Постанова

від 18.04.2024 по справі 686/22601/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/22601/22

Провадження № 22-ц/4820/814/24

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

з участю представника апелянта адвоката Кримчака О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2024 року, суддя Стефанишин С.Л., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив:

В жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 288687,81 грн. основної суми заборгованості за договором позики, 72171,95 грн. неустойки за прострочення виконання зобов`язань, 593,19 грн. нарахованих 3% річних за прострочення виконання зобов`язань, а також судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3614,52 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 115475,12 грн.

В обґрунтування позову вказав, що 29.10.2021 року між ним та відповідачем було укладено договір позики №Л291021-2, відповідно до якого він передав відповідачу грошові кошти в сумі 246103,20 грн., що за курсом продажу доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» на день укладення договору еквівалентно 9252 дол. США. В свою чергу, відповідач зобов`язався повернути позику у визначений цим договором строк, але не пізніше ніж через 12 місяців з моменту укладення договору, тобто до 29.10.2022 року.

На підтвердження виконання умов договору, 29.10.2021 року ОСОБА_1 було власноруч написано розписку, в якій відповідач підтвердив факт отримання позики від позивача в сумі 246103,20 грн., що еквівалентно 9252 дол. США та зобов`язався повернути цю суму позивачу у строк до 29.10.2022 року.

Позичальник свої зобов`язання повернути грошові кошти у визначений договором позики строк виконав частково та повернув готівкою позивачу 2033 дол. США, у зв`язку з чим утворилася сукупна заборгованість у розмірі 361452,95 грн., яку ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05.02.2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сукупну суму боргу за договором позики №Л292021-2 від 29.10.2021 року в розмірі 339579,58 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн. та судовий збір у розмірі 3862,03 грн.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що відповідачем визнано факт часткового виконання грошового зобов`язання за договором позики, залишок боргу становить 7219 дол. США.

Суд також ствердив, що відповідно до умов договору, з відповідача також підлягає стягненню неустойка за 25 днів прострочення з розрахунку 1% за кожен день прострочення та 3% річних за вказаний період.

Стягуючи з відповідача 15000 грн. витрат на правничу допомогу суд виходив зі співмірності та обґрунтованості таких витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду в частині стягнення штрафних санкцій та витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги послався на неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що під час дії карантину не допускається нарахування штрафних санкцій за договорами позики.

Позивачем також не надано суду належних та допустимих доказів понесення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 15000 грн.

В суді представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач в судове засідання не з`явився, про судове засідання був повідомлений у передбаченому процесуальним законом порядку.

Заслухавши учасника справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 29.10.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики №Л291021-2.

Відповідно до п. 1 договору позикодавець передає у власність позичальнику, а позичальник приймає у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 246103,20 грн., що за курсом продажів доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» (1 дол. США = 26,60 грн.), що на день укладення цього договору еквівалентно 9252 дол. США. В свою чергу, позичальник зобов`язався повернути позику у визначений цим договором строк, та згідно із визначеними цим договором умовами сторони домовилися, що загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню у строки та в порядку, передбаченому цим договором, буде відповідати еквіваленту 9252 дол. США, за курсом продажів доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» на дату здійснення платежу, не пізніше ніж через 12 місяців з моменту укладення даного договору, тобто до 29.10.2022 року.

Згідно з п. 5 договору позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві суму позики, визначену в п. 1 договору відповідно до графіку повернення позичальником грошових коштів, рівними платежами, в розмірі 20508,60 грн., що становить 771дол. США, у строк до 29 числа кожного наступного місяця від дати укладення договору до 29.10.2022 року.

На підтвердження виконання умов договору позики МЛ291021-2 від 29.10.2021 року, цього ж дня ОСОБА_1 була власноруч складена та написана розписка, в якій останній підтвердив факт отримання позики від ОСОБА_2 в сумі 246103,20 грн., що за курсом продажів доларів США в AT КБ «ПриватБанк» (1 дол.США = 26,60 грн.) на день укладення цього договору еквівалентно 9252 дол. США, та зобов`язався повернути цю суму позивачу у строк до 29.10.2022 року.

Відповідно до п. 9 договору, за прострочення виконання позичальником зобов`язання, він зобов`язаний сплатити позикодавцю штраф у розмірі 1% від загальної суми заборгованості за кожен календарний день існування простроченої заборгованості, а також 3% річних від простроченої суми.

Як визнано відповідачем, він повернув позику частково, в сумі 2033 дол. США.

Згідно із проведеним позивачем розрахунком, неустойка та 3% річних за період прострочення виконання зобов`язання, що становить 25 днів, склала 72171,95 грн. та 593,19 грн., відповідно.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 18.09.2013 року у справі №6-63цс13, від 02.07.2014 року у справі №6-79цс14, від 13.12.2017 року у справі №6-996цс17, правомірність яких підтверджена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року у справі №464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18).

Пунктом 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Суд першої інстанції правильно встановив наявність непогашеного боргу у ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 та дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення з останнього неповернутої суми заборгованості.

Разом з тим, з огляду на приписи пункту 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, наведені постанови Кабінету Міністрів України, якими з 12.03.2020 року установлено на всій території України карантин, який протягом всього періоду дії договору позики, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції помилково не застосував вказані норми права та дійшов необґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 суми штрафу в розмірі 72171,95 грн.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постановах від 16.12.2021 року у справі №922/4076/20 та 25.10.2022 року у справі №916/183/22.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за договором позики.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається зі змісту договору про надання правової допомоги від 14.05.2021 року, укладеного між ОСОБА_2 та АО «Бачинський та партнери», а також додаткових угод до нього від 14.05.2021 року, 22.07.2022 року, акту наданих послуг від 14.03.2023 року, звіту про виконану роботу від 14.03.2023 року, вартість гонорару адвоката за надані послуги з представництва позивача в суді першої інстанції становить 40% від суми основної заборгованості, що складає за твердженням позивача 115475,12 грн.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

Зважаючи на складність справи, предмет доказування у даній справі, складність застосування норм права, складення позову та інших процесуальних документів (заява про забезпечення позову на 6 сторінках, клопотання про поновлення провадження у справі на 3 сторінках), які були подані адвокатом позивача у цій справі, обсягу зібраних доказів, колегія суддів вважає, що розмір правничої допомоги, як заявленої позивачем до відшкодування в сумі 115475,12 грн., так і стягнутої судом в сумі 15000 грн., є завищеним, не відповідає об`єму фактично наданої адвокатом клієнту правової допомоги, та підлягає зменшенню до 8000 грн.

Суд першої інстанції не в повній мірі правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, помилково провів розподіл судових витрат, внаслідок чого доводи апеляційної скарги щодо вирішення спору по суті слід визнати обґрунтованими, а у вирішенні питання про стягнення судових витрат частково обґрунтованими.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позов задоволено частково, на 75,19% (271775,12:(361452,95/100)), витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову в суді першої інстанції в сумі 3090,85 грн. ((3614,53 грн.+496,20 грн.)х75,19%:100), а також витрати на правничу допомогу в розмірі 6015,20 грн. (8000 грн.х75,19%:100%), підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача.

Враховуючи, що апеляційну скаргу в частині вирішення спору по суті задоволено, витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції в сумі 1610,40 грн. підлягають компенсації відповідачу за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 штрафу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 72171,95 грн. за договором позики №Л291021-2 від 29 жовтня 2021 року, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені в суді першої інстанції по сплаті судового збору в розмірі 3090,85 грн. та правничої допомоги в розмірі 6015,20 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 1610,40 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 квітня 2024 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова