Рішення

від 14.11.2007 по справі 3/571-17/329

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

3/571-17/329

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

№  3/571-17/329

14.11.07

За позовом     Комунального підприємства “Міська друкарня Києво-Святошинського району”  

До                    1) Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області

2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавничий дім “Святошин”  

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача  

                       1) Виробничо-комерційне підприємство “СТ-Друк”

        2) Приватне підприємство “Тампо-Друк”

Про                 визнання недійсними договору оренди та акту прийому-передачі

Суддя  Кролевець О.А.

Представники :

від позивача:           Кондратов М.І. (довіреність від 19.09.2007)

від відповідача-1:   не з'явився

від відповідача-2:   не з'явився

від 3-іх  осіб:           не з'явилися

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 08.11.2007 оголошувалась перерва до 14.11.2007.   

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними у повному обсязі з моменту їх укладення договору оренди та акту прийому-передачі від 25.12.2003, укладених між відповідачами.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2006 по справі №3/571 в позові в частині визнання договору оренди недійсним відмовлено, а в частині  визнання недійсним акту прийому-передачі орендованого майна припинено провадження у справі.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 №3/571 рішення суду від 26.12.2006 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2007 №3/571 касаційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2006 та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В своїй постанові Вищий господарський суд України вказав на необхідність залучення до участі у справі в якості третіх осіб Виробничо-комерційного підприємства “СТ-Друк” та Приватного підприємства “Тампо-Друк”, оскільки рішення з господарського спору може вплинути на права або обов'язки вказаних підприємств щодо однієї з сторін у справі.

У відповідності до ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою Верховного Суду України від 26.07.2007 у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 12.06.2007 №3/571 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2007 справу прийнято до розгляду з присвоєнням №3/571-17/329.

Під час нового розгляду справи в судовому засіданні 23.10.2007 позивачем подана заява про уточнення позовних вимог та заява про доповнення позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд визнати недійсним у повному обсязі з моменту укладання договір оренди від 25.12.2003, укладеного між відповідачами, а також визнати недійсною у повному обсязі з моменту укладання Додаткову угоду від 01.09.2007 до договору оренди від 25.12.2003, укладену між відповідачами по справі.

Позовні вимоги КП “Міська друкарня Києво-Святошинського району” мотивовані наступним. Спірний договір оренди був укладений відповідачами з порушенням норм чинного законодавства, яке діяло на час його укладення, зокрема: не було здійснено інвентаризації майна підприємства з одночасним проведенням аудиторської перевірки та приведення балансу підприємства у відповідність з вимогами стандартів бухгалтерського обліку (порушення процедури укладення договору); майно за спірним договором не було передано відповідачу-2, оскільки передавальний баланс не складався; при укладенні спірного договору не було складено Розподільчого балансу станом на 25.12.2003, акту приймання-передачі дебіторської заборгованості та не був визначений правонаступник комунального підприємства, не проводилась переоцінка вартості необоротних активів та не укладався договір купівлі-продажу необоротних активів; на момент укладення договору комунального майна (предмету договору) в розпорядженні орендодавця (відповідач-1) не було, оскільки воно знаходилось на балансі позивача в його повному господарському віданні, що підтверджується п. 8.4 Статуту позивача; розмір орендної плати було визначено без проведення відповідної оцінки вартості майна, що підтверджується відсутністю у відповідачів акту оцінки вартості майна, який відповідно до  п.12 спірного Договору є його невід'ємною частиною; не було проведено оцінки майна, що є обов'язковим у випадках реорганізації  комунальних  підприємств;  не  були погоджені такі істотні умови договору, як об'єкт оренди, склад і вартість майна з урахуванням індексації, умови повернення орендарем (відповідач-2) орендованого майна у разі закінчення строку його дії, порядок відновлення орендованого майна; договір не містить такої істотної умови, як предмет договору, оскільки у відповідача-1 відсутнє право розпоряджатися земельною ділянкою, таке право належить КМДА; відповідачами порушено ст. 92 Земельного Кодексу України, відповідно до якої право постійного користування земельною ділянкою набувають тільки  підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності. У зв'язку з тим, що відповідач–2 не відноситься до таких підприємств, то він може набувати права користування земельною ділянкою, що входить до складу цілісного майнового комплексу комунального підприємства  тільки на підставі договору купівлі-продажу або оренди з власником  цієї  земельної ділянки, а не з орендодавцем. Також позивач стверджує, що спірне майно одночасно було передано в оренду позивачу та третім особам по справі, до того ж відповідачем-1 двічі отримувалась орендна плата за орендовані приміщення, що суперечить законодавству. За викладених обставин, позивач просить визнати спірний договір та додаткову угоду до нього недійсними на підставі ст.48 Цивільного Кодексу Української РСР та п. 1 ст. 203, ч.1. ст. 215  Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

          Відповідач-1 у відзиві на позов надав пояснення по суті спору. Зокрема, він зазначив, що спірний договір був укладений на підставі рішення Києво-Святошинської ради Київської області  від 18.12.2003. Договір та акт прийому-передачі від 25.12.2003 були підписані заступником голови райдержадміністрації Бажаном М.В.

