Ухвала

від 24.10.2024 по справі 335/29/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 24.10.2024 Справа № 335/29/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №335/29/18 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/689/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянула 24 жовтня 2024 року в м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Покров (Орджонікідзе) Дніпропетровської області, громадянина України, який має вищу освіту, одружений, пенсіонер, на утриманні має неповнолітню доньку 2007 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ч.2 ст.364 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_7 ,

захисника-адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції.

Прокурор Запорізької окружної прокуратури ОСОБА_9 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 15 лютого 2024 року, яким ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст.296 КК України та виправдано за недоведеністю, що в його діянні є склад вказаного кримінального правопорушення (п.3 ч.1 ст.373 КПК України).

ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст.364 КК України та виправдано за недоведеністю, що в його діянні є склад вказаного кримінального правопорушення (п.3 ч.1 ст.373 КПК України).

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_6 на час постановлення вироку відсутній.

В апеляційній скарзі прокурор просить під час апеляційного розгляду кримінального провадження дослідити матеріали звукозапису допитів свідка ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , представника потерпілого ДП «ЗЛГ» ОСОБА_12 та дослідити письмові докази, які перелічені в апеляційній скарзі.

Оскаржуваний вирок суду скасувати у зв`язку невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м`якості.

Ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 296, ч.2 ст.364 КК України та призначити покарання:

- ч.2 ст. 364 КК України - позбавлення волі на строк 3 роки з позбавлення права обіймати посаду міського голови зі штрафом п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

- ч.2 ст.364 КК України (за епізодом виділення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_3 ) - з урахуванням вимог п.4 ч.1 ст.49 КК України звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності;

-ч.1 ст.296 КК України - обмеження волі на строк 1 рік. З урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.49 КК України звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не оцінив докази сторони обвинувачення у їх сукупності, безпідставно поставив їх під критерій «поза розумним сумнівом», відніс їх до категорії припущень, фактично лише перелічив докази обвинувачення, не надавши їм належну оцінку, не обґрунтувавши мотиви прийнятого рішення, не піддав версію сторони захисту під сумнів та надав їй перевагу.

На думку прокурора, показання обвинуваченого ОСОБА_6 , надані ним в суді, спростовуються, а його вина підтверджується за епізодом ч.1 ст.296 КК України переліком письмових доказів, а також показаннями свідка ОСОБА_10 .

Судом при дослідженні вказаних доказів вибірково надано оцінку деяким доказам, а саме у вироку суд не висловлює окрему думку щодо належності та допустимості, як доказу протоколу огляду відеозапису з фототаблицею та сам відеозапис.

Суд у своєму рішенні, взагалі не посилається на вказаний доказ, щодо причетності обвинуваченого ОСОБА_6 до вчиненого злочину. На вказаному відеозапису мається доказ того, що обвинуваченим грубо порушено громадський порядок, де було порушено проведення відповідного мітингу, у тому числі в своїх показаннях на це звертав свідок ОСОБА_10 .

Також, судом взято за основу тільки короткий виклад показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а тому суд вибірково підходить до дослідження доказів.

Також, прокурор звертає увагу, що за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 296 КК України, може не передбачати визнання будь-якої особи потерпілою, а тому суд у своєму рішенні належним чином не обґрунтував відсутність у діях обвинуваченого таких ознак, як грубе порушення громадського порядку, цинізму та інші ознаки відповідно до формулювання обвинувачення у акті.

З приводу доводів суду, що свідок ОСОБА_13 належним чином викликався до суду, прокурор зазначає, що відповідно до отриманих на підставі ухвали суду про проведення службового розслідування щодо не виконання ухвали суду від 27 березня 2023 року про встановлення місцезнаходження свідків, матеріалів встановлено, що свідок ОСОБА_13 відповідно до інформації від ДРАЦС ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Вказані матеріали надійшли до суду 12 січня 2024 року, ще до виходу суду до нарадчої кімнати і не були взагалі оголошені у судовому засіданні, що позбавило сторону обвинувачення можливості заявити відповідні клопотання про привід свідків так, як частина з них була встановлена.

Крім того, не обґрунтовуючи належним чином своєї позиції щодо упередженості органу досудового розслідування по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, суд перелічує докази його невинуватості, тим самим займаючи позицію захисту, що полягає у висновку дільничного інспектора міліції Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області від 27 вересня 2014 року та довідок прокурора Запорізької місцевої прокуратури №2 про бесіди зі свідками ОСОБА_11 , яка була допитана у суді, та ОСОБА_14 , який не був допитаний у судовому засіданні, а тому прокурор вважає, що вказані докази є неналежними та недопустимими.

Також, вина обвинуваченого ОСОБА_6 за епізодами ч.2 ст.364 КК України, що стосується земельних ділянок за адресами: м.Запоріжжя, вул. Ленська, 19 та вул. Українська, 6,2, підтверджується відповідним переліком письмових доказів, а також показаннями представника потерпілого ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» ОСОБА_12 .

Суд у своєму рішенні, не надаючи в сукупності та окремо кожному доказу правову оцінку, бере та перелічує загалом письмові докази, які надані тільки стороною обвинувачення, жодного письмового доказу з боку сторони захисту не було долучено до справи та не було вивчено.

Окрім цього, з 20 по 23 аркуш вироку суд в порушення вимог ст.ст. 370, 411, 412 КПК України, бере та копіює дебати сторони захисту і під виглядом надання особистої оцінки доказам приходить до свого висновку про недоведеність складу вказаного кримінального правопорушення, і при цьому не вказує, який саме епізод є недоведеним та відповідно приймає рішення про виправдання ОСОБА_6 .

Судом при ухваленні вироку не надано жодної оцінки вищевказаним доказам і не наведено жодного обґрунтованого доводу про те, що порушення законодавства України при виділені земельних ділянок не були допущені і не мали місце.

Таким чином, суд першої інстанції не з`ясував всі обставини, які мають істотне значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, не оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, своє рішення належним чином не вмотивував та не навів переконливого обґрунтування, чому прийняв одні докази та відкинув інші.

Також, сторона обвинувачення вважає, що дослідженні у судовому засіданні письмові докази є допустимими, оскільки вони відповідають вимогам ст.ст. 85, 86 КПК України.

Отже, обвинувачення вважає що всі зібрані докази в їх сукупності підтверджують фактичні обставини в кримінальному провадженні, встановлені у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, а також винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 296, ч.2 ст.364 КК України, є повністю доведеною та спростовують доводи захисту.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ч.2 ст.364 КК України, за таких обставин.

Згідно з обвинуваченням, сформульованим у обвинувальному акті від 29 грудня 2017 року, відповідно до ст.140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно ст.142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, серед іншого, є рухоме і нерухоме майно, земля та природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

У відповідності до ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом визначено, що таким законом є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Стаття 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно міста.

Службові повноваження міського голови визначені в ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою передбачено, що міський голова:

1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;

2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;

3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету;

6) вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України;

7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету;

8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради;

9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально- економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання;

10) призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ організацій, що належать до комунальної власності відповідних: територіальних громад.

05 листопада 2010 року за результатами чергових виборів ОСОБА_6 обраний на посаду Запорізького міського голови, на якій перебував до чергових виборів 15 листопада 2015 року.

Таким чином, ОСОБА_6 у вказаний період часу був особою, яка постійно обіймає в органах місцевого самоврядування посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та, відповідно до примітки до ст. 364 КК України, є службовою особою. Окрім зазначених в ч.4 ст.42 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» загальних повноважень міського голови, права та обов`язки ОСОБА_6 на займаній посаді були передбачені також рішенням Виконавчого комітету запорізької міської ради № 199 від 26.04.2017 року «Про розподіл обов`язків та розподіл обов`язків між міським головою, секретарем міської ради, заступниками міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючим справами виконкому ради».

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

При цьому, згідно ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, тож право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

21 жовтня 2014 року на адресу Запорізької міської ради надійшла заява ОСОБА_15 про надання в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_4 для розташування кафе з літнім майданчиком, у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці згідно договору купівлі-продажу від 16 жовтня 2014 року № 1085.

Разом з тим, встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих № 513 від 02.12.1955 року відведено Запорізькому лісхозу Міністерства сільського господарства УССР в держлісфонд земельну ділянку площею 66 га в районі Кривої бухти для посадки лісу. До вказаної земельної ділянки також увійшла вищенаведена земельна ділянка, а саме до кварталу 8 виділу 6 Олександрівського лісництва. Отже, така земельна ділянка відносилась до категорії земель лісогосподарського призначення та перебувала в постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств.

У відповідності до ч.1 ст.55 ЗК України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються потреб лісового господарства.

Згідно ч.5 ст.116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.7 ст.20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 610-р від 10.04.2008 року (в редакції станом на 05 листопада 2014 рік) зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків будівництва чи реконструкції доріг, будівництва пунктів пропуску через державний кордон, будівництва та обслуговування об`єктів енергетичної інфраструктури, розміщення кладовищ.

Тобто, вилучення та зміна цільового призначення земельних ділянок лісового фонду станом на 05 листопада 2014 року було прямо заборонено законом.

Згідно зі ст.122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» з 1 січня 2013 року у державній власності залишаються, зокрема земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Таким чином, вищенаведена земельна ділянка перебуває у державній власності.

Проте, незважаючи на пряму заборону передачі зазначеної земельної ділянки у користування без зміни цільового призначення, без вилучення з постійного користування ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», посадовими особами Запорізької міської ради, діяльністю яких на підставі п.7 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування», безпосередньо керує міський голова, було підготовлено, погоджено відповідно до регламенту ради та внесено до порядку денного чергової сесії міської ради проект рішення «Про надання на умовах оренди гр. ОСОБА_15 земельної ділянки по АДРЕСА_4 для розташування кафе з літнім майданчиком».

05 листопада 2014 року на черговій сесії Запорізької міської ради шляхом пакетного голосування (без розгляду депутатами, присутніми на сесії) було затверджено рішення «Про надання на умовах оренди громадянину ОСОБА_15 земельної ділянки по АДРЕСА_4 для розташування кафе з літнім майданчиком», відповідно якого надано у користування на умовах оренди строком до 04 березня 2029 року ОСОБА_15 земельну ділянку по вул. Українській, 2-д (кадастровий номер 2310100000:01:009:0049) площею 0,1209 га для розташування кафе з літнім майданчиком.

Після оформлення тексту вказаного рішення воно в порядку п.3 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування» було передано ОСОБА_6 для підписання.

В свою чергу ОСОБА_6 , являючись, відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування другої категорії, будучи згідно п.1 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування» відповідальним за забезпечення на відповідній території додержання вимог Конституції та законів України, не зупинив незаконне рішення «Про надання на умовах оренди гр. ОСОБА_15 земельної ділянки по вул. Українській, 2-д для розташування кафе з літнім майданчиком» на підставі п.3 ст.44 Регламенту Запорізької міської ради, як таке, що не відповідає вимогам законодавства, а навпаки, зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах ОСОБА_15 , який відповідно до рішення сесії Запорізької міської ради набув право користування на вищезазначену земельну ділянку, з метою отримання неправомірної вигоди для вказаної фізичної особи, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, підписав зазначене рішення, датоване 05.11.2014 року, внаслідок чого воно було зареєстровано за номером № 56/57 та набрало чинності.

На підставі зазначеного рішення 04 березня 2015 року між Запорізькою міською радою та ОСОБА_15 укладено договір оренди землі № 201501000100024. Вказаним договором Запорізькою міською радою передано ОСОБА_15 в оренду земельну ділянку площею 0,1209 га, із кадастровим номером 2310100000:01:009:0049, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 для розташування кафе з літнім майданчиком, строком до 04.03.2029 року. Зазначений договір зареєстровано в Реєстраційній службі Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 18 березня 2015 року за № 9114530.

Таким чином, на підставі рішення Запорізької міської ради № 56/57 від 05 листопада 2014 року в користування ОСОБА_15 незаконно передана земельна ділянка площею 0,1209 га, із кадастровим номером 2310100000:01:009:0049, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 2-д.

Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки ОЦ-22 від 14 листопада 2017 року, виконаного Запорізькою торгово-промисловою палатою, вартість такої земельної ділянки - лісогосподарського призначення, станом на 18 березня 2015 року становить 232 269,00 грн. Тобто, сума збитків, спричинених державним інтересам, більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є тяжкими наслідками.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України - зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи (а саме - ОСОБА_15 ) використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, яке спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

Крім того, пунктом а) ч.2 ст.83 Земельного кодексу України передбачено, що комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, і відповідно до ч.1 ст.83 ЗК України, землі комунальної власності належать на праві територіальним громадам сіл, селищ, міст.

Згідно ст.121 Земельного Кодексу України, кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності. Але разом з тим, відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, тож право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України (в редакції станом на 21 листопада 2012 рік) підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельних ділянок може бути невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.186-1 Земельного кодексу України та абз. 2 п.9 «Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26 травня 2004 року (в редакції станом на 21 листопада 2012 року) розроблений проект землеустрою підлягає погодженню з органами містобудування та архітектури. Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Відповідно до п.2.2.15 Положення про Департамент містобудування та архітектури Запорізької міської ради, затвердженого рішенням Запорізької міської ради № 64 від 23 лютого 2012 року, Департамент забезпечує додержання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил, плану зонування територій, затвердженої містобудівної документації, здійснення контролю за їх реалізацією.

28 листопада 2012 року Запорізькою міською радою було прийнято рішення про надання громадянам ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 та ОСОБА_41 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 2,6 га по АДРЕСА_5 , для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки). Після оформлення даного рішення воно було підписано Запорізьким міським головою ОСОБА_6 , зареєстровано за номером № 96/149 та видано замовникам, для подальшого виготовлення та погодження землевпорядної документації відповідно до «Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», затвердженого постановою КМУ № 677 від 26 травня 2004 року.

В подальшому, на підставі вказаного рішення Запорізької міської ради, землевпорядною організацією ТОВ «Контур» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 2,5498 га, для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд.

18 грудня 2012 року ТОВ «Контур», у порядку 4.8 ст.118 і 4.2 ст.186-1 Земельного кодексу України, зазначений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок було надано на погодження до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради, як до виконавчого органу з питань містобудування та архітектури на території м. Запоріжжя. на підставі вище зазначених документів, ТОВ «Контур» було здійснено розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 2,5498 га для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд.

21 грудня 2012 року, за результатами розгляду даного проекту землеустрою, Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради надано висновок № 5875 «Про погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки», у якому фактично в абзаці 4 було зазначено, що територія за адресою м. Запоріжжя, вул. Ленська, 19, передбачена як садибна забудова тільки в проектних матеріалах внесення змін до генерального плану міста Запоріжжя, а останнім абзацом прямо передбачено, що «Реалізація проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок можлива після затвердження матеріалів проекту внесення змін до генерального плану м. Запоріжжя». Зазначений проект внесення змін до генерального плану м. Запоріжжя, на який здійснюється посилання в даному висновку, Запорізькою міською радою на момент прийняття рішення затверджений не був.

В той же день, 21 грудня 2012 року, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 2,5498 га, для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, було подано замовниками до Запорізької міської ради для затвердження в порядку 4.9 ст.118 Земельного кодексу України.

Проте, незважаючи на пряму заборону передачі зазначених земельних ділянок у приватну власність без внесення відповідних змін до генерального плану міста Запоріжжя, що було прямо вказано у висновку Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради надано висновок № 5875, 21 грудня 2012 року посадовими особами Запорізької міської ради, діяльністю яких на підставі п.7 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування», безпосередньо керує міський голова, було підготовлено, погоджено відповідно до регламенту ради та внесено до порядку денного чергової сесії міської ради проект рішення «Про відведення та передачу у власність громадянам, згідно з додаткам, земельних ділянок по вул. Ленській, 19 (буд. 1-26)».

24 грудня 2012 року на черговій сесії Запорізької міської ради шляхом пакетного голосування (тобто без розгляду депутатами, присутніми на сесії, кожного проекту рішення окремо) було затверджено рішення «Про відведення та передачу у власність громадянам, згідно з додатком, земельних ділянок по вул. Ленській, 19 (буд. 1-26)», відповідно якого земельні ділянки по вул. Ленській 19 у м. Запоріжжі загальною площею 2,5498 га, яким присвоєно кадастрові номери: 23101000000:04:042:0347, 23101000000:04:042:0348, 23101000000:04:042:0349, 23101000000:04:042:0350, 23101000000:04:042:0351, 23101000000:04:042:0352, 23101000000:04:042:0353, 23101000000:04:042:0354, 23101000000:04:042:0355, 23101000000:04:042:0356, 23101000000:04:042:0357, 23101000000:04:042:0358, 23101000000:04:042:0359, 23101000000:04:042:0360, 23101000000:04:042:0361, 23101000000:04:042:0362, 23101000000:04:042:0363, 23101000000:04:042:0364, 23101000000:04:042:0365, 23101000000:04:042:0366, 23101000000:04:042:0367, 23101000000:04:042:0368, 23101000000:04:042:0369, 23101000000:04:042:0370, 23101000000:04:042:0371, 23101000000:04:042:0372 передавались із власності територіальної громади м. Запоріжжя у приватну власність громадян ОСОБА_42 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_43 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_44 .

Після оформлення тексту вказаного рішення воно в порядку п. 3 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» було передано ОСОБА_6 для підписання.

В свою чергу ОСОБА_6 , відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», являючись посадовою особою місцевого самоврядування другої категорії, будучи згідно п.1 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування» відповідальним за забезпечення на відповідній території додержання вимог Конституції та законів України, не зупинив незаконне рішення «Про відведення та передачу у власність громадянам, згідно з додатком, земельних ділянок по вул. Ленській, 19 (буд. 1- 26)» на підставі п.3 ст.44 Регламенту Запорізької міської ради, як таке, що не відповідає вимогам законодавства, а навпаки - перебуваючи у своєму службовому кабінеті, у робочий час (точний день та час доби в ході досудового слідства не встановлено), зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб - осіб, які відповідно до рішення сесії Запорізької міської ради набули право власності на вищезазначені земельні ділянки, - з метою отримання неправомірної вигоди для вказаних фізичних осіб, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, підписав його своїм особистим підписом, внаслідок чого воно було зареєстровано за номером № 103/1 та набрало чинності.

На підставі даного рішення фізичним особам були видані державні акти про право власності на земельні ділянки, і як наслідок - із власності територіальної громади м. Запоріжжя у приватну власність були незаконно передані 26 земельних ділянок за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 2,5498 га.

Вказана незаконна передача зазначених земельних ділянок у приватну власність фізичних осіб була також здійснена Запорізькою міською радою за тих обставин, що фактично ці земельні ділянки знаходились на земельній ділянці 2310100000:04:042:0342, яка на підставі договору оренди перебувала в користуванні ТОВ «Преміумстандартсервіс», якому право користування цією ділянкою у встановленому законом порядку припинено не було.

