Постанова

від 07.02.2024 по справі 922/1521/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/1521/18 (922/2869/17)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

за участю секретаря Андерс О.К.

за участю :

від позивача-Коваль Л.Л., довіреність від 28.12.2023 № 807/23;

від відповідача Мензаренко Ю.М., ліквідатор;

від НБУ- Софіна О.В., в порядку самопредставництва згідно з положенням ;

від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб довіреність від 22.12.2022 № 60-12801/22;

від ТОВ "Салтівський хлібозавод"- Халабурдіна С.В., ордер серії АХ від 11.11.2023 № 1158335 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібозавод", код ЄДРПОУ 41659690 (вх. № 2468 Х/2-5) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 (ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Яризьком В.О., повний текст складено 30.10.2023) у справі № 922/1521/18 (922/2869/17)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк", м. Київ

треті особа, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

1. Національний банк України, м. Київ

2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Каравай", м. Харків

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Товариство з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібозавод", код ЄДРПОУ: 41659690

2. Товариство з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібзавод", код ЄДРПОУ: 41659659

про визнання кредитором,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Златобанк" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визнати його кредитором Публічного акціонерного товариства "Каравай", вимоги якого забезпечено заставою майна з сумою вимог 142 772 965,20 грн., що виникли на підставі кредитного договору від 09.07.2012 №165/12-KLMV, в порядку, передбаченому положеннями статей 105, 110-112 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позову Публічне акціонерне товариство "Златобанк" послалось на наступне:

- 09.07.2012 між АТ "Златобанк" та Приватним акціонерним товариством "Хлібозавод "Салтівський" укладено кредитний договір № 165/12-KLMV з наступними додатковими угодами;

- 09.07.2012 між АТ "Златобанк" та ПАТ "Каравай" для забезпечення виконання зобов`язань кредитного договору № 165/12-KLMV укладено договір іпотеки за реєстровим номером 987, за умовами якого передано в іпотеку Банку нежитлові будівлі літ. "А-2", площею 2622,4 кв.м., літ. "Б-1" площею 1055,5 кв.м., літ. "В-1" площею 43,5 кв.м., літ. "Г-1" площею 9,8 кв.м., загальною площею 3731,2 кв.м., розташовані за адресою: місто Харків, площа Повстання, будинок номер 2-А;

- 09.07.2012 між АТ "Златобанк" та ПАТ "Каравай" для забезпечення виконання зобов`язань кредитного договору № 165/12-KLMV укладено договір іпотеки за реєстровим номером 989, за умовами якого передано в іпотеку Банку нежитлові будівлі літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "3-1", "И-1", "М-2", "Р- 1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш" загальною площею 10351,7 кв.м., розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Польова, будинок номер 55;

- 09.07.2012 між АТ "Златобанк" та ПАТ "Каравай" для забезпечення виконання зобов`язань кредитного договору № 165/12-KLMV укладено договір застави № 165/12-KLMV/S-1, за умовами якого в заставу Банку майновий поручитель передав обладнання згідно переліку, що є додатком до договору.

Банк стверджує, що виконав взяті на себе зобов`язання за договором кредиту, однак позичальник в порушення взятих на себе зобов`язань не повернув кредитні кошти.

Банк зазначив про те, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.05.2016 у справі 922/224/15 про банкрутство ПрАТ "Хлібозавод "Салтівський" затверджено реєстр вимог кредиторів останнього, до якого, крім інших, включено грошові вимоги АТ "Златобанк" на підставі кредитного договору від 09.07.2012 № 165/12-KLMV.

Оскільки вимоги Банку не були задоволені, то, дізнавшись про те, що ПАТ "Каравай" з 04.05.2017 знаходиться в стані припинення за рішенням засновників і кінцевою датою звернення кредиторів з вимогами до Боржника встановлено 07.07.2017, АТ "Златобанк" звернувся із заявою з кредиторськими вимогами до ПАТ "Каравай" (вимога № 1876 від 22.06.2017) у розмірі 142 772 965,72 грн.

Відсутність повідомлення від ПАТ "Каравай" про результати розгляду заявлених Банком вимог, зумовило звернення Банку до Господарського суду Харківської області з позовом у даній справі, предметом якого є визнання його кредитором ПАТ "Каравай", вимоги якого забезпечено заставою майна з сумою вимог 142 772 965,20 грн., що виникли на підставі кредитного договору № 165/12-KLMV, які забезпечені заставою майна боржника.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.11.2017 у справі № 922/2869/17 відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ "Златобанк".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 апеляційну скаргу АТ "Златобанк" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16.09.2021 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2018. Справу № 922/2869/17 направлено до Господарського суду Харківської області для розгляду в межах справи про банкрутство ПАТ "Каравай" № 922/1521/18.

При новому розгляді цієї справи 17.02.2022 Господарський суд Харківської області постановив рішення (залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2022) про відмову в задоволенні позову.

Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для задоволення вимог позивача та визнання його кредитором відповідача у цій справі на заявлену суму з огляду на те, що до звернення Кредитора із позовом у цій справі майно, що є предметами іпотеки та застави, вибуло з власності Боржника, тоді як підстави для заявлених вимог ґрунтуються на цих договорах іпотеки та застави.

При цьому суди відхилили аргументи позивача про недійсність відповідних договорів з відчуження спірного іпотечного та заставного майна з посиланням на відсутність згоди Кредитора на таке відчуження з огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, а також враховуючи, що відповідні договори купівлі-продажу не були визнані недійсними.

Постановою Верховного Суду від 28.03.2023 у справі № 922/1521/18 (922/2869/17) касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" Караченцева А.Ю. задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 та рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2022 у справі № 922/1521/18 (922/2869/17) скасовано; справу № 922/1521/18 (922/2869/17) в скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

В обґрунтування підстав скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд в наведеній постанові зазначив про неправильне застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин норм матеріального права, що полягало у помилковому застосуванні положення статті 204 Цивільного кодексу України щодо презумпції правомірності правочинів з відчуження відповідачем майна, що є предметом іпотеки, які не були визнані недійсними, замість норми частини 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку", якою встановлено нікчемність правочинів щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна без згоди іпотекодержателя, що згідно з ч. 2 статі 215 Цивільного кодексу України передбачає недійсність відповідних правочинів в силу прямої вказівки закону і не потребує визнання їх недійсними в судовому порядку, а тому суди безпідставно відхилили аргументи позивача про недійсність, зокрема, договорів з відчуження переданого в іпотеку нерухомого майна відповідача з посиланням позивача на відсутність його згоди як заставодержателя на таке відчуження.

Крім цього Суд касаційної інстанції щодо аргументів позивача, які стосуються переданого в заставу рухомого майна відповідача (в частині кредиторських вимог на відповідну суму), вказав на те, що жодна із норм, яка регулює правовідносини застави/іпотеки та визначає підстави для їх припинення (стаття 593 ЦК України, стаття 28 Закону України "Про заставу", стаття 17 Закону України "Про іпотеку"), не встановлює такої підстави для припинення прав заставодержателя/іпотекодержателя, як відчуження заставодавцем/іпотекодавцем переданого в заставу/іпотеку майна на користь третіх осіб та в чинному законодавстві України відсутні норми, які б прямо встановлювали недійсність правочину (нікчемність правочину), за яким заставодавцем здійснено відчуження предмета застави без згоди заставодержателя іншій особі, оскільки норми частини другої статті 17 Закону України "Про заставу" та частини другої статті 586 Цивільного кодексу України не встановлюють нікчемність правочинів, за якими заставодавцем здійснено відчуження предмета застави без згоди заставодержателя іншій особі, а тому відповідний договір відчуження переданого в заставу майна підлягає визнанню недійсним як оспорюваний, за результатами встановлених обставин справи, на підставі статті 215 Цивільного кодексу України, в той час як суди попередніх інстанцій не встановили, а позивач у цій справі не заявив аргументів із запереченням та/або щодо обставин визнання недійсним за рішенням суду укладеного 23.01.2015 між відповідачем (Продавець) та ТОВ"Сістем білдінг Менеджмент" (Покупець) договору купівлі-продажу об`єктів рухомого майна згідно з переліком (пункт 3.8) - тобто того майна, що перебувало в заставі позивача (Кредитора) та правом застави на яке обґрунтована частина позовних вимог у спірних правовідносинах на відповідну суму, а тому, висновки судів щодо тієї частини вимог, що ґрунтуються на договорі застави рухомого майна відповідача, хоча і є правильними та відповідають належному застосуванню у спірних правовідносинах статті 204 ЦК України, однак без визначення судами суми цих вимог відповідні рішення в цій частині не можна вважати обґрунтованими належним чином.

Разом з цим Верховний Суд стосовно обраного способу захисту зазначив про його ефективність з огляду на те, що у межах дотримання принципу судового контроля за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових вимог кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін, у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої КУзПБ процедури, з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність боржника, з огляду на мету та цілі КУзПБ, такими, що відповідають положенням чинного законодавства України, можна вважати лише ті дії обтяжувача щодо звернення стягнення на майно боржника, які були дозволені (санкціоновані) судовим рішенням (ухвалою суду) в межах справи про банкрутство.Тобто правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство (аналогічні висновки відображені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 905/1923/15, в яких суд звертається до висновків, викладених в пунктах 81,82 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18(914/608/20) (Провадження № 12-83гс21). У зв`язку із наведеним та враховуючи висновки щодо правових наслідків відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна без згоди іпотекодержателя, та відповідні заявлені Кредитором у спірних правовідносинах аргументи, обставини відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника протягом здійснення судового розгляду заявлених Кредитором в досудовій процедурі ліквідації Боржника кредиторських вимог, Верховний Суд зазначив, що є належною заява позивача Кредитора про визнання вимог до відповідача -Боржника як способу захисту порушеного у спірних правовідносинах права Кредитора як іпотекодержателя/заставодержателя майна Боржника.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі № 922/1521/18 (922/2869/17) позов задоволено частково.

Визнано Публічне акціонерне товариство "Златобанк" (код 35894495) кредитором Публічного акціонерного товариства "Каравай", вимоги якого забезпечені заставою майна, з сумою вимог 93 142 195,00 грн, що виникли на підставі кредитного договору від 09.07.2012 №165/12-KLMV. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Каравай" на користь Публічного акціонерного товариства "Златобанк" 1600,00 грн. судового збору.

В обґрунтування рішення суд послався, зокрема, на те, що позивач є кредитором стосовно відповідача за спірними Договорами іпотеки та застави, враховуючи те, що:

- невиконання позичальником ПАТ "Хлібзавод "Салтівський" взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за кредитним договором від 09.07.2012 №165/12-KLMV, на забезпечення виконання зобов`язань позичальника за яким між позивачем та відповідачем укладено спірні Договори іпотеки та застави, мало наслідком утворення заборгованості;

- ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.05.2016 у справі № 922/224/15 затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ "Хлібзавод "Салтівський", до якого, крім інших, включено вимоги АТ "Златобанк" в сумі 142 772 965,20 грн з яких 142 382 755,13 грн - четверта черга задоволення та 390 210,06 грн. - шоста черга задоволення, а також 8 526,00 грн. судового збору - перша черга задоволення. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.03.2017 у справі № 922/224/15, крім іншого, затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ухвалено ліквідувати юридичну особу ПАТ "Хлібзавод "Салтівський" (код 31340536, адреса: вул. Гв. Широнінців, 1, м. Харків, 61153), а провадження у справі припинено. Згідно з цією ухвалою суду про затвердження ліквідаційного звіту та балансу, а також як встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 17.02.2022 по справі №922/1521/18 (922/2869/17) вимоги АТ "Златобанк" як кредитора, які виникли на підставі Кредитного Договору, не були задоволені;

- відповідачем було вчинено договори купівлі-продажу нерухомого майна, яке є предметом іпотеки від 02.01.2015, за якими це майно було відчужено на користь ТОВ "Сістем білдінг Менеджмент", за відсутності згоди позивача як іпотекодержателя, що за наявності прямої вказівки в законі, викладеної у статті 12 Закону України "Про іпотеку", свідчить про нікчемність відповідних правочинів, які не створюють юридичних наслідків, й відповідно власником-іпотекодавцем нерухомого майна, що було передано за Договорами іпотеки залишився відповідач - ПАТ "Каравай";

- договір купівлі-продажу від 23.01.2015 №29/06-2018, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Сістем білдінг Менеджмент" продало Товариству з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібозавод" спірне рухоме майно, а саме обладнання, яке було передано в заставу за договором застави № 165/12-KLMV/S-1 від 09.07.2012, не може бути достатньою правовою підставою для набуття заставного майна таким покупцем з огляду на те, що матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів отримання згоди заставодержателя -ПАТ "Златобанк" на відчуження предмету застави відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про заставу.

Щодо розміру позовних вимог суд зазначив про те, що в резолютивній частині позовної заяви АТ "Златобанк" просить суд визнати його саме забезпеченим кредитором ПАТ "Каравай" із сумою вимог 142772965,20 грн., в той час як у спірних Договорах іпотеки та застави заставна вартість спірного майна, в межах якої відповідач як майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, становить 93142195,00 грн., а тому доведеними та обґрунтованими є грошові вимоги ПАТ "Златобанк" в частині зазначеної вартості іпотечного та заставного майна.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, -Товариство з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібозавод", код ЄДРПОУ 41659690 подала на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нез`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібозавод" послалось, зокрема, на необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо того, що через нікчемність правочинів, за якими відчужувалось нерухоме майно, яке було передано в іпотеку позивачу за спірними Договорами іпотеки, ПАТ «Каравай» залишилось власником вказаного майна, оскільки Товариство з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібозавод" є добросовісним набувачем нежитлових будівель, які були передані позивачем відповідачу в іпотеку за Договором іпотеки від 09.07.2012 № 989, а саме :літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "3-1", "И-1", "М-2", "Р- 1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш" загальною площею 10351,7 кв.м., що розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Польова, будинок номер 55, які не можуть бути у нього витребувані відповідно до положень статті 388 Цивільного кодексу України, що встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 27.07.2023 у справі № 922/1521/18(922/414/23), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 у справі № 922/1521/18(922/414/23), у зв`язку з чим, Товариство з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібозавод", відповідно до положень статті 330 Цивільного кодексу України, є особою, яка набула право власності на вказане майно, а тому позивач не може бути забезпеченим кредитором за вказаним Договором іпотеки.

Крім цього скаржник зазначив про суперечність чинному законодавству висновку суду першої інстанції щодо того, що за відсутності згоди іпотекодержателя ПАТ «Злато банк» на відчуження предмета застави, договір купівлі-продажу від 29.06.2018 № 29/06-2018 між ТОВ «Сістем білдінг Менеджмент» та ТДВ «Салтівський хлібозавод» не може бути достатньою правовою підставою для набуття заставного майна покупцем, оскільки Верховний Суд при розгляді даної справи в постанові від 28.03.2023 стосовно тієї частини вимог, які ґрунтуються на Договорі застави рухомого майна, чітко зазначив про правильність застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин статті 204 Цивільного кодексу України щодо презумпції правомірності правочину, з огляду на те, що в чинному законодавстві України відсутні норми, які б прямо встановлювали недійсність правочину (нікчемність правочину), за яким заставодавцем здійснено відчуження предмета застави без згоди заставодержателя іншій особі, оскільки норми частини другої статті 17 Закону України "Про заставу" та частини другої статті 586 Цивільного кодексу України не встановлюють нікчемність правочинів, за якими заставодавцем здійснено відчуження предмета застави без згоди заставодержателя іншій особі. З огляду на це, скаржник стверджує, що оскільки на даний час відсутні рішення про визнання недійсними договорів відчуження спірного рухомого майна (заставного обладнання), яке було предметом Договору застави, такі договори є дійсними в силу встановленої статтею 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, й, відповідно, ТДВ «Салтівський Хлібозавод» є власником спірного заставного майна.

З урахуванням наведеного скаржник стверджує про обрання позивачем неналежного способу захисту з огляду на те, що за положеннями чинного законодавства (ч. 8 ст. 45, ч. 1 ст. 62, ч. 6 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства) необхідною умовою для розгляду вимог позивача про визнання його заставним кредитором є необхідність віднесення заставного майна до ліквідаційної маси, в той час як нерухоме майно, яке є предметом Договорів іпотеки, а також рухоме майно, яке було предметом Договору застави, не може бути включено до ліквідаційної маси, оскільки на даний час відповідач не є власником цього майна.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2023 для розгляду справи № 922/1521/18 (922/2869/17) сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, -Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібозавод", код ЄДРПОУ 41659690 (вх. № 2468 Х/2-5) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі № 922/1521/18 (922/2869/17) та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на

11.01.2024 об 11 год. 00 хв.

З урахуванням воєнного стану, враховуючи інтенсивні обстріли міста Харкова та загальну загрозу ракетних обстрілів у країні, з метою недопущення загрози життю та здоров`ю як учасників судового процесу, так і працівників суду, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 у справі № 922/1521/18 (922/2869/17) повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, -Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібозавод", код ЄДРПОУ 41659690 (вх. № 2468 Х/2-5) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі № 922/1521/18 (922/2869/17) відбудеться 07.02.2024 о 12 год. 30 хв.

21.12.2023 від Національного банку України надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 15899), згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення-без змін.

25.12.2023 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на апеляційну скаргу(вх. № 16520), згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення-без змін.

27.12.2023 (вх. № /16154) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу(вх. № 16520), згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення-без змін.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав апеляційну скаргу, представники позивача та третіх осіб проти її задоволення заперечили, представник відповідача підтримав скаргу та просив її задовольнити.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, зважаючи на таке.

09.07.2012 між АТ "Златобанк" та ПАТ "Хлібзавод "Салтівський" було укладено Кредитний договір №165/12-KLMV.

Згідно пунктом 1.1 Кредитного договору в порядку та на умовах, встановлених цим Кредитним Договором та чинним законодавством України, АТ "Златобанк" надає ПАТ "Хлібзавод "Салтівський" кредит, а ПАТ "Хлібзавод "Салтівський" зобов`язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього Кредитного договору.

На виконання пункту 1.1. Кредитного договору АТ "Златобанк" передав ПАТ "Хлібзавод "Салтівський" грошові кошти у якості кредиту.

За пунктом 1.4.1. Кредитного договору ПАТ "Хлібзавод "Салтівський" зобов`язаний здійснювати погашення заборгованості згідно графіку зниження максимального ліміту.

Відповідно до пункту 2.5. Кредитного договору ПАТ "Хлібзавод "Салтівський" самостійно сплачує (перераховує) Проценти на рахунок для оплати Боргових зобов`язань та Процентів.

Для забезпечення Кредитного договору між АТ "Златобанк" та ПАТ "Каравай" було укладено:

- Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим С.О. 09.07.2012 за реєстровим № 987, за умовами якого ПАТ "Каравай" передав в іпотеку АТ "Златобанк" нежитлові будівлі літ. "А-2", площею 2622,4 кв.м., літ. "Б-1" площею 1055,5 кв.м., літ. "В-1" площею 43,5 кв.м., літ. "Г-1" площею 9,8 кв.м., загальною площею 3731,2 кв.м., розташовані за адресою: місто Харків, площа Повстання, будинок номер 2-А (надалі - Договір іпотеки-1).

- Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим С.О. 09.07.2012 р. за реєстровим № 989, за умовами якого ПАТ "Каравай" передав в іпотеку АТ "Златобанк" нежитлові будівлі літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "3-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш" загальною площею 10351,7 кв.м., розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Польова, будинок номер 55 (надалі - Договір іпотеки-2).

- Договір застави № 165/12-KLMV/S-1 від 09.07.2012, за умовами якого в заставу АТ "Златобанк" ПАТ "Каравай" передав обладнання згідно переліку, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Польова 55 (надалі - Договір застави).

АТ "Златобанк" свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів за Кредитним договором виконав, надавши грошові кошти в повному обсязі.

Невиконання ПАТ "Хлібзавод "Салтівський" взятих на себе зобов`язань щодо повернення заборгованості за кредитним договором мало наслідком утворення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Харківської області, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 у справі № 922/2542/14 задоволено позов АТ "Златобанк" до ПрАТ "Хлібзавод Салтівський", ТОВ "ТД "Золотий урожай", про стягнення заборгованості за кредитним договором 5/12KLMB у розмірі 64080015,08 грн.

19.11.2014 ПАТ "Каравай" в рамках справи № 309/4563/14-ц звернулося до Хустського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 , ПрАТ"Страхова компанія "Агрогарант" , третя особа-ПАТ "Златобанк", про визнання договору поруки недійсним.

24.11.2014 в рамках справи № 309/4563/14-ц відповідач-ПрАТ "Страхова компанія "Агрогарант" звернулось із зустрічним позовом до ПАТ "Каравай", ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, припинення права власності, визнання недійсними іпотечних договорів від 09.07.2012, укладених мід ПАТ "Каравай" та ПАТ "Златобанк", про зобов`язання вчинити певні дії.

Хустським районним судом Закарпатської області 01.12.2014 ухвалено рішення у справі № 309/4563/14-ц , яким позов ПрАТ "СК "Агрогарант" задоволено частково, визнано за ПрАТ "СК "Агрогарант" право власності на об`єкти нерухомого та рухомого майна, яке перебуває в іпотеці та заставі AT "Златобанк"", припинено право власності ПАТ "Каравай" на такі об`єкти, визнано недійсними Договори забезпечення, а 31.12.2014 на підставі цього судового рішення в Державних реєстрах (Реєстр іпотек, Єдиний реєстр заборон відчуження) зареєстровано припинення записів про іпотеку та заборону відчуження щодо іпотечного майна, з Реєстру іпотек та заборон відчуження вилучено записи про іпотеку Банку та заборону відчуження щодо предметів іпотеки.

02.01.2015 ПАТ "Каравай" укладено договори по відчуженню іпотечного майна та заставного майна, яке стосується предмету даного спору:

- договір купівлі-продажу нерухомого майна нежитлової будівлі літ "А-2", площею 2622,4 кв м, літ "Б-1", площею 1055,5 кв.м, літ "В-1" площею 43,5 кв.м; літ "Г-1" площею 9,8 кв.м загальною площею 3731,2 кв.м за адресою: м. Харків, площа Повстання, будинок номер 2-А, укладений 02.01.2015 року між ПАТ "Каравай" та ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Т.М. Бондар 02.01.2015, зареєстрований за № 3;

- договір купівлі-продажу нерухомого майна нежитлової будівлі літ "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш" загальною площею 10351,7 кв.м, розташоване за адресою: місто Харків, вулиця Польова, будинок 55, укладений 02.01.2015 між ПАТ "Каравай" та ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Т.М. Бондар 02.01.2015, зареєстровани1 за №2;

- договір купівлі продажу об`єктів рухомого майна згідно з переліком (те, що перебувало в заставі кредитора), укладений 23.01.2015 між ПАТ "Каравай" (Продавець) та ТОВ "Сістем білдінг Менеджмент" (Покупець), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Т.М. Бондар 02.01.2015, зареєстрованого за №122.

Тобто, ПАТ "Каравай" здійснив продаж всього рухомого та нерухомого майна, що перебувало в заставі та іпотеці АТ "Златобанк" третій особі, яке в подальшому неодноразово відчужувалось.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 29.05.2015 рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 01.12.14 скасовано, ухвалено рішення про відмову у позові ПрАТ "СК "Агрогарант" та постановлено окрему ухвалу, якою встановлено грубі процесуальні порушення, допущені суддею при розгляді справи у суді першої інстанції (справу розглянуто за декілька днів без повідомлення учасників та АТ "Златобанк" як іпотекодержателя, без автоматизованого розподілу справи) та повідомлення про зазначені факти ВККС; окрему ухвалу про наявність ознак злочину з виготовлення завідомо підроблених документів договору купівлі-продажу (нібито нотаріально посвідченого, про який відсутні записи у справах нотаріуса), на підставі якого скасовано право власності іпотекодавця та, відповідно, іпотеку Банку.

09.08.2016 на підставі зазначеного рішення суду апеляційної інстанції за заявою позивача було вчинено реєстраційні дії скасовано записи про припинення іпотеки спірного заставного майна. Записи про іпотеку банку відновлені з дати первинного внесення 09.07.2012 на підставі рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.02.2015 порушено провадження у справі № 922/224/15 про банкрутство Позичальника - Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою суду від 19.05.2016 у справі № 922/224/15 затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ "Хлібзавод "Салтівський", до якого, крім інших, включено вимоги АТ "Златобанк" в сумі 142 772 965,20 грн з яких 142 382 755,13 грн - четверта черга задоволення та 390 210,06 грн. - шоста черга задоволення, а також 8 526,00 грн судового збору - перша черга задоволення.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.03.2017 у справі № 922/224/15, крім іншого, затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ухвалено ліквідувати юридичну особу ПАТ "Хлібзавод "Салтівський" (код 31340536, адреса: вул. Гв. Широнінців, 1, м. Харків, 61153), а провадження у справі припинено.

Згідно з цією ухвали суду про затвердження ліквідаційного звіту та балансу, а також як встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 17.02.2022 по справі №922/1521/18 (922/2869/17) вимоги АТ "Златобанк" як кредитора, які виникли на підставі Кредитного Договору, не були задоволені.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.06.2018 відкрито провадження у справі № 922/1521/18 про банкрутство ПАТ "Каравай" 03.07.2018 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

25.08.2015 позивачем с в межах справи № 922/4800/15 подано позов до ПАТ «Каравай» про звернення стягнення на предмет іпотеки за спірними Договорами іпотеки.

17.03.2020 господарським судом Харківської області в межах справи про банкрутство ПАТ «Каравай» № 922/1521/18 постановлено ухвалу, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Златобанк» у справі № 922/4800/15 про звернення стягнення на предметиіпотеки з підстав зміни власників іпотечного майна тачасткового знищення майна.

Враховуючи викладене АТ "Златобанк" звернувся до відповідача з заявою про визнання кредиторських вимог на суму 142772965,20 грн., але йому було відмовлено.

Не погоджуючись з відповідними діями відповідача, АТ "Златобанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив визнати його кредитором ПАТ "Каравай", який забезпечено заставою майна з сумою вимог 142772965,20 грн., що виникли на підставі Кредитного договору №165/12-KLMV від 09.07.12.

Як встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 27.07.2023 по справі №922/1521/18 (922/414/23) Товариство з обмеженою відповідальністю "Сістем білдінг Менеджмент" продало Товариству з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібозавод" на підставі договору купівлі-продажу від 29.06.2018 №29/06-2018 спірне рухоме майно, а саме обладнання яке було передано в заставу по договору застави № 165/12-KLMV/S-1 від 09.07.2012.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів частково не погоджується з висновками господарського суду першої інстанції.

Як зазначено вище, предметом спору у цій справі стали вимоги позивача до відповідача (які були заявлені та розгляд яких в судовому порядку ініційований в досудовій процедурі ліквідації відповідача), що виникли внаслідок невиконання Позичальником (Приватним акціонерним товариством "Хлібозавод "Салтівський", основним боржником) зобов`язань перед позивачем (Кредитором) за Кредитним договором з повернення кредитних коштів, що були забезпечені заставою рухомого на нерухомого майна Боржника на підставі укладених між Кредитором та Боржником договорів іпотеки та застави рухомого майна.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 1 статті 574 Цивльного кодексу України передбачено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Статтею 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого заставою.

Статтею 583 Цивільного кодексу України передбачено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Статтею 11 Закону України «Про заставу» передбачено, що сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.

Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Відповідно до ч. 1 статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи..

Відповідно до ч. 1 статті 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи,

Згідно з частиною 3 цієї статті правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання свого зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель;

Іпотекодержатель - кредитор за основним зобов`язанням;

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника;

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Отже право вимоги позивача до відповідача у спірних правовідносинах обумовлено передбаченими статтею 589 Цивільного кодексу України, статтею 33 Закону України "Про іпотеку" та статтею 20 Закону України "Про заставу" правовими наслідками - невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою (іпотекою), та окрім факту прострочення основним боржником виконання зобов`язання за Кредитним договором ґрунтується також на факті забезпечення вимог Кредитора заставою нерухомого та рухомого майна Боржника (майнового поручителя) за договорами іпотеки та застави.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, позивач є кредитором стосовно відповідача за спірними Договорами іпотеки, враховуючи те, що:

- невиконання позичальником ПАТ "Хлібзавод "Салтівський" взятих на себе зобов`язань щодо повернення зкредитних коштів та сплати процентів за кредитним договором від 09.07.2012 №165/12-KLMV, на забезпечення виконання зобов`язань позичальника за яким між позивачем та відповідачем укладено спірні Договори іпотеки та застави, мало наслідком утворення заборгованості;

- ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.05.2016 у справі № 922/224/15 затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ "Хлібзавод "Салтівський", до якого, крім інших, включено вимоги АТ "Златобанк" в сумі 142 772 965,20 грн з яких 142 382 755,13 грн - четверта черга задоволення та 390 210,06 грн. - шоста черга задоволення, а також 8 526,00 грн судового збору - перша черга задоволення.Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.03.2017 у справі № 922/224/15, крім іншого, затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ухвалено ліквідувати юридичну особу ПАТ "Хлібзавод "Салтівський" (код 31340536, адреса: вул. Гв. Широнінців, 1, м. Харків, 61153), а провадження у справі припинено.Згідно з цією ухвалою суду про затвердження ліквідаційного звіту та балансу, а також як встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 17.02.2022 по справі №922/1521/18 (922/2869/17) вимоги АТ "Златобанк" як кредитора, які виникли на підставі Кредитного Договору, не були задоволені;

- відповідачем було вчинено спірні договори купівлі-продажу нерухомого майна, яке є предметом іпотеки від 02.01.2015, за якими це майно було відчужено на користь ТОВ "Сістем білдінг Менеджмент", за відсутності згоди позивача як іпотекодержателя , що за наявності прямої вказівки в законі, викладеної у статті 12 Закону України "Про іпотеку", свідчить про нікчемність відповідних правочинів, які не створюють юридичних наслідків, й відповідно власником-іпотекодавцем нерухомого майна, що було передано за Договорами іпотеки залишився відповідач -ПАТ "Каравай".

Так, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З наведеної норми вбачається, що нею встановлена презумпція правомірності право чинів, яка може бути спростована в судовому порядку щодо оспорюваних правочинів, тобто тих, недійсність яких прямо не встановлена законом, але які можуть бути визнані недійсними судом.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України, приписів Цивільного кодексу України нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, з урахуванням вказівок по данній справі, що містяться у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 28.03.2023 у справі № 922/1521/18 (922/2869/17), за змістом наведених норм, спростування презумпції правомірності правочину відбувається коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність) або якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень частини 3 статті 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Згідно з нормою частини 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Як свідчать матеріали справи, ПАТ "Каравай" як заставодавець(майновий поручитель) не отримував згоди АТ "Златобанк", як іпотекодержателя, на відчуження майна, яке є предметом іпотеки за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим С.О. 09.07.2012 за реєстровим № 987, зокрема, згоди на відчуження нежитлових будівель, які розташовані за адресою: місто Харків, площа Повстання, будинок номер 2-А, а також згоди на відчуження об`єктів за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим С.О. 09.07.2012 за реєстровим №989, зокрема, згоди на відчуження нежитлових будівель, які розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Польова, будинок номер 55.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом викладених норм, укладення угод з відчуження майна (частини майна), переданого в іпотеку, без згоди іпотекодержателя зумовлює їх нікчемність та не створює інших юридичних наслідків, крім пов`язаних з їх нікчемністю.

При цьому укладення зазначених Договорів у період припинення та вилучення на підставі рішення Хустського районного суду Закарпатської області 01.12.2014 у справі № 309/4563/14-ц записів про іпотеку та заборону відчуження щодо іпотечного майна з Реєстру іпотек та заборон відчуження записів про іпотеку Банку та заборону відчуження щодо предметів іпотеки не свідчить про відсутність необхідності при їх укладенні отримання згоди іпотекодержателя на відчуження відповідного майна, оскільки вказане рішення було згодом скасовано Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 29.05.2015, у зв`язку з чим не створило правових наслідків з моменту його ухвалення, а на підставі вказаного рішення суду апеляційної інстанції за заявою позивача було вчинено реєстраційні дії скасовано записи про припинення іпотеки спірного заставного майна і записи про іпотеку банку відновлені з дати первинного внесення 09.07.2012.

Таким чином, як правомірно зазанчив суд першої інстанції, відповідач залишився власником спірного іпотечного майна, а тому відповідно до наведених положень є іпотекодавцем- боржником стосвно позивача-іпотекодержателя за спірними Договорами іпотеки.

Стосовно доводів скаржника про неврахування судом першої інстанції того, що він є добросовісним набувачем нежитлових будівель , які були передані позивачем відповідачу в іпотеку за Договором іпотеки від 09.07.2012 № 989, а саме :літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "3-1", "И-1", "М-2", "Р- 1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш" загальною площею 10351,7 кв.м., що розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Польова, будинок номер 55, і які не можуть бути у нього витребувані відповідно до положень статті 388 Цивільного кодексу України, що встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 27.07.2023 у справі № 922/1521/18(922/414/23), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 у справі № 922/1521/18 (922/414/23), у зв`язку з чим він відповідно до положень статті 330 Цивільного кодексу України є особою, яка набула право власності на вказане майно, а позивач не може бути забезпеченим кредитором за вказаним Договором іпотеки, колегія суддів зазначає про їх безпідставність, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зазначена норма вказує на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Проте, встановлення судом добросовісності поведінки Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібозавод" як покупця нерухомого майна :літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "3-1", "И-1", "М-2", "Р- 1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш" загальною площею 10351,7 кв.м., розташованих за адресою: місто Харків, вулиця Польова, будинок номер 55, є правовою оцінкою суду обставин щодо придбання скаржником вказаного майна за відповідним правочином при розгляді іншої справи, а не преюдиційним фактом.

При цьому колегія суддів зазначає, що з огляду на предмет та підстави даного позову, які, на відміну від справи 922/414/23, не стосуються витребування іпотечного майна з чужого незаконного володіння Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібозавод" відповідно до положень статей 387,388 Цивільного кодексу України, добросовісність скаржника як набувача (незаконного володільця) вказаного майна не входить до предмету доказування у даній справі.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про суперечність чинному законодавству висновку суду першої інстанції щодо того, що за відсутності згоди іпотекодержателя ПАТ «Злато банк» на відчуження предмета застави, договір купівлі-продажу від 29.06.2018 № 29/06-2018 між ТОВ «Сістем білдінг Менеджмент» та ТДВ «Салтівський хлібозавод» не може бути достатньою правовою підставою для набуття заставного майна покупцем, оскільки Верховний Суд при розгляді даної справи в постанові від 28.03.2023 стосовно тієї частини вимог, які ґрунтуються на Договорі застави рухомого майна, чітко зазначив про правильність застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин статті 204 Цивільного кодексу України щодо презумпції правомірності правочину, з огляду на те, що в чинному законодавстві України відсутні норми, які б прямо встановлювали недійсність правочину (нікчемність правочину), за яким заставодавцем здійснено відчуження предмета застави без згоди заставодержателя іншій особі, оскільки норми частини другої статті 17 Закону України "Про заставу" та частини другої статті 586 Цивільного кодексу України не встановлюють нікчемність правочинів, за якими заставодавцем здійснено відчуження предмета застави без згоди заставодержателя іншій особі. жодна із норм, яка регулює правовідносини застави/іпотеки та визначає підстави для їх припинення (стаття 593 ЦК України, стаття 28 Закону України "Про заставу", стаття 17 Закону України "Про іпотеку"), не встановлює такої підстави для припинення прав заставодержателя/іпотекодержателя, як відчуження заставодавцем/іпотекодавцем переданого в заставу/іпотеку майна на користь третіх осіб.При цьому Суд касаційної інстанції у вказаній постанові зазначив що висновки судів щодо тієї частини вимог, що ґрунтуються на Договорі застави рухомого майна відповідача про відмову в позові, хоча і є правильними та відповідають належному застосуванню у спірних правовідносинах статті 204 ЦК України, однак без визначення судами саме суми цих вимог відповідні рішення в цій частині не можна вважати обґрунтованими належним чином.

Оскільки на даний час відсутні рішення суду про визнання недійсними договорів відчуження спірного рухомого майна (заставного обладнання), яке було предметом Договору застави, такі договори є правомірними в силу встановленої статтею 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, й, відповідно, ТДВ «Салтівський Хлібозавод» є власником спірного заставного обладнання, у зв`язку з чим відповідач у відповідності до вищенаведених норм не є застоводавцем вказаного майна за спірним Договором застави, а тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до Публічного акціонерного товариства "Каравай", що ґрунтуються на Договорі застави рухомого майна не підлягають задоволенню.

Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до Публічного акціонерного товариства "Каравай", що ґрунтуються на Договорах іпотеки.

При визначенні суми цих вимог, як правомірно зазначив суд першої інстанції, слід виходити з визначеною у спірних Договорах іпотеки заставної вартості спірного майна, в межах якої відповідач як майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання.

Як зазначалось вище, 09.07.2012 між АТ "Златобанк" та Приватним акціонерним товариством "Хлібзавод Салтівський" (код 31340536) було укладено Кредитний договір № 165/12-КLMV, на забезпечення виконання зобов`язань за яким між АТ "Златобанк" та Публічним акціонерним товариством "Каравай" укладено :

- Договір іпотеки від 09.07.2012, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим О.С. за реєстровим № 989, за умовами якого ПАТ "Каравай" в іпотеку Банку передано нежитлові будівлі літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "3-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш"загальною площею 10351,7 кв.м, розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Польова, будинок номер 55. Згідно п.1.4 Договору іпотеки рн 989, заставна вартість предмета іпотеки є договірною та погоджується сторонами у розмірі 57818353,00 грн.;

- Договір іпотеки від 09.07.2012, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим О.С. за реєстровим № 987, за умовами якого в іпотеку Банку передано нежитлові будівлі літ. "А-2", площею 2622,4 кв.м., літ. "Б-1" площею 1055,5 кв.м., літ. "В-1" площею 43,5 кв.м., літ. "Г-1" площею 9,8 кв.м., загальною площею 3731,2 кв.м., розташовані за адресою: місто Харків, площа Повстання, будинок номер 2-А. Згідно п.1.4 Договору іпотеки рн 987, заставна вартість предмета іпотеки є договірною та погоджується сторонами у розмірі 20 840 232,00 грн.;

- Договір застави від 09.07.2012 № 165/12-KLMV/S-1, за умовами якого в заставу передано основні засоби: обладнання згідно переліку, що викладений в Додатку №1 до договору застави. Згідно п.1.3 Договору застави, заставна вартість предмета застави рівна ринковий вартості предмета застави та складає 14483610,00 грн.

Отже, є обгрунтованими висновки суду першої інстанції, що оскільки заставна вартість спірного іпотечного майна становить 78658585 грн. (57818353,00 грн.+20 840 232,00 грн.=78658585 грн.), а тому є доведеними та обґрунтованими грошові вимоги ПАТ "Златобанк" в частині зазначеної вартості іпотечного майна.

В іншій частині позовних вимог, в тому числі визнання ПАТ "Златобанк" кредитором Публічного акціонерного товариства "Каравай", вимоги якого забезпечені Договором застави рухомого майна, з сумою вимог 14483610,00 грн., слід відмовити за необгрунтованістю.

Оскільки суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріальнго права задовольнив позовні вимог ПАТ "Златобанк" не тільки в частині заставної вартості іпотечного майна, а й в частині заставної вартості рухомого майна, оскаржуване рішення підлягає відповідній зміні.

Щодо доводів скаржника про обрання позивачем неефективного способу захисту, колегія суддів зазначає про їх безпідставність з огляду на наступне.

Вказані доводи ґрунтуються на твердженнях щодо неналежності відповідача через відсутність у нього права власності на іпотечне та заставне майно, як наслідок, неможливості включення спірного майна до ліквідаційної маси Боржника, які не стосуються питання ефективності способу захисту- його відповідності змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діями наслідкам.

Як зазначено вище, Верховний Суд при розгляді даної справи в постанові від 28.03.2023 стосовно обраного способу захисту зазначив про його ефективність з огляду на те, що у межах дотримання принципу судового контроля за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових вимог кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін, у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої КУзПБ процедури, з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність боржника, з огляду на мету та цілі КУзПБ, такими, що відповідають положенням чинного законодавства України, можна вважати лише ті дії обтяжувача щодо звернення стягнення на майно боржника, які були дозволені (санкціоновані) судовим рішенням (ухвалою суду) в межах справи про банкрутство.Тобто правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство (аналогічні висновки відображені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 905/1923/15, в яких суд звертається до висновків,викладених в пунктах 81,82 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18(914/608/20) (Провадження № 12-83гс21).

У зв`язку із наведеним та враховуючи висновки щодо правових наслідків відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна без згоди іпотекодержателя, та відповідні заявлені Кредитором у спірних правовідносинах аргументи, обставини відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника протягом здійснення судового розгляду заявлених Кредитором в досудовій процедурі ліквідації Боржника кредиторських вимог, є належною заява позивача Кредитора про визнання вимог до відповідача -Боржника як способу захисту порушеного у спірних правовідносинах права Кредитора як іпотекодержателя/заставодержателя майна Боржника.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, які грунтуються на Договорі застави рухомого майна ухвалене при неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення -відповідній зміні.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч.1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібозавод", код ЄДРПОУ 41659690 (вх. № 2468 Х/2-5) задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі № 922/1521/18 (922/2869/17) змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов Публічного акціонерного товариства "Златобанк" задовольнити частково.

Визнати Публічне акціонерне товариство "Златобанк" (код 35894495) кредитором Публічного акціонерного товариства "Каравай", вимоги якого забезпечені заставою майна з сумою вимог 78658585 грн, що виникли на підставі Кредитного договору №165/12-KLMV від 09.07.2012. В решті вимог відмовити.

Стягнути з ПАТ "Каравай" (61153, місто Харків, вулиця Гвардійців Широнінців, будинок 1а, код 00384414) на користь Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (код 35894495) 1600,00 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.02.2024.

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль