Постанова

від 13.02.2024 по справі 915/27/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/27/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Г.І. Діброви, Н.М. Принцевської

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Шептіліс О.І.

від Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу: не з`явився

від Товариства з обмеженою відповідальністю Дикий Сад ЛТД: Ремешевський Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Дикий Сад ЛТД

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.10.2023 року, суддя в І інстанції Смородінова О.Г. повний текст якого складено 30.10.2023 в м. Миколаєві

у справі: №915/27/22

за позовом: Керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Дикий Сад ЛТД

про стягнення 610 418,90 грн

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року 10.02.2022 керівник Окружної прокуратури міста Миколаєва звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дикий Сад ЛТД збитки за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в сумі 610 418,90 грн на користь держави.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач мав дозвіл на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря №4810136300-265 від 27.08.2013 терміном дії до 27.08.2018. При цьому, за отриманням нових дозвільних документів по відповідач до управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся лише після завершення терміну дії попередніх дозволів 29.05.2019, що свідчить про несвоєчасне звернення суб`єкта господарювання за оформленням дозволів.

Разом з тим, незважаючи на закінчення терміну дії дозвільних документів, ТОВ Дикий Сад ЛТД протягом усього опалювального періоду з 12.11.2018 по 07.03.2019 здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря твердопаливним котлом типу КВМ (а) 1.25 - за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням вимог ст. ст. 10, 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.10.2023 у справі №915/27/22 позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Дикий Сад ЛТД збитки за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в сумі 610 418,90 грн на користь держави; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Дикий Сад ЛТД на користь Миколаївської обласної прокуратури 9156,28 грн судового збору.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах у діях Товариства з обмеженою відповідальністю Дикий Сад ЛТД наявні всі складові елементи цивільно-правової відповідальності, а саме: протиправна поведінка, яка виявилась у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності спеціального дозволу, що підтверджується актом перевірки органу контролю; здійсненням викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря завдана шкода, що підтверджується розрахунком такої шкоди; оскільки шкода завдана внаслідок здійснення наднормативних викидів забруднюючих речовин у атмосферу, то між її спричиненням та протиправною поведінкою відповідача існує сталий причинний зв`язок; вина заподіювача шкоди підтверджена протоколом про адміністративне правопорушення та постановою про накладення адміністративного стягнення за ст. 78 КУпАП, а також фактом добровільної сплати адміністративного штрафу винною особою, тому наявні підставі для стягнення з останнього збитків за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в сумі 610 418,90 грн на користь держави.

24.11.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Дикий Сад ЛТД, в якій останнє просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.10.2023 у справі №915/27/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про порушення судом норм процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, яке полягало в недотриманні прокурором порядку, встановленого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та не наданні доказів попереднього звернення прокурора саме до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу.

Вказує, що суд не дослідив обставини неможливості отримання Відповідачем дозволу в період з 27.08.20218 р. до 30.11.2018 р., оскільки питання врегулювання видачі документів дозвільного характеру у сфері охорони навколишнього природного середовища вирішено лише розпорядженням Голови Миколаївської ОДА №519-р від 30.11.2018 р. До цієї дати Відповідач не міг отримати відповідний дозвіл, але при розрахунку розмірів збитків судом враховано в тому числі і обсяги викидів, здійснених в цей період.

Додатково стверджує, що факт здійснення викидів джерелами забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, маса наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря має розраховуватися на підставі пунктів 3.6 та 3.7. Методики, однак суд першої інстанції не врахував цього та не неправильно застосував вимоги Методики, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення без змін.

Зокрема, зазначає, що 28.08.2020 на адресу Державної екологічної інспекції у Миколаївській області було скеровано запит про заходи, які вжиті або вживаються інспекцією до стягнення з ТОВ «Дикий Сад ЛТД» зазначеної заборгованості. Листом Державної екологічної інспекції у Миколаївській області від 11.09.2020 повідомлено, що шкода відповідачем не відшкодована, заходи до її стягнення в судовому порядку не вжито та не вживаються.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 №802 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів та ліквідацію територіальних органів Державної екологічної інспекції» утворено як юридичну особу публічного права, зокрема, Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), ліквідовано як юридичну особу публічного права, зокрема, Державну екологічну інспекцію у Миколаївській області. Тобто Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) є правонаступником Державної екологічної інспекції у Миколаївській області.

При цьому, 04.06.2021 Державною екологічною інспекцією південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) направлено лист щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді та поінформовано прокурора про неможливість звернення до суду із позовом у зв?язку з обмеженим фінансуванням та відсутністю коштів для сплати судового збору.

Вказує, що аргументи відповідача стосовно відсутності його вини у несвоєчасному отриманні дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря і вжиття відповідних заходів з його отримання не заслуговують на увагу, оскільки суб?єкт господарювання повинен заздалегідь подбати про продовження строку дії дозволу, не здійснювати шкідливих викидів у атмосферне повітря, а в разі такого здійснення відшкодовувати заподіяну шкоду у повному обсязі. Оскільки відповідачем здійснювалися викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу, збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу, тобто з 28.08.2018 р. по 27.05.2019 р.

Щодо доводів апелянта про неправильне застосування судом пунктів Методики, зазначає, що як вбачається із проведеного позивачем розрахунку розміру збитків, заподіяних відповідачем внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, даний розрахунок проведено розрахунковим методом, що узгоджується із пунктом 2.7 Методики та характером виявленого порушення та за весь період роботи джерела в режимі наднормативного викиду до моменту його усунення, а саме до моменту отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що також узгоджується із пунктами 3.10 та 3.11 Методики.

При цьому вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника, а тому саме відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Обов?язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України). При цьому, відповідач не надав жодних доказів, які би об?єктивно могли спростувати або обґрунтовано навести суду факти, що могли би поставити під сумнів вірогідність відповідних обмірів та розрахунків спеціалістів позивача.

До суду апеляційної інстанції також надійшов відзив на апеляційну скаргу від прокурора, в якому останній, посилаючись та її безпідставність та необгрунтованість, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2023 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено справу №915/27/22 до розгляду на 13.02.2024 о 12:00.

12.02.2024 до суду апеляційної інстанції від Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, мотивоване перебуванням представника останнього в іншому судовому засіданні.

В судовому засіданні 06.02.2024 прийняв участь представник прокуратури та представник відповідача, інший учасник судового процесу в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Порадившись на місці, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення поданого представником Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу клопотання про відкладення розгляду даної справи, з огляду на наступне.

За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що заявником не надано жодних доказів щодо неможливості прийняття участі у судовому засіданні іншого представника, правова позиції Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу викладена безпосередньо у відзиві на апеляційну скаргу, а вищенаведене клопотання про відкладення розгляду справи не містить жодного обґрунтування неможливості проведення судового засідання за відсутності належним чином повідомленого заявника.

Відсутність представника Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки участь представників в судовому засіданні не була визнана обов`язковою.

Близька за змістом правова позиції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 910/11818/18.

Відтак, колегія суддів в цьому випадку не визнає поважними причини неявки у судове засідання 13.02.2024 у цій справі представника Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу.

З урахуванням викладеного, оскільки судом апеляційної інстанції було створено всі необхідні умови для розгляду апеляційної скарги, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду заяви, явка сторін до суду ухвалою не визнавалася обов`язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, а також те, що його правова позиція викладена останнім у відзиві на апеляційну скаргу, беручи до уваги строк розгляду даної справи, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду даної справи та вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні 13.02.2024 за відсутності уповноваженого представника Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті (абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У спірному випадку прокурор зазначає, що своєчасність і повнота наповнення бюджету має важливе значення для виконання державних природоохоронних заходів, а невідшкодування відповідачем до Державного та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища шкоди, заподіяної внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря завдає шкоди державним інтересам.

Неотримання вищевказаних коштів порушує інтереси держави, оскільки відбувається недофінансування заходів для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення, тощо.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що здійснення викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря з порушення вимог законодавства щодо дозвільності такої діяльності та перевищенням визначених законом лімітів не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права в країні.

Отже, правовідносини щодо охорони навколишнього природного середовища становлять суспільний інтерес, а незаконне його забруднення шляхом здійснення викидів у атмосферу, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється з метою забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, посадовими особами цих органів, а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, а також іншими органами виконавчої влади (ст.28 Закону україни Про охорону навколишнього природного середовища).

Пунктом а ч. 1 ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, до якої належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря.

Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, відповідно до вимог ст.35 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з статтею 1 цього Закону державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Судова колегія звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 №802 Про утворення міжрегіональних територіальних органів та ліквідацію територіальних органів Державної екологічної інспекції утворено як юридичну особу публічного права, зокрема, Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), ліквідовано як юридичну особу публічного права, зокрема, Державну екологічну інспекцію в Одеській області та Державну екологічну інспекцію у Миколаївській області, пунктом 3 Постанови № 802 визначено, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, що ліквідуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міжрегіональним територіальним органам, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 №802 Державною екологічною інспекцією України 22.12.2020 прийнято наказ №502 Про питання діяльності Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), яким визначено Державній екологічній інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) забезпечити здійснення покладення на неї функцій і повноважень на відповідній території відповідно до Положення, Державній екологічній інспекції в Миколаївській області припинити здійснення функцій і повноважень.

Згідно п.4 наказу Державної екологічної інспекції України від 22.12.2020 №502 встановлено, що датою початку здійснення відповідних повноважень і виконання відповідних функцій Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) є 23.12.2020.

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Таким чином, повноваження та функції Державної екологічної інспекції в Миколаївській області були покладені на Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області).

Отже, зважаючи на вибуття Державної екологічної інспекції в Миколаївській області як суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин, беручи до уваги те, що єдиним органом, уповноваженим державою здійснювати контрольні функції у сфері природоохорони, є новоутворена Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), відбулося публічне правонаступництво органів екологічної інспекції.

Так, згідно з розділом II Положення про Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), затвердженого наказом голови Державної екологічної інспекції України № 255 від 01.06.2021, Інспекція пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Таким чином, у даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), яка є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.

Виходячи зі змісту позовних вимог, посадовими особами Державної екологічної інспекції у Миколаївській області, правонаступником якої є Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), перевірка стану додержання відповідачем вимог чинного законодавства була проведена ще у травні 2019 року, а завдані порушенням збитки ТОВ Дикий Сад ЛТД нараховано у жовтні 2019 року.

Таким чином, представникам інспекції з травня 2019 року було достовірно відомо про факт вчинення правопорушення, внаслідок якого завдані збитки, та їх розмір, проте заходів щодо відшкодування цих збитків дотепер не вжито.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, прокуратурою 28.08.2020 на адресу Державної екологічної інспекції у Миколаївській області було скеровано запит про заходи, які вжиті або вживаються інспекцією до стягнення з ТОВ Дикий Сад ЛТД зазначеної заборгованості.

Листом Державної екологічної інспекції у Миколаївській області від 11.09.2020 повідомлено, що шкода відповідачем не відшкодована, заходи до її стягнення в судовому порядку не вжито та не вживаються.

При цьому, 04.06.2021 Державною екологічною інспекцією південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) направлено лист щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді та поінформовано прокурора про неможливість звернення до суду із позовом у зв`язку з обмеженим фінансуванням та відсутністю коштів для сплати судового збору.

Крім того, матеріали справи містять лист Окружної прокуратури міста Миколаєва № 51-10644вих-21 від 25.11.2021, адресований Державній екологічній інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), у якому Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру повідомив адресата про те, що окружною прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до ТОВ Дикий Сад ЛТД про стягнення збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря в сумі 610 418,90 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про не надання доказів попереднього звернення прокурора саме до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу, оскільки, по-перше, Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) є правонаступником Державної екологічної інспекції у Миколаївській області, а по-друге, прокуратура дотрималась порядку, встановленого до ст. 23 Закону України Про прокуратуру та повідомила Державну екологічну інспекцію у Миколаївській області та її правонаступника Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведення прокурором нездійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та наявність підстав для представництва інтересів держави в особі позивача у даному спорі, і оскільки Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу, незважаючи на очевидний характер порушень, будучи належним чином повідомленим про їх існування, захист прав і законних інтересів держави не здійснила, що свідчить дії про усвідомлену пасивну поведінку позивача, як уповноваженого суб`єкта владних повноважень, тобто нездійснення ним захисту інтересів держави в суді, вказане і стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом.

Щодо суті спору

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу начальника Державної екологічної інспекції у Миколаївській області №39 від 25.04.2019 Про проведення планових перевірок суб`єктів господарювання у травні 2019 року та направлення № 291 від 10.05.2019 на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства посадовими особами Державної екологічної інспекції у Миколаївській області у період з 27.05.2019 по 31.05.2019 проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища Товариством з обмеженою відповідальністю Дикий Сад ЛТД, у ході якої встановлено, зокрема, таке.

