Вирок

від 15.02.2024 по справі 335/29/18

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/29/18 1-кп/335/49/2024

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

процесуального прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080060003917 від 28.08.2015 року за обвинуваченням:

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Покров (Орджонікідзе) Дніпропетровської області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, пенсіонера, на утриманні має неповнолітню доньку 2007 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України раніше не засудженого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ч.2 ст.364 КК України, за таких обставин.

Згідно обвинувачення, сформульованого у обвинувальному акті від 29.12.2017 року, відповідно до ст.140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно ст.142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, серед іншого, є рухоме і нерухоме майно, земля та природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

У відповідності до ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом визначено, що таким законом є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Стаття 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно міста.

Службові повноваження міського голови визначені в ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою передбачено, що міський голова:

1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;

2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;

3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету;

6) вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України;

7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету;

8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради;

9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально- економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання;

10) призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ організацій, що належать до комунальної власності відповідних: територіальних громад.

05.11.2010 року за результатами чергових виборів ОСОБА_6 обраний на посаду Запорізького міського голови, на якій перебував до чергових виборів 15.11.2015 року.

Таким чином, ОСОБА_6 у вказаний період часу був особою, яка постійно обіймає в органах місцевого самоврядування посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та, відповідно до примітки до ст. 364 КК України, є службовою особою. Окрім зазначених в ч.4 ст.42 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» загальних повноважень міського голови, права та обов`язки ОСОБА_6 на займаній посаді були передбачені також рішенням Виконавчого комітету запорізької міської ради № 199 від 26.04.2017 року «Про розподіл обов`язків та розподіл обов`язків між міським головою, секретарем міської ради, заступниками міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючим справами виконкому ради».

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

При цьому, згідно ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, тож право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

21.10.2014 року на адресу Запорізької міської ради надійшла заява ОСОБА_8 про надання в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_3 для розташування кафе з літнім майданчиком, у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці згідно договору купівлі-продажу від 16.10.2014 року № 1085.

Разом з тим, встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих № 513 від 02.12.1955 року відведено Запорізькому лісхозу Міністерства сільського господарства УССР в держлісфонд земельну ділянку площею 66 га в районі Кривої бухти для посадки лісу. До вказаної земельної ділянки також увійшла вищенаведена земельна ділянка, а саме до кварталу 8 виділу 6 Олександрівського лісництва. Отже, така земельна ділянка відносилась до категорії земель лісогосподарського призначення та перебувала в постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств.

У відповідності до ч.1 ст.55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються потреб лісового господарства.

Згідно ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.7 ст.20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 610-р від 10.04.2008 року (в редакції станом на 05.11.2014 рік) зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків будівництва чи реконструкції доріг, будівництва пунктів пропуску через державний кордон, будівництва та обслуговування об`єктів енергетичної інфраструктури, розміщення кладовищ.

Тобто, вилучення та зміна цільового призначення земельних ділянок лісового фонду станом на 05.11.2014 року було прямо заборонено законом.

Згідно зі ст.122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» з 1 січня 2013 року у державній власності залишаються, зокрема земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Таким чином, вищенаведена земельна ділянка перебуває у державній власності.

Проте, незважаючи на пряму заборону передачі зазначеної земельної ділянки у користування без зміни цільового призначення, без вилучення з постійного користування ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», посадовими особами Запорізької міської ради, діяльністю яких на підставі п.7 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування», безпосередньо керує міський голова, було підготовлено, погоджено відповідно до регламенту ради та внесено до порядку денного чергової сесії міської ради проект рішення «Про надання на умовах оренди гр. ОСОБА_8 земельної ділянки по АДРЕСА_3 для розташування кафе з літнім майданчиком».

05.11.2014 року на черговій сесії Запорізької міської ради шляхом пакетного голосування (без розгляду депутатами, присутніми на сесії) було затверджено рішення «Про надання на умовах оренди громадянину ОСОБА_8 земельної ділянки по АДРЕСА_3 для розташування кафе з літнім майданчиком», відповідно якого надано у користування на умовах оренди строком до 04.03.2029 року ОСОБА_8 земельну ділянку по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 2310100000:01:009:0049) площею 0,1209 га для розташування кафе з літнім майданчиком.

Після оформлення тексту вказаного рішення воно в порядку п.3 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування» було передано ОСОБА_6 для підписання.

В свою чергу ОСОБА_6 являючись, відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування другої категорії, будучи згідно п.1 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування» відповідальним за забезпечення на відповідній території додержання вимог Конституції та законів України, не зупинив незаконне рішення «Про надання на умовах оренди гр. ОСОБА_8 земельної ділянки по АДРЕСА_3 для розташування кафе з літнім майданчиком» на підставі п.3 ст.44 Регламенту Запорізької міської ради, як таке, що не відповідає вимогам законодавства, а навпаки, зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах ОСОБА_8 , який відповідно до рішення сесії Запорізької міської ради набув право користування на вищезазначену земельну ділянку, з метою отримання неправомірної вигоди для вказаної фізичної особи, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, підписав зазначене рішення, датоване 05.11.2014 року, внаслідок чого воно було зареєстровано за номером № 56/57 та набрало чинності.

На підставі зазначеного рішення 04.03.2015 року між Запорізькою міською радою та ОСОБА_8 укладено договір оренди землі № 201501000100024. Вказаним договором Запорізькою міською радою передано ОСОБА_8 в оренду земельну ділянку площею 0,1209 га, із кадастровим номером 2310100000:01:009:0049, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 для розташування кафе з літнім майданчиком, строком до 04.03.2029 року. Зазначений договір зареєстровано в Реєстраційній службі Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 18.03.2015 року за № 9114530.

Таким чином, на підставі рішення Запорізької міської ради № 56/57 від 05.11.2014 року в користування ОСОБА_8 незаконно передана земельна ділянка площею 0,1209 га, із кадастровим номером 2310100000:01:009:0049, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки ОЦ-22 від 14.11.2017 року, виконаного Запорізькою торгово-промисловою палатою, вартість такої земельної ділянки - лісогосподарського призначення, станом на 18.03.2015 року становить 232 269,00 грн. Тобто сума збитків, спричинених державним інтересам, більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є тяжкими наслідками.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України - зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи (а саме - ОСОБА_8 ) використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, яке спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

Крім того, пунктом а) ч.2 ст.83 Земельного кодексу України передбачено, що комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, і відповідно до ч.1 ст.83 ЗК України, землі комунальної власності належать на праві територіальним громадам сіл, селищ, міст.

Згідно ст.121 Земельного Кодексу України, кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності. Але разом з тим, відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, тож право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України (в редакції станом на 21.11.2012 рік) підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельних ділянок може бути невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.186-1 Земельного кодексу України та абз. 2 п.9 «Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26.05.2004 року (в редакції станом на 21.11.2012 року) розроблений проект землеустрою підлягає погодженню з органами містобудування та архітектури. Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Відповідно до п.2.2.15 Положення про Департамент містобудування та архітектури Запорізької міської ради, затвердженого рішенням Запорізької міської ради № 64 від 23.02.2012 року, Департамент забезпечує додержання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил, плану зонування територій, затвердженої містобудівної документації, здійснення контролю за їх реалізацією.

28.11.2012 року Запорізькою міською радою було прийнято рішення про надання громадянам ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 та ОСОБА_34 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 2,6 га по АДРЕСА_4 , для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки). Після оформлення даного рішення воно було підписано Запорізьким міським головою ОСОБА_6 , зареєстровано за номером № 96/149 та видано замовникам, для подальшого виготовлення та погодження землевпорядної документації відповідно до «Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», затвердженого постановою КМУ № 677 від 26.05.2004 року.

В подальшому, на підставі вказаного рішення Запорізької міської ради, землевпорядною організацією ТОВ «Контур» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська, 19, загальною площею 2,5498 га, для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд.

18.12.2012 року ТОВ «Контур», у порядку 4.8 ст.118 і 4.2 ст.186-1 Земельного кодексу України, зазначений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок було надано на погодження до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради, як до виконавчого органу з питань містобудування та архітектури на території м. Запоріжжя. на підставі вище зазначених документів, ТОВ «Контур» було здійснено розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 2,5498 га для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд.

21.12.2012 року, за результатами розгляду даного проекту землеустрою, Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради надано висновок № 5875 «Про погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки», у якому фактично в абзаці 4 було зазначено, що територія за адресою м. Запоріжжя, вул. Ленська, 19, передбачена як садибна забудова тільки в проектних матеріалах внесення змін до генерального плану міста Запоріжжя, а останнім абзацом прямо передбачено, що «Реалізація проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок можлива після затвердження матеріалів проекту внесення змін до генерального плану м. Запоріжжя». Зазначений проект внесення змін до генерального плану м. Запоріжжя, на який здійснюється посилання в даному висновку, Запорізькою міською радою на момент прийняття рішення затверджений не був.

В той же день, 21.12.2012 року, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 2,5498 га, для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, було подано замовниками до Запорізької міської ради для затвердження в порядку 4.9 ст.118 Земельного кодексу України.

Проте, незважаючи на пряму заборону передачі зазначених земельних ділянок у приватну власність без внесення відповідних змін до генерального плану міста Запоріжжя, що було прямо вказано у висновку Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради надано висновок № 5875, 21.12.2012 року посадовими особами Запорізької міської ради, діяльністю яких на підставі п.7 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування», безпосередньо керує міський голова, було підготовлено, погоджено відповідно до регламенту ради та внесено до порядку денного чергової сесії міської ради проект рішення «Про відведення та передачу у власність громадянам, згідно з додаткам, земельних ділянок по АДРЕСА_4 ».

24.12.2012 року на черговій сесії Запорізької міської ради шляхом пакетного голосування (тобто без розгляду депутатами, присутніми на сесії, кожного проекту рішення окремо) було затверджено рішення «Про відведення та передачу у власність громадянам, згідно з додатком, земельних ділянок по АДРЕСА_4 », відповідно якого земельні ділянки по АДРЕСА_5 загальною площею 2,5498 га, яким присвоєно кадастрові номери: 23101000000:04:042:0347, 23101000000:04:042:0348, 23101000000:04:042:0349, 23101000000:04:042:0350, 23101000000:04:042:0351, 23101000000:04:042:0352, 23101000000:04:042:0353, 23101000000:04:042:0354, 23101000000:04:042:0355, 23101000000:04:042:0356, 23101000000:04:042:0357, 23101000000:04:042:0358, 23101000000:04:042:0359, 23101000000:04:042:0360, 23101000000:04:042:0361, 23101000000:04:042:0362, 23101000000:04:042:0363, 23101000000:04:042:0364, 23101000000:04:042:0365, 23101000000:04:042:0366, 23101000000:04:042:0367, 23101000000:04:042:0368, 23101000000:04:042:0369, 23101000000:04:042:0370, 23101000000:04:042:0371, 23101000000:04:042:0372 передавались із власності територіальної громади м. Запоріжжя у приватну власність громадян ОСОБА_35 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_36 .

Після оформлення тексту вказаного рішення воно в порядку п. 3 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» було передано ОСОБА_6 для підписання.

В свою чергу ОСОБА_6 , відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», являючись посадовою особою місцевого самоврядування другої категорії, будучи згідно п.1 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування» відповідальним за забезпечення на відповідній території додержання вимог Конституції та законів України, не зупинив незаконне рішення «Про відведення та передачу у власність громадянам, згідно з додатком, земельних ділянок по АДРЕСА_4 )» на підставі п.3 ст.44 Регламенту Запорізької міської ради, як таке, що не відповідає вимогам законодавства, а навпаки - перебуваючи у своєму службовому кабінеті, у робочий час (точний день та час доби в ході досудового слідства не встановлено), зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб - осіб, які відповідно до рішення сесії Запорізької міської ради набули право власності на вищезазначені земельні ділянки, - з метою отримання неправомірної вигоди для вказаних фізичних осіб, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, підписав його своїм особистим підписом, внаслідок чого воно було зареєстровано за номером № 103/1 та набрало чинності.

На підставі даного рішення фізичним особам були видані державні акти про право власності на земельні ділянки, і як наслідок - із власності територіальної громади м. Запоріжжя у приватну власність були незаконно передані 26 земельних ділянок за адресою АДРЕСА_5 , загальною площею 2,5498 га.

Вказана незаконна передача зазначених земельних ділянок у приватну власність фізичних осіб була також здійснена Запорізькою міською радою за тих обставин, що фактично ці земельні ділянки знаходились на земельній ділянці 2310100000:04:042:0342, яка на підставі договору оренди перебувала в користуванні ТОВ «Преміумстандартсервіс», якому право користування цією ділянкою у встановленому законом порядку припинено не було.

Згідно звіту про експертну грошову оцінку № ОЦ-23 від 09.11.2017 року загальна вартість земельних ділянок, переданих у приватну власність на підставі рішення Запорізької міської ради № 103/1 від 24.12.2012 року на момент прийняття рішення становила 3 298 074 грн. Тобто сума збитків, спричинених інтересам територіальної громади міста Запоріжжя, більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є тяжкими наслідками.

Таким чином, ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, - зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для інших фізичних осіб (а саме - ОСОБА_37 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_38 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_32 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 ) використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, яке спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам територіальної громади міста Запоріжжя.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_6 , у період з 05.11.2010 року по 15.11.2015 року перебуваючи на посаді міського голови м. Запоріжжя, 12.09.2014 року приблизно о 16.30 годині, знаходячись на санкціонованому мітингу, який відбувався біля Запорізької обласної державної адміністрації, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, а саме навпроти фасаду адміністративної будівлі, тобто перебуваючи в громадському місці, доступ до якого є вільним для громадян, в присутності сторонніх осіб, висловлюючи явну неповагу до суспільства, ігноруючи загальноприйняті правила і норми поведінки в суспільстві, діючи з виключним цинізмом, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку, з хуліганських спонукань, вчинив хуліганські дії відносно ОСОБА_43 при наступних обставинах.

12.09.2014 року о 12.00 годині від адміністративної будівлі виконавчого комітету міської ради Запоріжжя по проспекту Соборному до площі Героїв Майдану у м. Запоріжжі відбулась патріотична масова хода «Марш миру».

Цього ж дня з 15.00 години біля Запорізької обласної державної адміністрації, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, а саме навпроти фасаду адміністративної будівлі, відбувався санкціонований мітинг, під час проведення якого були присутні представники влади, серед яких був міський голова ОСОБА_6 , керівники підприємств міста Запоріжжя, мешканці міста та області, на мітинг були запрошені місцеві та державні телерадіокомпанії.

Під час виступу міського голови ОСОБА_6 з боку присутніх на мітингу мешканців міста Запоріжжя та Запорізької області на його адресу вигукувались слова недовіри: «Ганьба!».

Майже відразу після закінчення своєї промови ОСОБА_6 , маючи умисел на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, чітко усвідомлюючи що він присутній на санкціонованому мітингу, учасником якого є велика кількість людей, та висвітлюється телерадіокомпаніями, будучі публічною особою, ігноруючи існуючи в суспільстві норми поведінки та спілкування, не маючи на меті переконати учасників мітингу в своїх добрих намірах, вигукнув у бік присутніх на мітингу: «Зараз я вам відповім». Після цього ОСОБА_6 зробив декілька кроків у бік потерпілого ОСОБА_44 , одного з учасників мітингу, та зістрибнувши з трибуни, після чого, діючи умисно, демонстративно, зневажливо, з виключним цинізмом, із застосуванням насилля двома руками штовхнув ОСОБА_44 у плечі, від чого останній майже впав на асфальт, завдавши фізичного болю останньому.

Таким чином, ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, а саме в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося винятковим цинізмом.

Судовий розгляд у кримінальному провадженні проведено в межах пред`явленого обвинувачення, відповідно до вимог ст.337 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні винуватим себе, стосовно обставин викладених в обвинувальному акті, не визнав та пояснив суду наступне.

Що стосуєтьсяобвинувачення поч.1ст.296КК України,то увересні 2014року вінперебував насанкціонованому мітингунавпроти фасадуЗапорізької обласноїадміністрації вм.Запоріжжя.Під часйого виступу,як Запорізькогоміського голови,деякі особивигукували образливіслова. ОСОБА_43 ,якого ранішевін незнав,стояв неподаліквід трибуниі виражавсянецензурними словами.Намагаючись зійтиз трибуни,яка немала сходів,можливо зіштовхнувсяз ОСОБА_43 ,але зним несварився,ударів ненаносив,не ображав,і громадськийпорядок порушеноне було.За цимфактом правоохоронниморганами буловідмовлено впорушенні кримінальноїсправи,але вподальшому прокуроромце рішеннябуло скасовано.Сам ОСОБА_43 претензій будьякого характеруз цьогоприводу немає. Незважаючи на те, що згідно ст.49 КК України закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за цим злочином, ОСОБА_6 наполягав на своїй невинуватості та виправданні.

Що стосується обвинувачення по ч.2 ст.364 КК України, то з 05.11.2010 року до 15.11.2015 року, за результатами чергових виборів, він обіймав посаду Запорізького міського голови. До посадових обов`язків, крім іншого, входила координація роботи заступників, головування на засіданнях Міської ради. Проекти рішень по земельним питанням готувалися Управлінням земельних ресурсів, Управлінням архітектури і містобудування і передавалися на розгляд відповідної депутатської комісії, в роботі якої також приймають участь представники громадськості та прокурор, а після її позитивного висновку, візувалися відповідним заступником міського голови, секретарем ради та суміжними департаментами, а тільки потім виносились на розгляд сесії. Сама процедура підготовки рішення не вимагає втручання Міського голови. Йому надавався проект Рішення сесії уже погоджений з усіма інстанціями і посадовими особами. Проекти рішень, які мали зауваження, на розгляд сесії не виносились. Майже на кожній сесії Міської ради розглядалось приблизно по 150-200 земельних питань. У разі позитивного голосування депутатів на сесії міської ради, рішення вважалось прийнятим і воно підписувалось Міським головою, а надалі фіксувалось в Земельному кадастрі. Таким чином, Міський голова не затверджує рішення сесії, а фактично тільки його фіксує своїм підписом.

Що стосується зазначених в обвинувальному акті двох земельних ділянок, то вони не мали будь-яких зауважень на стадії підготовки рішення, були позитивно проголосовані на сесії депутатами міської ради, тому у нього, як у Міського голови, підстав зупиняти виконання цих рішень не було. До того ж, ці рішення сесії до цього часу є дійсними, вони ніким не оскаржені і не скасовані. З особами і підприємцями, в інтересах яких винесені ці рішення, він, як Міський голова, особисто знайомий не був.

В судових дебатах ОСОБА_6 просив його виправдати за інкримінованими йому статтями обвинувачення.

Всебічно вивчивши всі обставини кримінального провадження, дослідивши та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення не знайшло свого об`єктивного підтвердження, спростовується доказами, дослідженими в ході судового розгляду, обвинувачення обґрунтовано доказами, які не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Даний висновок ґрунтується на наступних підставах та доказах.

Що стосується обвинувачення за ч.1 ст.296 КК України:

Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, сторона обвинувачення посилалася на безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, а саме на наступні:

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.09.2014 року

(т.2, а.с.86);

- заяву про вчинене кримінальне правопорушення від 19.09.2014 року (т.2, а.с.87-91);

- протокол огляду відеозаписів від 14.09.2017 року з фототаблицею та додатком у вигляді CD-R диску (т.2, а.с.92-99).

Згідно матеріалів досудового розслідування, досліджених судом, потерпілим по вказаному епізоду кримінального провадження, фактично ніхто не визнаний.

Так, відповідно фабули обвинувачення ОСОБА_6 по ч.1 ст.296 КК України, ОСОБА_43 зазначений як потерпілий, але в якості потерпілого в самому обвинувальному акті не вказаний (т.1, а.с.10), що є значною суперечністю.

Згідно Реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, ОСОБА_43 потерпілим не визнавався та у цій якості не допитувався (т.1, а.с.23-27), а згідно п.10 цього ж Реєстру (т.1, а.с.25), ОСОБА_43 був допитаний 15.09.2017 року лише в якості свідка.

Відповідно до наданої стороною захисту копії Пам`ятки про процесуальні права та обов`язки потерпілого від 15.09.2017 року, ОСОБА_43 власноручно зазначив, що визнавати себе потерпілим відмовляється, матеріальної та моральної шкоди йому не спричинено (т.5, а.с.60).

На неодноразові виклики в судове засідання ОСОБА_43 не з`явився. Прокурором або іншими учасниками процесу клопотань про його привід в судове засідання не заявлялося.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_45 , повідомив суду, що був учасником подій на площі Фестивальній в м. Запоріжжя біля будівлі облдержадміністрації, де проводився мітинг. Точний рік, місяць та дату не пам`ятає. Невідомі особи викрикували слово «ганьба», і з відстані приблизно 15-20 метрів він бачив як ОСОБА_6 спустився з трибуни та штовхнув невідомого чоловіка. Інші люди заважали бачити деталі цієї події. Інцидент швидко закінчився.

Допитана в якості свідка ОСОБА_46 пояснила суду, що на «майдані» не була, нічого не бачила, потерпілого ОСОБА_43 не знає і про обставини подій на площі біля обласної державної адміністрації у вересні 2014 року їй нічого не відомо. Заяву про вчинення кримінального правопорушення не писала. В той період часу працювала в інфекційному відділенні дитячої лікарні, яке планували закрити. З цього приводу їздили в облздрав, збирали підписи проти закриття відділення лікарні. Вважає, що її підпис на останньому аркуші заяви стосувався саме прохання не закривати відділення лікарні де вона працювала, а не звернення з заявою до правоохоронних органів стосовно ОСОБА_6 .

Таким чином, показами свідків факт вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, не підтверджується, а навіть навпаки покази свідка ОСОБА_46 свідчать про фальсифікацію заяви про вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Будь яких доказів, які б підтверджували факт порушення обвинуваченим громадського порядку, суду не надано, покази ОСОБА_6 стороною обвинувачення не спростовано.

Особа, яка начебто постраждала в наслідок дій обвинуваченого, в судове засідання не з`явилась і сторона обвинувачення не вжила достатніх заходів для забезпечення явки ОСОБА_43 в суд для надання показів.

Даних по те, що ОСОБА_43 проходив судово-медичне освідування, суду не надано.

Застосування насилля, від якого ОСОБА_43 «майже впав на асфальт», не доведено, так само я к і факт спричинення фізичного болю останньому.

В чому саме виразився виключний цинізм в діях ОСОБА_6 , стороною обвинувачення не зазначено та не доведено.

Аналізуючи інші письмові докази надані стороною обвинувачення, звертає на себе увагу наступний факт.

Події, які інкримінуються ОСОБА_6 за ч.1 ст.296 КК України, мали місце 12.09.2014 року біля Запорізької обласної державної адміністрації, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, а саме навпроти фасаду адміністративної будівлі.

Проте, до ЄРДР повідомлення про вчинення кримінального правопорушення внесено лише 12.09.2017 року, тобто через три роки після його вчинення, що само по собі може свідчити про упередженість органу досудового розслідування.

Згідно висновку дільничного інспектора міліції Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області майора міліції ОСОБА_47 від 27.09.2014 року (т.5, а.с.62), потерпілий ОСОБА_43 від проходження судово-медичного освідування відмовився, особи які подавали заяву про злочин ОСОБА_46 , ОСОБА_48 та ОСОБА_49 відмовилися надавати свої покази (а.с.65-67), а свідок ОСОБА_50 бачив як невідомий чоловік ображав, нецензурно висловлювався та розмахував руками на адресу ОСОБА_6 , на що той підійшов утримував його руки, а потім повернувся на сцену. Тому, оскільки в даних подіях відсутній склад злочину, вважав за доцільне за цим фактом перевірку припинити, про що письмово повідомлено ОСОБА_43 (т.5, а.с.64).

Відповідно до довідок прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 про результати телефонних розмов, ОСОБА_46 та ОСОБА_48 повідомили, що з`явитись для надання показів не мають можливості, на мітингу 12.09.2014 року присутні не були, заяву про кримінальне правопорушення не подавали та не підписували. ОСОБА_49 повідомила, що на мітингу присутня була, але знаходилась далеко від місця події, подробиць не бачила, чи підписувала заяву при вчинення злочину не пам`ятає (т.5, а.с.65-67)

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.1 ст.296 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося винятковим цинізмом.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, як це інкриміновано ОСОБА_6 , характеризується суспільно небезпечною дією, що грубо порушує громадський порядок.

Діями, що грубо порушують громадський порядок, закон визнає тільки такі, які спричинили істотну шкоду особистим чи суспільним інтересам і відрізнялись особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.

Суб`єктивна сторона вказаного злочину характеризується умисною формою з мотивами явної неповаги до суспільства.

Аналізуючи надані та досліджені докази, надаючи їм оцінку в їх сукупності, колегія суддів не вбачає в діях ОСОБА_6 складу цього кримінального правопорушення, та не знаходить доказів його вини.

Органом досудового розслідування не надано суду достовірних доказів того, ОСОБА_6 вчинив грубе порушення громадського порядку, яке спричинили істотну шкоду особистим чи суспільним інтересам і відрізнялось винятковим цинізмом.

Тому, колегія суддів прийшла до висновку, що ОСОБА_6 підлягає виправданню за цим обвинуваченням.

Що стосується обвинувачення за ч.2 ст.364 КК України:

Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, сторона обвинувачення посилалася на безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, а саме на наступні:

-копію постанови Запорізької міської виборчої комісії № 37/1 від 19.11.2010 року «Про

реєстрацію ОСОБА_6 Запорізьким міським головою» (т.2, а.с.150);

-копію постанови Запорізької міської виборчої комісії № 34/1 від 05.11.2010 року «Про

визнання ОСОБА_6 обраним Запорізьким міським головою» (т.2, а.с.151);

-копію попередження ОСОБА_6 про обмеження встановлені Законами України «Про

службу в органах місцевого самоврядування» та «Про запобігання корупції» (т.2, а.с.152-155);

-копію Присяги ОСОБА_6 як посадової особи місцевого самоврядування від 17.12.2010

року (т.2 а.с.156);

-копію Рішення Запорізької міської ради № 6 від 17.12.2010 року «Про умови оплати

праці Запорізького міського голови ОСОБА_6 » (т.2 а.с.157);

-копію Рішення Запорізької міської ради № 76 від 05.10.2011 року «Про внесення змін

до рішення Запорізької міської ради №6 від 17.12.2010 року» (т.2 а.с.158);

-копію Рішення Запорізької міської ради № 1 від 17.12.2010 року «Про присвоєння

рангу посадової особи місцевого самоврядування Запорізькому міському голові ОСОБА_6 » (т.2, а.с.159).

Оцінюючи їх, колегія суддів зазначає, що вони підтверджують те, що ОСОБА_6 у вказаний період часу був особою, яка постійно обіймає в органах місцевого самоврядування посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та, відповідно до примітки до ст. 364 КК України, був службовою особою.

що стосується земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська, 19

-копію Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих №

459 від 18.10.1962 року «Про затвердження меж земельної ділянки існуючого піонерського табору тресту «Запоріжбуд» та про відведення земельної ділянки для розширення піонерського табору на Великому лузі по вулиці Ленській» (з додатком у вигляді переліку індивідуальних жилих будинків) (т.2, а.с.162-163);

-копію Протоколу № 21 засідання Виконавчого комітету Запорізької міської ради

депутатів трудящих від 18.10.1962 року (з додатком у вигляді плану і схем земельних ділянок) (т.2, а.с.165-172);

-копію Витягу Генерального плану м. Запоріжжя, затвердженого рішенням міської ради

від 15.09.20004 року №4 (основне креслення) земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська, 19 (з додатком у вигляді переліку індивідуальних жилих будинків) (т.2, а.с.175-176);

-копію списку зареєстрованих депутатів 29 сесії Запорізької міської ради 24.12.2012

року (присутні 76, відсутні 15) (т.2, а.с.179-180);

-копію Результатів голосування переліку проектів Запорізької міської ради з питань

землевпорядної документації 24.12.2012 року 29 сесії Запорізької міської ради (т.2 а.с.182-183);

-копію Протоколу № 29 сесії Запорізької міської ради від 24.12.2012 року (т.2 а.с.186-

231);

-копію Стенограми 29 сесії Запорізької міської ради шостого скликання від 24.12.2012

року (т.3 а.с.1-23);

-завірені копії Державних актів на право власності на земельні ділянки з кадастровими

номерами 2310100000:04:042:0347 - 2310100000:04:042:0372 (т.3 а.с.26-51);

-протокол огляду від 15.09.2017 року матеріалів справи № 335/6860/16-к (т.3 а.с.59);

-копію Рішення Запорізької міської ради № 79 від 22.06.2011 року «Про визнання

таким, що втратило чинність рішення Запорізької міської ради від 25.01.2006 року № 50 «Про затвердження містобудівної документації - «Коригування техніко-економічного обґрунтування функціонування селища Великий Луг м. Запоріжжя» (т.3 а.с.60-61);

-копію Рішення Запорізької міської ради № 23 від 25.02.2009 року «Про зміну категорії

земель і виду угідь земельної ділянки поміж вулицями Ленською та Зеленою, Центральною та Котельникова» (т.3 а.с.62);

-копію Рішення Запорізької міської ради № 96/149 від 28.11.2012 року «Про надання

дозволу громадянам, згідно з додатком, на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по вул. Ленській, 19 (буд.1-26) для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки)» (т.3 а.с.63);

-копію Листа ТОВ «Контур» № 29 від 17.12.2012 року в.о. начальника управління

архітектури та містобудування Запорізької міської ради про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (згідно списку) для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) по АДРЕСА_4 , а також Погодження від 21.12.2012 року № 5875 (т.3 а.с.64);

-копію Рішення Запорізької міської ради №103/1 від 24.12.2012 року «Про відведення

та передачу у власність громадянам, згідно з додатком, земельних ділянок по вул. Ленській, 19 (буд1-26) (т.3 а.с.65);

-копію журналу реєстрації вхідної кореспонденції Департаменту архітектури та

містобудування за липень 2011 року, листопад-грудень 2011 року та вихідної кореспонденції за листопад-грудень 2011 року (т.3 а.с.68-125);

-роз`яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-

комунального господарства України № 7/13-11357 від 25.10.2017 року (т.3, а.с.126-127);

-роз`яснення Міністерства юстиції України № 41676/20456-0-26-17/7.1 від 27.10.2017

року (т.3, а.с.128-129);

-копію Рішення Запорізької міської ради №1 від 29.10.2010 року «Про затвердження

регламенту Запорізької міської ради» та Регламент Запорізької міської ради (т.3 а.с.130);

-протокол огляду від 01.08.2017 року матеріалів кримінального провадження №

42015080010000011 (т.3 а.с.132);

-копію Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м.

Запоріжжя. вул. Ленська, 19 (буд.1-26) (т.3 а.с.135-184);

-копію Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом

земельної ділянки від 04.12.2017 року № 362/0/92-17-ДК/357/АП/09/01/-17 за адресою: м.

Запоріжжя. вул. Ленська, 19 (т.3 а.с.189-191);

-Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки ОЦ-23 від 09.11.2017 року

земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя. вул. Ленська, 19 (буд.1-26) (т.3 а.с.196-247);

-протокол надання доступу від 17.10.2018 року до матеріалів досудового розслідування

кримінального провадження № 12015080060003917 (т.4 а.с.1);

-Висновок експерта від 22.03.2018 року за результатами проведення судової

експертизи з питань землеустрою №5492-17 по кримінальному провадженню № 12015080060003917 щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя. вул. Ленська, 19 (буд.1-26) (т.4 а.с.4-17);

-копію Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м.

Запоріжжя. вул. Ленська, 19 (буд.1-26) (т.4 а.с.24-91);

що стосується земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 2-Д

-лист прокурору Орджонікідзевського району м. Запоріжжя Державного підприємства

«Запорізьке лісомисливське господарство» № 717 від 26.08.2015 року про виявлення незаконного використання земель лісу ОСОБА_51 , який уклав договір оренди з Запорізькою міською радою (т.4, а.с.101);

-копію Акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від

19.08.2015 року (т.4, а.с.102);

-копію Викопіювання з планшету Олександрівського лісництва ДП «Запорізьке ЛМГ»

лісовпорядкування 2009 року (т.4, а.с.103);

-копію Проекту організації і розвитку лісового господарства Державного підприємства

«Запорізьке лісове господарство» Запорізьке лісництво, таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків (т.4, а.с.104-110);

-копію Рішення Запорізької міської ради №56/57 від 05.11.2014 року «Про надання на

умовах оренди гр. ОСОБА_8 земельної ділянки по АДРЕСА_6 для розташування кафе з літнім майданчиком» (т.4, а.с.111-112);

-копію Заяви ОСОБА_8 від 21.10.2014 року Міському голові про надання в оренду

земельної ділянки по вул. Українській, 2-Д в м. Запоріжжя (т.4, а.с.113);

-копію Плану земельної ділянки, яка передається в оренду, планшет № 316 (т.4, а.с.114);

-копію Протоколу № 131-зем засідання постійної комісії з питань комунальної

власності, ресурсів, приватизації і земельних відносин Запорізької міської ради від 04.11.2014 року (т.4, а.с.115-116);

-копію Договору оренди землі № 201501000100024 від 04.03.2014 року між

Запорізькою міською радою та ОСОБА_8 з додатками у вигляді Розрахунку розміру орендної плати, Акту приймання-передачі земельної ділянки, Акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), Абрису земельної ділянки, Кадастрового плану земельної ділянки 2310100000:01:009:0049, Плану земельної ділянки, яка передається в оренду (т.4, а.с.117-122);

-копію Рішення земельного комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих

№513 від 02.12.2055 року «Про відвід Запорізькому лісгоспу земельної ділянки в районі Кривої бухти для посадки лісу» (т.4, а.с.125);

-копію планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 1979, 1989, 2008 років

(т.4, а.с.127-130);

-протокол огляду місця події від 23.11.2017 року (т.4, а.с.136-138);

-копію Топографо-геодезичного та ситуаційного плану (т.4, а.с.139);

-лист Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» №478

від 04.12.2017 року з Викопіюванням з лісовпорядного планшету 2008 року, таблицею геоданих, схемою розташування земельної ділянки та витягом з Генерального плану м. Запоріжжя (т.4, а.с.141-144);

-Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки ОЦ-23 від 14.11.2017 року

земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя. вул. Українська, 2-д (т.4, а.с.145-184);

-Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру

прав власності на рухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, (т.4 а.с.185-186);

-копію Стенограми 51 сесії Запорізької міської ради шостого скликання від 05.11.2014

року (т.4, а.с.184-254);

-копію Протоколу № 51 сесії Запорізької міської ради від 05.11.2014 року (т.5, а.с.1-30);

-копією списку зареєстрованих депутатів 51 сесії Запорізької міської ради 05.11.2014

року (присутні 66, відсутні 24) (т.5, а.с.31-33);

-копію Результатів голосування переліку проектів Запорізької міської ради з питань

землевпорядної документації 05.11.2014 року 51 сесії Запорізької міської ради (т.5, а.с.34-35);

-копією Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом

земельної ділянки від 16.04.2018 року № 97/0/92-18-ДК/477/АП/09/01/-18 та Актом обстеження земельної ділянки (т.5, а.с.48-53).

Допитаний в судовому засіданні в якості представника потерпілого Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство» ОСОБА_52 пояснив суду, що підприємство має державну форму власності і кожні 10 років землі лісу підлягають перевірці. Ділянка по вул. Українській, 2-д, в м. Запоріжжя належить до земель господарства з 1955 року і в складі 55 га. була виділена в межах урочища «Крива бухта», і Запорізькою міською радою передана іншій особі безпідставно. Цільове призначення її було для садівництва лісу, воно не змінювалось і ДП «ДЛГ» згоди на її вилучення не надавало. При проведенні обстеження земель у 2015 році, виявили її нецільове використання. Було складено Акт перевірки, та звернулися до правоохоронних органів. Коли саме було здійснено забудову не відомо. Про те, що вказана земельна ділянка має кадастровий номер дізналися лише у 2018 році.

В подальшому, представник потерпілої сторони Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство» заявою від 27.05.2019 року просив суд розгляд справи проводити за його відсутності (т.6 а.с.27).

З загальновідомих джерел відомо, що статус юридичної особи Державне підприємство «Запорізьке лісомисливське господарство» припинено з 09.06.2022 року в результаті реорганізації (т.7, а.с.137).

Допитаний в судовому засіданні в якості представника потерпілого Запорізької міської ради ОСОБА_53 пояснив суду, що Земельним кодексом України передбачено порядок передачі земельних ділянок в оренду. ОСОБА_8 звертався до ЗМР з відповідною заявою, так як придбав нерухомість по вул. Українській в м. Запоріжжя. Після розгляду питання Управлінням земельних ресурсів та проведеного погодження з Департаментом містобудування і архітектури, проект землеустрою погоджено сесією і зберігається у замовника. В подальшому після всіх узгоджень, питання було винесено на розгляд сесії та проголосовано депутатами. Аналогічним чином проведено розгляд заяви по земельним ділянкам по вул. Ленській. Запорізька міська рада вважає, що процедура розгляду цих питань була додержана в повному обсязі і будь-яких порушень в передачі земельних ділянок допущено не було. Вказані рішення до цього часу ніким не скасовані і є діючими. Сама Запорізька міська рада себе потерпілою у вказаному кримінальному провадженні не визнає і вважає, що всі дії і рішення були прийняті у відповідності до чинного законодавства України. А за відсутності будь-яких порушень та навіть зауважень при підготовці та прийнятті вищезазначених рішень, то і підстав для застосування права «вето», чи зупинення рішень сесії не було. Крім того, з приводу цих же земельних ділянок правоохоронними органами порушувалось кримінальне провадження стосовно заступника міського голови ОСОБА_54 і за результатами судового розгляду його було виправдано.

В подальшому, представник потерпілої сторони Запорізької міської ради заявою від 17.03.2020 року просив суд розгляд справи проводити за його відсутності та ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства (т.6, а.с.160), (т.7, а.с.101, 111, 122, 130, 155, 166, 219 та інші).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_55 пояснила суду, що під час перебування ОСОБА_6 на посаді міського голови працювала начальником Управління з питань земельних відносин. Процедура надання земельних ділянок в оренду відбувалася таким чином, що ініціатор отримання земельної ділянки звертався до Запорізької міської ради з відповідною заявою. Відповідно до Регламенту, заява передавалась одному з заступників, що був відповідальний з цього питання. Потім до відділів архітектури, земельного управління, які проводили відповідні перевірки, готували свої висновки та пакет документів на розгляд сесії. Якщо були якісь зауваження, то це питання на розгляд сесії не виносився до усунення недоліків. В процесі розгляду заяви та підготовки матеріалів участь особисто міського голови не передбачено. За результатами голосування депутатами на сесії міської ради приймалося рішення, яке підписувалося міським головою. Стосовно виділення земельних ділянок по вул. Ленській і вул. Українській були відповідні заяви. Перевірка і узгодження проводилось в загальному порядку. Будь-яких резолюцій ОСОБА_6 на них не було. Особисто він їх вирішенням не цікавився. Зауважень по ним також не пам`ятає, якщо б вони були, то це було б відображено в протоколі сесії. Сама особисто була присутня при розгляді питань на сесії, як саме голосувались ці питання вже не пам`ятає.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_56 пояснила суду, що працює головним спеціалістом Управління з питань земельних відносин ЗМР. В 2014 році працювала на тій же посаді. Пам`ятає, що на розгляді перебувала заява ОСОБА_8 про виділення земельної ділянки для розміщення кафе і літнього майданчика. При проведенні підготовки питання для розгляду на сесії міської ради витребовувалась інформація із земельного кадастру, проводилась перевірка по базам обліку. Особисто встановила, що ця земельна ділянка належить ЗМР. До ОСОБА_8 нею користувалось ТОВ «Тандем капітал». Будь яких зауважень з цього питання не було, розгляд проводився як зазвичай, так як і інших подібних питань без будь-яких особливостей. ОСОБА_6 ніяких вказівок не надавав. Питання про виділення земельної ділянки розглядалось на сесії. Особисто на сесії присутня не була. Питання про виділення земельної ділянки по вул. Ленській особисто не розглядала, перевірку проводив інший працівник.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_57 пояснила суду, що з липня 2014 року по липень 2016 року працювала архітектором Департаменту архітектури Олександрівського району м. Запоріжжя. Всі обставини з приводу виділення земельної ділянки по вул. Українській, так як і свої покази на досудовому розслідуванні, пам`ятає погано через великий сплин часу. Не пам`ятає також до якої категорії відносилась вказана ділянка, але по Генеральному плану там зазначені зелені насадження, а отже розміщення там автомийки заборонено, а заклад харчування можливо. Власник ОСОБА_8 подавав заяву на узгодження, але об`єкт вже був у наявності. Особисто огляд не проводила та акт не складала. Про те яке відношення до цього об`єкту мав Міський голова ОСОБА_6 , їй нічого не відомо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_58 повідомила, що з квітня 1991 року працює помічником лісничого Олександрівського підрозділу ДП «ДЛГ». В 2015 році, під час непланового проведення обходу земель, виявили об`єкт нерухомості. Вказане зафіксували Актом від імені лісничого ОСОБА_59 , який передали в інженерну службу. Згідно таксаційного опису і карти від 2010 року, зміни до якої не вносились, цього об`єкту не мало бути. З користувачем ділянки особисто не спілкувалась, про виділення її в оренду нічого не відомо. Коли була попередня перевірка земельної ділянки їй не відомо.

Допитаний свідок ОСОБА_60 повідомив суду, що раніше працював лісничим в ДП «ДЛГ». 18.09.2015 року з помічником виконував об`їзд угідь. У 8 кварталі, в виділі № 6 на міській землі лісогосподарського призначення виявили об`єкт нерухомості. Склали Акт, який передали в Лісгосп. Мали при собі карту 2010 року, зміни в яку мають вноситись один раз в 5 років. ДП «ДЛГ» державних актів на землю до цього часу ще не отримав. Цю ділянку по Держгеокадастру не перевіряв, так як це не входить до його компетенції, але якщо були б такі відомості з кадастру, то Акт не складав би.

Допитаний свідок ОСОБА_61 пояснив суду, що з вересня 2015 року по травень 2016 року працював директором ДП «Запорізьке ДЛГ». Пам`ятає, що по вул. Українській в м. Запоріжжя був виявлений факт самозахоплення. Матеріали передали в поліцію. Існуючі карти виготовлені Харківською лісовпорядною експедицією в 2008-2009 році. Графіків обходу території не має, але вони мають бути періодичними. Відомостями з земельного кадастру не користувалися. Чи направлявся запит в Держкомзем не пам`ятає.

Допитаний ОСОБА_62 повідомив суду, що в 2015-2016 році працював головним лісничим ДП «ДЛГ». Були службові записки від лісничих про порушення. Здійснили виїзд для огляду земельної ділянки в районі Набережної магістралі в м. Запоріжжя, точний адрес не пам`ятає, де було виявлено автомийку. Орендар надав Догорів про оренду з ЗМР. Неподалік там також є ще стоянка і гаражний кооператив, стосовно яких матеріали також неодноразово направлялись до правоохоронних органів.

Допитаний свідок ОСОБА_63 пояснив, що з 21.02.2017 року працює головним лісничим ДП «ДЛГ». Особисто виїжджав на місце, де на земельній ділянці лісгоспу побудована автомийка. Відомо, що було складено Акт, який передано до правоохоронних органів. Уточнень кому належить вказана земельна ділянка не проводили, до Земкадастру не звертались. Коли і ким була побудована автомийка йому не відомо. На час виявлення порушення і складання акту в Держлісгопі ще не працював.

Допитана в якості свідка ОСОБА_64 пояснила, що раніше працювала в Державному управлінні екології та природних ресурсів по 2013 рік. В 2009 році проводили роботи по погодженню відведення земельної ділянки по АДРЕСА_3 під розташування кафе. Був проект і форма «6-зем» (землі житлової та громадської забудови). Було здійснено погодження так як порушень не виявлено і були наявні всі погодження та кадастрова довідка. Даних про те, що це землі сільськогосподарського призначення не було. За документами земельна ділянка не відносилась до лісу. Висновок було виконано в 2009 року, тобто ще до того як ОСОБА_6 було обрано міським головою.

Допитана в якості свідка ОСОБА_65 пояснила, що працює директором Центру землеустрою і кадастру, яке займається землеустроєм та геодезією. ОСОБА_6 відомий лише як публічна особа. Роботи по земельній ділянці АДРЕСА_3 виконувались в 2009 році, коли ОСОБА_6 ще не був міським головою. Сертифікований землевпорядник ОСОБА_66 в процесі виконання робіт знайомиться з матеріалами замовника, виїжджає при необхідності та звіряє дані. Проект Управління земельних ресурсів узгоджується з архітектурою, екологією та іншими. ОСОБА_8 таку документацію не розробляли. Будь яких заперечень по вказаній земельній ділянці не пам`ятає, так як і те чи було узгодження «ДЛГ». Цільове призначення ділянки було як землі житлової та громадської забудови, належала до комунальної власності і це було зазначено в довідці на замовлення. Особисто ОСОБА_6 з приводу цієї ділянки не звертався.

Свідок ОСОБА_66 пояснив суду, що працює інженером-землевпорядником Центру землеустрою і кадастру, знає земельну ділянку по вул. Українська. Раніше там була будка, столик і шиномонтаж. В 2009 році виконували топографічну зйомку, плану забудови м. Запоріжжя тоді ще не було. Хто саме видавав технічне завдання вже не пам`ятає.

Допитана свідок ОСОБА_67 повідомила суду, що працює головним спеціалістом Відділу земельного кадастру в Запорізькій області. Вказана установа не підпорядкована ЗМР. Згідно службових обов`язків вела форми «6-зем» (землі громадської забудови, комерційного використання), кадастровий план. Загальна база була в електронному вигляді, велась з 2008 року згідно Закону України «Про Державну статистичну звітність» і в неї вносились відповідні зміни Держземагенством. Земельна ділянка по вул. Українській, 2-д в 2009 році була передана ТОВ «Тандем капітал» для розташування кафе. До земель лісу вказана ділянка не мала жодного відношення. Звірки проводились по площам, в тому числі, і з Лісгоспом. З приводу передачі цієї ділянки ОСОБА_8 їй нічого не відомо.

Допитана свідок ОСОБА_68 повідомила суду, що на той час працювала 1-м заступником начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області. У слідчого їй були пред`явлені документи від 2009 року про виділення земельної ділянки по вул. Українській, 2-д, в м. Запоріжжя. Серед інших, вони були підписані в тому числі і нею, а готувались працівниками відповідного сектору управління. У пакеті наданих матеріалів не було документів що це землі сільськогосподарського призначення. Особисто на місце вона не виїжджала.

Допитаний свідок ОСОБА_69 пояснив, що він є сертифікованим проектівником і працює як ПП «Рябов». За зверненням ОСОБА_8 він готував проектну документацію. Перед початком роботи ОСОБА_70 надав йому договір оренди землі. В наданих документах порушень не було. Після цього було отримано дозвіл на будівництво, а по результату здано об`єкт в експлуатацію.

Допитаний свідок ОСОБА_71 повідомив суду, що в 2015-2017 роках працював в Держгеокадастрі. З Міським головою ОСОБА_6 особисто не знайомий, так само як і з ОСОБА_8 . Стосовно обставин виділення земельної ділянки, йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_72 пояснив суду, що на той час працював юрисконсультом ТОВ «Запорізька інвестиційна компанія» і був представником власника об`єкту нерухомості по вул. Українській. Сам власник на час оформлення договору купівлі-продажу перебував за межами міста Запоріжжя. Особисто був у нотаріуса і на підставі довіреності підписав угоду.

Допитаний як свідок ОСОБА_73 пояснив суду, що працює в Управлінні земельних ресурсів. До посадових обов`язків входить перевірка та візування договорів перед підписом у Міського голови. Відомо, що рішенням міської ради земельна ділянка по вул. Українській в м. Запоріжжя, яка зареєстрована за територіальною громадою в особі ЗМР, передана ОСОБА_8 . Особисто з ОСОБА_8 не контактував, і з ОСОБА_6 з цього приводу не спілкувався. Вважає, що ця ділянка не відноситься до земель лісу і процедура передачі її в оренду проведена у відповідності до чинного законодавства.

Допитаний свідок ОСОБА_74 повідомила, що працювала землевпорядником Ленінського району м. Запоріжжя, а з квітня 2011 року начальником Відділу землеустрою Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради. Управління, за зверненнями громадян про виділення земельних ділянок, готує проекти документів на розгляд постійної комісії ЗМР. Надання дозволу узгоджується з Департаментом архітектури та Держгеокадастром, проводиться перевірка відповідності пакету документів і відсутність суперечностей з містобудівною документацією. На підставі позитивних висновків готуються проекти рішень сесії міської ради. Будь-якого втручання ОСОБА_6 і тиску з його боку з цих питань не було.

Допитана свідок ОСОБА_75 пояснила суду, що працювала начальником юридичного відділу Запорізької міської ради. Згідно посадових обов`язків, візувала документи, в тому числі проекти рішень, перевіряла їх на відповідність законодавству, чи всі необхідні документи долучені. При надходженні заяви громадянина про надання земельної ділянки, спочатку готуються відповідні документи. Перевірку проводять Управління земельних ресурсів та Управління архітектури. Далі проводяться погодження з землевпорядником, головою районної адміністрації, постійною депутатською комісією, потім з заступником міського голови, яким на той час був ОСОБА_76 . Після цього, після проведення погоджувальної ради, готується проект рішення, яке виноситься на розгляд сесії міської ради, де за результатами голосування депутатів приймається рішення, яке підписується міським головою. Право зупинити рішення у Міського голови теоретично є, але воно повинно бути з обов`язковим мотивуванням. Надалі контроль за виконанням кожного рішення покладається на відповідного заступника. Що стосується земельної ділянки по вул. Ленській, то вона спочатку була вилучена у попереднього володільця, а потім проведено її передачу іншому. Земельна ділянка по вул. Українській, яка виділена ОСОБА_8 не належала лісгоспу. Будь-яких зауважень з приводу земельних ділянок по АДРЕСА_3 та по вул. Ленській, 19 не було, а відповідно і застосування право «вето» було неможливо. На кожній сесії міської ради присутній прокурор, якому до її проведення надаються всі проекти рішень і він має право внести протест на рішення, які вважає незаконними. Однак, до цього часу Рішення міської ради щодо земельних ділянок по АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_5 не оскаржувались, не скасовані і є діючими.

Що стосується допиту інших свідків сторони обвинувачення, то суд максимально сприяв у забезпеченні їх явки до суду шляхом надсилання судових повісток, задоволення клопотань про допит в режимі відеоконференцзв`язку (свідок ОСОБА_77 ) та інш.

З метою забезпечення явки свідків до суду, за клопотанням прокурора, судом неодноразово виносились ухвали про привід свідків від 10.01.2020 року (т.6, а.с.90), 11.02.2020 року (т.6, а.с.116), 30.05.2023 року (т.7, а.с.209).

Ухвалою від 27.03.2023 року доручалось проведення слідчих (розшукових) дій по встановленню фактичного місцезнаходження свідків, які не з`являлись на виклик до суду (т.7, а.с.190).

Призначалась перевірка причин невиконання ухвал суду про привід та проведення слідчих (оперативних) дій.

Ухвалою від 15.11.2023 року задоволено клопотання прокурора та витребувано з Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_2 інформацію про перетин свідками державного кордону та призову на військову службу.

В судовому засіданні 11.12.2019 року прокурор відмовився від допиту свідків обвинувачення ОСОБА_78 , ОСОБА_79 та ОСОБА_80 .

Ухвалою від 08.11.2021 року прокурору встановлювався строк для надання доказів в зв`язку з тривалістю судового розгляду.

Таким чином, судом було вжито вичерпні заходи для повного, всебічного і неупередженого розгляду справи.

Аналізуючи надані суду покази свідків, вбачається, що працівники ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» вважають наявним порушення щодо використання земельної ділянки в АДРЕСА_3 , хоча зазначають, що при проведенні перевірки перед зверненням до правоохоронних органів не проводили звірку даних з Держгеокадастром.

Допитані працівники Запорізької міської ради та контролюючих органів, навпаки вважають, що землі віднесено до комунальної форми власності і будь яких порушень при підготовці і вирішенні земельного питання допущено не було.

Отже, вирішальне значення в цьому питанні мають письмові докази, аналіз яких свідчить про наступне.

Згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на рухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка 2310100000:01:009:0049, розташована за адресою: м. Запоріжжя. вул. Українська, 2-д, знаходиться в комунальній власності і на строк до 04.03.2029 року передана в оренду ОСОБА_8 (т.4 а.с.185-186).

Аналогічна інформація міститься у Витягу з державного земельного кадастру про цю земельну ділянку (т.5, а.с.55-56).

Так, згідно Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку (завіреного належним чином), цільове призначення земельної ділянки 2310100000:01:009:0049 з місцем розташування за адресою: АДРЕСА_3 , «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», категорія земель: землі житлової та громадської забудови для розташування кафе з літнім майданчиком, власність: комунальна, дата реєстрації земельної ділянки: 04.03.2010 року (т.5, а.с.55-57).

Вказаний документ, як доказ, повністю спростовує показання працівників ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» та надані ними докази щодо належності цієї ділянки до земель лісу, та навпаки підтверджує правомірність користування та розпорядження цією земельною ділянкою Запорізькою міською радою.

Крім того, в матеріалах справи (т.5, а.с.59) міститься і копія Рішення Запорізької міської ради №72/167 від 28.10.2009 року «Про затвердження ТОВ «Тандем капітал» матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки по вул. Українській, 2-д (кадастровий номер 2310100000:01:009:0049) для розташування кафе з літнім майданчиком.

Вказане рішення було прийнято 35 сесією 5 скликання та підписано Міським головою ОСОБА_81 , що підтверджує факт належності вказаної земельної ділянки до комунальної форми власності, користування та розпорядження нею Запорізькою міською радою ще до обрання ОСОБА_6 . Запорізьким міським головою.

Одним з доказів вини ОСОБА_6 , наданих стороною обвинувачення, є Висновок експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою № 5492-17 від 22.03.2018 року (т.4, а.с.4-15).

Однак, звертає на себе увагу той факт, що вона фактично проведена після завершення досудового розслідування і надходження обвинувального акту до суду 02.01.2018 року (т.1, а.с.31).

Аналогічне зауваження стосується і Акту перевірки вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки № 97/0/92-18-ДК/477/АП/09/01/-18 та Акту обстеження земельної ділянки № 97/0/92-18-ДК/317/АО/10/01/-18, які складені 16.04.2018 року (т.5, а.с.48-53).

Стосовно обвинувачення, відображеного в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_6 всупереч вимогам ст.122 Земельного Кодексу України, використав своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи з прямим умислом, спрямованим на одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, яка виразилася у набутті права користування на земельну ділянку, не зупинив незаконне рішення «Про надання на умовах оренди ОСОБА_8 земельної ділянки по АДРЕСА_3 для розташування кафе з літнім майданчиком» на підставі п.3 ст.44 Регламенту Запорізької міської ради», як таке, що не відповідає вимогам законодавства, а навпаки, зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах ОСОБА_8 , який відповідно до рішення сесії Запорізької міської ради набув право користування на вищезазначену земельну ділянку, з метою отримання неправомірної вигоди для вказаної фізичної особи, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, підписав зазначене рішення, датоване 05.11.2014 року, внаслідок чого воно було зареєстровано за номером 56/57 та набрало чинності і ці дії призвели до рішення ЗМР № 56/57 від 05.11.2014 року, на підставі якого 04.03.2015 року між Запорізькою міською радою та ОСОБА_8 укладено договір оренди землі № 2015010001000024. Вказаним договором Запорізькою міською радою передано ОСОБА_8 в оренду земельну ділянку площею 0,1209 га, із кадастровим номером 2310100000:01:009:0049, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 для розташування кафе з літнім майданчиком, строком до 04.03.2029 року, вартістю 232 269,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Важливим для вирішення питання про дотримання положень кримінального процесуального закону є виклад стороною обвинувачення фактичних обставин кримінального правопорушення, адже їх відображення має суттєве значення для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, належної реалізації права на захист, а також правильної кваліфікації кримінального правопорушення.

Фактичні обставини визначають своїм змістом фабулу обвинувачення, яка віддзеркалює фактичну модель вчиненого кримінального правопорушення, а формула кваліфікації і формулювання обвинувачення є правовою оцінкою кримінального правопорушення, фактичною вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Пред`явлене особі за цими діяннями обвинувачення повинно бути конкретним та містити чіткий виклад об`єктивної сторони складу інкримінованого кримінального правопорушення.

Попри зазначених вимог Закону, обвинувачення є не конкретним, в тому числі з підстав обвинувачення у не зупиненні незаконного рішення, з посиланням на ч.3 ст.44 регламенту ЗМР.

Відповідно до вимог ч.3 ст.44 Регламенту Запорізької міської ради, рішення міської ради протягом п`ятиденного терміну з моменту їх прийняття можуть бути зупинені міським головою і внесені на повторний розгляд міської ради з обґрунтуванням зауважень до цих рішень.

Зупинення рішення міської ради приймається у вигляді письмового розпорядження міського голови, яке у триденний термін з дня прийняття відповідного розпорядження повинно бути доведено до відома усіх депутатів ради шляхом оприлюднення цього розпорядження на офіційному сайті Запорізької міської ради та в газеті Запорізька Січ.

Якщо міський голова не скористається своїм правом зупинення рішення міської ради у п`ятиденний термін з моменту прийняття цього рішення, він втрачає право на зупинення рішення ради.

У цьому випадку міський голова повинен підписати прийняте рішення в 15-денний термін з моменту його прийняття міською радою. Якщо прийняте рішення не буде підписано міським головою в вищевказаний строк, рішення ради підлягає підпису секретарем ради на підставі відповідного доручення міської ради, прийнятого на сесії за процедурним рішенням ради, після чого це рішення вважається чинним.

ОСОБА_6 обвинувачується у бездіяльності у вигляді не зупинення прийнятого колегіальним органом рішення, та підписання цього рішення, наслідком якого є набрання цим рішенням законної сили.

Зазначені обставини обвинувачення спростовуються ч.3 ст.44 Регламенту, відповідно до вимог якого, у разі відсутності обґрунтованих зауважень, попри зупинення головою міської ради прийнятого рішення, воно підписується секретарем і набирає законної сили.

Зупинення рішення, по-перше, є правом, а не обов`язком, а по-друге, воно є не безумовним. Відомостей про такі умови обвинувальний акт не містить.

Обвинувальний акт, як і додані та досліджені судом документи не містять ані відомостей про наявність зауважень, так і доказів таких зауважень. Твердження сторони обвинувачення, про те, що рішення Запорізької міської ради 56/57 від 05.11.2014 року є незаконним ґрунтується лише на припущеннях: про те, що земельна ділянка із кадастровим номером 2310100000:01:009:0049, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 перебуває у державній власності; про те, що існує пряма заборона на передачу земельної ділянки у користування; про те, що ОСОБА_8 набув право користування земельною ділянкою на підставі рішення ЗМР 56/57 від 05.11.2014 року; що земельна ділянка була передана ОСОБА_8 на підставі рішення ЗМР 56/57 від 05.11.2014 року.

Також, обвинувачення ґрунтується на припущеннях про те, що ОСОБА_6 був знайомий з ОСОБА_8 і діяв в його інтересах.

Зазначені припущення спростовуються дослідженими судом доказами.

Так, в судовому засіданні були досліджені документи та допитані свідки, які поза розумним сумнівом свідчать про те, що Рішенням Запорізької міської ради №72/167 від 28.10.2009 року, затверджено матеріали вибору місця розташування земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:01:009:0049) орієнтовною площею 0,1209 га по вул. Українська, 2-д для розташування кафе з літнім майданчиком ТОВ «Тандем Капітал». Цим же рішенням надано дозвіл ТОВ «Тандем Капітал» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки для розташування кафе з літнім майданчиком.

Рішенням Запорізької міської ради №61/195 від 23.12.2009 року, затверджено проект землеустрою та передано зазначену ділянку в оренду ТОВ «Тандем Капітал» строком на 19 років за рахунок земель Запорізької міської ради.

Такі відомості містить в собі досліджений в судовому засіданні наданий стороною обвинувачення Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 16.04.2018 року №97/0/92-18-ДК/477/АП/09/01/-18.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що земельна ділянка була виділена для розташування кафе з літнім майданчиком 28.10.2009 року. Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, також наданого стороною обвинувачення і дослідженого в судовому засіданні, земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:01:009:0049 має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 489687723101, перебуває у комунальній власності. Дата державної реєстрації 04.03.2010 року, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки ЗРФ ДП «Центр ДЗК». Не можна не звернути увагу і на цільове призначення зазначеної земельної ділянки, а саме Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для розташування кафе з літнім майданчиком.

Тобто, досліджені в судовому засіданні документи свідчать, що відбір, вилучення, визначення земельної ділянки, присвоєння їй адреси відбувалось до грудня 2010 року, тобто до обрання ОСОБА_6 міським головою.

Щодо перебування земельної ділянки у державні власності, слід зауважити, що ч.3 ст.122 Земельного кодексу України визначає, що Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті.

Таким чином, наявність відомостей про земельну ділянку в державному земельному кадастрі, рішення ЗМР №61/195 від 23.12.2009 року і твердження про те, що ця ділянка відноситься до земель лісу дещо не узгоджуються між собою, і є взаємовиключними.

На обґрунтування належності земельної ділянки до земель лісу прокурором долучено копію рішення «Исполнительного комитета Запорожского городского совета депутатов трудящихся от 2 декабря 1955 года об отводе Запорожскому лесхозу земельного участка в районе Кривой бухты для посадки леса».

Слід зауважити, що зазначене рішення не можна вважати документом про встановлення права власності на земельну ділянку, окрім того воно є не конкретним та надто давнім. Жодних належних документів на підтвердження перебування земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:009:0049 у державній власності суду не надано. З цих підстав це є лише припущенням сторони обвинувачення, не доведеним належними доказами.

Дослідженій в судовому засіданні: лист ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» №717 від 26.08.2018 року про належність земельної ділянки до кварталу 8 відділу 6 Олександрівського лісництва з посиланням на викопіювання з планшету Олександрівського лісництва ДП «Запорізьке ЛМГ»; проект організації розвитку лісового господарства ДП «Запорізьке ЛГ»; Таксаційний опис; відомості поквартальних підсумків, які містять виправлення і датовані періодом до 2009 року, свідчать лише про відсутність у ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» відомостей про зміни меж земельних ділянок та їх власників та відсутність механізму погодження меж земель міста Запоріжжя.

Рішення ЗРФ ДП «Центр ДЗК» про державну реєстрацію земельної ділянки є чинним і ніким не оскаржується, а відтак підтверджує факт того, що земельна ділянка перебуває у комунальній власності.

Щодо прямої заборони передання у користування земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:009:0049 на час звернення ОСОБА_8 до Запорізької міської ради, то прокурором таких документів суду не надано.

Щодо набуття права користування земельною ділянкою ОСОБА_8 на підставі рішення ЗМР, то слід зазначити що статтею 120 Земельного кодексу України передбачений перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду, а саме: У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Таким чином, звернення, ОСОБА_8 до Запорізької міської ради з метою отримання в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_3 у зв`язку із набуттям ним права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці згідно договору купівлі-продажу від 16.10.2014 р. № 1085, є таким, що відповідає вимогам Земельного кодексу України.

Щодо спричинення шкоди державним інтересам, слід зазначити, що згідно обвинувального акту, під час вчинення кримінального правопорушення, було спричинено матеріальні збитки у розмірі 232 269,00 грн., які є кваліфікуючою ознакою обвинувачення, як спричинення тяжких наслідків охоронюваним законом державним інтересам, які не відшкодовані. Проте, сторона обвинувачення, визнаючи потерпілим по кримінальному провадженню Державне підприємство «Запорізьке лісомисливське господарство», в особі представника ОСОБА_82 , ні на час розгляду справи, ані у інший спосіб не звернулась до суду із відповідним цивільним позовом в інтересах держави чи то про скасування рішення, чи відшкодування шкоди у грошовому еквіваленті.

Інкримінуючи ОСОБА_6 спричинення його протиправними діями тяжких наслідків, сторона обвинувачення визначила їх, як спричинення матеріальних збитків у розмірі 232 269 грн. В обґрунтування суми матеріальних збитків, сторона обвинувачення посилається в обвинувальному акті на проведену експертну-грошову оцінку № ОЦ-22 від 14.11.2017 року, яка була досліджена і долучена під час судового розгляду.

Проте, поза увагою сторони обвинувачення залишились імперативні положення вимог п.6 ч.2 ст.242 КПК України, які зобов`язують слідчого або прокурора звернутися на стадії досудового розгляду до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням, чого не було зроблено.

Експертно-грошовою оцінкою, апріорі, не встановлюються матеріальні збитки, що ставить під сумнів обґрунтованість та доведеність обвинувачення в цій частині.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин прийняття рішення про виділення земельної ділянки у 2009 році, колегія суддів приходить до висновку про відсутність складу вказаного кримінального правопорушення, яке висвітлене в обвинувальному акті за подіями у вересні 2014 року.

Переконливим доказом зазначеного твердження, також є досліджений в судовому засіданні протокол засідання постійної комісії з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації і земельних відносин №131-зем від 04.11.2014 року, відповідно до змісту якого на засіданні постійної комісії з питань надання на умовах оренди гр. ОСОБА_8 земельної ділянки по АДРЕСА_3 для розташування кафе з літнім майданчиком (площа 0,1209 га, строком до 04.03.2029), за участю прокурора Прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_83 , та Голови громадської спілки землевпорядників Запорізької області ОСОБА_84 , одноголосно голосували за рішення такого змісту: рекомендувати сесії Запорізької міської ради розглянути проект рішення згідно з регламентом.

По закінченню засідання постійної комісії 04.11.2014 року головою постійної комісії порушено питання до членів комісії та присутніх (Прокурора та Голови громадської спілки землевпорядників Запорізької області) про наявність у останніх будь-яких заяв, зауважень або заперечень щодо процедури проведення засідання та по суті прийнятих рішень. Зауважень, заяв та заперечень не надійшло.

Відомостей про будь-які домовленості ОСОБА_6 з ОСОБА_8 , висловлювання, або наміри, обвинувальний акт не містить і доказів цього суду не надано.

Щодо обвинувачення ОСОБА_6 у тому, що 24.12.2012 року він не зупинив незаконне рішення «Про відведення та передачу у власність громадянам, згідно з додатком, земельних ділянок по АДРЕСА_4 на підставі п.3 ст.44 Регламенту Запорізької міської ради, як таке що не відповідає вимогам законодавства, і ці дії призвели до рішення ЗМР № 96/149 від 28.11.2012 року, яким дозволено громадянам розробку проекту землеустрою, і в подальшому рішення ЗМР № 103/1, яким громадянам передано у власність ці ділянки, чим на думку обвинувачення завдано шкоду інтересам держави в сумі 3 511 573,00 грн., слід зазначити наступне.

Згідно наданих стороною обвинувачення доказів, в містобудівній документації «Техніко-економічне обґрунтування функціонування району Великий Луг», яка була розроблена Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто» у 2000 році, статус територій району визначений як рекреаційно-сельбищний район. Рішенням ЗМР №50 від 25.01.2006 року затверджено містобудівну документацію «Коригування техніко-економічного обґрунтування функціонування селища Великий Луг міста Запоріжжя», відповідно до якого землі селища Великий Луг міста Запоріжжя було віднесено де земель житлової забудови.

22.06.2011 року ЗМР прийнято рішення № 79, на підставі якого вищезазначене рішення № 50 від 25.01.2006 року визнано таким, що втратило чинність. У зв`язку з цим, обвинувачення вважає, що землі селища Великий Луг міста Запоріжжя знову відносяться до земель рекреаційного призначення.

Однак, фактично землі селища Великий Луг міста Запоріжжя, які відповідно до рішення ЗМР №50 від 25.01.2006 року набули статусу земель житлової забудови, мають такий статус і на даний час в зв`язку із зміною інфраструктури, забудови під час дії рішення про переведення цих земель до земель забудови, та з інших питань.

Крім того, рішенням ЗМР № 23 від 25.02.2009 року, з врахуванням рішення ЗМР № 50 від 25.01.2006 року, змінено категорію земель з земель рекреаційного призначення на землі житлової та громадської забудову і вид угідь з земель, які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі, в тому числі кемпінгів, будинків для відпочинку або проведення відпусток на землі під житловою забудовою, одно- та двохповерховою на земельній ділянці площею 7,0034 га поміж вулицями Ленською та Зеленою, Центральною та Котельникова в м. Запоріжжі, в межах згідно з планом.

Виходячи із ситуаційного плану, що додавався до рішення ЗМР № 23 від 25.02.2009 року, мова йде про землі, права на які отримали громадяни на підставі рішення ЗМР № 103/1 саме між вулицями Котельнікова, Ленської та Зеленою, визначені міською радою як землі житлової забудови. Цим рішенням було змінено категорію земель рекреаційного призначення на землі житлової та громадської забудови. Це рішення чинне та не скасоване.

Дослідженим в судовому засіданні Рішенням виконкому Запорізької міської ради народних депутатів трудящих № 459 від 18.10.1962 року затверджені межі існуючого піонерського табору загальною площею 9,7 га.

Цим рішенням відведено Управлінню капітального будівництва міськвиконкому земельну ділянку по вул. Нижньодніпровській для будівництва багатоповерхових житлових будинків

Дослідженням рішення Запорізької міської ради № 82/165 від 24.06.2009 року ТОВ «Преміумстандартсервіс» передано в оренду земельну ділянку по вул. Ленській, 19 поміж вул. Ленської та вул. Зеленої для розташування житлової та садибної забудови.

Цим рішенням передано в оренду на 19 років земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:042:0342 площею 5,3 Га.

Договір оренди від 29.08.2009 року, укладений між ТОВ «Преміумстандартсервіс» та Запорізькою міською радою в особі міського голови ОСОБА_85 з цільовим призначенням, для розташування житлової садибної забудови, яка розташована по вул. Ленська та акт визначення меж земельної ділянки в натурі, є тому свідченням.

Таким чином, досліджені судом документи свідчать про те, що земельна ділянка по АДРЕСА_5 не відносилась до земель рекреації.

Як і за першим епізодом, у відповідності до Регламенту у міського голови ОСОБА_6 були відсутні підстави для зупинення рішення за умов відсутності зауважень, що підтверджується наданими стороною обвинувачення доказами, а саме протоколом та стенограмою рішення ЗМР № 96/149 від 28.11.2012 року.

Слід дійти висновку про те, що рішення щодо переходу у власність колу громадян спірних земельних ділянок по вул. Ленська, 19 вирішувалось компетентним колегіальним органом двадцять дев`ятою сесією Запорізької міської ради (рішення № 103/1 від 24.12.2012 року). В той же час, згідно змісту обвинувачення, в провину ОСОБА_6 інкримінується, як наслідок його протиправних дій, незаконний перехід у власність громадян спірних земельних ділянок, чим було спричинено матеріальних збитків у розмірі 3 511 573 грн., які не відшкодовані. Зазначена теза обвинувачення є необґрунтованою.

Звертає на себе увагу той факт що, у розгляді звернень приймали участь профільні Управління з питань земельних відносин ЗМР, Департамент Архітектури та містобудування, постійна комісія з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації та земельних відносин. Безпосередньо рішення щодо переходу у власність колу громадян спірних земельних ділянок приймалось сесією ЗМР. Тому, категорично стверджувати, що саме протиправні дії ОСОБА_6 привели до тих наслідків, зазначених в обвинувальному акті, не має об`єктивних підстав поза розумним сумнівом.

Згідно обвинувального акту, під час вчинення кримінального правопорушення, було спричинено матеріальні збитки у розмірі 3 511 573 грн., які є кваліфікуючою ознакою обвинувачення, як спричинення тяжких наслідків охоронюваним законом державним інтересам, які не відшкодовані.

Проте, не логічною є позиція сторони обвинувачення, яка визнає потерпілим по кримінальному провадженню територіальну громаду в особі Запорізької міської ради, рішенням якої, згідно обвинувального акту, відбувся перехід спірної земельної ділянки із власності держави у приватну власність громадян.

Крім того, сторона обвинувачення не звернулась до суду із відповідним цивільним позовом в інтересах чи то держави, чи то територіальної громади, а також не надала жодних доказів того, що «незаконне рішення ЗМР № 103/1 від 24.12.2012 року» оскаржене або оскаржується в установленому законом порядку.

Таким чином, стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_6 , як посадова особа ЗМР мав будь-які особисті стосунки з громадянами, яким Рішенням сесії вирішувалось питання щодо виділення земельних ділянок.

Голосування на сесії проводиться депутатами міської раді і воно є колективним Рішенням, яке лише зафіксовано підписом Запорізького міського голови, а не рішенням лише однієї посадової особи.

Фактів тиску або будь-якого іншого впливу на рішення депутатів зі сторони тодішнього Запорізького міського голови, суду також не надано.

Факт спричинення збитків міській громаді, будь якими достовірними і належними доказами не підтверджено.

Згідно вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2017 року, колишнього заступника Запорізького міського голови ОСОБА_86 визнано невинуватим та виправдано по ч.2 ст.364 КК України за обвинуваченням пов`язаним в тому числі і з виділенням земельних ділянок по вул. Ленській, 19 в м. Запоріжжя (т.8, а.с.29-50).

За таких умов, слід дійти висновку про недоведеність складу вказаного кримінального правопорушення, та відповідно виправдати ОСОБА_6 за даним епізодом.

Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності та підводячи підсумки судового розгляду кримінального провадження, суд враховує основні засади кримінального судочинства.

Так, відповідно до вимог ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч.2 ст.62 Конституції України та ч.2 ст. 7 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч.4 ст.17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 року (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77). У справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява N 387/03) 20 вересня 2012 року, Європейським судом зверталася увага на фактах неможливості встановити «поза розумним сумнівом» причетність до вчинення злочину, відтак констатовано порушення ст.14 у поєднанні з ст.2 Конвенції в її процесуальному аспекті, у зв`язку з не проведенням державними органами розслідування можливих інших мотивів.

Аналізуючи зібрані та досліджені докази та надаючи їм оцінку, суд не вбачає в діях ОСОБА_6 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ч.2 ст.364 КК України, та не знаходить доказів його вини.

Стороною обвинувачення не надано суду доказів того, в діях ОСОБА_6 є склад вказаних кримінальних правопорушень.

За вимогами ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставини які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ч.1ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частини другої цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках на потерпілого.

Згідно з ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Стаття 323 КПК України встановлює, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, в їх сукупності, вважає, що пред`явлене обвинувачення не знайшло своє підтвердження в ході судового слідства з огляду на наступне.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Задля визнання особи винною у вчиненні злочину сторона обвинувачення повинна довести перед судом наявність усіх елементів складу відповідного злочину, зокрема його об`єктивної сторони.

Оцінюючи докази у вказаному кримінальному провадженні, проаналізувавши всебічно, повно і об`єктивно всі фактичні обставини, а також представлені на їх підтвердження докази сторони обвинувачення, оцінивши їх з точки зору допустимості, достовірності і взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не надано суду будь-яких інших належних та допустимих доказів наявності у діях ОСОБА_6 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296 та ч.2 ст.364 КК України, а саме звинувачення не знайшло свого підтвердження в ході судового слідства.

Згідно з ч.1 ст.368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання, чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, і не може ґрунтуватись на припущеннях.

За приписами ч.ч.2, 4 статті 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. При цьому, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 року (із змінами), всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Всебічно, повно й неупереджено дослідивши і проаналізувавши під час судового розгляду всі фактичні обставини даного кримінального провадження, оцінивши надані сторонами докази з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності і взаємозв`язку, враховуючи, що можливості для збору додаткових доказів вичерпано і не пропонувалось стороною обвинувачення, колегія суддів дійшла висновку, що стороною обвинувачення не надано належних, допустимих і достовірних доказів, які б у своїй сукупності підтверджували обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ч.2 ст.364 КК України.

Так, в межах судового розгляду даного кримінального провадження суд встановив, що стороною обвинувачення не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин вчинення ОСОБА_6 грубого порушення громадського порядку та зловживання службовим становищем, а отже не доведено, що в його діяннях є склад вказаних кримінальних правопорушень.

Тому, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_6 відповідно до п.3 ч.1 ст. 73 КПК України підлягає виправданню за недоведеністю, що в його діях є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296 та ч.2 ст.364 КК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено наявності такого елемента складу цих злочинів як об`єктивна сторона.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 у вказаному кримінальному провадженні не обирався.

Витрати на залучення експертів у вказаному кримінальному провадженні відсутні.

Арешт на майно не накладався.

Цивільний позов заявлено не було.

Речові докази у вказаному кримінальному провадженні відсутні.

На підставі ст.ст. 368, 373, 374, 392 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст.296 КК України та виправдати за недоведеністю, що в його діянні є склад вказаного кримінального правопорушення (п.3 ч.1 ст.373 КПК України).

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст.364 КК України та виправдати за недоведеністю, що в його діянні є склад вказаного кримінального правопорушення (п.3 ч.1 ст.373 КПК України).

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_6 на час постановлення вироку відсутній.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1

судді ОСОБА_2

ОСОБА_3