Постанова

від 14.02.2024 по справі 489/6008/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 489/6008/23

Перша інстанція: суддя Костюченко Г.С.,

повний текст судового рішення

складено 07.12.2023, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Танасогло Т.М., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.12.2023 у справі №489/6008/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

У С Т А Н О В И В:

09.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовом, у якому просив суд скасувати постанову серії ЕАТ №7832927 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В обґрунтування позовних вимог позивач ставить під сумнів правомірність прийнятого індивідуального акту, адже жодних доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення немає.

Відповідач з позовними вимогами не погоджувався з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що водієм транспортного засобу марки OPEL ZAFIRA, державний номерний знак НОМЕР_1 , всупереч вимогам дорожнього знаку 4.4 «Рух прямо або праворуч», здійснив поворот ліворуч. За таке адміністративне правопорушення відповідальність передбачено ч.1 ст.122 КУпАП. При цьому, під час розгляду справи та винесення спірної постанови було дотримано усіх процедурних питань.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.12.2023 у справі №489/6008/23 позов ОСОБА_1 задоволено.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив із того, що доданим відповідачем до матеріалів справи відеозаписом не підтверджується вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Не погодившись із вищеозначеним рішенням районного суду Департаментом патрульної поліції подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, відповідачем викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги Департамент патрульної поліції стверджує, що доданим до матеріалів справи відеозаписом підтверджується скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.122 КУпАП.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга суб`єкта владних повноважень підлягає задоволенню, з урахуванням такого.

Зокрема, колегією суддів установлено, що 29.09.2023 інспектором Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції відносно ОСОБА_1 складено постанову серії ЕАТ №7832927 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Підставою для прийняття такого індивідуального акту слугувало порушення ОСОБА_1 , на думку інспектора, п.8.4 Правил дорожнього руху, а саме рухаючись транспортним засобом марки OPEL ZAFIRA, державний номерний знак НОМЕР_1 , по пр.Миру в бік вул.Будівельників здійснив рух ліворуч, що призвело до порушення вимог дорожнього знаку 4.4 Правил дорожнього руху (рух прямо або праворуч).

Спірною постановою серії ЕАТ №7832927 від 29.09.2023 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340грн. за порушення вимог ч.1 ст.122 КУпАП, а саме порушення вимог дорожніх знаків.

Не погодившись із постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7832927 від 29.09.2023 позивач за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернувся до суду з даною позовною заявою.

Здійснюючи перегляд даної справи в апеляційному порядку, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України установлено Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, підпунктом «г» пункту 8.4 яких наведено групи наказових дорожніх знаків, які, зокрема, показують обов`язкові напрямки руху.

До групи наказних дорожніх знаків віднесено дорожній знак 4.4 «Рух прямо або праворуч».

Знак дозволяє рух лише прямо або праворуч.

Дія знака поширюється на перехрещення проїзних частин, перед яким він встановлений.

Відповідальність за порушення правил проїзду перехресть передбачено статтею 122 КУпАП, згідно із частиною 1 якої порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням наведеного, слід відмітити, що ключовим у досліджуваній ситуації є з`ясування наявності перед перехрестям по якому рухався позивач на транспортному засобі наказового знаку 4.4 «Рух прямо або праворуч», а також розмітки проїзної частини доріг.

Натомість, за наслідком дослідження матеріалів справи колегія суддів зазначає, що вони не містять жодного доказу на підтвердження встановлення перед перехрестям по якому рухався позивач на транспортному засобі наказового знаку 4.4 «Рух прямо або праворуч».

Дослідивши доданий суб`єктом владних повноважень до матеріалів справи відеозапис, колегія суддів вказує, що на перехресті не нанесено розмітки.

Крім того, слід зауважити, що в порушення приписів ст.283 КУпАП, спірна постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7832927 від 29.09.2023 не містить посилання на технічний засіб, яким здійснено відеозапис.

Беручи до уваги наведене, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що в досліджуваних правовідносинах суб`єктом владних повноважень не доведено скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.122 КУпАП.

Означене спростовує наведені Департаментом патрульної поліції в апеляційній скарзі доводи відносно доведення в спірних правовідносинах вини ОСОБА_1 та правомірності винесення оскаржуваного індивідуального акту.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Колегія суддів зазначає, що сам факт складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не є достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції уважає правильним висновок районного суду стосовно того, що заявлена ОСОБА_1 позовна вимога підлягає задоволенню, а постанова Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції серії ЕАТ №7832927 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі скасуванню.

Установлені в межах розгляду даної справи вищенаведені фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 293 КУпАП орган (посадова особа), розглядаючи скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилене.

Частинами 7, 8 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За наслідком розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

Як з`ясовано колегією суддів, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені суб`єктом владних повноважень в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення районним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.272, 286, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.12.2023 у справі №489/6008/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та, з урахуванням приписів ст.272 КАС України, оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді Т.М. Танасогло А.В. Крусян