Відповідач-1 в судові засідання свого представника не направив.

Відповідач-2 проти позовних вимог заперечує повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Так, відповідач-2 стверджує, що власником друкарні є територіальна громада Києво-Святошинського району Київської області. Функції управління друкарнею від імені власника здійснює відповідач-1 по справі. Предмет договору оренди є чітко визначеним і ним є цілісний майновий комплекс, розташований по вул. Львівській,72 в м. Києві. Посилання позивача на недійсність договору оренди відповідач-2 вважає безпідставними, а права позивача такими, що не є порушеними.  

Третя особа-1 (ВКП “СТ-Друк”) та третя особа-2 (ПП “Тампо-Друк”) в письмових поясненнях по суті спору повідомили, що позовні вимоги підтримують повністю та вважають спірний договір таким, що укладений з порушенням вимог чинного законодавства. Також представник третіх осіб зазначив, що спірним договором порушуються права третіх осів на володіння та користування частиною цілісного майнового комплексу за раніше укладеними договорами оренди від 02.08.2000 та від 03.01.2002.

Представники третіх осіб в судові засіданні 14.11.2007 не з'явилися.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням п'ятнадцятої сесії Київської обласної ради ХХІІІ скликання від 25.01.2001 № 266-15-XXIII “Про управління об'єктами майна спільної власності територіальних громад області” (пункт 4.4.) міську друкарню Києво-Святошинського району у складі об'єктів згідно з додатком 14, а саме: будівлі і споруди, балансовою вартістю 177,5 тис. грн., машини і обладнання, балансовою вартістю 41,6 тис. грн. та транспортні засоби, балансовою вартістю 7,4 тис. грн., а разом балансовою вартістю 226,5 тис. грн. було передано до спільної комунальної власності територіальних громад Києво-Святошинського району Київської області.

Рішенням Києво-Святошинської районної ради Київської області ХІV сесії ХХІІІ скликання від 03.04.2001 “Про прийняття у спільну комунальну власність територіальних громад Києво-Святошинського району Міської друкарні Києво-Святошинського району” був прийнятий у спільну комунальну власність територіальних громад Києво-Святошинського району та переданий в управління Києво-Святошинської райдержадміністрації (відповідач-1) майновий комплекс Міської друкарні Києво-Святошинського району, розташований за адресою: м. Київ, вул. Львівська 72. На підставі рішення був складений Акт передачі з обласної комунальної власності до спільної власності територіальних громад Києво-Святошинського району майна Міської друкарні Києво-Святошинської району станом на 01.01.2001.

Згідно розпорядженням голови Києво-Святошинської райдержадміністрації №218 від 28.04.2001 Державне підприємство “Міська друкарня Києво-Святошинського району” було реорганізовано шляхом перетворення у Комунальне підприємство “Міська друкарня Києво-Святошинського району” (позивач), яке відповідно до п.1.1. Статуту підприємства, зареєстрованого Києво-Святошинською райдержадміністрацією Київської області 28.04.2001 (реєстраційний №1470), є правонаступником всіх прав і обов'язків Державного підприємства “Міська друкарня Києво-Святошинського району”.

Згідно з п.п.8.3, 8.4 Статуту позивача, до складу майна друкарні входить майновий комплекс балансовою вартістю 226500 грн., який складається з будівель і споруд, машин і обладнання, транспортних засобів, як передбачено і додатком 14 до рішення Київської обласної ради від 25.01.2001 № 266-15-XXIII. Майно, яке є комунальною власністю, закріплюється за друкарнею на праві повного господарського відання. Інше майно, набуте друкарнею в результаті її господарської діяльності, є власністю друкарні.

Власниками друкарні та зазначеного майнового комплексу відповідно до п.6.1 Статуту позивача є територіальні громади Києво-Святошинського району Київської області. Власник здійснює свої повноваження через представницькі і виконавчі органи в межах їх компетенції відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Рішенням ІХ сесії Києво-Святошинської районної ради Київської області від 18.12.2003 №142-9 “Про здачу в оренду майнового комплексу міської друкарні Києво-Святошинського району Товариству з обмеженою відповідальністю “Святошин” (відповідачу-2) вирішено здати в довгострокову оренду майновий комплекс міської друкарні Києво-Святошинського району ТОВ “Видавничий дім “Святошин”. Крім того, у відповідності з рішенням Києво-Святошинської районної ради від 03.04.2001 “Про прийняття у спільну комунальну власність територіальних громад Києво-Святошинського району Міської друкарні Києво-Святошинського району”  вирішено  доручити районній державній адміністрації скласти договір оренди між райдержадміністрацією та трудовим колективом ТОВ “Видавничий дім “Святошин”.

На виконання зазначеного рішення між відповідачем-1 та відповідачем-2 був укладений договір оренди комунального майна від 25.12.2003 (далі –спірний договір), відповідно до умов якого відповідачу-2 було передано в строкове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс (залишковою вартістю станом на 01.10.2003 –187533,12 грн.) КП Міської друкарні Києво-Святошинського району, який знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Львівська,72 для виробництва поліграфічної продукції. Строк дії договору оренди відповідно до п.10.1 Договору складає 49 років і діє до 25.12.2052.

Передачу об'єкту оренди було оформлено Актом прийому-передачі орендованого майна від 25.12.2003 (знаходиться в матеріалах справи).

29.08.2005 між сторонами за спірним договором був складений та підписаний Додаток до Акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу, яким визначений перелік майна, первісна вартість цього майна та його залишкова вартість станом на 01.10.2003.

Крім того, 01.09.2007 між відповідачами була підписана Угода про внесення змін та доповнень до договору оренди комунального майна від 25.12.2003, якою відповідачі внесли зміни до п.1 спірного договору в частині розміру експертної оцінки цілісного майнового комплексу, та зміни до п.4.1 спірного договору в частині розміру орендної плати (копія Угоди залучена до матеріалів справи).   

Також судом встановлено наступне.

03.01.2002 між Міською друкарнею Києво-Святошинського району та виробничо-комерційним підприємством “СТ-Друк” (третя особа-2) був укладений договір оренди державного майна, згідно з яким третій особі-2 за актом прийомки-здачі від 03.01.2002 було передано строком на п'ять років до 03.01.2007 в строкове платне володіння та користування виробничу площу 54,0 кв.м., яка знаходиться на балансі підприємства Міської друкарні  Києво-Святошинського району (м. Київ, вул. Львівська, 72) для виробництва поліграфічної продукції.   

Крім того, 02.08.2000 між Міською друкарнею Києво-Святошинського району та Приватним підприємством “Тампо-Друк” (третя особа-1) був укладений договору оренди державного майна, відповідно до умов якого останньому за Актом прийому-здачі від 03.08.2000 було передано в строкове платне володіння та користування на строк п'ять років до 01.09.2005 будівлю загальною площею 49,5 кв.м., яке знаходиться на балансі державного підприємства Міської друкарні Києво-Святошинського району (м. Київ, вул. Львівська, 72) для виробництва поліграфічного обладнання та надання поліграфічних послуг.    

Судом встановлено, що майно –виробничі приміщення, яке було передано в оренду третім особам по справі, входить до складу того ж майна, що є предметом спірного договору оренди від 25.12.2003. Крім того, судом встановлено, що на момент укладення спірного договору досі були чинними договори оренди з третіми особами. Доказів того, що зазначені договори оренди від 03.01.2002 та від 02.08.2000 були розірвані або визнані судом недійсними суду не надано.  

Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджує, що договір оренди комунального майна від 25.12.2003, є таким, що укладений з порушенням вимог чинного на момент його укладання законодавства та порушує права позивача, як особи, яка володіє спірним майном на праві повного господарського відання.    

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.  

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності, положення ЦК України застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.   

Приймаючи до уваги, що договір, який позивач просить визнати недійсним, був укладений 25.12.2003, тому суд до спірних правовідносин застосовує положення Цивільного кодексу Української РСР, який був чинним на той час.  

Відповідно до ст.48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України  від 28.04.1978 №3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” (далі по тексту –Постанова) передбачено,  що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Згідно з п.5 Постанови за правилами ст.48 ЦК УРСР угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади та управління в межах наданої їм компетенції. Стаття 48 ЦК застосовується  при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами й організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними (ст.ст. 45-47, 49-58 ЦК УРСР).    

Відповідно до ст.37 Закону України “Про власність” та ст.10 Закону України “Про підприємства в Україні” в редакції, які були чинними на момент укладення спірного договору оренди, майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Відносини щодо оренди державного та комунального майна, в тому числі порядок  укладення договору оренди регулюються Законом України “Про оренду державного та комунального майна”, іншими нормативно-правовими актами та договором оренди.

Позивач стверджує, що при укладанні спірного договору оренди не було дотримано встановлених законом вимог щодо порядку укладення договору оренди державного майна, а саме ст.ст. 7, 9, 10, 11, 14 закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст.57 Закону України “Про власність” та ст.37 ЦК УРСР, що призвело до порушення прав та інтересів позивача.

При вирішенні спору судом застосована редакція Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, яка була чинною на момент укладання спірного договору, тобто станом на 25.12.2003.

Статтею 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачений наступний порядок укладання договорів оренди. Юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном.

Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про можливість оренди та умови договору оренди.

Відповідно до ст.10 Закону України “Про оренду державного так комунального майна” істотними умовами договору є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Згідно зі ст.11 вказаного Закону оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, при цьому оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

Суд погоджується з твердженнями позивача про недотримання відповідачами порядку укладення договору оренди, оскільки на вимогу ухвали суду від 24.09.2007 відповідачі не надали суду заяв, листів, проектів договору оренди із додатками, які передували укладення оспорюваної угоди.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендодавцями державного та комунального майна є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва –щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, –щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства –щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, –також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Згідно зі ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” вирішення питань щодо реорганізації підприємств комунальної власності відповідної територіальної громади віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Вказані рішення приймаються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ст.14 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” припинення діяльності підприємства або його структурного підрозділу здійснюється шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря, а структурного підрозділу –шляхом виділення з підприємства з наступним приєднанням до орендаря з дати видання про це відповідного наказу органу, уповноваженого управляти майном.

Судом встановлено, що на момент укладання між відповідачами спірного договору, майно, яке є предметом цього договору, знаходилось у володінні та користуванні позивача на  праві повного господарського відання підставі розпорядженням голови Києво-Святошинської райдержадміністрації №218 від 28.04.2001, а тому позивач відповідно до ст.37 Закону України “Про власність” мав повноваження щодо володіння, користування та розпорядження зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства.

Також судом встановлено порушення відповідачами вимог законодавства в частині проведення оцінки об'єкту оренди, оскільки сторонами за спірним договором в порушення ст.11 Закону України “Про оренду державного а комунального майна” не було здійснено оцінки майна, а також між сторонами за договором не укладався та не підписувався передавальний баланс, за яким майно мало бути передано орендарю за спірним договором (відповідачу-2).

Відповідно до ст.4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс.

З тексту спірного договору та акту прийому-передачі від 25.12.2003 неможливо встановити кількісні та якісні характеристики об'єкту оренди, його технічний стан і придатність до використання. Тобто спірний договір не містить такої істотної умови як склад і вартість майна з урахуванням її індексації, що є обов'язковим до ст.10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” методика розрахунку та порядок використання орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, визначаються органами місцевого самоврядування.

Однак, відповідачі в порушення вказаного положення Закону, для розрахунку розміру орендної плати застосували Методику розрахунку та порядок використання орендної плати, затверджену Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 №786, яка насправді визначає розмір орендної плати для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Крім того, відповідач-1 не заперечує того факту, що розмір орендної плати у спірному договорі був визначений з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до Тимчасової Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду майна спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, яке знаходиться на території міста Києва , затвердженої рішенням Київської обласної ради №127-08-ХХІІІ від 19.08.1999, яка була чинною на момент укладення спірного договору, вартість орендованого майна визначається експертним шляхом з урахуванням коефіцієнту, який враховує умови розміщення орендованого майна з урахуванням місцезнаходження об'єкта оренди та забезпеченості його інженерними мережами.

В порушенням зазначених вимог, розмір орендної плати був визначений відповідачами на підставі залишкової вартості орендованого майна. Доказів, які б спростовували такі висновку суду, відповідачі суду не надали.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги КП “Міська друкарня Києво-Святошинського району” про визнання договору оренди від 25.12.2003, укладеного між відповідачами, недійсним є доведеними, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.  

Оскільки вимога про визнання недійсною у повному обсязі з моменту укладення додаткової угоди від 01.09.2007 до договору оренди від 25.12.2003, укладеної між відповідачами, є похідною від вимоги про визнання договору недійсним, тому вона також  підлягає задоволенню.   

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.               Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним у повному обсязі з моменту укладення договір оренди від 25.12.2003, укладений між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Видавничий дім “Святошин”.

          3.          Визнати недійсною у повному обсязі з моменту укладення Додаткову угоду від 01.09.2007 до договору оренди від 25.12.2003, укладену  між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Видавничий дім “Святошин”.

          4.          Стягнути з Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (03115, м. Київ, пр-т Перемоги,126, код 23570148), а у випадку відсутності коштів – з  будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства “Міська друкарня Києво-Святошинського району” (08132, м. Вишневе, Києво-Святошинського району Київської області, вул. Зелена,2, код 02467067) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавничий дім “Святошин” (03179, м.Київ, вул.Львівська,72, код 31956877), а у випадку відсутності коштів –з  будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства “Міська друкарня Києво-Святошинського району” (08132, м. Вишневе, Києво-Святошинського району Київської області, вул. Зелена,2, код 02467067) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          6.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.  

          Суддя                                                                                                 О.А. Кролевець