За адресою м. Миколаїв, проспект Центральний, буд. 52 зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю Дикий Сад ЛТД, основними видами діяльності якого є: постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; діяльність у сфері проводного електрозв`язку; інша діяльність у сфері електрозв`язку, оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням програмним забезпеченням; оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням.

Об`єкти підприємства, функціонування яких пов`язане з утворенням та викидами в атмосферне повітря забруднюючих речовин відноситься до енергетичного виробництва. В приміщенні котельні підприємства встановлено один твердопаливний котел типу КВМ (а)- 1.25 потужністю 1.25 МВт. В якості палива для котла використовується тирса (тріска деревини), річна витрата яких складає 500 т.

Обсяги та склад викидів в атмосферне повітря на Товариство з обмеженою відповідальністю Дикий Сад ЛТД встановлювались відповідно до Дозволу №4810136300-265 від 27.08.2013 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданим Управлінням екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації, терміном дії до 27.08.2018.

В період з 28.08.2018 викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснювалися без наявності Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням ст..ст. 10, 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря

За результатами перевірки Державною екологічною інспекцією в Миколаївській області було складено акт № 04-05/54 щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, який 31.05.2019 під особистий підпис вручено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Дикий Сад ЛТД.

У подальшому, щодо посадової особи підприємства, винної в допущенні порушення законодавства, 27.05.2019 складено протокол про адміністративне правопорушення №000917, передбачене ч. 1 ст. 78 КУпАП, та 28.05.2019 накладено адміністративне стягнення у вигляді 136 грн штрафу, який сплачено у повному обсязі.

З метою усунення виявлених недоліків і порушень природоохоронного законодавства, виявлених за результатом проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області було оформлено припис №04-05/54 від 03.06.2019 Щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Пунктом 1 вказаного припису Товариство з обмеженою відповідальністю Дикий Сад ЛТД було зобов`язано в строк до 03.07.2019 отримати Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, відповідно до вимог ст. 10, 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря.

За змістом п. 2 припису Державної екологічної інспекції в Миколаївській області № 04-05/54 від 03.06.2019 відповідача було зобов`язано в строк до 07.06.2019 надати на адресу контролюючого органу інформацію щодо кількості використаної паливної тріски (відходів деревини) під час роботи джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме: твердопаливного котла типу КВМ(а)-1,25: за період з 28.08.2018 по 27.05.2019 у тонах.

Товариство з обмеженою відповідальністю Дикий Сад ЛТД листом № 42 від 04.06.2019 повідомило Державну екологічну інспекції в Миколаївській області про те, що у період з 28.08.2018 по 27.05.2019 року підприємством опалювальний період здійснювався з 12.11.2018 по 07.03.2019 року протягом якого було використано 120 тон паливної тріски.

За результатами проведеної перевірки та на підставі наданого Товариством з обмеженою відповідальністю Дикий Сад ЛТД листа № 42 від 04.06.2019, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області 29.10.2019, згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008, проведено розрахунок розмірів відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (відсутність дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря).

Розрахунок маси наднормативних викидів (показник Мі) в тонах виконано за формулою Збірника показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами. Том 1. Донецьк, 2004 та з використанням даних звіту з інвентаризації джерел забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ Дикий Сад ЛТД.

Згідно цієї формули збитки, завдані викидами Товариства з обмеженою відповідальністю Дикий Сад ЛТД в атмосферне повітря у період з 12.11.2018 по 07.03.2019, склали: діоксиду азоту 57 166,45 грн; оксиду вуглецю 52 8217,99 грн; речовин у вигляді суспендованих твердих частинок 21 695,88 грн; ангідрид сірчастий 3 338,58 грн.

Відповідно до вказаного розрахунку загальний розмір збитків, завданих Товариством з обмеженою відповідальністю Дикий Сад ЛТД здійсненням наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферу у період з 12.11.2018 по 07.03.2019 без спеціального дозволу, склав 610 418,90 грн (57166,45 грн + 528217,99 грн + 21695,88 грн + 3338,58 грн).

31.10.2019 Державна екологічна інспекція у Миколаївській області направила на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Дикий Сад ЛТД претензійний лист № 05/05-03/2578 від 30.10.2019 Про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, до якого долучено відповідний розрахунок.

Відповідь на вказаний лист в матеріалах справи відсутня.

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю Дикий Сад ЛТД завдані збитки до теперішнього часу не сплачено, вказане і стало підставою для звернення прокурором до суду з відповідним позовом.

Отже, предметом апеляційного перегляду даної справи виступає майнова вимога прокурора в інтересах держави про стягнення з відповідача на користь держави збитків за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що у спірних правовідносинах у діях Товариства з обмеженою відповідальністю Дикий Сад ЛТД наявні всі складові елементи цивільно-правової відповідальності, а саме: протиправна поведінка, яка виявилась у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності спеціального дозволу, що підтверджується актом перевірки органу контролю; здійсненням викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря завдана шкода, що підтверджується розрахунком такої шкоди; оскільки шкода завдана внаслідок здійснення наднормативних викидів забруднюючих речовин у атмосферу, то між її спричиненням та протиправною поведінкою відповідача існує сталий причинний зв`язок; вина заподіювача шкоди підтверджена протоколом про адміністративне правопорушення та постановою про накладення адміністративного стягнення за ст. 78 КУпАП, а також фактом добровільної сплати адміністративного штрафу винною особою.

Суд першої інстанції також зазначив, що суб`єкт господарювання повинен заздалегідь подбати про продовження строку дії дозволу, не здійснювати шкідливих викидів у атмосферне повітря, а у разі такого здійснення відшкодовувати заподіяну шкоду у повному обсязі, натомість відповідач в період відсутності спеціального дозволу не утримався від здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Судова колегія погоджується із наведеними вище висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно зі статтею 10 вищезгаданого Закону підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зокрема, зобов`язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Положеннями ст. 1 Закону України Про охорону атмосферного повітря встановлено, що джерело викиду - об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Згідно з п. 1.14.5 наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 7 (Інструкція про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві) від 10.02.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1995 за № 61/597, стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 № 302, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів гранично допустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами входить до Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності (п. 30 додатку № 1 Закону України Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності додаток).

З наведеного вбачається обов`язок суб`єкта господарювання перед початком експлуатації джерела забруднення атмосферного повітря отримати дозвіл в установленому законом порядку, а експлуатація цього джерела без такого дозволу призводить до відповідальності, встановленої законом.

Колегія суддів звертає увагу, що наведеними нормами встановлено правило поведінки, котре полягає в необхідності утримання від експлуатації стаціонарних джерел викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря до моменту отримання відповідного дозволу.

Як вбачається з матеріалів справи, обсяги та склад викидів в атмосферне повітря на Товариство з обмеженою відповідальністю Дикий Сад ЛТД встановлювались відповідно до Дозволу №4810136300-265 від 27.08.2013 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданим Управлінням екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації, терміном дії до 27.08.2018.

Як вбачається з позовної заяви та не заперечується відповідачем, за отриманням нових дозвільних документів Товариство з обмеженою відповідальністю Дикий Сад ЛТД до Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації звернулося лише після завершення терміну дії попередніх дозволів 29.05.2019. За результатами розгляду відповідної заяви управлінням 24.06.2019 видано товариству дозвільні документи.

Вказані обставини не заперечується відповідачем, який у відзиві на позовну заяву зазначив, що у червні 2019 року отримав відповідні дозвільні документи.

Судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять звернення відповідача від 29.05.2019 щодо надання останньому відповідних дозвільних документів, так і самого дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які видані компетентним органом від 24.06.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, незважаючи на закінчення терміну дії дозвільних документів, Товариство з обмеженою відповідальністю Дикий Сад ЛТД протягом усього опалювального періоду з 12.11.2018 по 07.03.2019 здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря твердопаливним котлом типу КВМ (а) 1.25 за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням вимог ст. ст. 10, 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря.

Вказана обставина підтверджується листом № 42 від 04.06.2019, в якому товариство повідомило Державну екологічну інспекції в Миколаївській області про те, що у період з 28.08.2018 по 27.05.2019 року підприємством опалювальний період здійснювався з 12.11.2018 по 07.03.2019 року протягом якого було використано 120 тон паливної тріски (т.1 а.с.33).

Отже, в період з 28.08.2018 викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснювалися без наявності Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням ст..ст. 10, 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря

За змістом ст. 41 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають, зокрема, відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статей 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Імперативними нормами ч. 1 ст. 33 Закону України Про атмосферне повітря передбачено, що особи, винні у перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону; перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, - несуть відповідальність згідно з законом.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка заподіяла шкоду. Для відшкодування заподіяної шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, вину заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Дослідивши надані учасниками справи докази, суд встановив обставини здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів у період з 12.11.2018 по 07.03.2019 за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин до атмосферного повітря, що є порушенням наведених приписів Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Отже, протиправна поведінка відповідача полягає у порушенні вимог статей 10, 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря та у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища №04-05/54 від

Здійснення відповідачем у процесі своєї діяльності викидів в атмосферне повітря без дозвільних документів спричинило навколишньому природному середовищу шкоду (причинно-наслідковий зв`язок).

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою виступає об`єктивним наслідком протиправної поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства.

При цьому, шкідливий результат протиправної поведінки відповідача - це забруднення атмосферного повітря речовинами, викид яких здійснено без дозволу.

Вина відповідача полягає у невжитті заходів щодо своєчасного отримання дозволів та невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату, оскільки за відсутності дозволів на викиди із вказівкою конкретного джерела викиду, їх експлуатація заборонена.

Тобто, матеріалами справи підтверджується повний склад цивільного правопорушення у діях відповідача.

Твердження скаржника про недоведеність позивачем його вини у даному правопорушенні, суд визнає безпідставним, оскільки, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічна правова позиція щодо презумпції вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 925/119/18 та від 27.05.2021 у справі № 761/12945/19.

Колегія суддів наголошує, що Товариство повинно було дотримуватись вимог законодавства та зібрати відповідний пакт документів і подати заяву про отримання дозвільної документації заздалегідь до моменту завершення дії попередніх дозволів.

У протилежному випадку відповідач мав утриматись від здійснення викидів у атмосферу, у зв`язку з чим судова колегія відхиляє доводи скаржника про те, що суд не дослідив обставини неможливості отримання Відповідачем дозволу в період з 27.08.20218 до 30.11.2018, оскільки, на думку скаржника, питання врегулювання видачі документів дозвільного характеру у сфері охорони навколишнього природного середовища вирішено лише розпорядженням Голови Миколаївської ОДА №519-р від 30.11.2018.

Апелянт посилається на інформацію щодо призупинення видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин, розміщену на сайті Миколаївської державної адміністрації, що йому перешкоджало в отриманні зазначеного дозволу.

Також відповідач звернувся з листом №16/06-1 від 16.01.2019, в якому просив Управління екології та природних ресурсів Миколаївської облдержадміністрації надати інформацію з приводу можливості отримання дозволу станом на 16.01.2019.

Даний аргумент апеляційної скарги судова колегія відхиляє, оскільки відповідач мав звернутися з заявою про видачу дозволу щонайменше за три місяці, тобто в травні 2018 року, зазначений лист датований січнем 2019 року. Як було зазначено, матеріали справи не містять своєчасної заяви відповідача про надання відповідного дозволу, а лише лист від 16.01.2019 про надання інформації щодо видачі дозволів.

При цьому, Управлінням екології та природних ресурсів Миколаївської облдержадміністрації було надано відповідь на вказаний запит листом №01-04/194-05 від 15.02.2019, в якому останнє зазначило, що згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися лише після отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого суб?єкту господарювання, об?єкт якого належить до другої або третьої групи, облдержадміністрацією. Порядок видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами наведено у постанові Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року №302. Відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» для отримання документу дозвільного характеру (у тому числі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами) необхідно звертатися до центру надання адміністративних послуг».

Отже, відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у період з 12.11.2018 року по 07.03.2019 року, звернувся листом до Миколаївської облдержадміністрації лише 16.01.2019 року, тобто за отриманням нових дозвільних документів Товариство з обмеженою відповідальністю Дикий Сад ЛТД до Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації звернулося лише після завершення терміну дії попередніх дозволів.

Матеріали справи не містять доказів щодо відмови останньому у надані відповідного дозволу, чи відповіді від Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації про призупинення їх надання.

Тобто, знаючи про початок опалювального періоду та почавши його, ніяких дій щодо завчасного отримання відповідного дозволу Відповідачем не вчинялися.

В даній ситуації відповідач повинен був усвідомлювати наслідки невчасного звернення за відповідним дозволом та повинен був завчасно вчинити дії з метою отримання відповідного дозволу з метою уникнення негативних наслідків у вигляді стягнення збитків за понаднормові викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря, що останнім не було здійснено.

Тобто, суб`єкт господарювання повинен заздалегідь подбати про отримання дозволу, не здійснювати експлуатацію джерел шкідливих викидів у атмосферне повітря до отримання дозволу (така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.10.2018 у справі №904/10536/16).

Збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.10.2018 у справі № 904/10536/16, від 20.02.2018 у справі № 910/5858/17 та від 22.05.2018 у справі №910/15305/17.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для притягнення відповідача до цивільної відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, встановивши наявність усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу; безпосереднього причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; самої шкоди та вини.

Також судова колегія приймає до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дикий Сад ЛТД» зверталося до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування припису Державної екологічної інспекції у Миколаївській області № 04-05/54 від 03.06.2019 в частині зобов`язання отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.02.2020, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2020 у справі № 400/4257/19 в задоволенні відповідного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дикий Сад ЛТД» до Державної екологічної інспекції у Миколаївській області було відмовлено.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було сплачено штраф за протоколом про адміністративне правопорушення №000917, передбаченим ч. 1 ст. 78 КУпАП, та 28.05.2019, що свідчить про те, що відповідач визнав порушення законодавства про охорону атмосферного повітря.

Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом, зокрема ст. 34 Закону України Про атмосферне повітря.

Порядок визначення розміру збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання, визначено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 № 277.

Відповідно до п. 1.2 Наказу, Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснених юридичними особами незалежно від форми власності та господарювання, фізичними особами-підприємцями, а також юридичними особами - нерезидентами.

Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виявлені за результатами державного нагляду (контролю) за додержанням суб`єктами господарювання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в частині охорони атмосферного повітря (п. 1.4 Наказу).

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб`єкта господарювання та/або розрахунковими методами (п. 2.2. Методики № 2.2).

Розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об?ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках, зокрема: викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб?єктів господарювання (п.2.7.1); об?ємної витрати газопилового потоку (димових газів) від паливовикористовувального обладнання за відсутності технічних можливостей для інструментально-лабораторного вимірювання (конструктивні особливості газоходів) (п.2.7.5).

Відповідно до п. 3.6 Методики, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб?єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

При цьому, згідно п. 3.11 Методики, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу, тобто положення п.3.11 можуть застосовуватись при застосуванні інструментально-лабораторних методів контролю, які передбачають врахування результатів вимірювань масової концентрації забруднюючих речовин з урахуванням певного проміжку часу ( п.2.5 та 2.6 Методики), тоді як розрахункові методи таких вимог не містять (п.2.7).

Як вбачається із проведеного позивачем розрахунку розміру збитків, заподіяних відповідачем внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, даний розрахунок проведено розрахунковим методом, що узгоджується із пунктом 2.7 Методики та характером виявленого порушення та за весь період роботи джерела в режимі наднормативного викиду до моменту його усунення, а саме до моменту отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що також узгоджується із пунктами 3.10 та 3.11 Методики, чим спростовуються доводи апелянта про те, що суд не неправильно застосував вимоги Методики.

Перевіривши розрахунок розміру збитків та документи, на підставі яких відібрано вихідні дані для здійснення цього розрахунку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність визначення розміру шкоди саме на підставі означених вище документів та у встановленому порядку.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2022 №922/3228/20, від 17.03.2020 у справі № 912/823/18.

Відповідачем не спростовано факту здійснення господарської діяльності ТОВ Дикий Сад ЛТД, пов`язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, без отримання відповідного дозволу на час перевірки.

За таких обставин, суд вважає, що наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, що є підставою для настання цивільно-правової відповідальності ТОВ Дикий Сад ЛТД, а збитки, заподіяні внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 610 418,90 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Станом на момент ухвалення рішення у даній справі, матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря в розмірі 610 418,90 грн.

Скаржник не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, протилежного суду не довів.

З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що дії відповідача по забрудненню атмосферного повітря без відповідного дозволу є протиправними, вчинені з його вини, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.

З огляду на викладене, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 18.10.2023 у справі №915/27/22.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дикий Сад ЛТД на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.10.2023 у справі №915/27/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.10.2023 у справі №915/27/22 - залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.02.2024.

Головуючий суддя А.І. Ярош

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська