Постанова

від 13.02.2024 по справі 681/999/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 681/999/22

Провадження № 22-ц/4820/209/24

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), Костенка А.М. П`єнти І.В., секретар судового засідання Цугель А.О.

розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу № 681/999/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 02 листопада 2023 року (суддя Горщар А.Г., повний текст судового рішення складено 10 листопада 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій орендній платі, трьох відсотків річних, пені та моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказувала, що вона є власницею земельної ділянки кадастровий номер 6823681500:10:001:0004, яка знаходиться за межами населених пунктів колишньої Великоберезнянської сільської ради Шепетівського району, площею 2,7892 га, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивачка зазначала, що у 2014 році між нею та відповідачем було укладено договір оренди землі, за умовами якого було передано належну їй на праві власності земельну ділянку в оренду відповідачу строком на 7 років.

ОСОБА_1 зазначає, що у 2021 році за її ініціативою договір оренди припинено у зв`язку з закінченням строку дії, однак відповідачем орендної плати за 2021 рік виплачено не було. ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» (далі-Товариство) у січні 2022 року повідомило позивачку, що орендна плата виплачена в повному обсязі та в строки, передбачені договором, тому зобов`язання щодо виплати орендної плати відсутні.

ОСОБА_1 стверджує, що Товариством не сплачено за 2021 рік орендну плату, розмір якої 5369,25 грн, тобто 4% від грошової оцінки земельної ділянки, що орендується, станом на 2021 рік. Крім цього, позивачка вважає, що у зв`язку з порушенням умов договору оренди землі щодо невиплати орендної плати відповідач повинен сплатити 3% річних за затримку виконання грошового зобов`язання, пеню за невнесення орендної плати у строки, визначені договором з розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки та відшкодувати моральну шкоду.

Тому ОСОБА_1 з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, що прийнята районним судом, просила стягнути з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» заборгованість з орендної плати в розмірі 5369,25 грн, 3% річних за затримку виконання грошового зобов`язання у сумі 234,33 грн, пеню у розмірі 3219,78 грн та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 02 листопада 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» на користь ОСОБА_1 3582 грн 37 коп. заборгованості по орендній платі за 2021 рік за користування належною позивачці земельною ділянкою, 3% річних за затримку виконання грошового зобов`язання за період з 31.12.2021 року по 14.06.2023 року в сумі 156 грн 35 коп., пеню за несвоєчасну виплату орендної плати у строки, визначені договором оренди, за період з 31.12.2021 року по 14.06.2023 року в сумі 2148,24 грн, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 422 грн 76 коп. та 3408 грн витрат на правничу допомогу, а всього 9717 грн 72 коп. В решті вимог позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що суд першої інстанції підтвердив факт нарахування та виплати Товариством для ОСОБА_1 орендної плати в період з 2016 року по 2020 рік у збільшеному розмірі. При цьому, твердження суду про наявність в Товариства заборгованості з виплати орендної плати за користування земельною ділянкою за 2021 рік є необґрунтованими та недоведеними належними та допустимими доказами і не підтверджуються матеріалами справи. Крім того, представник Товариства звертає увагу, що орендні виплати в розмірі, більшому, ніж передбачено договором оренди землі, здійснювалися на прохання та за згодою ОСОБА_1 в рахунок виплати орендної плати за майбутні періоди.

Апелянт також зазначає, що після подання ОСОБА_1 заяви про збільшення позовних вимог, такі позовні вимоги не збільшилися, а, навпаки, зменшилися та позивачем заявлено нову позовну вимогу про стягнення пені в розмірі 3219,78 грн і районний суд безпідставно розглянув вимоги позивачки із новою позовною вимогою, проігнорувавши зазначене порушення норм процесуального права, що в кінцевому результаті призвело до ухвалення незаконного рішення.

З огляду на наведене, Товариство просить скасувати судове рішення в оскаржуваній частині та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відзив від ОСОБА_1 до апеляційного суду не надходив.

Справа розглядається в порядку частини 1 статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями частини 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Оскільки ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» оскаржується судове рішення в частині задоволених позовних вимог, тому апеляційним судом не переглядається судове рішення в частині відмови у решті позовних вимог ОСОБА_1 . Адже відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №186/1743/15-ц «у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується».

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини 1, 2, 5 стаття 263 ЦПК України).

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 6823681500:10:001:0004, що розташована за межами населених пунктів колишньої Великоберезнянської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, площею 2,7892 га з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

24.11.2014 року між позивачкою та Товариством укладено договір оренди землі і 12.12.2014 року проведено державну реєстрацію права оренди Товариства, що підтверджується даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.8-10).

За умовами зазначеного договору оренди землі ОСОБА_1 передала відповідачу в оренду строком на 7 років земельну ділянку кадастровий номер 6823681500:10:001:0004, нормативна грошова оцінка якої на час укладення договору складала 89559,18 грн (п.п. 5,8 договору).

Сторони договору визначили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 3582,37 грн за земельну ділянку на рік, що становить 4 (чотири) відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. (п. 9 договору).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексації (п.10 договору).

Орендна плата вноситься у такі строки - до 30 грудня кожного року (п.11 договору).

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочки (п.14 договору).

Районним судом також встановлено, що Товариство сплачувало на користь позивачки орендну плату: за 2014 рік - 3582,37 грн, що становить 4% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки 89559,18 грн; за 2015 рік - 4474,38 грн, що становить 4 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки 111859,42 грн; за 2016 рік - 8053,86 грн, що більше ніж 4 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка становила 134231,30 грн; за 2017 рік - 10738,48 грн, що більше ніж 4 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка становила 134231,30 грн; за 2018 рік - 13185,00 грн, що більше ніж 4% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка становила 134231,30 грн; за 2019 рік - 13678,00 грн, що більше ніж 4% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка становила 134231,30 грн; за 2020 рік - 17243,00 грн, що більше ніж 4% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка становила 134231,30 грн (а.с. 25-51).

Постановляючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив із встановленого факту несплати ТОВ «НВП «Канола - Поділля» ОСОБА_1 орендної плати за 2021 рік, враховуючи умови договору оренди землі від 24.11.2014, що укладений між сторонами, та недоведеності Товариством виплату орендної плати позивачці за 2021 рік наперед. А тому суд, враховуючи пункти 9, 11, 14 договору оренди землі від 24.11.2014, виходив з наявності законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки 3582,37 грн заборгованості по орендній платі, пеню за несвоєчасну виплату орендної плати у строки, визначені договором оренди, за період з 31.12.2021 року в сумі 2148,24 грн та 156,35 грн 3% річних за затримку виконання грошового зобов`язання за період з 31.12.2021 року по 14.06.2023 року.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на правильному застосуванні районним судом норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 2Закону України«Про орендуземлі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексомУкраїни (далі -ЗК України), Цивільним кодексомУкраїни (далі -ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом частин 1, 2 статті 651ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статті 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1Закону України«Про орендуземлі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13цього ЗаконуУкраїни «Прооренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Частинами 1-3 статті 762 ЦК Українивизначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

За змістом статей 21, 22, 23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 стаття 81 ЦПК України).

Висновки районного суду, що викладені в оскаржуваній частині узгоджуються із матеріалами справи.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про незаконність судового рішення в частині стягнення заборгованості по орендній платі за 2021 рік, судова колегія виходить з наступного.

Так, зі змісту укладеного між сторонами договору оренди землі від 24 листопада 2014 року слідує, що орендна плата за користування земельною ділянкою складала 3582,37 грн на рік, що становить 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати здійснюється без урахування індексації. Орендна плата вноситься у такі строки - до 30 грудня кожного року (пункти 9, 10,11 договору оренди землі від 24.11.2014).

Судом першої інстанції встановлено та ТОВ «НВК «Канола-Поділля» не заперечується, що у 2021 звітному році ОСОБА_1 орендна плата не перераховувалася.

Норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та положення укладеного між сторонами договору оренди не містять заборон на сплату орендної плати авансом за наступні роки користування орендарем земельною ділянкою.

Проте, як обґрунтовано вказував суд першої інстанції, Товариством не було надано доказів на підтвердження того, що сплачена позивачці в більшому розмірі орендна плата є авансовим платежем. Відповідачем також не було обґрунтовано, за який конкретно період використання Товариством земельної ділянки в майбутньому були виплачені позивачці кошти і не доведено належними та допустимими доказами наявність згоди ОСОБА_1 на сплату ТОВ «НВП «Канола-Поділля» у 2014-2020 роках орендної плати за наступні роки користування орендарем належною їй земельною ділянкою.

Не підтверджують вищезазначені посилання відповідача про те, що надміру сплачені позивачці у 2014-2020 роках орендні платежі є авансом і, копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (а.с.25-51), з яких слідує, що Товариство сплачувало ОСОБА_1 орендну плату за оренду земельної ділянки за відповідні роки (2014 - 2020 роки).

Враховуючи встановлення факту порушення відповідачем умов договору оренди в частині своєчасної сплати орендної пати за 2021 рік, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по орендній платі за 2021 рік та 2148,24 грн пені, право на нарахування і стягнення якої обумовлено сторонами договору оренди землі від 24.11.2014. І, слід зазначити, що наведений судом розрахунок та розмір пені відповідачем не спростований.

Аргументи апеляційної скарги про порушення районним судом норм процесуального права в частині прийняття заяви позивачки про збільшення позовних вимог із новою позовною вимогою не є підставою для скасування судового рішення в оскаржуваній частині.

Адже, позовна вимога, якою позивачка, крім іншого, доповнила позовну заяву шляхом подання заяви про збільшення позовних вимог, пов`язана з предметом та з підставами поданого нею позову в первісній редакції (невиконання умов договору оренди землі від 24.11.2014 і стягнення заборгованості по орендній платі та 3% річних за невиконання грошового зобов`язання).

Вирішуючи спір щодо оскаржених позовних вимог, суд правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судові витрати у зв`язку з переглядом судового рішення перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 384, 389 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» залишити без задоволення.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 02 листопада 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 14 лютого 2024 року.

Судді А.П. Корніюк

А.М. Костенко

І.В. П`єнта