Постанова

від 14.02.2024 по справі 947/31432/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 947/31432/23

Перша інстанція: суддя Луняченко В.О.,

повний текст судового рішення

складено 12.12.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Танасогло Т.М., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.12.2023 у справі №947/31432/23 за позовом ОСОБА_1 до Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності

У С Т А Н О В И В:

02.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою, у якій просив суд скасувати постанову серії БАД №610462 від 09.07.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує про наявність постанови Малиновського районного суду м.Одеси від 01.12.2022 у справі №521/13418/22, згідно із якого ОСОБА_1 вже було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП. На думку позивача, у даному випадку, інспектор мав кваліфікувати вчинене правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП, тобто вчинено протягом року повторно. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що жодних доказів на підтвердження керування ним транспортним засобом немає, як і немає доказів відсутності у нього права керувати транспортним засобом.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12.12.2023 у справі №947/31432/23 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив із того, що керуючи транспортним засобом ВАЗ 2101 ОСОБА_1 не мав права ним керувати, з огляду на відсутність у нього посвідчення водія. При цьому, районний суд відхилив посилання позивача на постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 01.12.2022 у справі №521/13418/22.

Не погодившись із вищеозначеним рішенням Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції положень статті 126 КУпАП, позивачем викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Мотивуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує про неправильну кваліфікацію вчиненого правопорушення. На думку позивача, у даному випадку до нього мало б бути застосовано ч.5 ст.126 КУпАП за вчинення порушення протягом року повторно. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що жодних доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення немає.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.

Зокрема, колегією суддів установлено, що 09.07.2023 о 20год. 00хв. ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом без посвідчення водія, тобто не маючи права керувати таким транспортним засобом.

У зв`язку з чим, за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, постановою від 09.07.2023 серії БАД №610462 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400грн.

Не погодившись із постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 09.07.2023 серії БАД №610462 позивач за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернувся до суду з даною позовною заявою.

Здійснюючи перегляд даної справи в апеляційному порядку, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України установлено Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно із п.1.10 Правил дорожнього руху України, учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.

Водієм є особа, яка саме керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Розділом 2 Правил дорожнього руху України встановлено права та обов`язки водіїв механічних транспортних засобів.

Підпунктами "а", "б" та "ґ" п.2.1 Правил дорожнього руху України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, а також чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно пункту 2.4 "а" Правил дорожнього руху України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.

Згідно із ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена карта»), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідчені водія.

Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Частиною 2 статті 126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Саме за порушення вказаної норми ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності.

За наслідком дослідження матеріалів справи, колегією суддів установлено, що ОСОБА_1 до суду не подано жодного доказу на підтвердження наявності у нього посвідчення водія, яке б надавало йому право на керування транспортним засобом ВАЗ 2101.

З аналізу змісту позовної заяви та апеляційної скарги убачається, що позивачем взагалі не заперечується факт керування ним 09.07.2023 транспортним засобом ВАЗ 2101 без посвідчення водія.

Про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом без посвідчення водія свідчить зміст спірної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 09.07.2023 серії БАД №610462, яка є належним доказом на підтвердження вчинення позивач адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.126 КУпАП.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла погоджується з висновком районного суду про правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч.2 ст.126 КУпАП.

Стосовно тверджень скаржника про те, що в даному випадку його слід було притягнути до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, адже ним вчинено відповідне правопорушення протягом року повторно, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Отже, у випадку повторного протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, така особа притягається до відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що 05.09.2022 ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ не маючи права керування таким транспортним засобом.

У зв`язку з чим, постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 01.12.2022 у справі №521/13418/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП.

Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 3400 грн.

Однак, слід відмітити, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що приймаючи спірну постанову від 09.07.2023 серії БАД №610462 інспектору патрульної поліції було відомо про її наявність.

З наведених підстав колегія суддів відхиляє наведені в апеляційній скарзі відповідні доводи скаржника.

Не є юридично спроможними посилання позивача на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 29.08.2022 у справі №527/1104/22, адже відповідно до положень чинного процесуального законодавства такий судовий акт не має жодного преюдиційного значення до спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції також відхиляє твердження скаржника на те, що суд першої інстанції вийшов за межі свої повноважень, адже за наслідком дослідження змісту оскаржуваного рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.12.2023 у справі №947/31432/23 в системному зв`язку із приписами чинного процесуального законодавства, колегією суддів таких обставин не встановлено.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Апеляційний адміністративний суд відмічає, що вчинена ОСОБА_1 в досліджуваних правовідносин протиправна дія відповідає критеріям адміністративного правопорушення, за яке приписами чинного законодавства передбачено відповідальність.

Установлені в межах розгляду даної справи вищенаведені фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи позивача.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів уважає правильним висновок районного суду про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 293 КУпАП орган (посадова особа), розглядаючи скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилене.

Частинами 7, 8 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За наслідком розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

Як з`ясовано колегією суддів, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення районним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.272, 286, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.12.2023 у справі №947/31432/23 за позовом ОСОБА_1 до Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та, з урахуванням приписів ст.272 КАС України, оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді Т.М. Танасогло А.В. Крусян