Ухвала

від 15.02.2024 по справі 465/1002/24

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/1002/24

2/465/1809/24

У х в а л а

про залишення без руху

"15" лютого 2024 р. м. Львів

Суддя Франківського районного суду м.Львова Мартьянова С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЖУК» про захист прав споживача, шляхом відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Франківського районного суду м.Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЖУК» про захист прав споживача, шляхом відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЖУК» 9900 грн. вартості проточного водонагрівача та 25000 грн. моральної шкоди.

Дослідивши позовну заяву та також додані до неї документи, приходжу до наступних висновків.

Вимоги до форми і змісту позовної заяви встановлені статтями175і177 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно із положеннями ч. 4ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Однак, до позовної заяви позивачкою не додано квитанції про сплату судового збору з посиланням на звільнення від сплати судового збору відповідно до ч. 3ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ізЗаконом України «Про судовий збір», який є визначальним при вирішенні питання щодо сплати та звільнення від сплати судового збору,Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року, з 01 вересня 2015 року виключено положення щодо звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Положеннямистатті 5 Закону України «Про судовий збір»(в редакціїЗакону України №484-VIII від 22 травня 2015 року) визначено перелік категорій осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору.

На підставіЗакону України №484-VIII від 22.05.2015 рокучастина першастатті 5 Закону України «Про судовий збір»викладена в іншій редакції, відповідно до якої положення щодо звільнення від сплати судового збору споживачів (за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав) виключено.

За змістомЗакону України «Про судовий збір»зі змінами, які прийняті пізніше, ніжЗакон України «Про захист прав споживачів», вбачається, що з 1 вересня 2015 року споживачі за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав, не відносяться до суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, тому посилання позивача на положенняЗакону України «Про захист прав споживачів»не можуть бути взяті до уваги.

Таким чином, за першим (часовим) критерієм перевагу в застосуванні маєстаття 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки її остання редакція ухвалена пізніше останньої редакціїстатті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Така правова позиція підтверджується і практикою Верховного Суду України в питаннях сплати судового збору в справах про захист прав споживачів (ухвала від 01.03.2016, справа №6-484ц16).

За таких обставин, позивачу необхідно сплатити судовий збір за подачу даного позову до суду та надати оригінал квитанції до суду або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Крім того, слід зазначити, що відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюютьсяЗаконом від 12.05.1991 №1023-XII «Про захист прав споживачів». Цей Закон встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цьогоЗаконута пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пунктом 23ст. 1 Закон України «Про захист прав споживачів»визначено, що споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Як роз`яснено в п. 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено самеЗаконом України «Про захист прав споживача»порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду.

Відповідно до п. 17 ч. 1Закону України «Про захист прав споживачів»послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У зв`язку з цим, застосуванняЗакону України «Про захист прав споживачів»до даних правовідносин можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України).

Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Після укладання договору між сторонами виникають інші правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись.

Як вже було зазначено, відповідно до Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем судовий збір становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 1211.20грн.

Крім того, позивачем не підтверджено укладення договору з відповідачем про надання послуг, а само по собі посилання в тексті позовної заяви лише на самЗакон України «Про захист прав споживачів»(без зазначення конкретного порушеного права, саме як споживача, передбаченого спеціальним законом), та виникнення спору із відповідачем не може безальтернативно свідчити, що в даному випадку до спірних правовідносин слід застосовати саме такий законодавчий акт, та застосовувати правила альтернативної підсудності.

Відтак позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду для дотримання вимогст.175 ЦПК України, зобов`язаний викласти обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до нормЗакону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те що його право, саме як споживача порушено (ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів») саме відповідачем, і в чому це порушення полягає, тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюютьсяЗаконом України «Про захист прав споживачів».

Пунктом 5 ч.1ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів»визначено, що споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) відповідно до закону.

У частині третій статті 22 «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір»визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний аналіз зазначеного Закону та статті 22Закону України «Про захист прав споживачів»дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому устатті 5 цього Закону, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Стаття 5 Закону України «Про судовий збір»не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

При прийняттіЗакону України «Про судовий збір»законодавець передбачив можливість застосуванняЗакону України «Про захист прав споживачів»при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Отже, споживачі звільняються від сплати судового збору лише у справах за їх позовами за умови, що ці позови стосуються порушення їх прав як споживачів. Проте, згідност. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», в частині відшкодування моральної шкоди, вказаний закон пільг щодо сплати судового збору не передбачає.

Відповідно доположень частини2статті4Закону України«Про судовийзбір» ставкасудового зборуза поданняпозову немайновогохарактеру складає0,4розміру прожитковогомінімуму наодну працездатнуособу,тобто 1211.20грн.

Тому при подачі позову необхідно сплатити ще і судовий збір в розмірі1211.20грн., що підлягав сплаті при поданні позовної заяви за вимогою про стягнення моральної шкоди. Оригінал квитанції про сплату судового збору підлягає обов`язковому поданню до суду.

Відповідно до ч.1ст. 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суддя роз`яснює позивачеві, що відповідно до ч.3ст. 185 ЦПК Україниякщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями175та177цьогоКодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи викладене вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачці строку для усунення недоліків.

Керуючись статтями175,177,185 ЦПК України,Законом України «Про захист прав споживачів»,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЖУК» про захист прав споживача, шляхом відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без руху.

Копію ухвали направити позивачці для відома та виконання.

Повідомити позивача про необхідність виправити вказані недоліки в строк, з дня отримання позивачем ухвали, не більше десяти днів, відповідно до ч.2, 3 ст. 185 ЦПК України, інакше позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Мартьянова С.М.