Постанова

від 13.02.2024 по справі 911/212/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 911/212/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом - Стадний Д. С.,

відповідача за первісним позовом - Ракітов О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп"

на рішення Господарського суду Київської області

від 05.06.2023,

на додаткове рішення Господарського суду Київської області

від 16.06.2023

у складі судді Щоткіна О. В. та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Ткаченко Б. О., Гаврилюк О. М., Сулім В. В.

від 02.11.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛП-Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп"

про стягнення 503 986,48 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛП-Плюс"

про стягнення 1 175 781,24 грн.,

Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.02.2024 оголошувалась перерва до 13.02.2024, про що учасники даної справи, згідно із частиною 3 статті 216 Господарського процесуального кодексу України, були повідомлені під розписку.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛП-Плюс" звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" про стягнення 503 986,48 грн, з яких: 349 962,30 грн основного боргу, 60 517,79 грн пені, 82 789,27 грн інфляційних втрат та 10 717,12 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору підряду № 01/31-03/21-КРП-2Ар від 31.03.2021 в частині повної та своєчасної оплати виконаних підрядних робіт.

Заперечуючи проти позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" зазначило, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛП-Плюс" не має право застосовувати до замовника штрафні санкції у вигляді пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" скористалося правом, закріпленим у пункті 12.10 договору підряду, а відповідно до підпункту 9.1.2 остаточний розрахунок замовником не проводиться, якщо мають місце випадки, передбачені пунктами 9.4 та 12.10 договору підряду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" звернулося до Господарського суду Київської області із зустрічним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛП-Плюс" 1 175 781,24 грн штрафу (з урахуванням уточнення позовних вимог).

Зустрічний позов обґрунтований тим, що у зв`язку із порушенням підрядником обумовлених договором підряду строків виконання робіт та за недотримання ним умов договору підряду щодо забезпечення мінімальної щоденної кількості робітників підрядника на об`єкті будівництва у Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" виникло право, передбачене договором підряду, на стягнення штрафу у заявленому розмірі.

Заперечуючи проти задоволення зустрічного позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛП-Плюс" зазначало, що в процесі виконання робіт виникла затримка з виконання робіт з вини замовника, а підрядник повідомляв останнього про обґрунтовані причини затримки. Крім того, на думку відповідача за зустрічним позовом, докази незабезпечення підрядником мінімальної кількості залучених до виконання робіт працівників, які подав позивач за зустрічним позовом, є неналежними.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

31.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛП-Плюс" (підрядник) було укладено договір підряду № 01/31-03/21-КРП-2Ар (далі - договір підряду), відповідно до пункту 1.1 якого підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати та здати в установлені даним договором строки підрядні роботи на об`єкті (об`єкті будівництва, будівельному майданчику), який визначається відповідно до додатків до договору, додаткових угод до договору та додатків до них.

Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначаються даним договором, додатковими угодами до нього, додатками, локальним кошторисом та проектною документацією (пункт 1.2 договору підряду).

За умовами пункту 2.2 договору підряду вартість робіт (договірна ціна) є твердою та узгоджується сторонами у додатках до даного договору, додаткових угодах до договору та додатках до них.

Пунктами 2.5, 2.8 договору підряду передбачено, що остаточна вартість доручених підряднику робіт за даним договором визначається на підставі актів прийому-передачі виконаних робіт, складених з урахуванням договірної ціни і фактично виконаних об`ємів робіт за звітний період. Ціна даного договору складає загальну суму договірних цін по даному договору (згідно із додатковими угодами до даного договору).

Згідно із пунктом 3.1 договору підряду якщо інше не передбачено даним договором та/або додатковими угодами до нього, підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт протягом 2-х робочих днів з дати підписання даного договору та виконати належним чином роботи і передати їх замовнику в терміни, визначені сторонами у додатках до даного договору, додаткових угодах до договору та додатках до них.

Роботи вважаються виконаними та прийнятими замовником тільки після їх передачі в установленому даним договором порядку за актом замовнику, та підписання акта введення в експлуатацію, якщо, відповідно до чинного законодавства, підписання акта введення в експлуатацію є обов`язковим для такого типу робіт (пункт 3.2 договору підряду).

Пунктом 4.1 договору підряду передбачено обов`язок замовника прийняти роботи в установленому порядку та оплатити виконані роботи. Водночас пунктом 4.14 договору підряду визначено обов`язок підрядника виконати з використанням власних ресурсів, якщо інше не встановлено умовами даного договору або додатками до нього та в установлені даним договором строки роботи відповідно до проектної документації, вимог ДБН України, СНіП та додатків до даного договору.

За умовами підпунктів 9.1.1, 9.1.2 договору підряду якщо додатками до даного договору або додатковими угодами до нього передбачений обов`язок замовника сплатити на користь підрядника авансовий платіж, замовник перераховує на поточний рахунок підрядника авансовий платіж у розмірі, визначеному сторонами у додатках до даного договору, додаткових угодах до даного договору та додатків до них. Подальші розрахунки за виконані роботи замовник проводить протягом 10-ти банківських днів після підписання актів здачі-приймання виконаних робіт, крім випадків, зазначених у пунктах 9.4, 9.5, 12.10, 12.11 цього договору.

У випадку прострочення підрядником строків виконання робіт, передбачених даним договором, строки здійснення замовником платежів переносяться на відповідний термін прострочення підрядника. При цьому будь-які штрафні санкції до замовника за таке перенесення строків оплати не застосовуються (пункт 9.4 договору підряду).

Пунктом 9.5 договору підряду передбачено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань, в тому числі усунення недоліків виконаних робіт підрядником по договору, замовником формується гарантійний фонд утримання замовником грошових коштів від суми платежів за виконані роботи з оплати по актах виконаних робіт та довідці про вартість виконаних підрядних робіт ф.КБ-3. Розмір коштів, які утримуються до гарантійного фонду, визначається відповідно до додатків до договору, додаткових угод до договору та додатків до них. У випадку наявності вимог, в тому числі матеріального характеру, що стосуються якості робіт підрядника та дефектів, замовник має право їх задовольнити за рахунок коштів гарантійного фонду. Суми вищевказаного утримання (гарантійного фонду) підлягають сплаті підряднику (за виключенням коштів, що враховані замовником на відшкодування вимог матеріального характеру) у термін, що визначається відповідно до додатків до договору, додаткових угод до договору та додатків до них, крім випадків, зазначених у пункті 9.4 цього договору.

Згідно із пунктом 10.1 договору підряду передача-приймання виконаних робіт у відповідності з даним договором оформлюється сторонами шляхом підписання акта здачі-приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту закінчення робіт та надання підрядником вказаних актів замовнику на підпис, або замовник надає мотивовану відмову від прийняття робіт та підписання вказаних документів в той же строк.

Пунктом 12.3 договору підряду передбачено, що за прострочення передбачених даним договором строків виконання робіт/виправлення дефектів на строк понад 10 календарних днів, замовник вправі застосувати оперативно-господарську санкцію у вигляді відмови від договору та/або підрядник сплачує замовнику штраф відповідно до додатків до договору, додаткових угод до договору та додатків до них.

Водночас пунктом 12.6 договору підряду передбачено, що за порушення умов і термінів оплати, передбачених пунктом 9.1.2 даного договору, замовник виплачує підряднику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми неоплаченої вартості робіт за кожний день затримки платежу.

Відповідно до пункту 12.10 договору підряду замовник має право зменшувати будь-який платіж на величину збитків, пені та штрафів, нарахованих ним відповідно до умов даного договору, а також на суми інших платежів, які підрядник повинен здійснити на користь замовника відповідно до даного договору.

Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за цим договором складає три роки. Нарахування штрафних санкцій припиняється тільки після виконання зобов`язання в натурі (пункт 12.13 договору підряду).

Всі зміни і доповнення, додатки, додаткові угоди тощо до даного договору являються дійсними умовами та становлять невід`ємну частину цього договору, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані належним чином уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін (пункт 16.2 договору підряду).

Відповідно до пункту 16.4 договору підряду останній вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Завершення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке відбулося під час дії договору.

Сторони підписали додаток № 1 до договору підряду «Основні комерційні умови договору» (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 16.09.2021 № 3/з до договору підряду; далі - Комерційні умови), у якому погодили, зокрема: об`єкт та вид робіт, що виконуються за договором; договірну ціну; строки проведення робіт; порядок розрахунків за виконані роботи; порядок оплати та розмір коштів, які утримуються до Гарантійного фонду, а саме: - виконання комплексу оздоблювальних робіт внутрішніх приміщень офісної будівлі по вул. Чорновола В`ячеслава, 8-А в м. Бровари Київської області; - договірна ціна за цим договором становить 1 660 033,92 грн в тому числі ПДВ 20% - 276 672,32 грн. Договірна ціна уточняється в актах виконаних робіт за рахунок фактично виконаних обсягів робіт. Одиничні розцінки вартості робіт, погоджені в додатку № 2 «Договірна ціна», є незмінними на весь час виконання робіт за даним договором; - підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт з моменту: 1) отримання першого авансового платежу, 2) отримання повідомлення замовника про дозвіл розпочати виконання робіт - та виконати належним чином роботи і передати їх замовнику в строк до 15.10.2021; - протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання даного договору замовник перераховує на поточний рахунок підрядника перший авансовий платіж на закупівлю матеріалів у розмірі 288 448,37 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 48 074,73 грн. В строк до 30.06.2021 замовник перераховує на поточний рахунок підрядника другий авансовий платіж на закупівлю матеріалів у розмірі 122 404,51 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 20 400,76 грн. В строк до 24.09.2021 замовник перераховує на поточний рахунок підрядника третій авансовий платіж у розмірі 300 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 50 000,00 грн. Наступні розрахунки здійснюються замовником відповідно до пункту 9.1.2 договору, а саме - на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт, за винятком сум гарантійного утримання та вартості проавансованого/их матеріалу/робіт; - замовником формується гарантійний фонд утриманням 5% від суми платежів за виконані роботи з оплати по актах виконаних робіт та довідці про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 (без урахування вартості матеріалів). Суми вищевказаного утримання (гарантійного фонду) підлягають сплаті підряднику (за виключенням коштів, що враховані замовником на відшкодування вимог матеріального характеру) рівними частинами протягом 6 (шести) місяців з дати підписання замовником останнього акта виконаних робіт по даному договору. Кожний платіж підлягає сплаті протягом 10 календарних днів місяця, наступного за місяцем повернення коштів гарантійного утримання (за умови надходження відповідного звернення підрядника).

Сторони підписали додаток № 2 до договору підряду «Договірна ціна на виконання комплексу оздоблювальних робіт внутрішніх приміщень офісної будівлі, що знаходиться в м. Бровари Київської області по вул. Чорновола В`ячеслава» (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 16.09.2021 № 3/з до договору підряду).

Сторони уклали 18.06.2021 додаткову угоду № 2 до договору підряду, за умовами якої підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати та здати в установлені даною додатковою угодою строки підрядні роботи (додаткові до попередньо визначених договором та додатками до нього) з наступними основними комерційними умовами відповідно до даної додаткової угоди: 1.1. Об`єкт та вид робіт, що виконуються за даною додатковою угодою: виконання комплексу оздоблювальних робіт підвальних приміщень, вхідних груп, приямків та цоколю офісної будівлі по вул. Чорновола В`ячеслава, 8-А в м. Бровари Київської області. 1.2. Договірна ціна за даною додатковою угодою становить 188 488,86 грн, в тому числі ПДВ 20% - 31 414,81 грн. Договірна ціна уточняється в актах виконаних робіт за рахунок фактично виконаних обсягів робіт. 1.3. Підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт з моменту: 1) отримання авансового платежу, 2) отримання повідомлення замовника про дозвіл розпочати виконання робіт, та виконати належним чином роботи і передати їх замовнику протягом 25 (двадцяти п`яти) календарних днів. 1.4. Протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання даної додаткової угоди замовник перераховує на поточний рахунок підрядника авансовий платіж на закупівлю 100% матеріалів у розмірі 37881,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 6313,50 грн. Наступні розрахунки здійснюються замовником відповідно до пункту 9.1.2. договору, а саме - на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт, за винятком сум гарантійного утримання та вартості проавансованого/их матеріалу/робіт. 1.5. Замовником формується гарантійний фонд утримання 5% від вартості виконаних робіт (без урахування вартості матеріалів) по актах виконаних робіт та довідці про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3. Суми вищевказаного утримання (гарантійного фонду) підлягають сплаті підряднику (за виключенням коштів, що враховані замовником на відшкодування вимог матеріального характеру) через 6-ть (шість) місяців з дати підписання замовником останнього акта виконаних робіт по даній додатковій угоді. Вказаний платіж підлягає сплаті протягом 10 календарних днів місяця, наступного за місяцем повернення коштів гарантійного утримання, за умови надходження відповідного звернення підрядника.

Сторони підписали також додаток № 1 до додаткової угоди № 2 до договору підряду «Договірна ціна № 2 на виконання комплексу оздоблювальних робіт підвальних приміщень, вхідних груп, приямків та цоколю офісної будівлі по вул. Чорновола В`ячеслава, 8-А в м. Бровари Київської області».

Сторони 25.10.2021 уклали додаткову угоду № 4 до договору підряду, за умовами якої підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати та здати в установлені даною додатковою угодою строки підрядні роботи (додаткові до попередньо визначених договором та додатками до нього) з наступними основними комерційними умовами відповідно до даної додаткової угоди: 1.1. Об`єкт та вид робіт, що виконуються за даною додатковою угодою: виконання додаткових оздоблювальних робіт внутрішніх приміщень офісної будівлі по вул. Чорновола В`ячеслава, 8-А в м. Бровари Київської області. 1.2. Договірна ціна за даною додатковою угодою становить 111 112,69 грн, в тому числі ПДВ 20% - 18 518,78 грн. Договірна ціна уточняється в актах виконаних робіт за рахунок фактично виконаних обсягів робіт. 1.3. Підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт з моменту підписання даної додаткової угоди та виконати належним чином роботи і передати їх замовнику протягом 12 (дванадцяти) календарних днів. 1.4. Розрахунки здійснюються замовником відповідно до пункту 9.1.2 договору, а саме - на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт, за винятком сум гарантійного утримання. 1.5. Замовником формується гарантійний фонд утримання 5% від вартості виконаних робіт (без урахування вартості матеріалів) по актах виконаних робіт та довідці про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3. Суми вищевказаного утримання (гарантійного фонду) підлягають сплаті підряднику (за виключенням коштів, що враховані замовником на відшкодування вимог матеріального характеру) через 6-ть (шість) місяців з дати підписання замовником останнього акта виконаних робіт по даній додатковій угоді. Вказаний платіж підлягає сплаті протягом 10 календарних днів місяця, наступного за місяцем повернення коштів гарантійного утримання, за умови надходження відповідного звернення підрядника.

Сторони підписали також додаток № 1 до додаткової угоди № 4 до договору підряду «Договірна ціна № 3 на виконання додаткових оздоблювальних робіт внутрішніх приміщень офісної будівлі по вул. Чорновола В`ячеслава, 8-А в м. Бровари Київської області».

В рамках виконання договору підряду (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 16.09.2021 № 3/з) підрядник виконав, а замовник прийняв роботи на загальну суму в розмірі 1 415 489,93 грн, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт: № 1 від 30.04.2021 за квітень 2021 року на суму 161 422,67 грн з ПДВ; № 1 від 24.11.2021 за листопад 2021 року на суму 1 209 124,34 грн з ПДВ; № 3 від 30.11.2021 за листопад 2021 року на суму 44 942,92 грн з ПДВ.

У період з 25.05.2021 по 29.12.2021 замовник перерахував на рахунок підрядника грошові кошти загалом у сумі 1 072 155,56 грн, а саме: 25.05.2021 - 97 380,91 грн; 27.05.2021 - 288 448,37 грн; 01.07.2021 - 122 404,51 грн; 27.09.2021 - 300 000,00 грн; 21.12.2021 - 42 871,00 грн; 29.12.2021 - 221 050,77 грн.

На виконання додаткової угоди № 2 від 18.06.2021 до договору підряду підрядник виконав, а замовник прийняв роботи на загальну суму в розмірі 140 442,23 грн з ПДВ, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт від 30.09.2021 за вересень 2021 року: № 1 на суму 79 777,67 грн з ПДВ та № 2 на суму 60 664,56 грн з ПДВ. Зі свого боку замовник здійснив два платежі в сумі 135 095,80 грн: 12.10.2021 - 37 881,00 грн та 21.12.2021 - 97 214,80 грн.

На виконання додаткової угоди № 4 від 25.10.2021 до договору підряду підрядник виконав, а замовник прийняв роботи на загальну суму в розмірі 101 793,47 грн з ПДВ, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2021 року: № 2 від 24.11.2021 на суму 99 495,89 грн з ПДВ та № 4 від 30.11.2021 на суму 2 297,58 грн з ПДВ. Замовник 21.11.2021 двома платежами перерахував на рахунок підрядника суму коштів у розмірі 100 511,97 грн (98 241,39 грн + 2 270,58 грн).

Також в рамках виконання договору підряду і додаткових угод до договору сторони підписали та скріпили печатками відповідні довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ (форма КБ-3). Зазначені довідки, а також акти приймання виконаних підрядних робіт оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень.

3. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.06.2023 у справі № 911/212/23 первісний позов задоволено в частині стягнення 349 962,30 грн основного боргу, 57 123,29 грн пені, 9 550,05 грн 3% річних, 78 847,37 грн інфляційних втрат та 7 432,25 грн судового збору. У задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено. Задоволено зустрічний позов в частині стягнення 165 772,56 грн штрафу, 2 486,59 грн судового збору та 21 148,39 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовлено. Вирішено провести зустрічне зарахування присуджених до стягнення сум за первісним та зустрічним позовами та стягнути різницю між ними. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛП-Плюс" 313 507,72 грн заборгованості.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- на виконання договору підряду (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 16.09.2021 № 3/з) підрядник у період з квітня по листопад 2021 року виконав, а замовник прийняв роботи на загальну суму в розмірі 1 415 489,93 грн з ПДВ, з яких вартість робіт становить 866 687,44 грн з ПДВ, вартість матеріалів - 548 802,49 грн з ПДВ. Сума гарантійного фонду у розмірі 5% від вартості виконаних робіт (без урахування вартості матеріалів), як це передбачено комерційними умовами, склала 43 334,37 грн. Зі свого боку замовник сплатив на користь підрядника 1 072 155,56 грн, з огляду на що заборгованість замовника становить 343 334,37 грн, з яких: 300 000,00 грн підлягали до сплати протягом десяти банківських днів після підписання актів приймання виконаних підрядних робіт, тобто у строк до 14.12.2021; 43 334,37 грн - сума гарантійного утримання, яка підлягала сплаті підряднику рівними частинами протягом шести місяців з дати підписання замовником останнього акта виконаних робіт за договором. При цьому кожний платіж підлягав сплаті протягом 10 календарних днів місяця, наступного за місяцем повернення коштів гарантійного утримання. Таким чином, кінцевий строк повернення суми гарантійного утримання сплинув 10.06.2022;

- на виконання додаткової угоди № 2 від 18.06.2021 до договору підряду підрядник у вересні 2021 року виконав, а замовник прийняв роботи на загальну суму в розмірі 140 442,23 грн з ПДВ, з яких вартість робіт становить 106 928,53 грн з ПДВ, вартість матеріалів - 33 513,70 грн з ПДВ. Сума гарантійного фонду у розмірі 5% від вартості виконаних робіт (без урахування вартості матеріалів), як це передбачено пунктом 1.5 додаткової угоди № 2 від 18.06.2021 до договору підряду, становить 5 346,43 грн. Враховуючи те, що замовник сплатив на рахунок підрядника 135 095,80 грн, його заборгованість складає 5 346,43 грн, тобто сума гарантійного фонду, яка підлягала сплаті підряднику через шість місяців з дати підписання замовником останнього акта виконаних робіт по цій додатковій угоді та протягом десяти календарних днів місяця, наступного за місяцем повернення коштів гарантійного утримання. Отже кінцевий строк повернення суми гарантійного утримання сплинув 10.04.2022;

- на виконання додаткової угоди № 4 від 25.10.2021 до договору підряду підрядник у листопаді 2021 року виконав, а замовник прийняв роботи на загальну суму в розмірі 101 793,47 грн з ПДВ, з яких вартість робіт становить 75 324,00 грн з ПДВ, вартість матеріалів - 26 469,47 грн з ПДВ. Сума гарантійного фонду у розмірі 5% від вартості виконаних робіт (без урахування вартості матеріалів), як це передбачено пунктом 1.5 додаткової угоди № 4 від 25.10.2021 до договору підряду, становить 3 766,20 грн. З урахуванням здійснених замовником часткових оплат в загальному розмірі 100 511,97 грн, його заборгованість перед підрядником становить 1 281,50 грн, тобто залишок суми гарантійного фонду, яка підлягала сплаті підряднику через шість місяців з дати підписання замовником останнього акта виконаних робіт по цій додатковій угоді та протягом 10 календарних днів місяця, наступного за місяцем повернення коштів гарантійного утримання. Отже кінцевий строк повернення суми гарантійного утримання сплинув 10.06.2022;

- отже, доводи позивача за первісним позовом про те, що заборгованість замовника становить загалом 349962,30 грн, з яких 49962,30 грн - накопичена сума гарантійного утримання, є обґрунтованими;

- сукупний аналіз наведених умов договору свідчить про те, що пункти 9.4 та 12.10 договору підряду не передбачають права замовника не проводити остаточні розрахунки з підрядником, як помилково вважає відповідач за первісним позовом. Натомість зазначеними пунктами визначено обов`язок замовника розрахуватися з підрядником із перенесенням кінцевого строку розрахунків на термін прострочення підрядника, а також право замовника сплатити підряднику заборгованість, зменшену на суму платежів, які підрядник повинен здійснити на користь замовника;

- в рамках виконання договору підряду (комерційні умови в редакції додаткової угоди № 3/з від 16.09.2021) передачу-приймання робіт завершено 30.11.2021 шляхом підписання сторонами акта № 3 за листопад 2021 року, отже підрядник прострочив виконання робіт на 45 календарних днів;

- в рамках виконання додаткової угоди № 2 від 18.06.2021 передача-приймання робіт відбулась 30.09.2021 шляхом підписання актів № 1 та № 2 за вересень 2021 року. У цьому випадку відсутній факт прострочення підрядником виконання робіт;

- шляхом підписання 30.11.2021 сторонами акта № 4 за листопад 2021 року завершено передачу-приймання робіт, виконаних згідно із додатковою угодою № 4 від 25.10.2021. Прострочення підрядника становить 23 календарних дні;

- відповідно до наявних у матеріалах справи актів приймання виконаних підрядних робіт загальна вартість робіт склала 1 657 725,63 грн, отже обґрунтованим є розрахунок штрафу, виходячи із договірної ціни, уточненої в актах виконаних робіт. Таким чином, за перерахунком суду, 10% штрафу за прострочення виконання робіт понад 10 календарних днів становить 165 772,56 грн, які підлягають до стягнення з підрядника на користь замовника;

- договір № 11/11-2019 від 11.11.2019 про надання послуг з охорони на об`єкті, відмінному від об`єкта, виконання робіт на якому є предметом договору № 01/31-03/21-КРП-2Ар від 31.03.2021, і який до того ж укладений з особою, яка не має відношення до спору між сторонами у цій справі, не може свідчити про доведеність вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення з підрядника штрафу за незабезпечення мінімальної кількості працівників на об`єкті будівництва;

- сам по собі лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Конгрес Омега» за вих. № 08/03 від 08.03.2023, наданий на запит позивача за зустрічним позовом після відкриття провадження у цій справі, з інформацією про щоденну кількість працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛП-Плюс» на об`єкті будівництва у період з 01.08.2021 по 15.10.2021, не може достовірно свідчити про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Конгрес Омега» надавало у спірний період послуги з охорони об`єкта будівництва по вул. Чорновола В`ячеслава, 8-А у місті Бровари Київської області;

- в матеріалах справи не міститься жодної претензії замовника, адресованої підряднику, стосовно порушення останнім умов договору в частині забезпечення щоденної мінімальної кількості працівників на об`єкті будівництва. При цьому, всі акти приймання виконаних підрядних робіт, складені та підписані сторонами в рамках виконання договору підряду № 01/31-03/21-КРП-2Ар від 31.03.2021, з боку замовника підписані без жодних зауважень;

- отже, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛП-Плюс» 979 817,70 грн штрафу за порушення умов договору щодо забезпечення під час виконання робіт на об`єкті будівництва обов`язкової мінімальної щоденної кількості робітників є недоведеними та не підлягають задоволенню;

- враховуючи встановлені судом дати виникнення прострочення здійснення замовником розрахунків з підрядником, суд здійснив відповідні перерахунки, не виходячи за межі визначених позивачем за первісним позовом періодів та встановив, що загалом з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛП-Плюс» підлягають до стягнення 57123,29 грн пені, 9550,05 грн 3% річних та 78847,37 грн інфляційних втрат.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 16.06.2023 у справі № 911/212/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛП-Плюс" про прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛП-Плюс" 49 156,38 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛП-Плюс» виклало у позовній заяві попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, який становить 50 000,00 грн. Крім того у прохальній частині позову Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛП-Плюс» просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» судові витрати;

- із заявою про прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат, до якої долучено докази понесення витрат на правову допомогу, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛП-Плюс» звернулось до суду 09.06.2023, що підтверджується штампом канцелярії Господарського суду Київської області про прийняття заяви. Отже позивач за первісним позовом дотримався, передбаченого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, строку для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу;

- досліджуючи подані документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛП-Плюс» доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом Стадним Д.С. професійної правничої допомоги позивачу за первісним позовом у цій справі. Отже витрати позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу підлягають розподілу;

- відповідач за первісним позовом не заявив клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем за первісним позовом, натомість представник ТОВ «Алекса Груп» усно просив суд відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛП-Плюс» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу з огляду на неподання доказів понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі, а також ненаправлення їх на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» для ознайомлення;

- суд вважає такі заперечення представника відповідача за первісним позовом необґрунтованими, оскільки сторона, відповідно до норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України, має право подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу не лише до закінчення судових дебатів у справі, а й протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Як установив суд, позивач за первісним позовом відповідні докази подав із дотриманням порядку та строку, визначеними статтями 129, 221 Господарського процесуального кодексу України. Суд також зауважує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛП-Плюс» виклало у позовній заяві попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а також долучило до відзиву на зустрічну позовну заяву копії договору від 15.01.2023 № 15-01/23 про надання правової допомоги і додатку № 1 до цього договору, у якому визначені вартість та обсяг послуг, які надаються адвокатом позивачу за первісним позовом. Позовна заява і відзив на зустрічну позовну заяву разом із додатками до них надсилались на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп», тому твердження представника відповідача за первісним позовом про ненаправлення останньому копій доказів понесення позивачем за первісним позовом витрат на правову допомогу є безпідставними. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» не було позбавлене права та можливості доводити неспівмірність витрат позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу в процесі розгляду справи до ухвалення рішення суду;

- проаналізувавши акт № 1 від 05.06.2023 наданих послуг по додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 15-01/23 від 15.01.2023, суд вважає, що відображена у ньому інформація щодо характеру та обсягу наданих адвокатом послуг відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах справи. Суд встановив, що наданий акт містить детальний опис робіт із зазначенням загальної вартості послуг, який відповідає умовам договору про надання правової допомоги № 15-01/23 від 15.01.2023, обсяг та зміст правової допомоги відповідає фактичним діям представника позивача за первісним позовом у судовому процесі, з огляду на що суд вважає обґрунтованим витрачений час змісту наданих послуг. Суд також вважає, що обсяг і вартість наданих послуг відповідають складності справи та витраченому адвокатом часу, понесені витрати відповідають критеріям реальності та розумності їх розміру;

- зважаючи на те, що рішенням суду від 05.06.2023 первісний позов у цій справі задоволено частково, витрати позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу адвоката, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають стягненню 49 156,38 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Постановою від 02.11.2023 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2023 у справі № 911/212/23.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:

- доводи позивача за первісним позовом про те, що заборгованість замовника становить загалом 349962,30 грн, з яких 49962,30 грн - накопичена сума гарантійного утримання, є обґрунтованими;

- відповідно до наявних у матеріалах справи актів приймання виконаних підрядних робіт загальна вартість робіт склала 1 657 725,63 грн, отже обґрунтованим є розрахунок штрафу, виходячи із договірної ціни, уточненої в актах виконаних робіт. Таким чином, за перерахунком суду, який перевірено колегією суддів, 10% штрафу за прострочення виконання робіт понад 10 календарних днів становить 165 772,56 грн, які підлягають до стягнення з підрядника на користь замовника;

- колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛП-Плюс» 979 817,70 грн штрафу є недоведеними та не підлягають задоволенню;

- враховуючи встановлені судом дати виникнення прострочення здійснення замовником розрахунків з підрядником, колегія суддів дійшла висновку, що загалом з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛП-Плюс» підлягають до стягнення 57 123,29 грн пені, 9 550,05 грн 3% річних та 78 847,37 грн інфляційних втрат;

- суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для проведення зустрічного зарахування присуджених до стягнення сум за первісним та зустрічним позовами згідно із частиною 11 статті 238 та частиною 11 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, стягнувши різницю між ними з ТОВ «Алекса Груп» на користь ТОВ «АЛП-Плюс» у розмірі 313 507,72 грн заборгованості;

- як вбачається із матеріалів справи та не спростовано скаржником (відповідач за первісним позовом) у своїй апеляційній скарзі, останній не заявив клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем за первісним позовом;

- відхиляючи доводи апеляційної скарги стосовно того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛП-ПЛЮС» не зробило заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів по справі, колегія суддів звертає увагу скаржника (відповідача за первісним позовом), що Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛП-Плюс» виклало у позовній заяві попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, який становить 50 000,00 грн. Крім того у прохальній частині позову Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛП-Плюс» просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекса Груп» судові витрати;

- суд першої інстанції дійшов цілком обгрнутованого висновку, що наданими Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛП-Плюс» доказами підтверджується факт надання професійної правничої допомоги позивачу за первісним позовом у цій справі на суму 50 000,00 грн. Зважаючи на те, що рішенням суду першої інстанції від 05.06.2023 у справі №911/212/23 первісний позов у цій справі задоволено частково, витрати позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу адвоката, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку із чим з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають до стягнення 49 156,38 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати:

- рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 911/212/23 та прийняти нове рішення. Відмовити у задоволенні первісного позову. Зустрічний позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛП-Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" штраф у розмірі 832 446,87 грн, судовий збір у розмірі 19 577,60 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 150 000,00 грн;

- додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2023 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛП-Плюс" щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 911/212/23 ухвалені без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування статей 612, 613 Цивільного кодексу України, викладених у постановах від 28.05.2020 (скаржником помилково зазначено від 16.05.2019) у справі № 910/6217/19, від 20.05.2021 у справі № 910/2711/20, від 31.05.2022 у справі № 916/693/21, від 12.07.2023 у справі № 904/8883/21, згідно із якими при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів підряду як зі сторони замовника, так і підрядника, суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами підрядного зобов`язання діям на його виконання в їх сукупності. Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" наголошує, що у спірних правовідносинах має бути застосована частина 4 статті 612 Цивільного кодексу України, згідно із якою прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора. Крім того, скаржник вважає, що у даній справі мають бути застосовані частини 1, 2 статті 613 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною 4 статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" при цьому зазначає, що з фактичних обставин справи вбачається, що Господарський суд Київської області своїм рішенням від 05.06.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023, задовольняючи вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛП-Плюс" пені, 3% річних та інфляційних втрат не врахував наведені висновки Верховного Суду щодо застосування частини 4 статті 612, частин 1, 2 статті 613 Цивільного кодексу України та не врахував, що позивач за зустрічним позовом не є таким, що прострочив оплату за договором та додатковими угодами через прострочення відповідача за зустрічним позовом у зв`язку із невиконанням ним умов такого договору та додаткових угод, а також вимог позивача за зустрічним позовом щодо сплати нарахованих згідно із договором штрафних санкцій. Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" також звертає увагу Суду, що судами досліджено та задоволено його зустрічні вимоги лише щодо стягнення штрафу у розмірі 10% від ціни договору у сумі 165 772,76 грн, що передбачений пунктом 8.2 додатку № 1 до нього. Водночас суди не дослідили докази та не розглянули вимогу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛП-Плюс" пені за недодержання строків виконання робіт за договором та додатковими угодами, передбачених пунктом 8.2 додатку до договору та підпунктом 1.8.2 додаткових угод. Суди першої та апеляційної інстанцій лише встановили факт прострочення виконання робіт за договором та додатковими угодами, однак безпідставно та необґрунтовано не дослідили докази, надані скаржником, на обґрунтування заявлених вимог за зустрічним позовом про стягнення пені за недодержання строків виконання робіт; суд не навів жодних висновків щодо вказаних вимог та не обґрунтував підстави для відмови у їх задоволенні. Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" вважає також додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2023 необґрунтованим, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛП-Плюс" не зробило заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі, тому, на думку скаржника, такі витрати не підлягають відшкодуванню. Також, скаржник зауважує, що якщо судові рішення першої та апеляційної інстанцій будуть скасовані, то відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України - у разі відмови в позові інші судові витрати покладаються на позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛП-Плюс" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні.

5. Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови).

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.

Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Наведене узгоджується із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:

- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови);

- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).

Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.05.2020 у справі № 910/6217/19, від 20.05.2021 у справі № 910/2711/20, від 31.05.2022 у справі № 916/693/21, від 12.07.2023 у справі № 904/8883/21 щодо застосування статей 612, 613 Цивільного кодексу України, з огляду на таке.

У справі № 910/6217/19, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги про стягнення пені та штрафу за порушення строків надання послуг. Суд першої інстанції визнав обґрунтованим розрахунок штрафних санкцій, водночас зменшив на 50% розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум штрафу та пені. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення про відмову у позові. Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, виходив з того, що за встановлених апеляційним судом обставин повідомлення відповідачем-виконавцем позивача-замовника у жовтні 2018 року про неможливість проведення ремонтних робіт у зв`язку із викраденням з території відповідача частини запчастин для ремонту виробу позивача з пропозицією надати відповідачу запчастини, на заміну викраденим, за обставин неможливості їх самостійного придбання відповідачем та готовністю відповідача відшкодувати вартість викрадених запчастин у повному обсязі, обставин неодноразового звернення відповідача до позивача у лютому-квітні 2019 року за видачею нарядів на отримання складових частин виробу згідно з переліками відповідача, непридатність яких до ремонту було виявлено відповідачем, у тому числі за результатами поглибленого дефектування виробу, обставин надання позивачем відповідачу складової частини виробу 25.03.2019 з ознаками її непридатності для використання у ремонті виробу та обставин фактичного надання відповідачем послуг з ремонту спірного виробу 26.04.2019, який в цей же день передано позивачем для використання за призначенням без зауважень та застережень щодо якості робіт, Суд погоджується з висновками апеляційного суду про встановлення об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне виконання зобов`язання за договором підряду (контрактом), та були зумовлені діями позивача-замовника, який в порушення статті 851 Цивільного кодексу України допустив невиправдану затримку у своєчасному наданні на запит виконавця у належній якості складових частин виробу, необхідних для проведення його ремонту. При цьому, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про недоведення позивачем обставин прострочення підрядника та встановлення обставин прострочення замовника у виконанні зобов`язань за договором підряду, що в цілому звільняє його від відповідальності за договором підряду.

У справі № 910/2711/20, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги про стягнення пені та штрафу, які обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано у повному обсязі жодного виду робіт, передбачених графіком їх виконання згідно з договором підряду. Судом першої інстанції позов задоволено. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення про відмову у позові. Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, виходив з того, що колегія суддів апеляційної інстанції зазначила про те, що нездійснення позивачем оперативних відключень ліній електропередач відповідно до звернень відповідача (програма відключень) сталося не з вини останнього, та є простроченням позивача, що призвело до неможливості виконання відповідачем робіт відповідно до умов договору, з урахуванням основних технологічних рішень проекту. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції з`ясувавши обставини, що мають значення для справи, застосував до спірних правовідносин норми статей 612, 613 Цивільного кодексу України, статей 220, 221 Господарського кодексу України, відповідно до яких кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, а прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У справі № 916/693/21, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги про стягнення вартості виконаних підрядних робіт. Судами першої та апеляційної інстанцій позов задоволено. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, виходив з того, що оцінка судами у цій справі відмови замовника від прийняття робіт за договором та підписання актів виконаних робіт як невмотивованої без повного та всебічного дослідження доказів та заперечень замовника щодо виконання підрядником всього обсягу робіт, є передчасною. За встановлених обставин у справі відмову замовника від підписання актів необхідно також оцінювати відповідно до її змісту та підстав, а не лише щодо невідповідності форми (процедури) такої відмови. При цьому, Верховний Суд зазначив, що для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі, а саме обсягу фактичного виконання робіт за певною вартістю, судом може бути призначено судову будівельно-технічну експертизу, що є доцільним, зокрема у випадку необхідності дослідження будівельної документації тощо.

У справі № 904/8883/21, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги про стягнення пені та штрафу за порушення строків виконання робіт. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав обґрунтованим розрахунок штрафних санкцій, водночас зменшив розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум штрафу та пені. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, виходив з того, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили виключно із встановлених обставин порушення виконання договору підрядником в погоджений договором загальний строк (290 днів, пункт 4.1 договору в редакції додаткової угоди №2 від 07.12.2020), виконання обов`язку замовника щодо оплат, тим самим залишивши поза увагою дослідження своєчасності виконання кожного етапу робіт за Графіком як підрядником, так і замовником в сукупності, можливість виконання кожного наступного етапу робіт підрядником пов`язаного з виконанням своїх зобов`язань замовником. При цьому, Верховний Суд зазначив, що встановлення та дослідження заперечень підрядника стосовно факту виконання замовником умов договору (та доказів, на які він посилається) має важливе значення для правильного вирішення спору у цій справі, однак вказане не було враховано судами попередніх інстанцій.

Таким чином, проаналізувавши судові рішення Верховного Суду, викладені у постановах у постановах від 28.05.202 у справі № 910/6217/19, від 20.05.2021 у справі № 910/2711/20, від 31.05.2022 у справі № 916/693/21, від 12.07.2023 у справі № 904/8883/21, правові висновки щодо застосування статей 612, 613 Цивільного кодексу України в яких, на думку скаржника, не було враховано судами попередніх інстанцій у цій справі, Суд встановив, що застосування судами вказаних норм права не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції. У зазначених скаржником постановах Верховного Суду в співвідношенні з оскаржуваними судовими рішеннями не міститься протилежного правового висновку щодо застосування положень статей 612, 613 Цивільного кодексу України. Застосування судами положень статей 612, 613 Цивільного кодексу України у цій справі залежало виключно від встановлених і доведених обставин конкретної справи, а також оцінки наданих до суду доказів, що входило в предмет доказування та формувало фактично-доказову базу. Отже, правовідносини у справах, на які посилається скаржник, та у справі, що переглядається, не є подібними насамперед за змістовним критерієм.

В свою чергу, касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами оцінкою встановлених обставин справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування наведених статей Цивільного кодексу України фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі.

Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Щодо інших доводів касаційної скарги зазначених скаржником в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті Господарського процесуального кодексу України, а саме, що судами неповністю досліджено зібрані у справі докази.

Відповідно до частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Однак, підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв`язку із чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів відхиляються судом касаційної інстанції. При цьому, доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України також зводяться до незгоди скаржника із наданою судами оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що суперечить положенням статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Будь-яких інших підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" не зазначило у поданій касаційній скарзі.

Касаційна скарга взагалі не містить, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підстав касаційного оскарження додаткового рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 911/212/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2023, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та залишення касаційної скарги в частині оскарження рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2023, додаткового рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 911/212/23 з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України без задоволення, а рішення і додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

7. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 911/212/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2023, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекса Груп" в частині оскарження рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2023, додаткового рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 911/212/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2023, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 911/212/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді Г.О. Вронська

І.Д. Кондратова