладено на Головне управління ДПС у Вінницькій області) із заявою, в якій просив здійснити перерахунок єдиного внеску враховуючи інформацію про працевлаштування. В заяві зазначив, що у 2014 році ОСОБА_1 отримував заробітну плату від таких роботодавців, як: ТОВ «Автомобіліст-2008», ТОВ «НВК «Монополія», ТОВ «Онікс Строй», та за перший квартал 2014 року від ТОВ "ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНО-ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ"; у 2015 році від ТОВ «Автомобіліст-2008», ТОВ «Монополія» (за перший квартал 2015 року), у 2017 році від ТОВ «Автомобіліст-2008», ТОВ «ЮКОН 2004»; у 2018 році від ТОВ «Автомобіліст-2008», ТОВ «ЮКОН 2004», у 2019 році від ТОВ «Автомобіліст-2008», (з 1 та 2 квартал 2019 року та липень 2019 року) та КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» (вересень 2019, 3 квартал 2019 року), у 2020 році від КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» (1,2,3,4 квартали 2019 року). Заява була мотивована тим, що Законом України від 13 травня 2020 року №592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», який набрав чинності 01.01.2021, внесені зміни до Закону №2464, зокрема, ст. 4 Закону № 2464 доповнено частиною шостою.

29 червня 2023 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області надана відповідь №1747/6/05-99-24-14, в якій повідомлено, що нарахування сум єдиного внеску у розмірі 44184 грн відповідає нормам діючого законодавства. Вказана сума утворилася за рахунок несплати розрахункових сум нарахувань, здійснених на центральному рівні. Заява про перерахунок нарахованого ЄСВ від 24.05.2023 залишена без виконання.

Не погоджуючись із діями відповідача позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Спірні правовідносини врегульовані нормамиПодаткового кодексу України(далі -ПК) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування таЗаконом №2464-VI.

Так, відповідно до підпункту14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПКсамозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПКдає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 1 Закону №2464-VIєдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 3 і 10 частини першоїстатті 1 Закону № 2464-VIнадано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленомузакономпорядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цьогоЗаконузобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першоїстатті 4 Закону №2464-VIплатниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першоїстатті 7 Закону №2464-VI(в редакції, чинній до 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ), та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток); для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім`ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першоїстатті 7 Закону №2464-VI(в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першоїстатті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно доЗакону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першоїстатті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює,Законом № 2464-VIне врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення нормЗакону № 2464-VI, на якому наполягає контролюючий орган, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постанові від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19).

Відповідно до частини п`ятоїстатті 242 Кодексу адміністративного судочинства Українипри виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач в період липень 2014 року липень 2019 року, вересень 2019 року - грудень 2020 року був найманим працівником, у цей період роботодавці сплачували за нього єдиний внесок у розмірі, визначеномуЗаконом № 2464-VI. Ця обставина не заперечується контролюючим органом, а також підтверджується приєднаними до матеріалів справи індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу (довідка форми ОК-5).

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності не встановлено. ГУ ДПС в Донецькій області у відзиві про наявність таких доходів не зазначало, у зв`язку з чим відповідно до частини першоїстатті 86КАС Україниобставини відсутності у позивача у періоди липень 2014 року липень 2019 року, вересень 2019 року - грудень 2020 року доходу від власної господарської діяльності окремо від доходів, отриманих від роботодавців, не підлягають доказуванню.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінніЗакону № 2464-VIпозивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період липень 2014 року липень 2019 року, вересень 2019 року - грудень 2020 року нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права.

Отже, за наведених вище мотивів, дії відповідача щодо нарахування сум єдиного внеску в період липень 2014 року липень 2019 року, вересень 2019 року - грудень 2020 року у сумі 43265,95 грн не можна вважати правомірними, а тому суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Дії відповідача щодо нарахування суми єдиного внеску за серпень 2019 року у сумі 918,06 грн є правомірними, оскільки відсутні докази сплати єдиного внеску роботодавцями в цей період.

Щодо вимоги про зобов`язання вилучити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суму недоїмки єдиного внеску) у розмірі 44184,01 грн суд зазначає таке.

Оперативний облік податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування контролюючими органами здійснюється відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок), який затвердженонаказом Міністерством фінансів України від 12.01.2021 р. № 5.

Приписами пункту 4 розділу V Порядку встановлено, що працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій. Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Cтатус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) ("Скасовується в судовому порядку" / "Вручено, судовий розгляд").

У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на "Скасовується в судовому порядку" / "Вручено, судовий розгляд".

У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень-рішень /рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на "Скасовується в судовому порядку"), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.

Інформація, внесена та збережена працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі "Апеляційне та судове оскарження" підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.

Тож, в силу положень вищевказаного порядку, працівники контролюючого органу можуть виключати з ІКП суми донарахувань та змінювати стан рішень контролюючого органу, якими визначено вказані суми зобов`язань.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 825/999/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 805/4374/15-а, від 25 березня 2020 року у справі № 826/9288/18, від 28 жовтня 2022 року у справі № 200/5487/21, від 02 березня 2023 року у справі № 826/23604/15.

Суд зазначає, що спосіб захисту прав та інтересів осіб, повинен бути "ефективним" як узаконі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

"Ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, ефективним та таким, що відповідає вимогам законодавства способом відновлення порушеного права позивача суд вважає зобов`язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника (за кодом бюджетної класифікації 71040000 єдиний внесок для фізичних осіб підприємців, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) шляхом виключення нарахованої Головним управлінням ДПС в Донецькій області недоїмки з єдиного внеску у сумі 43265,95 грн, в т.ч.: 1267,95 грн за ІІІ квартал 2014 року; 1267,95 грн за ІV квартал 2014 року; 1267,95 грн за І квартал 2015 року; 1323,47 грн за ІІІ квартал 2015 року; 8448,00 грн за 2017 рік ; 2457,18 грн за І квартал 2018 року; 2457,18 грн за ІІ квартал 2018 року; 2457,18 грн за ІІІ квартал 2018 року; 2457,18 грн за ІV квартал 2018 року; 2754,18 грн за І квартал 2019 року; 2754,18 грн за ІІ квартал 2019 року; 1836,12 грн за ІІІ квартал 2019 року; 2754,18 грн за ІV квартал 2019 року; 2078,12 грн за І квартал 2020 року; 1039,06 грн за ІІ квартал 2020 року; 3178,12 грн за ІІІ квартал 2020 року; 2200,00 грн за ІV квартал 2020 року.

Щодо посилання позивача на приписи пункту 9-4розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI суд зазначає таке.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII(далі -Закон № 1669-VII) внесено зміни доЗакону № 2464-VІ, а саме: підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 такого змісту: «Платники єдиного внеску, визначеністаттею 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним устатті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним устатті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична, операція визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченомуПодатковим кодексом Українидля списання безнадійного податкового боргу».

Відповідно доЗакону України від 02.03.2015 № 219-VIIIпункт 9-3 вважається пунктом 9-4 розділу VIIIЗакону № 1669-VII.

Пунктом 28розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016, виключено підпункт 8 пункту 4статті 11 Закону № 1669-VІI, але його положення були реалізовані шляхом внесення відповідних змін доЗакону №2464-VI, а зміни безпосередньо доЗакону № 2464-VI щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) пункту 9-4розділу VIII цього Законувнесені не були.

Разом з тим, пункт 9-4розділу VIII Закону №2464-VIвиключено згідно ізЗаконом N 440-IX, який набрав чинності з 13.02.2020.

З огляду на вищевикладене, законодавець передбачив пільгові умови щодо застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, в яких здійснюється антитерористична операція (АТО/ООС).

Виходячи зі змісту пункту 9-4розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, застосування відповідної пільги пов`язується з моментом закінчення антитерористичної операціїабо військового чи надзвичайного стану, оскільки диспозиція відповідної норми передбачає, що підставою для її застосування є факт подачі заяви таких платників до контролюючого органу, але не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Водночас недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку у відповідних контролюючих органах визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченомуПодатковим кодексом Українидля списання безнадійного податкового боргу.

Суд зазначає, що п.9-4. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 01.08.2018 по справі №805/1430/17-а,у постанові від 30.03.2018 у зразковій справі №812/292/18.

Починаючи з 13 лютого 2020 року скасовано встановленийЗаконом № 2464-VI механізм пільгового оподаткування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платників податків, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком зазначеним устатті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція.

Подальше врегулювання законодавцем особливостей адміністрування єдиного соціального внеску для відповідних платників податків не передбачені, що є наслідком поширення дії нормЗакону № 2464-VI в загальному порядку.

Відповідно достатті 1 Закону № 1669-VIIперіод проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до абзацу 3 пункту 5 статті 11 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» від 30.10.2014 № 1053-р(втратило чинність) та «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» від 02.12.2015 № 1275-р до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, включено м. Донецьк Донецької області.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС в Донецькій області, Східна Державна податкова інспекція (Калінінський район м.Донецьк 563), так само, як і впродовж періоду часу, за який йому визначено до сплати суми єдиного внеску.

Разом з цим, судом не встановлено, що позивач скористався зазначеною можливістю щодо списання зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску фізичних осіб-підприємців з урахуванням приписів пункту 9-4розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI за період квітень 2014 року - лютий 2020 року.

Факт невикористання позивачем процедури списання недоїмки зі сплати внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платників податків, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком зазначеним устатті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, не спростовує висновок суду щодо протиправності дій відповідача з нарахування єдиного внеску за період в який фізичною особою-підприємцем не отримано дохід від провадження господарської діяльності, а роботодавцем позивача сплачено страхові внески.

Згідно ч.1ст.9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1ст.90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1ст.77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Разом з цим, суд враховує, що позов подано через підсистему «Електронний суд», а відповідно ч.3ст. 4 Закону України «Про судовий збір»при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З урахуванням положень пп. 1 п. 3 ч. 2, ч. 3ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову належало сплатити 858,88 грн. судового збору (0,4 х 2684,00 грн. х 0,8).

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи те, що вимоги задоволені частково, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДПС в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 841,70 грн (858,88 грн х 98%).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п.1 ч.1, ч.2ст.7 Закону України «Про судовий збір»в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановленозакономсудовий збір повертається в розмірі переплаченої суми за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись ст.ст.7,9,139,241-246,250,255,262,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Донецькій області щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску в період липень 2014 року липень 2019 року, вересень 2019 року - грудень 2020 року у сумі 43265,95 грн

Зобов`язати Головне управління ДПС в Донецькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 (за кодом бюджетної класифікації 71040000 єдиний внесок для фізичних осіб підприємців, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) шляхом виключення нарахованої Головним управлінням ДПС в Донецькій області недоїмки з єдиного внеску у сумі 43265,95 грн, в т.ч.: 1267,95 грн за ІІІ квартал 2014 року, 1267,95 грн за ІV квартал 2014 року, 1267,95 грн за І квартал 2015 року, 1323,47 грн за ІІІ квартал 2015 року, 8448,00 грн за 2017 рік , 2457,18 грн за І квартал 2018 року, 2457,18 грн за ІІ квартал 2018 року, 2457,18 грн за ІІІ квартал 2018 року, 2457,18 грн за ІV квартал 2018 року, 2754,18 грн за І квартал 2019 року, 2754,18 грн за ІІ квартал 2019 року, 1836,12 грн за ІІІ квартал 2019 року, 2754,18 грн за ІV квартал 2019 року, 2078,12 грн за І квартал 2020 року, 1039,06 грн за ІІ квартал 2020 року, 3178,12 грн за ІІІ квартал 2020 року, 2200,00 грн за ІV квартал 2020 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління ДПС в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового зборув розмір 841 (вісімсот сорок одна) грн 70 коп.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош