Постанова

від 09.02.2024 по справі 905/473/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2024 року м. Харків Справа № 905/473/16

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№2617 Д/2) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 22.11.2023 (прийняту у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Величко Н.В., ухвалу підписано 22.11.2023) у справі №905/473/16 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 б/н від 09.10.2023 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

стягувач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Південкомбанк, м.Київ, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Південкомбанк Штогріної І.В., м. Донецьк,

боржник 1: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма ДІНО, м.Вишневе, Київська область,

боржник 2: ОСОБА_1 , м.Київ,

про стягнення за виконавчим документом, виданим на примусове виконання рішення третейського суду,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2023 року до Господарського суду Донецької області від ОСОБА_1 надійшла скарга б/н від 09.10.2023 на дії державного виконавця (вх.№ 9526/23), в якій останній просив суд: визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Коломієць Інни Миколаївни неправомірними; скасувати постанову про арешт коштів боржника від 23.08.2023 у виконавчому провадженні № 50524586 в зв`язку з закінченням строків пред`явлення виконавчого документа до виконання після 27.12.2018; зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження № 50524586.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.11.2023 у справі №905/473/16 відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 , м.Київ, б/н від 09.10.2023 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвала суду обґрунтована тим, що скаржником не доведено належними доказами жодної із визначених ст. 39 Закону України Про виконавче провадження підстав для закінчення виконавчого провадження № 50524586, скаржником не оспорюється факт наявності у нього рухомого, нерухомого та іншого майна, що належить йому на праві власності. За боржником зареєстровані два транспортні засоби, виявлені корпоративні права у ТОВ СІБУД, є 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить боржнику на праві власності, боржник працевлаштований у ТОВ Кам`янка Глобал Вайн. Водночас, у матеріалах цієї справи відсутні докази вчинення дій ОСОБА_1 щодо повного чи часткового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 16.02.2016 у справі № 905/473/16, у тому числі шляхом перерахування суми боргу безпосередньо на рахунки стягувача або на рахунок державної виконавчої служби. Боржник не підтвердив жодними наданими до заяви доказами, що він не має доходу від статутної діяльності ТОВ Фірма ДІНО, ТОВ СІБУД, ТОВ Кам`янка Глобал Вайн, засновником та керівником яких він є, або громадянин ОСОБА_1 не має нерухомого та рухомого майна, за рахунок яких може бути погашена його заборгованість перед стягувачем. Скаржником не наведено переконливих аргументів та не подано відповідних доказів для скасування постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 23.08.2023 у виконавчому провадженні № 50524586. Наведені боржником на обґрунтування скарги доводи зводяться фактично до незгоди з процесуальними рішеннями господарського суду у цій справі, які постановлені раніше і набрали законної сили, в зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення скарги боржника-2.

ОСОБА_1 з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області у справі №905/473/16 від 22.11.2023, визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Інни Миколаївни неправомірними, скасувати постанову про арешт коштів боржника від 23.08.2023 у виконавчому провадженні № 50524586.

Скарга обґрунтована тим, що з дати винесення постанови про оголошення в розшук транспортного засобу боржника, заходи, здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Однак, після спливу встановленого законом строку для розшуку майна (а саме 1 рік), всупереч законодавству, не винесено постанови про закінчення виконавчого провадження та не повернуто виконавчого документа стягувачу. Тобто, після 27.12.2018 інші дії державного виконавця є незаконними, а повернення судом неодноразових скарг на ці дії не відміняє факту зловживання службовим становищем державним виконавцем.

09.02.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява (вх.№2064), в якій останній просить провести судове засідання 09.02.2024 без його участі. Скаргу підтримує, просить задовольнити на підставі визнання позову відповідачами за замовчуванням та тим, що при застосуванні строку позовної давності виконавчий документ слід вважати як повернутий.

Учасники провадження у справі у судове засідання не прибули, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 10.01.2024.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.02.2016 у справі № 905/473/16, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.08.2016, задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду. Постановлено видати виконавчий документ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Юристи Донбасу" від 22.05.2014 у справі № 4/165 та розподілено судові витрати.

На виконання цієї ухвали 16.02.2016 господарським судом видані відповідні накази, у тому числі й наказ про примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Юристи Донбасу" від 22.05.2014 у справі № 4/165 про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ДІНО" та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" 2 678 713,16 грн - заборгованість по кредиту, 697 738,74 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 261 098,39 грн - пеня, а також третейський збір в розмірі 36 375,50 грн.

Наказ господарського суду пред`явлений стягувачем на примусове виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за постановою державного виконавця від 18.03.2016 відкрито виконавче провадження № 50524586.

18.03.2016 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно з якою накладено арешт на все майно що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 3 673 925,79 гривня (UAH).

04.04.2016 винесено постанову про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 367 392,58 грн.

06.07.2016 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку(ах) згідно переліку та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику - ОСОБА_1

18.08.2016 винесено постанову про стягнення з боржника витрат пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, якою стягнуто з боржника ОСОБА_1 витрати пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій у сумі 1235,54 грн.

27.09.2016 винесено постанову про примусовий привід боржника.

27.12.2017 винесено постанову про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук майно боржника: автомобіль Jaguar X-type, номер кузова НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1

21.09.2018 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах) у 83 банках згідно переліку, та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_1

24.09.2018 винесено постанову про арешт майна боржника, а саме: на частку учасника (боржника) у Товаристві з обмеженою відповідальністю "СІБУД", код ЄДРПОУ 35481447, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 4 041 318,37 грн.

15.01.2019 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Кам`янка Глобал Вайн", код ЄДРПОУ 36805359.

24.01.2019 винесено постанову про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук майно боржника: автомобіль Jaguar X-type, номер кузова НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , що належить боржнику ОСОБА_1 , витрати, пов`язані з розшуком, стягнуто з боржника.

Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві подано до Господарського суду Донецької області подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи ОСОБА_1 , про що 27.06.2019 внесено відомості до АСВП № 50524586.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.06.2019 у справі № 905/473/16, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2019, задоволено подання заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - громадянина України ОСОБА_1 на строк до повного виконання ним зобов`язань за наказом Господарського суду Донецької області від 16.02.2016 у справі № 905/473/16.

03.01.2020 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Магдою Світланою Григорівною при примусовому виконанні наказу Господарського суду Донецької області № 905/473/16 від 16.02.2016 винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

08.01.2020 за постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) прийнято виконавче провадження № 50524586 з примусового виконання наказу № 905/473/16 виданого 16.02.2016 Господарським судом Донецької області.

27.07.2022 державним виконавцем винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, згідно з якою внесені зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість Категорія стягнення: стягнення коштів зазначено Категорія стягнення: документ, що не підпадає під згадані категорії.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.04.2023 скасовано тимчасове обмеження громадянина України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до повного виконання зобов`язань за наказом Господарського суду Донецької області від 16.02.2016 у справі № 905/473/16, вжите ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.06.2019 у справі № 905/473/16.

26.04.2023 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Охріменко Наталією Миколаївною винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 4 042 262,59 грн.

06.06.2023 винесено постанову про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук наступне майно боржника: автомобіль марки JAGUAR X-TYPE, чорного кольору, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , про що видане свідоцтво про реєстрацію від 04.12.2007 серії НОМЕР_3 та номерний знак НОМЕР_2 ; автомобіль марки TOYOTA COROLLA, білого кольору, 1987 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , про що видане свідоцтво про реєстрацію від 20.02.1997 серії НОМЕР_5 та номерний знак НОМЕР_6 , що належить боржнику ОСОБА_1 , витрати, пов`язані з розшуком, стягнуто з боржника.

ОСОБА_1 звертався до господарського суду із скаргою б/н від 17.07.2023 на дії державного виконавця (вх.№ 6885/23), в якій просив суд, зокрема, визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Охріменко Наталії Миколаївни неправомірними; скасувати постанову про розшук майна боржника від 06.06.2023 у виконавчому провадженні № 50524586; зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження № 50524586.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.08.2023 у справі № 905/473/16 відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 б/н від 17.07.2023 на дії державного виконавця (вх.№ 6885/23). Вказана ухвала суду учасниками справи не оскаржувалась і є чинною.

23.08.2023 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Інною Миколаївною винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № 50524586, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 4 042 262,59 грн.

11.10.2023 до Господарського суду Донецької області від ОСОБА_1 надійшла скарга б/н від 09.10.2023 на дії державного виконавця (вх.№ 9526/23), в якій останній просить, зокрема скасувати постанову про арешт коштів боржника від 23.08.2023 у виконавчому провадженні № 50524586 та зобов`язати державного виконавця закінчити виконавче провадження № 50524586 у зв`язку з закінченням строків пред`явлення виконавчого документа до виконання після 27.12.2018.

22.11.2023 Господарським судом Донецької області прийнято оскаржувану ухвалу.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України). Аналогічне положення міститься у пункті 7 частини третьої статті 2 ГПК України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.1 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07, §§ 26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції,alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, § 84).

Згідно з ч.1 ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини 5 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За змістом підпункту а) частини 1 статті 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Відповідно до частин 2, 3 статті 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Частиною 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).

Обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Одним із основних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення є закріплення у процесуальному законодавстві положень щодо здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в справах та відповідні норми спрямовані на забезпечення виконання рішень суду.

Виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

В силу статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно із ч.2 ст.36 вказаного Закону, розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Згідно з частиною 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку (ч.3 ст.36 цього Закону).

За змістом пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Абзац 3 частини 5 статті 13 Закону України Про виконавче провадження встановлює, що порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Відтак, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення.

В частині 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження визначено перелік підстав, за яких виконавче провадження підлягає закінченню.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що з дати винесення постанови про оголошення в розшук транспортного засобу боржника, заходи, здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Однак, після спливу встановленого законом строку для розшуку майна (а саме 1 рік), всупереч законодавству, не винесено постанови про закінчення виконавчого провадження та не повернуто виконавчого документа стягувачу. Тобто, після 27.12.2018 інші дії державного виконавця, у тому числі і постанова про арешт коштів боржника від 23.08.2023 у виконавчому провадженні № 50524586, є незаконними, а повернення судом неодноразових скарг на ці дії не відміняє факту зловживання службовим становищем державним виконавцем.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає дані посилання апелянта необґрунтованими, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, 21.07.2023 від ОСОБА_1 до суду надійшла скарга б/н від 17.07.2023 на дії державного виконавця (вх.№ 6885/23), в якій заявник просив суд: визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Охріменко Наталії Миколаївни неправомірними; скасувати постанову про розшук майна боржника від 06.06.2023 у виконавчому провадженні № 50524586; зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження № 50524586.

В обґрунтування поданої скарги ОСОБА_1 посилався на те, що 27.12.2017 виконавцем було винесено постанову про розшук майна боржника, а саме - належний йому автомобіль JAGUAR X-TYPE, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 . Однак, з дати винесення постанови про оголошення в розшук транспортного засобу боржника, заходи, здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Норма п.7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» прямо вказує, що якщо транспортний засіб боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року із дня оголошення розшуку - виконавчий документ повертається стягувачу, про що виконавець виносить постанову. Враховуючи, що постанова про розшук майна боржника була винесена виконавцем 27 грудня 2017 року, а п.7 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження» чітко встановлено час для розшуку майна, який складає один рік, то після спливу цього терміну (27 грудня 2018 року), виконавець повинен був винести постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Норма права має яскраво виражений вольовий прескриптивний характер, тобто є владним велінням, що встановлює певний обов`язковий варіант поведінки суб`єктів стосовно тих чи інших обставин. Норма права, яка міститься в п.7 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює правило поведінки - повернення виконавчого документа стягувачу та закінчення виконавчого провадження. Наслідком реалізації цієї норми права є початок відліку терміну позовної давності, який в даному випадку давно сплинув. Таким чином, виконавче провадження повинно бути закінчено та всі обмеження зняті.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.08.2023 у задоволенні скарги ОСОБА_1 б/н від 17.07.2023 на дії державного виконавця (вх.№ 6885/23 від 21.07.2023) відмовлено.

Ухвала господарського суду Донецької області від 16.08.2023 не оскаржувалась та набрала законної сили.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» (заява № 24465/14) Судом зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи.

За таких обставин, зазначені аргументи апелянта вже були предметом розгляду під час подачі попередньої скарги ОСОБА_1 , судом надавалась відповідна правова оцінка наведеним обставинам та за результатами розгляду скарги прийнята ухвала від 16.08.2023, яка набрала законної сили, у зв`язку з чим судом першої інстанції правомірно не надано оцінки тим же доводам та аргументам боржника. Як правильно зазначено місцевими господарським судом, наведені боржником на обґрунтування скарги доводи зводяться фактично до незгоди з процесуальними рішеннями господарського суду у цій справі, які постановлені раніше і набрали законної сили.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази вчинення дій ОСОБА_1 щодо повного чи часткового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 16.02.2016 у справі № 905/473/16, у тому числі шляхом перерахування суми боргу безпосередньо на рахунки стягувача або на рахунок державної виконавчої служби.

Єдиною підставою для скасування оскаржуваної постанови державного виконавця Шоманом С.В. визначено те, що виконавче провадження повинно було бути закінчено 27 грудня 2018 року, в зв`язку зі спливом річного строку після винесення постанови від 27.12.2017 року, встановленого п.7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Проте, скаржником не доведено належними доказами підстав для закінчення виконавчого провадження №50524586 визначених ст. 39 Закону України Про виконавче провадження, як і не доведено порушення закону державним виконавцем при прийнятті оскаржуваної постанови, в зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 23.08.2023 у виконавчому провадженні № 50524586.

Також колегія суддів відхиляє доводи скаржника з приводу того, що правопорушення допущене державним виконавцем є триваючим, з огляду на те, що як вважає скаржник виконавче провадження повинно було бути закінчено 27 грудня 2018 року, в той же час положеннями ч. 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" та підпункту а) частини 1 статті 341 ГПК України встановлено 10 денний строк на оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавця, щодо виконання судового рішення з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Колегія суддів апеляційної інстанції також вважає необґрунтованими посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції п.8.36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20, з огляду на наступне.

В пункті 8.36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків КГС ВС про застосування частини другої статті 343 ГПК України, викладених у постановах від 21.05.2021 у справі № 905/64/15, від 25.06.2021 у справі № 905/2214/14-908/5734/14, від 25.06.2021 у справі № 25/7, від 30.06.2021 у справі № 905/2190/14, від 15.07.2021 у справі № 924/408/19, від 24.11.2021 у справі № 908/3994/14, від 11.04.2022 у справі № 916/3143/19 та від 04.08.2022 у справі № 910/11419/20, а також висновків КЦС ВС про застосування аналогічних положень частини другої статті 451 ЦПК України, викладених у постанові від 23.02.2022 у справі № 1005/7141/2012, про те, що суд не наділений повноваженнями на скасування рішень органів державної виконавчої служби / приватних виконавців.

Тобто, у справі № 910/7310/20 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок щодо можливості скасування рішень органів державної виконавчої служби / приватних виконавців, однак за умови доведення наявності дій/бездіяльності органів державної виконавчої служби/приватних виконавців, які суперечать вимогам Закону України Про виконавче провадження.

При розгляді скарги на дії державного виконавця судом не встановлено порушень державним виконавцем при прийнятті оскаржуваної постанови вимог Закону України Про виконавче провадження, в зв`язку з чим, як правильно зазначено судом першої інстанції, обставини справи №910/7310/20 не є релевантними обставинам, встановленим у справі № 905/473/16.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Донецької області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Господарського суду Донецької області від 22.11.2023 у справі №905/473/16 без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 22.11.2023 у справі №905/473/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.02.2024

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова