Постанова

від 07.05.2024 по справі 200/6493/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року справа №200/6493/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року (повне судове рішення складено 13 лютого 2024 року) у справі № 200/6493/23 (суддя в І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , звернулася через «Електронний суд» до суду з позовом до Головного управління ДПС в Донецькій області про визнання протиправними дії Головного управління ДПС в Донецькій області щодо нарахування боргу ФОП ОСОБА_3 по єдиному внеску (за кодом бюджетної класифікації 71040000 єдиний внесок для фізичних осіб підприємців, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) у сумі 44 184,01 грн, зобов`язання вилучити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_3 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суму недоїмки єдиного внеску) у розмірі 44 184,01 грн.

В обґрунтування зазначено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на загальній системі оподаткування. Після спроби зареєструвати припинення підприємницької діяльності позивач дізнався про від`ємне сальдо 44 184,01 грн з єдиного внеску для фізичних осіб-підприємці. У суму входять наступні нарахування: 1267,95 грн за ІІІ квартал 2014 року, 1267,95 грн за ІV квартал 2014 року, 1267,95 грн за І квартал 2015 року, 1323,47 грн за ІІІ квартал 2015 року, 8448,00 грн за 2017 рік , 2457,18 грн за І квартал 2018 року, 2457,18 грн за ІІ квартал 2018 року, 2457,18 грн за ІІІ квартал 2018 року, 2457,18 грн за ІV квартал 2018 року, 2754,18 грн за І квартал 2019 року, 2754,18 грн за ІІ квартал 2019 року, 2754,18 грн за ІІІ квартал 2019 року, 2754,18 грн за ІV квартал 2019 року, 2078,12 грн за І квартал 2020 року, 1039,06 грн за ІІ квартал 2020 року, 3178,12 грн за ІІІ квартал 2020 року, 2200,00 грн за ІV квартал 2020 року. Позивач вважав, що оскільки був працевлаштований з 01.07.2014 - 01.10.2015; за 2017 рік; 01.01.2018 - 31.12.2020, а роботодавцем сплачувався єдиний внесок, позивач звільнений від сплати єдиного внеску. Представник зазначав, що позивач не проводив господарську діяльність та не мав доходу від неї. Про недоїмку дізнався у 2023 році.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління ДПС в Донецькій області щодо нарахування ОСОБА_3 єдиного внеску в період липень 2014 року липень 2019 року, вересень 2019 року - грудень 2020 року у сумі 43 265,95 грн

Зобов`язано Головне управління ДПС в Донецькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника ОСОБА_3 (за кодом бюджетної класифікації 71040000 єдиний внесок для фізичних осіб підприємців, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) шляхом виключення нарахованої Головним управлінням ДПС в Донецькій області недоїмки з єдиного внеску у сумі 43 265,95 грн, в т.ч.: 1267,95 грн за ІІІ квартал 2014 року, 1267,95 грн за ІV квартал 2014 року, 1267,95 грн за І квартал 2015 року, 1323,47 грн за ІІІ квартал 2015 року, 8448,00 грн за 2017 рік , 2457,18 грн за І квартал 2018 року, 2457,18 грн за ІІ квартал 2018 року, 2457,18 грн за ІІІ квартал 2018 року, 2457,18 грн за ІV квартал 2018 року, 2754,18 грн за І квартал 2019 року, 2754,18 грн за ІІ квартал 2019 року, 1836,12 грн за ІІІ квартал 2019 року, 2754,18 грн за ІV квартал 2019 року, 2078,12 грн за І квартал 2020 року, 1039,06 грн за ІІ квартал 2020 року, 3178,12 грн за ІІІ квартал 2020 року, 2200,00 грн за ІV квартал 2020 року.

У решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Аргументами на підтвердження правомірності своїх дій рішення зазначає, що заборгованість по єдиному внеску у сумі 44 184,01 грн. утворилась за рахунок несплати розрахункових сум нарахувань, здійснених на центральному рівні, що відповідає нормам діючого законодавства. Платником не надавалась звітність за 2014 2022 роки.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія

Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань», - здійснюється на підставі відомостей про державну реєстрацію створення юридичної особи та її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації, державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, скасування державної реєстрації їх припинення, наданих згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у день отримання зазначених відомостей. Згідно з пунктом 2 розділу II Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 №1553/26330 (далі Порядок № 1162), відомості з реєстраційної картки, надані державним реєстратором, контролюючим органом вносяться до реєстру страхувальників. Датою взяття на облік як платника єдиного внеску є дата внесення контролюючим органом запису щодо такого платника до реєстру страхувальників (пункт 2 розділу II Порядку № 1162).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб- підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам-підприємцям у порядку, встановленому Законом №755 (пункт 4 розділу II Порядку № 1162).

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просила залишити апеляційну скаргу без задоволення за її необґрунтованістю, а рішення суду без змін.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, ідентифікаційний код НОМЕР_1 . Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 взятий на облік 13.02.2013 як платник податків та платник єдиного внеску на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру від 12.02.2013 №22660000000073204. У періодах з моменту реєстрації по 30.09.2013 та з 01.10.2015 по теперішній час позивач застосовував загальну систему оподаткування, а з 01.10.2013 по 30.09.2015 знаходився на спрощеній системі оподаткування 2 група єдиного податку.

У період з 10.01.2006 по 31.10.2006 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ОНИКС» на посаді менеджера, з 10.01.2006 прийнятий на посаду директора ТОВ «Оникс Строй», з 01.07.2010 прийнятий на посаду директора за сумісництвом до ТОВ «НВК Монополія», 05.08.2013 звільнений, з 02.09.2013 по 01.12.2014 прийнятий на посаду директора ТОВ «НВК Монополія», з 04.12.2014 по 05.12.2018 прийнятий на посаду директора ТОВ «ЮКОН 2004», з 26.09.2019 прийнятий на посаду заступника директора з підготовки будівництва в Комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва», що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 .

В індивідуальних відомостях про застраховану особу позивача, що сформована станом на 13.11.2023, наявні суми отриманої позивачем заробітної плати та позитивні позначки про сплату страхових внесків у періодах:

07.2014 (ТОВ «НВК «Монополія» код ЄДРПОУ 33863905, ТОВ «Автомобіліст-2008» код ЄДРПОУ 36113765),

08.2014 11.2015 (ТОВ «Автомобіліст-2008» код ЄДРПОУ 36113765),

12.2015 02.2016 (ТОВ «Юкон-2004» код ЄДРПОУ 33261074),

03.2016 12.2018 (ТОВ «Юкон-2004» код ЄДРПОУ 33261074, ТОВ «Автомобіліст-2008» код ЄДРПОУ 36113765)

01.2019 07.2019 (ТОВ «Автомобіліст-2008» код ЄДРПОУ 36113765),

09.2019 03.2022 (КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м.Києва код ЄДРПОУ 05445267)

Маючи намір припинити підприємницьку діяльність, позивач звернувся до контролюючого органу із запитом щодо надання детального розрахунку нарахованих сум єдиного внеску. У відповіді повідомлено, що заборгованість по єдиному внеску складає 44184 грн, в т. ч.:

1267,95 грн за ІІІ квартал 2014 року, терміном сплати до 20.10.2014 (включно);

1267,95 грн за ІV квартал 2014 року, термін сплати до 20.01.2015 (включно);

1267,95 грн за І квартал 2015 року, термін сплати до 20.07.2015 року (включно);

1323,47 грн за ІІІ квартал 2015 року, термін сплати до 19.10.2015 року (включно)

8448,00 грн за 2017 рік , терміном сплати до 09.02.2018 (включно);

2457,18 грн за І квартал 2018 року, термін сплати до 19.04.2018 (включно);

2457,18 грн за ІІ квартал 2018 року, термін сплати до 19.07.2018 (включно);

2457,18 грн за ІІІ квартал 2018 року, термін сплати до 19.10.2018 (включно);

2457,18 грн за ІV квартал 2018 року, термін сплати до 21.01.2019 (включно);

2754,18 грн за І квартал 2019 року, термін сплати до 19.04.2019 (включно);

2754,18 грн за ІІ квартал 2019 року, термін сплати до 19.07.2019 (включно);

2754,18 грн за ІІІ квартал 2019 року, термін сплати до 21.10.2019 (включно);

2754,18 грн за ІV квартал 2019 року, термін сплати до 20.01.2020 (включно);

2078,12 грн за І квартал 2020 року, термін сплати до 21.04.2020 (включно);

1039,06 грн за ІІ квартал 2020 року, термін сплати до 20.07.2020 (включно);

3178,12 грн за ІІІ квартал 2020 року, термін сплати до 19.10.2020 (включно);

2200,00 грн за ІV квартал 2020 року, термін сплати до 19.01.2021 (включно).

24 травня 2023 року адвокат в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Головного управління ДПС в Донецькій області (повноваження якого покладено на Головне управління ДПС у Вінницькій області) із заявою, в якій просив здійснити перерахунок єдиного внеску враховуючи інформацію про працевлаштування. В заяві зазначив, що у 2014 році ОСОБА_3 отримував заробітну плату від таких роботодавців, як: ТОВ «Автомобіліст-2008», ТОВ «НВК «Монополія», ТОВ «Онікс Строй», та за перший квартал 2014 року від ТОВ «ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНО-ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ»; у 2015 році від ТОВ «Автомобіліст-2008», ТОВ «Монополія» (за перший квартал 2015 року), у 2017 році від ТОВ «Автомобіліст-2008», ТОВ «ЮКОН 2004»; у 2018 році від ТОВ «Автомобіліст-2008», ТОВ «ЮКОН 2004», у 2019 році від ТОВ «Автомобіліст-2008», (з 1 та 2 квартал 2019 року та липень 2019 року) та КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» (вересень 2019, 3 квартал 2019 року), у 2020 році від КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» (1, 2, 3, 4 квартали 2019 року). Заява була мотивована тим, що Законом України від 13 травня 2020 року № 592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», який набрав чинності 01.01.2021, внесені зміни до Закону № 2464-VI, зокрема, ст. 4 Закону № 2464-VI доповнено частиною шостою.

29 червня 2023 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області надана відповідь №1747/6/05-99-24-14, в якій повідомлено, що нарахування сум єдиного внеску у розмірі 44 184 грн відповідає нормам діючого законодавства. Вказана сума утворилася за рахунок несплати розрахункових сум нарахувань, здійснених на центральному рівні. Заява про перерахунок нарахованого ЄСВ від 24.05.2023 залишена без виконання.

Не погоджуючись із діями відповідача позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходить з такого.

Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволені позовні вимоги. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України(далі -ПК) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Законом № 2464-VI.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній до 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» (108/95-ВР), та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток); для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім`ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає контролюючий орган, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19) та в подальшому підтримана у постанові від 4 грудня 2019 року (справа № 440/2149/19).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час розгляду справи судами встановлено, що позивач в період липень 2014 року липень 2019 року, вересень 2019 року - грудень 2020 року був найманим працівником, у цей період роботодавці сплачували за нього єдиний внесок у розмірі, визначеному Законом № 2464-VI. Ця обставина не заперечується контролюючим органом, а також підтверджується приєднаними до матеріалів справи індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу (довідка форми ОК-5).

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності не встановлено. ГУ ДПС в Донецькій області у відзиві про наявність таких доходів не зазначало, у зв`язку з чим відповідно до частини першої статті 86 КАС України обставини відсутності у позивача у періоди липень 2014 року липень 2019 року, вересень 2019 року - грудень 2020 року доходу від власної господарської діяльності окремо від доходів, отриманих від роботодавців, не підлягають доказуванню.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період липень 2014 року липень 2019 року, вересень 2019 року - грудень 2020 року нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Отже, за наведених вище мотивів колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії відповідача щодо нарахування сум єдиного внеску в період липень 2014 року липень 2019 року, вересень 2019 року - грудень 2020 року у сумі 43 265,95 грн не можна вважати правомірними, а тому суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо вимоги про зобов`язання вилучити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_3 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суму недоїмки єдиного внеску) у розмірі 44 184,01 грн.

Оперативний облік податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування контролюючими органами здійснюється відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок), який затверджено наказом Міністерством фінансів України від 12.01.2021 № 5.

Приписами пункту 4 розділу V Порядку встановлено, що працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій. Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) ("Скасовується в судовому порядку" / "Вручено, судовий розгляд").

У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на "Скасовується в судовому порядку" / "Вручено, судовий розгляд".

У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень-рішень /рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на "Скасовується в судовому порядку"), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.

Інформація, внесена та збережена працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі "Апеляційне та судове оскарження" підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.

Тож, в силу положень вищевказаного порядку, працівники контролюючого органу можуть виключати з ІКП суми донарахувань та змінювати стан рішень контролюючого органу, якими визначено вказані суми зобов`язань.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 825/999/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 805/4374/15-а, від 25 березня 2020 року у справі № 826/9288/18, від 28 жовтня 2022 року у справі № 200/5487/21, від 02 березня 2023 року у справі № 826/23604/15.

Слід зазначити, що спосіб захисту прав та інтересів осіб, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

"Ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, ефективним та таким, що відповідає вимогам законодавства способом відновлення порушеного права позивача місцевий суд правильно вважав зобов`язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника (за кодом бюджетної класифікації 71040000 єдиний внесок для фізичних осіб підприємців, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) шляхом виключення нарахованої Головним управлінням ДПС в Донецькій області недоїмки з єдиного внеску у сумі 43 265,95 грн, в т.ч.: 1267,95 грн за ІІІ квартал 2014 року; 1267,95 грн за ІV квартал 2014 року; 1267,95 грн за І квартал 2015 року; 1323,47 грн за ІІІ квартал 2015 року; 8448,00 грн за 2017 рік ; 2457,18 грн за І квартал 2018 року; 2457,18 грн за ІІ квартал 2018 року; 2457,18 грн за ІІІ квартал 2018 року; 2457,18 грн за ІV квартал 2018 року; 2754,18 грн за І квартал 2019 року; 2754,18 грн за ІІ квартал 2019 року; 1836,12 грн за ІІІ квартал 2019 року; 2754,18 грн за ІV квартал 2019 року; 2078,12 грн за І квартал 2020 року; 1039,06 грн за ІІ квартал 2020 року; 3178,12 грн за ІІІ квартал 2020 року; 2200,00 грн за ІV квартал 2020 року.

Щодо посилання позивача на приписи пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI місцевий суд зазначав, що п.9-4. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 01.08.2018 по справі № 805/1430/17-а, у постанові від 30.03.2018 у зразковій справі № 812/292/18.

Суд вказав, що починаючи з 13 лютого 2020 року скасовано встановлений Законом № 2464-VI механізм пільгового оподаткування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платників податків, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція. Проте, судом не встановлено, що позивач скористався зазначеною можливістю щодо списання зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску фізичних осіб-підприємців з урахуванням приписів пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI за період квітень 2014 року - лютий 2020 року.

Разом із тим, як зазначалось судом вище, рішення місцевого суду позивачем не оскаржувалось, тому правова оцінка висновкам та доводам позивача в цій частині не надається судом апеляційної інстанції.

Факт невикористання позивачем процедури списання недоїмки зі сплати внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платників податків, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, не спростовує висновок суду щодо протиправності дій відповідача з нарахування єдиного внеску за період в який фізичною особою-підприємцем не отримано дохід від провадження господарської діяльності, а роботодавцем позивача сплачено страхові внески.

Позицію відповідача (зміст листа ГУ ДПС у Донецькій області від 29.06.2023), що зміни до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме доповнення її редакції частиною 6, набрали чинності лише 01.01.2021, суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованою, адже такі зміни не змінюють характер спірних правовідносин та висновки суду, які ґрунтуються на системному аналізі інших норм названого Закону.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі № 200/6493/23 залишити без змін.

Повне судове рішення 07 травня 2024 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддівІ. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук