Рішення

від 06.02.2024 по справі 405/6320/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/6320/23

2/405/1047/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2024 Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі

головуючої судді: Шевченко І.М.

з участю секретаря: Мишевець Т.І.

представника позивача: адвоката Бутельської Г.В.

представника відповідача: Тарасенка Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась в суд з позовом, в якому просила стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на свою користь майнову шкоду в розмірі 410811,00 грн., моральну шкоду у сумі 50000,00 грн. та судові витрати по справі в сумі 8 174,11 грн.

Позов обґрунтовано тим, що їй на праві власності належить автомобіль «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску. 20.02.2021 року вказаний автомобіль було пошкоджено працівниками автомийки «Авто-няня», що за адресою: м. Кропивницький, вул. Суворова, 12.

21.02.2021 року під час огляду місця події, а саме приміщення автомийки «Авто-няня», автомобіль «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, було вилучено дізнавачем Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Докторовою В.Л. як речовий доказ та доставлено на зберігання на штрафмайданчик регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Кіровоградській області за адресою: м. Кропивницький, просп. Інженерів, що підтверджується протоколом огляду місця події від 21.02.2021 року.

За даним фактом Кропивницьким районним управлінням поліції ГУНП в Кіровоградській області було порушено кримінальне провадження № 12021121010000271 від 03.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 270 КК України. 07.06.2023 року слідчим Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області Щур К.А. по вказаній вище справі було винесено постанову про закриття кримінального провадження та прийнято рішення повернути автомобіль їй. 08.07.2023 року вона прибула на територію штрафмайданчика для того, щоб забрати належний їй автомобіль «Ford Focus», але отримати його не змогла. Зі слів працівників штрафмайданчика, її автомобіль забрали сторонні особи, які не були їй названі, будь-яких документів з цього приводу їй надано не було.

Про факт крадіжки належного їй автомобіля вона звернулась із заявою про злочин до Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області як до органу, який проводив досудове розслідування по вказаному вище кримінальному провадженню та передавав на зберігання, як речовий доказ, належний їй автомобіль.

10.08.2023 року їй надійшло повідомлення від начальника Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області А.Гудіми за № 4177/111-23, у якому зазначено, що за її зверненням ознак кримінального правопорушення щодо крадіжки її автомобіля не встановлено, та рекомендовано з даного факту звернутися до суду у порядку цивільного законодавства.

Вважає, що її власний автомобіль «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, який був речовим доказом у кримінальній справі, було викрадено з території штрафмайданчика внаслідок бездіяльності посадових осіб Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, яка полягає у неналежному виконанні обов`язків по зберіганню транспортного засобу як речового доказу.

Внаслідок неправомірних дій відповідача, що виразилися у незбереженні тимчасово вилученого майна речового доказу, автомобіля «Ford Focus», їй завдано майнову шкоду. Згідно звіту № 11-23 про незалежну експертну оцінку КТЗ марки Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить їй, ринкова вартість КТЗ марки Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, станом на 01.08.2023 року складає 410811,00 грн.

Обгрунтовуючи моральну шкоду зазначає, що придбання вказаногоавтомобіля буловажливою подієюдля їїсім`ї,оскільки сім`ятривалий часобмежувала себе,економлячи коштидля придбанняавтомобіля.Потреба уавтомобілі булапов`язана зроботою чоловіка,оскільки виконанняпосадових обов`язківпотребує обов`язковоїнаявності власногоавтотранспорту тапередбачає щоденнеперебування замежами м.Кропивницький. Через втрату автомобілявона булазмушена постійноспілкуватись зпосадовими особамивідповідача,які зобов`язанібули належнимчином виконуватисвої посадовіобов`язки тазберігати їїавтомобіль якречовий доказпо справіта повернутийого.Натомість замістьприйняття відповіднихрішень,направлених наусунення негативнихнаслідків,які насталидля неї,ці посадовіособи всілякоухилялися відвиконання своїхобов`язків щодовстановлення місцезнаходженняавтомобіля,затягували часта порадилизвертатися досуду.Через цевона постійноперебуває устані стресута нервовоїнапруги,що відображаєтьсяна відносинаху сім`їта зрідними людьми. Внаслідокцього унеї погіршивсясон,з`явилась роздратованість,вона постійнозмушена вживатизаспокійливі засоби.Такими неправомірнимидіями порушеножиттєві планиїї сім`ї,що спричиняєдушевні страждання. Найбільше вразилата вплинулана їїемоції таобставина,що посадовіособи відповідачазамість того,щоб встановитиосіб,причетних довтрати їїавтомобіля тавідновити їїпорушене право,відмовили упорушенні кримінальноїсправи зафактом крадіжкита порадилизахищати своїправа уцивільному порядку. Такі діїпосадових осібвідповідача негативновпливають наїї психоемоційнийстан,викликають унеї постійнуроздратованість,доводять добезвиході,формують думкупро незахищеністьвід незаконногопозбавлення особистогомайна.Постійне приниженняперед посадовимиособами відповідачащодо відновленняїї порушеногоправа істотновпливає наякість життяпозивача танегативно відображаєтьсяна відносинаху сім`ї. Затаких обставин, обґрунтовує розмір моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості в розмірі 50000,00 грн.

Посилаючись на вказані обставини. норми чинного законодавства просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 06.09.2023 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, відповідачу надано термін для подання відзиву на позов, витребувано докази.

27.09.2023року відповідачемГУНП вКіровоградській областіподано відзивна позовта третьоюособоюДержавною казначейською службою України надані пояснення по справі.

Ухвалою суду від 12.10.2023 року підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, посилаючись на обставини, що викладені в позові та просила позов задовольнити.

Представник відповідача ГУНП в Кіровоградській області в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов, просив відмовити в його задоволенні, зазначивши, що позов передчасний та має вирішуватись після скасування воєнного стану, так як автомобіль Форд був вилучений на підставі наказу ГУНП в Кіровоградській області від 24.02.2022 року у користування військовослужбовцям.

Представник третьої особи Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся, причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, матеріали кримінального провадження № 12021121010000271 від 03.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 270 КК України, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно дост. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частинами 1, 2ст. 321 ЦК Українипередбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, що позивачу у справі ОСОБА_1 на правівласності належитьавтомобіль «FordFocus»,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,2017року випуску,що підтверджуєтьсясвідоцтвом прореєстрацію транспортногозасобу № НОМЕР_2 від 20.02.2021року. 20.02.2021 року вказаний автомобіль було пошкоджено працівниками автомийки «Авто-няня», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

21.02.2021 року під час огляду місця події, а саме приміщення автомийки «Авто-няня», автомобіль «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, було вилучено дізнавачем Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Докторовою В.Л. як речовий доказ та доставлено на зберігання на штрафмайданчик регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Кіровоградській області за адресою: м. Кропивницький, просп. Інженерів, 1, що підтверджується протоколом огляду місця події від 21.02.2021 року.

За даним фактом Кропивницьким районним управлінням поліції ГУНП в Кіровоградській області було порушено кримінальне провадження № 12021121010000271 від 03.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 270 КК України.

07.06.2023 року слідчим Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області Щур К.А. по вказаній вище справі було винесено постанову про закриття кримінального провадження та прийнято рішення повернути автомобіль «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, що зберігається на території штрафмайданчика за адресою: АДРЕСА_2 потерпілій ОСОБА_1 .

Як зазначено представником позивача та не оспорюється представником відповідача 08.07.2023 року позивач ОСОБА_1 прибула на територію штрафмайданчика для того, щоб забрати належний їй автомобіль «Ford Focus» реєстраційний номер НОМЕР_1 , але отримати власний автомобіль позивач ОСОБА_1 не змогла. Зі слів працівників штрафмайданчика, її автомобіль забрали сторонні особи, які не були названі позивачу. Будь-яких документів з цього приводу їй надано не було.

Про факт крадіжки належного їй автомобіля ОСОБА_1 звернулась із заявою про злочин до Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області як до органу, який проводив досудове розслідування по вказаному вище кримінальному провадженню та передавав на зберігання, як речовий доказ, належний їй автомобіль.

Як вбачається із повідомлення від 10.08.2023 року на адресу позивача від начальника Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області А.Гудіми за вих. № 4177/111-23, за її зверненням ознак кримінального правопорушення щодо крадіжки її автомобіля не встановлено, та рекомендовано з даного факту звернутися до суду у порядку цивільного законодавства.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що її власний автомобіль «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, який був речовим доказом у кримінальній справі, було викрадено з території штрафмайданчика внаслідок бездіяльності посадових осіб Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, яка полягає у неналежному виконанні обов`язків по зберіганню транспортного засобу як речового доказу.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними свої повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У відповідності до статті 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно із частинами другою, четвертою статті 100 КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий.

Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.

Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду.

Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість.

Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 року № 1104.

Цей Порядок визначає правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Відповідно до пункту 5 Порядку умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування. У разі потреби необхідне вжиття невідкладних заходів для приведення таких речових доказів до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання.

Згідно із пунктом 20 Порядку зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно (пункт 27 Порядку).

Відповідно до п. 14, 15 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої Наказом № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 року, відповідальним за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, вилученого у зв`язку з розслідуванням кримінальної справи і яке зберігається окремо від справи, є співробітник установи, який призначається спеціальним наказом прокурора, керівника органу служби безпеки, начальника органу внутрішніх справ, підрозділу податкової міліції або керівника апарату суду. Підставою для поміщення речових доказів на зберігання є постанова працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, судді.

Доступ до приміщення (сховища) для зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна можливий тільки в присутності особи, відповідальної за їх зберігання. У разі її відсутності (або співробітника, який її заміщує) доступ до приміщення може бути здійснений тільки з дозволу і в присутності прокурора, начальника слідчого підрозділу органу прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, податкової міліції, керівника апарату суду (судді) та в присутності особи, у якої знаходиться дублікат ключів від цього приміщення і яка несе відповідальність за збереження ключів.

У таких випадках складається акт, у якому відображається, у зв`язку з чим та які об`єкти вилучені з приміщення (сховища) або поміщені до нього. Акт передається особі, відповідальній за зберігання речових доказів, для внесення відповідних записів у книгу (журнал) обліку речових доказів.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України (поліція) це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Національну поліцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, до основних завдань Національної поліції України належить реалізація державної політики у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Крім того, Національна поліція України здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності (підпункт 9 пункту 4 вищевказаного Положення).

Суд приходитьдо висновку,що самепосадові особиГоловного управлінняНаціональної поліціїв Кіровоградськійобласті зобов`язанізабезпечити схоронністьта поверненняавтомобіля «FordFocus»,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,2017року випуску,який єречовим доказому кримінальномупровадженні таякий булопередано длязберігання наштрафмайданчик,розташований заадресою: АДРЕСА_2 позивачу ОСОБА_1 ісамевнаслідок неправомірних дій відповідача, що виразилися у незбереженні тимчасово вилученого майна речового доказу, автомобіля «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, позивачу ОСОБА_1 завдано майнову шкоду.

Вказані обставини підтвердили допитані в судовому засіданні свідки, зокрема, свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , пояснили, що на штрафмайданчик автомобіль Форд був доставлений як речовий доказ, машина горіла та мала деякі пошкодження, не було переднього номера, ключів, вказані недоліки зазначені у акті, для автомобіля їм не відома. Свідок ОСОБА_3 надав аналогічні пояснення та зазначив, що автомобіль був переданий військовим за наказом керівників, дане питання вирішувалось в телефонному режимі.

Згідно звіту № 11-23 про незалежну експертну оцінку КТЗ марки Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , ринкова вартість КТЗ марки Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, станом на 01.08.2023 року складає 410811,00 грн.

Правовий висновок щодо застосування вказаних вище норм права до спірних правовідносин викладений Верховним Судом у постанові від 10.02.2021 року у справі № 457/50534/17-ц.

Суд приходить критично приймає до уваги пояснення представника відповідача щодо правомірності дій представників ГУНП в Кіровоградській області про передачу автомобіля FordFocus для потреб військовослужбовців та вирішення даного питання після закінчення воєнного стану в Україні враховуючи наступне.

Згідно з частиною 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-31 34,38,39,41 - 44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першоюстатті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Пунктами 1 та 2 частини 1статті 1Закону України«Про передачу,примусове відчуженняабо вилученнямайна вумовах правовогорежиму воєнногочи надзвичайногостану» від17.05.2012року №4765-VI (даліЗакон № 4765) визначено можливості примусового відчуження та примусового вилучення майна, так:

- примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості;

- вилучення майна - позбавлення державних підприємств, державних господарських об`єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Примусове відчуження майна - це дія щодо приватного та комунального майна з можливою подальшою компенсацією його вартості або без такої (п.1-2 ст.3Закону № 4765-VI), а вилучення стосується державного майна та не передбачає будь-якого відшкодування вартості такого майна (п.3 ст.3Закону № 4765-VI).

В даному випадку могло йтися про примусове відчуження майна з обов`язковим відшкодуванням його вартості, оскільки автомобіль перебуває в приватній власності, але з дотриманням відповідної процедури.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 4765, примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.

Рішення військового командування, яке погоджено Кіровоградської військовою обласною адміністрацією, які б слугували підставою для ГУНП в Кіровоградській області здійснити передачу транспортного засобу і примусово відчужити його з власності позивача суду не надано.

Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» не встановлює процедури подальшого оформлення документів, як вказано представником відповідача у відзиві на позов. На момент виконання дій з примусового відчуження майна приватної особи мають бути наявні та складені передбачені цим Законом документи.

Порядок виконання військово-транспортного обов`язку для задоволення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв`язку та Держспецтрансслужби (далі - військові формування) на особливий період транспортними засобами і технікою усіх типів і марок вітчизняного та іноземного виробництва, їх повернення під час демобілізації та компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації визначений Положенням про військово-транспортний обов`язок затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 року № 1921.

Пунктом 2 Положення № 1921 визначено, що частковий наряд - розпорядчий документ голови місцевої держадміністрації, в якому встановлено під час мобілізації для керівників підприємств, установ та організацій завдання з передачі військовим формуванням визначених транспортних засобів і техніки, а також порядок, пункти та строки передачі. Голова місцевої держадміністрації та керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки підписують частковий наряд і скріплюють підписи своїми печатками. Громадянам - власникам транспортних засобів частковий наряд надається у разі введення правового режиму воєнного стану.

Відповідного документа, а саме складеного часткового наряду підписаного головою місцевої держадміністрації та керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки суду не надано.

Відповідно до п.1 ст.7Закону №4765-ІV про факт примусового відчуження майна складається акт. Бланк акту виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Постановою КМУ «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 31.10.2012 року№ 998.

Акт підписуєтьсявласником майнаабо йогозаконним представникомі уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.

У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.

Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.

Складеного акту про примусове відчуження майна суду також не надано як і не надано доказів проведеної оцінки транспортного засобу, яка в такому випадку має бути обов`язково відповідно достатті 8 Закону № 4765.

Суд приходить до висновку, що дії відповідача ГУНП в Кіровоградській області з передачі автомобіля третім особам є незаконним і неправомірним. Процедури передачі транспортного засобу належного позивачу в порядку примусового відчуження в умовах воєнного стану про яку вказує представник відповідача не дотримано. Жодного підтверджуючого документу про те, що транспортний засіб позивача було передано відповідачем ГУНП в Кіровоградській області саме за особливими процедурами в умовах воєнного стану не надано.

Лист командира в/ч НОМЕР_3 від 01.06.2022 року не може слугувати належною правовою підставою вилучення транспортного засобу FordFocus,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,2017року випуску у позивача.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 920/715/17, постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 916/978/19.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14.04.2020 по справі № 925/1196/18 зазначає, що ст.ст. 1173,1174 ЦК Україниє спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Відповідно достатті 1192 ЦК Україниз урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положеньЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року № 215, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

З урахуванням наведеного, Державна казначейська служба України, як орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, у цій справі є органом, через який держава бере участь у справі як сторона, а саме третя особа.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, статтею 23 Цивільного кодексу Українивизначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань,або інших негативнихявищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).

Щодо особливостей розгляду спорів з відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 року у справі № 464/3789/17 дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

У даному випадку відповідач ГУНП в Кіровоградській області не забезпечив зберігання та схоронність транспортного засобу позивача як речового доказу. Безумовно, внаслідок втрати транспортного засобу, позивачу було завдано душевних страждань та переживань.

Як зазначає позивач через втрату автомобілявона булазмушена постійноспілкуватись зпосадовими особамивідповідача,які зобов`язанібули належнимчином виконуватисвої посадовіобов`язки тазберігати їїавтомобіль якречовий доказпо справіта повернутийого.Натомість замістьприйняття відповіднихрішень,направлених наусунення негативнихнаслідків,які насталидля неї,ці посадовіособи всілякоухилялися відвиконання своїхобов`язків щодовстановлення місцезнаходженняавтомобіля,затягували часта порадилизвертатися досуду.Через цепозивач постійноперебувала устані стресута нервовоїнапруги,що відображаєтьсяна відносинаху сім`їта зрідними людьми. Внаслідокцього упозивача погіршивсясон,з`явилась роздратованість,вона постійнозмушена вживатизаспокійливі засоби.Такими неправомірнимидіями порушеножиттєві планиїї сім`ї,що спричиняєдушевні страждання. Найбільше вразилата вплинулана їїемоції таобставина,що посадовіособи відповідачазамість того,щоб встановитиосіб,причетних довтрати їїавтомобіля тавідновити їїпорушене право,відмовили упорушенні кримінальноїсправи зафактом крадіжкита порадилизахищати своїправа уцивільному порядку. Такі дії посадових осіб відповідача негативно впливають на її психоемоційний стан, викликають у неї постійну роздратованість, доводять до безвиході, формують думку про незахищеність від незаконного позбавлення особистого майна. Постійне приниження перед посадовими особами відповідача щодо відновлення її порушеного права істотно впливає на якість життя позивача та негативно відображається на відносинах у сім`ї, вонавимушена докласти додаткових зусиль пов`язаних з судовим захистом своїх прав та вирішення в судовому порядку питання компенсації вартості вилученого майна у вигляді стягнення шкоди.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди у визначеному нею розмірі, а саме 50000 грн.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, а тому стягненню на користь позивача з відповідача підлягають судові витрати в сумі 4608,11 грн. в розмірі сплаченого позивачем судового збору при зверненні в суд (а.с. 1) та в сумі 3566,00 грн. сплачених послуг за експертне дослідження (а.с. 42а).

Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у зв`язку із втратою майна в сумі 410811,00 грн., моральну шкоду у сумі 50000,00 грн. та судові витрати по справі в сумі 8 174,11 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення в повному обсязі виготовлене 15.02.2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , прож. АДРЕСА_3 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 41, код ЄДРПОУ 40108709.

Третя особа: Державна казначейська служба України, 01601 м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Ірина Миколаївна Шевченко