Постанова

від 08.02.2024 по справі 922/2560/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/2560/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;

за участі секретаря судового засідання Голозубової О.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу (вх.№2335Х/2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» ЛТД на рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2023 у справі №922/2560/23 (повний текст рішення складено 16.10.2023 суддею Сусловою В.В. у приміщенні господарського суду Харківської області)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохем Україна», м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» ЛТД, с.Волохів Яр, Ізюмський район, Харківська обл.,

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біохем Україна» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» ЛТД, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» ЛТД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохем Україна» заборгованість за договором купівлі-продажу №2901017 від 30.10.2017 у розмірі 952459,20 грн, що складається з: 531582,00 грн - суми основного боргу, 142120,24 грн - суми інфляційних витрат, 278756,96 грн суми пені. Судові витрати - покласти на відповідача.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем порушено норми щодо належного та своєчасного виконання зобов`язання за договором купівлі-продажу в частині оплати за поставлений товар, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість за видатковою накладною №199 від 15.02.2022 у розмірі 531582,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у даній справі у клопотанні ТОВ «Агросервіс`ЛТД (вх.№23583 від 04.09.2023) про поновлення строку на подання відзиву відмовлено. У вказаній ухвалі суд зазначив, що у своєму клопотанні відповідач просив направити усі процесуальні документи на адресу місцезнаходження відповідача - ТОВ «Агросервіс» ЛТД, яка вказана в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а саме: Україна, 63552, Харківська область, Ізюмський район, село Волохів Яр, вулиця Миру, будинок 8. При цьому, відповідач вказує, що позивачем та судом неправильно зазначено район місцезнаходження відповідача та замість «Ізюмський» вказано «Чугуївський». Дійсно, в ухвалах господарського суду Харківської області в адресі відповідача вказано адресу, повідомлену позивачем, а саме: 63552, Харківська область, Чугуївський район, село Волохів Яр, вул.Миру, буд.8. За цією адресою направлені процесуальні документи, які повернуті на адресу суду без вручення адресатові «за закінченням терміну зберігання». Разом з цим, господарський суд зазначив, що додатково судом направлялись ухвали суду у справі на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та, яку вказує сам відповідач, а саме: 63552, Харківська область, Ізюмський район, село Волохів Яр, вул.Миру, буд.8. При цьому, не зважаючи на зазначення при відправленні різних районів, було вказано однаковий поштовий індекс « 63552». Отже, відповідні процесуальні документи надсилалися господарським судом згідно з поштовими реквізитами, наявними в матеріалах справи, що вказує на те, що судом здійснено належне повідомлення відповідача про місце, дату та час розгляду справи. Зважаючи на вказане, є безпідставними доводи відповідача про порушення його процесуальних прав та неналежне повідомлення про розгляд справи. Що стосується поновлення строку на подання відзиву на позов, господарський суд, посилаючись н норми ст.119 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що, оскільки відповідачем разом із клопотанням про поновлення строку на подання відзиву не вчинено відповідної процесуальної дії, а саме, не подано відзив на позовну заяву, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача (вх.№ 23583 від 04.09.2023).

Вказана ухвала суду не оскаржувалась сторонами у справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.10.2023 у справі №922/2560/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» ЛТД на користь ТОВ «Біохем Україна» заборгованість за договором купівлі-продажу №2901017 від 30.10.2017 у розмірі 470000,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 142120,24 грн, пеню у розмірі 278752,86 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 13363,10 грн. У частині стягнення пені у розмірі 4,10 грн - відмовлено. У частині стягнення заборгованості у розмірі 61582,00 грн закрито провадження у справі.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд мотивував його тим, що відповідно до частини 1 ст.692 Цивільного кодексу України» відповідач зобов`язаний оплатити поставлений позивачем товар негайно після його прийняття, тобто у день поставки товару, визначений у видатковій накладній №199 від 15.02.2022. Проте відповідач отриманий у власність товар не оплатив, у зв`язку з чим у нього станом на час подання позову наявна заборгованість за договором у розмірі 531582,00 грн, а, отже, у відповідача виникло прострочення по оплаті товару, поставленого за видатковою накладною №199 від 15.02.2022 у розмірі 531582,00 грн з 16.02.2022. Позивачем після подання позову частково погашено заборгованість у розмірі 61582,00 грн, у зв`язку з чим господарський суд закрив провадження у справі у цій частині на підставі пункту 2 частини 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України. Водночас господарський суд визнав вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 470000,00 грн обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню. Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 142120,24 грн та 278756,96 грн пені за період з 16.02.2022 по 08.05.2023, господарський суд, перевіривши надані позивачем розрахунки, дійшов висновку про задоволення вказаних вимог, у частині стягнення пені у розмірі 4,10 грн суд відмовив.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2023 у справі №922/2560/23 і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення господарського суду є необґрунтованим, оскільки в ході судового розгляду не доведена основна обставина, що має значення для справи, яку господарський суд визнав встановленою, а саме, ані позивачем, ані судом не доведено, що у відповідача перед позивачем існує прострочена заборгованість за видатковою накладною №199 від 15.02.2022 у розмірі 531582,00 грн, і що термін оплати цієї заборгованості -15.02.2022. Заявник стверджує, що заборгованість не є простроченою, бо термін оплати ще не настав з огляду на те, що цей термін жодним чином не узгоджено сторонами у порядку, встановленому договором та законодавством, на що не звернув увагу господарський суд. Також господарський суд неправильно застосував норми матеріального права (ст.216, 231, 530, 538, 549, 611, 692, 693 Цивільного кодексу України). Неправильно застосовуючи частину 1 ст.692 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає, що оплата повинна бути здійснена не після прийняття товару, як вказано у частині 1 ст.692 Цивільного кодексу України, а негайно, хоча дана норма не містить такого слова. Позивач ніколи не пред`являв відповідачу вимогу про оплату за партію товару, яка вказана у видатковій накладній №199 від 15.02.2022, що підтверджується матеріалами справи. Отже, строк виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною ще не настав, тому з боку відповідача відсутнє прострочення виконання грошового зобов`язання. Крім того, ТОВ «Агросервіс» ЛТД є сільськогосподарським підприємством, яке здійснює свою діяльність на території Ізюмського району Харківської області, зареєстроване місцезнаходження: село Волохів Яр Балаклійської ОТГ Ізюмського району Харківської області. З 24.02.2022 в селі Волохів Яр почалися бойові дії, і з 28.02.2022 село опинилося в окупації, відтак і виробничі потужності підприємства, і орендовані земельні ділянки. Окупація тривала до 11.09.2022, ТОВ «Агросервіс» ДТД не здійснювало господарську діяльність при окупаційному режимі та тривалий час після звільнення від окупації, в результаті чого товариство зазнало величезних збитків, наразі ТОВ «Агросервіс» ЛТД намагається відновити свою діяльність для забезпечення країни продовольством. Також скаржник вважає, що у ході судового розгляду справи судом не прийнято до уваги жодного доводу відповідача, вказаного у відзиві на позовну заяву, у рішенні відсутні посилання на будь-які аргументи відповідача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2560/23, необхідні для розгляду скарги, та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №922/2560/23.

09.11.2023 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» ЛТД залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз`яснено заявнику апеляційної скарги, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки, передбачені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» ЛТД на рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2023 у справі №922/2560/23. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 11.01.2024 о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» ЛТД на рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2023 у справі №922/2560/23 відбудеться 08.02.2024 о 16:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, у залі засідань №104. Попереджено учасників справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, задля забезпечення безпеки життю та здоров`ю учасників судового процесу, враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату. Попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохем Україна», адвоката Дзявун Ю.С., про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №922/2560/23 задоволено. Ухвалено: судове засідання у справі №922/2560/23, призначене на 08.02.2024 о 16:30 год., провести за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохем Україна», адвоката Дзявун Ю.С., у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

07.02.2024 від ТОВ «Агросервіс» ЛТД до суду надійшли заперечення (вх.№1946) на відзив на апеляційну скаргу, в яких просить суд скасувати повністю рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2023 у справі №922/2560/23 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 08.02.2024, яке проходило в режимі відеоконференції, представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі та просила суд задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечувала з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом відповідно до пункту 4 частини 5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги, заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.

30.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біохем Україна (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» ЛТД (покупець) укладено договір купівлі-продажу №2901017, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця кормові добавки, ферментні і пробіотичні препарати, що надалі називається товар, а покупець зобов`язується прийняти такий товар і сплатити за нього грошову суму відповідно до замовлення покупця та специфікацій до даного договору.

Номенклатура, кількість, ціна та умови поставки і оплати товару наводяться у додатках до даного договору (специфікаціях), які оформлюються на кожну партію товару та є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна товару наводиться у додатках до даного договору (специфікаціях), які оформлюються на кожну партію товару та є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з пунктом 2.4 договору сума договору складається з суми вартості партій товару, поставлених продавцем протягом строку дії даного договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору покупець зобов`язується: підтвердити замовлення покупця на поставку товару; передати покупцю товар у порядку та на умовах, визначених цим договором. Покупець зобов`язується: прийняти від продавця товар у порядку, передбаченому цим договором; своєчасно та в повному обсязі здійснити розрахунки з продавцем за поставлений товар. Формувати замовлення на товар за 3 (три) робочі дні до дня поставки (пункт 3.2 договору).

Згідно з пунктом 4.3 договору якщо передача та поставка товару здійснюється транспортом продавця обов`язок передати товар покупцю вважається виконаним в момент вивантаження товару з транспорту продавця. Датою отримання (поставки) товару в цьому випадку є дата підписання сторонами товаро-транспортної або видаткової накладної.

Якщо передача та поставка товару здійснюється транспортом покупця (самовивозом) обов`язок передати товар покупцю вважається виконаним в момент передачі йому товару. Передачею товару в такому випадку вважається складання та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка свідчить про фактичне отримання товару покупцем. Датою отримання (поставки) товару в цьому випадку є дата підписання сторонами видаткової накладної (пункт 4.4 договору).

У пункті 6.1 договору сторони погодили, що за передачу товару за цим договором покупець сплачує продавцю оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, розмір якої визначається, виходячи з ціни продажу товару на умовах попередньої оплати.

Згідно з пунктом 9.1 договір набирає чинності та вступає в дію в момент підписання його сторонами та діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо одна зі сторін за 30 календарних днів до моменту закінчення терміну дії даного договору не виявила бажання розірвати його, договір вважається пролонгованим (продовженим) на наступний календарний рік, викладених у даному договорі. При цьому сторони погодили, що положення даного пункту є достатньою правовою підставою пролонгації строку дії договору та укладення додаткових угод або інших документів для такої пролонгації не потрібно.

Договір підписаний сторонами, скріплений печатками та є дійсним.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 9413203,20 грн (дев`ять мільйонів чотириста тринадцять тисяч двісті три гривні двадцять копійок), що підтверджується видатковими накладними: №1262 від 01.11.2017, №1368 від 27.11.2017, №34 від 15.01.2018, №146 від 07.02.2018, №147 від 07.02.2018, №205 від 20.02.2018, №239 від 27.02.2018, №240 від 27.02.2018, №295 від 13.03.2018, №301 від 13.03.2018, №388 від 29.03.2018, №515 від 24.04.2018, №584 від 07.05.2018, №640 від 21.05.2018, №732 від 07.06.2018, №863 від 05.07.2018, №864 від 05.07.2018, №938 від 18.07.2018, №994 від 30.07.2018, №1064 від 07.08.2018, №1130 від 20.08.2018, №1148 від 22.08.2018, №1270 від 13.09.2018, №1447 від 17.10.2018, №594 від 24.04.2019, №988 від 26.06.2019, №1026 від 03.07.2019, №1188 від 30.07.2019, №1308 від 14.08.2019, №1413 від 03.09.2019, №1703 від 18.10.2019, №1729 від 22.10.2019, №1935 від 26.11.2019, №2145 від 26.12.2019, №48 від 14.01.2020, №172 від 04.02.2020, №313 від 27.02.2020, №507 від 27.03.2020, №893 від 10.06.2020, №1046 від 06.07.2020, №1188, від 28.07.2020, №1522 від 17.09.2020, №1661 від 12.10.2020, №1862 від 16.11.2020, №2015 від 11.12.2020, №198 від 10.02.2021, №337 від 05.03.2021, №466 від 31.03.2021, №559 від 15.04.2021, №727 від 14.05.2021, №883 від 11.06.2021, №1123 від 16.07.2021, №1307 від 16.08.2021, №1480 від 15.09.2021, №1642 від 12.10.2021, №1968 від 13.12.2021, №32 від 11.01.2022, №94 від 27.01.2022 та №199 від 15.02.2022.

Позивач зазначає, що відповідачем оплачений товар частково, на суму 8881621,20 грн. Разом з цим, за відповідачем рахується заборгованість за видатковою накладною №199 від 15.02.2022 у розмірі 531582,00 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом, в якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу №2901017 від 30.10.2017 у розмірі 952459,20 грн, що складається з: 531582,00 грн - суми основного боргу, 142120,24 грн - суми інфляційних витрат, 278756,96 грн суми пені.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст.626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 2, 3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У силу положень статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Умовами пункту 6.1 договору сторони погодили, що за передачу товару за цим договором покупець сплачує продавцю оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, розмір якої визначається, виходячи з ціни продажу товару на умовах попередньої оплати.

У матеріалах справи відсутні докази погодження сторонами строку здійснення попередньої оплати, а також докази надсилання позивачем відповідачу вимоги відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України про здійснення попередньої оплати.

Водночас, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (відповідно до частини 1 ст.692 Цивільного кодексу України.

При цьому приписи частини 7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 1 ст.538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

Відповідно до частини 4 ст.538 Цивільного кодексу України, якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Згідно з пунктом 4.3 договору якщо передача та поставка товару здійснюється транспортом продавця обов`язок передати товар покупцю вважається виконаним в момент вивантаження товару з транспорту продавця. Датою отримання (поставки) товару в цьому випадку є дата підписання сторонами товаро-транспортної або видаткової накладної.

Якщо передача та поставка товару здійснюється транспортом покупця (самовивозом) обов`язок передати товар покупцю вважається виконаним у момент передачі йому товару. Передачею товару в такому випадку вважається складання та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка свідчить про фактичне отримання товару покупцем. Датою отримання (поставки) товару в цьому випадку є дата підписання сторонами видаткової накладної (пункт 4.4 договору).

Тобто, при підписанні вказаного договору сторонами погоджено, що підтвердженням поставки товару є саме видаткова накладна.

Керуючись саме цими умовами, закріпленими в договорі купівлі-продажу, позивач, звертаючись із позовом до суду першої інстанції, на підтвердження своїх позовних вимог, долучив видаткову накладну №199 від 15.02.2022 на суму 521582,00 грн, що є достатнім доказом передачі покупцю товару.

Ураховуючи викладене, відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати поставленого товару за договором.

Матеріалами справи підтверджується, що покупець отримав товар, але, як стверджує позивач, не здійснив оплату, тому відповідно до частини 1 ст.692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний оплатити поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто, у день поставки товару, визначений у видатковій накладній №199 від 15.02.2022.

Відповідач факт отримання товару за вищевказаною видатковою накладною, як у суді першої, так і в апеляційній інстанціях, не заперечував.

Вказаний товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписом представника отримувача (відповідача) та відбитком печатки відповідача на відповідній видатковій накладній без зауважень та заперечень (а.с.15).

При отриманні товару відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо недоліків товару, зокрема, неналежної якості.

Проте, отриманий у власність товар, відповідач не оплатив, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за договором у розмірі 531582,00 грн, а, отже, у відповідача з 16.02.2022 виникло прострочення по оплаті товару, поставленого за видатковою накладною №199 від 15.02.2022 у розмірі 531582,00 грн.

У пункті 18.6 постанови Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19 зазначено, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

Відтак, доводи заявника апеляційної скарги про те, що строк виконання зобов`язання з оплати товару не настав, спростовуються матеріалами справи.

Відповідач факт здійснення поставки товару, який підтверджено належним чином оформленими первинними документами (видатковою накладною) не спростував, строк оплати товару сплив, а відтак, обов`язок відповідача щодо оплати товару настав.

Оскільки відповідач не надав господарському суду доказів виконання обов`язку з оплати отриманого від позивача товару за договором у розмірі 470000,00 грн, строк виконання якого настав, а викладені ним заперечення є необґрунтованими, господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за договором купівлі-продажу суми у розмірі 470000,00 грн за видатковою накладної №199 від 15.02.2022, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог.

Як убачається з матеріалів справи, після подання позову до господарсько суду та відкриття провадження у справі, відповідачем частково погашено заборгованість на суму 61582,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1325 від 22.06.2023.

Господарський суд, правомірно взявши до уваги сплату відповідачем заборгованості у розмірі 61582,00 грн, на підставі пункту 2 частини 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України закрив провадження у справі у частині позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 61582,00 грн.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо оплати вартості поставленого товару, позивач заявив до стягнення 142120,24 грн інфляційних втрат та 278756,96 грн пені за період з 16.02.2022 по 08.05.2023.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до пункту 1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 6.2 договору купівлі-продажу №2901017 від 30.10.2017, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання покупець, крім відшкодування збитків згідно цивільно-правового характеру сплачує на користь продавця пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується така пеня. Сторони погодили, що нарахування пені починається з дати порушення грошового зобов`язання та закінчується фактичним його виконанням. Положення Господарського кодексу України щодо припинення нарахування пені по закінченню шестимісячного строку з моменту порушення зобов`язання до даного договору не застосовуються.

Отже, за своєю правовою природою, фінансові санкції є додатковими зобов`язаннями, які забезпечують належне виконання основного, і є похідними від нього.

Щодо посилання апелянта на те, що ТОВ «Агросервіс» ЛТД є сільськогосподарським підприємством, яке здійснює свою діяльність на території Ізюмського району Харківської області, зареєстроване місцезнаходження: село Волохів Яр Балаклійської ОТГ Ізюмського району Харківської області. З 24.02.2022 у селі Волохів Яр почалися бойові дії, і з 28.02.2022 село опинилося в окупації, відтак і виробничі потужності підприємства, і орендовані земельні ділянки. Окупація тривала до 11.09.2022, ТОВ «Агросервіс» ДТД не здійснювало господарську діяльність при окупаційному режимі та тривалий час після звільнення від окупації, в результаті чого товариство зазнало величезних збитків, наразі ТОВ «Агросервіс» ЛТД намагається відновити свою діяльність для забезпечення країни продовольством; колегія суддів зазначає таке.

Факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 є загальновідомим, і суд не ставить під сумнів його негативний вплив на здійснювану суб`єктом господарювання діяльність.

Однак, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 922/2394/21 від 14.06.2022).

З огляду на те, що предметом спору у даній справі є заборгованість за договором купівлі-продажу, яка виникла на підставі видаткової накладної від 15.02.2022, тобто до початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України, колегія суддів вважає, що у відповідача відсутні підстави посилатися на вищезазначені обставини.

Таким чином, позивач обґрунтовано та правомірно заявив у складі позову вимоги на підставі частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України, а господарський суд, перевіривши надані позивачем розрахунки, правомірно стягнув інфляційні втрати у розмірі 142120,24 грн та пені у розмірі 278752,86 грн, а у частині стягнення пені у розмірі 4,10 грн - відмовив.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006» Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права господарським судом під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли підтвердження.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не убачається.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» ЛТД залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2023 у справі №922/2560/23 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.02.2024.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова