Рішення

від 03.09.2024 по справі 465/1002/24

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/1002/24

2/465/1809/24

РІШЕННЯ

Іменем України

03.09.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Мартьянової С.М.

за участю секретаря судового засідання Сеньків А.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЖУК» про захист прав споживача, шляхом відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЖУК» про захист прав споживача, шляхом відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 9900 грн вартості проточного водонагрівача; стягнути з відповідача на користь позивача 25000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач придбав у відповідача проточний водонагрівач. Сума сплачених за вказаний товар коштів становить 9900 грн. Під час першого запуску приладу 17.12.2023 року у ньому виявився заводський брак. Після виявлення недоліка позивач звернувся до відповідача та повернув товар назад у повній комплектації з метою повернення коштів. Позивач отримав відповідь, у якій зазначалося, що водонагрівач має сліди експлуатації, тож відповідач може запропонувати позивачу лише гарантійний ремонт, але не повернення коштів. Причому письмових висновків сервісного центру позивачу не надали. Докази придбання товару та відмови у поверненні коштів знаходяться у відповідача.

Позивач зазначає, що він зазнав постійного стресу, хвилювання та відчуття невпевненості через неможливості користування придбаним за значні для позивача кошти водонагрівачем та через відмову відповідача розірвати договір та повернути позивачу кошти.

Окрім того, зазначений товар був придбаний для особистого користування, проте був важливий для здійснення професійної діяльності позивача, тож його несправність негативно вплинула на ділову репутацію позивача та можливість виконувати робочі завдання, що також привело до психологічної напруги та фінансових втрат. Таким чином, вважає обґрунтований розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 25000 грн.

У зв`язку з вище викладеним позивач і був вимушений звернутися до суду з даними позовними вимогами.

Ухвалою суду від 15.02.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЖУК» про захист прав споживача, шляхом відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без руху.

27.02.2024 року на виконання ухвали суду позивачем сплачено судовий збір.

Ухвалою суду від 28.02.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі. Призначено проведення засідання.

13.03.2024 року через систему «Електронний суд» від директора ТОВ «ЖЖУК» надійшов відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступні обставини.

Так, ТОВ «ЖЖУК» зареєстровано 26.05.2022 року, проте з моменту реєстрації та до сьогодні жодної господарської діяльності воно не здійснювало, йому не належить жоден магазин, а також воно не здійснює торгівельної діяльності через мережу інтернет.

Окрім того, позивачем не надано жодних доказів придбання, вказаного ним товару у відповідача та не доведено жодних інших обставин на які він посилається у своїй позовній заяві, а відповідно відсутні підстави для повернення відповідачем позивачу грошових коштів.

12.04.2024 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому він зазначив, що відповідач посилається на відсутність доказів обставин, на які посилається позивач. Водночас позивачем надано копії фотографій недоліків товару та зазначено, що оригінали письмових доказів знаходяться у відповідача.

Ухвалою суду від 17.06.2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів по цивільній справі відмовлено.

Позивач в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи від 17.06.2024 року міститься заява в якій позивач просив суд розглянути справу без його присутності. Всі викладені позовні вимоги в справі підтримав.

Від представника відповідача в матеріалах справи міститься заява, в якій вона просила суд проводити розгляд справи за її відсутності, проти позовних вимог заперечує у повному обсязі та просила відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.247ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як визначено ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями77,78 ЦПК Українивизначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.4ст. 77 ЦПК Українисуд не бере до розгляду докази, що не стосується предмета доказування.

Стаття 655 ЦК Українивизначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1ст.662 ЦК України).

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч.1ст.673 ЦК України).

Частини 1 та 2статті 678 ЦК Українивизначають, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Аналогічні положення містяться встатті 708 ЦК України.

Стаття 679 ЦК Українивизначає, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Стаття 526 ЦК Українивизначає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В той же час,Закон України «Про захист прав споживачів»регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Стаття 4 зазначеного Законупередбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на: належну якість продукції та обслуговування; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Стаття 6 Закону визначає, що продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов`язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Стаття 8 Закону визначає права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості.

Так, у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Частина 5статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів»визначає, що продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов`язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.

Так, з матеріалів справи не вбачається, що позивачем було придбано проточний водонагрівач у відповідача, та сплачено за нього 9900 грн.

Отже, будь-яких доказів, а саме товарних чеків, накладної, виписки з рахунку, що позивачем було сплачено за товар ТОВ «ЖЖУК» не надано.

Відповідно до приписів ч. 1ст. 81 ЦПК України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Фото копії на які посилається позивач обґрунтовуючи, що він отримав товар від відповідача неналежної якості не можуть вважатися належними та допустимими доказами, оскільки з фото копій не можливо встановити який саме товар на них зображений.

Окрім того, ТОВ «ЖЖУК» зареєстровано 26.05.2022 року, проте з моменту реєстрації та до подання відзиву у справі жодної господарської діяльності воно не здійснювало, йому не належить жоден магазин, а також воно не здійснює торгівельної діяльності через мережу інтернет, що вбачається з податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2023 рік та фінансову звітність мікропідприємтсва станом на 31.12.2023 року, з яких встановлено, що доходу підприємство не отримувало.

Також відсутність будь-якої торгівельної діяльності та доходів від неї підтверджується випискою із АТ «АБ «Радабанк» за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Таким чином, оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту придбання проточного водонагрівача у відповідача, не надано доказів що придбаний товар є неналежної якості, тому суд не вбачає законом передбачених підстав для задоволення заявлених вимог про стягнення матеріальної шкоди.

Частиною 1ст.1167ЦК Українивизначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пункт 5статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачає право споживача на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Статтею 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршенням здібностей потерпілого або позбавленням його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються принципи розумності і справедливості.

Згідно з частиною першоюстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди, а так само й моральних або фізичних страждань у зв`язку з діями відповідача, не обґрунтував з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір такої шкоди, та чим це підтверджується, не підтвердив наявності причинного зв`язку між моральною шкодою і протиправним рішенням відповідача, а також вини останнього в її заподіянні.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

При цьому, зважаючи на характер спору, позивач не звільнений від обов`язку доведення позовних вимог про стягнення суми на відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, відповідно до вимог ч.1ст.1167ЦК України успіввідношенні з вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України, позивач мав би довести: наявність моральної шкоди; наявність причинно-наслідкового зв`язку між рішенням відповідача та завданою позивачам моральною шкодою.

Отже, порушення прав позивача, як покупця товару, та споживача послуг, що могло призвести до страждань, позивачем суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідності до вимог п.2 ч.2ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволені позову відмовлено у повному обсязі, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючисьст.ст.12,13,141,255,259,263-265,268 ЦПК України,суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЖУК» про захист прав споживача, шляхом відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЖУК», код ЄДРПОУ 44769148, місцезнаходження: 79041, м. Львів, вул. Кульпарківська, 59.

Суддя Мартьянова С.М.