Згідно звіту про експертну грошову оцінку № ОЦ-23 від 09 листопада 2017 року загальна вартість земельних ділянок, переданих у приватну власність на підставі рішення Запорізької міської ради № 103/1 від 24 грудня 2012 року на момент прийняття рішення становила 3 298 074 грн. Тобто сума збитків, спричинених інтересам територіальної громади міста Запоріжжя, більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є тяжкими наслідками.

Таким чином, ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, - зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для інших фізичних осіб (а саме - ОСОБА_45 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_46 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_39 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 ) використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, яке спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам територіальної громади міста Запоріжжя.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_6 , у період з 05 листопада 2010 року по 15 листопада 2015 року, перебуваючи на посаді міського голови м. Запоріжжя, 12 вересня 2014 року приблизно о 16.30 годині, знаходячись на санкціонованому мітингу, який відбувався біля Запорізької обласної державної адміністрації, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, а саме навпроти фасаду адміністративної будівлі, тобто перебуваючи в громадському місці, доступ до якого є вільним для громадян, в присутності сторонніх осіб, висловлюючи явну неповагу до суспільства, ігноруючи загальноприйняті правила і норми поведінки в суспільстві, діючи з виключним цинізмом, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку, з хуліганських спонукань, вчинив хуліганські дії відносно ОСОБА_13 при наступних обставинах.

12 вересня 2014 року о 12.00 годині від адміністративної будівлі виконавчого комітету міської ради Запоріжжя по проспекту Соборному до площі Героїв Майдану у м. Запоріжжі відбулась патріотична масова хода «Марш миру».

Цього ж дня з 15.00 години біля Запорізької обласної державної адміністрації, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, а саме навпроти фасаду адміністративної будівлі, відбувався санкціонований мітинг, під час проведення якого були присутні представники влади, серед яких був міський голова ОСОБА_6 , керівники підприємств міста Запоріжжя, мешканці міста та області, на мітинг були запрошені місцеві та державні телерадіокомпанії.

Під час виступу міського голови ОСОБА_6 з боку присутніх на мітингу мешканців міста Запоріжжя та Запорізької області на його адресу вигукувались слова недовіри: «Ганьба!».

Майже відразу після закінчення своєї промови ОСОБА_6 , маючи умисел на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, чітко усвідомлюючи, що він присутній на санкціонованому мітингу, учасником якого є велика кількість людей, та висвітлюється телерадіокомпаніями, будучі публічною особою, ігноруючи існуючи в суспільстві норми поведінки та спілкування, не маючи на меті переконати учасників мітингу в своїх добрих намірах, вигукнув у бік присутніх на мітингу: «Зараз я вам відповім». Після цього ОСОБА_6 зробив декілька кроків у бік потерпілого ОСОБА_13 , одного з учасників мітингу, та зістрибнувши з трибуни, після чого, діючи умисно, демонстративно, зневажливо, з виключним цинізмом, із застосуванням насилля двома руками штовхнув ОСОБА_13 у плечі, від чого останній майже впав на асфальт, завдавши фізичного болю останньому.

Таким чином, ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, а саме в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося винятковим цинізмом.

Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На переконання колегії суддів, оскаржуваний вирок суду цим вимогам закону відповідає.

При цьому, суд навів у вироку належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Так, відповідно до обвинувального акта, обвинуваченому ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.1 ст.296 КК України грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося винятковим цинізмом, ч.2ст.364 КК України - зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для інших фізичних осіб (а саме - ОСОБА_45 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_46 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_39 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 ) використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, яке спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам територіальної громади міста Запоріжжя.

Під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованих йому інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав та пояснив з приводу обвинувачення за ч.1 ст.296 КК України, що у вересні 2014 року він перебував на санкціонованому мітингу навпроти фасаду Запорізької обласної адміністрації в м. Запоріжжя. Під час його виступу як Запорізького міського голови деякі особи вигукували образливі слова. ОСОБА_13 , якого раніше він не знав, стояв неподалік від трибуни і виражався нецензурними словами. Намагаючись зійти з трибуни, яка не мала сходів, можливо зіштовхнувся з ОСОБА_13 , але з ним не сварився, ударів не наносив, не ображав і громадський порядок ним порушено не було. За цим фактом правоохоронними органами було відмовлено в порушенні кримінальної справи, але в подальшому прокурором це рішення було скасовано. Сам ОСОБА_13 претензій будь-якого характеру з цього приводу не має. Незважаючи на те, що згідно зі ст.49 КК України закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за цим злочином, ОСОБА_6 наполягав на своїй невинуватості та виправданні.

Що стосується обвинувачення за ч.2 ст.364 КК України, обвинувачений зазначив, що з 05 листопада 2010 року до 15 листопада 2015 року за результатами чергових виборів він обіймав посаду Запорізького міського голови. До посадових обов`язків, крім іншого, входила координація роботи заступників, головування на засіданнях Міської ради. Проекти рішень по земельним питанням готувалися Управлінням земельних ресурсів, Управлінням архітектури і містобудування і передавалися на розгляд відповідної депутатської комісії, в роботі якої також приймають участь представники громадськості та прокурор, а після її позитивного висновку, візувалися відповідним заступником міського голови, секретарем ради та суміжними департаментами, а тільки потім виносились на розгляд сесії. Сама процедура підготовки рішення не вимагає втручання Міського голови. Йому надавався проект Рішення сесії уже погоджений з усіма інстанціями і посадовими особами. Проекти рішень, які мали зауваження, на розгляд сесії не виносились. Майже на кожній сесії Міської ради розглядалось приблизно по 150-200 земельних питань. У разі позитивного голосування депутатів на сесії міської ради рішення вважалось прийнятим і воно підписувалось Міським головою, а надалі фіксувалось в Земельному кадастрі. Таким чином, Міський голова не затверджує рішення сесії, а фактично тільки його фіксує своїм підписом. Що стосується зазначених в обвинувальному акті двох земельних ділянок, то вони не мали будь-яких зауважень на стадії підготовки рішення, були позитивно проголосовані на сесії депутатами міської ради, тому у нього, як у Міського голови, підстав зупиняти виконання цих рішень не було. До того ж, ці рішення сесії до цього часу є дійсними, вони ніким не оскаржені і не скасовані. З особами і підприємцями, в інтересах яких винесені ці рішення, він, як Міський голова, особисто знайомий не був.

На підтвердження висунутого обвинувачення за клопотанням прокурора за ч.1 ст. 296 КК України було допитано таких свідків.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомив суду, що був учасником подій на площі Фестивальній в м.Запоріжжя біля будівлі облдержадміністрації, де проводився мітинг. Точний рік, місяць та дату не пам`ятає. Невідомі особи викрикували слово «ганьба», і з відстані приблизно 15-20 метрів він бачив як ОСОБА_6 спустився з трибуни та штовхнув невідомого чоловіка. Інші люди заважали бачити деталі цієї події. Інцидент швидко закінчився.

Допитана в якості свідка ОСОБА_11 пояснила суду, що на «майдані» не була, нічого не бачила, потерпілого ОСОБА_13 не знає і про обставини подій на площі біля обласної державної адміністрації у вересні 2014 року їй нічого не відомо. Заяву про вчинення кримінального правопорушення вона не писала. В той період часу вона працювала в інфекційному відділенні дитячої лікарні, яке планували закрити. З цього приводу їздили в облздрав, збирали підписи проти закриття відділення лікарні. Вважає, що її підпис на останньому аркуші заяви стосувався саме прохання не закривати відділення лікарні, де вона працювала, а не звернення з заявою до правоохоронних органів стосовно ОСОБА_6 .

Також судом досліджені такі документи:

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12 вересня 2014 року (т.2, а.п.86);

- заяву про вчинене кримінальне правопорушення від 19 вересня 2014 року (т.2, а.п.87-91);

- протокол огляду відеозаписів від 14 вересня 2017 року з фототаблицею та додатком у вигляді CD-R диску (т.2, а.п.92-99);

- висновок дільничного інспектора міліції Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області майора міліції ОСОБА_54 від 27 вересня 2014 року (т.5, а.п.62), згідно з яким потерпілий ОСОБА_13 від проходження судово-медичного освідування відмовився, особи які подавали заяву про злочин ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_55 відмовилися надавати свої показання (а.п. 65-67), а свідок ОСОБА_56 бачив як невідомий чоловік ображав, нецензурно висловлювався та розмахував руками на адресу ОСОБА_6 , на що той підійшов утримував його руки, а потім повернувся на сцену. Тому, оскільки в цих подіях відсутній склад злочину, вважав за доцільне за цим фактом перевірку припинити, про що письмово повідомлено ОСОБА_13 (т.5, а.п.64);

- довідки прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 про результати телефонних розмов, відповідно до яких ОСОБА_11 та ОСОБА_14 повідомили, що з`явитись для надання показань не мають можливості, на мітингу 12 вересня 2014 року присутні не були, заяву про кримінальне правопорушення не подавали та не підписували. ОСОБА_55 повідомила, що на мітингу присутня була, але знаходилась далеко від місця події, подробиць не бачила, чи підписувала заяву при вчинення злочину - не пам`ятає (т.5, а.п.65-67).

Відповідно до наданої стороною захисту копії Пам`ятки про процесуальні права та обов`язки потерпілого від 15 вересня 2017 року, ОСОБА_13 власноручно зазначив, що визнавати себе потерпілим відмовляється, матеріальної та моральної шкоди йому не спричинено (т.5, а.п.60).

Проаналізувавши всі наявні докази у сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом того, що в діях обвинуваченого ОСОБА_6 є склад інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15 листопада 2023 року справа №127/32099/19, провадження № 51-3212 км 23, безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за ст. 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також морально-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.

Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці охоронювані законом цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті ст.296 КК України визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.

Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

Для юридичної оцінки діяння за ст.296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

Тобто, для правильної кваліфікації злочинних дій особи необхідно ретельно проаналізувати склад вчиненого злочину і виявити його елементи та всі обставини кримінального провадження.

Згідно з висунутими обвинуваченням, ОСОБА_6 вчинив хуліганські дії щодо ОСОБА_13 .

Проте, як зазначено вище, сам ОСОБА_13 потерпілим себе не вважав та у пам`ятці про права та обов`язки власноруч зазначив, що визнавати себе потерпілим відмовляється, матеріальної та моральної шкоди йому не спричинено.

Висновком дільничного інспектора міліції Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області майора міліції ОСОБА_54 від 27 вересня 2014 року, встановлено, що потерпілий ОСОБА_13 від проходження судово-медичного освідування відмовився, особи які подавали заяву про злочин - ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_55 відмовилися надавати свої показання, а свідок ОСОБА_56 бачив як невідомий чоловік ображав, нецензурно висловлювався та розмахував руками на адресу ОСОБА_6 , на що той підійшов, утримував його руки, а потім повернувся на сцену. Тому, оскільки в зазначених подіях відсутній склад злочину, дільничний інспектор вважав за доцільне за цим фактом перевірку припинити, про що письмово повідомлено ОСОБА_13 .

Згідно з довідкою прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 про результати телефонних розмов, встановлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_14 повідомили, що з`явитись для надання показань не мають можливості, на мітингу 12 вересня 2014 року присутні не були, заяву про кримінальне правопорушення не подавали та не підписували. ОСОБА_55 повідомила, що на мітингу присутня була, але знаходилась далеко від місця події, подробиць не бачила, чи підписувала заяву при вчинення злочину не пам`ятає.

Отже, жоден заявник не підтвердив факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, ОСОБА_6 .

Окрім того, жоден свідок, який був безпосереднім очевидцем події, також не підтвердив обставини, зазначені в обвинувальному акті.

З дослідженого судом відеозапису, на якому зафіксовані вказані події, убачається, що обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й конкретні дії обвинуваченого ОСОБА_6 по відношенню до потерпілого, не свідчать про те, що поведінка обвинуваченого була зумовлена бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки.

В матеріалах провадження відсутні дані про те, що діями ОСОБА_6 було зірване проведення масового заходу тощо, а громадському порядку була заподіяна істотна шкода.

За таких обставин, оцінивши докази у кримінальному провадженні, згідно з вимогами ст. 94 КПК України, суд дійшов правильного висновку про те, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, не доведена поза розумним сумнівом.

З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Що стосується висунутого ОСОБА_6 обвинувачення за ч.2 ст.364 КК України, колегія суддів звертає увагу на таке.

На підтвердження вказаного обвинувачення за ч.2 ст. 364 КК України прокурор посилався на показання свідків та письмові докази.

Надані стороною обвинувачення докази були досліджені судом першої інстанції у встановленому законом порядку.

Допитаний в судовому засіданні в якості представника потерпілого Запорізької міської ради ОСОБА_57 пояснив суду, що Земельним кодексом України передбачено порядок передачі земельних ділянок в оренду. ОСОБА_15 звертався до ЗМР з відповідною заявою, так як придбав нерухомість по вул.Українській в м.Запоріжжя. Після розгляду питання Управлінням земельних ресурсів та проведеного погодження з Департаментом містобудування і архітектури, проект землеустрою погоджено сесією і зберігається у замовника. В подальшому після всіх узгоджень питання було винесено на розгляд сесії та проголосоване депутатами. Аналогічним чином проведено розгляд заяви по земельним ділянкам по вул. Ленській. Запорізька міська рада вважає, що процедура розгляду цих питань була додержана в повному обсязі і будь-яких порушень в передачі земельних ділянок допущено не було. Вказані рішення до цього часу ніким не скасовані і є діючими. Сама Запорізька міська рада себе потерпілою у вказаному кримінальному провадженні не визнає і вважає, що всі дії і рішення були прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства України. А за відсутності будь-яких порушень та навіть зауважень при підготовці та прийнятті вищезазначених рішень, то і підстав для застосування права «вето» чи зупинення рішень сесії не було. Крім того, з приводу цих же земельних ділянок правоохоронними органами порушувалось кримінальне провадження стосовно заступника міського голови ОСОБА_58 і за результатами судового розгляду його було виправдано.

В подальшому, представник потерпілої сторони Запорізької міської ради заявою від 17 березня 2020 року просив суд розгляд справи проводити за його відсутності та ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_59 пояснила суду, що під час перебування ОСОБА_6 на посаді міського голови вона працювала начальником Управління з питань земельних відносин. Процедура надання земельних ділянок в оренду відбувалася таким чином, що ініціатор отримання земельної ділянки звертався до Запорізької міської ради з відповідною заявою. Відповідно до Регламенту, заява передавалась одному з заступників, що був відповідальний з цього питання. Потім до відділів архітектури, земельного управління, які проводили відповідні перевірки, готували свої висновки та пакет документів на розгляд сесії. Якщо були якісь зауваження, то це питання на розгляд сесії не виносилося до усунення недоліків. В процесі розгляду заяви та підготовки матеріалів участь особисто міського голови не передбачено. За результатами голосування депутатами на сесії міської ради приймалося рішення, яке підписувалося міським головою. Стосовно виділення земельних ділянок по вул.Ленській і вул.Українській були відповідні заяви. Перевірка і узгодження проводилось в загальному порядку. Будь-яких резолюцій ОСОБА_6 на них не було. Особисто він їх вирішенням не цікавився. Зауважень по ним також не пам`ятає, якщо б вони були, то це було б відображено в протоколі сесії. Вона сама особисто була присутня при розгляді питань на сесії, але як саме голосувались ці питання вже не пам`ятає.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_60 пояснила суду, що працює головним спеціалістом Управління з питань земельних відносин ЗМР. В 2014 році працювала на тій же посаді. Пам`ятає, що на розгляді перебувала заява ОСОБА_15 про виділення земельної ділянки для розміщення кафе і літнього майданчика. При проведенні підготовки питання для розгляду на сесії міської ради витребовувалась інформація із земельного кадастру, проводилась перевірка по базам обліку. Вона особисто встановила, що ця земельна ділянка належить ЗМР. До ОСОБА_15 нею користувалось ТОВ «Тандем капітал». Будь-яких зауважень з цього питання не було, розгляд проводився як зазвичай, так як і інших подібних питань без будь-яких особливостей. ОСОБА_6 ніяких вказівок не надавав. Питання про виділення земельної ділянки розглядалось на сесії. Вона особисто на сесії присутня не була, питання про виділення земельної ділянки по вул. Ленській особисто не розглядала, перевірку проводив інший працівник.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_61 пояснила суду, що з липня 2014 року по липень 2016 року вона працювала архітектором Департаменту архітектури Олександрівського району м. Запоріжжя. Всі обставини з приводу виділення земельної ділянки по вул.Українській, як і свої показання на досудовому розслідуванні, пам`ятає погано через великий сплив часу. Не пам`ятає також, до якої категорії відносилась вказана ділянка, але за Генеральним планом там зазначені зелені насадження, а отже розміщення там автомийки заборонено, а заклад харчування - можливо. Власник ОСОБА_15 подавав заяву на узгодження, але об`єкт вже був у наявності. Вона особисто огляд не проводила та акт не складала. Про те, яке відношення до цього об`єкту мав Міський голова ОСОБА_6 , їй нічого не відомо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_62 повідомила, що з квітня 1991 року вона працює помічником лісничого Олександрівського підрозділу ДП «ДЛГ». В 2015 році, під час непланового проведення обходу земель, виявили об`єкт нерухомості. Вказане зафіксували Актом від імені лісничого ОСОБА_63 , який передали в інженерну службу. Згідно з таксаційним описом і картою від 2010 року, зміни до якої не вносились, цього об`єкту не мало бути. З користувачем ділянки особисто не спілкувалась, про виділення її в оренду нічого не відомо. Коли була попередня перевірка земельної ділянки, їй не відомо.

Допитаний свідок ОСОБА_64 повідомив суду, що раніше він працював лісничим в ДП «ДЛГ». 18 вересня 2015 року з помічником виконував об`їзд угідь. У 8 кварталі в виділі №6 на міській землі лісогосподарського призначення виявили об`єкт нерухомості. Склали Акт, який передали в Лісгосп. Мали при собі карту 2010 року, зміни в яку мають вноситись один раз в 5 років. ДП «ДЛГ» державних актів на землю до цього часу ще не отримав. Цю ділянку по Держгеокадастру він не перевіряв, так як це не входить до його компетенції, але якщо були б такі відомості з кадастру, то Акт не складав би.

Допитаний свідок ОСОБА_65 пояснив суду, що з вересня 2015 року по травень 2016 року він працював директором ДП «Запорізьке ДЛГ». Пам`ятає, що по вул.Українській в м.Запоріжжя був виявлений факт самозахоплення. Матеріали передали в поліцію. Існуючі карти виготовлені Харківською лісовпорядною експедицією в 2008-2009 році. Графіків обходу території не має, але вони мають бути періодичними. Відомостями з земельного кадастру не користувалися. Чи направлявся запит в Держкомзем, не пам`ятає.

Допитаний ОСОБА_66 повідомив суду, що в 2015-2016 році він працював головним лісничим ДП «ДЛГ». Були службові записки від лісничих про порушення. Здійснили виїзд для огляду земельної ділянки в районі Набережної магістралі в м.Запоріжжя, точний адрес не пам`ятає, де було виявлено автомийку. Орендар надав Догорів про оренду з ЗМР. Неподалік там також є ще стоянка і гаражний кооператив, стосовно яких матеріали неодноразово направлялись до правоохоронних органів.

Допитаний свідок ОСОБА_67 пояснив, що з 21 лютого 2017 року працює головним лісничим ДП «ДЛГ». Він особисто виїжджав на місце, де на земельній ділянці лісгоспу побудована автомийка. Відомо, що було складено Акт, який передано до правоохоронних органів. Уточнень, кому належить вказана земельна ділянка, не проводили, до Земкадастру не звертались. Коли і ким була побудована авто мийка, йому не відомо. На час виявлення порушення і складання акту він в Держлісгоспі ще не працював.

Допитана в якості свідка ОСОБА_68 пояснила, що раніше вона працювала в Державному управлінні екології та природних ресурсів по 2013 рік. В 2009 році проводили роботи по погодженню відведення земельної ділянки по вул.Українській, 2-д під розташування кафе. Був проект і форма «6-зем» (землі житлової та громадської забудови). Було здійснено погодження, так як порушень не виявлено і були наявні всі погодження та кадастрова довідка. Даних про те, що це землі сільськогосподарського призначення, не було. За документами земельна ділянка не відносилась до лісу. Висновок було виконано в 2009 року, тобто ще до того як ОСОБА_6 було обрано міським головою.

Допитана в якості свідка ОСОБА_69 пояснила, що працює директором Центру землеустрою і кадастру, яке займається землеустроєм та геодезією. ОСОБА_6 їй відомий лише як публічна особа. Роботи по земельній ділянці 2-д по вул. Українській м. Запоріжжя виконувались в 2009 році, коли ОСОБА_6 ще не був міським головою. Сертифікований землевпорядник ОСОБА_70 в процесі виконання робіт знайомиться з матеріалами замовника, виїжджає при необхідності та звіряє дані. Проект Управління земельних ресурсів узгоджується з архітектурою, екологією та іншими. ОСОБА_15 таку документацію не розробляли. Будь-яких заперечень по вказаній земельній ділянці не пам`ятає, як і те, чи було узгодження «ДЛГ». Цільове призначення ділянки було як землі житлової та громадської забудови, належала до комунальної власності і це було зазначено в довідці на замовлення. Особисто ОСОБА_6 з приводу цієї ділянки не звертався.

Свідок ОСОБА_70 пояснив суду, що працює інженером-землевпорядником Центру землеустрою і кадастру, знає земельну ділянку по вул.Українська. Раніше там була будка, столик і шиномонтаж. В 2009 році виконували топографічну зйомку, плану забудови м. Запоріжжя тоді ще не було. Хто саме видавав технічне завдання, вже не пам`ятає.

Допитана свідок ОСОБА_71 повідомила суду, що працює головним спеціалістом Відділу земельного кадастру в Запорізькій області. Вказана установа не підпорядкована ЗМР. Згідно зі службовими обов`язками, вона вела форми «6-зем» (землі громадської забудови, комерційного використання), кадастровий план. Загальна база була в електронному вигляді, велась з 2008 року згідно з Законом України «Про Державну статистичну звітність» і в неї вносились відповідні зміни Держземагенством. Земельна ділянка по вул.Українській, 2-д в 2009 році була передана ТОВ «Тандем капітал» для розташування кафе. До земель лісу вказана ділянка не мала жодного відношення. Звірки проводились по площам, в тому числі, і з Лісгоспом. З приводу передачі цієї ділянки ОСОБА_15 їй нічого не відомо.

Допитана свідок ОСОБА_72 повідомила суду, що на той час вона працювала 1-м заступником начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області. У слідчого їй були пред`явлені документи від 2009 року про виділення земельної ділянки по АДРЕСА_4 . Серед інших, вони були підписані в тому числі і нею, а готувались працівниками відповідного сектору управління. У пакеті наданих матеріалів не було документів, що це землі сільськогосподарського призначення. Особисто на місце вона не виїжджала.

Допитаний свідок ОСОБА_73 пояснив, що він є сертифікованим проектувальником і працює як ПП «Рябов». За зверненням ОСОБА_15 він готував проектну документацію. Перед початком роботи ОСОБА_74 надав йому договір оренди землі. В наданих документах порушень не було. Після цього було отримано дозвіл на будівництво, а по результату здано об`єкт в експлуатацію.

Допитаний свідок ОСОБА_75 повідомив суду, що в 2015-2017 роках він працював в Держгеокадастрі. З Міським головою ОСОБА_6 особисто не знайомий, так само як і з ОСОБА_15 . Стосовно обставин виділення земельної ділянки йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_76 пояснив суду, що на той час він працював юрисконсультом ТОВ «Запорізька інвестиційна компанія» і був представником власника об`єкту нерухомості по вул. Українській. Сам власник на час оформлення договору купівлі-продажу перебував за межами міста Запоріжжя. Він особисто був у нотаріуса і на підставі довіреності підписав угоду.

Допитаний як свідок ОСОБА_77 пояснив суду, що працює в Управлінні земельних ресурсів. До посадових обов`язків входить перевірка та візування договорів перед підписом у Міського голови. Відомо, що рішенням міської ради земельна ділянка по вул.Українській в м.Запоріжжя, яка зареєстрована за територіальною громадою в особі ЗМР, передана ОСОБА_15 . Особисто з ОСОБА_15 не контактував, і з ОСОБА_6 з цього приводу не спілкувався. Вважає, що ця ділянка не відноситься до земель лісу і процедура передачі її в оренду проведена у відповідності до чинного законодавства.

Допитаний свідок ОСОБА_78 повідомила, що працювала землевпорядником Ленінського району м.Запоріжжя, а з квітня 2011 року - начальником Відділу землеустрою Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради. Управління, за зверненнями громадян про виділення земельних ділянок, готує проекти документів на розгляд постійної комісії ЗМР. Надання дозволу узгоджується з Департаментом архітектури та Держгеокадастром, проводиться перевірка відповідності пакету документів і відсутність суперечностей з містобудівною документацією. На підставі позитивних висновків готуються проекти рішень сесії міської ради. Будь-якого втручання ОСОБА_6 і тиску з його боку з цих питань не було.

Допитана свідок ОСОБА_79 пояснила суду, що працювала начальником юридичного відділу Запорізької міської ради. Згідно з посадовими обов`язками, вона візувала документи, в тому числі проекти рішень, перевіряла їх на відповідність законодавству, чи всі необхідні документи долучені. При надходженні заяви громадянина про надання земельної ділянки, спочатку готуються відповідні документи. Перевірку проводять Управління земельних ресурсів та Управління архітектури. Далі проводяться погодження з землевпорядником, головою районної адміністрації, постійною депутатською комісією, потім з заступником міського голови, яким на той час був ОСОБА_80 . Після цього, після проведення погоджувальної ради, готується проект рішення, яке виноситься на розгляд сесії міської ради, де за результатами голосування депутатів приймається рішення, яке підписується міським головою. Право зупинити рішення у Міського голови теоретично є, але воно повинно бути з обов`язковим мотивуванням. Надалі контроль за виконанням кожного рішення покладається на відповідного заступника. Що стосується земельної ділянки по вул. Ленській, то вона спочатку була вилучена у попереднього володільця, а потім проведено її передачу іншому. Земельна ділянка по вул. Українській, яка виділена ОСОБА_15 , не належала лісгоспу. Будь-яких зауважень з приводу земельних ділянок по АДРЕСА_6 не було, а відповідно і застосування право «вето» було неможливо. На кожній сесії міської ради присутній прокурор, якому до її проведення надаються всі проекти рішень і він має право внести протест на рішення, які вважає незаконними. Однак, до цього часу Рішення міської ради щодо земельних ділянок по АДРЕСА_6 не оскаржувались, не скасовані і є діючими.

Що стосується допиту інших свідків сторони обвинувачення, то суд вжив всіх можливих процесуальних заходів щодо забезпечення їх явки до суду - шляхом надсилання судових повісток, задоволення клопотань про допит в режимі відеоконференцзв`язку (свідок ОСОБА_81 ) тощо.

З метою забезпечення явки свідків до суду, за клопотанням прокурора судом неодноразово приймались рішення про привід свідків від 10 січня 2020 року (т.6, а.п.90), 11 лютого 2020 року (т.6, а.п.116), 30 травня 2023 року (т.7, а.п.209).

Ухвалою від 27 березня 2023 року судом доручено проведення слідчих (розшукових) дій по встановленню фактичного місцезнаходження свідків, які не з`являлись на виклик до суду (т.7, а.п.190), призначалась перевірка причин невиконання ухвал суду про привід свідків та проведення слідчих (оперативних) дій.

Ухвалою від 15 листопада 2023 року задоволено клопотання прокурора та витребувано з Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_3 інформацію про перетин свідками державного кордону та призову на військову службу.

В судовому засіданні 11 грудня 2019 року прокурор відмовився від допиту свідків обвинувачення ОСОБА_82 , ОСОБА_83 та ОСОБА_84 .

Окрім цього, судом досліджені такі документи:

- копію постанови Запорізької міської виборчої комісії № 37/1 від 19 листопада 2010 року «Про реєстрацію ОСОБА_6 Запорізьким міським головою» (т.2, а.п.150);

- копію постанови Запорізької міської виборчої комісії № 34/1 від 05 листопада 2010 року «Про визнання ОСОБА_6 обраним Запорізьким міським головою» (т.2, а.п.151);

- копію попередження ОСОБА_6 про обмеження встановлені Законами України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та «Про запобігання корупції» (т.2, а.п.152-155);

- копію Присяги ОСОБА_6 як посадової особи місцевого самоврядування від 17 грудня 2010 року (т.2 а.п.156);

- копію Рішення Запорізької міської ради № 6 від 17 грудня 2010 року «Про умови оплати праці Запорізького міського голови ОСОБА_6 » (т.2 а.п.157);

- копію Рішення Запорізької міської ради № 76 від 05 жовтня 2011 року «Про внесення змін до рішення Запорізької міської ради №6 від 17 грудня 2010 року» (т.2 а.п.158);

- копію Рішення Запорізької міської ради № 1 від 17 грудня 2010 року «Про присвоєння рангу посадової особи місцевого самоврядування Запорізькому міському голові ОСОБА_6 » (т.2, а.п.159).

Що стосується земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська, 19, судом досліджено:

- копію Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих № 459 від 18 жовтня 1962 року «Про затвердження меж земельної ділянки існуючого піонерського табору тресту «Запоріжбуд» та про відведення земельної ділянки для розширення піонерського табору на Великому лузі по вулиці Ленській» (з додатком у вигляді переліку індивідуальних жилих будинків) (т.2, а.п.162-163);

- копію Протоколу № 21 засідання Виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих від 18 жовтня 1962 року (з додатком у вигляді плану і схем земельних ділянок) (т.2, а.п.165-172);

- копію Витягу Генерального плану м.Запоріжжя, затвердженого рішенням міської ради від 15 вересня 2004 року №4 (основне креслення) земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська, 19 (з додатком у вигляді переліку індивідуальних жилих будинків) (т.2, а.п.175-176);

- копію списку зареєстрованих депутатів 29 сесії Запорізької міської ради 24 грудня 2012 року (присутні 76, відсутні 15) (т.2, а.п.179-180);

- копію Результатів голосування переліку проектів Запорізької міської ради з питань землевпорядної документації 24 грудня 2012 року 29 сесії Запорізької міської ради (т.2 а.п.182-183);

- копію Протоколу № 29 сесії Запорізької міської ради від 24 грудня 2012 року (т.2 а.п.186-231);

- копію Стенограми 29 сесії Запорізької міської ради шостого скликання від 24 грудня 2012 року (т.3 а.п.1-23);

- завірені копії Державних актів на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:04:042:0347 - 2310100000:04:042:0372 (т.3 а.п.26-51);

- протокол огляду від 15 вересня 2017 року матеріалів справи № 335/6860/16-к (т.3 а.п.59);

- копію Рішення Запорізької міської ради № 79 від 22 червня 2011 року «Про визнання таким, що втратило чинність рішення Запорізької міської ради від 25 січня 2006 року № 50 «Про затвердження містобудівної документації - «Коригування техніко-економічного обґрунтування функціонування селища Великий Луг м.Запоріжжя» (т.3 а.п.60-61);

- копію Рішення Запорізької міської ради № 23 від 25 лютого 2009 року «Про зміну категорії земель і виду угідь земельної ділянки поміж вулицями Ленською та Зеленою, Центральною та Котельникова» (т.3 а.п.62);

- копію Рішення Запорізької міської ради № 96/149 від 28 листопада 2012 року «Про надання дозволу громадянам, згідно з додатком, на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_5 ) для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки)» (т.3 а.п.63);

- копію Листа ТОВ «Контур» № 29 від 17 грудня 2012 року в.о. начальника управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (згідно списку) для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) по вул. Ленська, 19 (буд.1-26), а також Погодження від 21 грудня 2012 року № 5875 (т.3 а.п.64);

- копію Рішення Запорізької міської ради №103/1 від 24 грудня 2012 року «Про відведення та передачу у власність громадянам, згідно з додатком, земельних ділянок по вул. Ленській, 19 (буд.1-26) (т.3 а.п.65);

- копію журналу реєстрації вхідної кореспонденції Департаменту архітектури та містобудування за липень 2011 року, листопад-грудень 2011 року та вихідної кореспонденції за листопад-грудень 2011 року (т.3 а.п.68-125);

- роз`яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 7/13-11357 від 25 жовтня 2017 року (т.3, а.п.126-127);

- роз`яснення Міністерства юстиції України № 41676/20456-0-26-17/7.1 від 27 жовтня 2017 року (т.3, а.п.128-129);

- копію Рішення Запорізької міської ради №1 від 29 жовтня 2010 року «Про затвердження регламенту Запорізької міської ради» та Регламент Запорізької міської ради (т.3 а.п.130);

- протокол огляду від 01 серпня 2017 року матеріалів кримінального провадження № 42015080010000011 (т.3 а.п.132);

- копію Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м.Запоріжжя. вул. Ленська, 19 (буд.1-26) (т.3 а.п.135-184);

- копію Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 04 грудня 2017 року № 362/0/92-17-ДК/357/АП/09/01/-17 за адресою: м.Запоріжжя. вул. Ленська, 19 (т.3 а.п.189-191);

- звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки ОЦ-23 від 09 листопада 2017 року земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 (т.3 а.п.196-247);

- протокол надання доступу від 17 жовтня 2018 року до матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 12015080060003917 (т.4 а.п.1);

- висновок експерта від 22 березня 2018 року за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою №5492-17 по кримінальному провадженню № 12015080060003917 щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 (т.4 а.п.4-17);

- копію Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 (т.4 а.п.24-91);

Що стосується земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , судом досліджено:

- лист прокурору Орджонікідзевського району м.Запоріжжя Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство» № 717 від 26 серпня 2015 року про виявлення незаконного використання земель лісу ОСОБА_85 , який уклав договір оренди з Запорізькою міською радою (т.4, а.п.101);

- копію Акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від

19 серпня 2015 року (т.4, а.п.102);

- копію Викопіювання з планшету Олександрівського лісництва ДП «Запорізьке ЛМГ» лісовпорядкування 2009 року (т.4, а.п.103);

- копію Проекту організації і розвитку лісового господарства Державного підприємства «Запорізьке лісове господарство» Запорізьке лісництво, таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків (т.4, а.п.104-110);

- копію Рішення Запорізької міської ради №56/57 від 05 листопада 2014 року «Про надання на умовах оренди гр. ОСОБА_15 земельної ділянки по вул.Українській, 2-Д для розташування кафе з літнім майданчиком» (т.4, а.п.111-112);

- копію Заяви ОСОБА_15 від 21 жовтня 2014 року Міському голові про надання в оренду земельної ділянки по вул. Українській, 2-Д в м. Запоріжжя (т.4, а.п.113);

- копію Плану земельної ділянки, яка передається в оренду, планшет № 316 (т.4, а.п.114);

- копію Протоколу № 131- зем засідання постійної комісії з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації і земельних відносин Запорізької міської ради від 04 листопада 2014 року (т.4, а.п.115-116);

- копію Договору оренди землі № 201501000100024 від 04 березня 2014 року між Запорізькою міською радою та ОСОБА_15 з додатками у вигляді Розрахунку розміру орендної плати, Акту приймання-передачі земельної ділянки, Акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), Абрису земельної ділянки, Кадастрового плану земельної ділянки 2310100000:01:009:0049, Плану земельної ділянки, яка передається в оренду (т.4, а.п.117-122);

- копію Рішення земельного комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих №513 від 02 грудня 2015 року «Про відвід Запорізькому лісгоспу земельної ділянки в районі Кривої бухти для посадки лісу» (т.4, а.п.125);

- копію планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 1979, 1989, 2008 років (т.4, а.п.127-130);

- протокол огляду місця події від 23 листопада 2017 року (т.4, а.п.136-138);

- копію Топографо-геодезичного та ситуаційного плану (т.4, а.п.139);

- лист Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» №478 від 04 грудня 2017 року з Викопіюванням з лісовпорядного планшету 2008 року, таблицею геоданих, схемою розташування земельної ділянки та витягом з Генерального плану м. Запоріжжя (т.4, а.п.141-144);

- звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки ОЦ-23 від 14 листопада 2017 року земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя. вул. Українська, 2-д (т.4, а.п.145-184);

- витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на рухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т.4 а.п.185-186);

- копію Стенограми 51 сесії Запорізької міської ради шостого скликання від 05 листопада 2014 року (т.4, а.п.184-254);

- копію Протоколу № 51 сесії Запорізької міської ради від 05 листопада 2014 року (т.5, а.п.1-30);

- копію списку зареєстрованих депутатів 51 сесії Запорізької міської ради 05 листопада 2014 року (присутні 66, відсутні 24) (т.5, а.п.31-33);

- копію Результатів голосування переліку проектів Запорізької міської ради з питань землевпорядної документації 05 листопада 2014 року 51 сесії Запорізької міської ради (т.5, а.п.34-35);

- копію Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 16 квітня 2018 року № 97/0/92-18-ДК/477/АП/09/01/-18 та Актом обстеження земельної ділянки (т.5, а.п.48-53).

Кримінальне правопорушення, передбачене статтею 364 КК України, відноситься до злочинів із матеріальним складом і визнається закінченим із моменту заподіяння істотної шкоди правам, свободам та інтересам фізичних чи юридичних осіб або державним чи громадським інтересам (частина перша цієї статті) чи настання тяжких наслідків (частина друга вказаної статті). Відсутність таких наслідків має оцінюватися за спрямованістю умислу винного і може свідчити про наявність або незакінченого злочину, або дисциплінарного проступку.

Суб`єктивна сторона службового зловживання характеризується умисною чи змішаною формою вини. При цьому діяння вчинюється лише з прямим умислом, а щодо наслідків вина може бути як у формі умислу, так і необережності. У цілому злочин визнається умисним. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони службового зловживання є мотив: а) корисливі мотиви; б) інші особисті інтереси; в) інтереси третіх осіб. Корисливі мотиви полягають у прагненні особи шляхом зловживання своїм службовим становищем одержати матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди. Інші особисті інтереси виявляються у прагненні шляхом використання службового становища здобути різноманітні вигоди нематеріального характеру (просунутися за службою, одержати нагороду, уникнути відповідальності за недоліки в роботі тощо). Особисті інтереси можуть бути обумовлені такими спонуканнями, як кар`єризм, протекціонізм, помста тощо. Інтереси третіх осіб можуть мати як матеріальний, так і нематеріальний характер і полягають, наприклад, у прагненні догодити начальству, надати переваги, пільги та привілеї або звільнити від обов`язків родичів, членів сім`ї, знайомих та інших осіб. Третіми особами, в інтересах яких особа зловживає своїм службовим становищем, можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

При кваліфікації діяння за ст.364 КК достатньо встановити наявність у поведінці службової особи хоча б одного із зазначених мотивів. Відсутність зазначених мотивів виключає кваліфікацію вчиненого за ст.364 КК і свідчить лише про наявність адміністративного чи дисциплінарного проступку, а в окремих випадках - службової недбалості.

Згідно з матеріалами провадження, обвинувачений ОСОБА_6 був обраний на посаду Запорізького міського голови, на якій перебував до чергових виборів - 15 листопада 2015 року.

Таким чином, ОСОБА_6 у вказаний період часу був особою, яка постійно обіймає в органах місцевого самоврядування посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та, відповідно до примітки до ст. 364 КК України, є службовою особою.

Згідно з висунутим обвинуваченням за ч.2 ст. 364 КК України (епізод щодо земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 2-д), ОСОБА_6 , всупереч вимогам ст.122 Земельного Кодексу України, використав своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи з прямим умислом, спрямованим на одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, яка виразилася у набутті права користування на земельну ділянку, не зупинив незаконне рішення «Про надання на умовах оренди ОСОБА_15 земельної ділянки по АДРЕСА_4 для розташування кафе з літнім майданчиком» на підставі п.3 ст.44 Регламенту Запорізької міської ради», як таке, що не відповідає вимогам законодавства, а навпаки, зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах ОСОБА_15 , який відповідно до рішення сесії Запорізької міської ради набув право користування на вищезазначену земельну ділянку, з метою отримання неправомірної вигоди для вказаної фізичної особи, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, підписав зазначене рішення, датоване 05 листопада 2014 року, внаслідок чого воно було зареєстровано за номером 56/57 та набрало чинності і ці дії призвели до рішення ЗМР № 56/57 від 05 листопада 2014 року, на підставі якого 04 березня 2015 року між Запорізькою міською радою та ОСОБА_15 укладено договір оренди землі № 2015010001000024. Вказаним договором Запорізькою міською радою передано ОСОБА_15 в оренду земельну ділянку площею 0,1209 га, із кадастровим номером 2310100000:01:009:0049, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 для розташування кафе з літнім майданчиком, строком до 04 березня 2029 року, вартістю 232 269,00 грн.

Згідно з висунутим обвинуваченням за ч.2 ст. 364 КК України (епізод щодо земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська, 19), ОСОБА_6 24 грудня 2012 року не зупинив незаконне рішення «Про відведення та передачу у власність громадянам, згідно з додатком, земельних ділянок по вул. Ленській, 19 (буд.1-26) на підставі п.3 ст.44 Регламенту Запорізької міської ради, як таке що не відповідає вимогам законодавства, і ці дії призвели до рішення ЗМР № 96/149 від 28 листопада 2012 року, яким дозволено громадянам розробку проекту землеустрою, і в подальшому рішення ЗМР № 103/1, яким громадянам передано у власність ці ділянки, чим на думку обвинувачення завдано шкоду інтересам держави в сумі 3 511 573,00 грн.

Разом з тим, представник потерпілого Запорізької міської ради - ОСОБА_57 , окрім іншого, в судовому засіданні зазначив, що Запорізька міська рада вважає, що процедура розгляду цих питань була додержана в повному обсязі і будь-яких порушень в передачі земельних ділянок допущено не було. Вказані рішення до цього часу ніким не скасовані і є діючими. Сама Запорізька міська рада себе потерпілою у вказаному кримінальному провадженні не визнає і вважає, що всі дії і рішення були прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Свідки ОСОБА_59 та ОСОБА_60 про будь-які порушення під час проведення процедури надання вищевказаних земельних ділянок в оренду та у власність також не зазначали та, окрім іншого, пояснили, що в процесі розгляду заяви та підготовки матеріалів участь особисто міського голови не передбачена; за результатами голосування депутатами на сесії міської ради приймалося рішення, яке підписувалося міським головою; стосовно виділення земельних ділянок по вул.Ленській та вул.Українській були відповідні заяви; перевірка і узгодження проводилось в загальному порядку; будь-яких резолюцій ОСОБА_6 на них не було; останній їх вирішенням не цікавився; будь-яких зауважень з цього питання не було, розгляд проводився як зазвичай, як і інших подібних питань - без будь-яких особливостей; ОСОБА_6 ніяких вказівок не надавав.

Свідки: ОСОБА_62 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 повідомили про обставини виявлення порушень та про заходи, які вживались з цього приводу.

Інші свідки повідомили про обставини процедури виділення вищезазначених земельних ділянок.

Отже,свідки: ОСОБА_57 , ОСОБА_59 та ОСОБА_60 (працівники Запорізької міської ради) зазначили про те, що будь-яких порушень при підготовці і вирішенні вищезазначених земельних питань допущено не було.

Водночас, свідки, які є працівниками ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», хоча і вважали наявним порушення щодо використання земельної ділянки в м.Запоріжжя по вул. Українській, 2-д, проте не вважали, що таке порушення було допущено саме внаслідок незаконних дій обвинуваченого.

Таким чином, жоден свідок не надав показань на підтвердження висунутого ОСОБА_6 обвинувачення за ч.2 ст.364 КК України.

Суд першої інстанції, дослідивши письмові докази, належним чином їх проаналізував та у вироку навів вмотивовані висновки, з якими погоджується і колегія суддів.

Зокрема, суд вірно зазначив, що згідно з витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на рухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка 2310100000:01:009:0049, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , знаходиться в комунальній власності і на строк до 04 березня 2029 року передана в оренду ОСОБА_15 .

Аналогічна інформація міститься у Витягу з державного земельного кадастру про цю земельну ділянку.

Відповідно до Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку (завіреного належним чином), цільове призначення земельної ділянки 2310100000:01:009:0049 з місцем розташування за адресою: м.Запоріжжя, вул.Українська, 2-д, «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», категорія земель: землі житлової та громадської забудови для розташування кафе з літнім майданчиком, власність: комунальна, дата реєстрації земельної ділянки: 04 березня 2010 року.

Вказаний документ, як доказ, повністю спростовує показання працівників ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» та надані ними доказання щодо належності цієї ділянки до земель лісу, та навпаки підтверджує правомірність користування та розпорядження цією земельною ділянкою Запорізькою міською радою.

Окрім цього, в матеріалах провадження міститься і копія Рішення Запорізької міської ради №72/167 від 28 жовтня 2009 року «Про затвердження ТОВ «Тандем капітал» матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки по вул.Українській, 2-д (кадастровий номер 2310100000:01:009:0049) для розташування кафе з літнім майданчиком.

Вказане рішення було прийнято 35 сесією 5 скликання та підписано Міським головою ОСОБА_86 , що підтверджує факт належності вказаної земельної ділянки до комунальної форми власності, користування та розпорядження нею Запорізькою міською радою ще до обрання ОСОБА_6 . Запорізьким міським головою.

Як на доказ вини ОСОБА_6 прокурор посилався на висновок експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою № 5492-17 від 22 березня 2018 року.

Проте, суд звернув увагу той факт, що вказана експертиза фактично проведена після завершення досудового розслідування і надходження обвинувального акту до суду.

Викладене стосується і Акту перевірки вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки № 97/0/92-18-ДК/477/АП/09/01/-18 та Акту обстеження земельної ділянки № 97/0/92-18-ДК/317/АО/10/01/-18, які складені 16 квітня 2018 року.

Окрім того, на думку колегії суддів, вказані документи самі по собі не підтверджують а ні об`єктивну, а ні суб`єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення.

Стосовно виділення земельних ділянок у власність по вул.Ленській, 19, суд вірно зазначив про те, що згідно з наданими стороною обвинувачення доказами, в містобудівній документації «Техніко-економічне обґрунтування функціонування району Великий Луг», яка була розроблена Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто» у 2000 році, статус територій району визначений як рекреаційно-селищний район. Рішенням ЗМР №50 від 25 січня 2006 року затверджено містобудівну документацію «Коригування техніко-економічного обґрунтування функціонування селища Великий Луг міста Запоріжжя», відповідно до якого землі селища Великий Луг міста Запоріжжя було віднесено до земель житлової забудови.

22 червня 2011 року ЗМР прийнято рішення № 79, на підставі якого вищезазначене рішення № 50 від 25 січня 2006 року визнано таким, що втратило чинність. У зв`язку з цим, обвинувачення вважає, що землі селища Великий Луг міста Запоріжжя знову відносяться до земель рекреаційного призначення.

Проте, фактично землі селища Великий Луг міста Запоріжжя, які відповідно до рішення ЗМР №50 від 25 січня 2006 року набули статусу земель житлової забудови, мають такий статус і на цей час у зв`язку із зміною інфраструктури, забудови під час дії рішення про переведення цих земель до земель забудови, та з інших питань.

Окрім того, рішенням ЗМР № 23 від 25 лютого 2009 року, з врахуванням рішення ЗМР № 50 від 25 січня 2006 року, змінено категорію земель з земель рекреаційного призначення на землі житлової та громадської забудови, і вид угідь з земель, які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі, в тому числі кемпінгів, будинків для відпочинку або проведення відпусток на землі під житловою забудовою, одно- та двохповерховою на земельній ділянці площею 7,0034 га поміж вулицями Ленською та Зеленою, Центральною та Котельникова в м. Запоріжжі, в межах згідно з планом.

Виходячи із ситуаційного плану, що додавався до рішення ЗМР № 23 від 25 лютого 2009 року, мова йде про землі, права на які отримали громадяни на підставі рішення ЗМР № 103/1 саме між вулицями Котельнікова, Ленської та Зеленою, визначені міською радою як землі житлової забудови. Цим рішенням було змінено категорію земель рекреаційного призначення на землі житлової та громадської забудови. Це рішення чинне та не скасоване.

Дослідженим в судовому засіданні Рішенням виконкому Запорізької міської ради народних депутатів трудящих № 459 від 18 жовтня 1962 року затверджені межі існуючого піонерського табору загальною площею 9,7 га.

Цим рішенням відведено Управлінню капітального будівництва міськвиконкому земельну ділянку по вул. Нижньодніпровській для будівництва багатоповерхових житлових будинків.

Дослідженим рішенням Запорізької міської ради № 82/165 від 24 червня 2009 року ТОВ «Преміумстандартсервіс» передано в оренду земельну ділянку по вул. Ленській, 19 поміж вул. Ленської та вул. Зеленої для розташування житлової та садибної забудови.

Цим рішенням передано в оренду на 19 років земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:042:0342 площею 5,3 Га.

Договір оренди від 29 серпня 2009 року, укладений між ТОВ «Преміумстандартсервіс» та Запорізькою міською радою в особі міського голови ОСОБА_87 з цільовим призначенням - для розташування житлової садибної забудови, яка розташована по вул. Ленська, та акт визначення меж земельної ділянки в натурі, є тому підтвердженням.

За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про те, що вважати земельну ділянку по вул. Ленській, 19 такою, що відноситься до земель рекреації, підстав немає.

Окрім зазначеного, встановлено, що згідно з матеріалами провадження, у розгляді звернень громадян приймали участь профільні Управління з питань земельних відносин ЗМР, Департамент Архітектури та містобудування, постійна комісія з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації та земельних відносин.

Рішення (за двома епізодами) про передачу земельних ділянок у власність та користування приймалися за результатами голосування депутатами на сесії міської ради.

Тобто, обвинувачений ОСОБА_6 одноособово рішення з зазначеного приводу не приймав.

Будь-якого факту звернення ОСОБА_6 із вказівками або пропозиціями стосовно позитивного вирішення цих питань до уповноважених на те осіб стороною обвинувачення не встановлено.

Навпаки, допитані свідки повідомили, що таких випадків не було.

Таким чином, обставин, які б свідчили про зацікавленість обвинуваченого у вирішенні вищезазначених земельних питань, з матеріалів провадження, не убачається.

Більш того, матеріали провадження взагалі не містять відомостей про те, що ОСОБА_6 був знайомий з ОСОБА_15 і діяв в його інтересах.

Також, стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_6 , як посадова особа ЗМР, мав будь-які особисті стосунки з громадянами, яким Рішенням сесії вирішувалось питання щодо виділення земельних ділянок.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доказів на підтвердження того, що метою обвинуваченого ОСОБА_6 було одержання неправомірної вигоди для себе чи третіх осіб, стороною обвинувачення не надано.

Отже, на думку колегії суддів, вказаними письмовими доказами також не підтверджується висунуте обвинувачення за ч.2 ст. 364 КК України.

В той же час, колегія суддів окремо звертає увагу на те, що, як зазначив суд першої інстанції, відповідно до вимог ч.3 ст.44 Регламенту Запорізької міської ради, рішення міської ради протягом п`ятиденного терміну з моменту їх прийняття можуть бути зупинені міським головою і внесені на повторний розгляд міської ради з обґрунтуванням зауважень до цих рішень.

Зупинення рішення міської ради приймається у вигляді письмового розпорядження міського голови, яке у триденний термін з дня прийняття відповідного розпорядження повинно бути доведено до відома усіх депутатів ради шляхом оприлюднення цього розпорядження на офіційному сайті Запорізької міської ради та в газеті «Запорізька Січ».

Якщо міський голова не скористається своїм правом зупинення рішення міської ради у п`ятиденний термін з моменту прийняття цього рішення, він втрачає право на зупинення рішення ради.

У цьому випадку міський голова повинен підписати прийняте рішення в 15-денний термін з моменту його прийняття міською радою. Якщо прийняте рішення не буде підписано міським головою в вищевказаний строк, рішення ради підлягає підпису секретарем ради на підставі відповідного доручення міської ради, прийнятого на сесії за процедурним рішенням ради, після чого це рішення вважається чинним.

ОСОБА_6 обвинувачується у бездіяльності у вигляді не зупинення прийнятих колегіальним органом рішень, та підписання цих рішень, наслідком чого є набрання цими рішеннями законної сили.

Зазначене обвинувачення спростовується ч.3 ст.44 Регламенту, відповідно до якого, у разі відсутності обґрунтованих зауважень, попри зупинення головою міської ради прийнятого рішення, воно підписується секретарем і набирає законної сили.

Зупинення рішення, по-перше, є правом, а не обов`язком, а по-друге, воно не є безумовним. Відомостей про такі умови обвинувальний акт не містить.

Отже, показаннями допитаних під час судового розгляду свідків, вказаних вище, а також наявними в матеріалах провадження письмовими доказами не тільки не підтверджується, а навпаки спростовується висунуте ОСОБА_6 обвинувачення як за ч.1 ст. 296, так і за ч.2 ст. 364 КК України.

Фактично таке обвинувачення ґрунтується на припущеннях.

Таким чином, суд, оцінивши докази у вказаному кримінальному провадженні, проаналізувавши всебічно, повно і об`єктивно всі фактичні обставини, а також представлені на їх підтвердження докази сторони обвинувачення, оцінивши їх з точки зору допустимості, достовірності і взаємозв`язку, дійшов обґрунтованого висновку, що стороною обвинувачення не надано суду належних та допустимих доказів наявності у діях ОСОБА_6 складу вищевказаних кримінальних правопорушень, а саме звинувачення не знайшло свого підтвердження в ході судового слідства.

Доводи прокурора з приводу того, що судом 12 січня 2024 року були отримані матеріали за результатом проведення службового розслідування щодо не виконання ухвали суду від 27 березня 2023 року про встановлення місцезнаходження свідків, відповідно до яких встановлено, що свідок ОСОБА_13 , згідно з інформацією від ДРАЦС 25 грудня 2022 року, помер, проте суд у судовому засіданні їх не оголосив, що, в свою чергу, позбавило сторону обвинувачення можливості заявити відповідні клопотання про привід свідків так, як частина з них була встановлена, на думку колегії суддів, не є слушними, з огляду на таке.

Так, дійсно вказані матеріали надійшли до суду до початку судового засідання, а саме 12 січня 2024 року. В свою чергу, прокурор був обізнаний про ініціювання судом проведення службового розслідування щодо не виконання ухвали суду від 27 березня 2023 року про встановлення місцезнаходження свідків. За таких обставин, прокурор за бажанням не був позбавлений можливості ознайомитися із матеріалами за результатом проведення вказаного розслідування у приміщенні суду першої інстанції, звернувшись до суду з відповідною заявою.

Разом з цим, те, що суд не оголосив вищезазначені відомості в судовому засіданні, не свідчить про те, що ці відомості не враховані судом під час вирішення провадження по суті та ухвалення вироку.

Доводи прокурора з приводу того, що суд своїх власних висновків у вироку не навів, а лише скопіював дебати сторони захисту, на думку колегії суддів не є слушними, виходячи з такого.

Як убачається з оскаржуваного вироку, суд дослідивши надані сторонами провадження докази, в цілому погодився з доводами сторони захисту, що само по собі не є порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному вироку, про те, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом наявність складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 296, ч.2 ст. 364 КК України, в діях обвинуваченого ОСОБА_6 фактичним обставинам провадження відповідають.

В свою чергу, згідно з п.10 ч.1, ст. 7, ч.ч.1,2,4 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В апеляційній скарзі не наведено переконливого обґрунтування на спростування висновків суду.

Підстав для повторного дослідження обставин кримінального провадження та доказів сторони обвинувачення, як про це просить прокурор, колегія суддів не убачає, оскільки всі обставини провадження та докази судом дослідженні повно і всебічно, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства. Фактично прокурор не погоджується з оцінкою, яку надав суд цим доказам, що само по собі не є підставою для їх повторного дослідження у розумінні вимог ч.3 ст.404 КПК України.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вищевказана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Також, колегія суддів не убачає підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, з огляду на те, що підстава для звільнення від кримінальної відповідальності, передбачена ст.49 КК України, не є реабілітуючою.

В свою чергу, в діях обвинуваченого судом не встановлено складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим останнього обґрунтовано виправдано за наслідками розгляду провадження по суті, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції та жодних порушень з боку суду не убачає з цього приводу.

Істотних порушень процесуального законодавства, які б були підставою для скасування оскаржуваного вироку, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст.404-405, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу прокурора Запорізької окружної прокуратури ОСОБА_88 залишити без задоволення.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 15 лютого 2024 року, яким ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст.296 КК України та виправдано за недоведеністю, що в його діянні є склад вказаного кримінального правопорушення (п.3 ч.1 ст.373 КПК України), а також визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст.364 КК України та виправдано за недоведеністю, що в його діянні є склад вказаного кримінального правопорушення (п.3 ч.1 ст.373 КПК України), залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4