Рішення

від 05.02.2024 по справі 686/22601/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/22601/22

Провадження № 2/686/1686/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання Дмітрієвій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -

встановив:

27 жовтня 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, в обґрунтування якого вказав, що 29 жовтня 2021 року між ним та відповідачем було укладено Договір позики №Л291021-2.

Відповідно до п. 1 Договору, позикодавець передає у власність позичальнику, а позичальник приймає у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 246103,20 грн., що за курсом продажів доларів США в АТ КБ «Приватбанк» на день укладення цього Договору еквівалентно 9252 дол. США, в свою чергу, позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цими Договором строк, та згідно із визначеними цим Договором умовами сторони домовились, що загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню у строки та в порядку передбаченому цим Договором буде відповідати еквіваленту 9252 дол. США за курсом продажів доларів США в АТ КБ «Приватбанк» на дату здійснення платежу, не пізніше ніж через 12 місяців з моменту укладення даного Договору, тобто до 29.10.2022 року.

Позивач свої зобов`язання за договором позики №Л291021-2 від 29.10.2021 року виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти у розмірі та в строки, встановлені Договором.

На підтвердження виконання умов Договору, 29.10.2021 року відповідачем була власноруч складена та написана Розписка, із змістом якої відповідач підтвердив, що він отримав позику від позивача у сумі 246103,20 грн., що еквівалентно 9252 дол. США, та зобов`язався повернути цю суму позивачу у строк до 29 жовтня 2022 року.

Відповідач свої зобов`язання повернути грошові кошти у визначені договором позики строки виконав частково та повернув готівкою позивачу 2033 дол. США.

В подальшому, відповідач умисно ухилився від повернення грошових коштів, у зв`язку із чим утворилась сукупна заборгованість у розмірі 361452,95 гривень, шо еквівалентно 8957,94 дол. США 58 центів, що свідчить про порушене майнове право, та є підставою для позивача для звернення до суду з метою захисту та відновлення порушеного права позивача, шляхом примусового стягнення грошових коштів з відповідача із врахуванням штрафних санкцій, а також стягнення понесених позивачем судових витрат по справі.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01.11.2022 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31.01.2023 року підготовче засідання по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.03.2023 року за клопотання відповідача провадження по справі зупинень у зв`язку із перебуванням мобілізацією останнього до складу Збройних Сил України.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.01.2024 року провадження по справі поновлено із призначенням справи до судового розгляду по суті.

01 лютого 2024 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечив проти задоволення позову в частині стягнення суми заборгованості за комерційним курсом продажу доларів США в АТ КБ «ПриватБанк», та зазначив, що заборгованість повинна стягуватись у відповідності із офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день здійснення платежу.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, представник позивача надіслав до суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи без участі позивача та його представника, задоволення позову підтримав у повному обсязі.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання у встановленому законом порядку, позицію щодо позову висловили у поданому відзиві.

Оцінивши надані докази, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом об`єктивно встановлено, що 29 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено Договір позики №Л291021-2.

Відповідно до п. 1 Договору, позикодавець передає у власність позичальнику, а Позичальник приймає у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 246103,20 грн., що за курсом продажів доларів США в АТ КБ «Приватбанк» (1 долар США = 26,60 грн.) на день укладення цього Договору еквівалентно 9252 долари США, в свою чергу, позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цими Договором строк, та згідно із визначеними цим Договором умовами сторони домовились, що загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню у строки та в порядку передбаченому цим Договором буде відповідати еквіваленту 9252 доларів США, за курсом продажів доларів США в АТ КБ «Приватбанк» на дату здійснення платежу, не пізніше ніж через 12 місяців з моменту укладення даного Договору, тобто до 29.10.2022 року.

Згідно із п. 5 Договору позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві суму позики, визначену в п. 1 Договору відповідно до Графіку повернення позичальником грошових коштів, а саме у строк до 29 числа кожного місяця протягом дії Договору у розмірі 20508,60 грн., що становить 771 долар США.

Позивач свої зобов`язання за договором позики №Л291021-2 від 29.10.2021 року виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти у розмірі та в строки, встановлені Договором.

На підтвердження виконання умов договору позики МЛ291021-2 від 29.10.2021 року, 29.10.2021 року відповідачем була власноруч складена та написана Розписка, із змістом якої відповідач підтвердив, що він отримав позику від позивача у сумі 246103,20 грн., що за курсом продажів доларів США в AT КБ «Приватбанк» (1 долар США = 26,60 грн.) на день укладення цього Договору еквівалентно 9252 доларів США, та зобов`язався повернути цю суму Позивачу у строк до 29 жовтня 2022 року.

Проте, як стверджується позивачем та не заперечується відповідачем, останній свої зобов`язання повернути грошові кошти у визначені договором позики jNbJI291021-2 від 29.10.2021 року строки виконав частково, зокрема повернув готівкою позивачу 2033 долари США.

Таким чином, залишкова сума заборгованість за вказаним договором складає 7219 доларів США, що становить різницю між початковою сумою договору 9252 долари США та фактично сплаченою відповідачем частиною 2033 долари США.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона «позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Необхідно зауважити, що письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Позивач виконав своє зобов`язання передати у власність відповідачу грошові кошти, шо підтверджується п. 2 Договору та Розпискою, згідно із яким сума позики, встановлена п. 1 Договору, отримана позичальником від позикодавця до підписання даного договору в повному обсязі, що підтверджується підписами сторін на Договорі, за якими відповідач потверджує факт отримання нею грошових коштів, в обумовленому сторонами розмірі.

Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №369/3340/16-ц від 22 серпня 2019 року за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Тому, правомірною вбачається вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення з останнього заборгованості за Договором позики від 29.10.2021 року у гривневій сумі, еквівалентній 7219 доларів США.

Відповідно до положень ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Окрім того, відповідно до умов ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Зі змісту правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові по справі № 373/2054/16 від 16.01.2019 року вбачається, що як укладення, так і виконання договірних зобов`язань, зокрема позики, виражених через іноземну валюту, не суперечить законодавству України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачено договором або законом, повернути позикодавцю таку ж суму грошей (суму позики), тобто таку ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яку він отримав.

Враховуючи зазначене, суд вважає за доцільне визначити гривневий еквівалент заборгованості співвідносно до офіційного курсу Національного Банку України, що встановлено для долару США на дату винесення вказаного рішення. Так, курс долару США відносно гривні станом на 05.02.2024 року становить 37,57 грн. Звідси, гривневий еквівалент суми заборгованості 7219 доларів США становить 271217,83 грн. (7219*37,57).

Щодо вимоги стягнення з боржника позивачем суми штрафних санкцій за прострочення виконання договору, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Пунктом 9 погодженого сторонами Договору позики № Л291021-2 передбачено, що у разі прострочення виконання зобов`язання (несвоєчасне повернення позики або її частини за графіком) позичальником за даним договором, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю штраф у розмірі 1% від загальної суми заборгованості за кожний календарний день існування простроченої заборгованості, а також 3% річних від простроченої суми.

Так, на етапі подання позовної заяви позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки за прострочення виконання зобов`язання у сумі 72171,95 грн., та 3% річних у сумі 593,19 грн.

Суд оцінює період нарахування позивачем строку заборгованості у сукупному розмірі 25 днів з 30.01.2022 року по 23.02.2022 року, як такий, що відповідає дійсності.

З врахуванням суми заборгованості, визначеної у гривнях, розмір неустойки за 25 днів прострочення сплати за Договором становитиме 67804,46 грн., а саме 271217,83 грн. боргу * 1% за кожен день прострочення * 25 днів періоду прострочення / 100.

Водночас, сума 3% річних за прострочення виконання зобов`язання становить 557,29 грн., а саме 271217,83 грн. боргу * 3% річних * 25 днів періоду прострочення / 365 / 100.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, що належить стягнути з відповідача на користь позивача складає 339579,58 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесених судових витрат, що складаються із судового збору та витрат на правову допомогу.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом із поданням до суду позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про відшкодування на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 115475,12 грн.

Водночас, 01.02.2024 року представником відповідача по справі заявлено клопотання про зменшення суми витрат на праву допомогу у зв`язку із їх неспіврозмірністю.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, стороні, яка намагається стягнути витрати на професійну правничу допомогу, слід якомога детальніше описати надані послуги та надати суду максимально можливий обсяг доказів, що реально підтверджує заявлений розмір витрат на адвоката.

В питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи; суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи), може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Подібні висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду, що прослідковується у відповідних постановах по справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2021 року між ОСОБА_1 та АО «Бачинський та партнери» укладено Договір-доручення № 04-2021 про надання правової (правничої) допомоги. П. 2.6 Договору для надання правової допомоги клієнту АО призначено Дзіковсьвого М.Р. Згідно п. 1.2 до Додатку № 3 до Договору розмір винагороди (гонорару) за надання правової допомоги становить 40% від суми основної заборгованості.

Також, до матеріалів справи представником додано Звіт про виконану роботу від 14.03.2023 року згідно Договору-доручення № 04-2021, Акт надання послуг № БК03/001 від 14.03.2023 року на суму 115475,12 грн. та Рахунок на оплату вказаної суми № 13 на користь АО «Бачинський та партнери» від 14.03.2023 року.

Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, оцінюючи складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, заявлених позивачем, суд приходить до висновку, що витрати на правову допомогу у розмірі 115475,12 грн. не є співрозмірними із складністю справи, що розглядається, а реальність таких витрат не доведена позивачем у повній мірі, а тому суд приходить до висновку, що такі витрати підлягають зменшенню до 15000 грн.

Окрім того, ОСОБА_1 при зверненні до суду було сплачено судовий збір у загальному розмірі 4110,73 грн. В порядку ст. 141 ЦПК України, судовий збір у випадку часткового задоволення позову підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог. Таким чином, сума судового збору, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача складає 3862,03 грн., що становить 93,95% задоволених позовних вимог від 4110,73 грн. загальної суми судового збору.

Таким чином, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263 - 265, 280-285 ЦПК України, ст.ст. 207, 524, 525, 526, 533, 610, 612, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ,в інтересахякого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 простягнення заборгованостіза договоромпозики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_2 сукупну суму боргу за Договором позики № Л292021-2 від 29.10.2021 року у розмірі 339579,58 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн. та судовий збір у розмірі 3862,03 грн., а всього стягнути 358441,61 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в загальному порядку протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сергій Стефанишин