Ухвала

від 15.02.2024 по справі 903/154/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

15 лютого 2024 року Справа № 903/154/24 Суддя Господарського суду Волинської області Слободян О.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібрагруп»

про забезпечення позову

у справі №903/154/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібрагруп»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група Зернарі»

про стягнення 977328грн. 12коп.

встановила: позивач - ТОВ «Лібрагруп» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ТОВ «Торгова група Зернарі» (відповідача) 977328грн 12коп., в тому числі: 900000грн 14коп заборгованості за непоставлений товар, 73167грн 32коп пені та 4160грн 66коп 3% річних. Також, позивач повідомив, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат становить: 11727,94грн витрати по сплаті судового збору та 40000грн витрати на правничу допомогу.

В обгрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №24/10-СБ від 24.10.2023 в частині повної поставки товару у визначені у специфікаціях до договору терміни на суму 1840000грн. На вимогу позивача відповідачем частково були повернуті кошти, у зв`язку з чим заборгованість ТОВ «Торгова група Зернарі» складає 900000грн 14коп. Враховуючи порушення строків поставки товару позивач також нарахував відповідачу 73167грн 32коп пені згідно п.7.3 договору та 4160грн 66коп 3% річних згідно ст.625 ЦК України.

Ухвалою суду від 14.02.2024 постановлено відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Також, разом з позовною заявою позивач - ТОВ «Лібрагруп» подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих в будь-яких банківських та/або інших фінансово-кредитних установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА ГРУПА ЗЕРНАРІ» (45008, Волинська область, місто Ковель, вулиця Брестська, 111м, код ЄДРПОУ 43432677) в межах суми позову 977 328,12 грн.

Обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначає, що наразі є об`єктивні підстави вважати, що відповідач взагалі може не виконати наявні перед позивачем грошові зобов`язання, про що свідчить, зокрема, його свідоме протиправне ігнорування виконання зобов`язань. Наявне навмисне ухилення відповідача від погашення заборгованості, подальше зволікання із забезпеченням дієвого захисту майнових інтересів позивача призведе до утворення безнадійної заборгованості, створює передумови неможливості виконання ТОВ «ТОРГОВА ГРУПА ЗЕРНАРІ» власних грошових зобов`язань перед контрагентами. Така поведінка відповідача є недобросовісною та такою, що свідчить про намагання будь-яким чином сприяти ухиленню від виконання зобов`язань за договором, продовжувати безпідставно утримувати грошові кошти, які відповідач до сьогоднішнього дня не повернув.

Також, заявник посилається на судові рішення від 28.12.2023 у справі №903/1161/23 та від 17.01.2024 у справі №926/5086/23, якими з відповідача стягнуто кошти. Вказані обставини, на думку позивача, дають об`єктивні підстави вважати, що існує обґрунтована ймовірність можливого утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення та наявні підстави для накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми заявленого основного боргу.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі N 753/22860/17).

Суд зазначає, що для забезпечення позову має бути підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі N 917/453/23, від 26.09.2023 у справі N 911/1518/22, від 18.10.2023 у справі N 922/1864/23, від 11.01.2024 у справі N 916/3599/23 від 12.01.2024 № 910/3268/22).

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення (такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15.09.2023 у справі N 910/6804/23, від 18.10.2023 у справі N 922/1864/23).

Разом з тим особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з останньою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі N 917/453/23, від 26.09.2023 у справі N 911/1518/22).

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

До того ж, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі N 917/453/23).

Суд зазначає, що заявник не посилається на будь-які докази у розумінні статтей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження обставин ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог (зокрема, але не виключно, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, вчинення дій, що можуть призвести до банкрутства відповідача, відомостей про фінансовий стан відповідача, або інших доказів, які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів, тощо).

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є стягнення 977328грн 12коп., в тому числі: 900000грн 14коп заборгованості за непоставлений товар, 73167грн 32коп пені та 4160грн 66коп 3% річних.

На підтвердження обгрунтування підстав забезпечення позову заявник зазначає, що поведінка відповідача щодо ухилення від погашення заборгованості є недобросовісною та свідчить про ухилення від виконання своїх зобов`язань за договором.

Водночас позивачем у позовній заяві зазначено, що відповідач частково повернув кошти за непоставлений товар, а у відповіді на вимогу повідомив позивача, що грошові кошти будуть повернуті на рахунок ТОВ «Лібрагруп» у термін не пізніше 31.01.2024.

Суд вважає, що такі дії відповідача не свідчать про ухилення від погашення заборгованості, а навпаки, свідчать про бажання виконати свої зобов`язання. Остання оплата відповідачем була здійснена 08.02.2024.

До матеріалів заяви про забезпечення позову позивач не надав жодного доказу того, що дійсно існує суттєвий ризик невиконання рішення суду про стягнення грошових коштів. Самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обгрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Позивачем не надано суду доказів відмови відповідача від погашення боргу, відсутності у відповідача коштів на рахунках у банківських установах чи майна, за рахунок яких може бути погашена заборгованість.

Тобто всі доводи позивача, викладені у заяві про забезпечення позову, не підтверджені жодними доказами та є лише його припущеннями.

Таким чином, заявником не надано суду належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Непогашення заборгованості відповідачем не свідчить про можливість утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття судом заходів забезпечення позову.

Посилання позивача на рішення суду є безпідставними, оскільки позивачами у даних справах є не ТОВ «Лібрагруп» і вони стосуються інших зобов`язань.

Поряд із цим суд зазначає, що предметом даного позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення коштів. Однак позивач просить також накласти арешт на майно відповідача, що не є предметом спору у даній справі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову .

Враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову слід покласти на позивача.

Відповідно до ч.1, 6 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібрагруп» про забезпечення позову у справі №903/154/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст.ст.256, 257 ГПК України.

Ухвала підписана та набрала законної сили 15.02.2024.

Суддя О. Г. Слободян