Постанова

від 08.02.2024 по справі 914/346/20(921/710/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2024 р. Справа №914/346/20(921/710/21(921/607/23)

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - суддіМАТУЩАКА О.І.

суддів:КРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

за участю представників сторін від:

апелянта: арбітражний керуючий Шимечко А.Я.;

відповідача-1: Рустамова Н.Р. (адвокат);

розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Щедра Нива" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Шимечка Андрія Ярославовича, вих.№3 від 05.12.2023

(вх.ЗАГС №01-05/3711/23 від 06.12.2023)

на ухвалуГосподарського суду Львівської області від 20.11.2023 (суддя Артимович В.М.)

у справі№ 914/346/20(921/710/21(921/607/23))

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Щедра Нива" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Шимечка андрія Ярославовича, с.Синява, Збаразький район, Тернопільська область

до відповідача-1:Приватного підприємтсва "Захід-Агроінвест", м.Львів

до відповідача-2:Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Оіл", м.Львів

про-визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між Приватним підприємтсвом "Захід-Агроінвест" та Товариством з обмеежною відповідальністю "Лан-Оіл";

-витребування майна з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Оіл" на користь Приватного підприємтсва "Захід-Агроінвест";

-визнання права власності на нерухоме майно за Приватним підприємтвом "Захід-Агроінвест"

у межах справи№914/346/20

за заявоюПриватного підприємства "Лан-Оіл", м.Львів

пробанкрутство Приватного підприємства "Захід-Агроінвест", м.Львів

ВСТАНОВИВ:

Суть спору та фактичні обставини справи.

На адресу Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява ТОВ «Агрофірма «Щедра Нива» в особі ліквідатора Шимечка Андрія Ярославовича до відповідачів: ПП «Захід-Агроінвест» та ТОВ «Лан-Оіл» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених між ПП «Захід-Агроінвест» та ТОВ «Лан-Оіл», витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «Лан-Оіл» нерухомого майна та визнання права власності на це майно за ПП «Захід-Агроінвест».

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.09.2023 у справі №921/710/21(921/607/23) вказану позовну заяву разом з усіма додатками надіслано до Господарського суду Львівської області для розгляду у межах справи № 914/346/20 про банкрутство ПП «Захід-Агроінвест».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.10.2023 позовну заяву залишено без руху з підстав несплати судового збору.

13.11.2023 від заявника надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач просив звільнити його від сплати судового збору, враховуючи складне матеріальне становище.

Ухвалою суду від 20.11.2023 у справі №914/346/20(921/710/21(921/607/23)) відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та повернуто позовну заяву без розгляду.

Вказана ухвала суду мотивована тим, що оскільки позивач не належить до числа осіб, яких суд, враховуючи майновий стан, може звільнити від сплати судового збору, а позов не спрямований на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, то заява ліквідатора про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню. Відтак, у зв`язку із відсутністю доказів сплати судового збору, позовна заява, на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, підлягає поверненню без розгляду.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ТОВ "Агрофірма "Щедра Нива" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Шимечка А.Я. подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що позивач перебуває у процедурі банкрутства (ліквідаційна процедура) і у нього відсутні кошти, що унеможливлює сплату судового збору. Вважає, що оскільки із позовом звертається арбітражний керуючий (ліквідатор) в інтересах боржника, то такий звільнений від сплати судового збору в силу закону.

Ліквідатором ПП «Захід-Агроінвест» арбітражним керуючим Пурієм Р.П. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Посилається на те, що позивач не належить до категорії осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору, а предметом спору у цій справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав чи відшкодування шкоди здоров`ю. Водночас перебування боржника у процедурі банкрутства не є підставою для звільнення такого від сплати судового збору, що узгоджується із практикою Верховного Суду.

Інших клопотань та заяв в порядку ст. 207 ГПК України сторонами заявлено не було.

В судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача-1, які навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги. Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частина 2 вказаної статті визначає, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

Приписи вказаної вище норми права передбачають право суду, з урахуванням майнового стану сторони, відстрочити або розстрочити сплату судового збору, чи звільнити від сплати судового збору, лише за наявності викладених вище умов, тоді як законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 912/3514/20.

Так, з системного аналізу змісту ст. 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що положення пунктів 1 та 2 ч. 1 вказаної статті не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №940/2276/18.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов`язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом обґрунтовано враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08.05.2020 у справі №917/1423/19, де зазначено, що перебування боржника в процедурі банкрутства не є підставою для звільнення від сплати судового збору чи відстрочення сплати судового збору.

Враховуючи положення ст. 129 Конституції України, а також положення ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочення чи звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, положеннями ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не передбачено можливості звільнення від сплати судового збору чи відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви з підстав, викладених в клопотанні позивача та в апеляційній скарзі.

Щодо доводів апелянта про те, що із апеляційною скаргою звертається ліквідатор в інтересах іншої особи, а тому в силу закону він звільнений від сплати судового збору, то колегія суддів вважає такі безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України;

Стаття 10 КУзПБ визначає, що арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника. Одна й та сама особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Кодексу.

Таким чином, арбітражний керуючий (ліквідатор) є самозайнятою особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

В процедурі банкрутства арбітражний керуючий призначається і звільняється виключно господарським судом у встановленому порядку і це впливає на обсяг його правосуб`єктності.

Статус арбітражного керуючого та обсяг його дієздатності, яким він наділений як представник боржника в процедурі банкрутства, відповідно до положень КУзПБ, не тотожний статусу та обсягу дієздатності інших самозайнятих осіб, визначення яких надано у Податковому кодексі України.

Оскільки арбітражний керуючий діє від імені підприємства-боржника у межах наданих повноважень, така особа поряд з самостійною процесуальною дієздатністю, наділена також і процесуальною дієздатністю підприємства-банкрута.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №01/10/5026/779/2011.

При цьому, у зазначеній постанові вказаний висновок поширюється не лише на ліквідатора чи розпорядника майна боржника, а стосується статусу арбітражного керуючого в цілому.

За таких обставин на арбітражного керуючого у даній справі не розповсюджуються норми Закону України «Про судовий збір» в частині звільнення від сплати судового збору.

З огляду на зазначене, беручи до уваги те, що позивач не підпадає під категорію осіб, яким суд, враховуючи майновий стан, може своєю ухвалою за їх клопотанням відстрочити сплату судового збору чи звільнити від сплати такого, а позов не спрямований на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно відмовив у задоволенні заяви ліквідатора про звільнення від сплати судового збору. Із вказаним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Відмова у задоволенні клопотанні про відстрочення сплати судового збору у цій справі не може вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Саме по собі посилання скаржника на неможливість сплатити судовий збір у зв`язку із складним матеріальним становищем та інші наведені в апеляційній скарзі обставини, у тому числі, щодо перебування в процесі банкрутства, не є підставою для звільнення від сплати судового збору в силу приписів ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки судом правомірно відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора про звільнення від сплати судового збору, то обґрунтованим є судове рішення про повернення позовної заяви без розгляду, як такої, що неоплачена судовим збором.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції, якими обґрунтована оскаржувана ухвала, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Щедра Нива" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Шимечка Андрія Ярославовича залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.11.2023 у справі № 914/346/20(921/710/21(921/607/23)) без змін.

2.Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 13.02.2023.

Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК