Ухвала

від 06.02.2024 по справі 520/22/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-з/813/71/24

Справа № 520/22/19

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Трофименка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву представника ОСОБА_1 адвоката Василевської Карини Миколаївни про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал», як правонаступника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , КП «Право», Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Київська районна адміністрація Одеської міської ради про визнання нерухомого майна іпотекою, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Одеського апеляційного суду перебувала вищевказана справа.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.12.2023 року прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал», як правонаступника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», від частини позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 014/0076/74/73926 від 27 квітня 2007 року у сумі 599606 доларів 51 центів США, що за курсом НБУ становить 16654009 грн. 65 коп. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0076/74/73926 від 27 квітня 2007 року у сумі 599606 доларів 51 центів США, що за курсом НБУ становить 16654009 грн. 65 коп., а саме: на нежитлові приміщення-апартаменти № 1, загальною площею 68,1 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , на квартиру, загальною площею 77,4 кв. м, житловою площею 54,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_3 , на нежитлові приміщення - апартаменти, загальною площею 52,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_4 , на нежитлові приміщення - апартаменти № 4, загальною площею 64,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 - визнано нечинним. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал», як правонаступника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , КП «Право», Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Київська районна адміністрація Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки - закрито.

Постановою Одеського апеляційного суду від 19.12.2023 року апеляційні скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2020 року - скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал», як правонаступника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання нерухомого майна іпотекою - залишено без задоволення.

25.12.2023 року, через засоби поштового зв`язку, представник ОСОБА_1 адвокат Василевська Карина Миколаївна надіслала до Одеського апеляційного суду клопотання про долучення доказів понесених витрат на правничу допомогу, що мотивоване тим, що за час розгляду вказаної справи ОСОБА_1 користувалась правничою допомогою, таким чином нею понесено витрати на професійну правничу допомогу. Разом з письмовими поясненнями від 05.04.2021 року представником ОСОБА_1 подано попередній розрахунок витрат на правничу правову допомогу. Однак, у ході розгляду справи розмір судових витрат збільшився та ОСОБА_1 фактично понесла додаткові витрати на правничу допомогу у розмірі 92 250 грн., на підтвердження чого заявник надає докази про сплату ОСОБА_1 цих коштів через Монобанк на рахунок АО «Кравець і Партнери», про що в судовому засіданні 19 грудня 2023 року представником ОСОБА_1 було зроблено відповідну заяву.

До вказаного клопотання представник ОСОБА_1 адвокат Василевська К.М. додала копії рахунків на оплату, квитанцій про оплату та актів надання послуг.

Оскільки в даному клопотанні заявник посилається на понесення відповідачем витрат на правничу допомогу, у зв`язку з чим просить долучити до матеріалів справи відповідні докази, то дане клопотання сприймається судом як клопотання про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових.

У зв`язку з тим, що розгляд апеляційної скарги здійснювався з викликом учасників справи у судове засідання, то з метою додержання процесуальних прав сторін розгляд клопотання про ухвалення додаткового рішення проводиться з повідомленням учасників процесу про дату, час та місце розгляду клопотання.

Учасники процесу сповіщенні про розгляд клопотання про ухвалення додаткового рішення, проте до судового засідання не з`явились.

Разом з тим, з положень ч. 4 ст. 270 ЦПК України виходить, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Ураховуючи, що в даному апеляційному провадженні розглядається лише процесуальне питання про ухвалення додаткового рішення, пов`язаного з розподілом судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу, а не спір по суті, приймаючи до уваги, що заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у поданій до суду відповідній заяві, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, заява про ухвалення додаткового судового рішення у справі підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення заяви у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності сторін та їх представників при таких обставинах не є порушенням прав заявника щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Серед основних засад цивільного судочинства визначено, зокрема принципи верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності та відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

За приписами ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80, 89 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У відповідності до ч. 3 ст. 263 ЦПК України судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, як розподілити між сторонами судові витрати;

Відповідно до змісту ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2ст. 141 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК України).

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28, 29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Верховний Суд у додатковій постанові від 30 листопада 2022 року в справі № 728/2519/21 звертав увагу, що посилання в касаційній скарзі на розмір витрат, які сторона планує понести у зв`язку з касаційним переглядом справи, не є тотожним із заявою про намір подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення у справі.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22) містяться висновки про те, що аналіз норм статті 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання заяви стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.

У постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 922/2821/18 зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення частин п`ятої-сьомої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (аналогічні положення містяться в частинах третій-п`ятій статті 141 ЦПК України) попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Відповідно до частини другої статті 124 ГПК України (яка кореспондується з частиною другою статті 134 ЦПК України) у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Отже, наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не подав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у порядку, визначеному процесуальним законом. З урахуванням наведеного, а також положень статті 13 ГПК України, за змістом якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, за якими учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.

Матеріалами справи підтверджено, що дана справа була предметом розгляду в судах різних інстанцій.

Так, позовна заява у справі подана до суду представником АТ «Райффайзен Банк Аваль» у січні 2019 року.

16.07.2020 року Київський районний суд м. Одеси ухвалив у справі рішення про задоволення позовних вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль».

У серпні 2020 року дане рішення оскаржили відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також ОСОБА_1 .

Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, як першою процесуальною заявою в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 не ставила в скарзі питання про розподіл судових витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу, як і не наводила попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або які очікує понести в зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції (а. с. 187-190).

Слід зазначити, що апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 підписала адвокат Куценко Л.В., яка здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

Як встановлено з матеріалів справи, в подальшому інтереси ОСОБА_1 під час розгляду даної справи представляли адвокати Адвокатського об`єднання «Кравець і Партнери».

Зокрема, адвокат АО «Кравець і Партнери» Валенко Катерина Павлівна, як представник ОСОБА_1 , 19.03.2021 року подавала заяву про ознайомлення з матеріалами справи та 23.03.2021 року ознайомилась з ними (а. с. 224-230 т. 3), 05.04.2021 року подавала письмові пояснення (а. с. 08-13 т. 4), 07.04.2021 року - заяву про відкладення розгляду справи (а. с. 14-15 т. 4).

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 20.05.2021 року інтереси ОСОБА_1 представляла адвокат АО «Кравець і Партнери» Василевська К.М. (а. с. 66-68, 71-73 т. 4), а в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 10.06.2021 року інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат АО «Кравець і Партнери» Пушок Сергій Володимирович (а. с. 98 т. 4).

08.07.2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Василевська К.М. подала до апеляційного суду письмові пояснення, що в прохальній частині містили посилання про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, у разі задоволення апеляційної скарги останньої (а. с. 154-165 т. 4). Дані письмові пояснення не містили в собі попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, та доказів таких витрат до пояснень не додано.

08.07.2021 року адвокат Василевська К.М. в інтересах ОСОБА_1 приймала участь у судовому засіданні, яке було відкладено до 29.07.2021 року (а. с. 166-167 т. 4).

29.07.2021 року та 29.09.2021 року в інтересах ОСОБА_1 в судових засіданнях приймав участь адвокат Пушок С.В. (а. с. 191-193, 222-223 т. 4). 29.10.2021 року, через засоби поштового зв`язку, до суду надійшли письмові поясненняадвоката Пушка С.В., як представника ОСОБА_1 , що не містили вимог про розподіл судових витрат за результатом розгляду справи (а. с. 41-61 т. 5).

В подальшому, адвокат Пушок С.В. взяв участь в судовому засіданні 25.11.2021 року (а. с. 70-71 т. 5).

25.11.2021 року Одеський апеляційний суд ухвали постанову, яким апеляційні скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2020 року змінено в частині мотивування, в іншій частині залишено без змін (а. с. 73-87 т. 5).

У грудні 2021 року ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 звернулись до Верховного Суду з касаційними скаргами.

В інтересах ОСОБА_1 касаційну скаргу подав адвокат Пушок С.В., який також подав заяву про зупинення виконання оскаржуваних рішень, а також двічі 31.12.2021 року та 09.02.2022, через засоби поштового зв`язку, - заяви про зменшення сплати судового збору за подання касаційної скарги у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 має дохід лише у вигляді отримання соціальних виплат, що в подальшому було задоволено касаційним судом (а. с. 161-179 т. 5, а. с. 52-86 т. 6, а. с. 36-52, 61-68 т. 7).

Постановою Верховного Суду від 18 січня 2023 року постанову Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а. с. 04-22 т. 8).

Під час нового розгляду справи в суді апеляційної інстанції в інтересах ОСОБА_1 в судовому засіданні 20.03.2023 року приймала участь адвокат Василевська К.М. (а. с. 46 т.8). Також адвокат Василевська К.М. 04.05.2023 року та 17.10.2023 року, через засоби поштового зв`язку, двічі подавала заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, та 31.10.2023 року і 19.12.2023 року в режимі відеоконференції приймала участь в судових засіданнях (а. с. 65-91, 141-152, 162-164, 211-214 т. 8).

19.12.2023 року Одеським апеляційним судом постановлено ухвалу про задоволення заяви позивача про відмову від частини позовних вимог, а також ухвалено постанову про часткове задоволення апеляційних скарг ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2020 року та ухвалення нового судового рішення, яким позов ТОВ «Сегура-Капітал», як правонаступника АТ «Райффайзен Банк Аваль», до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання нерухомого майна іпотекою, залишено без задоволення.

Отже, дослідженням матеріалів справи встановлено, що в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 дійсно користувалась правничою допомогою АО «Кравець і Партнери» та адвокати в інтересах останньої звертались до суду з процесуальними заявами по справі.

Проте, згідно матеріалів справи, у порушення ч. 1 ст. 134 ЦПК України сторона відповідача ОСОБА_1 з першою процесуальною заявою по суті справи, як і в подальшому в ході розгляду справи, не подала до суду апеляційної інстанції попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу.

Положення ч. 2 ст. 134 ЦПК України, з урахуванням судової практики щодо її застосування, надають суду право, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, окрім судового збору.

Посилання адвоката Василевської К.М., що 05.04.2021 року представником відповідача було подано попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, апеляційним судом не приймаються, з огляду на таке.

05.04.2021 року до Одеського апеляційного суду представником ОСОБА_1 адвокатом Валенко К.П., через засоби електронного зв`язку, надіслані письмові пояснення з додатками.

При цьому зазначені письмові пояснення надіслані до апеляційного суду у неповному обсязі (у незакінченому вигляді), зміст яких не містить посилань на попередній розрахунок витрат на правничу допомогу. Будь-яких додатків до письмових пояснень не надано.

У титульному аркуші, який надісланий до Одеського апеляційного суду, представником ОСОБА_1 адвокатом Валенко К.П. 05.04.2021 року не зазначено, які саме додатки були додані до суду разом з письмовими поясненнями (а. с. 8 т.4).

Слід зазначити, що в суді апеляційної інстанції справа розглядалась до 25.11.2021 року, а після скасування Верховним Судом постанови Одеського апеляційного суду і повернення справи на новий розгляд - з 01.03.2023 року до 19.12.2023 року, і за цей час представник ОСОБА_1 не була позбавлена можливості ознайомитись з матеріалами справи і усунути неповноту самих письмових пояснень від 05.04.2021 року та відновити або повторно додати ті додатки, про які було зазначено у зверненні до суду апеляційної інстанції від 05.04.2021 року (з огляду на ствердження заявника, що у додатках був попередній розрахунок судових витрат), або ж взагалі подати відсутній у матеріалах справи попередній розрахунок судових витрат і, зокрема витрат на правничу допомогу до судових дебатів.

Крім того, оскільки у титульному листі від 05.04.2021 року, що був направлений електронною поштою до Одеського апеляційного суду, зазначено про письмові пояснення і додатки, які взагалі не поіменовані і фактично до апеляційного суду не надійшли, суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості звернути увагу ОСОБА_1 та її представників про фактичну відсутність саме попереднього розрахунку судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу).

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що всі інші документи по справі були приєднані до справи в повному об`ємі, ризики надсилання документів електронною поштою (щодо їх неповноти та відсутності не поіменованих додатків до письмових пояснень), апеляційний суд покладає на заявника.

Посилання в процесуальній заяві про судові витрати (на правничу допомогу), які сторона планує понести у зв`язку з розглядом справи, не є тотожним із заявою про намір подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення у справі.

Щодо вказівки про стягнення витрат на правничу допомогу з позивача на користь ОСОБА_1 , що міститься в прохальній частині письмових пояснень від 08.07.2021 року без мотивувань такого стягнення та надання відповідних доказів, то апеляційний суд не приймає таку заяву, оскільки зазначення у прохальній частині письмових пояснень узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на професійну правничу допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року по справі № 160/16902/20 (адміністративне провадження № К/9901/24445/21).

Стосовно тверджень адвоката Василевської К.М., що в судовому засіданні 19.12.2023 року представником зроблено заяву про надання доказів судових витрат на правничу допомогу відповідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, то апеляційний суд відхиляє такі твердження, оскільки у судовому засіданні 19.12.2023 року до закінчення судових дебатів представником ОСОБА_1 адвокатом Василевською К.М. відповідної заяви зроблено не було.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. 133, 134, 141, 270 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Василевської Карини Миколаївни про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складений: 15.02.2024 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова