Постанова

від 14.02.2024 по справі 920/710/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2024 р. Справа№ 920/710/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Хрипуна О.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Вовк О.В.,

від відповідача 1 - Коваленко О.І.,

від відповідача 2 - не з`явились,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 (повний текст рішення складено 17.11.2023)

у справі № 920/710/23 (суддя Вдовенко Д.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Нертус"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліка-Агро"

2. ОСОБА_1

про стягнення 3 269 968 грн. 97 коп., -

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Нертус" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліка-Агро" та ОСОБА_1 про стягнення 3 269 968 грн. 97 коп.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 року позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліка-Агро" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Нертус" 3 269 968 грн. 97 коп. заборгованості, а також з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліка-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Нертус" 24 524 грн. 77 коп. витрат по сплаті судового збору, 7500 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Нертус" 24 524 грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору, 7500 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Місцевий господарський суд ухвалюючи оскаржуване рішення, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи критерій пов`язаності витрат з розглядом справи в суді першої інстанції, дійшов висновку про часткову відмову позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу та визначив, що у спірних правовідносинах обґрунтованим є розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката в сумі 15 000, 00 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 року в частині задоволення стягнення витрат на професійну правничу допомогу та прийняти нове рішення в цій частині, яким в задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що докази, які підтверджують понесення витрат на правничу допомогу подані після закриття підготовчого засідання, без заявлення клопотання про поновлення відповідного строку та причини не подання таких доказів раніше. Також скаржник вважає, що сплата 25 000, 00 грн. відповідно до умов договору включало в себе представництво інтересів в трьох судових інстанціях (п. 4.1. додатку №2 до договору №46), тобто стягується сума за надані послуги адвоката, котрі ще навіть не були надані і взагалі не відомо чи будуть надаватися. Отже, скаржник оскаржує рішення місцевого господарського суду лише в частині присудження адвокатських витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 та витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/710/23.

11.12.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду Сумської області надійшли матеріали справи №920/710/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 року, розгляд справи призначено на 14.02.2024 року.

06.02.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Нертус", позивача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Нертус" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

В судовому засіданні 14.02.2024 року представник відповідача 1 надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, підтримав апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, заперечував проти апеляційної скарги. Представник відповідача 2 в судове засіданні не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача 2.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вже було вище зазначено скаржник оскаржує рішення місцевого господарського суду лише в частині присудження адвокатських витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів приймає до уваги, що у відповідності до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів не переглядає рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 року в частині стягнення основної заборгованості в сумі 3 269 968, 97 грн. та перевіряє законність та обґрунтованість рішення по суті в межах доводів апеляційної скарги, а саме щодо стягнення з ОСОБА_1 7500, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до чч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи у позовній заяві позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу становить 25 000, 00 грн. (а.с. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, колегія суддів звертає увагу скаржник, що він помилково в своїй апеляційній скарзі зазначає на порушення позивачем строку подання доказів понесення адвокатських витрат посилаючись на ст. 42 та ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки строк подання доказів понесення адвокатських витрат визначені частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було подано докази понесення адвокатських витрат 30.10.2023 року. (а.с. 110).

З протоколу судового засідання від 07.11.2023 року вбачається, що судові дебати відбулись саме в цьому судовому засіданні. (а.с. 117-119).

Отже, оскільки позивачем були подані докази понесення адвокатських витрат 30.10.2023 року, колегія суддів дійшла висновку, що такі докази подані до закінчення судових дебатів (07.11.2023 року), отже з дотриманням вимог ч. 8, ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до протоколу судового засідання від 02.10.2023 року представником позивача О.В. Вовк, о 10:59:37 було зазначено, що судові витрати складають судовий збір та витрати на послуги адвоката, докази понесення судових витрат будуть подані. (а.с. 102).

Відтак, позивачем з дотриманням вимог ч. 8, ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів було повідомлено суд, що докази понесення адвокатських витрат будуть додатково подані.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 року у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 року у справі № 904/3583/19, від 11.11.2021 року у справі 910/7520/20).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження понесених позивачем судових витрат долучено до матеріалів справи договір про професійну правничу допомогу від 01.05.2023 року № 46 (а.с. 27-28), додаток № 2 від 08.06.2023 року до договору (а.с. 29), свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю від 23.03.2007 року № 253 (а.с. 30), ордер на надання правничої (правової) допомоги від 27.06.2023 року № 1038484 (а.с. 31), акт прийому-передачі наданих послуг від 30.10.2023 року (зворот а.с. 110), рахунок на оплату від 26.06.2023 року № 04 (а.с. 112), платіжну інструкцію від 21.08.2023 року № 10751 (а.с. 111) та платіжну інструкцію від 18.10.2023 року № 11337 (зворот а.с. 111).

Пунктом 4.1. договору визначено, що вартість професійної правничої допомоги адвоката та дії які він повинен вчинити зазначаються у відповідних додатках до договору. Сторони встановили, що вказана сума не є остаточною і може коригуватись в сторону збільшення в залежності від складності справи, строку її розгляду, інших обставин, які суттєво впливають на дії, що необхідно вчинити адвокату для належного захисту інтересів клієнта.

За умовами пункту 4.1. додатку № 2 до договору про професійну правничу допомогу, сторони дійшли згоди та встановили, що вартість послуг адвоката за надання послуг з представництва інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій в рамках виконання умов додатку №2 до договору про професійну правничу допомогу становить 25 000, 00 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 30.10.2023 року адвокат надав позивачу професійну правничу (юридичну) допомогу у спорі з Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліка-агро" та поручителем фізичною особою ОСОБА_1 з 08.06.2023 року до 30.10.2023 року у суді першої інстанції щодо стягнення заборгованості по справі № 920/710/23 відповідно до додатку № 2 від 08.06.2023 року до договору (п. 1 акту). Вартість послуг за дії, вказані в п. 1 акту, становить 25 000, 00 грн. (п. 2 акту).

Отже, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про, що вже колегією суддів зазначалось вище. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. (зазначений правовий висновок викладено також в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 року у справі №910/7520/20 та від 24.01.2022 року №911/2737/17).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення представник відповідачів висловив заперечення щодо витрат позивача на правову допомогу, зазначив, що розмір гонорару адвоката відповідно до п. 4.1. договору № 46 складає 25 000, 00 грн. за участь у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій, але розгляд справи № 920/710/23 в суді апеляційної та касаційної інстанціях не здійснювався.

Отже, доводи апеляційної скарги стосовно того, що в даному випадку стягується сума за надані послуги адвоката, котрі ще навіть не були надані і взагалі не відомо чи будуть надаватися, ідентичні запереченням, які були надані в суді першої інстанції.

Як було встановлено судом першої інстанції, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що 25 000, 00 грн. відповідно до акту прийому-передачі послуг це вартість послуг згідно з п. 4.1. додатку № 2, в тому числі за представництво інтересів клієнта в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Відтак, місцевий господарський суд, під час ухвалення оскаржуваного рішення врахував заперечення відповідача 2, що розмір гонорару адвоката відповідно до п. 4.1. договору № 46 складає 25 000, 00 грн. за участь у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій, але розгляд справи № 920/710/23 в суді апеляційної та касаційної інстанціях не здійснювався, а також враховував критерій пов`язаності витрат з розглядом справи в суді першої інстанції, такі критерії, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, зважаючи на складність справи та дійшов висновку щодо зменшення витрат на оплату послуг адвоката з 25 000, 00 грн. до 15 000, 00 грн.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що скаржником не вказано будь-яких зауважень щодо неправомірного врахування судом першої інстанції його заперечень щодо витрат позивача на правову допомогу, а також будь-яких інших заперечень, що розмір присудженої до стягнення судом першої інстанції суми витрат на професійну правничу допомогу є не співмірним зі ступенем складності справи, ціною позову та значенням справи для сторін, обсягом виконаних адвокатом робіт для надання правничої допомоги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконав всі вимоги процесуального закону і всебічно перевірив обставини щодо стягнення витрат позивача на правову допомогу.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданих апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі не було надано суду апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 року з мотивів викладених в апеляційній скарзі, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 року у справі №920/710/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 07.11.2023 року у справі № 920/710/23 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/710/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.02.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

О.О. Хрипун